Обробні роботи на будівельному об'єкті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Одеська державна академія будівництва та архітектури

Інженерно-будівельний інститут

Кафедра будівельних конструкцій

Реферат

на тему: «Обробні роботи на будівельному об'єкті»

Підготував:

студент групи МТТ-131

Юрійчук Роман Іванович

Перевірив: Постернак Олександр Олексійович

Одеса 2013

Зміст

Вступ

1. Склярські роботи

1.1 Матеріали, склад та інструменти

2. Штукатурні роботи

2.1 Матеріали, склад та інструменти

3. Малярні роботи

3.1 Матеріали, склад та інструменти

4. Облицювальні роботи

4.1 Матеріали, склад та інструменти

5. Шпалерні роботи

6. Улаштування підлог

6.1 Матеріали, склад та інструменти

Вступ

Обробні роботи є завершальним етапом в будівництві будівель і споруд. Їх призначення - надати будівлі або споруді закінчений вигляд. Обробні роботи знаходять відображення в будівельній частині проектів. Якщо будівельна обробка пов'язана лише з штукатурними і малярськими роботами, то на неї не розробляються спеціальні креслення. Характер обробки вказується в пояснювальній записці, що додається до архітектурно-будівельної частини проекту. До складу проекту на будівництво громадсько-адміністративних будівель, клубів, готелів, кінотеатрів і т.п. із застосуванням декоративного оздоблення стін і стель входять спеціальні робочі креслення на її виконання. Об'єкт вважається готовим для здачі під оздоблювальні роботи, якщо монтажні, санітарно-технічні, електротехнічні та інші роботи виконані згідно з проектом та вимогами БНіП, встановлені тимчасове електроосвітлення і водопостачання, приміщення просушені і в зимовий час температура в них стійка (на висоті 0, 5 м від підлоги - не нижче 8 ° С). У сучасному будівництві оздоблювальні роботи здійснюють в основному індустріальними методами. Однак все ще високий рівень ручної праці. Трудовитрати по влаштуванню оздоблень складають 30... 35% трудомісткості при будівництві будівель і споруд. Тому основним напрямом підвищення ефективності оздоблювальних робіт повинна бути подальша механізація технологічних процесів в умовах будівельних майданчиків. Обробні роботи ділять на дві групи:

- власне обробні - до них відносяться штукатурні роботи (покриття розчином), облицювальні (покриття готовими виробами), малярні (покриття лакофарбовими матеріалами і пастами) і шпалерні (обклеювання шпалерами і плівками);

- обробно-монтажні - складання елементів будівлі, які одночасно виконують конструктивну функцію та функцію оздоблювального покриття.

До них відносяться: збірні каркасно-обшивні перегородки; підвісні стелі, улаштування підлог, декоративно-акустичні і світлорозсіюючі плити з листів і рулонних матеріалів. В результаті виконання обробно-монтажних робіт отримують конструкції, які практично не потребують оздоблювального покриття.

Експлуатаційні якості визначаються в основному в господарській діяльності людини. Обробні покриття повинні бути стійкими до механічних впливів, допускати санітарно-гігієнічну обробку, не бути токсичними, а також на тривалий час зберігати свій первинний вигляд

Отже, обробні роботи в будівництві виконують з метою надання поверхням конструкцій будівель або споруд захисних та декоративних властивостей.

1. Склярські роботи

будівництво штукатурний облицювальний підлога

Склярські роботи -- це будівельний процес, пов'язаний з склінням зовнішніх та внутрішніх світлових прорізів (вікон, дверей, вітрин, світлових ліхтарів, теплиць тощо) у будинках і спорудах з метою забезпечення їх природним освітленням, звуко- і теплозахистом і запроектованою декоративністю. Виконують ці роботи до початку інших опоряджувальних робіт для захисту робітників від протягів, холоду, негативної дії атмосферних опадів, а також для створення в приміщеннях належних технологічних умов для виконання робіт. Продукція, отримана в результаті завершеного процесу, називається склінням.

1.1 Матеріали, склад та інструменти

Залежно від призначення скління будівельне скло випускають звичайне віконне, товсте вітринне, рифлене, армоване, профільне, а також склоблоки і склопакети.

Звичайне віконне скло має товщину 2... 6 мм. Товщина скла залежить від крупності членування плетінь і умов експлуатації скління. Звичайне віконне скло використовують в усіх видах масового будівництва.

Товсте вітринне скло випускають полірованим (з дзеркальними поверхнями).

Рифленим склом огороджують отвори другого світла, армованим склять конструкції з підвищеними вібраційними навантаженнями.

Профільне скло випускають замкнутого і відкритого профілів. З нього влаштовують прозорі огорожі без палітурок.

