Архітектурно-планувальна структура хрестово-баневих церков ХІІ-ХІІІ ст. Давнього Галича

3. Графічні реконструкції планів на рівні цоколя стін, об'ємно-просторові версії церков Спаса і “На Цвинтариськах” виконано з урахуванням мірничих одиниць, застосованих при розплануванні їх фундаментів, а також із залученням найближчих аналогів.

Композиційні особливості побудови архітектурної форми давньогалицьких храмів полягають: 1) хрестово-баневі ядра мають обриси: квадрата, ледь розширеного та виразно видовженого прямокуника; 2) за розплануванням внутрішніх опор відносно центру хрестово-баневого ядра, утвореного в перетині його діагоналей, об'єкти поділяються на чотири різновиди; 3) за розплануванням апсидної частини відносно хрестово-баневого ядра об'єкти розділяються на два типи і кілька підтипів; 4) Підтверджено, помічену ще Й. Пеленським, сталу особливість розташування центрів апсид на одній лінії в хрестово-баневих церквах давнього Галича; 5) коефіцієнт співвідношення ширин головної до бічної нав у осях фундаментів або стін різний і змінюється в межах 1,2 - 1,7. Виявлено також особливості влаштування внутрішніх та зовнішніх виступів фундаментів, їх розширення, що пов'язано із членуванням стін пілястрами, внутрістіновими сходами, вхідними порталами та ін. Дослідженням виявлено, що немає строгих стандартів у композиційних прийомах декорування і архітектурного вистрою частин будівлі.

Результати роботи включені до розроблених автором рекомендацій щодо дослідження архітектурно-археологічних об'єктів ХІІ-ХІІІ ст., а також методики їх моделювання і реконструкції. Наукові висновки втілені у проектні розробки з консервації та музеєфікації ряду об'єктів ГАШ, зокрема Кирилівської церкви, Успенського собору, а також церкви Успіння Богородиці XVI ст. в Крилосі.

1. У працях з історії архітектури визнано, що Галицька архітектурна школа є самобутнім явищем у культурному контексті України ХІІ-ХІІІ ст. Хрестово-баневі церкви вважаються найбільш канонічним типом храмів княжої доби, і в них відображено важливі закономірності розвитку архітектури давнього Галича. Проте, огляд та аналіз літератури за темою дослідження показує, що вони дотепер не були самостійним об'єктом дослідження, а досвід їх вивчення розпорошено в окремих публікаціях. Виявлення, розкриття, фіксація, інтерпретація, ідентифікація з літописними свідченнями хрестово-баневих церков давнього Галича здійснювалися у різний час, багатьма дослідниками та різноманітними методами, що, разом з неоднаковим ступенем збереження об'єктів, вплинуло на нерівномірність стану їх вивченості. Дискусійними лишаються питання про місцеві та запозичені традиції в архітектурі хрестово-баневих церков давнього Галича. Попередні дослідники не звертали достатню увагу на планувальні та конструктивні особливості автентичних решток хрестово-баневих церков давнього Галича, які є важливими арґументами щодо цієї дискусії, а також слугують основою для встановлення чи уточнення хронології об'єктів, аналізу їх архітектурно-планувальної структури і для розробки відповідних теоретичних графічних реконструкцій.

2. Для вирішення поставлених у роботі завдань виникла потреба вдосконалити методику сукупного археологічного та архітектурного вивчення об'єктів, яка враховує повторне розкриття об'єктів, їх просторову та стратиграфічну прив'язку, точну фіксацію збережених субстанцій або слідів, а також докладне дослідження конструктивно-технологічних особливостей пам'яток. Безпосереднє застосування цієї авторської методики на практиці (автором було проведено архітектурно-археологічні дослідження 4_ох об'єктів впродовж восьми сезонів на посаді керівника експедиції) дозволило визначити основні планувальні та конструктивні особливості цих об'єктів. У процесі польових досліджень це дозволило також виявити і дослідити рештки ще однієї, невідомої дотепер, хрестово-баневої церкви на Подолі літописного Галича - церква св. Івана. У дисертації також розроблено методику аналітично-порівняльних студій галицьких хрестово-баневих церков ХІІ-ХІІІ ст., яка ґрунтується на співставленні планувальних, композиційних і конструктивних характеристик храмів (за визначеною групою критеріїв). Порівняння за такою методикою було поширене автором на типологічні аналоги інших архітектурних шкіл. Такий підхід дозволив виявити закономірності розвитку хрестово-баневого будівництва, обґрунтувати датування окремих пам'яток, вказати на перспективи подальшої розробки хронології щодо інших витворів ГАШ.

4. За результатами архітектурно-археологічних досліджень хрестово-баневих церков давнього Галича та теоретичних узагальнень автором визначено 12 критеріїв оцінки планувально-композиційних, конструктивних і конструктивно-технологічних вирішень храмових об'єктів ХІІ-ХІІІ ст. за трьома основними групами: А) планувально-композиційними (форма обрису хрестово-баневого ядра, розташування підбаневих стовпів відносно діагоналей хрестово-баневого ядра, розпланування апсидної частини, співвідношення ширин головної та бічної нав у осях фундаментів або стін); Б) конструктивними (стрічковий чи відокремлений характер внутрішніх фундаментів, виступи фундаментів під лопатки стін та стовпів, відмінність або однаковість глибини закладення фундаментів підбаневих опор відносно стрічкових стін та ін.); В) конструктивно-технологічними (монолітний чи пошаровий характер фундаментів)

