Проект будівництва головного корпуса станції технічного обслуговування легкових автомобілів в м. Вінниця

Размещено на http://www.allbest.ru

Дипломна робота

На тему: «Проект будівництва головного корпуса станції технічного обслуговування легкових автомобілів в м. Вінниця»



Зміст

Вступ

1. Архітектурний розділ

1.1 Загальні дані

1.2 Характеристика земельної ділянки та опис організації рельєфу

1.3 Загальна характеристика запроектованої будівлі

1.3.1 Вертикальна прив'язка будівлі

1.3.2 Об'ємно-планувальне рішення

1.3.3 Опис оздоблення фасадів

1.3.4 Відомості про функціональне призначення будівлі та опис функціонального процесу

1.3.5 ТЕП будівлі

2. Конструктивний розділ

2.1 Опис конструктивної схеми будівлі

2.2 Визначення розмірів сходової клітки з графічною розбивкою сходів

2.3 Прийняті конструктивні рішення окремих елементів будівлі

2.3.1 Фундаменти

2.3.2 Стіни

2.3.3 Перегородки

2.3.4 Специфікація заповнення дверних та віконних прорізів

2.3.5 Перекриття та покрівля

2.3.6 Експлікація підлоги

2.4 Санітарно-технічне та інженерне обладнання будівлі

3. Планувальні рішення та благоустрій території

3.1 Опис організації рельєфу вертикальним плануванням

3.1.1 Вертикальне планування території

3.1.2 Проектування проектних горизонталей на перегоні вулиці

3.2 Картограма земляних мас

3.3 Організація функціонального зонування території мікрорайону

3.4 Генплан житлової групи

3.5 Озеленення території

3.6 МАФи

4. Архітектурні деталі та внутрішній інтер'єр

4.1 Вступ до розділу

4.2 Рішення дизайну приміщення

4.2.1 Технічна характеристика обраного приміщення

4.2.2 Обґрунтування прийнятого рішення

4.2.3 План підлоги з описом до нього

4.2.4 Експлікація світильників

4.2.5 Експлікація меблів

4.2.6 Специфікація оздоблювальних матеріалів

Література



Вступ

Планування станції технічного обслуговування визначається, перш за все, функціонально-технологічною структурою, а також призначенням, розмірами підприємства, комплексом місцевих умов (кліматичних, ландшафтних). будівля дизайн приміщення запроектований

Функціональна схема відображає різноманітність вимог клієнтури, що полягає в забезпеченні гнучкості технологічного процесу, в можливості поєднання виробничих операцій, незалежного так і послідовного їх здійснення. Спрощена схема функціонального зонування СТОА приведена на рис. 1:

Рисунок 1 - Функціональне зонування станції технічного обслуговування

Основними структурними складовими СТОА є групи приміщень основного виробництва (зона постів ТО і ПР), допоміжних спеціалізованих дільниць і адміністративно-побутових приміщень. Групування окремих приміщень здійснюють з урахуванням технологічної послідовності і функціонального взаємозв'язку виробничих процесів. Правильне зонування забезпечує чітку роботу СТОА і можливість незалежного розвитку окремих груп приміщень, а також станції в цілому. Ці групи приміщень, ретельно пророблені технологічно і планувально є типовими елементами або вузлами. Визначений набір таких технологічних елементів для кожної функціональної зони СТОА обумовлює найбільш гнучке технологічне і планувальне рішення всієї СТОА. На рис. 2 приведена схема взаємозв'язків таких технологічних вузлів і об'єднання їх в один процес основного виробництва:

Рисунок 2 - Схема технології виробництва СТОА

В основу організації технологічного процесу покладена єдина функціональна схема обслуговування (див. рис. 5.2). Автомобілі, що прибувають на станцію для проведення ТО і ПР, проходять дільницю прибирально-мийних робіт і поступають на дільницю приймання для визначення необхідного обсягу і вартості робіт. Якщо на дільниці приймання автомобілів виникають проблеми з визначенням обсягу необхідних робіт, то він уточнюється після проходження автомобілем дільниці діагностики. Дільниця приймання-видачі і діагностики автомобілів є управляючим і контролюючим блоком в організаційній схемі СТОА. Контакти з клієнтами обмежуються дільницею приймання-видачі автомобілів (інколи допускається їх присутність на дільниці діагностики, але бажанішим є спостерігання клієнтів за діагностуванням своїх автомобілів через скляну перегородку). На інших виробничих дільницях станції присутність клієнтів украй небажано.

Після діагностування автомобіль поступає в зону ТО і ПР. Виробничі дільниці ТО і ПР з робочими постами вважають основними. Дільниці, що спеціалізуються на виконанні різних видів цехових робіт, наприклад, ремонту паливної апаратури, електроустаткування, акумуляторних батарей тощо, що забезпечують роботу основних дільниць, вважаються допоміжними.

Для сучасних СТОА характерне виконання основної частини робіт по ТО і ПР в загальному залі. Поза загальним залом зазвичай знаходяться дільниці кузовних робіт і малярна (тобто приміщення, що працюють в іншому мікрокліматичному режимі).

Після виконання необхідного комплексу робіт, автомобіль поступає на дільницю контролю і видачі. При необхідності якість робіт може бути перевірена на постах діагностики. У разі, коли пости діагностики і приймання зайняті або відсутній власник, автомобіль поступає в зону очікування.

Розглянемо призначення і характеристику виконуваних робіт основних і допоміжних дільниць.

Дільниця прибирально-мийних робіт СТОА у зв'язку з швидким зростанням парку легкових автомобілів доцільно використовувати як для технологічних цілей, так і для виконання прибирально-мийних робіт як самостійної операції. Технологічний процес прибирально-мийних робіт включає: прибирання салону автомобіля, миття двигуна, миття автомобіля знизу, зовнішнє миття, сушку і поліровку кузова автомобіля.

Ці роботи виконують на окремих дільницях, обладнаних водоочисними спорудами і оснащених необхідним устаткуванням.

Дільниця приймання і видачі автомобілів. Ця дільниця є початковим і кінцевим пунктом перебування автомобілів на СТОА, тут клієнт передає свій автомобіль обслуговуючому персоналу і отримує його назад. При прийманні автомобіля виконуються наступні роботи: перевірка агрегатів і вузлів, на несправність яких вказує власник автомобіля; зовнішній огляд автомобіля і перевірка його комплектності; перевірка агрегатів, вузлів і систем, що впливають на безпеку руху; перевірка технічного стану автомобіля з метою виявлення дефектів, не заявлених власником; визначення орієнтовного обсягу вартості, терміну виконання робіт і способу усунення дефектів; узгодження всіх необхідних питань з власником автомобіля, оформлення документів.

