Методологія аналізу та оцінка естетичної якості морфологічних властивостей архітектурних об’єктів

Сума інформації, знятої всіма етапами сприйняття, фіксується “зарядом” потенційної інформації всіх трьох складових: D, D', D''. Оцінка базової “каси” інформативності силуету зовнішнього контуру архітектурного спорудження коректна тільки при урахуванні того фактора, що цілісний образ досліджуваного об'єкта може складатися як інтегральна безліч сприйманих з різних точок зору картин. Крім того, необхідно враховувати потенційну інформативність деталей розглянутого архітектурного об'єкта, що сприймаються як “образ” на “фоні” самого силуету об'єкта, їх у свою чергу можна аналізувати аналогічними методами.

Проведення кількісного аналізу інформаційної структури кожного з 200 окремих архітектурних шедеврів дозволило зробити такі висновки.

1. Первинний рівень потенційної інформативності архітектурної форми, який відбиває “масу” її силуету, показав чіткі границі: від 100 до 900 умовних одиниць інформативності. Аналіз кількісного розподілу об'єктів в залежності від величини D, дозволив одержати висновок, що значна більшість об'єктів, які досліджуються володіють такими “параметрами мас”: 130; 250; 350; 460; 560; 660; 750, 870, тобто відрізняються на чіткий постійний крок, утворюючи з цього ряду арифметичну прогресію.

2. Аналіз потенційної інформативності другого рівня показав значно більший розкид значень D': від 10 до 10000, але при цьому зберігається аналогічна тенденція зменшення кількості об'єктів з більшою величиною D', при цьому зберігається практично постійний крок розходжень величини D'. Коментуючи обидві встановлені закономірності D і D', можна сказати, що, якщо перша закономірність відбиває вибіркове пропорційне рішення “мас” архітектурних об'єктів, яка підкоряється арифметичної прогресії, то друга закономірність, яка відбиває динаміку зміни контуру силуету архітектурних об'єктів, також має практично постійний крок цієї зміни (400, 2400, 3400, 4500, 5500, 6700, 8900, 9800). Але, якщо постійний крок зміни “маси” практично всіх архітектурних об'єктів видний “на око”, то постійний крок зміни динаміки контуру архітектурного силуету може бути зафіксований лише в емоційній оцінці його більшої або меншої виразності.

3. Аналіз потенційної інформативності третього рівня, що відбиває внутрішню динаміку “зміни змін” контуру силуету показав, що значення D'' знаходяться у рамках від 500 до 100000 умовних одиниць потенційної інформативності, що відповідають кутовим порогам сприйняття. Однак, встановити тут стійку закономірність не вдалося у зв'язку з великим розкидом даних. Разом з тим, найбільша кількість архітектурних об'єктів все ж таки тяжіє до значення D'' = 5000 умовних одиниць потенційної інформативності. Крім того, коректність висновків ускладнюється тим, що D'' не містять об'єкти, в зовнішньому контурі силуету яких відсутні криволінійні частки, тобто відсутні купола та інші криволінійні архітектурні конструкції.

4. Найважливішим кроком в осмисленні результатів кількісного аналізу закладеної в контурах архітектурних силуетів інформативності різноманітних рівнів, є дослідження взаємовідносин цих рівнів, що відбивають різноманітні послідовні етапи сприйняття архітектурної форми, при яких новизна кожного етапу сприйняття, що зафіксувалася в D, перетворюється в старе константне знання, що фіксується послідовно в короткочасної, оперативній та довгочасній пам'яті, а в дослідженні - в С.

Проведення кількісного аналізу інформаційної структури архітектурної форми в співвідношеннях різних рівнів потенційної інформативності всередині художнього “організму” окремих архітектурних стилів дозволило зробити наступні висновки.

Аналізуючи співвідношення сумарних доз потенційної інформативності другого та першого рівня, D' і D, відповідних співвідношенню зміни кривизни контуру силуету до його “маси”, в інформаційній структурі кожного з стилів, встановлено, що вони коливаються у досить вузькому діапазоні (в середньому 9%), причому готична архітектура, архітектура середньовічних замків, мавританська архітектура, рококо, єгипетська архітектура - 9%, архітектура Індокитаю, Римська архітектура, архітектура стилів класицизм та ампір, Російська архітектура дадуть співвідношення від 8% до 11%. Декілька виходять з цих рамок Грецька архітектура - 14%, Візантійська архітектура - 17%, що відрізняються більш високим рівнем структурності, тобто “схожості” - С. Різкі відхилення в цих співвідношеннях виявляють конструктивізм - 30%, архітектура радянських новобудов - 91%, в який дефіцит новизни відповідно наростає; найбільш інформативним об'єктом виявилася капела в Роншані - 3%, архітектура стиля бароко та відродження, відповідно 5% а також архітектура модерну - 6%, які володіють значною кількістю деталей, в тому числі і криволінійних, що збагачують пластичною інформацією силует. Розглядаючи співвідношення сумарних доз потенційної інформативності другого і третього рівня, встановлено, що вони коливаються у значно більшому діапазоні. В даному випадку не розглядаються деталі всередині силуету. Розробка цього аспекту інформаційного аналізу повинна стати предметом подальших досліджень.

