Фарбування деренини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний університет будівництва і архітектури

Кафедра технології будівельного виробництва

Реферат

з курсу “Технологія будівництва”

на тему “Фарбування деревини”

Київ 2014



Зміст

1. Призначення та область застосування заданої будівельної технології

2. Характеристика матеріалів, які застосовують при виконання робіт

3. Машини, механізми, ручні та механізовані інструменти, що застосовують при виконанні робіт

4. Вимоги до основ по яким буде влаштоване покриття чи конструкції

5.Технологія виконання робіт

6. Вимоги до якості виконання робіт, що висувають нормативні документи

7. Вимоги до охорони праці при виконанні робіт

Список використаних джерел



1. Призначення та область застосування заданої будівельної технології

Фарбування деревини застосовується з метою закріпити, оживити або посилити її природну забарвлення; додати деревині більш глибокий тон і потрібний колір: імітувати цінну породу; приховати дефекти (синяву, плями, смуги) або невдалий підбір окремих частин виробу за кольором; виділити з декоративною метою породи (наприклад у дуба) шляхом заповнення їх іншим за кольором барвником або порошком.

Раніше для фарбування деревини користувалися барвниками, що видобуваються з рослинних і тваринних організмів. Так, наприклад, широке поширення для фарбування деревини в коричневий колір отримали речовини, що містяться в деяких ґрунтах і вугіллі, відомі під назвою горіхової морилки, або горіхового бейца. Фарбувальною речовиною в них є гуммінуваття кислоти.

В даний час все більшого значення набувають барвники, одержувані синтетичним шляхом з кам'яновугільних смол.

Велика частина барвників розчиняється у воді або інших рідинах (спиртах, маслах).

2. Характеристика матеріалів, які застосовують при виконання робіт

Для фарбування поверхні деревини в меблевому виробництві застосовують такі матеріали: гумінові барвники (горіхову морилку), синтетичні барвники, воду (не вище 10-16 ° жорсткості) для розчинення барвників, нашатирний спирт в якості добавки в розчини синтетичних барвників для рівномірності фарбування і поглиблення тону забарвлення, морську траву, луб, деревну стружку, шліфувальну шкурку № 140-170 для протирання після фарбування і сушіння.

Для приготування фарбувального розчину у воду, нагріту до 60-80 °, всипають відважену за рецептом кількість барвника, розмішують до повного розчинення і дають відстоятися протягом наступного часу: - для гумінових барвників - не менше 48 год.; Для синтетичних барвників - до охолодження до кімнатної температури; - для суміші гумінового і синтетичного барвників - не менше 48 год.

Відстояний розчин обережно, не піднімаючи осаду, зливають в робочу посудину.

Наносять розчин кистю, жирно змоченою губкою, бавовняної чистою ганчіркою або за допомогою пульверизатора вздовж волокон деревини. На вертикальних поверхнях нанесення розчину починають знизу.

Після змочування всієї поверхні розчином її протирають віджатою губкою або ганчіркою. При фарбуванні високоякісних меблів фарбувальний розчин наносять тільки на попередньо змочену вологою ганчіркою поверхню. Меблі з брускових деталей можна фарбувати, опускаючи виріб у ванну з розчином з наступною протиранням. Фарбувальний розчин в цьому випадку може мати температуру до 50 °.

Пофарбовані вироби сушать при температурі не нижче +18 ° протягом 1,5 години. Забарвлення має бути рівномірною, а поверхні після протирання - рівномірно глянцевими.

Краще інших порід офарбовується:

деревина берези, клена й груші - під чорне дерево;

липи, берези й бука - під цінну деревину;

вільхи, сосни, берези й липи - під горіх.

3. Машини, механізми, ручні та механізовані інструменти,що застосовують при виконанні робіт

Для виконання різних підготовчих операцій і фарбування поверхонь опоряджувальники широко застосовують різні машини і механізми. Проте деякі підготовчі операції (зокрема, розрізування щілин, підмазування їх, підготовку та фарбування невеликих ділянок поверхні, дрібних деталей тощо) виконують вручну.

Наведемо коротку характеристику інструментів, які застосовують для виконання цих робіт.

