Проект декоративного вітражу в дверях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Творчий пошук та вирішення теми

2. Технологія виконання

3. Правила техніки безпеки та охорона праці

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Дизайн - як нова професія виник в XX ст. Специфіка дизайну полягає в проектному характері, який заснований на суцільному образному мисленні дизайнерів і в міжпредметних зв'язках. Можливості дизайну не вичерпані і навіть не визначені в повній мірі.

Досить часто замість поняття „дизайн" використовують, як синоніми, терміни: „технічна естетика", „художнє конструювання", „художнє проектування", „художнє моделювання". Також побутує думка, що технічна естетика є теоретичною основою дизайну. Вона має досліджувати його суспільну природу, закономірності розвитку, принципи та методи художнього проектування, проблеми професійної творчості та майстерності спеціаліста-дизайнера. Іншими словами, технічна естетика вивчає соціально-культурні технічні та естетичні проблеми формоутворення засобами промислового виробництва гармонійного предметного середовища для життя та діяльності людини. (З, 16)

Мета, яку ставить перед собою дизайн як вид діяльності, - це створення передусім індустріальними засобами естетично і функціонально сприятливих для людини умов життя, праці та відпочинку. Фахівці з дизайну - дизайнери -розробляють зразки раціонального, досконалого, гармонійно організованого й оформленого технічного середовища, доцільних, зручних та привабливих промислових виробів, тобто надають різноманітним техногенним елементам людського буття естетичних властивостей. У дизайні естетика та промислові методи виробництва „пішли один одному назустріч". Масове застосування дизайнерських послуг у промисловості, архітектурі, облаштуванні побуту та житла, обладнанні громадських місць, місць відпочинку і тому подібного призвело до формування сучасного середовища людського буття.

Дизайн знов повернув естетичний компонент у виробничу сферу й у всі сторони людського життя. Він сприяє гуманізації предметно-просторового середовища, в якому щоденно доводиться перебувати людині. Завдяки дизайну з'явилась можливість удосконалення технології та техніки у напрямі гармонізації життя людини в техногенному середовищі. Саме внесення естетичного компонента у виробничу і технічну сферу спричинило виникнення дизайну. Він стимулює виробництво товару, котрий не просто має споживчу властивість, а й задовольняє естетичну потребу людини. (З, 25)

Вітражі прийшли до нас із Середньовіччя, де нимиприкрашали готичні собори, палаци і феодальні замки. До недавнього часу вітражі застосовувалися для прикраси вікон і, лише зовсім недавно подібну технологію почали використовувати для прикраси стель.

Актуальність прикладного виду у тому, що його ввозяться предметах побуту, створених за законами краси. Це речі, зроблені як як корисні, а й як прекрасні, які мають власний стиль і свій художнім образом, який виражає їхню призначення несе узагальнену інформацію про типі життя і світогляді народу і епохи. Естетичне вплив прикладного мистецтва повсякденно, щогодини, щохвилини. Речі, що оточують і обслуговуючі нас, створюють наш побут і, можуть підніматися до вершин мистецтва.

Один з найперших, відомих нам зараз, вітражів був виявлений у монастирі Святого Павла в Англії. Він датується 686 роком нашої ери. Але треба відзначити, що спроби створення чогось схожого на вітражі були й до цього. Так у ранньохристиянських базиліках V-VI віків, вікна заповнювалися найтоншими прозорими пластинами каменю (алебастру й селеніта), які підбиралися з таким розрахунком, щоб вони складали привабливі орнаменти.

Звичайно, теперішній вітраж опирається на досвід ранніх віків, на досвід майстрів минулого, тому зараз митці повинні створювати довговічні витвори.

Без вивчення і засвоєння традицій, досвіду минулого, не було б теперішнього. Сьогодні мало знати техніку і матеріали минулих віків, мало знати процеси створення витворів розпису вітража в умовах традиційного будівництва з каменю і цегли, де основою в основному були деревяні вікна, де був свій технологічний процес, зведення будівель, свої терміни і умови роботи для художників. В теперішньому будівництві за останні 20-30 років майже повністю змінився асортимент розчинів, введено в практику велику кількість нових клеючих вмістів, паст, фарб і лаків,різних матеріалів. Все це змінило весь технологічний процес і скоротило терміни будівництва будинків. Кожна епоха отримує від попередніх поколінь певний рівень культури, засвоюючи його, добивається вищих результатів, які були здобуті майстрами колишнього. Кожна епоха досягає все нових і нових результатів. (3)

Вибір теми

Темою даної роботи обрано декоративний вітраж в дверях.

Актуальність та обґрунтування теми - зумовлена прагненням створити зручний інтер'єр для доцільного використання у приміщенні, врахувати використання декоративно оздоблювальних матеріалів та кольорової гами. Також актуальним є те, що на сучасному етапі відроджується імітація вітража в оселі, приміщень офісного типу, дитячих та шкільних установ, що завжди було притаманним нашій архітектурі.

Метою даної роботи є розробка серії ескізів та дизайн-проекту з дотриманням певних правил та сучасних вимог щодо вирішення громадського, навчального приміщення.

Завдання:

- вивчення та узагальнення історичного матеріалу та мистецтвознавчої літератури;

- вивчення фактичного матеріалу на прикладі вирішення інтер'єрів приміщень різного призначення та різновидів;

- на основі теоретичного аналізу науково-методичної літератури, вивчення різних аспектів процесу створення інтер'єру;

- аналіз декоративного оздоблення;

- пошук нових композиційних сюжетів, і, як наслідок, виконання серії ескізів.

Методи дослідження:

Мистецтвознавчий - вивчення і узагальнення мистецтвознавчих і літературних джерел, ілюстративного матеріалу в літературі.

