Еволюційні тенденції в теорії та методології регіонального планування

Підготовка архітектурних кадрів містобудівної спеціальності - умова збереження професійних традицій в галузі регіонального планування. Якісний розвиток освіти має бути забезпечений на основі запровадження сучасних технологій та науково-технічних досягнень у навчальному процесі, на основі створення сучасної матеріально-технічної бази. Одним із засобів такого забезпечення є утворення навчально-науково-виробничих комплексів. Це підтверджується досвідом роботи такого комплексу, створеного на базі інституту "ДІПРОМІСТО" і кафедри містобудування Київського національного університету будівництва і архітектури.

Науково-проектна складова територіального планування удосконалюється в результаті еволюційного процесу накопичення знань, в тому числі в напрямі методології та типології регіонального планування. Визначені такі вимоги та засоби їх виконання:

1. Впровадження порівняльної типології регіонів та їх ідентифікації за ознаками та критеріями розвитку в результаті:

співставлення параметрів регіонів в їх ієрархічній структурі (вертикальна типологія) та на одному рівні (горизонтальна типологія);

визначення еволюційних періодів розвитку регіонів (зокрема сталого розвитку) за економічними, соціальними та екологічними індикаторами;

здійснення рейтингового ранжування регіонів за інтегральними показниками їх інвестиційної привабливості;

визначення структурно-планувальних типів регіонів за сумою факторів із застосуванням графоаналітичних моделей.

Запропоновані методи дозволяють кваліфікувати і описати просторову неоднорідність території, зокрема, різноманітні форми урбанізації та визначити першочергові об'єкти планування і містобудівного проектування.

2. Додержання стадійності проектування для запобігання "спрощення" та скорочення проектної документації. Для цього необхідно гарантувати бюджетне фінансування планувальних робіт, які мають стратегічне значення, з дотриманням вимог щодо їх стадійності (територіальний прогноз, схеми, проекти територіального розвитку). При організації містобудівного проектування доцільне створення гнучких (адаптивних) структурних підрозділів відповідно до попиту замовників-інвесторів з розподілом виконавчих функцій поміж підрозділами різного рівня*^* За таким принципом організована структура інституту "ДІПРОМІСТО" з його центральним науково-проектним комплексом та з державними регіональними філіями, а також регіональними проектними установами..

3. Врахування таких регіональних особливостей:

при плануванні транскордонних регіонів необхідна попередня розробка комплексних програм міждержавного та міжрегіонального співробітництва, координація проектних робіт між їх виконавцями в сусідніх країнах, удосконалення правової та нормативно-методичної бази*^* Можливо у формі додатків до Законів України "Про місцеве самоврядування".;

при плануванні міських агломерацій необхідне поєднання методик регіонального та міського проектування, координація запобіжних заходів при реалізації проектних рішень на обласному та місцевому рівнях, а також встановити правові засади міських агломерацій*^** Механізм планування територій міських агломерацій, як система спільних інтересів територіальних громад, частково визначається Законом України "Про планування і забудову територій".*;

при плануванні недостатньо розвинутих регіонів, які потребують спеціальних допоміжних заходів, доцільно спиратися на висновки національних програм та досліджень щодо "регіонального вирівнювання", тобто адресного стимулювання їх розвитку з боку держави, а також ЄС.

Сталий розвиток містобудівних просторових систем відбувається завдяки їх внутрішнім ресурсам та сприятливим зовнішнім умовам. При відсутності важливих факторів та умов сталого розвитку, ці системи можуть прийти до деградації і до припинення еволюційного процесу. Одним із значних гарантів стабільного розвитку містобудівних об'єктів є науково обґрунтоване їх регулювання, зокрема на засадах еволюціонізму (рис. 4).