Діагностика автомобілів. Діагностика виконує функції вимірювального органу. Вона служить для визначення технічного стану автомобіля, його агрегатів і механізмів без їх розбирання і є технологічним елементом ТО і ПР і основним методом виконання контрольних робіт.

Дільниця технічного обслуговування. Технічне обслуговування - це комплекс профілактичних робіт для підтримки автомобіля в технічно справному стані. Воно включає наступні основні роботи: прибирально-мийні, кріпильні, діагностичні і регулювальні, змащувальні і шинні.

Роботи ТО виконуються на робочих постах, комплексних або спеціалізованих. При цьому технологічно споріднені роботи ТО і ПР можуть виконуватися на одних і тих же постах різних виробничих дільниць.

Дільниця поточного ремонту. Підставою для виконання робіт ПР є заявка власника автомобіля, дані діагности або виявлені несправності при виконанні ТО. Роботи ПР підрозділяються на розбірно-складальні і ремонтно-відновні.

По характеру і місцю виконання весь обсяг робіт ПР підрозділяється на дві частини: роботи, які виконуються на робочих постах (розбірно-складальні, регулювально-кріпильні, усунення несправностей гальмівної і інших систем, незначних пошкоджень кузова, агрегатів і вузлів без їх зняття і розбирання), і виробничо-цехові, які виконуються на спеціалізованих дільницях (агрегатні, слюсарно-механічні, електротехнічні, акумуляторні, шиномонтажні, зварювальні, кузовні, малярні).

На агрегатно-механічній дільниці виконуються розбірно-складальні, мийні, ремонтно-відновні і контрольні роботи по двигуну, коробці передач, рульовому керуванню, передньому і задньому мостах та іншим агрегатам і вузлам, знятим з автомобіля для ПР.

На дільниці ремонту і заряду акумуляторних батарей здійснюється підзарядка, зарядка і ремонт акумуляторних батарей.

На дільниці ремонту електроустаткування виконуються перевірка і ремонт електроприладів, знятих з автомобіля, несправність яких не може бути усунена на постах ПР.

Зона ремонтно-кузовних робіт включає три дільниці: малярна, кузовна і оббивна.

Малярна дільниця має в своєму складі три виробничі відділення, зв'язаних функціонально між собою: підготовчих робіт, приготування фарби і фарбування. У відділенні підготовчих робіт виконується зняття старої фарби, шпаклювання і шліфовка. У фарбувальному відділенні проводять наступні роботи: нанесення ґрунту і його сушку, часткове або повне фарбування кузовів, нанесення протишумової мастики. Всі роботи, пов'язані з розпиленням лакофарбових матеріалів і їх сушкою виконують в спеціальних герметичних камерах, обладнаних приточно-витяжною вентиляцією. Всі процеси, пов'язані з підготовкою сумішей, приготуванням лаків і фарб, розбавленням розчинників виконують в окремих вентильованих приміщеннях відділення приготування фарби.

На кузовній дільниці здійснюють заміну окремих деталей кузова, а також зварювальні, бляхарські, мідницькі і ковальсько-пресові роботи.

На оббивній дільниці виконують ремонт сидінь і спинок, заміну і ремонт оббивки стелі, а також виготовлення чохлів утеплювачів і оббивки кузова. Зняття і постановку оббивки кузова, а також сидінь виконують на робочих постах кузовної дільниці.



1. Архітектурний розділ

1.1 Загальні дані

Проект будівництва головного корпуса станції технічного обслуговування легкових автомобілів в м. Вінниця по вул. 1 розроблений у відповідності до діючих на території України будівельних, технологічних, екологічних, санітарних та протипожежних норм та правил. Всі проектні рішення визначені на основі функціонального призначення приміщень, особливих вимог до мікроклімату приміщень, умов освітленості і у відповідності до вимог будівельних норм та правил.

Проект головного корпуса станції технічного обслуговування легкових автомобілів розроблений для звичайних умов будівництва в ІІ кліматичній зоні. Прийнята розрахункова температура повітря (зимова) -20°С. Орієнтація будівлі - широтна. Клас будівлі -ІІІ. Ступінь довговічності - ІІ. Ступінь вогнестійкості - ІІ. Розрахункове снігове навантаження - 1,47 кПа. Розрахункове вітрове навантаження - 0,44 Кпа.

1.2 Характеристика земельної ділянки та опис організації рельєфу

Головний корпус станції технічного обслуговування легкових автомобілів проектується на земельній ділянці, розташованій на території Вінницької обл., у м. Вінниця по вулиці Кірова. Розміри ділянки становлять 125 х125 м.

Рельєф ділянки з ухилом з півдня на північний-схід. Розміщення головного корпуса станції технічного обслуговування легкових автомобілів показано на кресленні генерального плану (див.арк.4). Головним фасадом будинок орієнтований на південний захід.

Для забезпечення технологічного та протипожежного обслуговування використовуються існуючі автомобільні дороги з асфальтовим покриттям шириною 6 м. Також запроектовано чотири автостоянки загальною місткістю 35 паркувальних місць. Тротуари шириною 2. 5 м запроектовані біля дороги. Урни для сміття розставлені біля лав головного корпуса станції технічного обслуговування легкових автомобілів. При розробці генплану також були враховані такі фактори: плануючи прив'язку станції до дорожньої мережі, необхідно брати до уваги той вплив, яки може виконати створення станції на дорожній рух. Містобудівна ситуація впливає на конфігурацію ділянки, характер організації в'їздів і виїздів.

Існує декілька схем прив'язки ділянки СТОА до автомагістралей (див. рис. 3):

А - бічне Б - бічне В - міжмагістральне Г - острівне

Рисунок 3 - Схеми розміщення ділянок станцій відносно автомагістралей

Необхідну площу під станцію обслуговування визначають з урахуванням площі всіх споруд, внутрішніх транспортних доріг і стоянок. Розмір земельної ділянки для СТОА на 25 робочих постів має бути не менше 2 га. Відстань від житлових будинків слід витримувати не менше 25 м.

З точки зору технології, найбільш відповідною вважається квадратна або прямокутна ділянка із співвідношенням сторін 2ч3. При плануванні слід враховувати прив'язку до дорожньої мережі, технологічну послідовність розташування основної будівлі СТОА і інших споруд (автозаправки, складських приміщень), необхідність внутрішніх транспортних доріг, стоянок, зелених насаджень, а також можливість подальшого розвитку підприємства.

