Принципи містобудівного використання територій в умовах деградації річки

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА і АРХІТЕКТУРИ

УДК 711.55 (282)

ПРИНЦИПИ МІСТОБУДІВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ТЕРИТОРІЙ В УМОВАХ ДЕГРАДАЦІЇ РІЧКИ

18.00.04 - Містобудування та ландшафтна архітектура

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури

Рубан Людмила Іванівна

Київ 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі містобудування Київського національного університету будівництва і архітектури.

Науковий керівник

кандидат архітектури, професор, КУШНІРЕНКО Марія Марківна, Київський національний університет будівництва і архітектури, професор кафедри містобудування.

Офіційні опоненти:

доктор архітектури, професор ПАНЧЕНКО Тамара Федотівна, Київ НДПІ містобудування Державного комітету України у справах будівництва, архітектури та житлової політики, головний науковий співробітник

кандидат архітектури, доцент ВАДІМОВ Вадим Митрофанович, Полтавський Державний технічний університет ім. Ю.Кондратюка міністерства освіти і науки України, доцент кафедри будівель та міського будівництва.

Провідна установа

Харківська Державна академія міського господарства Міністерства освіти і науки України, Харків.

Захист відбудеться "26" жовтня 2000 р. о 13 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.056.02 при Київському національному

університеті будівництва і архітектури за адресою: 03037, Київ-37, Повітрофлотський просп., 31, ауд. 466.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету будівництва і архітектури за адресою: 03037, Київ, Повітрофлотський просп., 31.

Автореферат розісланий "21" вересня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради САЗОНОВ К.О.

містобудівний прирічковий деградація

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Річкова мережа є найбільш вразливим елементом природного ландшафту міста. За часи існування міст природні ландшафти річок зазнали значних змін та антропогенних перетворень. На сучасному етапі розвитку стан річкової мережі та прирічкових територій більшості міст, особливо річок-припливів, наблизився до критичної межі. Дисертаційна робота присвячена дослідженню деградованих річок міста та їх прирічкових територій, розвязанню проблем їх відродження і розробці принципів їх містобудівного використання для можливості залучення в архітектурно-планувальній структурі міста. Актуальність теми обумовлена містобудівною політикою держави, яка повязана з вирішенням питань удосконалення функціонального зонування міста, формування нових структурно-планувальних елементів на деградованих територіях міста, визначення історико-культурологічного потенціалу міських територій, поліпшення екології і естетичної якості деградованих прирічкових територій міста. Після здійснення відновних заходів ці території стануть джерелом погашення існуючого дефіциту міських земель. Розв'язання проблеми відродження деградованих прирічкових територій докорінно вплине на архітектурно-планувальну структуру міста та його об'ємно-просторову організацію. Про актуальність теми дослідження свідчить досвід проектування прирічкових територій в Західній Європі, країнах СНД та в Україні. Розробка у 80-их роках у західноєвропейських країнах програми “Голубі стрічки Європи” з концептуальними проектами екологічного відродження головних річок Дунаю, Одера, Рейна, Ельби. У межах СРСР в кінці 80-х роках розроблялися варіанти проекту відродження річки Волги. В 1991 р. Держбудом Україні був організований міжнародний конкурс “Дніпро-ХХІ" для розробки конструктивної гіпотези еколого-містобудівного розвитку Придніпровя. Конкурс став підставою для розробок авторських колективів наукових і проектних інститутів щодо регулювання еколого-містобудівної ситуації на прирічкових територіях Дніпра від Києва до гирла ріки. Результати конкурсу покладені в основу Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра, прийнятої Верховною Радою в 1997 р. Вирішити проблеми відродження Дніпра не можливо без поліпшення стану всіх складових його басейну. Відомо, що від режиму саме малих річок залежить збереження необхідного гідролого-екологічного режиму великих рік. Основний водний потенціал України становлять саме малі річки, які покривають територію країни густою мережею, за винятком крайнього півдня, і складають кількісну більшість припливів великих рік. У басейнах малих річок проживає майже 70% міського населення країни. Тому значна частина басейнів малих річок належить містам, а більшість природних ландшафтів їх річок є антропогенно-зміненими. Таким чином, можна констатувати, що деградовані прирічкові території міст України є актуальними, пріоритетними обєктами містобудівної практики і теорії в сучасних соціально-економічних умовах розвитку населених пунктів країни.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в руслі указу Президента України за № 422/97 від 13.05.97р. "Про пріоритетні завдання у сфері містобудування" та "Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра", прийнятої Верховною Радою 27.02.1997 р. № 123/97. Тема дисертаційного дослідження вовязана з планами науково-дослідних і проектних робіт інститутів "Діпромісто", "Київпроект", НДІП містобудування, "Укрпроектреставрація", Київського національного університету будівництва та архітектури. Поставлена проблема узгоджується з Водним кодексом України, прийнятим у 1995 р., та із законодавчими актами України останніх років, що визначають основні напрями природоохоронної і еколого-містобудівної політики.

