Реформування архітектурно-методологічної бази проектування об’єктів соціокультурного призначення в сучасних умовах України

На підставі аналізу вітчизняного та зарубіжного досвіду проектування та запропонованої методики розроблення НД, автором запропонована трирівнева структурна модель удосконалення будівельного нормування ОСКП (рис. 2).

Рис. 1. Структурна модель методики проектування ОСКП

Рис. 2. Структурна модель удосконалення нормативної бази з проектування ОСКП

Перший рівень цієї моделі включає міждержавні будівельні норми, ДБН з містобудування, проектування житлових та громадських будівель і ДСТУ, де визначаються загальні вимоги щодо будівель і споруд.

Другий рівень моделі складає основну частину спеціальних питань, обумовлених функціонально-типологічною та технологічною структурою конкретних будівель і споруд. У зазначених ДБН розглядаються загальні положення, вимоги до земельних ділянок, об'ємно-планувальні та конструктивні вирішення, вимоги до акустики, природного освітлення, питання інженерного та технологічного забезпечення. Цей рівень може доповнюватися ВБН та ТУ У.

Третій рівень структурної моделі утворюється як доповнення до ДБН, ВБН, ТУ У на основі науково-методичних матеріалів (посібники і рекомендації, нормалі архітектурно-планувальних елементів). У них містяться рекомендації з містобудівних, об'ємно-планувальних та конструктивних вирішень, з інженерно-технологічного та протипожежного забезпечення.

На цьому рівні вони будуть конкретизувати та роз'яснювати окремі функціонально-типологічні положення проектування будівель і наводити позитивні приклади проектних вирішень. Нестача практичного досвіду на місцях у проектуванні сучасних об'єктів соціокультурного призначення зумовлює необхідність розроблення зазначених матеріалів, які створюються на основі результатів наукових досліджень і проведення експериментального проектування.

Модель базується на трьох принципах формування проектних вирішень: організаційному, який визначає місце будівництва, його обсяги, можливості будівельної бази, терміни виконання проекту і т. ін. По відношенню до архітектурно-проектної діяльності така необхідна організаційна регламентація є зовнішньою, їй можна протиставити внутрішній авторський принцип регламентації - творчий, який спирається на зразки та традиції професійної архітектурної діяльності. Третій принцип - формальний (нормативний) займає проміжне положення між організаційним та творчим і виступає у вигляді розділів ДБН, ВБН, інструкцій тощо.

Зв'язок організаційної та творчої сфери здійснюється за допомогою чинного нормування, при цьому пріоритет належить організаційним основам за рахунок творчих. З метою врівноваження цих впливів автор вводить критерій комфортності, який має бути пов'язаний не з організаційною чи творчою стороною проектування, а зі споживацьким ставленням до будівлі з умов її експлуатації. Критерій комфортності визначає можливість якісного ранжування проектних вирішень (натомість регламентації їхніх параметрів), можливість вибору за функціональними ознаками найкращого варіанта, при цьому архітектор отримує можливість вільного вибору параметрів приміщень та інструмент їхньої оцінки.

Вказані положення визначають критерій комфортності як новітній принцип проектно-будівельного нормування. Конкретизація цього принципу здійснена автором під час проектування низки об'єктів, а також розроблення серії ДБН, ВБН, ДСТУ, посібників, рекомендацій і нормалей, виконаних на замовлення Держбуду України.

Апробація та перевірка запропонованих науково-методичних положень формування національної нормативної бази дозволили авторові вважати їх однією з основ нової архітектурної та наукової політики у цивільному будівництві, а також методичним забезпеченням щодо функціонування проектно-будівельного комплексу.

Розділ 5. Особливості проектування культових будівель. У дослідженні розроблені рекомендації з розміщення сучасних храмів у міській забудові та на земельних ділянках, надаються пропозиції з методології формування типологічно-нормативної бази, визначені вирішення специфічних архітектурно-конструктивних елементів, застосування будівельних і опоряджувальних матеріалів, рекомендуються основні типи будівель, споруд і комплексів.