Підприємства по обслуговуванню автомобілів, де передбачається зберігання автомобілів на майданчиках (відкритих або з навісом), повинні мати обгороджування висотою 1,6 м. СТОА, де передбачається більше 10 постів обслуговування автомобілів, повинні мати не менше двох в'їздів (виїздів). Залежно від розташування ділянки відносно автомагістралі існує декілька прийомів взаєморозташування в'їзду і виїзду (див. рис. 4):

бічне острівне бічне міжмагістральне

Рисунок 4 - Розташування в'їзду і виїзду

Ворота для в'їзду на підприємство або виїзду з нього повинні розташовуватися з відступом від червоної лінії, рівним не менше довжини основної моделі обслуговуємих автомобілів. При відстані між воротами менше 30 м в'їзд на підприємство повинен передувати виїзду, відповідно до напряму руху на проїжджій частині дороги з боку підприємства. При розміщенні підприємств на ділянці, обмеженій двома дорогами загального користування, ворота повинні розташовуватися з боку дороги з найменшою інтенсивністю руху.

При розробці генерального плану потрібна організація зонування території ділянки, дотримання санітарно-гігієнічних, протипожежних і інших вимог. Необхідно уникати перетину основних транспортних потоків на території СТОА. На рис. 5.5 дані прийоми взаєморозташування в'їзду і виїзду відносно головної вулиці при різному розташуванні ділянки СТОА і раціональні схеми руху автомобілів на ділянці.

Організація руху проти годинникової стрілки

Організація руху за годинниковою стрілкою

бічне острівне бічне міжмагістральне

Рисунок 4 - Організація руху автомобілів на ділянці

Будівлю СТОА слід розміщувати на деякому віддаленні від магістралі (можливе розміщення і в центрі майданчика) з метою кращого огляду і забезпечення проїзду для маневру. Допоміжні будівлі і споруди слід розміщувати в глибині ділянки на відстані, відповідно нормам розташування.

Проїзна частина має бути не менше 3,5 м при однобічному русі автомобілів і 6 м при двосторонньому русі. Радіуси закруглення проїзної частини допускається приймати 6-8 м. Ширина пішохідних доріжок повинна прийматися не менше 1,5 м. Організація руху автомобілів усередині території може будуватися двома способами: за годинниковою стрілкою і проти, як показано на рис. 5.4.

Зони зовнішніх і внутрішніх стоянок слід розташовувати так, щоб забезпечити найкоротші відстані до будівлі СТОА.

Розміри площі під стоянки і дороги, що ведуть до них, залежать від величини автотранспортного підприємства і способу розставляння автомобілів.

Місце для стоянки включає площу, яку займає транспортний засіб, відстань між автомобілями, смугу безпеки і під'їзний шлях. На одне автомобіле-місце приходиться 25 м2 території.

Ширина під'їзного шляху залежить від кута розстановки, способу в'їзду на стоянку (переднім або заднім ходом), відстані між автомобілями, їх габаритних розмірів і маневреності. На рис.5 приведені різні типи стоянок легкових автомобілів.

Рисунок 5 - Типи стоянок легкових автомобілів

Спосіб розташування автомобілів паралельно краю дороги не економічний, оскільки вимагає багато місця.

З точки зору площі, найбільш економічним є спосіб перпендикулярного розстановки із заїздом на стоянку заднім ходом. Під'їзний шлях не може бути вже 4,5 м. Розстановка автомобілів під кутом менше 45°, якщо немає обмежень по ширині, не економічна, оскільки наводить до утворення на стоянці великих «мертвих» зон.

Стоянка для робітників і службовців СТОА може розташовуватися як на самій території, так і поза нею. Кількість автомобіле-місць визначається з розрахунку одне автомобіле-місце на 5 чоловік, зайнятих в одну зміну. Стоянку для відвідувачів магазина з продажу автомобілів і запасних частин розташовують поза територією СТОА, максимально наближуючи до головного входу в магазин і проектують її площу з розрахунку на 15-20 автомобіле-місць.

Відстань від майданчиків для зберігання автомобілів до будівель і споруд I і II ступеня вогнетривкості з боку стін без пройомів не нормуються, то ж з боку стін з пройомами приймається не менше 9 м. Для будівель III ступеня вогнетривкості приймаються відповідно 6 і 12 м.

Необхідно відзначити, що при розробці генпланів особливу увагу слід приділити безпеці підходу до групи адміністративних і клієнтських приміщень, магазина і кафе, виключаючи перетин потоків людей і машин.

Генеральні плани земельної ділянки виконують у масштабі 1:2000; 1:1000; 1:500. З метою орієнтування земельної ділянки щодо напряму і тривалості вітрів протягом заданого відрізка часу на генеральних планах наносять розу вітрів.

На генеральному плані показують будівлі і споруди за їхніми габаритними обрисами, розміщенням, площадки для відкритого зберігання автомобільної техніки, основні і допоміжні шляхи руху рухомого складу на території АТП, проїзди загального користування і суміжні території.

Усі будівлі і споруди, що зображуються на генеральному плані прив'язуються до межі земельної ділянки. На кресленні генерального плану також показуються його габаритні розміри.

У нижньому правому кутку креслення наводяться умовні позначення, що прийняті на генеральному плані, а також основні показники генерального плану. Окрім цього на кресленні наводиться експлікація будівель і споруд на генеральному плані. Приклади оформлення наведено у додатку Б.

1.3 Загальна характеристика запроектованої будівлі

Будівля, що проектується, має габаритні розміри в осях 48,5 х 42 м. За відмітку ±0.000 умовно прийнята відмітка чистої підлоги першого поверху. Висота приміщень поверху 3,6 м. Зв'язок між приміщеннями здійснюється через горизонтальні комунікації - коридори, холи; та вертикальні - сходи, що поєднують поверхи.

Під будівлю запроектований фундамент старанного типу. Стіни зовнішні товщиною 510 мм та внутрішні товщиною 380 мм, зведені з звичайної повнотілої цегли з прив'язкою:

- зовнішні - 310 х 200 мм;

- внутрішні - 190 х 190 мм;

Перекриття із круглопустотних плит товщиною 220 мм.

Покриття із круглопустотних плит товщиною 220 мм.

Сходи запроектовані із монолітного бетону, маршів та площадок.

Поверхня - керамічна плитка. Поручні сходів - металеві. Висота огорожі - 90 мм.