Узагальнені еволюційні тенденції розвитку містобудівних об'єктів характеризуються їх поступовим укрупненням (від міста - автономного об'єкта проектування - до їх просторових об'єднань - територіальних систем поселень, міських агломерацій, регіонів, їх груп). Разом з цим відбувалося ускладнення процесу проектування у вигляді його багатостадійності (міське планування - регіональне планування - територіальний прогноз). Таким чином, можна констатувати прогресивну взаємозалежність еволюції містобудівних об'єктів та процесу їх проектування.

Еволюційна концепція в методології регіонального планування є підґрунтям для систематизації методів та моделей з виділенням статичних та динамічних. Дискретне статичне бачення регіонів дає підстави для більш досконалого їх вивчення в одній важливій для дослідження фазі, але маючи на увазі їх розвиток, який віддзеркалюють динамічні моделі. Визначаються також методи містобудівного проектування відповідно до умов територіального розвитку. До них відносяться: визначення просторових “напрямків”, “ареалів”, “вузлів”, “осей”. Застосовується також динамічне трактування регіонів у вигляді життєвих циклів (попереднього формування, швидкого зросту і структурного ускладнення або повільного розвитку і деградації).

Складність та різноманітність територіальних містобудівних систем є ознакою їх саморегуляції, яка у більшій мірі визначається на макрорівні, де приймаються узагальнені стратегічні проектно-планувальні рішення, залишаючи можливості для їх уточнення. На подальших стадіях містобудівного проектування на мезо- та мікрорівнях відбувається більш детермініроване територіальне планування в межах планувальної стратегії (рис. 5).

Методологія регіонального планування в Україні в сучасних соціально-економічних умовах потребує реформування, що обумовлено такими обставинами: перша - необхідність посилення державної складової в управлінні розвитком територій; друга - врахування наявності містобудівного документа національного рівня - “Генеральної схеми планування території України”, що має чинність Закону України і де впроваджені наукові результати даного дослідження. Зміст законодавчих документів у сфері архітектури та містобудування свідчить про тенденцію поступового підвищення значення державних органів влади на всіх рівнях в процесі управління розвитком територій. Між тим, розробка Генеральної схеми планування території України дає можливість визначати зовнішні ознаки планувальних особливостей об'єктів регіонального планування України - областей та адміністративних районів: їх місця у функціональному зонуванні території країни, місця в системі розселення та планувальному каркасі, в екологічній мережі та мережі комунікаційних зв'язків. Врахування всіх цих зовнішніх чинників сприяє підвищенню соціальної та економічної ефективності регіонального планування.

ВИСНОВКИ

1. Еволюційні закономірності у всесвіті є предметом фундаментальних досліджень, результати яких асимілюються та впроваджуються у містобудівні знання. Вони складаються з "зовнішньої" (міждисциплінарної) частини та "власної" (професійної). Визначено збільшення впливу “зовнішніх” - загальнонаукових методів на містобудівну діяльність у вигляді історичної зміни парадигм: ідеологічної, функціональної, системної, екологічної, культурологічної.

2. Проявами еволюційних тенденцій у регіональному розвитку є:

феномен просторової урбанізації (утворення міських урбанізованих зон, міських агломерацій, мегаполісів);

екологічна небезпека людству, яка катастрофічно посилюється внаслідок небезпечних для природи проявів урбанізації та індустріалізації на території країн і континентів;

екологізація наук з метою забезпечення сталого розвитку міст та регіонів з урахуванням потреб наступних поколінь, зокрема засобами державної регіональної політики та регіонального планування;

посилення значення планувального регулювання розвитку територій, законодавчих та правових засад регіонального планування.