На підставі аналізу практики проектування та будівництва культових будівель, проведення науково-дослідних робіт, досвіду проектних розробок різноманітних храмів та комплексів у роботі встановлено, що принципи їхнього розташування в міській забудові залежать від планувальної структури різних поселень, організації мережі об'єктів обслуговування, а також від типологічного і архітектурно-планувального вирішення храмів. З давніх часів розміщення храмів визначалося особливостями рельєфу місцевості, а також специфікою фонового оточення, яке створювало гармонійне доповнення до образно-композиційного вирішення сакрального ансамблю. Соціально-ідеологічне значення церковної будівлі вимагає створення умов для її домінування в оточуючому середовищі, а також ключової ролі у композиційній організації забудови. Таке положення може бути досягнуто прийомами візуального розкриття будівлі відносно основних напрямків сприйняття, чому повинні також сприяти її об'ємно-просторові вирішення, що мають, як правило, вертикальний силует.

Розміщення православних храмів у структурі поселень та організація їхніх ділянок має визначатися такими факторами: сакрально-містобудівним, соціально-типологічним і планувальним. Сакральна архітектура, поряд з іншими об'єктами соціокультурного призначення, сприяє розвитку духовних основ міста, формує систему функціонально-просторових зв'язків, у структурі міста визначає місця, призначені для богослужіння.

Відповідно до особливостей забудови, що склалася, церковна будівля може займати центральне положення, підпорядковувати своїй масі навколишній простір або замикати своїм об'ємом основні напрямки сприйняття, які знаходяться уздовж осі головних композиційних зв'язків. На основі історичних джерел, проведених досліджень та експериментального проектування автором виявлені прийоми розташування культових будівель у міській забудові: в громадському центрі міста, житлового району; у сельбищній зоні (мікрорайон, квартал); у комплексі соціальних, навчальних та медичних закладів; у військових частинах, виправно-трудових установах; у спеціальній меморіальній зоні, ландшафтному просторі, на березі річок (озер), на території кладовищ.

Сучасний храм може об'єднувати біля себе ряд будівель різного функціонального призначення: власне храм, дім церковного причту, хрещальню, недільну школу, різноманітні ремісничі майстерні, богадільню, медичний центр тощо. Багатофункціональний комплекс із складним силуетом і пластикою стін стає значним містобудівним утворенням, яке потребує від 0,5 до 5 га. Важливе образно-смислове і канонічне значення має орієнтування поздовжньої осі будівлі храму у міській забудові відносно азимутів сторін горизонту. Відповідно до проведених досліджень та розроблених у роботі пропозицій щодо розміщення храмів на земельній ділянці сформульовано принцип орієнтації з визначенням допустимого зміщення орієнтування в межах 30° у зв'язку з містобудівними особливостями.

Проектування і будівництво культових будівель та споруд мають такі особливості: містобудівні, типологічні, архітектурно-конструктивні, інженерно-технологічні, експлуатаційно-організаційні та ін. З урахуванням цих особливостей у роботі визначені методичні пропозиції щодо формування системи нормативних документів з проектування культових будівель різних конфесій. Ця система має складатися із ДБН „Культові будинки та споруди. Основні положення”, Відомчих будівельних норм з проектування храмів окремих релігійних конфесій, посібників з проектування та нормалей архітектурно-планувальних елементів культових будівель та споруд. Зазначена система нормативних документів має розроблятися у відповідності із запропонованою автором методикою розроблення НД та структурної моделі, наведеної у розділі 4.

Дослідженням виявлено, що на даний час іде пошук образності сакральної архітектури, яка відроджується після довгої перерви, на основі зв'язку з традицією та канонічними вимогами і що їй надаються важливі соціальні функції і суспільна значимість. Пропонується для формування художнього образу сучасного храму застосовувати засоби стилізації, переробки, цитування історичних сакральних будівель, регіональні традиції, а також ширше вводити сучасні архітектурно-композиційні прийоми. В роботі визначено, що застосування у сучасному храмобудуванні традиційних і новітніх будівельних та опоряджувальних матеріалів, архітектурно-конструктивних вирішень елементів будівель, природного та штучного освітлення, сприятимуть створенню виразних архітектурно-художніх образів храмів.

На основі проведених досліджень та експериментального проектування визначені основні типи православних культових будівель: парафіяльні храми, кафедральні собори, монастирські храми, каплиці, кладовищенські і меморіальні церкви; виявлені їхні типологічні характеристики та місткість залежно від містобудівного призначення. Крім окремих храмів, які історично склалися і зараз отримують друге народження, рекомендується формувати складніші утворення: парафіяльні та монастирські комплекси, єпархіальні центри, православні місії, а також релігійно-культурні, громадсько-культурні, духовні і меморіальні центри, до яких православні храми можуть входити як окремі елементи.