1.3.1 Вертикальна прив'язка будівлі

Вертикальна прив'язка будівлі забезпечує відведення поверхневих вод та вигідні умови для розташування будівель, майданчиків, проїздів.

Рельєф ділянки з ухилом з півдня на північний-схід, розтин горизонталей становить з 245 м по 257 м.

1) Визначаємо чорні позначки за формулою:

Н ч. = Н мол. гор.+ m / n х h, де

Н мол. гор - відмітка молодшої горизонталі в метрах;

n - відстань від молодшої горизонталі до точки в мм;

m - відстань між горизонталями в мм;

h - 0.5 м - розтин горизонталей.

Н чор. 1 = 253,0 + ( 10,7 / 13.2 ) х 1 = 253,8 м;

Н чор. 2 = 253,0 + (11,5 / 14 ) х 1 = 253,82 м;

Н чор. 3 = 253,0 + ( 7,4 / 13,2 ) х 1 = 253,6 м;

Н чор. 4 =253,0 + ( 5,7 / 13,2 ) х 1 = 253,4 м;

Н чор.5 = 252,0 + ( 1,0 / 11,7 ) х 1 = 252,08 м;

Н чор.6 = 252,0 + ( 1,0 / 12,0 ) х 1 = 252, 08 м;

Н чор.7 = 252,0 + ( 5,9 / 11,7 ) х 1 = 252,5 м;

Н чор.8 = 252,0 + ( 5,4 / 13,0 ) х 1 = 252,4 м;

Н чор.9 = 253,0 + ( 7,0 / 14,5 ) х 1 = 253,5 м;

Н чор.10 = 253,0 + ( 5,3 / 14,0 ) х 1 = 253,4 м.

2) Визначаємо червоні відмітки за формулою:

Н чер = Н чер.1 - 0.01 х L, де

L - відстань між точками в метрах;

І = 1% = 0.01 - похил;

Н чер.1 = Н чор. 1 + ( 0,15…0,30 ) = 253,8 + 0,15 = 253,95 м;

Н чер. 2 = Н чер.1 + 0,01 х L = 253,95 + 0,01 х 8,3 = 254,03 м;

Н чер. 3 = Нчер.2 - 0,01 х L = 254,03 - 0,01 х 5,5 = 253,98 м;

Н чер. 4 = Нчер.3 - 0,01 х L = 253,98 - 0,01 х 1,5 = 253,97 м;

Н чер. 5 = Нчер.4 - 0,01 х L = 253,97 - 0,01 х 6,6 = 253,90 м;

Н чер. 6 = Нчер.5 - 0,01 х L = 253,90 м;

Н чер. 7 = Нчер.6 - 0,01 х L = 253,9 + 0,01 х 5,5 = 253,96 м;

Н чер. 8 = Нчер.7 - 0,01 х L = 253,96 - 0,01 х 18,6 = 253,77 м;

Н чер. 9 = Нчер.8 - 0,01 х L = 253,77 + 0,01 х 14,1 = 253,91 м;

Н чер. 10 = Нчер.9 - 0,01 х L = 253,91 + 0,01 х 10,5 = 254, 01 м.

Перевірка:

Н чер.1 = Н чер. 10 + 0,01 х L = 254,01 - 0,01 х 3,0 = 253,95 м.

Підраховуємо позначку ± 0,000:

Н ±0,000 = Н чер. мах + ( 1…1,5 ) = 254,01 + 1,0 = 254,01 м

1.3.2 Об'ємно - планувальні рішення.

Будівля, що проектується, має габаритні розміри в осях 48,5 х 42 м. За відмітку ±0.000 умовно прийнята відмітка чистої підлоги першого поверху. Висота приміщень поверху 3,6 м,Зв'язок між приміщеннями здійснюється через горизонтальні комунікації - коридори та вертикальні - сходи, що поєднують поверхи.

На першому поверсі головного корпуса станції технічного обслуговування легкових автомобілів розміщені приміщення вхідної групи, технічні приміщення. На другомуу поверсі розміщені такі приміщення: вхідна група, службово-адміністративні приміщення, санітарно-гігієнічні. На третьому поверсі розташовані такі приміщення: санітарно-гігієнічні, службово-адміністративні приміщення.

1.3.3 Опис оздоблення фасаду

Фасад головний корпуса станції технічного обслуговування легкових автомобілів є, в першу чергу, лицем організації. Його вигляд має відповідати призначенню будівлі, привертати до себе увагу.

При оздобленні фасаду ЦСЗ використана система утеплення з тонким штукатурним шаром складається з наступних шарів: клейового, теплоізоляційного, шару, що армує і захисно-декоративного. Штукатурні фасади мають цілий ряд переваг. Одне з основних - високі теплозахисні властивості. Забезпечують хорошу звукоізоляцію. Несучі стіни отримують захист від коливання температур, вітру, вологи, сонячного випромінювання, що значно продовжує термін служби захищаючих конструкцій. Завдяки невеликій вазі, системи теплоізоляції штукатурного типу не так складні в монтажі і обходяться дешевшим, ніж вентильовані фасади. Дозволяють понизити навантаження на фундамент. Системи утеплення фасадів штукатурного типу абсолютно нешкідливі для здоров'я людини, як при виготовленні, так і в період експлуатації. Будівля не перегрівається і не промерзає. Стабільність температури всередині удома створює комфортний мікроклімат.

Зовнішній вид - лаконічний, мінімалістичний.

Фасади багаті на засклення, що додає будівлі виразності.

Двері з головного фасаду - металеві.

Опис оздоблення фасадів

Таблиця 1

Поз. маркування	Елемент фасаду	Матеріал оздоблення	Колір
1	Цоколь	Штучний камінь	Сірий граніт
2	Стіна	Фасадна штукатурка	Вершковий
3	Простінок	Фасадна штукатурка	Вершковий



1.3.4 Відомості про функціональне призначення будівлі та опис функціонального процесу

Архітектурна композиція будь-яких виробничих будівель, у тому числі і станцій технічного обслуговування, визначається наступними чинниками: функціонально-технологічним призначенням будівлі і режимом роботи у виробничих приміщеннях; кліматом району будівництва і положенням будівлі в довколишній забудові, тобто містобудівною ситуацією; архітектурно-композиційними прийомами в умовах індустріалізації і уніфікації будівництва.

Станції технічного обслуговування відносяться до типа промислових будівель, характер вирішення яких тісно пов'язаний з технологічним процесом, розміщенням устаткування, характером переміщення автомобілів усередині будівлі (горизонтальне). Технології задають схему основного виробництва в частині поверховості.