Сталевий шпатель призначений для знімання старих клейових плівок, розрізання щілин, нанесення підмазувальної пасти і останнього шару суцільної шпаклівки на обштукатурені, дерев'яні та металеві поверхні. Він може бути з дерев'яною або металевою ручкою. Виготовляють шпатель з пружної листової сталі.

Дерев'яним шпателем наносять перший шар суцільної шпаклівки на обштукатурену поверхню. Його можна застосовувати для нанесення вапняно-гіпсового розчину безпіскової накривки. Для підвищення продуктивності праці найкраще користуватись шпателем завширшки 150--200 мм. Після закінчення роботи набряклий від води шпатель чим-небудь притискують, щоб він не пожолобився після висихання.

Шпатель з гумовим лезом застосовують для нанесення шпаклівки на різні поверхні і розрівнювання її після нанесення маховою щіткою або механізованим способом Робочу частину шпателя (лезо) завширшки 90--100 мм виготовляють з еластичної гуми, яку затискують в дерев'яній або пластмасовій ручці. За формою він такий самий, як і сталевий.

Для підвищення продуктивності праці застосовують більший за розміром шпатель завширшки 200--250 мм

На невеликі профільні частини поверхонь (віконні рами, плінтуси, двері тощо) наносять шпаклівку гумовими пластинками різних розмірів (залежно від ширини профільної поверхні) або спеціальними шпателями з гумовими профільованими наконечниками. Такий шпатель виготовляють з еластичної гуми за профілем деталей, що застосовують на даному будівельному об'єкті.

Гумовий півтерок призначений для нанесення і розрівнювання першого шару суцільної шпаклівки, а також безпіскової накривки. Порівняно з металевим або дерев'яним шпателем застосування гумового півтерка підвищує продуктивність праці у 1,5--2 рази.

Металевий ніж з дерев'яною ручкою використовують для розрізування щілин на обштукатуреній поверхні.

Металевими скребачками різної форми знімають старі клейові і олійні плівки.

Сталеві щітки та їжаки застосовують для знімання іржі та окалини з металевої поверхні. Виготовляють їх із сталевого дроту.

Пристрій для згладження поверхні ( призначений для чищення і згладження обштукатурених поверхонь від крапель розчину і зернин піску. Для згладження використовують природний камінь (твердий пісковик), кусок деревини або білої силікатної цегли, з яких виготовляють бруски у вигляді паралелепіпедів. Для зручності в роботі брусок затискують в обойму пристрою.

Сталевою гладилкою наносять та згладжують шар безпіскової накривки. Гладилку виготовляють з інструментальної сталі завтовшки 1,0--1,5 мм.

Дерев'яну терку застосовують для чищення, перетирання і розрівнювання підмазаних обштукатурених поверхонь

Рогожна щітка призначена для змочування поверхні водою, розмивання старої клейової плівки і нанесення водних ґрунтовок на поверхні. Рогожну щітку до початку роботи треба міцно перев'язати, щоб скоротити робочу довжину її волокон, і насадити на дерев'яний держак. Вручну фарбують поверхні щітками, виготовленими з волосіні або м'якої свинячої щетини. Вони бувають різних форм і розмірів. Розмір щітки вибирають залежно від поверхні, яку фарбують. Поверхні фарбують також валиками.

Махова щітка типу KM забезпечує високу продуктивність праці при фарбуванні великих площ. Махові щітки діаметром 60 або 65 мм виготовляють з волосіні. Для фарбування стелі та верхніх ділянок стін з підлоти махову щітку насаджують на дерев'яний держак завдовжки 80--100 см.

Щітки-ручники типу КР застосовують для фарбування невеликих ділянок поверхонь водними або олійними сумішами, їх виготовляють різних діаметрів (25, 30, 35, 40, 45, 50, 55 мм) з волосіні. Для зручності в роботі волость ручника слід перев'язувати шпагатом.

Ручники, в яких волосінь прикріплена до дерев'яної ручки клеєм, розмокають під час роботи з водними сумішами або при зберіганні їх у воді після фарбування олійними сумішами. Тому до початку роботи новим ручником рекомендується розсунути волосінь, залити всередину трохи олійного лаку і дати їй висохнути. Шар олійного лаку не пустить воду всередину дерев'яної обойми і захистить щітку від розмокання клею та випадання волосіні.