3. В результаті аналізу зарубіжного досвіду територіального планування визначена еволюція таких організаційних форм просторової інтеграції європейських країн:

з 50-х років ХХ століття країни інтеграційна діяльність ЄС визначилася у документах та узгодженнях започаткованих Радою Європи (РЄ), Європейським парламентом та Європейською комісією;

еволюція організаційних форм співпраці європейських країн простежується в процесі утворення зон вільної торгівлі; митних союзів; спільних ринків; економічних союзів ("Європа країн" перетворюється на "Європу регіонів" внаслідок їх сумісного розвитку);

з метою впорядкування просторової урбанізації країн Західної Європи розроблялися альтернативні планувальні концепції (на основі тенденцій нерівномірної просторової урбанізації запропонована організація "міських коридорів", а для обмеження урбанізаційних процесів пропонується утворення міських регіонів із збереженням їх самобутності);

в економічно розвинутих країнах удосконалюється методологія територіального планування, а у країнах з перехідною економікою з'являються нові політичні та соціально-економічні стимули територіального розвитку, який планується із врахуванням попереднього досвіду.

4. Аналіз досвіду територіального планування України дає підстави для визначення еволюційних тенденцій у таких напрямах:

регіоналізації країни в результаті: політичних та адміністративно-територіальних перетворень; різноманітності природного ландшафту; етнічних територіальних розбіжностей; закономірностей розвитку мережі міських поселень та формування їх територіальних систем;

історичній зміні державних кордонів та адміністративно-територіальної структури, що визначилося у перетворенні губерній (1917 - 1923 рр.), створенні округів (1925 - 1928 рр.), розвитку областей та районів (1932 - 1974 рр.), створенні нових областей (1932 - 1939 рр.);

формуванні систем розселення населення в результаті регіональних особливостей за природно-кліматичними і етнічними ознаками, підвищення кількості міського населення у другій половині минулого століття (з 1950 до 1990 рр.), збільшенням кількості центральних системоутворюючих міст (більше 50 тис. чол.) та територіальної їх концентрації;

еволюції наукових засад розселення населення: 1920 - 1930 рр. ХХ століття - найбільше значення надавалося ідеологічним та політичним аспектам; 1940 - 1970 рр. - залежність просторових форм розселення від розміщення продуктивних сил; з 1970 р. системний підхід до організації розселення.

5. Визначені головні завдання реформування регіонального планування в нових соціально-економічних умовах України:

реалізація документів державного значення, які є новим етапом методології регіонального планування ("Концепція нової державної регіональної політики України", "Генеральна схема планування території України на 2020 р.");

розробка програми планувальної інтеграції територіальних структур країн Східної Європи з врахуванням макроландшафтних зон (узбережжя Балтійського та Чорного морів, Карпатський Єврорегіон), міжнародних комунікаційних коридорів та транскордонних регіонів.

6. Визначена еволюція типології регіонів (від функціональних ознак до структурно-планувальних) та їх актуальні різновиди, що формуються за принципами державної необхідності та планувальної адаптації до особливих природних умов. На цій методологічній основі розроблені пропозиції щодо:

організації планувальної структури столичних регіонів як великих міських агломерацій з особливими адміністративно-господарчими функціями;

розвитку транспортних (комунікаційних) та транскордонних регіонів, який обумовлений геополітичним положенням України та міждержавними інтеграційними процесами (на основі принципів міждержавної додатковості територій та біполярності їх планувальної структури);

розвитку прибережних регіонів (приморських та прирічкових), який визначається утворенням поліфункціональних портово-господарчих комплексів, формуванням лінійних багатоцентрових міських агломерацій і мегаполісів;

планування регіонів з корисними копалинами (модернізація добувних галузей промисловості; стимулювання соціально-економічного територіального розвитку; рекультивації промислових зон, відтворення та збагачення природного ландшафту в системі екологічного каркаса території).

7. Запропонована стратегія удосконалення системи управління територіальним розвитком, яка містить пропозиції в таких напрямах:

для розвитку законодавчої бази регіонального планування пропонується прийняти містобудівний кодекс України, створити центральний урядовий орган територіальної організації, а також Координаційну раду з проблем соціально-економічного та просторового планування; розробити пропозиції щодо удосконалення адміністративно-територіального устрою країни та ведення моніторингу реалізації Генеральної схеми планування території України; надати більш широкі повноваження органам архітектури та містобудування на місцевому рівні;

для інформаційного забезпечення регіонального планування слід впроваджувати програмно-технічні комплекси на базі комп'ютерних технологій з використанням космічних знімків, реєстри державного земельного кадастру в автоматизованому режимі, автоматизовані банки даних, які фіксують еволюційні зміни;

для кадрового забезпечення регіонального планування необхідна цілеспрямована підготовка фахівців з даної спеціалізації у вищих навчальних закладах з архітектурною освітою з організацією в них навчально-науково-виробничих комплексів.