Аналіз кількісного розподілу усіх 200 об'єктів в залежності від величини співвідношення -D'/D, дозволив отримати висновок, який дозволяє затверджувати, що переважна більшість досліджених об'єктів має співвідношення, що відповідають числовим значенням ряду Фибоначі: 1; 2; 3; 5; 8; 13, 21, 34. По мірі зростання величини відношення кількість об'єктів незначно зменшується.

Отже, виявлені у дослідженні закономірності дозволили кількісно класифікувати архітектурні шедеври за рівнями їхньої інформативності, які відповідні виразності “мас”, контуру силуету та співвідношенням статичності та динамічності, які розкриваються в співвідношеннях константності і новизни укладеної в них інформативності. Можна відзначити, що в історії архітектури серед її шедеврів, естетична якість яких перевірена часом, а зокрема, серед силуетних характеристик цих шедеврів найчастіше зустрічаються наступні встановлені граничні параметри: “маси” силуетів - 130; 250; 350; 460; 560; 660; 750, 870 умовних одиниць інформативності, які відповідають арифметичній прогресії; динаміка зміни контуру силуету архітектурних об'єктів - 400, 2400, 3400, 4500, 5500, 6700, 8900, 9800 умовних одиниць інформативності, яка також відповідають арифметичній прогресії. Величина співвідношення динаміки зміни контуру до його “маси” відповідає співвідношеннями ряду Фібоначі: 1; 2; 3; 5; 8; 13, 21, 34. В архітектурі аналіз співвідношень константності і новизни відбиває такі звичні архітектурні композиційні категорії, як динамічність і статичність, різні рівні композиційної цілісності сприйманого архітектурного об'єкту, а в остаточному підсумку навіть таку композиційну та естетичну категорію як гармонійність. Чим більше величина кожного з параметрів, тим більш динамічним, естетично насиченим, але все ж таки гармонійним оцінюється даний архітектурний шедевр.

Виявлені у дослідженні закономірності освітлюють внутрішню, не сприйману звичайним візуальним сприйняттям, але естетично оцінювану якість морфологічної структури архітектурного об'єкту, що надає йому ту саму гармонійність, яку прийнято вважати проявом відомих принципів композиційної діяльності: метричних і ритмічних рядів, золотого перетину та ін., що відразу схоплюються сприйняттям. Виявилося, що ці ж відомі принципи функціонують в структурі композиції архітектурного шедевру на більш глибокому, прихованому від поверхнього погляду інформаційному рівні.

Процентне співвідношення наявності в шедеврах архітектури старої, засвоєної та нової, сприйнятої інформації та виявлені при цьому жорсткі закономірності, є першою спробою кількісно досліджувати феномен естетичного досконалості та гармонії закладеної у морфологічних параметрах шедеврів архітектури, який закладено на глибинному рівні сприйняття людини. Обробка отриманих результатів аналізу інформативності достатньо великої кількості загальновизнаних архітектурних зразків дозволила зробити висновки, що відкривають можливість нових підходів до аналізу архітектурної композиції, в основі яких встановлено жорсткий зв'язок між візуальною конфігурацією архітектурної форми (на цьому етапі дослідження - у силуеті) та достатньо стійкими кількісними закономірностями, що впливають на її естетичну оцінку.

У третьому розділі “Методологічні основи розробки системи управління естетичною якістю морфологічних властивостей архітектурних об'єктів” викладені методологічні основи, які можна застосовувати при розробці системи управління естетичною якістю морфологічних властивостей архітектурних об'єктів, які у свою чергу можливо застосовувати в архітектурному проектуванні. Крім того, у цьому ж розділі розроблено методологічні підстави для аналізу семантичної іформативності архітектурних об'єктів, проводиться інформаційна “інвентаризація” лексичного апарата опису емоційно-оцінної грані сприйняття архітектурної форми. У цьому ж розділі пропонується модель інформаційної структури архітектурної форми.

Розглянувши питання про емоційні реакції людини на інформативність та естетичну якість морфологічних параметрів тієї або іншої архітектурної форми, проаналізувавши інформативність та естетичні якості деяких з них, ми поступово підійшли до питання про проблему гармонійного резонансу. Цей резонанс можливий тільки тоді, коли архітектурна форма насичена певною кількістю інформації, необхідної для сприятливого її сприйняття.

З цієї точки зору можна відзначити, що осмислення отриманих результатів, що вказують співвідношення доз “знайомого“ та “новизни”, константності та динамічності, які міститься у силуетних характеристиках кожного з досліджуваних стилів архітектури показав, що при сприйнятті силуету кожний з наступних рівнів інформативності, є кількісно переважним над попереднім, будь то D'' по відношенню до D', або D' по відношенню до D. Це підтверджує висловлену і А. Молем і професором Н. Філіним тезу про існування у людини психологічної потреби у надмірності інформації, що закладена у естетичній формі. Необхідна, обумовлена генетично стимуляція уваги при сприйнятті якраз і забезпечується надмірністю інформативності архітектурної форми. У дослідженні кількісно визначена доза цієї надмірності, яка є найважливішою властивістю архітектурного середовища.