Щітки плоскі типу КП застосовують для фарбування невеликих ділянок поверхні (вікон, дверей тощо), а також оздоблення пофарбованих поверхонь під цінні породи деревини і каменю. Щітки виготовляють різної ширини (35, 40, 50, 60, 75 або 100 мм) з волосіні. Плоскі щітки перед початком роботи шпагатом не перев'язують.

Щітка-макловиця типу КМА призначена для ґрунтування і фарбування поверхонь водними малярними сумішами на великих площах. Робочу частину щітки виготовляють з волосіні завдовжки 10--12 см. По периметру її робочої частини до волосіні добавляють щетину, щоб щітка стала пружнішою і волосінь не заламувалась під час роботи. При фарбуванні макловицею значно підвищується продуктивність праці маляра.

До початку роботи з маховою щіткою або ручником її перев'язують шпагатом так, щоб на 2/3 скоротити довжину волосіні. Це роблять у такій послідовності . Невеликий відрізок шпагату накладають навколо волосіні щітки у вигляді петлі 1 і зав'язують його навколо ручки під обоймою 2. Беруть великий відрізок шпагату, на одному кінці якого роблять петлю у вигляді морського вузла 3 і надівають її на волосінь щітки 4. З короткого кінця шпагату роблять другу петлю 5, притискують її уздовж волосіні і обв'язують щітку довгим кінцем шпагату, накладаючи витки один біля одного на потрібну довжину волосіні 6 і 7. Короткий кінець шпагату протягують крізь першу петлю, а довгий -- крізь другу і зав'язують їх на ручці під обоймою 8.

Замість шпагату щітку можна перев'язати шматком тканини. Для цього з бавовняної тканини відрізують стрічку, ширина якої дорівнює подвійній довжині волосіні щітки. Обмотують щітку тканиною і перев'язують її шпагатом на потрібній відстані від обойми. Верхню частину тканини відгортають до суміщення її з другою частиною і на ручці перев'язують їх шпагатом.

Щоб подовжити строк придатності щіток, після роботи водними сумішами їх слід промити в чистій воді, витерти і висушити. Щітки, в яких волосінь посаджена на клею в дерев'яну ручку, при тривалих перервах у роботі всихають, тому перед роботою їх варто намочувати у воді.

Після роботи олійними сумішами щітку треба промити в розчиннику: скипидарі, бензині або гасі. Часте миття щіток у розчиннику погіршує якість волосіні, тому під час коротких перерв у роботі їх зберігають у воді. При цьому не варто опускати щітку на дно посудини з водою, оскільки волосінь згинатиметься її треба підв'язувати шпагатом в посудині так, щоб була змочена тільки волосінь. З цією метою можна користуватись також спеціальними затискачами . Такі щітки розміщують уздовж стінок посудини.

Протравне і проявляюче фарбування

При протравному фарбуванні поверхню обробляють спочатку розчином протрави. Протрави є солі деяких металів (мідний купорос, двухромовокислий калій, залізний купорос та ін), з якими вступає в реакцію розчин, утворюючи нерозчинний забарвлене з'єднання. В залежності від виду застосованої протрави один і той же забарвлює розчин може давати забарвлення різних відтінків і навіть квітів. Протраву і барвник вибирають залежно від породи деревини і кольору, в який треба її пофарбувати.

Проявляючим фарбуванням називається послідовна обробка поверхні - спочатку розчином дубильні речовини (танін, пірогалової кислоти та ін), а потім протрави. Обробка дубильними речовинами не змінює забарвлення деревини. Фарбування виникає після змочування поверхні, обробленої дубильним речовиною, слабким розчином металевої солі (протрави), який грає роль проявника.

Проявляюче фарбування може бути рекомендовано для порід, бідних дубильними речовинами (бук, береза, сосна).

Дубильну речовина і сіль металу вибирають залежно від породи деревини і кольори забарвлення.