Стан наукових досліджень за цією проблематикою визначається загальним рівнем методології, територіального планування та проектування прибережних ландшафтних зон міста, заплавних та намивних територій, порушених земель. В Україні - роботи НДІТАМ, НДІП містобудування, інституту “Діпромісто”; в країнах СНД - роботи ЦНИИП градостроительства (Російська Федерація), БелНИИП градостроительства (Білорусь). Технічні проекти відновлення річок України - Либіді, Віти, Десни, Стрижня, що були розроблені НВО “Ріка” у 1991-96 рр., свідчать про відсутність вирішення питань архітектурно-планувальної організації прирічкових територій після інженерно-технологічного відродження русла ріки. Дослідженню проблеми архітектурно-планувальної організації прирічкових територій міст за післявоєнні роки була присвячена значна кількість праць вітчизняних вчених. Загальнотеоретичні питання, пов'язані з розкриттям містоутворюючого потенціалу річкової мережі на різних територіальних рівнях, ролі річкової мережі в районному плануванні, її значення в структурі міст, висвітлені в трудах Буніна О.В., Вергунова А.П., Владимирова В.В., Дьоміна М.М., Іодо І.А., Лаврика Г.І., Макухіна В.Ф., Панченко Т.Ф., Родичкіна І.Д., Рудницького А.М., Фільварова Г.Й., Фоміна І.О., Яргіної З.М. та інших. Взаємодії природних та містобудівних факторів, функціонально-планувальній організації прирічкових територій міст присвячені роботи Бистрякова І.К., Буркіна В.П., Воробйова В.В., Генералової С.В., Зарецького В.І., Кушніренко М.М., Леснова О.В., Полякова Н.Х., Тімохіна В.О. та інших. Найбільш близькими до теми дисертації є наукові роботи Лазаревої І.В., Маєвської В.Г., Лазаревої Н.В., Устенко Т.В. Так в дисертаційній роботі Лазаревої Н.В. “Архітектурно-ландшафтна організація долин малих річок (на прикладі малих міст Московської області)”, 1990, розглянуті питання архітектурно-планувальної організації долини малої річки в місті. В цій дисертації розроблена архітектурно-екологічна методика організації долин малих річок в структурі тільки малих міст. В роботі Лазаревої І.В., Маєвської В.Г. “Охорона територіальних ресурсів містобудування”, 1986, розкрити проблеми відродження деградованих територій міст в умовах добувної промисловості. В роботі Устенко Т.В. “Урахування природних умов у вдосконаленні архітектурно-просторового середовища прибережної частини міст”, 1973, вивчались архітектурно-планувальні та обємно-просторові проблеми формування забудови та громадських центрів прибережних територій головної ріки. Але архітектурно-планувальні аспекти формування прирічкових територій припливів, загалом, залишались за межами більшості досліджень.

Викладені актуальність та стан вивченості обраної теми свідчать про необхідність розробки принципів відродження деградованих прирічкових територій міст як територіальних резервів подальшого розвитку міст України, розробки рекомендацій щодо їх комплексного містобудівного використання та положень щодо планування таких територій. Актуальність обраної теми відродження деградованих прирічкових земель міст обумовлює мету і задачі, вибір об'єктів дослідження.

Обєктом дослідження є прирічкові території великих міст України - Києва, Чернігова, Кіровограда та Умані. Основна увага приділена прирічковим територіям рік-припливів, стан яких найбільш деградований у межах міста.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в розробці науково обґрунтованих положень та методичних рекомендацій щодо містобудівного використання деградованих прирічкових територій міст. Відповідно до поставленої мети були визначені задачі дослідження:

Вивчити і проаналізувати основні напрями дослідження річкової мережі та прирічкових територій у структурі міста та містобудівні методи їх оцінки;

Узагальнити зарубіжний та вітчизняний досвід проектування прирічкових територій міст;

Вивести спеціальні коефіцієнти деградації та виділити групи ознак, що характеризують стан та деградацію річки та її прирічкових територій в місті;

Визначити основні етапи історико-містобудівного освоєння та деградації прирічкових територій міст;

Сформулювати принципи комплексного містобудівного використання та розробити методичні положення щодо планування прирічкових територій;

Розробити методичні рекомендації щодо грошової оцінки прирічкових територій міст як важеля управління розвитком цих територій.

Методи дослідження: узагальнення літературних джерел, проектно-планувальної документації, обробка статистичних даних, картографічних і економічних матеріалів; систематизація, класифікація, структурний аналіз; натурні обстеження; структурно-планувальне моделювання; експериментальне проектування; а також методика грошової оцінки.

Наукова новизна роботи полягає у визначенні деградованих прирічкових територій міст як пріоритетних обєктів містобудівного проектування, формуванні основних положень комплексного містобудівного використання даних територій та розробці методичних рекомендацій щодо планування деградованих прирічкових територій міст.

Виходячи з цього, наукову новизну положень дисертаційної роботи, які безпосередньо належать автору, складають:

виділені типи побудови річкової мережі великих міст України;

теоретично обґрунтовані групи природних і антропогенних ознак та спеціальні коефіцієнти деградації річки й прирічкових територій, які застосовуються для визначення стану річки в місті (життєздатна, деформована, вмираюча);

розроблені принципи та методичні положення щодо комплексного містобудівного використання та планування прирічкових територій в умовах їх деградації;

запропоновані та обґрунтовані методичні рекомендації щодо грошової оцінки прирічкових територій міста, які розглядаються як єдиний структурно-територіальний елемент міста, на базі модифікації зональних і локальних коефіцієнтів.

Вірогідність та обґрунтованість наукових положень, висновків та рекомендацій ґрунтується на комплексному підході до розробки проблеми в цілому, застосуванні фундаментальних принципів та методів дослідження, впровадженні основних результатів дослідження в проектно-планувальну практику; підтверджується вивченням та систематизацією наукових та проектних робіт провідних інститутів: "Київпроект", "Діпромісто", НДІТАМ, НДІП містобудування, "Укрпроектреставрація", Управління архітектури та містобудування Чернігова, а також профілюючих інститутів та центрів: "Укрдіпроводгосп", Державного комітету водного господарства, науково-виробничого центру "Ріка", наукового центру "Софт-Рейтинг". Наукові результати базуються на узагальненні літературних джерел, проектно-планувальної документації, обробці статистичних даних, картографічних і економічних матеріалів; систематизації, класифікації, структурному аналізі; натурних обстеженнях; типології річкової мережі міст; структурно-планувальному моделюванні; експериментальному проектуванні; а також методиці грошової оцінки.