У дослідженні встановлено, що забагата кількість інформації, яка надходить, може призвести до негативних емоційно-естетичним оцінок. Тому залишається справедливим твердження А. Весніна, згідно якому важливим є той факт, щоб сприйняття завжди знаходилась між двома порогами, якими є з одного боку - надмірна інформативність, а з другого - одноманітність та монотонність. А між цими двома порогами якраз і знаходяться ті співвідношення знайомого та незнайомого, старого та нового, динаміки та статики тобто співвідношення інформативності різних рівнів у композиційній структурі архітектурного об'єкту, чіткі кількісні параметри яких виявлені в дослідженні. Ці параметри впливають на формування тих якостей архітектурної форми, які прийнято називати гармонійними. Раніше вони описувалися на рівні професійного архітектурного мислення звичними для нього категоріями архітектурної композиції: контраст-нюанс, статичність-динамічність, ритм-метр, симетрія-асиметрія і. т. і. У дослідженні кількісно встановлені граничні (верхні та нижні) параметри необхідної та достатньої інформації, які у свою чергу пов'язані з контрастною та нюансною гармонією.

При перетинанні цих “кордонів”, при надлишку відмінностей у властивостях окремих елементів архітектурної композиції, які реалізують зорову інформацію, насиченість якої перевищує допустиму межу для сприймання, композиція зорово розвалюється. При дефіциті інформації слабкі відмінності у властивостях елементів композиції утворюють “суху”, невиразну композицію. Її сприймання зазнає інформаційного голоду.

Проведений аналіз інформаційної структури архітектурних шедеврів, які належать більшості з відомих в історії стилів архітектури, показав, що виявлені закономірності можна розглядати як свого роду інваріанти, які є ідентичними для усіх архітектурних шедеврів, як би останні не розрізнялися складністю або призначенням. А це в свою чергу дозволяє затверджувати, що естетичні якості морфологічних характеристик усіх архітектурних об'єктів можуть бути відображені однією загальною інформаційною моделлю, та можуть досліджуватися єдиними методами, тільки в кожному окремому випадку необхідне підставлення конкретних значень елементів цієї моделі.

Враховуючи це, у дослідженні запропоновано методологічні основи для розробки системи управляння естетичною якістю морфологічних властивостей архітектурних об'єктів. Для цього у дослідженні розроблено систему необхідних критеріїв, здатних корегувати візуальні якості архітектурних об'єктів. Означені критерії пропонується використати як композиційні гармонізуючи засоби, які можливо застосовувати в архітектурному проектуванні як силуетів окремих архітектурних об'єктів, так і силуетів міських ансамблів. Для реалізації означеного методу у дослідженні розроблено структуровану з точки зору потенційної інформативності систему морфологічних інформативних архетипів. Комбінування означених архетипів в систему композиційних „одиниць” які володіють різною силою впливу на емоційний стан людини, відповідних виявленим в дослідженні стійкими закономірностям, дозволяє розробити на цій критеріальній основі свого роду касу, яка не гальмуючи творчу ініціативу, вводить необхідні рамки (верхні та нижні), всередині яких творчість може необмежено тривати у безлічі варіантів.

У цьому ж розділі пропонуються методологічні основи інформаційного аналізу семантичних характеристик архітектурних об'єктів. Вказується, що різноманітність отриманих інформаційних характеристик окремих, неповторних, унікальних шедеврів архітектури, які створюють феномени емоційно сприйманих, художніх образів, не заважають побачити загальну закономірність, що функціонує як всередині окремих стилів, так і у всьому ланцюжку розвитку композиційного мистецтва архітектури в якості історичної пам'яті. У цій історичній пам'яті також відбувається зіткнення стійких, звичних, константних, образів що стали канонічними та творчих знахідок і відкриттів, засновників нових елементів архітектурної мови. Це зіткнення відбувається як на рівні тих же самих морфологічних інформаційних D і С, так і на рівні семантичних конфліктів, що відбивають співвідношення старого і нового образного змісту.

Динаміка співвідношення нового і старого в цьому процесі формує певного роду канонічні, нормативні конструкції, що, трансформуючись у історичному часі, демонструють все ті ж зіткнення історичної схожості та відмінності. У дослідженні простежується ця динаміка, при цьому підкреслюється постійно функціонуючий ланцюжок зв'язку об'єктивних пластичних характеристик окремих архітектурних об'єктів, ієрархії інформаційних рівнів, які відбивають ці характеристики та емоційної грані у сприйнятті цих об'єктів в усередненому наукою суб'єкті-перцепієнті та суспільно-художній свідомості.