При фарбуванні деревини слід враховувати особливості різних порід і взаємодія їх з барвниками. Так, дубильні речовини деяких порід, вступаючи в реакцію з барвниками, заважають отримати чисті тони забарвлення, смолистість деревини хвойних порід також заважає хорошій забарвленні.

Найкраще офарблюються клен, груша, яблуня, береза, вільха, дикий каштан, ялина, в'яз, граб, бук, дуб. Для обробки під чорне дерево рекомендується груша, береза, клен; під горіх - липа, вільха, береза, осика; під червоне дерево - бук, світлий горіх, липа, береза.

Глибоке фарбування деревини

Спосіб глибокого фарбування деревини відрізняється від поверхневого фарбування тим, що барвним розчином просочується вся деревина.

Просочення заготовок проводять в спеціальній установці, що складається з бака для фарбувального розчину, автоклава - спеціального котла, в якому відбувається фарбування під тиском, і плунжерного насоса, яким склад подається в автоклав. Заготовки виробів, що підлягають просоченню, спочатку пропарюють в автоклаві для підвищення просочують ™ деревини. По закінченні пропарювання і спуску пари в автоклав подають барвистий склад, нагріте до 75-85 °, і створюють тиск до 8 ат. Просочення заготівель триває 45 хв.

Останнім часом на передових підприємствах стали застосовувати інший спосіб наскрізний просочення деревини. Цей спосіб полягає в тому, що заготовлені з деревини бруси піддають прогріву в полі струмів високої частоти до 100 °. Потім їх занурюють у відкритий басейн з розчином барвника.

В результаті утворився в порах деревини вакууму барвник проникає в глиб деревини і забарвлює її на всю товщину бруса.

Найкращі результати за забарвленням зазначеним способом дає деревина бука та берези.

Впровадження способу наскрізний просочення деревини дозволяє виготовляти лущений шпон, придатний для виробництва меблів без подальшого обклеювання строганой фанерою цінних порід деревини.

Ґрунтування

Ґрунтування поверхонь, призначених під прозору обробку, застосовується для заповнення пор деревини, щоб лак не просідав, рівніше лягав, а також для економії лаку.

Для непрозорих покриттів порозаполненіе проводиться одночасно зі шпаклюванням. Для прозорих покриттів необхідна для заповнення пор особлива операція - порозаполнення (ґрунтування). Разом з тим ґрунтовка забезпечує кращий зв'язок лаку з деревиною.

В даний час застосовуються нітроцелюлозні і карба-мідно грунтовки і порозаполнітелі, вони швидко сохнуть і не вуалюють текстуру деревини, як клейові або масляні.

Швидкість висихання нітроцелюлозних грунтовок вимагає швидкої і точної роботи. Застосовують грунтовки переважно в рідкому вигляді. Їх наносять пістолетом-розпилювачем, густіші - щетинними китицями, тампонами або гумовими шпателями.

У вітчизняній меблевій промисловості в даний час застосовують ряд нових порозаполнителей і грунтовок. Ґрунтувальна емульсія ГМ-11(ґрунтовка меблева ) для ґрунтування дрібнопористі і крупнопористих порід деревини під нітроцелюлозні, спиртові (смоляні) та інші лаки.

Емульсія ГМ-11 - безбарвна або пофарбована желеподібна маса, легко розтирається на поверхні деревини тампоном або щітками, - має наступний склад (у вагових частинах):

Емульсія ГМ-11 містить понад 60% сухого залишку, завдяки чому добре ґрунтує.

Бензин-розчинник і мінеральне масло не дають ворсу, тому операція з видалення ворсу стає зайвою. Не потрібні також зазвичай вживані мінеральні наповнювачі (пемза, крейда, важкий шпат та ін), що в свою чергу виключає операції шліфування.

Кольорова емульсія МФ-17 служить для одночасного з ґрунтуванням фарбування деревини.

Склади її наступні (у вагових частинах):

Порозаполнення меблевий ПМ-11 застосовують після ґрунтування емульсією ГМ-11. При обробці поліруванням крупнопористих порід (дуба, ясеня, горіха) склад порозаполнителя наступний (у вагових частинах):

Окситерпенові смоли є основним плівкоутворюючим матеріалом. Щоб надати порозаполнітель кілька більш темний колір, до складу додають незначну кількість темної абієтинової смоли.