ВИСНОВКИ

У роботі розглянуто та визначено методологічні основи адаптації архітектурно-типологічної і нормативної бази проектування ОСКП до нових соціально-економічних перетворень і демократизації суспільства, розвитку культури та відродження релігійного життя в Україні. Запропоновано наукові принципи, методику проектування, містобудівні, типологічні і структурні моделі, конкретні рекомендації з архітектурно-планувальної організації і нормативного забезпечення об'єктів соціокультурного призначення.

Дослідженням проведений аналіз проблеми - від теоретичних понятійних схем соціокультурних закладів як типів будівель і споруд - через прикладний аналіз функцій - до практичних критеріїв формування їхніх архітектурних типів і реформування нормативно-методичної бази проектування.

Соціальний ефект роботи визначається підвищенням експлуатаційних якостей об'єктів, що розглядаються, проектний ефект - розробкою методичного інструмента проектування і нормотворення, який дозволяє творчо підходити до вибору форми і змісту, з обґрунтуванням функціональної якості всіх проектних вирішень.

За результатами проведених досліджень можна зробити такі висновки:

1. Аналіз умов виникнення та розвитку систем вільного спілкування і дозвілля у різні історичні періоди, а також наявність загальних елементів у їхній структурі вказує на те, що потреба в культурі та духовності властива людині на усіх стадіях формування громадських відносин. Вивчення досвіду проектування, будівництва та нормативного забезпечення ОСКП, основних факторів, які визначають умови їхнього формування, обґрунтування класифікації видів і типів дали змогу визначити такі напрями реформування архітектурно-методологічної бази об'єктів соціокультурного призначення: містобудівний, архітектурно-типологічний, науково-проектний та нормативно-методологічний.

2. Прогресивні тенденції у розвитку архітектурно-містобудівної діяльності в Україні, узгодження проектно-будівельних програм з місцевими соціально-еконо-мічними, природно-кліматичними, демографічними, культурно-етнографічними умовами визначають концепцію регіонального підходу до формування мережі закладів дозвілля, культурно-видовищного і культового призначення, її органічний зв'язок з житловою забудовою та усією сферою обслуговування.

3. Для надання мережі обслуговування адресності запропоновано перейти від орієнтації на анонімного споживача до конкретної особи на підставі проведення опитування населення з метою визначення необхідного складу закладів, їхнього рівня комфортності, місткості, можливого інвестування. Коригування та розвиток мережі об'єктів соціокультурного призначення рекомендується здійснювати відповідно до рівня забезпеченості та інтенсивності участі населення в культурній і релігійній діяльності. Першочергове будівництво пропонується проводити у тих регіонах, які характеризуються низькою забезпеченістю і водночас - високим рівнем активності населення і значним навантаженням на ці об'єкти.

4. Концепція комплексної організації багаторівневої мережі об'єктів соціокультурного призначення сформована на основі встановлення певного соціального мінімуму забезпеченості закладами обслуговування населення. Вона базується на системі культурних та духовних цінностей, регіональних містобудівних принципах і можливості доступності до неї кожного споживача з будь-яким культурним і фізичним потенціалом. Визначено паралельне існування закладів обслуговування одного виду, але різного класу (рівня комфортності), що являє собою реальний засіб здійснення можливості вибору та якості послуг.

Визначені в роботі диференційовані містобудівні показники мають складати характеристики соціального мінімуму забезпечення закладами обслуговування для мережі ОСКП і зазначатися у розділі „Установи, заклади і підприємства обслуговування” ДБН 360-92** „Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень”.

5. Запропонована варіантна структурна модель формування громадсько-культурних комплексів для різних містобудівних рівнів - від наближеного до житла - до вибіркового обслуговування, районного, міжрайонного і міського рівнів. Передбачається гнучка побудова мережі, розукрупнення структурних елементів, інтеграція закладів, залежно від конкретних містобудівних умов.

6. Досліджені напрямки розвитку функціонально-типологічних характеристик закладів дозвілля, культурно-видовищного та культового призначення; надані пропозиції щодо їхньої архітектурно-планувальної організації, які будуть сприяти створенню комфортних умов обслуговування для усіх соціальних і вікових верств населення, у тому числі інвалідів; гарантій якості послуг, постійного відновлення і розширення їхнього асортименту; демократичності умов включення людини в культурну і релігійну діяльність. Установлені тенденції розвитку функціонально-планувальної структури будівель і надані рекомендації з їхнього удосконалювання.