СТОА слід проектувати однорівневими. Це дозволяє врахувати особливості виробничого процесу і добитися найбільшого економічного ефекту.

Функціонально-технічне призначення будівлі позначається не лише на виборі поверховості, але і на виборі типа будівлі в межах однієї і тієї ж поверховості, що відрізняється своїми характерними об'ємно-просторовими особливостями. Так, наприклад, серед одноповерхових виробничих будівель осередковий тип найбільш простий. Це, як правило, прямокутник в плані і в розрізі, паралелепіпед в об'ємі, позбавлений пластики і силуету через простоту конфігурації в плані і відсутності перепадів висот в розрізі. Осередковий тип будівлі в СТОА можна застосовувати для розміщення в них складських приміщень або допоміжних виробництв.

Пролітний тип виробничої будівлі представляє абсолютно інші об'ємно-просторові можливості. Вони визначаються взаємним розташуванням і угрупуванням прольотів різних габаритів. Пролітний тип будівлі є найбільш оптимальним для розміщення функціонально-технологічних процесів станцій технічного обслуговування малих, середніх і великих розмірів.

Зальний тип виробничої будівлі характерний контуром перекриття крупного прольоту. Цей тип може використовуватися для розміщення виробництва крупних станцій технічного обслуговування легкових автомобілів, автобусів. У поєднанні із звичайним пролітним типом крупнопролітний виділяють як головний, такий, що підпорядковує собі всю іншу забудову.

Експлікація приміщень цокольного поверху

На цокольному поверсі даного проекту знаходяться вхідна група приміщень, клубний комплекс, складські приміщення, кінопроекційна, службові приміщення, санітарно - гігієнічні, а також технічні приміщення.

Таблиця 2

№	Найменування	Площа, м2	Кат. приміщення
1	Хол	35, 9
2	Антикафе	52,0
3	Тамбур	3,5
4	Господарське приміщення	2,9
5	Адміністрація	12,9
6	Кухня	14,6
7	Кладова для сухих продуктів	4,5
8	Коридор	8,6
9	Підсобне приміщення	2,6
10	Гардероб	3,4
11	Кладова	3,7
12	Кінопроекційна	55,1
13	Санвузол	5,1
14	Санвузол	9,8
15	Тех. приміщення	22,6
	Загальна площа	237,2

Екплікація приміщень першого поверху

На першому поверсі розміщені такі приміщення: вхідна група, службово-адміністративні приміщення, санітарно-гігієнічні та гуртково-секційна група.

Таблиця 3

№	Найменування	Площа, м2	Кат. приміщень
1	Агрегатно -- механічна ділянка	107,16
2	Ділянка підготовки	59,77
3	Малярний участок	79,72
4	Кузовний участок	237,48
5	Ділянка технічного обслуговування	317,89
6	Склад запасних запчастей	56,97
7	Магазин	34,83
8	Ділянка прийому	213,52
9	Буфет	34,83
10	Ділянка мойки	103,11
11	Венткамери	137,6
12	Видача автомобілів	58,97
13	Адміністрація	68,38
	Загальна площа	1261,88

Експлікація приміщень другого поверху

На другому поверсі розташовані такі приміщення: санітарно-гігієнічні, службово-адміністративні приміщення.

Таблиця 4

№	Найменування	Площа м2	Кат. приміщень
1	Кабінет директора	42,0
2	Приймальня	50,1
3	Гардероб	8,4
4	Бугалтерія	47,1
5	Кладова	3,4
6	Підсобне приміщення	3,4
7	Кабінет техніки	40,5
8	Венткамери	6,8
9	Секретар	7,5
10	Кабінет технічного руководства	23,0
11	Санвузол	8,7
	Загальна площа	240,9

1.3.5 ТЕП будівлі

Техніко-економічна оцінка житлових будинків здійснюється підрахунком коефіцієнта К1 (коефіцієнта доцільності планування):

К?,

де - розрахункова площа будівлі;

- корисна площа будівлі.

Тоді К1 = 915.5/ 700,5= 1.3.

Також підраховується коефіцієнт доцільності об'ємного рішення К2:

К?,

де - будівельний об'єм.

Тоді, К2 = 4444/700.5 = 6.3

Корисна площа - це площа, відповідна основній (житловій) функції будинку; її обмежує лінія h=1,90 (межа пересування людини у випрямленому положенні). До корисної площі не зараховуються внутрішні комунікаційні траси, технічні і господарські приміщення;

Площа нетто - це площа всіх приміщень в світлі конструкцій (площа брутто мінус конструкція). Це, практично, площа всієї підлоги, яку повинен виготовити забудовник;

Площа забудови - це площа, обмежена зовнішнім контуром об'єкту на рівні першого поверху; це, практично, площа, яку представляє проекція будинку на кресленні проекту впорядкування земельної ділянки;

Загальна площа - це площа всіх поверхів будинку в зовнішньому контурі стін і всіх елементів, що виходять за межі кубатури даного об'єкту, тобто тераси, зовнішні сходи, балкони, склепінчасті галереї, спускові доріжки до гаражів і т. п.;

Кубатура - це об'єм, що перераховується в зовнішньому контурі всіх поверхів під і над земельною ділянкою (загальну площу треба множити на висоту поверхів); Кубатуру підвалів обчислюємо знизу конструкційної плити покриття підлоги без врахування стрічкових фундаментів. Всі елементи, що виходять за межі контура основної глиби будинку в 100% включаються в кубатуру будинку. Ідентично розуміємо об'єм експлуатаційного або не експлуатаційного горища.

Техніко - економічна оцінка будівлі

Таблиця 5

№ з/п	Показник	Одиниця виміру	За проектом
1	Поверховість	Поверхів	3
2	Умовна висота будинку	м	12,4
3	Загальна площа - надземної частини	м2	1715.7
4	Корисна площа	мІ	900.5
5	Розрахункова площа	мІ	815.5
6	Загальний будівельний об'єм у т.ч. - вище позначки ±0.000 у т.ч. - нижче позначки ±0.000	мі мі	3690 54



2. Конструктивний розділ

2.1 Опис конструктивної схеми будівлі

Будівлі і їх конструктивні елементи сприймають не лише вертикальні навантаження (власна вага, вага устаткування і інше), але і значні горизонтальні навантаження (тиск вітру, зусилля від кранів, якими обладналися багато промислових будівель, а також сейсмічні сили, діючі в районах, схильних до землетрусів). Для сприйняття цих навантажень будівлі повинні мати необхідну просторову жорсткість і стійкість. Така жорсткість і стійкість забезпечується спільною роботою фундаментів, стін, колон, перекриттів, дахів і покриттів, що утворюють основу будівлі, що несе навантаження.