Наукове значення роботи полягає в ґрунтовному комплексному дослідженні проблеми містобудівного використання одного з елементів архітектурно-планувальної структури міста та його річкової мережі - прирічкових територій малих річок-припливів; етапів історико-містобудівного освоєння та закономірностей використання їх прирічкових територій; введенні спеціальних коефіцієнтів, що характеризують стан річки та прирічкових територій в місті, ступінь їх деградації; в розробці принципів та методичних рекомендацій щодо містобудівного використання деградованих прирічкових територій та їх грошової оцінки в сучасних соціально-економічних умовах розвитку міст України.

Практичне значення роботи полягає в розробці містобудівних пропозицій і заходів щодо використання та планування деградованих прирічкових територій Либіді та Віти у Києві, Стрижня в Чернігові, Сугоклії в Кіровограді та Камянки в Умані з урахуванням їх ландшафтних, функціонально-планувальних та історико-культурологічних особливостей, виходячи із специфіки їх розташування в місті. Наукові результати даного дослідження будуть корисні при організації та здійсненні робіт з планування прирічкових територій міст як цілісних містоформуючих комплексів у міських межах. Вони можуть бути використані як основа при проведені грошової оцінки міських територій, об'єднаних єдиним просторовим природним або іншим елементом його структури (в рамках існуючої методики грошової оцінки територій населених пунктів), яка розглядається як економічний важіль управління їх розвитком. Отримані результати можуть бути використані при проектуванні прирічкових територій інших міст України.

Апробація роботи та впровадження результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи доповідались: на щорічних науково-практичних конференціях Київського національного університету будівництва та архітектури (1995-2000 рр.), науковій конференції "Бекетовські читання", м. Алушта, червень 1997 р., науково-практичній конференції "Регіональна політика України", м. Львів, травень 1998 р. Проектні розробки автора були відмічені дипломами: дипломний проект "Відновлення історико-культурного ландшафту річки Либідь у Києві", автори Рубан Л.І., Орфані О.І., дипломом I ступеню СА СРСР на конкурсі дипломних проектів 1993 р.; дипломом учасника Європейського конкурсу HFECA ім. Генрі Форда за збереження довкілля та культурної спадщини в 1998 р.

Наукові результати впроваджені в такі науково-дослідні та проектні роботи :

Передпроектні пропозиції по коригуванню генерального плану м. Чернігова, розроблені Управлінням архітектури та містобудування Чернігова в 1999 р., в частині перспективного містобудівного використання прирічкових територій Стрижня;

Коригування проектів історико-архітектурних опорних планів Києва, Чернігова, Кіровограду в роботі Державного спеціалізованого науково-реставраційного проектного інституту “Укрпроектреставрація” в 1998-99 рр., в частині визначення історико-культурологічного потенціалу прирічкових територій міст;

Грошова оцінка міських земель Чернігова, яка проведена Державним інститутом проектування міст “Діпромісто” в 1995-99 рр., в частині експериментальних розрахунків по оцінці прирічкових земель Стрижня;

В навчальний процес при читанні лекційних курсів: "Теорія містобудування / основи реконструкції міст", а також при підготовці курсу "Рекультивація та збагачення ландшафту" на кафедрі містобудування КНУБА, 1999-2000 рр.

Структура та обєм роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, списку використаних джерел, додатків. Результати дослідження викладені на 240 сторінках, включаючи 147 сторінок тексту та 42 графічні ілюстрації, 11 сторінок списку використаних джерел (202 найменування), 5 додатків (на 40 сторінках), включаючи 5 таблиць розрахунків.

ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1. Сучасний стан науки і практики по проектуванню прирічкових територій міст

На основі порівняльного аналізу великої кількості робіт, до яких входять монографії, дисертації та науково-дослідні роботи інститутів, в першому підрозділі визначені основні напрями досліджень річкової мережі міста та районів: архітектурно-планувальний, екологічний, історичний, інженерно-технічний, економічний та законодавчий. В архітектурно-планувальному напряму вивчались питання функціонального планування прирічкових територій міст, архітектурно-просторової та ландшафтної організації долин річок, розкриття естетичної ролі ріки в формуванні міського довкілля. В більшості досліджень вивчались річкова мережа міста в цілому та прирічкові території головної річки, значно менше уваги приділялось дослідженню прирічкових територій припливів. Виявлено, що найменш дослідженими є прирічкові території деградованих річок.

В другому підрозділі розглянутий зарубіжний та вітчизняний досвід проектування прирічкових територій. Аналіз проектів архітектурно-планувальної організації прирічкових територій міст Західної Європи та країн СНД за останні 30 років показав відновлення великого інтересу до проектування саме прирічкових територій та їх різноманітного функціонального використання. Це проекти: урядового центру Берліна, реконструкції промислових доків на Темзі - “Докленду” та житлової зони “Лі Веллі” в Лондоні, формування природно-містобудівних комплексів вздовж всієї річкової мережі міста в Мінську, розвиток центру Санкт-Петербургу по Неві, відновлення річки при створенні торгівельного комплексу на Манежній площі у Москві. Українська школа містобудівного проектування має свої напрацьовані прийоми планувальної організації прирічкових територій: формування водно-зеленого діаметру міста на його головній водній артерії шляхом гідронамиву (Київ, Дніпропетровськ), зарегулювання русла системою ставків (Донецьк, Чернігів, Вінниця, Умань), створення водосховища (Житомир, Кіровоград) і комплексний благоустрій русла по всій довжині (Сімферополь). Кожний з цих прийомів має позитивне і негативне значення у взаємодії річкової мережі і планувальної організації міста. Аналіз містобудівної проектної практики свідчить про необхідність розробки методичних положень щодо комплексного містобудівного використання прирічкових територій в умовах деградації русла.