7. Визначені склади і площі приміщень будівель, що розглядаються, запропоновані планувальні вирішення функціональних елементів будівель, на основі яких розроблені Державні будівельні норми, посібники і рекомендації з проектування, нормалі планувальних елементів, а також експериментальні та індивідуальні проекти клубів, центрів культури і дозвілля, ФОКів, кінотеатрів, відеокомплексів і культових будівель та багатофункціональних центрів.

8. Запропоновано застосування нових архітектурно-конструктивних (безригельний каркас, монолітні та легкі металеві конструкції) та інженерних систем, будівельних і опоряджувальних матеріалів, які дозволять забезпечити оптимальне функціонування, моральне і фізичне довголіття будівель, їхні високі архітектурно-художні якості із урахуванням індустріалізації виробництва та використання регіональних будівельних традицій.

Накреслені шляхи збільшення економічної ефективності будівництва і експлуатації центрів культури і дозвілля за рахунок об'єднання у своєму складі різноманітних закладів соціокультурного призначення і супутніх їм закладів, їхньої роботи на госпрозрахунковій основі та отримання прибутку, шляхом реалізації своїх структуроформувальних функцій, а також їхньої інтеграції з комерційними установами.

9. Створення проектної документації є багатофакторним процесом, тому системний підхід до управління якістю цієї продукції має ґрунтуватися на вивченні усіх факторів. Рекомендована в роботі методика проектування розкриває послідовність і зміст завдань за допомогою нагромадження та обробки вихідної інформації; розроблення функціонально-типологічних схем; формування принципових архітектурно-планувальних і об'ємно-просторових вирішень. Запропонована структура розробки проекту буде сприяти підвищенню якості проектного вирішення на підставі застосування наукового супроводження проектної продукції, спрямованої на використання і впровадження результатів перспективних науково-дослідних робіт. Пропозиції щодо методики проектування мають реалізовуватися шляхом застосування таких принципів: типізації та індивідуалізації; спеціалізації та інтеграції; гнучкості планувальних вирішень; реконструкції і реновації (адаптації) історичних будівель; забезпечення безперешкодного доступу інвалідів до об'єктів соціокультурного призначення.

10. Запропонована модель удосконалення системи нормування об'єктів соціокультурного призначення базується на рекомендованій автором методиці розробки нормативних документів. Виявлено, що складовими розроблення НД повинні стати наукові дослідження і прогнози з розвитку архітектурної типології ОСКП.

Модель складається з багаторівневої структури нормативних документів і принципів нормування із застосуванням критерію комфортності. Цим критерієм визначається можливість забезпечення функціональної направленості, експлуатаційної та пожежної безпеки, міцності і надійності, санітарно-гігієнічної насиченості об'єктів з урахуванням їхньої архітектурної своєрідності.

11. Модель будівельного нормування - це відкрита система, спрямована на постійне удосконалення архітектурної типології, технологій, можливостей сучасних будівельних конструкцій та матеріалів, інженерного обладнання шляхом простого внесення до нормативних документів необхідних змін. Визначається, що нормативний документ не повинен приписувати як будувати об'єкт, а лише передбачати вимоги, яким ця будівля або споруда має відповідати.

Крім формування державних і відомчих будівельних норм України, запропоновано провести децентралізацію нормативних документів зі створенням регіональних нормативів, які б ураховували місцеві особливості, а також доповнити їх різноманітними науково-методичними матеріалами (посібники, рекомендації, нормалі).

Моделлю передбачається поступовий перехід - змінення статусу Державних будівельних норм на технічні регламенти, в яких встановлюватимуться виключно положення, обов'язкові для виконання, а способи досягнення цих вимог регламентуватимуться ненормативними документами - зводами правил (посібниками), де будуть надаватися відповідні рекомендації.

12. Визначені особливості формування сучасних православних храмів і храмових комплексів на основі рекомендацій щодо їхнього розміщення у міський забудові, пропозиції з методології створення типологічно-нормативної бази проектування та виявлення основних типів будівель, споруд і комплексів, застосування засобів архітектурної виразності для створення образності, використання будівельних та опоряджувальних матеріалів і т. ін. Запропонована методологія створення нормативних документів з проектування культових будівель і споруд базується на розробленій у роботі структурній моделі удосконалення нормативної бази об'єктів соціокультурного призначення.