8. Визначені такі заходи для удосконалення методології регіонального планування:

впровадження порівняльної типології регіонів з використанням ієрархії регіональної структури, моделей еволюційних змін у регіонах, економічне рейтингове ранжування регіонів та їх групування за ознаками структурно-планувальної подібності;

удосконалення організаційної структури містобудівного проектування (в системі: замовник - проектант - контролююча інстанція - споживачі проектної продукції) з врахуванням планувальних особливостей транскордонних регіонів; міських агломерацій (з впровадженням методик регіонального та міського проектування); недостатньо розвинутих регіонів (з впровадженням методів адресного стимулювання розвитку, "вирівнювання розвитку", "конкуренції", "підтримки розвитку").

Наукові висновки роботи в сукупності створюють новий напрям теорії архітектури і зокрема методології містобудування, який характеризується єдністю історичних та галузевих знань щодо предметів та об'єктів дослідження. Науковим підґрунтям запропонованого напряму є загальна еволюційна теорія з врахуванням особливостей історичного розвитку містобудівних об'єктів та професійних знань. Впровадження наукових висновків роботи в містобудівну практику буде сприяти прийняттю більш обґрунтованих проектно-планувальних рішень та їх ефективній реалізації.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Білоконь Ю.М. Управління розвитком територій (планувальні аспекти). - К.: Укрархбудінформ, 2002. - 151 с.

Білоконь Ю.М. Функція та структура форми в регіональному плануванні. - К.: Кий, 2002. - 98 с.

Белоконь Ю.Н., Владимиров В.В., Фомин И.А. Организация территории приграничных районов (концептуальные положения). - К.: КНУСА, 2002. - 88 с.

Білоконь Ю.М. Про кадрову політику в галузі містобудування // Будівництво України. - 2000. - №3. - С. 8 - 10.

Білоконь Ю.М. Діпромісту - 70. Значення інституту в здійсненні містобудівної політики України // Будівництво України. - 2000. - №4. -

С. 2 - 6.

Білоконь Ю.М. Головні напрямки та завдання "Діпроміста" на сучасному етапі // Досвід та перспективи розвитку міст України. - К.: Укрархбудінформ, 2000. - Вип.1. - С. 13 - 21.

Білоконь Ю.М. Загальні містобудівні характеристики. Транскордонні регіони. Правила використання та забудови населених пунктів / Містобудування. Довідник проектувальника. / за ред. Т. Ф. Панченко. - К.: Укрархбудінформ, 2001. - С. 9, 16 - 19, 41 - 43.

Белоконь Ю.Н. Экологические аспекты градостроительного проектирования (на примере "Концепции генерального плана г.Донецка") // Современные проблемы строительства. - Донецк: Донецький Промстой НИИПроект, - 2001г. - С. 255 - 258.

Фомін І.О., Білоконь Ю.М. Сучасні тенденції просторового розвитку Європи та планувальна регіоналізація України // Вісник Академії Будівництва України. - К., 2001. - Вип.10. - С. 26 - 29.

Білоконь Ю.М. Державне замовлення на дипломне проектування // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. - К.: КНУБА, 2001. - Вип.9. -

С. 6 - 11.

Білоконь Ю.М. Планувальні концепції в Західній Європі // Регіональні проблеми архітектури та містобудування. - Одеса: Астропринт, 2002. - Вип.3-4. - С. 23 - 27.