Творчий - розробка серії ескізів технології роботи над вітражом, робота з матеріалами, що використовуються в вітражі та виконання роботи в матеріалі.

Історіографія питання.

Художній вітраж увійшов яскравою і барвистою сторінкою в історію культури України. Зародження цього виду почалося ще в минулі століття. Спочатку, люди використовували вітраж для декоративного та художнього оформлення предметів інтер'єру.

Як правило, кожен художник, який створює вітраж, намагався зобразити буйство фарб і квітів, оскільки серед народу існувала думка про те, що яскраві і барвисті картини свідчать про внутрішнє духовне багатство людини. Саме в дизайні моделізується і деталізується емоційне відношення людей до нової „технічної реальності", яка виникла на їх очах, є не результатом хтивості окремих людей і випадкового співпадання обставин наслідком запланованої перебудови виробництва, яка вимагає великих затрат матеріальних і людських ресурсів.

У всі часи мистецтво, у всьому своєму розумінні, було необхідною частиною життя людей. Не лише для естетичної прикраси, а й для збагачення людської душі. Слід відмітити, що проникнення дизайну в наше життя зблизить матеріальне виробництво з мистецтвом і цим самим збагатить духовний світ людини. Вивчення і пропаганда технічної естетики і художнього проектування дизайну - є важливим культурним завданням у формуванні інтелектуальної особистості на сучасному етапі розвитку цивілізації. Розвиток творчої особистості громадянина України нерозривно пов'язаний з естетичним вихованням, одним із дійових засобів якого є декоративне мистецтво. З кожним роком дедалі глибше розвивається художня творчість людей, потяг до різноманітної діяльності.

1. Творчий пошук та вирішення теми

Виникнення мистецтва пов'язане з виробничою діяльністю людини. До наших часів дійшли печерні та наскальні зображення тварин, сцен полювання, декоративні предмети побуту, що відносяться до далекої первісної доби. Ці твори найдавнішого мистецтва віддалені від сьогодення на десятки тисяч років і змушують сучасну археологічну науку переглядати навіть періоди розвитку людства на планеті.

Інтер'єр впливає на психологічний настрій, формує смак і поведінку людини. Художньо-декоративне оформлення інтер'єру включає різні вироби декоративно-прикладного мистецтва: розпис на стіні, мозаїку, скульптуру, вітраж, різьбу по дереву. (3,15)

Проектування інтер'єрів, як вид діяльності зумовлює відповідну спеціальну підготовку, знання функцій, конструкцій, тонкого розуміння ролі форми, пластики, значення світла, кольору, текстури та фактури в інтер'єрі тощо. У художньому розуміння образ інтер'єру сприймається людиною як одне ціле. Разом з тим для професійного оволодіння механізмом естетичного формування художнього образу інтер'єру потрібно знати процес утворення цілого з окремих елементів і організуючих його засобів, специфіку художнього декору, принципи його органічного поєднання з формою архітектури та обладнання, а також з композиційною організацією інтер'єру в цілому. На першому етапі такого пізнання велику роль відіграє історичний досвід, знання основних історичних періодів розвитку інтер'єрів та обладнання. Цінним досвідом у розвитку інтер'єру різних періодів є можливість підійти до розв'язання сучасних завдань у даному напрямку діяльності з певним аналізом і розумінням складності і проблем, які виникають на шляху їх вирішення, зі знання особливостей стилю і характерних рис основних історичних періодів. (2, 4-16)Поряд з вдосконаленням і технічним прогресом, винайдення нових матеріалів, технік, що використовують при оформленні інтер'єрів громадських та житлових споруд змінюються і колишні цінності. Звичайно перевага цінностей, а не сам дизайн форми чи інтер'єру визначають відносну важливість виробу, його дизайнерський рівень.

У художника-оформлювача повинна бути основна мета - підняти культуру матеріально-предметного середовища на найвищий науково-технічний і художньо-естетичний рівень шляхом синтезу науки, техніки і мистецтва . Народна творчість - це історична основа, на якій розвивалася і розвивається світова художня культура, одна із форм суспільної свідомості і суспільної діяльності.

Народна творчість включає в себе різні види художньої діяльності народу - поетичну творчість, театральне, музичне, танцювальне, декоративне, образотворче мистецтво тощо. Народна творчість існує як сукупність численних видів, жанрів, родів. Усі її види об'єднує основне - пізнання та відображення трудової діяльності людства, його історії, побуту тощо.

Народна творчість виникла у нелегкому, трудовому процесі колективної трудової діяльності. Пізнання світу, засвоєння дійсності первісною людиною поєднувалося із формуванням її художньо-образного мислення, праця відіграла величезну роль у розвитку мистецтва. Вона дала людині руку, здатну виготовляти знаряддя, а отже, створювати потрібні предмети, надавати їм потрібної форми.

В процесі трудової діяльності людей розвивались естетичні почуття людини, її вуха, очі вчилися бачити та відчувати красу форм, кольорів, звуків. Для того, щоб народилося мистецтво, людина повинна була навчитися не тільки вправно працювати інструментами та з їхньою допомогою відображувати бачене на камені, в глині, відтворювати звуки, але вона повинна була навчатись художньо-образно сприймати дійсність (9, 34)

Шлях розвитку мистецтва - це постійний процес відокремлення, виділення його видів. Він відбувається безперервно, на різних етапах історії людського суспільства.У всезагальній народній культурі важливу роль відіграє декоративне мистецтво - широка галузь мистецтва, яка художньо-естетично формує матеріальне середовище, створене людиною. До нього належать такі види: декоративно-прикладне, монументально-декоративне, оформлювальне, театрально-декораційне тощо.