Кількісний аналіз підтвердив динаміку співвідношень різних інформативних рівнів у процесі історичного розвитку стилів, очевидну при безпосередньому сприйманні зразків архітектури. При цьому відзначена тенденція зміщення доз означених співвідношень від “монотонних” стилів до “динамічних” і навпаки. Завдяки цьому, архітектурне середовище завжди знаходиться в стані динаміки, перебудови, напруги. Разом з тим - це єдина естетична реальність, явища якої настільки б вони не були різноманітні, як наприклад стилі конструктівізму та “ретро”, співіснують в ній і природним образом сприймаються. Все це, в кінці кінців, виливається у конкретну архітектурну форму, яка містить в собі “теплород” інформативності, який у свою чергу є “важелем” її емоційно-естетичної виразності.

Аналізуючи кількісну сторону інформаційної структури морфології архітектурних стилів, в дослідженні паралельно відбудовується ієрархія літературної лексики, що функціонує у рефлексії кожного стиля, відносно адекватно відображеного зіткнення доз D і С, які викликають емоційну оцінку в сприйманні. У дослідженні простежується функціонування цієї лексики в аналізі емоційної виразності у процесі всього розвитку історичного архітектурного формоутворення. (На прикладах архітектурної та художньої літератури, я яких описується архітектура)

У цьому ж розділі пропонується результуючий, комплексний, інтегральний опис елементів системи “архітектурне середовище - людина”, які в сукупності є моделлю інформаційної структури архітектурної форми, складаної з трьох основних компонентів.

Перший - модель системи “архітектурне середовище”, яка розглядається у дослідженні як матеріальний носій потенційно закладеної інформації, яка міститься в її морфології. Вона володіє певними вимірювальними естетичними якостями, має змогу впливати на емоційний стан людини та складається з сукупності об'єктивних інформаційних ознак архітектурної форми.

Перший рівень цієї моделі складається з кольоросвітлових ознак локалізації та маси силуету, як елементів, визначаючих так звану “статистику” архітектурного середовища. Ці ознаки належать сенсорному рівню сприйняття, рівню “відчуттів”. Другому рівню означеної моделі належать морфологічно більш складні ознаки - лінійні, площинні, об'ємні, просторові та фізико-механічні. Ці елементи архітектурної форми належать більш високому рівню сприйняття - перцептивному. Цьому ж рівню належать й відповідні набори “морфологічних” знаків - знаки глибини, віддаленості, повітряної перспективи, всілякі просторові перекриття об'єктів. Третьому, самому високому рівню організації архітектурної форми належать такі об'єктивні інформаційні ознаки, як зображальні ознаки та відповідні їм знаки, пов'язані з етнопсихологічними характеристиками людини, його культурою. У дослідженні пропонується модель, що являє собою ієрархічний ланцюжок усіх означених об'єктивних ознак, сприйнятих візуальними аналізаторами людини. (Модель 1, рис. 2. Архітектурне середовище)

Інформативність кожної з вказаних ознак будується на співвідношенні в них часток схожості, статичності (С) або відмінності, динамічності - (D), які є мірою інформативності будь-якої предметно-просторової форми. Використовуючи означені категорії, для інформаційного аналізу первинних інформаційних ознак - кольоросвітлових, професором В. Кравцом було проведено аналіз кольорової гармонії та отримано стійки закономірності.

Як сказано вище, у дослідженні розроблені методи та проведено інформаційний аналіз лінійних, що належать перцептивному рівню сприйняття, інформаційних ознак достатньо великої кількості шедеврів архітектури. У результаті отримані стійки закономірності їхньої інформативності. Також у дослідженні запропоновано методи аналізу наступних - об'ємних ознак архітектурної форми. Запропоновано підходи до інформаційного аналізу семантичних, змістовних ознак архітектурної форми, які належать найбільш високому ієрархічному рівню означеної моделі, проведено у дослідженні з точки зору все тих же категорій “схожість-відмінність”, які працюють у динаміці співвідношення нового (відмінність) та старого (схожість) й формують у цьому процесі деякі канонічні, нормативні конструкції, що трансформуючись у часі, демонструють все ті ж зіткнення історичної схожості та відмінності.

Другий компонент моделі інформаційної структури архітектурної форми - це “процеси сприйняття людиною архітектурного середовища”, структура якої ґрунтується на отриманих в експериментальній психології даних про процеси візуального сприйняття архітектурних об'єктів, а також на вперше розробленому у дослідженні методі співвідношення новизни та константності як основних інформаційних характеристик цього процесу. Як компоненти цієї моделі розглянута ієрархічна послідовність операцій процесу формування візуального константного образу-відбивання, образу-уявлення та архітектурно-художнього образу цих об'єктів у свідомості людини та суспільства, які у свою чергу пов'язані з сенсорним, перцептивним, та аперцептивним рівнями сприйняття. (Модель 2, рис. 2.) Проаналізовані інформаційні параметри роботи сенсорного (відчуття), перцептивного (сприйняття), аперцептивного (уявлення, мислення) рівнів сприйняття. У запропонованої моделі дані експериментальної психології розглянуті як інформаційні процеси, етапи яких пов'язані з виявленими у дослідженні б'єктивними інформаційними ознаками-характеристиками сприйманої архітектурної форми.