Будівля, що проектується, має габаритні розміри в осях 48,5 х 42 м. За відмітку ±0.000 умовно прийнята відмітка чистої підлоги першого поверху. Будинок, що проектується, вирішений як трьохповерховий цегляний будинок із змішаною з повздовжніми та поперечними несучими стінами конструктивною схемою. Також ретельним анкеруванням з/б перекриття та покриття зі стінами.

2.2 Визначення розмірів сходової клітки із графічною розбивкою сходів

Розраховуємо двохмаршеві сходи, маючи вихідні дані:

- Н пов. = 3.6 м

- а - ширина маршу, а = 1.2 м;

- і -похил маршу, і = 1: 2;

- розмір східця - 150 х 300 мм.

Ширина сходової клітки:



В = 2а + 100 = 2 х 1200 + 100 = 2500 мм;

Висота маршу:

Н пов / 2 = 3300 / 2 = 1800 мм;

Кількість присхідців в одному марші становить:

n = 1800 / 150 = 12;

Кількість проступів в одному марші становить:

m = n - 1 = 12 - 1= 11;

Довжина горизонтальної проекції маршу дорівнює:

а₁ = 315 х m = 315 х 10 = 3150 мм;

Довжина сходової клітки:

L = а₁ + а = 3150 + 1200 = 4500 мм.

Отже, розміри сходової клітки не повинні бути меншими за 2500 х 4500 мм, що задовольняє планувальним розмірам проекту.

Проводимо графічну розбивку сходів:



2.3 Прийняті конструктивні рішення окремих елементів будівлі

Будинок, що проектується, вирішений як трьохповерховий цегляний будинок із змішаною з повздовжніми та поперечними несучими стінами конструктивною схемою. В проекті були прийняті наступні конструктивні рішення:

Фундаменти: старанного типу

Стіни: стіни будинку виконані з повнотілої цегли, товщиною 510 мм.

Перегородки: передбачаються цегляні, товщиною 160мм

Перекриття: круглопорожнисті плити.

Покриття: круглопорожнисті плити.

Вікна: передбачені металопластикові.

Двері: зовнішні та внутрішні металопластикові.



2.3.1 Фундаменти

Фундамент - одна з найвідповідальніших частин будівлі, що сприймає навантаження від наземних частин будівлі на основу, а також сам піддається ряду статичних і динамічних силових і несилових дій. До статичних силових дій відносяться дії власної ваги конструкції будівлі з вертикальними навантаженнями, що доводяться до них, бічного тиску грунту, його пружної відсічі і нерівномірних деформацій основи; до динамічних - вітрові, сейсмічні, вібраційні та ін. При високому рівні стояння грунтових вод фундамент піддається також гідростатичному тиску по бічній поверхні і підошві. До несилових відносять дію грунтових вод і розчинених в них хімічно агресивних домішок, а також змінних температур по висоті фундаменту і його товщині.

При проектуванні Ц:СЗ з урахуванням даної місцевості та конструктивної схеми будівлі був обраний фундамент стаканного типу.

Фундамент стійкий до навантажень, що виникають при заморожуванні,

відтаванні і просіданні грунту. Влаштована арматурна сітка на підошві стакану та гідроізоляція по краях стакану на бітумній основі. Підошва фундаменту має позначку -2.0 м. По усьому периметру будівлі виконується відмостка шириною 900 мм з ухилом і =0.030. Вона призначена для захисту фундаментів від дощових та талих вод, що проникають в грунт.

2.3.2 Стіни

До зовнішніх стін промислових будівель пред'являють наступні вимоги: збереження температурно-вологістьного режиму приміщень, міцність і стійкість; вогнестійкість і довговічність; індустріальність зведення; відповідність естетичним вимогам; економічність, невелика вага, можливість використання місцевих будівельних матеріалів.

Вибір матеріалу стін у великій мірі залежить від температурно-вологістьного режиму приміщень і кліматичних умов району будівництва.

Стіни промислових будівель підрозділяються на ненесучі (навісні), самонесучі і несучі.

Навісні стіни виконують, в основному, захисні функції і свою вагу передають на колони каркаса.

Навісна конструкція стін в промислових будівлях має переважне поширення. Виконують з азбестоцементних і металевих листів і панелей.

Самонесучі стіни несуть власну вагу в межах повної висоти будівлі. Виконують із залізобетонних панелей.

Несучі стіни застосовують в будівлях безкаркасних і з неповним каркасом з цегли, блоків, монолітного залізобетону. Будучи одночасно несучою і захисною конструкцією, несучі стіни сприймають вагу покриття, вітрові і снігові навантаження. Цегельні стіни промислових будівель через велику протяжність укріплюють пілястрами, або виконують криволінійного або ламаного контуру в плані.

Зовнішні стіни - найбільш складна конструкція будівлі. Вони піддаються багато чисельним і різносиловим і несиловим діям. Стіни сприймають власну масу, постійні і тимчасові навантаження від перекриттів і дахів, дії вітру, нерівномірних деформацій основи, сейсмічних сил та ін.. Із зовнішнього боку стіни схильні до дії сонячної радіації, атмосферних опадів, змінних температур і вологості повітря ззовні, шуму навколишнього середовища, а з внутрішньої - дії теплового потоку, потоку водяної пари, шуму. Виконуючи функцію зовнішньої конструкції, що захищає, і композиційного елементу фасадів, що часто несе, зовнішня стіна повинна відповідати вимогам міцності, довговічності і вогнестійкості, відповідним класу капітальної будівлі, захищати приміщення від несприятливих зовнішніх дій, забезпечувати необхідний режим температурної вологості приміщень, що захищаються, володіють декоративними якостями. Одночасно конструкція зовнішньої стіни повинна задовольнити вимогам індустріальності а також економічним вимогам мінімальної матеріаломісткості і вартості, оскільки зовнішні стіни є найбільш дорогою конструкцією ( 20 - 25% вартості конструкцій будівлі).

Кладка стін виконана відповідно до вимог: СНиП 3.03.01-87 « Несущие ограждающие конструкции», а також наказу Мінбудархітектури України № 247 від 27.12.93, для підвищення енергоефективності будівлі. У даному проекті використовуються стіни з прив'язкою 190х190 мм.