Народне декоративно-прикладне мистецтво одна із форм суспільної свідомості і суспільної діяльності. Воно зародилось у первісному суспільстві, коли людина жила в умовах родового ладу, а засоби існування добувала примітивними знаряддями.

Народне декоративно-прикладне мистецтво живе на основі спадковості традицій і розвивається в історичній послідовності як колективна художня діяльність. Декоративно-прикладне мистецтво безпосередньо входить до сфери матеріальної і духовної культури народу. У цьому плані становлять друки дослідників про аспекти умовного розмежування матеріальної і духовної культури, соціальне виділення художньої культури, на тій основі, що в останній відбувається процес злиття матеріальної, реальної форми і духовного змісту. Килими, кераміка, одяг, тканини, вишивки і т. ін. є результатом як духовної так і практичної діяльності людей. Вони матеріально виражені і несуть інформацію про композицію, орнамент, колорит, яка зберігається в колективній пам'яті людей. Декоративно-прикладне мистецтво охоплює і сферу знань, естетичні погляди, смаки, звичаєво-обрядові аспекти, етичні переконання тощо. Це одна із частин народної художньої культури (12, 24).

Сьогодні декоративно-прикладне мистецтво розглядається як важлива художня цінність, що виконує численні функції - пізнавальну, комунікаційну, естетичну та ін.Декоративно-прикладне мистецтво - духовний світ людини - включає в себе численні види художньої практики. Це плетіння і виточування тощо. Одні види: кераміка, обробка кістки і каменю, плетіння.обробка скла - виникли на зорі людської цивілізації, інші - молоді: мереживо, гобелен, вироби з бісеру, витинанки з паперу. Їм ледь налічується кілька сотень років. До середини ХІХ століття ні народне мистецтво, ні художнє ремесло не визнавалися за рівноцінні галузі мистецтва, такі, як музика, театр чи живопис. Лише у 70-х роках цього століття з'явився термін “декоративно-прикладне мистецтво”, яким ми сьогодні вільно користуємося.

Як не крути, а прогрес не завжди вносить у наше життя красу. Зручність - так. Вітраж,шпалери, плитки, побілка - от, що нині прикрашає стіни і стелі більшості будинків.

Вітраж -- декоративний елемент в прикрашенні вікон з дійсно декоративною метою, або як захід, коли необхідно приховати невдалий вид з вікна, (наприклад, глуху стіну сусіднього будинку, в проємі 2-3 метри між будівлями). Виконується із кольорового скла, або кольорового оргскла, перетинки між такими скляними елементами з'єднуються. Раніше для з'єднання використовували олово, свинець, як метали, що легко піддавались обробці. Зараз елементи скла можуть фіксуватись на міцній клеєвій основі. Як правило, відповідно одній з технік, викладується вітраж на готовому листі скла, з маленьких шматочків скла. З'єднання між шматочками скла застигають, та фарбуються в чорний колір. За вікном з вітражем може використовуватись штучна підсвітка. Вітражі у вікнах готичних соборів застосовувались не лише з естетичних міркувань, а й у зв'язку з невмінням середньовічних майстрів виплавляти якісне скло великих масштабів. Були відомі ще в давньому Єгипті.

Колір у сакральному вітражі має символічне значення, але головна функція його -- творення містичної атмосфери. Гра світла, що проникає крізь вікна сакральної споруди має доповнювати відчуття побожності, благоговіння створених масштабом, декором і багатократно підкресленим спрямуванням святині вгору, до неба. В поєднанні з латиномовною службою та григоріанським хором готичний вітраж творив середньовічну людину -- аскетичну, побожну, покірну церкві, як установі.

При оформленні інтер'єру перш за все необхідно:

1. Ознайомитися з призначенням приміщення, помітити ширину, оформлення, зробити ескізи приміщення в цілому.

2. Розробити ескіз. Вибрати найбільш вдалий, накреслити по ньому креслення в масштабі.

3. Зробити креслення в потрібному масштабі.

4. Виконати проект розпису.

Відомо, що кожен колір певним чином впливає на людину психологічно і фізіологічно: голубий - заспокоює, червоний - збуджує, жовтий - «заряджає» енергією. У комбінації, однак, ті ж фарби здатні зробити зовсім інший ефект. Різнобарвні стіни, колористичні варіації у вигляді смуг, що чергуються, декоративні фризи, настінні орнаменти - це лише дещиця художньо-оформлювального арсеналу.

Вибір кольору і прийомів декоративного колірування обумовлений багатьма факторами. Головні з них - загальна стилістична установка архітектора, призначення приміщення, ступінь його природного освітлення, розміри, співвідношення із суміжними кімнатами, залами, коридорами, сходами(16, 45).

У питаннях вітража сучасні європейські дизайнери активно звертаються за досвідом попередників.

У даній курсовій роботі необхідно виявити розуміння основних законів композиції, вміти розбиратися в складних функціональних процесах при проектуванні різних інтер'єрів, показати знання норм проектування, конструкцій, тощо.

У проектній частині показують набуті навички графічної майстерності володіння різними видами графіки, шрифтів, розуміння закономірностей компонування креслень на листах і високого художнього смаку.

У проектній частині є широкий вибір теми для прояву творчої індивідуальності. Такий підхід дає можливість перед виходом на курсового проектування самостійно вирішувати складні проблеми в проектуванні.

Основні етапи проектування виробів декоративно-прикладного характеру

1. Збір інформації та її аналіз. Термін вітраж походить від французького слова vitre (віконне скло). Вітраж являє собою призначену для заповнення віконного отвору декоративну орнаментальну або тематичну композицію, виконану зі шматків різнокольорового скла, часто розписаного фарбами, які закріплюються на склі випалюванням [1].