Як третій компонент моделі інформаційної структури архітектурної форми (Модель 3) розглянуто структуру ідеального архітектурно-художнього образу, який формується у свідомості людини у результаті сприйняття архітектурного об'єкту, а також структуру, яка включає емоційну оцінку естетичної якості об'єктивних морфологічних властивостей архітектурних об'єктів і отриманих композиційно-художніх ознак образу - виразність кольорово-світлової гами, композиційної локалізованості, орієнтації, виразності силуету, характеру деталей, виразність об'ємів, виразність просторів, тектонічні властивості, змістовні ознаки і, нарешті -стилі архітектури.

У дослідженні проаналізовано інформаційні зв'язки між зафіксованими у трьох запропонованих моделях послідовними рівнями різних інформаційних аспектів засвоєння архітектурної форми: об'єктивними інформаційними ознаками архітектурної форми, відбитими у моделі 1, відповідними їм етапами процесу сприйняття цих об'єктивних ознак, які відбиті у моделі 2, а також ланцюжком композиційно-художніх ознак архітектурної форми, відбитих у моделі 3. Завдяки цьому у досліджені розроблено інтегральну модель інформаційної структури архітектурної форми, у якій встановлено структурні взаємозв'язки між елементами об'єктивної інформаційної структури архітектурного середовища, структурою психологічного процесу його сприйняття та інформаційною структурою результату цього процесу - формуванням архітектурно-художнього образу, який включає оцінку естетичної якості морфологічних властивостей архітектурних об'єктів. При цьому в структурному зв'язку трьох означених блоків інформаційні функції другого блоку відбивають вперше теоретично проаналізований механізм впливу особливостей процесу сприйняття на інформаційну структуру системи засобів архітектурної композиції та її естетичну оцінку.

ЗАКЛЮЧЕННЯ

Архітектурне середовище сучасних міст у відомій мірі формується стихійно. У зв'язку з цим найсуперечливіші критичні судження про сучасний стан цього середовища об'єднує негативна оцінка його емоційно-естетичного впливу. Ця критика вільно або мимоволі посилюється на тлі визнання найвищих досягнень архітектури минулих епох. Класична архітектура свідчить про принципово необмежені художні можливості архітектури, які можуть сприятливо впливати на людину.

Проблема полягає в тому, що в своїй професійній діяльності більшість сучасних архітекторів не враховують, що архітектурна форма виявляє свої ціннісні, візуальні художньо-естетичні якості, тільки в процесі сприйняття її людиною. Дослідження вчених у галузі експериментальної психології підтверджують думку про те, що емоційний вплив архітектурної форми на людину є настільки сильним, що вимагає глибокої наукової аргументації. Тільки від професійного розуміння всієї складності проблеми взаємодії архітектурного середовища та людини залежить майбутня організація сприятливого для людини клімату, який створює архітектура.

У дослідженні означена проблема у значній мірі знаходить своє рішення за допомогою сучасних наукових підходів. Найважливішим засобом до дослідження процесів сприйняття архітектурних об'єктів, є експериментальна психологія. Між цією дисципліною та архітектурою існує тісний зв'язок, а кореляція їх на сьогоднішній день майже не вивчена, логічно не формалізована та не розроблена. Новітні дані експериментальної психології дозволяють розробити засоби дослідження впливу морфологічних характеристик архітектурних об'єктів на емоційний стан людини. З урахуванням того, що означений процес сприйняття є інформаційним за своєю суттю, в дослідженні використовуються деякі положення теорії інформації, які дозволяють розробити методологію аналізу і провести кількісну оцінку естетичної якості цих характеристик. Таким чином, проблема, яку поставлено у дисертації актуальна як з точки зору заявленої мети, так і з точки зору наявності наукових засобів її досягнення.

На підставі закономірностей психологічного процесу сприйняття архітектурних об'єктів і принципах теорії інформації у дослідженні розроблено методологію аналізу естетичної якості морфологічних властивостей архітектурних об'єктів, що досліджує систему “архітектурне середовище - людина”. Структура системи виявлена співвідношенням зв'язків матеріального (архітектурне середовище), і ідеального (образу, що сформувався в свідомості людини) як основних елементів.

Підсистема “архітектурне середовище” розглядається як матеріальний носій потенційно закладеної в ній морфологічної інформації, яка володіє певними вимірювальними естетичними якостями, що впливають на емоційний стан людини. В дослідженні виявлена ієрархічна система об'єктивних інформаційних ознак архітектурного середовища - кольорових, лінійних, площинних, об'ємних, просторових, фізико-механічних, зображальних, знаково-символічних.

Аналіз підсистеми “процесів сприйняття людиною архітектурного середовища та формування його образу” ґрунтується на отриманих в експериментальній психології даних про процеси візуального сприйняття архітектурного об'єкту, а також на вперше розробленому в дослідженні засобі співвіднесення новизни та постійності як основних інформаційних характеристик цього процесу. В якості компонентів цієї підсистеми розглянута ієрархічна послідовність операцій процесу формування візуального константного образу-відзеркалення, образу-уявлення і архітектурно-художнього образу цих об'єктів в свідомості людини і суспільства. Виявлено структуру і розроблено засоби аналізу композиційно-художніх ознак архітектурного образу, сприйнятих людською свідомістю. Проаналізовано зв'язки означених ознак з фазами сприйняття об'єктивної інформації, закладеної в архітектурній формі, в тому числі і з завершальним етапом процесу сприйняття - формуванням інтегрального архітектурно-художнього образу.