Склоблоками заповнюють вертикальні світлові прорізи, з них роблять самонесучі зовнішні і внутрішні світлопропускні огорожі різних будівель і споруд. Блоки представляють собою виріб з герметично закритою порожниною, утвореної в результаті зварювання двох спресованих коробок-напівблоків.

Склопакети являють собою дві шибки і більше, які з'єднані зварюванням, склеюванням або паянням між собою так, що між ними утворена повітряний прошарок; ними склять віконні прорізи житлових і головним чином громадських будівель.

Засоби механізації і ручні інструменти, що застосовуються при виконанні будівельного скління, можна класифікувати на обладнання для механічної обробки скла різанням і нанесенням змазок і мастик.

Розрізняють різні змазки та мастики: замазка-масляниста, звичайна крейдова мастика, магнезійна замазка, мастики, герметики.

Інструменти для різки скла: алмазні склорізи, роликові склорізи, елоктросклорізи, механічні склорізи.

2. Штукатурні роботи

Штукатурні роботи - це покриття конструкцій будівель і споруд з різних матеріалів шаром будівельного розчину. Готовий затверділий шар такого покриття називають штукатуркою.

Залежно від функціонального призначення штукатурки класифікують на звичайні, декоративні та спеціальні, кожна з яких має свої особливості за складом, способом приготування розчинів і за методами виробництва робіт.

У промисловому і цивільному будівництві основними видами спеціальних штукатурок є акустична(виконують у приміщеннях, де потрібна підвищена звукоізоляція стін і міжповерхових перекриттів), водонепроникна (застосовують для поліпшення водонепроникних властивостей), теплоізоляційна (застосовують для поліпшення теплотехнічних властивостей огороджувальних конструкцій, особливо житлових і громадських будівель), рентгенозахисна (замінює дорогу свинцеву ізоляцію і виконується на баритовому заповнювачі), кислотна (використовують для обробки приміщень хімічних підприємств).

2.1 Матеріали, склад та інструменти

Штукатурний розчин - це раціонально підібрана однорідна суміш в'яжучої речовини з дрібним заповнювачем (піском) і водою. Штукатурні розчини повинні мати властивість хорошого зчеплення (міцності) з поверхнею, мало змінюватися в об'ємі при твердінні, щоб не утворювалися тріщини.

Для приготування штукатурних розчинів в основному застосовують такі стандартні в'яжучі:

* портландцемент - ним штукатурять зовнішні стіни, цоколі;

* шлакопортландцемент;

* повітряне вапно;

* гідравлічне вапно;

* цементно-вапняні (змішані) - застосовують їх для штукатурення зовнішніх стін, зволожуваних частин будівлі, вологих приміщень, цоколів;

* гіпс - він застосовується в основному як добавка до вапняним розчинів, крім того, гіпс збільшує міцність штукатурки;

* вапняно-гіпсові - призначаються для штукатурення дерев'яних, кам'яних, фібролітових, комишитових поверхонь.

Вода для приготування розчинів не повинна містити шкідливих домішок (значної кількості солей, кислот, органічних домішок). Не можна застосовувати стічні й болотні води.

У сучасному будівництві розрізняють штукатурки:

* звичайні - призначені для вирівнювання поверхонь та захисту від атмосферних впливів;

* спеціальні - використовуються в якості ізоляційних та екрануючих шарів;

* декоративні - служать для посилення естетичної виразності будівель і споруд, а також оформлення інтер'єрів відповідальних об'єктів.

Залежно від вимог до якості обробки поверхонь штукатурки поділяють на:

* прості - в тимчасових будівлях, складських приміщеннях і при подальшому облицюванню дерев'яних стін плитковими матеріалами;

* поліпшені - у житлових і громадських будівлях масового будівництва;

* високоякісні - в будівлях і спорудах за індивідуальними проектами.

Товщина шару простої штукатурки не повинна перевищувати 12 мм, поліпшеної -- 15 мм, високоякісної -- 20 мм.

3. Малярні роботи

Малярські роботи - це нанесення на поверхню частин будівлі та споруди лакофарбового шару, що утворює при висиханні плівку. Лакофарбові покриття оберігають металеві поверхні від корозії, а обштукатурені поверхні і деревину - від руйнування.

Залежно від місця проведення робіт і характеру експлуатації оброблених поверхонь,фарбування підрозділяють на внутрішні і зовнішні. До зовнішнього фарбування, як правило, пред'являють більш високі вимоги щодо атмосферо-і морозостійкості, наприклад до фарбування фасадів будівель або огорож балконів і лоджій.