На даний момент вітражі - це далеко не просто віконне скло, а цілий самостійний різновид прикладного мистецтва, спрямований на прикрашення інтер'єру та екстер'єру наших будинків, офісів, а також церков і соборів. Один із, напевно, найбільш старих вітражів був знайдений у церкві Святого Павла в Великобританії. Цей вітраж датується приблизно 687 роком н.е. Варто зауважити, що вітраж -це спадщина далеко не тільки європейців. Дуже довгий час вікна склили слюдою і різними каменями. Саме ж скло вперше з'явилося у древніх єгиптян, і було практично непрозорим [2].

В епоху Ренесансу вітражі вже більше були схожі на цілі пейзажні картини. Тут були люди і тварини, рослини і річки. Майстри намагалися максимально реалістично передати малюнок в своїх вітражах.

У слов'янський світ класичний вітраж потрапив набагато пізніше і використовувався в основному в церквах, рідше в будинках вельмож і купців.

У дев'ятнадцятому столітті син відомого ювеліра Чарльза Льюїса Тіффані Луїс Комфорт Тіффані став спеціально добиватися художньої неоднорідності в склі. Також він придумав мідну стрічку-фольгу на восковому клею для обрамлення скла з наступною пайкою. За рахунок таких сполук вітражі стали виходити більш делікатними, з великою кількістю дуже дрібних фрагментів, складних ліній. З'явилася можливість збирати складні об'ємні вітражні композиції, лампи, бра. Так з'явилася техніка Тіффані, названа на честь видатного дизайнера [2] .

Варто зауважити, що у нас техніка Тіффані з'явилася відносно недавно, в кінці 80-х, початку 90-х років. Але багато наших художників знали про її існування і намагалися її застосовувати в своїх роботах раніше, або робити імітації вітражів фарбами. Основна проблема була в тому, що у нас не вироблялась мідна самоклеюча фольга та якісне художнє скло [2] .

Роботу над композицією будь-якого твору потрібно розпочинати із ознайомлення з завданням, збиранням інформації по виробу, який потрібно розробити. На цьому етапі дуже важливо зібрати і проаналізувати всю інформацію, яка стосується цього типу творів. Робота починається із усвідомленням теми та завдань.

Завдання проектуючого за відведений час зібрати максимальну кількість інформації про даний твір, про характеристику його зовнішнього вигляду, внутрішню будову, про кращі зразки виробів. Джерелами можуть бути публікації в українській та зарубіжній пресі, різноманітні каталоги фірм і виставок, матеріали музеїв та архівів. Вся зібрана інформація систематизовується. Ретельно та критично оцінюється з точки зору сучасних вимог і всіх особливостей художнього вирішення. Слід уважно ознайомитися з аналогами, зробити аналіз позитивних і негативних якостей, які можуть слугувати основою майбутнього проекту виробу. Вивчаючи прототипи чи аналоги, потрібно вести записи, конспекти, в яких знаходяться всі дані про виріб. Чим більше зібрано інформації, зроблено замальовок і схем, чим краще осмислені і обдумані технологічні якості виробу тим легше потім працювати над пошуком власного варіанту, тим оригінальніше буде рішення і повніша відповідь на поставлене завдання.

2. Ескізування

Ескіз - це попередньо пошуковий начерк майбутнього твору.

Робота над ескізами - це творчий процес.

Ескіз вирішує найбільш важливі питання, без яких не може обійтися жодна композиція:

-ідею твору;

-сюжетний задум, який необхідно вирішити просто і зрозуміло;

-виразність образів художніми засобами.

Ідейний зміст твору завжди залишається головним, який керує і підпорядковує собі другорядне.

Композицією вирішується найважливіше завдання - створення художнього образу твору.

Завдання які вирішуються в ескізах:

-визначається формат та розмір майбутньої роботи;

-розміщується загальна маса всієї групи предметів на задуманому форматі паперу, з урахуванням гармонійної рівноваги предметів та полів аркуша;

-визначається тональна градація від найсвітліших тонів до темніших;

-визначається кольорова гама, колорит майбутнього твору.

Ескіз дає орієнтовну уяву про майбутню закінчену роботу. Перед виконанням проекту, художник виконує остаточний варіант ескізу в якому проводиться ніби генеральна репетиція, остання перевірка майбутнього вирішення теми. У ньому узагальнюються всі підготовчі матеріали: етюди, замальовки, попередні робочі ескізи. По завершенні ескізування, згідно затвердження ескізів виконується чистовий проект. Весь ескізний матеріал складається з аркушів формату А3.

3. Проектування

Вміння проектувати складається з двох частин: обдуманого опрацювання ідеї та зображення цієї ідеї на папері. Під час виконання чистового проекту важливо добре за компонувати, тобто розмістити графічну частину проекту на планшеті (підібрати масштабність, співрозмірність зображення на площині планшета). Для того, щоб вірно за компонувати зображення на листі паперу, необхідно розробити спеціальний чорновий ескіз у масштабі. Зображення на проектах виконується, як в чорно-білій, так і в кольоровій графіці.Виконуючи чистовий проект, потрібно пам'ятати, що основне його завдання - наочність. І тому, завжди важливо вибрати правильний метод передачі зображення, яке проектується.