В третьому підрозділі введене та розкрите поняття "деградація річки", теоретично узагальнені ознаки деградації річки та прирічкових територій, які розділені на дві групи: природні та антропогенні (рис. 1.1). Для оцінки ступеню деградації річки в межах міста автором запропоновані спеціальні коефіцієнти: коефіцієнт збереження (Кзб.)та коефіцієнт спотворення річки (К сп.), а для прирічкових територій - коефіцієнт їх невідповідного використання (Кн.в.), які розраховуються на базі використання морфометричних характеристик русла (довжина річки в межах міста, довжина штучного русла, площа басейну річки в межах міста тощо). Виділені три характерних стани існування річки міста: життєздатна, деформована та вмираюча. Граничні значення кожного коефіцієнту наведені в табл.1.1.

Таблиця 1.1

Характеристика деградації річок та прирічкових територій

Методика вибору обєктів дослідження складається з чотирьох блоків: причетності до основних природно-кліматичних зон, до басейнів великих річок; згідно чисельності міста та характеристики його річкової мережі.

Згідно цієї методики значна увага в дисертації була приділена розробці основних типів побудови річкової мережі великих міст. Проведений аналіз дозволив визначити пять типів побудови річкової мережі великих міст України: 1) розташування на одній річці, 2) на злитті декількох рівнозначних малих річок, 3) з контрастом головної річки та її припливів, 4) у верхів'ях річок і 5) між малими річками. Найбільш поширеним для умов України є річкова мережа міст з контрастним поєднанням головної річки і її припливів.

Обрані об'єкти дослідження - деградовані прирічкові території Либіді та М.-Віти у Києві, Стрижня в Чернігові, Сугоклії в Кіровограді та Камянки в Умані.

Розділ 2. Аналіз функціонально-планувальної організації деградованих прирічкових територій в структурі міста

В першому підрозділі проведений аналіз історико-містобудівного освоєння прирічкових територій Києва, Чернігова, Кіровограда та Умані, що дозволило виявити характерні етапи деградації річкової мережі міст та функціонального використання прирічкових територій. Порівняння темпів розвитку міст Києва, Чернігова, Кіровограда й Умані та етапів історико-містобудівного освоєння їх прирічкових територій дозволяє зробити висновок: чим більше місто й інтенсивніше його територіальне зростання, тим більше змін зазнає його річкова мережа. Найбільші зміни річкової мережі, пов'язані зі скороченням кількості приток головної річки, характерні для найкрупнішого міста України - Києва. Менш значна деградація річкової мережі є у великих і середніх містах України, що пов'язано зі зникненням невеликих приток сезонного живлення. Головні притоки рік Десни, Інгула й Уманки залишилися елементами річкової мережі міст. Характеристика етапів історико-містобудівного освоєння прирічкових територій дозволила виявити загальну тенденцію, що на межі кінця ХІХ-початку ХХ ст.ст. відбулися докорінні зміни у функціональному використанні прирічкових територій та значна, суттєва деформація річкової мережі, що сприяло деградації річки і її прирічкових територій. Запропоновані автором коефіцієнти, що характеризують деградацію Либіді, становлять максимальні значення: К зб.=0,75; Ксп.=0,96 та Кн.в.=0,21. Річка М.Віта, що протікає на околиці міста, характеризується значно меншим ступенем деградації: Кзб.=1, Ксп.=0,17 та Кн.в.=0,09. Для річки Стрижень у Чернігові визначені наступні коефіцієнти деградації: Кзб.=0,80; Ксп.=0,35 та Кн.в.=0,09. Річка Сугоклія характеризується такими коефіцієнтами деградації: Кзб.=1; Ксп.=0,51 та Кн.в.=0,10. Річка Кам'янка зазнала найменших перетворень. Коефіцієнти її деградації мінімальні, їх значення дорівнює: К зб.=1; Ксп.=0,24 та Кн.в.=0,015. Проведений розрахунок коефіцієнтів деградації та виявленні ознаки деградації річок за природними характеристиками і за антропогенним перетворенням дають підставу визначити стан Либіді та її прирічкових територій у Києві як сильно деградовані - “вмираючі”, а річки М.-Віта у Києві, Стрижень у Чернігові, Сугоклія у Кіровограді та Камяка в Умані віднесені до сильно деформованих. Найбільшої деградації зазнала річка Либідь, що відбилося на її сучасному стані як природного водотоку, режимах експлуатації річки та використанні прирічкових територій.

В другому підрозділі проведений аналіз практики проектування прирічкових територій Либіді та М.Віти у Києві, Стрижня в Чернігові, Сугоклії в Кіровограді та Камянки в Умані. Аналіз генеральних планів міст за післявоєнний період показав, що, як правило, основна увага проектувальників приділялась головній річці, створенню на ній водно-зеленого діаметру міста, а малі річки-притоки залишалися мало досліджуваними і не охоплювалися проектною документацією. Значна частина прирічкових територій приток була віддана під розвиток промислових зон, будівництво залізниці та інших комунікацій, розміщення комунально-складських об'єктів, автогаражів, міських смітників, що призвело до деформації річкової мережі міста, диспропорції в розміщенні функціональних зон на прибережних територіях головної ріки та її існуючих приток, знищенню історичного, культурологічного і естетичного потенціалу припливів у структурі міста. Запропоновані заходи були націлені на докорінну зміну ландшафту річкових долин: головних річок у бік розмаїття, а приток - у бік спрощення: випрямлення русла, узяття в підземні труби, поглиблення і розчищення. Застосування таких засобів знищує природну самобутність річок, нівелює визначні ландшафтні пам'ятки, знижує здатність до самовідновлення природних елементів. На жаль, проектні пропозиції по благоустрою прирічкових територій приток реалізувались частково. Аналіз проектів за останні 60 років, які стосувалися організації річкової долини міст, показав, що вони зосереджувались на плануванні окремих ділянок басейну ріки без урахування всієї річкової долини. Комплексні інженерно-технічні проекти з екологічного відродження річки уздовж усього русла з'явилися тільки останніми роками. Ці технічні проекти характеризуються відсутністю пропозицій по архітектурно-планувальної організації прибережних територій річок (НВО “Ріка”).