Білоконь Ю.М. Методологічні альтернативи розробки проекту німецько-польсько-українського транспортного коридору та зон його містобудівного впливу // Будівництво України. - 2002. - №1. - С. 1 - 4.

Білоконь Ю.М. Про два підходи до типології регіонів України // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". - Львів: Львівська політехніка, 2002. - № 439. - С. 33 - 40.

Білоконь Ю.М. Генеральна схема планування території України як інформаційний ресурс сталого розвитку міст // Коммунальное хозяйство городов. - К.: Техніка, 2002. - Вип.36. - С. 13 - 18.

Білоконь Ю.М. Сучасні методи управління розвитком територій на державному рівні // Будівництво України. - 2002. - №3. - С. 7 - 12.

Белоконь Ю.Н. Пространственное планирование в контексте межгосударственной интеграции // Ежегодное издание Московского отделения Международной Академии архитектуры. - М.: МААМ, 2002. -

С. 58 - 59.

Белоконь Ю.Н. Концептуальные положения организации территорий приграничных районов на примере России и Украины // Academia. Архитектура и строительство. - М.: РААСН, 2002. - №1. - С. 16 - 18.

Білоконь Ю.М. Територіальна структура рекреаційних систем і охорона довкілля // Досвід та перспективи розвитку міст України. - К.: Діпромісто, 2002. - Вип.2. - С. 6 - 16.

Белоконь Ю.Н. Формирование планировочной структуры трансграничных регионов на опыте Украины и республики Беларусь // Градостроительство и архитектура: актуальные проблемы. - Минск: Тэхналогія. - 2002. - С. 21 - 26.

Белоконь Ю.Н. Эколого-градостроительные аспекты макрозонирования территории Украины // Вестник общественных экологических организаций и инициатив Беларуси. - Минск: МОО "Буренко", 2002. - №4. - С. 6 - 9.

Білоконь Ю.М. Еволюція містобудівних знань та їх персоніфікація // Досвід та перспективи розвитку міст України. - К.: Діпромісто, 2002. - Вип. 3. -

С. 6 - 16.

Білоконь Ю.М. Сучасний стан містобудівних знань в контексті еволюціонізму // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. - К.: КНУБА, 2002. - Вип.10. - С. 129 - 140.

Білоконь Ю.М. Методологічні аспекти регіонального планування на принципах еволюціонізму // Досвід та перспективи розвитку міст України. - К.: Логос, 2003. - Вип.4. - С. 27 - 45.

Білоконь Ю.М. Першочергові завдання удосконалення методики проектування регіонів України в сучасних умовах // Будівництво України. - 2003. - №5. - С. 6-7.

Білоконь Ю.М. Новий підхід до методики планування Харківської міської агломерації // Досвід та перспективи розвитку міст України. - К.: Логос, 2003. - Вип.5. - С. 5-14.

Білоконь Ю.М. Нові технології регіонального планування з використанням космічних знімків // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". - Львів: Львівська політехніка, 2003. - № 352. - С. 302-305.

Геоінформаційні технології у містобудівному проектуванні на сучасному етапі // Зб. наук. пр. до міжнарод. науково-практ. конф. "Геоінформаційні системи і муніципальні управління". - Миколаїв: МФ НАУКМА, 2000. - С. 3 - 7.

Схема просторового розвитку України // Рапорт. з міжнар. конф. "Проект розвитку третього надєвропейського транспортного коридору Німеччина - Польща - Україна". - Вроцлав: Воєводське Бюро Урбаністичне, 2001. - С. 5 - 6.

Проблеми та завдання територіального розвитку Закарпатського транскордонного регіону (погляд з України) // Міжнародна Конференція Ради Європи з Словацько-Української транскордонної співпраці. Під патронатом Президента Словацької республіки Рудольфа Шустера та Президента Леоніда Кучми. 30-31 травня 2002 р. - С. 85 - 88.