2.3.3 Перегородки

Перегородка - це внутрішнє не несуче вертикальне огородження що ділить простір поверху не приміщення.

Перегородки в даному проекті прийняті цегляні, армовані, товщиною - 160мм. Покращення звукоізоляції здійснено за рахунок конопатки швів і зазорів між перегородкою, стінами та перекриттям

2.3.4 Специфікація заповнення дверних та віконних прорізів

Для досягнення необхідної освітленості і аерації, засклені поверхні зовнішніх стін промислових будівель виконують значно більших розмірів, ніж цивільних будівель. Їх розміри визначають відповідно до розрахунку і в цілях уніфікації переплетінь призначають кратними по ширині 0,5 м і по висоті 0,6 м. Світлові отвори в стінах можуть бути у вигляді окремих вікон, стрічкові (одна або декілька стрічок по висоті стіни) і суцільні.

Прорізи у вигляді окремих невеликих вікон характерні для складських приміщень. Якщо необхідно мати хороше природне освітлення на велику глибину приміщень, передбачають стрічкове або суцільне скління. Нижню грань віконних прорізів рекомендується розташовувати на якомога більшій відстані від підлоги, що дозволяє розміщувати вздовж стіни устаткування виробничих приміщень. Заповнення віконних отворів промислових будівель можуть бути з дерев'яними, сталевими, залізобетонними переплетіннями, із склоблоків, склопакетів або світлопрозорих виробів на основі полімерів (склопластик), профільне скло.



Специфікація віконних блоків

Таблиця 1

Марка виробу	Схема віконного блоку	Розміри коробки	Площа 1 елемента м2	Кількість виробів	Загальна кількість, шт.	Загальна площа, мІ
		висота	ширина		цок. пов	І пов	ІІ пов	тех. пов
ВК-1		1500	1200	1.8		3			3	1.8
ВК-2		1500	1000	1.5		7			7	1.5
ВК-3		1800	1500	2.7			1		1	2.7
ВК-4		2700	2200	5.94			4		4	23.76
ВК-5		1500	1000	1.5				1	1	1.5
ВК-6		1500	1200	1.8				2	2	3.6
ВК-7		1500	1400	2.1				1	1	2.1

Специфікація заповнення дверних прорізів

Таблиця 2

1		2100	1500	3,75	3	10	13	15
2		2100	1200	3,75	6	-	6	3,75
3		2100	900	2,94	34	-	34	2,94
4		2100	1200	1,89	14	11	25	3,78

2.3.5 Перекриття та покрівля

У системі конструкцій промислової будівлі покриття займає відповідальне місце. Воно визначає довговічність, характер внутрішнього простору, архітектурну подобу будівлі.

Перектиття служить для розділення будинку за висотою на поверхи. Дані конструктивні елементи сприймають навантаження від ваги вертикальних відгороджуючих конструкцій, сходів, а також від ваги предметів інтер'єру, обладнання та людей, які знаходяться у будинку, грають роль горизонтальних діафрагм жорсткості, що забезпечують стійкість будівлі вцілому, а також забезпечують тепло- і звукоізоляцію приміщення. Ці навантаження передаються від перекриття на стіни. Перекриття також відповідають високим вимогам жорсткості та міцності на згин.

У даному проекті застосовані круглопорожнисті плити завтовшки 220 мм, переваги застосування даного перекриття при будівництві об'єктів:

Перекриття та покриття - товщ.220мм з бетону класу В30 армоване арматурою класів А500С; А240С по ДСТУ 3760-98

2.3.6 Експлікація підлоги

Як відомо, підлога в будинку - це частина конструкції, яка випробовує максимальні механічні навантаження. Вимоги до підлогового покриття повинні задовільнити декільком критеріям. Підлога мусить бути:

- міцною;

- теплою;

- гідро- і звукоізолюючою;

- естетичною

- довговічною.

Експлікація підлоги

Таблиця 8

Найменування приміщення	Тип	Схема підлоги	Елементи підлоги	Площа (м2)
1	2	3	4	5
Робочі приміщення	IV		Паркет -20 Шлакобетон - 30 З\Б перекриття -220	613.7
Коридори, холл	V		Паркет- 20 Шлакобетон - 30 З\Б перекриття -220	50.1
Санвузли, ванни	VII!		Керамічна плитка на цем. розч. - 25 Гідроізоляція на бітумній мастиці-5 Стяжка - 20 Руберойд- 1 шар Звукоізоляція - ЗО З/б перекриття - 220	75.3

Стяжка - складова частина пілоги, що служить для утворення твердої підстави під покриття. Стяжка служить для того,щоб зробити більш рівною і твердою поверхню перекриття. Вона також допомагає вилучити дефекти основи. Стяжки влаштовуються по сипучих нежорстких ( або пористим) матеріалам. Це може бути пісок, керамзитовий щебінь, шлаки. Найпоширеніша монолітна стяжка цементно-піщана _ має міцність, при стиску не менш 15 МПа. Вона може бути армована сталевою сіткою або влаштована по дерев'яним гратам.

Можливе обладнання стяжки по бетонній підставі. Уподібних випадках стяжкою вирівнюють підготовку або покладені в ній електро - і санітарно - технічні розведення.

Покриття - це найвища частина підлоги, яка виконана з штучного матеріалу. Воно безпосередньо сприймає всі ескплуатаційні навантаження.

Прошарок - проміжний шар. Він сполучає покриття з рівнем підлоги, або пов'язує його з підставою.

Підстилаючий шар, або підготовка, виконується безпосередньо грунті. Ця частина конструкції підлоги необхідна, аби рівномірно розподілити навантаження по перекриттю.

У приміщеннях підлоги примикають до стін. Для того, щоб не було зазорів між підлогою й стінами, по усьому периметру приміщення приюбиваються дерев'яні плінтуси. У приміщеннях, де поверхнею підлоги служить кремічна плитка, використовують плінтус із фасонногї керамічної плитки.

2.4 Санітарно-технічне та інженерне обладнання будівлі

Інженерне обладнання будівлі складають:

- водопровід - від загальної мережі,але також має власну арт-скважину;

- каналізація - підключена до міської мережі;

- водостік - зовнішній, неорганізований, але в деяких частинах комплексу центру використовується внутрішній організований, це зроблено щоб можна було збирати дощову воду для повторного його використання.

- опалення - автономне, (використовується окремо побудована котельня для готелю на території ділянки) водяне від зовнішнього витоку, система однотрубна з нижньою проводкою;

- вентиляція - природна, штучна. В штучній використовується рекуператорна система для кращого охолодження літом і для додаткового нагрівання в зимку.