В третьому підрозділі проведена класифікація містобудівних методів оцінки прирічкових територій, розроблених з 1971 р. Існуючі містобудівні методи оцінки прирічкових територій можна об'єднати в такі чотири групи: функціонально-планувальну, архітектурно-естетичну, ландшафтно-екологічну та економіко-математичну. Ступінь розробки тих або інших методик оцінки прирічкових територій неоднаковий. Найбільша кількість методів оцінки розроблена в функціонально-планувальній та ландшафтно-екологічній групах. Вони стосуються таких аспектів оцінки, як визначення звязку сельбищних зон міста з озелененими просторами річкової долини, розробки ландшафтно-екологічних критеріїв оцінки прирічкових зон у загальній оцінці всього ландшафту міста. В звязку з цим науково-проектним пропозиціям подальшого упорядкування прирічкових територій притаманні галузевий характер і одноманітна функціональна спрямованість. Для економічних методів оцінки територій міст, які розробляються останніми роками, відзначається характерна однобокість в оцінці різноманітного потенціалу прирічкових територій у загальній методиці грошової оцінки земель населених пунктів та недоврахування містоутворюючого значення єдиної системи прирічкових територій в структурі міста.

Розділ 3. Методичні рекомендації щодо комплексного містобудівного використання прирічкових територій в умовах деградації русла

В першому підрозділі викладені принципові положення комплексного містобудівного використання деградованих прирічкових територій, які дозволять науково обгрунтовано та цілеспрямовано приймати рішення на різних етапах та стадіях їх містобудівного проектування:

принцип паритету в розподілі функціональних зон міста на прирічкових територіях головної річки та її припливів у поєднанні з жорстким містобудівним контролем за освоєнням територій;

принцип ієрархічної організації прирічкових зон припливів у поєднанні з територіальною безперервністю відкритих просторів всіх прирічкових зон міста;

принцип залучування ландшафту прирічкових територій припливів у формуванні обємно-просторової композиції міста.

Для реалізації принципів розроблені методичні положення щодо планування деградованих прирічкових територій міста. Основні положення пов'язані з виявленням та визначенням містобудівного потенціалу деградованих прирічкових територій з точки зору їх функціонально-планувального, ландшафтного та історико-культурологічного значення в структурі міста. Намічені заходи щодо нової функціонально-планувальної організації прирічкових територій стосуються пропозицій по функціональній переорієнтації існуючих функціональних зон, створення системи громадсько-рекреаційних центрів міського та районного значення, організації озеленених смуг та масивів, які зєднують прирічкові території з головними елементами планувальної структури міста, утворення єдиної системи зелених просторів головної річки та припливів, винесення виробничих і комунально-складських зон, насичення прирічкових територій сельбищними функціями тощо. Розроблені містобудівні заходи щодо виявлення цінності та пропозицій стосовно організації ландшафту прирічкових територій, які спрямовані на визначення ролі долини притоки в загальній макроструктурі ландшафту міста, пропозиції щодо використання ландшафту прирічкових територій в архітектурно-просторовій та планувальній організації міста тощо. Розроблені пропозиції щодо відновлення історичного і культурологічного потенціалу прирічкових територій приток, які спрямовані на розкриття історико-культурологічної спадщини річки, створення системи памятних знаків збереження значення річки в міській структурі, що базуються на археологічних дослідженнях, аналізі історичних літописів і подій, відтворенні втрачених памяток архітектури, історії та культури, створенні урбанізованих та природних охоронних міських зон з використанням історичних містобудівних прийомів. Основні інженерно-технологічні пропозиції грунтуються на існуючих технічних проектах відновлення річок, що були розроблені останніми роками провідними інститутами та профільними обєднаннями (НВО “Ріка”). Реалізація розроблених містобудівних заходів призведе до якісно нового функціонального використання прирічкових територій, відродження їх містоформуючого потенціалу та підняття значення цих земель у просторово-планувальній структурі міста, що має позитивно відбитися на їх загальній вартості.

В другому підрозділі запропоновані методичні положення щодо планування прирічкових територій міста в умовах деградації річки, які були апробовані у містах-обєктах дослідження: Києві, Чернігові, Кіровограді та Умані. Для кожної річки визначені містобудівні вузли першочергового втручання та відновлення прирічкових територій виходячи зі специфіки їх розташування в місті та ландшафтних особливостей: річка в щільній забудові центральних районів крупного міста (Либідь у Києві); річка перетинає місто від центру до периферійних районів (Стрижень в Чернігові та Камянка в Умані); річка розташована на межі міста (М.-Віта у Києві та Сугоклія в Кіровограді).