До початку малярської обробки повинні бути: повністю закінчені всі монтажні і загальнобудівельні роботи по влаштуванню стін, перекриттів, перегородок, покрівлі; оштукатурені цегляні стіни і стики панелей перекриттів, перегородок, а також місця пропуску стояків санітарно-технічних трубопроводів; встановлені дверні та антресольні блоки і вставлені шафи; змонтовані і опресовані системи опалення, водопроводу і каналізації; встановлена електротехнічна арматура і прилади; очищені приміщення від будівельного сміття і залишків матеріалів.

3.1 Матеріали, склад та інструменти

Для фарбування використовують різні матеріали, які поділяють на сполучні, пігменти і наповнювачі, готові фарби і лаки, допоміжні матеріали.

Сполучні служать для зчеплення між собою частинок пігменту і утворення тонкої барвистої плівки, міцно тримається на поверхні, що фарбується. Їх поділяють на сполучні для водних і неводних складів забарвлень і емульсії.

Пігменти і барвники призначені для додання плівкоутворювальним сполучним речовинам заданого кольору. Пігментами називають сухі тонкоподрібнені фарбувальні порошки, які не розчиняються як у воді, так і в органічних розчинниках (спиртах, скипидарі, маслах та інше), але добре змішуються з ними, утворюючи суспензії або пасти необхідного кольору.

Лаки - це розчини смол, модифікованих рослинними оліями в органічних летких розчинниках, застосовувані в якості сполучного матеріалу при приготуванні емалей, а також в чистому вигляді для лакувальної обробки дерев'яних, металевих і раніше пофарбованих поверхонь. Фарби - речовини для забарвлювання предметів у той чи інший колір, для малювання картин, для захисту виробів або будов від дії зовнішнього середовища.

Допоміжні матеріали використовують в забарвлюючих складах, що готуються безпосередньо перед вживанням і для підготовчих робіт перед малярської обробкою. До них відносять ґрунтовки, пасти, шпаклівки, розчинники, розріджувачі, сикативи, пластифікатори, гідрофобізатори і т.д.

Малярські роботи, як і інші будівельно-оздоблювальні процеси, необхідно виконувати в суворій відповідності з проектом виробництва опоряджувальних робіт, картами трудових процесів і технологічними картами. При цьому в практиці організації виробництва цього виду робіт прийняті в основному два методи: поточно-розчленований і поточно-циклічний.

4. Облицювальні роботи

Облицювальні роботи - це роботи, пов'язані з закріпленням опоряджувальних матеріалів на лицьових поверхнях конструкцій. Призначення облицювання - створити нормальні санітарно-гігієнічні умови в експлуатованих приміщеннях, захистити будівельні конструкції від атмосферних, механічних і хімічних впливів, зменшити тепло-і звукопровідність, а також підвищити естетичні якості обробки.

Облицювальні роботи роблять поточно-циклічним методом, при якому весь комплекс робіт виконують однотипні ланки, без поділу на операції. Кваліфікаційний склад ланок встановлюють відповідно до проекту виробництва робіт.

4.1 Матеріали, склад та інструменти

Облицювальні роботи виконують як у заводських умовах, так і в умовах будівельного майданчика. Облицювання поділяється на внутрішнє і зовнішнє, воно може бути або з природного декоративного каменю, або з штучних матеріалів. Як облицювальні найчастіше використовують такі породи каменю, як мармур, граніт, лабрадорит, габро, вапняк, туф і піщаник; із штучних матеріалів -- облицювальні плити і плитки: керамічні (матові, глазуровані, мармуроподібні), цементно-піщані, мозаїчні, скляні, пластмасові, гіпсові, азбестоцементні, деревні та пластикові листи.

Конструкція облицювання складається з трьох основних елементів: підготовки, проміжного прошарку і облицювального покриття.Як підготовку найчастіше використовують цементно-піщаний розчин, за допомогою якого вирівнюють опоряджувальну поверхню, а як проміжний прошарок -- цементно-піщаний розчин або мастики.

Залежно від призначення облицювальні покриття можуть бути захисними, санітарно-гігієнічними і декоративними. Найчастіше ці покриття відповідають усім цим вимогам.

Технологія облицювальних робіт залежить від виду облицювальних матеріалів, способу їх закріплення та місця виконання робіт (завод чи будівельний майданчик).

Облицювальні роботи, виконувані на будівельному майданчику, поділяють на такі процеси: підготовка облицювальних матеріалів та приготування клеючих сумішей і кріплення; готування опоряджувальної поверхні; облицювання поверхні.

5. Шпалерні роботи

Шпалерні роботи - це наклейка на внутрішні поверхні частин будівлі та споруди шпалер і синтетичних плівок. Ці роботи виконують після малярних робіт, за винятком остаточного фарбування столярних виробів. Шпалери і синтетичні плівки наклеюють на різні поверхні: бетонні, штукатурені, дерев'яні, обшиті картоном і т. д. У порівнянні з малярним фарбуванням обробка приміщень шпалерами і синтетичними плівками характеризується більшою індустріальністю та декоративністю.