У дослідженні проаналізовані інформаційні зв'язки між елементами означених підсистем, завдяки цьому розроблено інтегральну модель інформаційної структури архітектурної форми, що відбиває систему “архітектурне середовище - людина”, в якій встановлено структурні взаємозв'язки між елементами об'єктивної інформаційної структури архітектурного середовища, структурою психологічного процесу його сприйняття та інформаційною структурою результату цього процесу - формуванню архітектурно-художнього образу, що включає оцінку естетичної якості морфологічних властивостей архітектурних об'єктів із всіма відомими у архітектурній практиці композиційними засобами.

Для кількісного дослідження візуальних естетичних якостей архітектурного середовища запропоновано засіб математичного аналізу потенційної інформації, закладеної у найважливішому елементі архітектурного об'єкта - кривизні контуру його силуету. Засіб розроблено на основі сучасних даних теорії інформації і ґрунтується на інтеграції аналітичних даних про математичні характеристики контурів силуетів архітектурних споруд, які зафіксовано з достатньої кількості точок сприйняття та аналогічних даних про його деталі. За допомогою означеного засобу проаналізовано різні рівні інформативності достатньо великої (200) кількості архітектурних шедеврів. Перший рівень інформативності відповідає “масі” архітектурного об'єкту, другій і третій - різним змінам кривизни його контуру - виразності силуету. Проведено аналіз інформативності більшості з відомих стилів архітектури.

Закономірність, виявлена при аналізі першого рівня потенційній інформативності, відповідного “масі” архітектурного силуету, показав, що сумарні висоти більшості архітектурних шедеврів, підкоряються арифметичній прогресії (130; 250; 350; 460; 560; 660; 750, 870). Аналіз потенційної інформативності другого рівня, відповідного динаміці зміни контуру силуету показав практично постійний крок цієї зміни (400, 2400, 34000, 4500, 6700, 8600, 9700), який також підкоряється арифметичної прогресії. Але якщо постійний крок зміни “маси” практично всіх архітектурних об'єктів видно “на око”, то постійний крок зміни динаміки контуру архітектурного силуету може бути зафіксований лише в емоційній оцінці його більшої або меншої виразності.

Проведено аналіз співвідношення означених рівнів, які відбивають різні послідовні етапи сприйняття архітектурної форми, при яких новизна кожного етапу сприйняття анігілюється, перетворюючись в засвоєну інформацію. Аналіз кількісного розподілу об'єктів у залежності від величини співвідношення потенційної інформативності другого і першого рівня дозволив отримати висновок, згідно якому значна більшість об'єктів, які досліджувалися володіють співвідношеннями, що відповідають числовим значенням ряду Фибоначі: 1; 2; 3; 5; 8; 34. Означені співвідношення відбивають такі звичні архітектурні композиційні категорії, як динамічність і статичність, різні рівні композиційної цілісності сприйманого архітектурного об'єкту, пропущені крізь призму сприйняття їх людиною. Відповідно, чим більше величина цих співвідношень, тим більш емоційно насиченою і динамічною оцінюється та або інша архітектурна форма. У дослідженні встановлено, що порівняння об'єктивної та сприйнятої інформативності усіх рівнів підкоряється логарифмічний закономірності, аналогічній закономірності основного психофізіологічного закону Вебера-Фехнера.

Встановлено, що, на відзнаку від досліджуваних на сьогоднішній день композиційних властивостей, (метричних та ритмічних рядів, золотого перетину, та інш.) виявлені закономірності, враховуючи процес їхнього сприйняття людиною, розкривають внутрішню, кількісну, естетично значущу для людини структуру архітектурного об'єкту на більш глибокому, прихованому від поверхнього погляду рівні, аналогічно даним світлових хвиль і частоті вагань струни при сприйманні кольорової та музичної гармонії.

Завдяки аналізу означених рівнів інформативності виявлена відповідність доз необхідної і достатньої інформативності, закладеної у гармонійно організованій архітектурній формі, необхідної для її сприятливого візуального сприйняття, і відповідно, для позитивної емоційної оцінки естетичної якості цієї форми.

Запропонований засіб дозволяє досліджувати естетичні морфологічні якості різноманітних типів існуючих архітектурних споруд, що відрізняються як ступенем складності, так і призначенням. Даний засіб дозволив виявити загальні для всіх типів архітектурних об'єктів естетичні інформаційні властивості, що у деякій мірі полегшує розуміння історичного розвитку архітектурної форми в цілому.

Виявлені закономірності дозволяють класифікувати архітектурні шедеври за рівнями їх морфологічної інформативності, які відповідають “масам”, виразності силуету та співвідношенням статичності, цілісності та динамічності, що розкриваються в співвідношеннях константності і новизни укладеної в них інформативності.