Найбільш складні містобудівні заходи характерні для прирічкових територій Либіді як для найбільш деградованої річки. Їх вибір обумовлений місцерозташуванням річки в центральних районах найкрупнішого міста (Київ), ландшафт якої зазнав найбільш концентрованої форми антропогенного впливу. Для реалізації принципу залучення ландшафту прирічкових територій необхідно використати контрастну побудову берегів Либіді в формуванні об'ємно-просторової композиції внутрішних районів і панорам міста. Для реалізації принципу паритету потрібно провести функціональну переорієнтацію промислових і комунально-складських територій, модернізацію існуючої забудови, перепрофілізацію, зокрема території промзони “Теличка”, меблевої фабрики ім. Боженка, автокооперативів тощо. На виявлених ділянках розмістити характерні зони: сельбищну і рекреаційну, створити і розкрити на русло систему громадських центрів районного та міського значення. Для відновлення історико-культурологічного потенціалу Либіді необхідно створення урбанізованих і природних охоронних зон. Прирічкові території Либіді повинні стати невід'ємними елементами системи озеленених просторів Києва і використовуватися для введення озеленення дніпровських берегів в глибинні райони міста.

Для забезпечення стійкості природного ландшафту прирічкових територій М.-Віти до зростаючого антропогенного навантаження міста розроблені природоохоронні заходи: організована система захисних смуг вздовж русла, виділенні зони можливого рекреаційного використання прирічкових територій, закріплені межі існуючих масивів зелені і запропоновані напрями їх введення в забудову міста, намічена організація громадсько-рекреаційного і культово-релегійного центру існуючого мікрорайону Пирогово-Чапаєвки.

Прирічкові території Стрижня розглядаються як природна вісь структури міста, що пролягла від історико-громадського центру Чернігова до його периферійних районів. Пропозиції щодо містобудівного використання прирічкових територій Стрижня поєднують природоохоронні заходи з організацією рекреаційно-громадських зон. Необхідно здійснити високий рівень благоустрою русла по всій довжині Стрижня як в центральних районах, так і на межі міста. Рекомендується перепрофілювання існуючих промислових і комунально-складських зон, модернізація забудови, створення районів високо-щільної житлової забудови. Вздовж русла організовується озеленена водоохоронна зона з урахуванням можливостей рекреаційного використання, забезпечується її поєднання з великими відкритими просторами ділянок верхньої течії Стрижня - заповідного урочища Ялівщина та земель дачних кооперативів.

Для прирічкових територій Сугоклії у Кіровограді заходи щодо їх містобудівного використання розроблені з урахуванням її місцерозташування на межі міста, ландшафту територій та існуючого функціонального використання: розкриття історичного центру міста на південну міську рекреаційну зону, організація та благоустрій її центру, зєднання озеленених просторів Сугоклії з зеленою зоною Інгулу та організація терасної ландшафтної паркової зони шляхом рекультивації гранітного карєру.

Містобудівне використання прирічкових територій Камянки в Умані спрямовано на зниження рекреаційної навантаження на ландшафт дендропарку “Софіївка” та створення міської рекреаційної зони. Для реалізації принципів залучення ландшафту та ієрархічної організації прирічкових територій Камянки необхідна організація озелененої прогулянкової зони вздовж русла за межами дендропарку, як перших складових системи відкритих озеленених просторів міста, що пропонується створити.

Третій підрозділ містить методичні рекомендації щодо грошової оцінки прирічкових територій міста. В сучасних соціально-економічних умовах важливими чинниками реалізації містобудівних пропозицій є економічні важелі управління розвитком головними структурними та територіальними елементами міста, до яких належать його прирічкові території. В межах даної роботи розроблені методичні пропозиції до грошової оцінки прирічкових територій на базі модифікації зональних і локальних коефіцієнтів. Методичні рекомендації розроблені з метою довести можливість та необхідність проведення економічного розрахунку земель міста з урахуванням просторових елементів його структури. Грошова оцінка прирічкових територій, яка є найбільш актуальною з точки зору використання цих земель, базується на Методиці грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення і населених пунктів, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.95 р. № 213, і Порядку грошової оцінки цих земель, затвердженим загальним наказом Держкомзему України, Держкоммістобудування України, Мінсільгосппроду України і Українською академією аграрних наук 15.04.97 №46/131/63/32. Діюча методика грошової оцінки базується на визначенні цілого ряду коефіцієнтів (регіонального, зонального, локального і функціонального використання) по відношенню до середньої вартості 1 кв. м території. У даній дисертаційній роботі зроблена модифікація методу грошової оцінки прирічкових територій, яка знайшла відображення у визначенні зонального коефіцієнта, що розраховується, виходячи з планувальної структури всього міста для єдиного територіально-планувального елементу. Неоднорідність цих територій, їх різний містобудівний потенціал були враховані при визначенні локальних і функціональних коефіцієнтів ділянок прирічкових територій. Розрахунок інтегрального локального коефіцієнту доповнений введенням локального коефіцієнту, якій відображає режим експлуатації та благоустрій русла річки. Введення цих корегуючих, уточнюючих коефіцієнтів дозволить провести грошову оцінку міських територій, що об'єднані єдиним природним елементом - руслом річки. Розроблені положення щодо планування та методика грошової оцінки дозволяють виявити різний містобудівний потенціал цих територій і їх привабливість для інвесторів. Методика розрахунку була використана для грошової оцінки прирічкових територій міст Умані, Кіровограда, Чернігова та Києва й показала, що рівні вартості ділянок збільшуються відповідно від 5 до 200 млн. грн. і найбільшими є для прирічкових територій найкрупнішого міста (Києва).

ВИСНОВКИ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Науково структуровані першочергові обєкти містобудівного проектування, актуальні на сучасному соціально-економічному етапі функціонування міських поселень України - деградовані прирічкові території міст як структурно-територіальних резервів їх подальшого розвитку; розроблені принципи містобудівного використання деградованих прирічкових міських територій та основні положення щодо їх планування з виявленням ландшафтного, історико-культурологічного та функціонально-планувального містобудівного потенціалу.

