Волошин Андрій

Вступ

1. Використані інструменти

2. Використані матеріали

3. Послідовність виконання роботи

4. Охорона праці

Список літератури

Вступ

Неводні суміші

До неводних фарбувань належать олійні і емалеві фарбування, а також лакові покриття. Неводні фарбування застосовують для захисту металевих конструкцій від корозії, дерев'яні від гниття, а оштукатурені від впливу вологи. А ще вони застосовуються з декоративною і санітарно-гігієнічною метою. Їх легко мити і очищати від бруду, тому в приміщеннях, де більшість поверхонь пофарбована олійними або емалевими фарбами легше підтримувати чистоту (лікарні, школи, магазини, дошкільні дитячі заклади). Міцність зчеплення плівки залежить також від якості підготовки поверхні, в першу чергу очищення її від іржі, плям кіптяви і мінеральних масел, пилу.

Залежно від якості малярні фарбування поділяються на прості, поліпшені і високоякісні. Просте фарбування застосовують під час спорядження будинків ІІІ класу, деяких промислових і тимчасових будівель, а також підсобних приміщень в різних будинках. Поліпшене фарбування застосовують здебільшого в будинках ІІ класу (лікарні, школи).

Високоякісне - І класу (театри, музеї, палаци тощо).

Тому підготовка поверхні має велике значення. Адже під час цих технологічних операцій можна уникнути багатьох дефектів на пофарбованій поверхні та виконати фарбування, яке матиме декоративний ефект.

фарбування шпаклювання тріщина

1. Використані інструменти

Рис. 1 Щітка макловицят для фарбування на великих площах.

Рис. 2 Шпателі для шпаклювання і розшивання тріщин

Рис. 3 Терка для шліфування поверхні

2. Використані матеріали

Рис. 4 Оліфа для ґрунтування поверхонь і розведення неводних фарб

Рис. 5 Крейда будівельна

Рис. 6 Клей КМЦ

Рис. 7 Грунт Церезіт СТ17 для вирівнювання поглинальності поверхні

Рис. 8 Гіпсова штукатурка для внутрішніх робіт - мінімальна товщина шару 3-5 мм - Для шпаклювання стін - Для ручної обробки - Час роботи. 40 хв.

Рис. 9 Гіпсова шпаклівка для нанесення остаточного шару

Рис. 10 Шліфпапір

Рис. 11 Клей тваринний

3. Послідовність виконання роботи

1. Очищення поверхні

2. Розшивання великих і малих тріщин

3. Часткове підмазування тріщин

4. Грунтування поверхні глибокопроникним грунтом або оліфою

5. Вирівнювання стартовим матеріалом

6. Шпаклювання фінішним матеріалом (2рази)

7. Шліфування поверхні

Рис. 12 Очищення поверхні

Очищення від пилу, бруду, жирних плям, плям від мастила, потьоків розчину. Пил і бруд знімається щіткою-макловицею. Жирні плями і плями від мастил змиваємо мильною водою або розчином соляної кислоти. Потьоки розчину видаляємо шпателем або кіркою.

Незабарвлену оштукатурену поверхню очищають шпателем або дерев'яним бруском від піщин і крапель вапняного розчину. Від гладкості штукатурки у великому ступені залежить і гладкість шпаклювання, тому що шпаклівка заповнює тільки мікронерівності поверхні.

На внутрішніх роботах для цього, як правило, використовують склади з додаванням гіпсу, яким можна покривати за один раз поверхні товщиною до 5 мм. Робота з гіпсовими сумішами вимагає великого вміння, оскільки тут потрібно досягти остаточної гладкості поверхні за кілька хвилин. Нормальна товщина шару шпаклівки на рівній штукатурці штукатурці - 1-1,5 мм.