Робота розпочата з вивчення вихідних матеріалів - функціональні характеристики об'єктів, їх плани, і розміри.Наступним етапом роботи був збір та вивчення інформації про декоративне панно, виконання замальовок декоративних елементів. За тим йде розробка та пошук ідеї - ескізу. Параметри вітража задавав інтер'єр вибраного об'єкту. Після проведення пошукової роботи було обрано остаточний варіант вітража . Далі було збільшено масштаб і вдосконалено форму панно, вирішено його в кольорі. Після затвердження проекту вітража було виконано графічну частину у чистовому варіанті, і закомпоновано на лист, та довершено його виконання. Загальне оздоблення проекту, коректування, підведення контурів та інше. Також систематизовано інформацію до пояснювальної записки, зібрано відомості для наступного етапу.

Після затвердження композиції приступаємо до виконання роботи у матеріалі. інтер'єр ескіз декоративний вітраж

2. Технологія виконання

Вітраж це техніка монументально - декоративного мистецтва, в якій основна особливість скла - працювати на просвіт - стає і основним формоутворюючим принципом. Вітраж еволюціонував від плоских розписних картин середньовіччя до литого, складного кольорового рельєфу сучасних панно з скла. Та ніхто не скасовував і традиційні методи. Елементи скломаси поєднують найрізноманітнішими способами - від класичної свинцевої шинки до пластмасових і бетонних структур-тримачів. Технологічна частина виконання вітражу включає підготовку картону у двох варіантах, закупка на визначення кольорових можливостей різного скла, нарізка і шліфування скла, розписування, випалювання, спаювання та монтування.

Вітражне мистецтво бере свій початок у далекому минулому. Тоді воно застосовувалось переважно в декоруванні культових споруд. З точки зору фізики скло являється собою "перехолоджену рідину" і в зв'язку з цим після виходу з плавленої печі не кристалізується, заливаючись абсолютно однорідною консистенцією. Ця властивість дозволяє всім видам скла - матовому, прозорому, білому і кольоровому - демонструвати унікальні можливості переломлення проходячого скрізь нього променів світла, надаючи ефекту блиску дорогоцінних каменів.

Шумери давні єгиптяни, Греки розробляли технології виробів із кольорового катаного скла. В Сирії була винайдена техніка гутного скла. Традиційна технологія виготовлення вітражів кінцевою сформувалась в ХІ ст..

Картон -- це пророблений рисунок натуральної величини, згідно розмірів вікон архітектурних споруд. Він виконується з розрахунком специфіки вітражної техніки, враховуючи всі габаритні розміри кольорів скла, арматури, розмірів їх переплетення. Головне -- зберегти кріплення вітражної конструкції діленням на окремі секції. Розподільчі лінії вести так, щоб не порушити краси загальної композиції рисунка. Важливою частиною роботи над картоном є ділення рисунка на окремі частини скла, оправленого свинцевою арматурою. При тому не варто перенасичувати свинцевою сіткою, згущаючи її без особливої потреби. Щоб секція вітражу не прогнулася, з'єднання завжди повинні проходити через горизонтальні лінії арматури, залишаючи вертикальні, в міру можливого, нерозрізаними. Довгі частини арматури кріпляться зверху секціями.

Калькою визначають кількість стрічок арматури, її ширину, а також місце з'єднання окремих частин для виготовлення шаблонів. Інтервали між арматурою нумерують.

Головним матеріалом для виготовлення вітражів є листове кольорове скло спеціальних сортів завтовшки 2--6 мм. Його виготовляють способом витягування. Скло буває пофарбоване в усій масі або тільки зверху, накладним способом. Використання численних відтінків кольорового скла заводського виготовлення, а також скла ручної прокатки й підфарбування відкриває перед художником-вітражистом великі можливості. А кольори вітражів викликають у глядача підви¬щений інтерес до сприймання сюжетних художніх композицій. Уся вітражна картина загалом збирається з кольорового скла, не виключаючи фігур і деталей. Фарбами пишуть оголені частини тіла -- лице, руки, ступні ніг, вживаючи при тому рожеві або тілесні кольори. Для нанесення контурів, тіней, деталей орнаменту, волосся, використовують чорну або коричневу фарбу. Вітражні фарби у вигляді порошку розводять водою, старанно розтираючи їх на мармуровій плиті, щоб не залишилося жодної крупинки. Як звичайно, спочатку наносять чорною фарбою головні контури. Чорна або коричнева фарба наноситься густо, широко, тому що після сушіння й обпалення вона стає світлішою.

Подальшим важливим завданням є малювання людського тіла, колір якому надає рожева фарба, виготовлена на терпентині. Фарба накладається поверх матової поверхні рівномірним шаром і підсилюється більш густими і грубими шарами на обличчі, губах, ніздрях там, де це необхідно.

Наступним етапом є виготовлення арматури на вітражів для якого використовують сви¬нець, латунь, алюміній. Вітражі на свинцевій арматурі виконуються традиційною технікою, відомою з давніх-давен. Процес їх виготовлення охоплює чимало обов'язкових операцій, які починаються з ескізного проекту. Він являє собою загальну побудову композиції вітража згідно розмірів вікон архітектурного об'єкта храму. Як звичайно, ескіз виконується у зменшеному масштабі і передбачає рішення загальних колористичних, графічних і конструктивних завдань.

Виконання вітражних робіт, спаювання потребують на перших порах практичних навичок, особливо нарізування скла складних форм, користування паяльником та ін.