Окрім традиційних храмів, пропонується формування на базі церков парафіяльних, духовних, культурно-релігійних, релігійно-просвітницьких центрів, де крім богослужіння, буде проводитися навчання, культурно-масова, дослідницька та соціально-благодійна робота.

Визначено, що спадкоємність і канонічні вимоги до культових будівель неможливо зберігати без застосування сучасних засобів архітектурної виразності, в яких можуть використовуватись прийоми відтворення і цитування деяких елементів історичних форм на основі стилізації, переробки та модернізації.

13. Запропоновано номенклатуру масових об'єктів соціокультурного призначення, в якій визначаються перспективні типи, передбачаються характеристики мережі, галузь застосування у складі елементів містобудівної структури та раціональні прийоми містобудівного розміщення. Визначені у номенклатурі перспективні типи розглянутих будівель рекомендується використовувати для формування різноманітних центрів і комплексів.

Ці напрямки реалізовані автором у проектах житлових районів „Крошня” у Житомирі, „Прибережний” у Білій Церкві, „Теремки-1” і „Столичний” у Києві, а також у ряді культурних, громадських, храмових центрів і комплексів. Крім основної номенклатури, запропонована додаткова номенклатура об'єктів попутного обслуговування, громадська значимість яких дала змогу рекомендувати раціональні прийоми їхнього розміщення у вузлах соціальної активності міст.

ВПРОВАДЖЕННЯ ОСНОВНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ

Результати дисертації впроваджено в програмних і нормативних документах, науково-дослідних роботах, типовому, експериментальному та індивідуальному проектуванні, навчальному процесі ВНЗів.

Програмні, нормативні документи та науково-методичні матеріали:

Національна програма розвитку архітектури України (1999); Комплексна програма розвитку індустріальних методів будівництва і удосконалювання архітектурно-планувальних і конструктивних рішень масових типів громадських будівель в УРСР на період 1991-1995 рр. і до 2000 р.; Комплексна програма науково-технічного прогресу на 1991-2011 рр.; Державна програма розвитку культури до 2007 р.; Цільова комплексна програма „Фізичне виховання - здоров'я нації” (2003); Програма щодо забезпечення безперешкодного доступу людей з обмеженими фізичними можливостями до об'єктів житлово-цивільного призначення (2003).

ДБН „Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень” (розділ 6. Заклади та підприємства обслуговування); ДБН „Громадські будинки та споруди. Основні положення”; ДБН “Житлові будинки та комплекси. Основні положення”; ДБН „Культурно-видовищні та дозвіллєві заклади”; ДБН „Спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди”; ДБН „Заклади охорони здоров'я”; ДБН „Підприємства торгівлі”; ДБН „Заклади соціального захисту населення”; ДБН „Проектування цивільних будівель і споруд з урахуванням вимог людей з обмеженими фізичними можливостями”; ДБН „Положення про головного архітектора (інженера) проекту”; ВБН „Центри зайнятості населення”; СНиП „Административные и бытовые здания” (Зміна № 1); Рекомендации по проектированию предприятий и учреждений культурно-бытового обслуживания, размещаемых в нижних этажах жилых домов; Посібник з проектування: „Культові будинки та споруди різних конфесій”; Нормали планировочных элементов жилых и общественных зданий с учетом использования их инвалидами.

ІІ. Науково-дослідні роботи (рукописи):

Результати дисертації відображені більш ніж у 100 науково-дослідних роботах, виконаних на замовлення Держцивільбуду Держбуду СРСР та Держбуду України, Мінкультури і Мінпраці України, Держкомспорту та Держкомрелігій України, Київпроекту, Київміськдержадміністрації, міських виконкомів, що розроблені у Київ- ЗНДІЕП і УАА /1981-2004 рр./, за такими напрямками: створення архітектурно-типоло-гічних основ і методології проектування цивільних будівель; розроблення методики формування нормативних документів та організації мережі цивільних будівель; створення пропозицій щодо розроблення архітектурно-конструктивних систем; визначення принципів та основних положень організації безперешкодного доступу людей з обмеженими фізичними можливостями до об'єктів цивільного призначення.

ІІІ. Проектні роботи:

Більше 55 типових, експериментальних, індивідуальних та конкурсних проектів громадських будівель і споруд.

ІV. Навчальний процес:

Науково-методичне керівництво курсовим і дипломним проектуванням у КНУБА та НАОМА.

ОСНОВНІ ПУБЛІКАЦІЇ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Абызов В.А., Куцевич В.В. Архитектура общественных зданий с гибкой планировкой. - К.: Будівельник, 1990. - 112 с.

