Архітектура країн Європи та Далекого Сходу

Немов голки, встромлені в небо гостроверхі (це риса саме турецьких мінаретів) високі башти чисельних мінаретів Блакитної мечеті. До її комплексу входять також медресе, медична школа, лікарня, кухні, караван-сарай, торговельні лавки.

Унікальність даного періоду в розвитку оттоманської культової архітектури полягає в тому, що звернення до стародавніх історичних прототипів стало основою для розробки новаторських ідей. Адже саме шляхом розвитку об'ємно-планувальної композиції Ая-Софії (побудованої майже за 1000 років до цього) послідовно, спочатку в мечеті Сулейманіє, а потім у Блакитній мечеті геніальними турецькими зодчими було досягнуто найвищого рівня архітектурно-художнього образу мечеті, що став канонічним на цілі століття наперед

Ісламська архітектура залишила багато славетних зразків палацової архітектури. Найбільш відомим з них являється палац Альгамбра, побудований у XIII - XV століттях у Гранаді (нині територія Іспанії). Він розміщений всередині збудованої ще в ранньому середньовіччі фортеці (рис.6.18). В композиції архітектурного палацу в Альгамбрі немає ні ясного плану, ні головної осі. Приміщення його парадної та інтимної частин гуртуються навколо двох великих дворів - Миртового і Лев'ячого, розташованих під прямим кутом один до одного. Більшість приміщень палацу розкриті в середину дворів. Двори озеленені, деякі з них мають басейни і фонтани. Таким чином природа як би входить в інтер'єрні простори палацу

Зовні фортеця Альгамбра (що означає «червона»), подібно до інших середньовічних замків, мала зубчасті стіни і суворі башти. На контрасті з цим в середині стін фортеці панує безтурботна, солодка й приваблива мрія. Все підкоряється витонченій розкоші. В цьому палаці східні правителі втілили свої уявлення про райську насолоду і райське блаженство. Характерне включення в архітектурну композицію води, котра у вигляді басейнів та фонтанів входить не тільки у дворові простори, а й в самі внутрішні приміщення. Це не випадково, адже для колишніх жителів пустель вода - символ багатства і розкоші.

На північній стороні Миртового двору височить могутня золотаво-рожева башта Комарис (назва походить від назви кольорових вітражів - камаріїя, що прикрашали вікна башти). Викликає подив та сміливість, з якою зодчий, що будував палац, зумів так органічно об'єднати цю більш ранню кріпосну башту з легкими, напоєними світлом формами відкритого Миртового двору .

Величезну роль тут відіграє дзеркальна, піднята майже до рівня мармурової підлоги, поверхня невеликого басейну (33,5х7,4 м). На ній віддзеркалюються і башта Комарис, і архітектура Миртового двору, і небо. Все це створює відчуття простору, течії часу.

На контрасті з відкритими і освітленими просторами двору затінений арочний прохід до башти Комарис заманює до себе таємничими сутінками вузької зали де ла Барка, що веде до квадратної (11,3х11,3 м) Тронної зали, яка займає весь внутрішній простір колишньої фортечної споруди. Ця зала, що сягає в висоту на 18,2 м, - найвища в Альгамбрі.

Космічний образ обгорнутого сутінками небесного світу охоплює величний простір Тронної зали, символізуючи божественні витоки земної влади. Завершує залу знаменита набірна стеля з різьбленого кедру. Тонка дерев'яна мозаїка, світла на темному тлі, створює насичений зірковий рисунок.

З комплексом приміщень навколо Миртового двору сусідить комплекс кімнат та залів, де проходило приватне життя султана. Тому вони мають більш камерний, інтимний характер. Будівля ця цілком відноситься до часу правління Мухаммеда V, тобто до другої половини XIV століття. Основа цієї композиції - невеличкий (28,5х15,7 м) Лев'ячий двір. У його центрі споруджений фонтан, оточений 12-ма кам'яними фігурами левів, із пащ яких виливаються струмені води. Двір зо всіх боків оточений галереєю з підковоподібних арок, що спираються на світлі мармурові колони. З усіх боків двору, за колонними портиками, ховаються зали. На заході це Зала сталактитів (названа так завдяки склепінню у вигляді кількох ярусів сталактитоподібних аркатурних поясів. На сході - Зала королів у вигляді продовгуватого приміщення, увінчаного куполами, де у прохолоді любили відпочивати правителі. На північній стороні двору розташована квадратна Зала двох сестер, на південній - зала Абенсераджів .