Отримані наукові результати дисертаційної роботи конкретизовані в таких основних висновках:

1. Аналіз напрямів дослідження річкової мережі міст та районів, досвід архітектурно-планувальної організації прирічкових територій міст Західної Європи, країн СНД та України, а також сучасні тенденції соціально-економічнічного розвитку міст країни обумовили актуальність, ефективність та перспективність відновлення деградованих прирічкових територій міст. Прийняті в Україні урядові постанови щодо головних напрямів природоохоронної та еколого-містобудівної політики країни, а також Програма відродження басейну Дніпра та всіх його складових створюють передумови, необхідні для організації планування деградованих прирічкових міських територій. Прирічкові території - додатковий ресурс територіальної і планувальної структури міста для розміщення громадських центрів, нових сельбищних районів, озеленення, з точки зору збагачення його ландшафту, історії, можливості створення додаткових панорам міста тощо.

2. Введене та розкрите поняття "деградація річки", теоретично узагальнені її ознаки за природними та антропогенними перетворенням. Для оцінки ступеню деградації річки в межах міста вперше запропоновані спеціальні коефіцієнти: коефіцієнт збереження та коефіцієнт спотворення річки, а для прирічкових територій - коефіцієнт їх невідповідного використання. Наведені граничні значення кожного коефіцієнту. Виділені три характерних стани існування річки міста: життєздатна, деформована та вмираюча.

3. Проведена класифікація характерних типів річкової мережі великих міст України: 1) на одній річці, 2) на злитті декількох рівнозначних малих річок, 3) з контрастом головної річки та її припливів, 4) у верхів'ях річок і 5) між малими річками. Найбільш поширеним для умов України є тип з річковою мережею, що склався контрасним поєднанням головної річки та її припливів.

4. Проаналізоване історико-містобудівное освоєння прирічкових територій Києва, Чернігова, Кіровограда та Умані, що дозволило виявити характерні етапи деградації річкової мережі міст та функціонального використання прирічкових територій. Найбільші зміни річкової мережі, пов'язані зі скороченням кількості приток головної річки, характерні для найкрупнішого міста України - Києва. Менш значні зміни в річковій мережі спостерігаються у великих і середніх містах України (наприклад, Чернігові, Кіровограді, Умані) і обумовлені зникненням невеликих приток сезонного живлення. Головні притоки рік Десни, Інгулу й Уманки залишилися елементами річкової мережі міст, внаслідок більш меншого антропогенного впливу міста.

5. Практика містобудівного проектування прирічкових територій не забезпечує рішення проблеми планувальної організації прирічкових територій приток внаслідок територіальної та тимчасової роз'єднаності, відсутності ієрархічної співпідпорядкованості природоохоронних робіт і взаємозв'язку проектних рішень на різних стадіях проектування. У результаті цього прирічкові зони припливів - цілісні природно-містобудівні комплекси - не стають об'єктами єдиного комплексного ландшафтно-містобудівного плану.

6. Розроблені основні принципи містобудівного використання деградованих прирічкових територій міст: паритет у розподілі функціональних зон міста на прирічкових територіях головної річки та її припливів у поєднанні з жорстким містобудівним контролем за освоєнням територій; ієрархічна організація прирічкових зон припливів у поєднанні з територіальною безперервністю відкритих просторів всіх прирічкових зон міста; залучення ландшафту деградованих прирічкових територій у формуванні обємно-просторової композиції міста.

7. На підставі сформульованих принципів розроблені положення щодо містобудівного використання та планування деградованих прирічкових територій міст з визначенням функціонально-планувальних, ландшафтних, історико-культурологічних особливостей та виходячи зі специфіки їх розташування в місті. Дані положення апробовані на прирічкових територіях міст - обєктів дослідження: Либіді та Віти у Києві, Стрижня в Чернігові, Сугоклії в Кіровограді та Камянки в Умані.

8. Розроблені та обгрунтовані методичні рекомендації щодо грошової оцінки прирічкових територій міст, які розглядаються як єдиний структурно-територіальний елемент міста, на базі модифікації зональних та локальних коефіцієнтів розрахунку для створення нових економічних умов інвестування заходів стосовно екологічного відродження даних територій з оновленими планувальними проектами їх розвитку.

Викладені результати сприятимуть подальшому вдосконаленню містобудівного використання прирічкових територій міст та можуть бути корисними провідним інститутам дослідження та проектування міст України, їх регіональним філіалам та представникам, а також законодавчим органам при розробці та прийнятті містобудівного кодексу України, містобудівних статутів міст, законодавчих актів з екології, землекористування, охорони памяток історії, археології, природи та культури.

ПУБЛІКАЦІЇ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Рубан Л.И. Город и притоки его главной реки, проблемы взаимодействия // Сучасні проблеми архітектури та містобудування.- К.: КДТУБА. - 1997. - Вип. 1. - С. 17-19.

Рубан Л.І. Проблеми містобудівної оцінки прибережних територій в структурі міст // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. - К: КДТУБА. - 1997. - Вип. 2. - С.82-86.

Рубан Л.І. Використання прирічкових територій в міській структурі // К.: Будівництво України. - 1998. - №1 - С.10-12.

Рубан Л.І. Містобудівні проблеми організації територій в умовах деградованої ріки // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. - К.: КНУБА. - 1999. - Вип.4. - С.84 - 87.

Рубан Л.І. Малі річки великого міста // К.: Будівництво України. - 1999. - № 1. - С.31-34.

Рубан Л.И. Природоохранные принципы планирования прибрежных зон малих рек-притоков в структуре городов // Комунальне господарство міст. - К.:Техніка. - 1997. - Вип. 10. - С. 208-211.