Культові будинки та споруди різних конфесій. Посібник з проектування / Куцевич В.В., Гершкович В.Ф., Крапівін І.М., Польчук Б.Г. / Під загальною редакцією В.В. Куцевича. - К.: КиївЗНДІЕП, 2002. - 116 с.

Куцевич В.В. Методологічні основи проектування об'єктів соціокультурного призначення // Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель. Спеціальний випуск. Сучасні тенденції в архітектурі та будівництві: Зб. наук. праць / КиївЗНДІЕП. - К., 2003. - С. 30-32.

Куцевич В.В. Основы формирования учреждений социокультурного назначения // Региональные проблемы архитектуры и градостроительства: Сб. научн. тр. / ОГАСА. - Одесса, 2000. - С.76-83.

Куцевич В.В. Типологія та нормативне забезпечення проектування житлових та громадських будівель // Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель: Зб. наук. праць / КиївЗНДІЕП. - К., 2003. - С. 22-28.

Куцевич В.В. Архітектурна типологія та нормативно-методична база проектування цивільних будівель та споруд // Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель: Зб. наук. праць / КиївЗНДІЕП. - К., 2001. - С. 12-21.

Куцевич В.В. Структурна модель нормування культурно-дозвіллєвих та культових будівель // Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель: Зб.наук.праць / КиївЗНДІЕП. - 1998. - С. 87-91.

Куцевич В.В. Вопросы применения энергосберегающих технологий в объектах социокультурного назначения // Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель. Спеціальний випуск. Енергозберігаючі технології в будівництві та архітектурі: Зб.наук.праць / КиївЗНДІЕП. - 2004. - С. 26-30.

Куцевич В.В. Українська православна сакральна архітектура. Історичні аспекти формування // Теорія та історія архітектури і містобудування: Зб.наук.праць. - К.: НДІТІАМ, 2002. - Вип. 5. - С. 352-358.

Куцевич В.В. Структура і типи православних храмів // Региональные проблемы архитектуры и градостроительства: Сб. научн. тр. / ОГАСА. - Одесса, 2003. - Вып. 5-6. - С. 210-218.

Куцевич В.В. Питання проектування сучасних сакральних будівель. Проблеми, напрямки, вирішення // Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель. Спеціальний випуск. Сучасне храмобудування: Зб.наук.праць / КиївЗНДІЕП. - 2003. - С. 4-9.

Куцевич В.В. Об'єкти культури і духовності. Питання інтеграції // Сучасні проблеми архітектури та містобудування: Наук.-техн. зб. - К.: КНУБА, 2000. - Вип. 8 (спец.). - С. 246-251.

Куцевич В.В. Міське середовище і релігійна культура // Сучасні проблеми архітектури та містобудування: Наук.-техн. зб. / КНУБА. - К., 2000. - Вип.7. - С. 107-110.

Куцевич В.В. Особливості проектування сучасних культових споруд в Україні // Архітектура. Наукові дослідження. Проектування. Будівництво: Зб.наук.праць / КиївЗНДІЕП. - К., 1996. - С.54-60.

Куцевич В.В. Питання формування житлового середовища // Сучасні проблеми архітектури та містобудування: Наук.-техн. зб. - К.: КНУБА, 1999. Вип. (спец.). - С. 137-142.

Куцевич В.В. Типологические аспекты проектирования физкультурно-оздоровительных сооружений для инвалидов // Перспективные направления проектирования жилых и общественных зданий: Сб.научн.тр. / КиевЗНИИЭП. - К., 1995. - С.55-62.

Куцевич В.В. Функционально-пространственная организация объектов общественного обслуживания // Перспективные направления проектирования общественных зданий: Сб.науч.тр. / КиевЗНИИЭП - К., 1992. - С.14-25.

Куцевич В.В. Средства монументально-декоративного искусства в интерьерах общественных зданий // Эстетика жилой среды: Сб.науч.тр. / КиевЗНИИЭП. - К., 1988. - С.52-57.

Куцевич В.В. Особенности формирования общественных комплексов на основе блок-модулей // Архитектура общественных зданий: Сб.научн.тр. / КиевЗНИИЭП. - К., 1979. - С.11-18.

Куцевич В.В. Формування сакрального простору православного храму. Історія і сучасність // Технічна естетика і дизайн: Міжвід.наук.-техн.зб. - К.: КНУБА, 2002.- Вип. 2. - С.90-96.