Вся архітектура Альгамбри побудована на контрастах і протиставленнях. Яскраво освітлені двори змінюються приміщеннями, зануреними у прохолодний сутінок. Вражає примхливість і чисто східна вишуканість архітектурних форм. Нескінченне плетіння орнаменту мимоволі викликає асоціації зі східною музикою і поезією. Стіни залів суцільно вкриті різьбленими орнаментами з гіпсу (ця улюблена техніка арабських оздоблювачів називається «різьблення по стуку». Миготять блакитні, червоні, золотисті фарби. Візерунки в'ються по стінах, переходять на стелі і звітди немов би стікають гронами до легких арок, які спираються на тонкі тендітні колонки. Як і всюди в арабському зодчестві, тут величезну роль відіграють арабески - своєрідний тип візерунку, складеного з переплетіння стилізованих рослинних мотивів і геометричних фігур із включенням написів арабськими літерами, схожими на орнамент (епіграфіка). Якщо християни вважали найсвященнішим із зображень ікону - образ Божий, то мусульмани найбільше вшановували образ Слова Божого, зображене слово. Мусульманська релігія забороняла зображувати Бога. Тому каліграфія (вміння красиво писати) була основним видом мистецтва в ісламському світі. Майстерно виписаними уривками з Корану прикрашали мечеті і палаци як всередині, так і ззовні. Священними словами і повчальними висловами оздоблювали зброю, посуд. Мусульмани використовували різні почерки, залежно від змісту переписуваного тексту.

Здається, що інтер'єри палацу Альгамбра складені з суцільно коштовних матеріалів. Насправді ж основним матеріалом стін є не вишуканий мармур, а глина з гіпсом (стук), ажурні різьблені грати вікон - дерев'яні.Адже цей шедевр світової архітектури споруджувався в ті часи, коли іспанці вигнали арабів з Кордови і еміри поспіхом створювали тут свою нову столичну резиденцію.

Із вторгненням у кінці ХІІ століття мусульманських правителів на територію Індії тут підсилюється централізація влади. Під впливом ісламських канонів змінюється типологія будівель. Але мусульманське зодчество, в свою чергу, відчувало сильний вплив індійських загальнонаціональних традицій. Особливого розквіту своєрідна архітектура Індії мусульманського періоду досягла в XVI - XVII столітті під час правління династії Великих Моголів.

Архітектура мусульманської Індії мала ряд особливостей. Міста середньовічної Індії розвивалися по нерегулярному плану, характерному для країн Близького та Середнього Сходу. Міста, що були засновані в період пізнього Середньовіччя, будувалися вже за регулярним планом (Джайпур, Хардарабад та інші).

Культове зодчество Індії мусульманського періоду характеризується використанням традиційних форм - фігурних колон, кілевидних профілів арок та цибулястих куполів. Мусульманська архітектура принесла в планувальне рішення індійських храмів айван. Типовими для Індії являються дворові мечеті з купольним молитовним залом і галереєю навкруги всього двору. В Делі, що був незмінною столицею мусульманських держав Індії, в XVII столітті була споруджена соборна мечеть. Побудована вона з червоного піщаника, купола ж висічені з білого мармуру. Весь образ мечеті втілює велич і стриману декоративність.

Під впливом широкого обміну будівельним досвідом, що відбувався між Індією з одного боку та Іраном та Середньою Азією з іншого, створювалися нові типи мавзолеїв. Найбільш довершеним з них є шедевр індійської архітектури періоду моголів - всесвітньо відомий мавзолей Тадж-Махал з архітектурно-парковим ансамблем. Його вибудував у 1632 - 1650 роках Шах-Джахан в Агрі для своєї коханої дружини Мумтаз-Махал. Ансамбль складається з будівель мавзолею, мечеті і павільйону для зібрань, що встановлені на масивній платформі, складеній з плит червоного пісковику уздовж берега ріки Джамни. З півдня до ансамблю примикає широкий парк - «чербага», з трьох боків обнесений стіною з брамами посередині кожної зі сторін.

Головна брама розташована з південної сторони. Вона являє собою квадратну в плані монументальну споруду, по кутах якої поставлені круглі башти з купольними павільйонами - «чатри» - зверху. Висока арка величного порталу відкриває вхід на центральну алею, що через увесь парк веде прямо до біломармурової будівлі мавзолею, який є композиційним центром усього ансамблю. Мавзолей піднятий на квадратний в плані цоколь, облицьований білим мармуром. Загальна висота його - 75 метрів. По кутах цоколя стоять 4 струнких мінарети висотою по 41 м .

Весь цей білосніжний комплекс розташований в середині червоної платформи, на головній осі всього ансамблю. З обох боків мавзолею - складені з червоного каменю будівлі мечеті і павільйону для зібрань, увінчані біломармуровими куполами. Архітектура ансамблю Тадж-Махал виділяється чудовою пропорційністю та гармонійністю форм і силуету. В основу композиції будівель покладене ритмічне зіставлення різних за малюнком та розмірам прямокутних площин стін та прорізаних у них ніш, павільйонів і куполів, що увінчують мавзолей. Особливо вишукані форма і постановка центрального цибулястого купола, злегка стягнутого внизу паском і піднятого на доволі високу баню. Це надає йому особливої грації та легкості.