АНОТАЦІЇ

Рубан Л.І. Принципи містобудівного використання територій в умовах деградації річки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.04 - Містобудування та ландшафтна архітектура. - Київський національний університет будівництва і архітектури, Київ, 2000.

Визначені основні напрями дослідження річкової мережі міст та районів. Узагальнений зарубіжний та вітчизняний досвід архітектурно-планувальної організації прирічкових територій міст. Розроблені ознаки деградації річки - природні та антропогенні; вперше введені спеціальні коефіцієнти деградації. Визначені три характерні стани річки в місті. Визначені етапи історико-містобудівного освоєння та проаналізована практика проектування прирічкових територій міст. Проведена класифікація містобудівних методів оцінки прирічкових територій. Розроблені принципи містобудівного використання деградованих прирічкових територій з метою їх активного включення в структуру міста, розроблені основні положення щодо планування цих територій виходячи зі специфіки їх розташування в місті та ландшафтних особливостей. Розроблені методичні рекомендації щодо грошової оцінки прирічкових територій у структурі міст, які розглядаються як єдиний структурно-територіальний елемент міста.

Ключові слова: ознаки та коефіцієнти деградації річки та прирічкових територій, деградовані прирічкові територій міста, функціонально-планувальний, історико-культурологічний та ландшафтний потенціал прирічкових територій, грошова оцінка прирічкових територій міста.

Рубан Л.И. Принципы градостроительного использования приречных территорий в условиях деградации реки. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата архитектуры по специальности 18.00.04 - Градостроительство и ландшафтная архитектура. - Киевский национальный университет строительства и архитектуры, Киев, 2000.

Анализ зарубежного и отечественного опыта архитектурно-планировочной организации приречных территорий городов свидетельствует, что проектирование приречных территорий и их разнообразное функциональное использование в структуре города является актуальной проектной задачей. В современных социально-экономических условиях деградированные приречные территории городов необходимо рассматривать как дополнительный территориальный резерв их дальнейшего развития. Именно поэтому деградированные приречные территории должны стать приоритетными объектами первоочередного градостроительного проектирования. Выделены признаки деградации реки в городе, которые разделены на две группы: природные и антропогенные. Впервые введены специальные коэффициенты деградации реки и приречных территорий: сохранения, искажения и несоответствующего использования, указаны их пороговые значения. Выявлены три характерных состояния существования реки в городе: жизнеспособная, существующая в деформированном состоянии и умирающая. Проведен анализ историко-градостроительного освоения приречных территорий городов, выявлены характерные этапы деградации их речной сети и приречных территорий, а также сложившейся практики проектирования выделенных территорий по выбранным объектам исследования: городам Киеву, Чернигову, Кировограду и Умани. Проведена характеристика основных градостроительных методов оценки приречных территорий городов. Сформулированы основополагающие принципы комплексного градостроительного использования деградированных приречных территорий (иерархичной организации, паритета в распределении функциональных зон и востребованности ландшафта в формировании объемно-пространственной композиции города). Разработаны основные положения планировки деградированных приречных территорий Лыбиди и М.-Виты в Киеве, Стрижня в Чернигове, Сугоклеи в Кировограде и Каменки в Умани как единых структурно-градостроительных комплексов с выявлением функционально-планировочных, ландшафтных и историко-культу-рологических особенностей с учетом специфики их расположения в структуре города. Разработаны методические рекомендации по стоимостной оценке приречных территорий города на основе модификации зональных и локальных коэффициентов. В работе интегральный зональный коэффициент рассчитывается для всего русла реки как единого пространственного элемента структуры города. На уровне локальных коэффициентов введен коэффициент, учитывающий режим эксплуатации и благоустройства русла реки. Стоимостная оценка приречных территорий рассматривается как экономический инструмент управления развитием главными структурными и территориальными элементами города, к которым относятся и его приречные территории. Результаты работы полезны: ведущим институтам исследования и проектирования городов Украины, их региональным филиалам и представителям, а также законодательным органам при разработке и принятии градостроительного кодекса Украины, градостроительных уставов городов, законодательных актов по экологии, землепользованию, охране памяток истории, археологии, природы и культуры.

Ключевые слова: признаки и коэффициенты деградации реки и приречных территорий, деградированные приречные территории города, функционально-планировочный, ландшафтный и историко-культурологический потенциал приречных территорий, стоимостная оценка приречных территорий города.

L.I.Ruban. The Principles of town-planning use of territories under conditions of degraded rivers. Typescript.

A thesis to obtain the academic degree of a Candidate of Architecture, the specialty: 18.00.04 Townplanning and Landscaping. Kyiv National University of Civil Engineering and Architecture. Kyiv, 2000.

The basic directions of town and region river network research are defined in the thesis. The foreign and domestic experience of architectural planning organization of river-side territories of cities is generalized. The signs of river degradation (natural and human-caused) are developed; special degradation coefficients and degree are shown out. The three main states of a river in a city are determined. The historical town-planning mastering stages and the planning practice of the river-side flow zones are analyzed in the thesis. The classification of town-planning methods of valuation of river territories is accomplished. The research of possibilities of the town-planning reclamation of degraded river flows in cities for the purpose of their active inclusion into town-planning structure is performed. The main statute for planning of these territories in accordance with their specific layout and landscape features are developed. The methodical recommendations for pecuniary valuation of river territories in city, as a single whole city structure element were developed.

Key words: sign degree and degradation coefficients of the river and rivers territories, degraded river-side territories in cities, functional-planning, landscape and historical-cultural potential of river-side territories, pecuniary valuation of river flows in cities.

Размещено на Allbest.ru