Вітражі на латунній арматурі (протяжці) значно сильніші, завдяки специфіці її композиції, яка будується із застосуванням великої кількості скла прямолінійних профілів. Латунна протяжка не дозволяє домогтися дуже складних криволінійних частин вітража, які можливі в разі застосування свинцевої арматури. Збір і монтаж вітражів на латунній протяжці такий самий, як і на свинцевій арматурі. Велику цікавість викликає вітраж на алюмінієвій протяжці своєю дешевизною й простотою виготовлення. Профіль цієї протяжки має свою особливість. Вона полягає у тім, що верхня і нижня "плашки" неоднакові: одна з них є плечем, друга -- стійкою. Збір вітража проходить із використанням заклепок і невеликих алюмінієвих пластин, що їх накладають у місцях з'єднання окремих частин арматури. Вставлене скло закріплюють спеціальними щипцями, які в стійці протяжки створюють металеві горбики, що не дають склу випадати. Послідовність виконання роботи:

1. Підготовка дверей та скла до роботи:

2. Виготовлення шаблону малюнку-вітража.

3. Перенесення зі шаблона на плівку.

4. Приклеєння плівки на скла.

5. Робота контуром над вітражом.

Інструменти та матеріали необхідні для роботи.

1. Олівці кольорові.

2. Миюча рідина.

3. Лінійки.

4. Листи ватману.

5. Скоч.

6. Губка.

7. Олівці різної твердості та м'якості.

8. Копіювальний папір.

9. Канцелярський ніж.

10. Вітражна плівка.

11. Халати.

12. Ножиці.

13. Тканина.

14. Щіточки для ґрунтування.

15.Контур.

16.Гумовий шпатель.

17.Валик.

Отже, у даному розділі подано загальні рекомендації, які потрібні у роботі над вітражним виробом.

3. Правила техніки безпеки та охорона праці

Трудовим законодавством нашої країни закріплена широка система методів, спрямованих на всебічну охорону праці. Адміністрація навчальних закладів, підприємств повинна забезпечувати належні умови праці, щоб запобігти травмам і професійним захворюванням.

Вітраж , як кожний вид діяльності, потребує правильної організації умов праці, а також, дотримання техніки безпеки на виробництві. Правильна організація праці - основна умова якісної роботи.

Створення техніки безпеки є основною складовою частиною охорони праці та здоров'я працюючих. Вона визначає вимоги щодо безпечності технологічних процесів. Промислова санітарія - заходи спрямовані на усунення шкідливої дії запилення різного характеру і забрудненості повітря на робочих місцях, шумів, вібрацій на людський організм.

Якщо техніка безпеки на виробництві або в навчальних майстернях незадовільна, то можуть виникнути нещасні випадки, травми, хвороби. Для запобігання нещасним випадкам існують спеціальні правила техніки безпеки, дотримуватись яких повинен кожен .З перших днів свого існування наша держава вживала заходів по створенню безпечних умов праці та життя громадян. В Україні основою законодавства з охорони праці є Конституція. На всіх підприємствах запроваджуються сучасні правила техніки безпеки, їх засоби і створення санітарно - гігієнічних умов які будуть максимально запобігати травматизму і професійним захворюванням. Українські вчені постійно працюють над розвитком науки про техніку безпеки і охорону праці, причинами виникнення втоми і т. д. Все це враховується при створенні нового устаткування, удосконаленням технологічних процесів. Організація праці опоряджувальників має забезпечувати ефективне використання робочого часу, засобів механізації і матеріальних ресурсів із метою підвищення продуктивності праці, скорочення терміну будівництва, поліпшення його якості. Продуктивність праці робітника залежить від правильної організації його робочого місця. На робочому місці опоряджувальника мають бути обладнання, матеріали і знаряддя праці потрібні для виконання опорядження. Їх розміщують так щоб під час роботи не доводилося робити зайвих рухів. Ручний інструмент, який беруть правою рукою, має лежати справа а той що лівою з ліва. Якщо для роботи потрібний столик, то його установлюють так щоб з цього місця можна було виконати як найбільший обсяг роботи.

Велике значення для організації робіт має своєчасна підготовка матеріалів і поточне забезпечування ними опоряджувальників. Тому в спеціально відведених приміщеннях заздалегідь сортують будівельні матеріали. Підготовленні матеріали в процесі роботи ритмічно подають на робочі місця.

Під час виконання робіт слід дотримуватись всіх правил техніки безпеки і виробничої санітарії. Робочі місця опоряджувальників обладнують засобами зв'язку а також пристроями, які забезпечують нормальні гігієнічні умови (освітлення, захист від протягів тощо).

Пристрої для виконання опоряджувальних робіт на висоті

Внутрішні роботи на висоті до 4 м. виконують з козлів, інвентарних столиків.

Дерев'яні козли заввишки 90-120 см. (залежно від висоти приміщення) виготовляють із соснових дошок і застосовують при невеликих обсягах робіт. У масовому будівництві користуються металевими інвентарними столиками.

Пересувний різновисотний столик виготовляють з труб, або кутникової сталі. Він складається з чотиристоякового опорного каркаса, драбини і дерев'яного настилу. У кожній конструкції столика передбачено піднімання настилу за рахунок висувних стояків, які переміщують у здовж нерухомих стояків, які переміщують у здовж нерухомих стояків і закріплюють штирями або спеціальними затискними гвинтами на потрібній висоті (від 0,7 до 1,7 - 2,5 м). Як настил використовують інвентарний дерев'яний щит розміром від 60х120 до 80х160 см. Двовисотний столик складається з опорного каркасу драбини, захисних засобів (поручнів), настилу і полиці для розміщення пристроїв та інструменту. Столик призначений для використання опоряджувальних робіт в приміщеннях заввишки 2,5-2,7 м. Конструкція цього дає змогу фіксувати положення мастилу двох рівнях 0,7 і 0,9 м. Робоча площадка столика має розмір 60х107 маса його становить 22 кг.