Куцевич В.В. Культурно-досуговые учреждения приближенного обслуживания // Строительство и архитектура. - К.: Будівельник, 1991. - Вып.27.: Жилые дома и здания общественного назначения. - С.40-47.

Куцевич В.В. Гибкая планировка культурно-досуговых учреждений // Планировка и застройка сел Украинской ССР: Респ.межвед.сб. - К.: Урожай, - 1991. - Вып.14. - С.59-64.

Куцевич В.В. Интеграция функций в объектах социально-культурного назначения // Строительство и архитектура. - К.: Будівельник, 1990. - Вып.26.: Жилые дома и здания общественного назначения. - С.74-81.

Куцевич В.В. Новые направления проектирования культурно-просветительных и физкультурно-оздоровительных учреждений // Строительство и архитектура. - К.: Будівельник, 1988. - Вып.24: Жилые дома и здания общественного назначения. - С.74-80.

Куцевич В.В. Вопросы развития социально-культурных функций общественных центров в ГДР // Строительство и архитектура. - К.: Будівельник, 1986. - Вып.22: Жилые дома и здания общественного назначения. - С.60-64.

Куцевич В.В. Архитектурно-пространственная организация общественных центров городов и жилых районов ГДР // Градостроительство. - К.:Будівельник, 1986. - Вып.38. - С.79-83.

Куцевич В.В. Новые типы культурно-бытовых зданий в составе общественных центров блочной структуры // Строительство и архитектура. - К.: Будівельник, 1983. - Вып.19: Жилые дома и здания общественного назначения. - С.32-37.

АНОТАЦІЯ

Куцевич В.В. Реформування архітектурно-методологічної бази проектування об'єктів соціокультурного призначення в сучасних умовах України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора архітектури за спеціальністю 18.00.02-Архітектура будівель та споруд. - Київський національний університет будівництва та архітектури, Київ, 2004.

Висвітлені соціологічні аспекти створення типології ОСКП, розглянута еволюція типів будівель, проаналізовані фактори, які обумовлюють формування ОСКП, розроблена класифікаційна матриця будівель та визначені напрями реформування архітектурно-методологічної бази проектування ОСКП. Систематизовані містобудівні умови формування ОСКП, розроблені рекомендації щодо розвитку мережі об'єктів та пропозиції з системи містобудівних показників і формування громадсько-культурних комплексів. Рекомендується архітектурно-планувальна організація ОСКП із встановленням функціонально-типологічних характеристик, застосуванням новітніх архітектурно-конструктивних систем, виявленням соціально-економічної ефективності проектних вирішень та визначенням номенклатури перспективних типів будівель. Обґрунтовані методологічні і нормативні основи проектування ОСКП, які базуються на пропозиціях з методики проектування і рекомендаціях з побудови моделі удосконалення системи нормування. Виявлені особливості проектування сучасних культових будівель, які складаються із містобудівних рекомендацій, пропозицій з методології формування нормативно-типологічної бази та визначення основних типів храмів. Розроблені структуроформувальні принципи і моделі з проектування ОСКП, що стали основою формування цілей, завдань і розділів нового напрямку архітектурно-типологічних досліджень - методологія проектування і нормативного забезпечення цивільних будівель та споруд.

Ключові слова: об'єкти соціокультурного призначення, типологія, методика проектування, система якості, нормативна база, проектування, будівництво.

АННОТАЦИЯ

Куцевич В.В. Реформирование архитектурно-методологической базы проектирования объектов социокультурного назначения в современных условиях Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора архитектуры по специальности 18.00.02 - Архитектура зданий и сооружений, Киев, 2004.