Українсько-Польське прикордонне співробітництво // Матеріали ІІІ засідання Міжурядової Координаційно Ради з питань міжрегіонального співробітництва. - Луцьк, 12 - 30 листопада 2002 р. - С. 49.

Питання методології містобудівного кадастру у розвитку містобудівного процесу інституту "Діпромісто". - К.: НДІТІАМ-Діпромісто, 2000. - С. 6 - 9.

Проблеми використання територіальних ресурсів населених міст України. - К.: "Людина і влада", 2000. - №5-6. - С. 70 - 71.

Білоконь Ю.М. Регіональне планування (Сутність та значення): Навчальний посібник. - К.: Укрархбудінформ, 2001. - 107 с.

Білоконь Ю.М. Типологія містобудівних об'єктів: Навчальний посібник. - К.: Укрархбудінформ, 2001. - 67 с.

Білоконь Ю.М. Проблеми містобудівного розвитку територій: Навчальний посібник. - К.: Укрархбудінформ, 2001. - 79 с.

Білоконь Ю.М. "Діпромісто": відбудова України // Вітражі сьогодення. - К.: Видавничий Дім "Слово", 2001. - №2-3. - С. 15 - 18.

Білоконь Ю.М. Новий міжнародний транспортний коридор у контексті ринкових перетворень в Україні // Час відродження. - К., 2001. - №4. - С. 95 - 97.

Білоконь Ю.М. "Діпромісто": відбудова України // Вітражі сьогодення. - К., 2001. - №1. - С. 56 - 59.

Білоконь Ю.М. "Діпромісто": нові підходи до розробки містобудівних проектів // Час відродження. - К., 2001. - №5. - С. 42 - 44.

Білоконь Ю.М. Доля нащадків - у наших руках // Президент. - К., 2002. - №7-8. - С. 192 - 195.

АНОТАЦІЯ

Білоконь Ю.М. Еволюційні тенденції в теорії та методології регіонального планування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора архітектури за спеціальністю 18.00.04 - "Містобудування та ландшафтна архітектура". Київський національний університет будівництва і архітектури. Київ, 2003 р.

Висвітлені теоретичні та методологічні основи регіонального планування в аспекті еволюційних тенденцій розвитку територій та формування містобудівних знань. Обґрунтована стратегія удосконалення системи управління розвитком територій у вигляді послідовності науково-методичних завдань залежно від ієрархічної структури містобудівних об'єктів (європейський простір - територія країни - регіон - система управління територіальним розвитком). Визначені еволюційні тенденції просторової інтеграції європейських країн, концепції їх перспективної планувальної організації, методи ідентифікації регіонів згідно з загальними критеріями. На основі аналізу тенденцій регіоналізації України, проектно-планувального формування систем розселення, дано пропозиції щодо містобудівної організації її території в умовах міждержавної інтеграції. Класифіковані регіони з урахуванням їх ступеневої підпорядкованості, а також взаємозалежності змінних функцій та структур форми. На підставі факторної оцінки історичних тенденцій формування планувальної структури регіонів різних типів викладена еволюція планувальних концепцій та методів містобудівного проектування. Сформульовані пропозиції щодо удосконалення методології системного управління розвитком регіонів з визначенням його структурних складових (законодавча база, адміністративно-територіальний устрій країни, інформаційна база, кадрова політика, науково-проектна справа). Визначена система заходів, що сприяє підвищенню ефективності методології регіонального планування в напрямах типологічної індефікації регіонів; принципів та методів територіального прогнозування, містобудівного проектування; наукового обґрунтування проектно-планувальних рішень на підставі еволюційного аналізу.

Ключові слова: територіальний (просторовий) розвиток, еволюційні тенденції, регіональне планування, містобудівні системи, управління територіальним розвитком, ефективність управління.

АННОТАЦИЯ

Белоконь Ю.Н. Эволюционные тенденции в теории и методологии регионального планирования. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора архитектуры по специальности 18.00.04 - "Градостроительство и ландшафтная архитектура". Киевский национальный университет

строительства и архитектуры. Киев, 2003 г.