Проведений в дослідженні аналіз інформаційної структури архітектурних шедеврів, що належать більшості з відомих в історії стилів архітектури, показав, що отримані в результаті дослідження стійкі співвідношення доз різних рівнів інформації працюють не тільки “всередині” інформаційної структури кожного з архітектурних шедеврів , але і всередині більшості архітектурних стилів, і, що є найважливішим, ці ж закономірності працюють і в усьому ланцюжку розвитку композиційного мистецтва архітектури. Таким чином, виявлені закономірності можна розглядати як свого роду інваріанти, які є ідентичними для всіх архітектурних шедеврів, як би останні не розрізнялися складністю або призначенням.

З урахуванням цього, в дослідженні розроблено систему необхідних критеріїв, здатних корегувати візуальні якості архітектурних об'єктів. Означені критерії пропонується використати як гармонізуючи композиційні засоби, які можливо застосовувати в архітектурному проектуванні. На основі цього у дослідженні розроблено методологічні основи для розробки системи управління естетичною якістю морфологічних властивостей архітектурних об'єктів, що можливо застосовувати в архітектурному проектуванні як окремих архітектурних об'єктів, так і міських ансамблів. Використання цих пропозицій може бути одним із головних чинників при оцінці наслідків проектних рішень, що приймаються

Для реалізації означеного засобу у дослідженні розроблено структуровану з точки зору потенційної інформативності, систему морфологічних інформативних архетипів, що створюють касу можливих первинних елементів контурів - композиційних „одиниць”, які мають різну силу естетичної виразності. За допомогою розроблених засобів комбінування цих архетипів можна створити безліч їх комбінацій, з яких можна вибирати безліч композиційних рішень, не обмежуючи при цьому творчу індивідуальність, аби тільки це рішення не виходило за межі встановлених у шедеврах архітектури „інформаційних кордонів”. Вони стають одними з критеріальних основ у запропонуванні системи управління естетичною якістю архітектурних об'єктів.

У дослідженні створено базу для розробки навчальних програм, як з математичного моделювання архітектурної форми, так і з архітектурної композиції, що враховує інформаційні властивості процесу формування її візуального образу.

Таким чином, в дисертаційному дослідженні на основі сучасних даних теорії інформації та експериментальної психології розроблено методологію аналізу і проведена оцінка естетичної якості морфологічних властивостей архітектурних об'єктів. Розроблено новий напрямок у теорії архітектурної композиції, який дозволив розкрити закономірності впливу морфологічних властивостей архітектурних об'єктів на оцінку людиною їхньої естетичної якості в процесі формування архітектурного образу.

Найбільш актуальним напрямком подальших досліджень є аналіз естетичних якостей більш складних інформаційних ознак архітектурної форми, таких, як тектоніка, образотворчі і знаково-символічні, в яких закодована семантична, “змістовна” інформація. У дослідженні ці ознаки, що з різних сторін характеризують об'єкти архітектури, знайшли своє місце в запропонованої моделі системи “архітектурне середовище - людина”, але для кількісного дослідження їх естетичної якості тільки сформульовані основні наукові принципи. Припускається, що отримані у дослідженні співвідношення інформаційних характеристик шедеврів архітектури дозволять побачити загальну закономірність, що функціонує як всередині окремих архітектурних стилів, що були розглянуті на рівні морфологічних характеристик архітектурної форми, так і в усьому ланцюжку розвитку композиційного мистецтва архітектури, на рівні семантичних характеристик і історичної пам'яті. Це дозволить розробити засоби аналізу і провести комплексну оцінку естетичної якості архітектурних об'єктів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Фоменко О.О. Морфологическая информативность архитектурного образа. Монография. - Харьков.: Торсинг, 2002. - 312 с., ил.

2. Фоменко О.О. Информационная структура категорий “пропорции и пропорционирование”. // Науково-хехнічна збірка. Сучасні проблеми архітектури та містобудування, випуск 2.- Київ: КДТУБА, 1997. - С. 69 - 72.

3. Фоменко О.О. Метод информационного анализа иерархии морфологических свойств архитектурной формы. // Збірка наукових праць. Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті / Під загальною редакцією Н.Є.Трегуб, випуск 4, 1997. - С. 41 - 50.

4. Фоменко О.О. Семиотика архитектуры - настоящее и будущее. // Збірка наукових праць. Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті / Під загальною редакцією Н.Є.Трегуб. - Харків.: ХХПІ, випуск 5, 1997. - С. 51 - 53.

5. Фоменко О.О. Симметрия. // Збірка наукових праць. Традиції і новації у вищій архітектурно-художній освіті / Під загальною редакцією Н.Є.Трегуб. - Харків.: ХХПІ, випуск 6, 1997. - С.- 5 - 9.

6. Фоменко О.О. Кибернетические начала архитектуры. // Збірка наукових праць. Традиції і новації у вищій архітектурно-художній освіті / Під загальною редакцією Н.Є.Трегуб. - Харків.: ХХПІ, вип. 1, 1998. - С. 26 - 31.