Освещены научно-методологические основы проектирования объектов социокультурного назначения (далее - ОСКН). Обоснована характеристика предпосылок создания типологии ОСКН, которая базируется на социологических аспектах проведения свободного времени, общения и религиозных отношений. Систематизированы процессы формирования ОСКН, определены исторические закономерности эволюции архитектурно-типологических особенностей и становления нормативной базы их проектирования. Определены факторы, которые влияют на формирование ОСКН, и классифицированы здания по различным признакам, на базе которых выявлены их основные виды и типы. Обоснованы градостроительные условия формирования ОСКН посредством определения тенденций пространственной организации города. Предложена методика организации многоуровневой сети и концепция ее развития на основе установления определенного социального минимума обеспеченности учреждений обслуживания. Определено параллельное сосуществование учреждений обслуживания одного вида, но разного уровня комфортности. Установлены дифференцированные градостроительные показатели ОСКН и предложена вариантная структурная модель формирования общественно-культурных комплексов для различных градостроительных уровней. Определены направления развития функционально-типологических характеристик учреждений досуга, культурно-зрелищного и культового назначения. Даны предложения по архитектурно-планировочной организации ОСКН, разработаны предложения по составам и параметрам помещений, предложены планировочные решения функциональных элементов зданий, на основе которых разработаны ГСН, научно-методические материалы, а также экспериментальные и индивидуальные проекты. Предложено применение новых архитектурно-конструктивных и инженерных систем, строительных и отделочных материалов, определена социально-экономическая эффективность проектных решений и даны рекомендации по номенклатуре перспективных типов ОСКН. Разработаны методологические и нормативные основы проектирования ОСКН, состоящие из: предложений по методике проектирования и внедрению системы качества, новейших принципов проектирования; рекомендаций по методике разработки НД и построению структурной модели усовершенствования системы нормирования. Создание проектной документации является многофакторным процессом, поэтому системный подход к управлению качеством этой продукции должен базироваться на учете этих факторов. Методику проектирования предлагается реализовывать путем применения следующих принципов: типизация и индивидуализация; специализация и интеграция; гибкость планировочных решений; реконструкция и реновация исторических зданий; обеспечение беспрепятственного доступа инвалидов к объектам обслуживания. Предложенная в работе модель усовершенствования системы нормирования ОСКН базируется на рекомендованной методике разработки НД, каждый этап которой регламентирует содержание, направление его реализации и сроки исполнения. Модель состоит из трехуровневой структуры нормативных документов и базируется на принципах нормирования и применении критерия комфортности. Этим критерием определяется возможность обеспечения функциональной направленности, эксплуатационной и пожарной безопасности, обеспечения прочности и надежности, санитарно-гигиенической насыщенности объектов с учетом их архитектурного своеобразия. Предложения по децентрализации НД позволят создавать региональные нормативы. Определены особенности формирования современных православных храмов и храмовых комплексов на основе рекомендаций по их размещению в городской застройке, предложений по методологии создания нормативно-типологической базы проектирования и основным типам зданий, сооружений и комплексов. Разработаны структуроформирующие принципы и модели проектирования ОСКН. На этой основе сформулированы цели и задачи, определены разделы нового направления архитектурно-типологического исследования - методология проектирования и нормирования гражданских зданий и сооружений.

Ключевые слова: объекты социокультурного назначения, типология, методика проектирования, система качества, нормативная база, проектирование, строительство.

ANNOTATION

Kutsevych V.V. Reformation of architectural-and-methodological base of designing of units of social-and-cultural purpose in modern conditions of Ukraine. - Manuscript.

Thesіs for a doctor of architecture degree in speciality 18.00.02 - Architecture of buildings and structures. - The Kyiv National University of Construction and Architecture, Kyiv, 2004.

On the basis of studying of social aspects of spending a leisure time and the development of the religion relations, consideration of buildings types evolution, analyzing factors that define forming of units of leisure time, cultural-entertaining and religion purpose and recommendations on classification of buildings types, the characteristic of preconditions of the formation of OSCP typology is determined, direction of the reformation of the architectural-methodological base of OSCP design are determined. Urban planning conditions of OSCP forming are found, recommendations of OSCP development and propositions of the system urban planning indexes are given. On the basis of the propositions of functional-and-typological characteristic of units that forms the elements of standardization, the planning arrangement of OSCP is recommended. Propositions for using the new structural systems are given, recommendations on nomenclature of perspective types of buildings are elaborated, social-and-economical effectiveness of design decisions is calculated. The regulative and methodological base of OSCP designing is determined, basing on the propositions of methodology of designing and recommendations of methodology of elaboration of regulative documents and propositions on creating the structural model of improvement of regulation system. On the basis of the elaborated recommendations on the location of modern churches in the city environment, propositions are given on the methodology of forming of regulative-and-typological system, definition of the main types of religious building and complexes. The structure forming principles and models of OSCP designing are elaborated. They became the basis for the objectives, tasks and sections of the new trend of the architectural-and-typological researchers - the methodology of designing and normative provision of the civil buildings and structures.

Key words: objects of social-and-cultural purpose, architectural typology, methodology of designing, quality system, system of regulations, designing, building.

Размещено на Allbest.ru