Каолін вводиться як наповнювач, вазелінове масло сприяє полегшенню нанесення порозаполнітеля на деревину, скипидар - для зниження в'язкості. Емульгатор ОП-Ю попереджає злипання частинок каоліну і додає всій масі особливу рухливість, яка полегшує втирання заповнювача в пори деревини.

При обробці деревини дуба, ясена витрачається близько 30 г порозаполнітеля на 1 м2 поверхні.

Для обробки пофарбованої деревини застосовують також кольорові порозаповнювачі. Під колір деревини, дуба забарвлюють гумміновим барвником, а під колір горіхового дерева - будівельним бітумом.



4. Вимоги до основ по яким буде влаштоване покриття чи конструкції

Фасадна фарба по дереву повинна бути стійкою, довговічною і не втрачати свій колір і фактуру під впливом несприятливих погодних умов.

Також даний будівельно-оздоблювальний матеріал призначений для захисту деревини від умов підвищеної вологості та інших несприятливих впливів.

Великий вибір фарб для дерев'яних фасадів дозволяє виконати найрізноманітніший дизайн дерев'яних будівель, зберігши і підкресливши текстуру деревини.

При проведенні зовнішніх оздоблювальних робіт по фасаду з дерева слід застосовувати матеріали, які згідно ГОСТ відповідають наступним вимогам:

* фасадні фарби для дерева повинні надійно захищати деревину від впливу несприятливих кліматичних умов;

* дані оздоблювальні матеріали повинні володіти високою стійкістю до дії вологи;

* стійкість кольору оздоблювального матеріалу до вицвітання під впливом сонячних променів також має першочергове значення;

* стійкість і довговічність матеріалу до стирання повинна становити не менше п'яти років.

Фарби для зовнішньої обробки дерев'яних фасадів поділяються за складом на три типи:

* Олійні фарби;

* Фарби на основі алкіду;

* Фарби на водній основі.

Підготовку деревини можна поділити на три етапи:

- шліфування, очищення (завжди в напрямку волокон, в іншому випадку на поверхні поперек волокон виникають неестетичні подряпини). Для шліфування найкраще використовувати наждачний папір зернистістю 60-80.

- полірування - уся поверхня повинна бути протертою наждачним папером зернистістю (180-240). Чим гладкіша деревина, тим гарніше виглядатиме покриття фарбою.

- очищення від пилу, який утворюється після полірування деревини необхідно усунути - спочатку щіткою, після чого за допомогою вологої тканини. Полірування полегшує подальшу роботу, не дає підніматися волокнам деревини під час нанесення першого шару, підкреслює колір і візерунок.

Після виконання цих трьох етапів можна розпочинати фарбування.

5. Технологія виконання робіт

Однотонне забарвлення деревини може бути досягнуте після шпаклівки шляхом застосування протравлень. Барвники (або протрави) розчиняються у чистій, бажано емальованому посуді. Якщо вода має більшу жорсткість, тобто підвищений вміст солей, то в неї додають трохи кип'яченої води або нашатирного спирту, потім розчин кип'ятять, фільтрують. Перш ніж почати обробку виробу, потрібно спочатку розчин випробувати на пробної дощечці.

Для рівномірного фарбування перед протравом виріб зволожують водою, потім волосяною щіткою, тампоном, губкою або м'якою ганчіркою розчин барвника наноситься 2 - 3 рази, з 5-хвилинною перервою, вздовж волокон. Відкриті торці деревини зволожують рясніше, так як у них протрава буде вбиратися сильніше. Тепла деревина краще сприймає розчин, але підігрівати останній не слід, інакше фарбування буде з плямами. Не слід допускати пропусків, затримувати тампон на одному місці або проводити їм кілька ран по одному і тому ж місцю. Час сушіння після протрави - не менше двох годин. Щоб уникнути опіків рук роботу потрібно проводити в гумових рукавичках.