5. Здійснено оцінку об'єктів за визначеними критеріями, яка показала, що кожен з них має свій індивідуальний набір ознак, за сумою яких він відноситься до різних підтипів. Зафіксовані відмінності дозволяють говорити швидше про авторство різних зодчих і “почерки” різних артілей, аніж про стрімкий розвиток прийомів спорудження храмів однією артіллю майстрів. Таким чином, автором зроблено висновок про багатоартільний устрій давньогалицького монументального будівництва. Виявлено також низку спільних рис, які зумовлені місцевою традицією, що дозволило автору кристалізувати поняття Галицької архітектурної школи ХІІ-ХІІІ ст. в аспекті храмового будівництва. Це, насамперед, поєднання романської білокам'яної техніки зведення наземних частин храмів з центричністю їх планувальної та об'ємно-просторової структур, розташування центрів апсидних дуг на одній поперечній осі, застосування будівельних розчинів без домішок цем'янки.

6. В роботі виявлено три основних періоди розвитку храмового давньогалицького будівництва:

- ранній (перша пол. ХІІ ст.), який характеризується поздовжніми стрічковими та монолітними підмурками (церква Спаса);

- середній /розквіту/ (середина - друга половина ХІІ ст.), для якого характерна поява внутрішніх виступів підмурків під лопатки стін чи стовпів, відокремлення фундаментів стовпів, двошарова структура фундаментів (Успенський собор, церкви “На Цвинтариськах” і св. Пантелеймона);

- пізній (перша половина ХІІІ ст.), основними характеристиками якого є пунктирний характер фундаментів підбаневих опор, шарувата структура фундаментів (церкви Кирилівська та Іванівська).

7. В результаті аналізу та узагальнення матеріалів дослідження автором розроблена систематизація архітектурно-планувальних та конструктивно-технологічних вирішень давньогалицьких хрестово-баневих церков, яка знайшла відображення у:

- класифікації об'єктів за планувальними показниками на два типологічні підтипи: 1) прості (церква Спаса, св. Пантелеймона, “На Цвинтариськах”); 2) з галереями (Успенський собор);

- топологічна класифікація об'єктів (за планувальними показниками), яка висвітлює диференціацію планувальної схеми храмів на основі квадрату та прямокутника: квадрат (церкви: Кирилівська, Іванівська); видовжений прямокутник (Успенський собор); розширений прямокутник (церкви: Спаса, “На Цвинтариськах”, св. Пантелеймона);

8. Визначені в дисертації архітектурно-композиційні закономірності хрестово-баневих церков давнього Галича ХІІ-ХІІІ ст. уможливили обґрунтування гіпотетичних планувальних та об'ємно-просторових реконструкцій окремих галицьких хрестово-баневих храмів, що знайшло відображення у теоретичних графічних реконструкціях ряду обєктів.

9. Встановлені основні закономірності планувальної та об'ємно-просторової побудови структури архітектурної форми галицьких хрестово-баневих церков знайшли відображення у рекомендаціях з архітектурно-археологічного дослідження об'єктів церковної архітектури Галицької архітектурної школи ХІІ-ХІІІ ст., а також у рекомендаціях з консервації, реставрації та музеєфікації групи пам'яток давньогалицького церковного будівництва.

10. Результати роботи в цілому дозволили збагатити історію та теорію архітектури України знаннями про архітектурні об'єкти романської архітектурної стилістики, дали можливість ширше використати матеріали про архітектуру давнього Галича у навчальних курсах з історії архітектури та реставрації памяток архітектури і археології.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗДОБУВАЧА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лукомський Ю. Архітектурна спадщина давнього Галича. - Галич, 1991.

2. Лукомський Ю., Петрик В. Перемиський замок за княжої доби // Пам'ятки України: історія та культура. - Київ, 1995. - № 3. - С.120-124.

3. Лукомський Ю., Петрик В. Успенський собор княжого Галича: історія вивчення та нові дослідження // Вісник iнституту “Укрзахідпроектреставрація”. - Львів, 1997, - Ч. 8. - С. 83-92.

4. Лукомський Ю., Петрик В. Міста Галицького князівства ХІ-ХІІІ ст. / Книга міст Галичини // Вісник ДУ "Львівська політехніка". - Львів, 1999. - № 379.- Архітектура.- С. 43-52.

5. Лукомський Ю. Планувальні та конструктивні особливості хрестовобаневих церков давнього Галича // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Архітектура. - Львів, 2000: В-во НУ "ЛП". - № 410. - С. 225-231.

6. Бевз М., Бевз В., Лукомський Ю., Петрик В. Успенський собор Давнього Галича: проблеми дослідження, збереження та консервації // Пам'ятки України. - Київ, 2001. - № 4. - С. 30-35.

7. Вуйцик В., Лукомський Ю., Петрик В. Різьблений камінь ХІІ ст. з Галицького дитинця // Вісник інституту “Укрзахідпроектреставрація”. - Львів, 2004. - Ч. 14. - C. 286-289.

8. Лукомський Ю. Білокам'яний храм на передмісті Давнього Галича // Записки НТШ.- Львів, 1998. - Т. 235. - С. 594-607.

9. Лукомський Ю. Невідомі церкви на подолі княжого Галича // Записки НТШ.- Львів, 1998. - Т. 235. - С. 559-593.

10. Лукомський Ю. Успенський собор Давнього Галича (За результатами нових досліджень 1992-2000 років) // Записки НТШ. - Львів: НТШ, 2002. - Т. 244. - С. 578_607.

Размещено на Allbest.ru