7. Фоменко О.О. Информационное функционирование архитектурной формы. // Збірка наукових праць. Традиції і новації у вищій архітектурно-художній освіті / Під загальною редакцією Н.Є.Трегуб. - Харків.: ХХПІ, вип. 2, 1998. - С. 18 - 23.

8. Фоменко О.О. Модель формирования визуального архитектурного образа. // Збірка наукових праць. Традиції і новації у вищій архітектурно-художній освіті / Під загальною редакцією Н.Є.Трегуб. - Харків.: ХХПІ, вип. 3, 1998. - С. 24 - 28.

9. Фоменко О.О. Некоторые параметры анализа естетических эмоций в архитектуре. // Збірка наукових праць. Традиції і новації у вищій архітектурно-художній освіті / Під загальною редакцією Н.Є.Трегуб. - Харків.: ХХПІ, вип. 4-5, 1998. - С. 27 - 33.

10. Фоменко О.О. Гармония. // Збірка наукових праць. Традиції і новації у вищій архітектурно-художній освіті / Під загальною редакцією Н.Є.Трегуб. - Харків.: ХХПІ, вип. 4-5, 1998. - С. 34 - 41.

11. Фоменко О.О. Семантическая информативность произведений архитектуры. // Збірка наукових праць. Традиції і новації у вищій архітектурно-художній освіті / Під загальною редакцією Н.Є.Трегуб. - Харків.: ХХПІ, вип. 6, 1998. - С. 49 - 53 .

12. Фоменко О.О. Психологический аспект восприятия архитектурной формы. // Збірка наукових праць. Традиції і новації у вищій архітектурно-художній освіті / Під загальною редакцією Н.Є.Трегуб. - Харків.: ХХПІ, вип. 1, 1999. - С. 20 - 22.

13. Фоменко О.О. Кравец В.И. Этапы визуального восприятия архитектурной формы. // Збірка наукових праць. Традиції і новації у вищій архітектурно-художній освіті / Під загальною редакцією Н.Є.Трегуб. - Харків.: ХХПІ, вип. 2-3, 1999. - С. 48 - 51.

14. Фоменко О.О. К вопросу об истории развития учений о гармонии. // Збірка наукових праць. Традиції і новації у вищій архітектурно-художній освіті / Під загальною редакцією Н.Є.Трегуб. - Харків.: ХХПІ, вип. 4-5, 1999. - С. 109 - 114.

15. Фоменко О.О. Избыточность информации в архитектуре. // Збірка наукових праць. Традиції і новації у вищій архітектурно-художній освіті / Під загальною редакцією Н.Є.Трегуб. - Харків.: ХХПІ, вип. 6, 1999 / 1, 2000. - С. 167 - 172.

16. Фоменко О.О. Архитектурная композиция. Система или хаос? // Збірка наукових праць. Традиції і новації у вищій архітектурно-художній освіті / Під загальною редакцією Н.Є.Трегуб. - Харків.: ХХПІ, вип. - 4-5. 2000. - С. 27 - 31.

170. Фоменко О.О. Феномен архитектурного силуэта. // Збірка наукових праць. Традиції і новації у вищій архітектурно-художній освіті / Під загальною редакцією Н.Є.Трегуб. - Харків.: ХХПІ, вип. 6,2000 / 1, 2001.С. 22.

18. Фоменко О.О. Образно-отражательные и эмоционально-оценочные характеристики процесса формирования визуального архитектурного образа. // Збірка наукових праць. Традиції і новації у вищій архітектурно-художній освіті / Під загальною редакцією Н.Є.Трегуб. - Харків.: ХХПІ, вип. 6, 2000 / 1,2001. - С. 24- 25.

19. Фоменко О.О. Теория информации и возможности ее применения для изучения восприятия архитектурного образа. // Науковий вісник будівництва. - Харків.: ХДТУБА, вип. 17, 2002. - С. 5 - 8.

20. Фоменко О.О. Морфологическая информативность силуэтных характеристик архитектурной формы. // Науковий вісник будівництва. - Харків.: ХДТУБА, вип. 18, 2002. - С. 5 - 8.

21. Фоменко О.О. Границы анализа образно-отражательных и эмоционально-оценочных характеристик процесса восприятия архитектурной формы. // Науковий вісник будівництва. - Харків.: ХДТУБА, вип. 19, 2002. - С. 5 - 8.

22. Фоменко О.О. Гармония в архитектуре и искусстве. // Научно-технический сборник. Коммунальное хозяйство городов. Вып 11.- Харків.: ХАГХ. Вип. 17, 2002. - С. 7 - 12.

23. Кравец В.И. Фоменко О.О. Архитектура и строительство. / Человек в измерениях ХХ века. Прогресс человечества в двадцатом веке: - Москва-Киев: Международная академия проблем человека в авиации и космонавтике.. Том 2, 2001. - С. 191-252.

24. Фоменко О.О. Гармония в искусстве и архитектуре. Харківське орендне підприємство науково-технічної та економічної інформації. Інформаційний листок № 94-2001.

Размещено на Allbest.ru