Грунтування поверхні

При простому фарбуванні розшиті тріщини змочують водою (під водне фарбування) чи наносять оліфу (під неводне фарбування). Цю операцію виконують для того, щоб підмазочну суміш міцно утримувати у вибоях і розшитих тріщинах. Оліфу наносять пензлем--ручником, а воду -- рогожною чи маховою щіткою. Можна грунтувати глибокопроникною грунтовкою. Ґрунтовку наносять на поверхню рогожною чи маховою щіткою, розтушовуючи її на стінах вертикальними рухами щітки, а на стелях -- уздовж падаючого світла.

Розшивання великих і малих тріщин

Розшивання дрібних тріщин -- виконують дрібним шпателем чи малярним ножем на глибину 2--3 мм. Шпатель має бути нахилений під кутом 45° до кромки тріщини. Розшиту тріщину обмітають від пилу. Дрібні (волосяні) тріщини затирають дерев'яною теркою, змочуючи поверхню водою. А великі на всю глибину штукатурного шару аж до основи.

Часткове підмазування тріщин

Часткове підмазування - тріщини підмазують після висихання шару ґрунтовки. Під водне фарбування застосовують гіп-сокрейдову чи гіпсоклейову підмазку, під неводне фарбування -олійну. Підмазку наносять металевим шпателем, переміщуючи його у напрямі тріщини під кутом 60°-70°, а розрівнюють -- рухом уздовж тріщини.

Склад підмазки під олійне фарбування

1. Оліфа 1кг

2. Клей тваринний(10%-й розчин) 0.1л

3. Крейда мелена просіяна до робочої в' язкості

Рис. 13

Після підмазування пошкоджених місць і їх шліфування роблять такі операції: одне суцільне шпаклювання із шліфуванням і зніманням пилу, ґрунтування з флейцюванням і шліфуванням. Після цього виконують перше фарбування із флейцюванням і шліфуванням фарбової плівки. Шпаклюють поверхню спеціальною сумішшю, приготовленою на оліфі або емульсії.

Тріщини можна підмазувати, використовуючи гіпсову штукатурку. Наприклад, НР Старт Кнауф.

Рис. 14 Суцільне шпаклювання

Для того, щоб поверхня була гладенькою, потрібно її суцільно шпаклювати фінішною шпаклівкою, наприклад НР ФІНІШ Кнауф. Перший шар наносити більшою товщиною. Другий - товщиною 1 мм. Але потрібно пам'ятати, що кожен наступний шар наносять після повного висихання попереднього.

Особливу увагу потрібно приділяти процесу розведення шпаклівки в воді. Зазвичай потрібне співвідношення суміші і води зазначено на упаковці. Важливо щоб вода додавалася в суху шпаклівку, а не навпаки. Це запобігає утворенню грудок. При розведенні також потрібно постійно помішувати розчин і розтирати дрібні грудочки. Кінцева суміш повинна вийти однорідною. Воду для розведення потрібно використовувати кімнатної температури, а саме шпаклювання слід проводити при плюсовій температурі. Для шпаклювання стін зручно використовувати два шпателі - меншого і більшого розмірів. Першим шпаклівку наносять на другий, безпосередньо яким вона розтягується по поверхні. Поверхня краще вирівнюється шпателями великого розміру. Але чим більше шпатель, тим більше потрібно докладати зусиль при розтяжці. Важливо щоб шпатель був виконаний з нержавіючої сталі. В іншому випадку на стіні можуть залишитися сліди від іржі.

Шліфування

Найбільш простим засобом для шліфування обробляються поверхонь є спеціальна терка з ручкою, яку рекомендується застосовувати, коли шліфовці підлягає не дуже велика площа, так як для досягнення якісного результату процес вимагатиме великих витрат часу і зусиль. Особливості використання ручної шліфувальної терки полягають у наступному:

Незважаючи на зовнішнє зручність, суцільнолита терка з передбаченими виїмками для пальців на ручці не дуже добре себе зарекомендувала з точки зору як раз таки зручності.

Шліфування стін буде більш зручним при використанні звичайної терки, з прикріпленою до неї шліфувальної сітки або шліфпаперу за допомогою спеціальних кріплень.