Універсальний столик складається з чотиристоякового прямого опорного каркасу, різновисотного опорного каркасу, драбини настилу і полиці. Столик призначений для виконання опоряджувальних робіт в приміщеннях заввишки 2,5-2,7 м а також у сходових клітках. Конструкція його дає змогу фіксувати положення настилу удвох рівнях. Працюючи у звичайному приміщенні настил можна встановити на висоті 0,7 або 0,9 м. Для роботи на сходовій клітці до столика принд приєднують різновисотний опорний каркас, обладнаний підкосом. При такому положенні столика настил можна встановити 0,75 або 0,95м.

Під час обробки деревини ручними інструментами, треба дотримуватися таких правил техніки безпеки

1. Молотки, киянки, стамески, викрутки, напильники повинні бути надійно насаджені на ручки, виготовлені з міцної і в'язкої деревини, а крім того, правильно розклинені в місці насадки.

2. Ножі і ручні інструменти повинні бути правильно заточені, а пилки правильно розведені.

3. Версток повинен бути міцним і стійким. Для зберігання інструменту у верстаку має бути ящик або шафа зроблені так щоб виключалась можливість випадання з них інструментів.

4. Щоб запобігти можливому падінню людей в майстерні не повинно бути слизько.

5. У майстерні повинен бути набір газових ключів і викруток для всіх гайок і гвинтів, що є в устаткуванні та інструментах.

6. Щоб інструмент та устаткування були в належному стані, їх треба щомісяця переглядати і ремонтувати.

7. Інструмент не можна залишати без нагляду.

Правила техніки безпеки під час виконання опоряджувальних робіт

До опоряджувальних робіт, які складаються як із «мокрих» так і «сухих» процесів, допускаються особи які досягли вісімнадцяти років і пройшли:

* Професійну підготовку;

* Попередній медичний огляд відповідно до вимог Міністерства охорони здоров'я України;

* Вступний інструктаж з безпеки праці, виробничої санітарії, пожежної та електробезпеки;

Суворо забороняється:

а) залишати неприбране робоче місце після роботи;

б) курити, а також тримати в майстерні бензин чи керосин;

в) ремонт електромережі не компетентними в цій справі особами;

г) користуватися несправними електроприладами.

При підготовці поверхонь та матеріалів до опорядження велику увагу слід приділяти дотримання безпечних методів роботи з електроінструментом (корпус має бути заземленим, електропровід справним). При виконанні робіт на сходових клітках необхідно використовувати спеціальні підмости з різною довжиною опорних стійок з горизонтальним настилом і огородженням з бортовою дошкою. Внутрішні роботи виконуються з інвентарних підмостів і пересувних столиків.

Забороняється обігрівати і сушити приміщення жаровнями, вогнеметами і продуктами згорання палива. При використанні нафтогазових калориферів не дозволяється заливати паливо в діючий калорифері використовувати легкогорюче паливо. При використанні газових калориферів відстань між ним і газовим балоном має бути не менше 1,5 м. А від балона до розеток і вимикачів не менше 1 м. Не дозволяється залишати газові калорифери без нагляду в працюючому стані.

Тільки при умові дотримання всіх правил техніки безпеки і санітарії обома сторонами як роботодавцем, так і робітником можна досягти відповідного успіху в економіці підприємства та й у добробуті старанного працівника.

Робочий одяг

Головною умовою при виборі робочого одягу є його безпека й здатність захистити здоров'я людини. Крім того, він повинен охороняти від псування повсякденний одяг.Вільне взуття з нековзною підошвою забезпечують необхідні умови безпеки. При роботі з різними матеріалами, особливо із транспортними засобами, на руки варто надягати рукавички, які оберігають від ушкоджень, порізів і саден, а також від впливу агресивних речовин.Особлива безтурботність панує в області захисту очей, що підтверджує статистика очного травматизму. Тому, хто працює із ріжучим електроінструментом: циркулярною пилкою, шліфувальною машинкою або зварювальним апаратом, необхідно носити захисні окуляри. При роботі з електроінструментом, що створює великий шум, настійно рекомендується використовувати засоби захисту вух (навушники, бируши та ін.).

При виконанні будь-яких шліфувальних робіт, а також при роботі із клеями, мастиками, шпаклівками потрібно пам'ятати про захист органів дихання. При відсутності засобів захисту людина може отруїтися. Відбудеться це не відразу, тому що отруйні речовини надходять в організм поступово й накопичуються в ньому.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Висновки

Розвиток творчої особистості громадянина України нерозривно пов'язаний з естетичним вихованням, одним із дійових засобів якого є образотворче мистецтво. З кожним роком дедалі глибше розвивається художня творчість дітей, потяг до різноманітної діяльності. В сфері творчості є можливість розкрити себе, власні здібності та фантазію.

Сучасне розмаїття матеріалів, техніки їх обробки сприяють пробудженню інтересів до чогось надзвичайного у повсякденному житті. Століттями людство набувало досвіду в усіх галузях життя. Художні техніки згруповані за спільністю прийомів роботи й подібністю художньої мови матеріалів, а саме: графічні, малярські техніки, скульптура та декоративні техніки. Окремі з них - декоративний розпис, кераміка, різьблення по дереву та інші мають художньо - промислове значення і вивчаються у школах та художніх закладах України. Багато цікавих технік є в мистецтві - подряпування на восковій поверхні, розпис гуашшю, аквареллю, аплікації, (з паперу і картону, соломкою, шкірою та ін.), розпис тканин, гравюра на картоні та інше. Проте, одна з найцікавіших та найсучасніших технік, що використовуються на сучасному етапі є техніка розпису на стіні. Дана курсова робота на тему художній псевдо-вітраж ,виконана з метою показати всі переваги нових матеріалів та зберегти традиційну техніку вітража, що характерна для нашого мистецтва. Зокрема, дана техніка використовувалася спочатку у храмах Київської Русі - України, потім у будинках вельмож, як слов'ян так і багатьох європейських країн. Отже, вітраж є досить давнім видом мистецтва, і тому дана робота є досить актуальною на сучасному етапі, так як потребує не тільки вивчення , а й збереження та пропагування. До того ж , нині молоді люди досить жваво цікавляться історією як держави так і світу, а , отже і світовим мистецтвом. Даний вид мистецтва дозволяє втілити в життя цілі сюжети, які потім можливо, дадуть нащадкам інформацію про життя їх попередників і дозволять гордитися своїм минулим.