Освещены теоретические и методологические основы регионального планирования в аспекте эволюционных тенденций развития территорий и формирования научных знаний. Обоснована стратегия совершенствования системы управления развитием территорий в виде последовательности научно-методических задач в зависимости от иерархической структуры градостроительных объектов (европейское пространство - территория страны - регион - система управления территориальным развитием). Определены эволюционные тенденции пространственной интеграции европейских стран, концепции их перспективной планировочной организации, методы идентификации регионов различных стран в соответствии с общеевропейскими критериями. На основе анализа исторических тенденций регионализации Украины, целенаправленного формирования систем расселения, опыта социально-экономического и территориального планирования представлены концептуальные предложения по развитию планировочной структуры территории страны в условиях международной интеграции. Классифицированы регионы с учетом ступенчатой соподчиненности, а также взаимозависимости изменяемых функций и структур формы. На основе факторной оценки исторических тенденций формирования планировочной структуры регионов различных типов изложена эволюция планировочных концепций и методов градостроительного проектирования. Сформулированы предложения по совершенствованию методологии системного управления развитием регионов с выделением его структурных составляющих (законодательная база, административно-территориальное устройство страны, информационная база, кадровая политика, научно-проектная деятельность). Определена система мероприятий, способствующая повышению эффективности методологии регионального планирования в направлениях типологической идентификации регионов; принципов и методов территориального прогнозирования и градостроительного проектирования; научного обоснования проектно-планировочных решений на основе эволюционного анализа. Эволюционный подход к методологии регионального планирования представлен методами и моделями сравнительной типологии с учетом степени сформированности регионов и методами их управляемого развития.

В диссертации впервые определены и сформулированы научные основы регионального планирования на принципах эволюционизма, что способствует развитию теории градостроительства, а также повышению эффективности проектно-планировочных работ. Результаты исследования использованы в проектной практике на территории Украины и ее регионов, а также в учебном процессе по архитектурной специальности “градостроительство”.

Ключевые слова: территориальное (пространственное) развитие, эволюционные тенденции, региональное планирование, градостроительные системы, управление территориальным развитием, эффективность управления.

ANNOTATION

BILOKON, Yu.M. Evolutionary Trends in the Theory and Methodology of Regional Planning. - Manuscript.

Doctoral dissertation, Architecture, Profession code: 18.00.04. - Kiev National University of Construction and Architecture, Kiev, 2003.

The theoretical and methodological basics of regional planning in the aspect of evolutionary trends in the development of territories and formation of town-construction knowledge are given in the work. The strategy of perfection of the system of control over the development of territory in the form of a sequence of scientific and methodical tasks depending on the hierarchic structure of town-construction objects (European space - national territory - region - system of control over territorial development) is substantiated. The evolutionary trends in the spatial integration of the European countries, concepts of their prospective planning organization, methods of identification of regions in accordance with general criteria are outlined. On the basis of analysis of the trends of regional division of Ukraine, design and planning formation of settlement systems, proposals are set forth as to town-construction organization of Ukraine's territory under the conditions of international integration. Regions are classified taking into consideration their degree of subordination, as well as the interdependence of variable functions and form structures. Based on factor evaluation of historical trends in the formation of planning structure of regions of various types, evolution of planning concepts and methods of town-construction design is presented. Proposals are formulated as to advancement of methodology of system control over the development of regions with definition of its structural components (legislative basis, administrative and territorial organization of a country, informational database, human resources policy, science and design activities). A system of steps to be made is defined which helps to increase the efficiency of the methodology of regional planning along the line of typological identification of regions, principles and methods of territorial forecasting, town-construction design work, scientific substantiation of design and planning solutions on the basis of evolutionary analysis.

Key words: territorial (spatial) development, evolutionary trends, regional planning, town-construction systems, territorial development control, efficiency of management.

Размещено на Allbest.ru