Під час фарбування на оброблюваній поверхні піднімається ворс (кінці перерізаних волокон), який після сушіння вирівнюється шліфуванням <; допомогою дрібнозернистої шкурки (№ № 170 - 200), грубошерстої сукна, кінського волоса, мачули або сухий, але смолистої стружки. Для створення блискучої плівки на протравлену поверхню наносять два шари безбарвного лаку.

Іноді за допомогою барвників деревина набуває кольору цінної породи, не змінюючи її натуральної текстури. Це називається імітацією. У таких випадках необхідно підбирати відповідну деревину. Так, під червоне дерево добре імітуються вільха, в'яз, ясен, бук »береза, кедр; під чорне - гриб, яблуня, вишня; під горіх - береза, бук.

6. Вимоги до якості виконання робіт, що висувають нормативні документи

Згідно наказу від 02.07.2007 N 460 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 липня 2007 р. за N 849/14116

1. Загальні положення

Правила з вогнезахисту (далі - Правила) установлюють основні вимоги щодо проектування, виконання та приймання робіт з вогнезахисного обробляння матеріалів, виробів, будівельних конструкцій, електричних кабелів, інженерного обладнання будинків і споруд, проходок через протипожежні перешкоди і огороджувальні конструкції, а також вимоги щодо придбання вогнезахисних засобів та утримання вогнезахисного покриву (просочення).

2. Терміни та визначення

У цих Правилах терміни та визначення вживаються у такому значенні:

вогнезахист - зниження показників пожежної небезпечності матеріалу або підвищення вогнестійкості конструкцій чи виробу;

об'єкт вогнезахисту - матеріал, виріб, конструкція, електричний кабель, інженерне обладнання будинків і споруд, проходка через протипожежні перешкоди й огороджувальні конструкції, що підлягають вогнезахисту;

вогнезахисний засіб - вогнезахисна речовина, суміш, фарба, рулонний (листовий) матеріал тощо, які за своїми властивостями придатні для вогнезахисту;

вогнезахисне обробляння - спеціальне обробляння матеріалу, конструкції, виробу з метою їх вогнезахисту;

вогнезахисне просочування - обробляння поверхні горючого матеріалу просочувальною вогнезахисною речовиною задля його вогнезахисту;

поверхневе вогнезахисне обробляння - вогнезахисне обробляння, при якому на поверхні об'єкта вогнезахисту утворюється вогнезахисний покрив;

вогнезахисне заповнення - заповнення проходок технологічних комунікацій через протипожежні перешкоди та огороджувальні конструкції вогнезахисним засобом;

вогнезахисний покрив - шар вогнезахисного засобу, утворений на поверхні об'єкта вогнезахисту;

глибина просочення - шар вогнезахисного засобу, що утримується у товщі об'єкта вогнезахисту;

регламент робіт з вогнезахисту - нормативний документ, у якому визначено технологічні вимоги щодо застосування вогнезахисного засобу та утримання вогнезахисного покриву (просочення);

виробник - суб'єкт господарювання, який виготовляє

вогнезахисний засіб;

представник виробника - суб'єкт господарювання, якому виробником надано право представляти на території України його інтереси;

виконавець робіт - суб'єкт господарювання, який здійснює проектування та/або виконання робіт з вогнезахисту;

замовник робіт - юридична або фізична особа, яка укладає договір (контракт) на проектування та виконання робіт з вогнезахисту;

заміна вогнезахисного засобу - проведення вогнезахисного обробляння після видалення попередньо застосованого вогнезахисного засобу;

повторне вогнезахисне обробляння - проведення вогнезахисного обробляння без видалення попередньо застосованого вогнезахисного засобу;

строк придатності вогнезахисного покриву (просочення) - строк, упродовж якого вогнезахисний засіб після його застосування здатний забезпечити вогнезахист;

утримання вогнезахисного покриву (просочення) - проведення робіт, пов'язаних з підтриманням у відповідному технічному стані вогнезахисного покриву (просочення) упродовж строку його придатності;

захисний матеріал - матеріал, призначений для захисту вогнезахисного покриву (просочення) від шкідливих дій навколишнього середовища;

матеріали рослинного походження - матеріали, виготовлені з рослин або їх частин (очерет, бамбук, солома тощо);

зведена товщина металу конструкції - відношення площі поперечного перерізу металевої конструкції до частини її периметра, що обігрівається;

приховані роботи - роботи, проведені на об'єкті вогнезахисту перед застосуванням вогнезахисного засобу і результати яких закриваються.