Список використаної літератури

1. Антонович Є.А. Декоративно-прикладне мистецтво. К.: Рад. Шк., 1990.

2. Інтернет ресурс: http://slovopedia.org.ua/44/53394/296439.html

3. Антонович Є. А., Захарчук - Чугай Р. В., Станкевич М. Є. Декоративно-прикладне мистецтво з практикумом у навчальних майстернях. Навч. Посібник: Ч. I - XI. - К.: РУМК МО України, 1989 - 1993.

4. Інтернет ресурс: studio-lirs.com/vitrazhi/vigotovlennya-vitrazhiv-ta-їx-vidi.htmlэ

5. Антонович Є. А., Шпільчак В. А., Щерба М. А. Збірник практикумів з художньо-графічних дисциплін: навч. Посібник. - К.: ВІПОЛ , 1995.

6. Антонович Є. А., Василишин Я. В., Шпільчак В. А. Російсько-український словник - довідник з інженерної графіки, дизайну та архітектури: навч. Посібник. - ВІПОЛ, 1996.

7. Інтернет ресурс: http://www.busel.ua/ua/products/vitrag_history.html

8. Алферов Л. Учебный курс технологии розписи // Ростов - на Дону 2001.

9. Антонович Є. А., Проців В. І., Свид С. П. Художні техніки у школі. К.: 1997.

10. Білякова Л. Чарівність петриківського розпису // Україна і світ сьогодні, - 2000.-№6,- С.12-18.

11. Белогуров В. П., Чмырь В. Д. Справочник молодого маляра.-- М.- Высш. шк., 1984.-- 176 с.

12. Белоусов Е.Д., Вершинина О.С. Малярные и штукатурные работы: Практ. пособие для ПТУ. - М.: Висш. Шк., 1990 - 270 с.

13. Белоусов Е. Д. Технология малярных робот.-- М.: Высш. шк., 1980 - 240 с.

14. Васильчук М.В., Вінокурова Л.Е. Основи охорони праці. - К.: Просвіта 1997 - 208 с.

15. Велигоцкая Н.И., Жирдинская А.В., Коломиец Н.С Монументально декоративное искусство в архитектуре Украины. - К.:1989.

16. Інтернет ресурс: uk.wikipedia.org/

17. Горячев В.И. Справочник молодого штукатура. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Высш. шк. 1979 - 159 с.

18. Гребенюк Г.Є. Ремонт і реставрація житлових та громадських споруд - пам'яток архітектури: Підручник. - К.: Будівельник, 1996 - 288 с.

19. Герасименко И.Я. „Технология производства и проблеми художественно-конструкторского формообразования", 1982.

20. Дворкін Л.Й, Опоряджувальні матеріали і вироби: Навч. посібник - 2-ге вид. Перероб. - К.: Вища шк., 1996 - 335 с.

21. Добровольський Г.М. Штукатурні і облицювальні роботи. -К.: Техніка, 1997 - 304 с.

22. Жоголь А.Е. Декоративне мистецтво в сучасному інтер'єрі

23. Курліщук Б.Ф. Проектування житлових громадських споруд. К.: 1995.-С.4-7.

24. Інтернет ресурс:http://zografos.org.ua/vitrazh.html

25. Комаров А.А. Технология материалов стенописи. - М.: 1989. С.7.

26. Інтернет ресурс: narizkaskla.pp.ua/vitraji.htm

27. Никодеми Г. Б. Рисунок. Акварель и темпера./ пер. с итал. - М.: Изд. - во. ЭКСМО- Пресс, 2002.

28. Никодеми Г. Б. Рисунок. Техника живописи./ пер. с итал. - М.: Изд. - во. ЭКСМО- Пресс, 2003.

29. Інтернет ресурс: vseslova.com.ua/word/Вітраж-18657uэ

30. Даниленко В.Я. „Основи дизайну" - 1996.

31. Курліщук Б.Ф. „Проектування інтер'єрів житлових і громадських споруд", Київ - 1995.

32. Лазарев Е.Н. „Дизайн, как технико-естетическая система" - 1984

33. Інтернет ресурс: www.ironglass.com.ua/golovna-ua.phpэ

34. Минервин Г.Б. „Художественное конструирование" -1986.

35. Методика художественного конструирования. 1985.

36. Інтернет ресурс: www.vitrag-e.com.ua/ukraine/vitrage_ua.htmlэ

37. Мещанинов А. В. Отделочные роботы в монолитном домостроении - Л.: Стройиздат, 1989. - 273 с.

38. Навчально-методичний посібник: „Мистецька школа в системі національної освіти України", Львів - 1999.

39. Виготовлення шаблону малюнку-розпису.

40. Інтернет ресурс: www.vitrag-e.com.ua/ukraine/works.htmlэ

41. Інтернет ресурс:109.te.ua/місто_Тернопіль/шукати.../Вітраж_Листопадова_260э

42. Інтернет ресурс: uk.wikipedia.org/wiki/Файл:Мукачево_Вітраж_1_2012.JPGэ

Размещено на Allbest.ru

...