Вибираючи між шліфпапером і сіткою, шліфпапір виглядає кращим, так як шліфувальна сітка швидко зношується і приходить в непридатність.

Для поверхонь різних типів слід підбирати шліфпапір різної зернистості: дрібнозернистий для фінішної шпаклівки під фарбування. Шліфування слід виконувати з використанням прожектора

Рис. 15

4. Техніка безпеки

Основними причинами травматизму під час фарбування є неврахування дії шкідливих факторів та нехтування заходами для їх попередження. Охарактеризуємо шкідливі фактори, наявні під час виконання малярних робіт, та заходи щодо їх попередження.

Більшість фарбових сумішей, у яких розчинниками є рідини, що легко випаровуються, шкідливі для організму людини, а деякі, виготовлені на свинцевих та мідних пігментах чи із застосуванням бензолу, - отруйні.

До початку роботи потрібно користуватися захисними кремами, пастами. Після роботи необхідно дотримуватися правил особистої гігієни, ретельно вимити руки, обличчя.

Під час роботи з вапняними сумішами, каустичною содою, купоросною олією -- концентрована (60--70 %) сірчиста кислота -- виникає небезпека опіків рук і очей.

Необхідно бути вкрай обережними -- працювати у захисних окулярах, спецодязі, гумових рукавичках і гумових чоботах. Токсичні суміші потрібно зберігати ізольовано від інших речовин.

Перед тим, як розпочати працювати з хімічними речовинами, уважно прочитайте інструкції до них. Перш ніж викинути ганчірки, просочені розчинниками, їх висушують.

Під час підготовки до виконання деяких малярних робіт та їх проведення існує підвищений ризик пожежі. Причини виникнення пожежі можуть бути такими.

1. Випалювання олійної фарби всередині приміщення паяльними лампами.

2. Варіння оліфи у вологому неспеціалізованому приміщенні, розбрискування оліфи.

Оліфу потрібно варити у спеціальному приміщенні; не допускається потрапляння вологи до казана. Під час варіння і розігрівання натуральної оліфи необхідно запобігати розбризкуванню і загорянню. Забороняється наповнювати казан оліфою понад ѕ його об'єму.

3. Застосування відкритого вогню чи іскроутворення під час роботи з нітрофарбами.

Пари нітрофарб легко займаються. Там, де ведуться малярні роботи із застосуванням нітрофарб, неприпустимим є використання відкритого вогню та іскроутворення.

Уважно вивчіть призначення кожного інструменту і використовуйте ці інструменти тільки для тих операцій, для яких вони безпосередньо призначені.

Ручки інструментів повинні мати овальний перетин, а їх довжина відповідати розмірам інструменту. Поверхня ручок повинна бути рівна, зачищена, гладка, без тріщин, сучків і задирок.

Уважно вивчіть призначення кожного інструменту і використовуйте ці інструменти тільки для тих операцій, для яких вони безпосередньо призначені

Гіпсовий пил може стати причиною роздратування очей і дихальних шляхів.

Тому слід заздалегідь попіклуватися про захист очей і легенів. Для цього необхідно скористатися захисними окулярами і маскою або респіратором, а також забезпечити правильну вентиляцію місця проведення робіт.

Утримуйте робоче місце в чистоті. Також забороняється захаращувати робочі місця і проходи між ними матеріалами, заготовками і предметами, які не потрібні для виконання даної роботи.

Після закінчення роботи, інструмент слід привести в порядок, очистити від стружки, пилу і покласти у відповідне місце для зберігання.

Працювати слід в спецодязі.

Рис. 16

Список використаної літератури

1. Добровольський Г.М. “Малярні і шпалерні роботи" Підручник-2-ге вид,випр.. і допов-К.: Вища школа. 1996.-383с

2. Остапченко Т.Є. Технологія опоряджувальних робіт: Підручник. - К.: Вища освіта, 2003. - 384 с.

Размещено на Allbest.ru