Вид, сорт, якість і колір шпалер і синтетичних плівок повинні відповідати вказівкам проекту та затвердженим зразкам. На наклеєних поверхнях не допускається наявність плям, міхурів, пропусків, доклеек, неточного збігу малюнка і різнотонних суміжних смуг, якщо їх чергування не передбачено проектом, нерівностей ліній обріза у лиштв примикань, електроарматури та інших елементів оздоблення.

Вологість конструкцій, обклеюваних рулонними матеріалами, не повинна перевищувати для деревини 12%, а для решти матеріалів 8%. Самі ж шпалери і плівки повинні бути однорідними за кольором, нелипкими, без плям, без подряпин, надривів і складок. Фарбувальний шар повинен бути міцним на стирання і при згинанні шпалер або плівок фарбували. На полотнищах не допускаються нечіткі або нерівні краї малюнків і зморщені фарби. Шпалери повинні зберігатися в закритих сухих приміщеннях в горизонтальному положенні при температурі не нижче 10 ° С.

Процес обклеювання стін і стель шпалерами або синтетичними плівками в основному включає три технологічні операції: підготовку поверхонь до обробки шпалерами або плівками; заготовку шпалерних матеріалів і клеять складів; наклеювання шпалер або плівок на поверхні і остаточне оформлення їх лицьової частини.

6. Улаштування підлог

Улаштування підлог -- це одна з опоряджувальних операцій, до якої ставлять вимоги залежно від призначення споруди в цілому і кожного приміщення окремо. Так, у житлових приміщеннях підлога повинна мати малий коефіцієнт теплозасвоєння; в санітарних вузлах, басейнах, магазинах -- мати підвищену водостійкість; в театрах, бібліотеках -- бути безшумною.

Підлоги повинні бути довговічними та важкоспалимими, надійно протистояти стиранню верхнього шару, мати високі показники з тепло- і звукоізоляції, хороші експлуатаційні і санітарно-гігієнічні властивості, відповідати художньо-декоративним вимогам.

6.1 Матеріали,склад та інструменти

Підлога складається з таких основних конструктивних елементів: покриття (чистої підлоги) -- верхнього елемента підлоги, що сприймає експлуатаційне навантаження; прошарку -- проміжного шару, що з'єднує покриття з нижніми елементами підлоги (мастика, клей, цементно-піщаний розчин); рівняльного шару -- шару завтовшки 8...15 мм з цементно-піщаного, полімерцементного та інших розчинів, ізоляційного шару -- гідро-, тепло- і звукоізоляційного покриття; підстильного шару (підготовки) -- елемента підлоги, що розподіляє навантаження на грунт (гравій, шлак, щебінь).

Технологія влаштування підлог залежить насамперед від матеріалу покриття. Саме за ним підлоги поділяються на суцільні, з штучних i рулонних матеріалів. До суцільних підлог належать підлоги бетонні, мозаїчні, цементно-піщані, асфальтобетонні, металоцементні, ксилолітові, полімербетонні, наливні; до підлог із штучних матеріалів -- покриття з деревини, кераміки, скла, природного каменю, шлакоситалу, полівінілхлоридних плиток, бетонних плит тощо; до підлог із рулонних матеріалів -- покриття з лінолеуму та синтетичних килимів.

Улаштування підлоги починають лише після завершення попередніх будівельних робіт, виконання яких може призвести до пошкодження або руйнування підлоги, а також при плюсовій температурі в приміщенні.

Список використаної літератури

1. Атаев С.С., Данилов Н.Н., Прыкин Б.В. и др. Технологія будівельного виробництва: Учебник для вузов - М.: Стройиздат, 1984. - 559 с.: ил.

2. Коршунова А.П., Муштаева В.А., Николаев А.И. и др. Технология строительного производства и охрана труда: Учеб. для вузов по спец. «Архитектура» - М.: Стройиздат, 1987. - 375 с.: ил.

3. Уроки, довідники, реферати. - 2013. - Режим доступу до журн.: http://do.gendocs.ru/docs/index-267359.html?page=5 - Опоряджувальні роботи.

4. Библиофонд. - 2013. - Режим доступу до журн.: http://www.bibliofond.ru/view.aspx?id=535067 - Отделочные работы.

5. Строительный портал. - 2013. - Режим доступу до журн.: http://www.diy.ru/documents/norm/praktika-stroitelstva-vidyi-otdelochnyih-rabot/ - Практика строительства: Виды отделочных работ

Размещено на Allbest.ru