3. Способи вогнезахисного обробляння

Вогнезахисне обробляння здійснюється такими способами:

1. Вогнезахисне просочування.

2. Поверхневе вогнезахисне обробляння.

3. Вогнезахисне заповнення.

Спосіб вогнезахисного обробляння визначається залежно від властивостей об'єкта вогнезахисту, вогнезахисного засобу та умов експлуатації.

Вогнезахисне просочування застосовується для об'єктів вогнезахисту, виготовлених з пористих матеріалів (деревина, тканина, папір тощо). При просочуванні використовують вогнезахисні засоби, які проникають (просочуються) в об'єкт вогнезахисту.

7. Вимоги до охорони праці при виконанні робіт

Для того щоб запобігти професійним захворюванням на дерматит і екзему треба:

- перед початком роботи змастити руки вазеліном з ланоліном; потім потерти їх насухо;

- користуватись спеціальними захисними пастами , які після закінчення роботи змивають з рук водою ;

- уникати миття рук в розчинниках і розріджувачах лакофарбових матеріалів;

- після миття витирати руки досуха, особливо між пальцями ;

- на процесах , що супроводжуються сильним забрудненням рук (ручне забарвлення, ґрунтування, порозаповнення, полірування), користуватися гумовими рукавичками.

Колір лакофарбовим матеріалам надають пігменти, багато з яких нешкідливі для людини, наприклад, титанові білила, марс червоний, вохра, залізний сурик, ультрамарин синій. Проте деякі з них при недотепному використанні Можуть викликати найтяжчі отруєння (білила свинцеві, цинкові, зелень свинцева, крон свинцевий). Токсичні властивості пігментів варто враховувати при їх подрібненні, просіюванні, готуванні лакофарбових матеріалів і при фарбуванні ними поверхонь. При роботі з лакофарбовими матеріалами робітники обов'язково повинні використовувати засоби індивідуального захисту і спецодяг. Якщо склад фарби або розчинника робітникам невідомий, то використовувати їх без проведення спеціального аналізу і дозволу органів санітарного огляду забороняється.

При виконанні внутрішніх малярських робіт на складах, що виділяють шкідливі летючі пари, слід забезпечити гарну вентиляцію приміщень із таким розрахунком, щоб протягом часу в приміщеннях відбувався дворазовий обмін повітря. Але й у цих умовах малярі не повинні перебувати в таких приміщеннях більше 4 годин. Після закінчення цього часу керівник зобов'язаний надати їм роботу в приміщенні з чистим повітрям. Особливу увагу варто приділяти вентиляції повітря при фарбуванні поверхонь, що нагріваються (труб, радіаторів центрального опалення). Застосування перхлорвінілових лаків і емалей для фарбування внутрішніх поверхонь і закритих ємностей вирішується за умови виконання робіт у протигазах із примусовою подачею чистого повітря.

Під час фарбування приміщень водяними розчинами електричні дроти, намокнувши, можуть стати джерелом поразки робітників електричним струмом. Тому на час виконання робіт вони мають бути відключені від мережі.

При виконанні опоряджувальних робіт іноді користуються кислотами, що доставляються на будівництво концентрованими.

Потрапляння такої кислоти на тіло, в очі або всередину організму призводить до важких наслідків. Розбавляючи кислоту, її варто вливати тонкою цівкою у воду, а не навпаки. Робочий, виконуючи операції з кислотою чи фарбою, повинен бути в гумових чоботах і рукавичках, захисних окулярах і респіраторі.

фарбування деревина інструмент технологія



Список використаних джерел

1. Білогуров В.П ; Чмир В.Д “ Справочник молодого маляра”,1994-86с.

2. Білоусов М.П. “ Технологія малярних робіт”,2000-260с.

3. Поволоцький Ю.А . “Индустриальное производство отделочных работ”1983

4. Шепелев А.М. Штукатурні роботи-2003-143с

Размещено на Allbest.ru

...