Уявлення про еволюцію в індійській архітектурі XVII - XVIII століття дає порівняльний аналіз Тадж-Махала зі схожим із ним за схемою мавзолеєм Хумаюна, збудованим майже на століття раніше .Звертає на себе увагу зовсім різне ставлення до самої архітектурної маси в цих пам'ятках. Якщо в мавзолеї Хумаюна за лаконічними лініями фасаду відчувається монументальність форм і об'ємів будівлі і купола, то в Тадж-Махалі спостерігається безумовна тенденція до полегшення, розчинення в оточуючому просторі. Це проявляється в більш витягнутому догори силуеті, що підкреслюється чотирма мінаретами, які немов би обмежують той куб повітряного простору, в центрі якого височить мавзолей. Характерна в цьому відношенні «дематеріалізація» об'єму будівлі глибокими нішами в усіх його зовнішніх гранях, контрастна до округлої форми високо піднятого гладкого купола. Недарма вночі, при місячному сяйві, здається, що купол ніби висить у небі.

Важливе значення має і характер матеріалу - особливого сорту мармуру, відтінки якого міняються в залежності від освітлення. Це надає мавзолею вражаючого розмаїття обліків.

Тадж-Махал є останнім видатним твором індійської архітектури пізнього періоду епохи моголів. При цьому в його архітектурі вже намітилася тенденція до виникнення протиріччя з принципами індійської національної архітектури з традиційним зв'язком між архітектурною масою і формою, об'ємною компактністю і тектонічною структурою. Це згодом обумовило кризу в розвитку індійської архітектури. Але ця криза була неминуча ще через наростання загальної кризи всієї феодальної держави Моголів. На момент завершення Тадж-Махалу державна казна країни була вичерпана. Саме цьому фантастичний проект Шаха-Джахана - створення з протилежного боку ріки Джамни симетричного мавзолею такої ж форми і розміру, що й Тадж-Махал, тільки з чорного мармуру (що мало символізувати неможливість створення в архітектурі чогось прекраснішого), так ніколи і не був реалізований.

Унікальна архітектура арабських народів сформувалась як сплав власної арабської художньої культури, античного мистецтва, а також мистецтва і архітектури підкорених арабськими халіфатами народів Азії, Європи та Африки. В результаті багаторічної натхненної праці арабських архітекторів, художників, будівничих були зведені десятки величних міст, прикрашених неповторними сакральними, оборонними та громадськими архітектурними спорудами.

Архітектурна спадщина країн ісламського світу настільки велика і різнобарвна, що являє собою невичерпну скарбницю пам'яток архітектури і мистецтва, що є джерелом величезного духовного збагачення людства.

Вплив арабської культури продовжував виявлятися і після розпаду халіфіту на окремі феодальні держави, і навіть після вигнання арабів із завойованих країн. В кожній з них з огляду на обставини, що склалися, архітектура розвивалася достатньо самобутньо, але при цьому довгий час переважали загальні риси. Через ці країни опосередковано ісламська архітектура справила значний вплив на розвиток всієї світової архітектури.

Література

1. Афанасьева В., Луконин В., Померанцева Н. Малая история искусств. История Древнего Востока. - М.: Искусство, 1976. - 290 с.

2. Бунин А.В. История градостроительного искусства. Том 1. Градостроительство рабовладельческого строя и феодализма. - М.: Стройиздат, 1979. - 495 с.

3. Всеобщая история архитектуры в 12-ти томах. Том 1. Архитектура древнего мира. Под ред. О.Х.Халпахчьяна. - М.: Стройиздат, 1970. - 510 с.,

4. Всеобщая история архитектуры в 12-ти томах. Том 9. Архитектура Восточной и Юго-Восточной Азии до середины XIX в. Под ред. А.М. Прибыткова. - Л.-М.: Стройиздат, 1971. - 643 с.,

5. Всеобщая история искусств в 6-ти томах. Том 1. Искусство Древнего мира. Под ред. А.Д. Чегодаева. - М.: Искусство, 1956. - 467 с.,

6. Всеобщая история искусств в 6-ти томах. Том 2. Книга 2. Искусство Средних веков. Под ред. Б.В.Веймарна и Ю.Д.Колпинского. М.: Искусство, 1961. - 508 с.

7. Глазычев В.Л. Зарождение зодчества .- М.: Стройиздат, 1984. - 126 с.,

8. Дженкинс Н. Ладья под пирамидой. - М.: Наука, 1986. - 175 с.,

9. Искржицкий Г.И. Рассказ о градостроительстве. - М.: Стройиздат, 1985. - 127 с.,

10. История Древнего мира в трех книгах. Книга 1. Ранняя древность. Отв. ред. И.М.Дьяконов. - М.: Наука, 1989. - 471 с.

Размещено на Allbest.ru