- гаряче, водопостачання - автономне від котельні

- електрообладнання - від мережі напругою 380/220 V;

- телефон, радіо - підключається до зовнішньої мережі.



3. Планувальні рішення та благоустрій території

Предмет планування та благоустрою населених міст передбачає вивчення сучасних методів організації та планування структури сучасного міста, благоустрою та озеленення міст та населених пунктів, міських вулиць, доріг, скверів та бульварів, стоянок та зупинок міського громадського та індивідуального транспорту, відомості про благоустрій приміських і зелених зон відпочинку.

Планування населених міст повинне опиратися на закони України, що мають значення для містобудування, і регіональних програмах для вирішенню соціальних, економічних та екологічних проблем.

Благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території а також соціально-економічних організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату санітарного очищення, зниження ліній шуму та інше, що здійснюється на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов що до захисту, відновлення сприятливого для життєдіяльності людини в довкіллі.

Благоустрій населених пунктів передбачає:

Розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання території населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об'єктів загального користування, а також переробних ландшафтів, інших природних комплексів і об'єктів;

Організація належного утримання та раціонального використання території, будівель, інженерних споруд та об'єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.

На вулицях рослини, дерева висаджують на роздільних смугах між проїзною частиною і тротуарами 5-6 смуг в один ряд, на 7-9м у два ряди якщо орієнтація вулиці широтна то ряди дерев рекомендується розміщувати вздовж південного боку тротуарів для створення на ньому затінку якщо дерева і кущі розміщуються поблизу будинків і підземних комунікацій слід дотримуватися правил що до їх віддалення. Вздовж паркових доріг, пішохідних вулиць та велосипедних доріжок можна формувати алеї які бувають відкритого і закритого типу.

Відкриті алеї - не створюють суцільного зеленого покриву для них підбирають дерев'янисті рослини з витягнутими стрімко в гору гілками без розлогих крон.

Сьогодні, ландшафтна архітектура - це частина архітектури, яка займається організацією оточуючого ландшафту з метою пристосування його для практичних і естетичних потреб людини. За допомогою компонентів природного ландшафту - рельєфу ґрунтів клімату водних поверхонь створюється необхідне людині природне середовище.

3.1 Опис організації рельєфу вертикальним плануванням

3.1.1 Вертикальне планування території

Вертикальним плануванням територій - називають заходи з організацій поверхні цієї території з метою пристосування рельєфу місцевості до вимог міського будівництва.

Вертикальне планування території мікрорайону вирішує такі завдання:

1. Створення нормальної поверхні для забудови спорудами всіх видів, необхідних при будівництві населеного місця;

2. Створення сприятливих умов для відводу з планувальної території поверхневих вод;

3. Створення нормальних умов для руху міського транспорту і розташування підземних інженерних мереж;

4. Організації рельєфу при наявності несприятливих фізикогеологічних умов (затоплення території, підтоплення її ґрунтовими водами, утворення ярів, зсуви);

5. Надання рельєфу найбільшої архітектурної виразності.

Комплексне вирішення всіх завдань вертикального планування повинно досягатися при найменших обсягах земельних робіт, що передбачає максимальне збереження існуючого природного рельєфу. При цьому необхідне дотримання балансу земляних робіт. Переміщення земляних мас повинно бути мінімальним.

У проекті вертикального планування визначають необхідні для будівництва вертикальні позначки кутів і входів у будинки, елементів вулиць і проїзди, а також усіх точок проектованих територій. Мережа вулиць є «кістяком», на якому будується організація рельєфу міста. З трасування вуличної мережі починають проектування його вертикального проектування.

Ухил вулиць міста влаштовують з врахуванням умов безпеки руху транспорту (максимальний ухил) і кращого стоку води (мінімальний ухил). Допустимі ухили міських вулиць за ДБН у межах 0,004-0,06.

Величину ухилу визначають у промілях - десята частина відсотку

Вузлові точки вертикального планування - позначки перетину осей основних вулиць міста.

Абсолютні позначки існуючого рельєфу у даній точці називаються чорними, а проектовані відповідно до потрібних ухилів вулиць - червоними.

Вертикальне планування мікрорайону здійснюється створенням системи площин з ухилами внутрішньо квартальних проїздів або зовнішніх меж мікрорайону. Отже, мережа внутрішньоквартальних проїздів створює «кістяк» всього проектного рельєфу між магістральних територій і є опорою для проектування усіх її елементів.



3.1.2 Проектування проектних горизонталей на перегоні вулиці

Градуювання прямої - знаходження місць проектних горизонталей в плані по лінії з відомими відмітками на її кінцях(по осі вулиці, на ділянках проїзду тощо).

Задано відрізок прямої довжиною l з відомими відмітками на його кінцях Н1 і Н2.

l=70,2м,

Н1=252,5

Н2=254,5.

Ухил по лінії 1-2:

Місце положення найближчої до точки Н1 горизонталі з відміткою 252,6 (при перерізі рельєфу ?h=0,2м):

Оскільки проїжджа частина вулиці в перерізі двоскатна, проектні горизонталі на її поверхні мають стрілоподібний вигляд. «Стрілки» напралені в бік уклону, а їх гострота залежить від співвідношення значень поздовжнього та поперечного уклонів.

В межах ділянки виконують побудову однієї горизонталі інші горизонталі проводять паралельно вже побудовані через точки, знайдені при градуюванні осі. Відстань відхилення горизонталі від перпендикуляра до лінії бортового каменя обчислюється за формулою:

Де:

В - ширина ділянки, м;

- поперечний і поздовжній ухили.

Відстань від місця горизонталі в лотку проїжджої частини вулиці до її виходу на бортовий камінь в напрямку уклону висоті бортового каменю hв:

Місце виходу горизонталей на червону лінію визначається аналогічно виходу до лотка вулиці:

Де:

Вm - ширина ділянки, м.

Задано відрізок прямої довжиною l з відомими відмітками на його кінцях Н2 і Н3.

l=54,8 м,

Н2=254,5

Н3=252,0.

Ухил по лінії 2-3:

Місце положення найближчої до точки Н2 горизонталі з відміткою 252,2 (при перерізі рельєфу ?h=0,2м):

Оскільки проїжджа частина вулиці в перерізі двоскатна, проектні горизонталі на її поверхні мають стрілоподібний вигляд. «Стрілки» напралені в бік уклону, а їх гострота залежить від співвідношення значень поздовжнього та попере...