Принципи архітектурно-планувальної організації виставкових комплексів

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

САВИЦЬКА Ольга Степанівна

УДК 725.212: 061.4

ПРИНЦИПИ АРХІТЕКТУРНО-ПЛАНУВАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИСТАВКОВИХ КОМПЛЕКСІВ

18.00.02 - Архітектура будівель і споруд

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата архітектури

Одеса - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеській державній академії будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник

доктор архітектури, професор

УРЕНЬОВ Валерій Павлович,

Архітектурний інститут Одеської державної академії будівництва і архітектури, директор

Офіційні опоненти:

доктор архітектури, професор

КОВАЛЬСЬКИЙ Леонід Миколайович,

Український зональний науково-дослідний та проектний інститут по цивільному будівництву (ВАТ “КиївЗНДІЕП”), заступник директора

кандидат архітектури, старший науковий співробітник

ЧИЖЕВСЬКИЙ Олександр Павлович,

Український державний науково-дослідний і проектний інститут цивільного сільського будівництва (“УкрНДІпроцивільсільбуд”), директор

Провідна установа

Харківський державний технічний університет будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України, м. Харків

Захист відбудеться 7 квітня 2005 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.056.02 при Київському національному університеті будівництва і архітектури за адресою: 03037, Київ, Повітрофлотський просп., 31, ауд. 466.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці за адресою: 03037, Київ, Повітрофлотський просп., 31.

Автореферат розісланий 05.03.2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Слєпцов О.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

виставковий комплекс архітектурний формування

Аналіз формування та розвитку промисловості наприкінці XVIII - на початку XIX ст. показує, що під впливом росту міжнародних економічних, науково-технічних і культурних зв'язків, зумовлених утворенням світового ринку, виникає потреба в організації міжнародних виставок, які і з'являються в середині ХІХ століття. Всесвітнім виставкам належить велика заслуга у встановленні широких міжнародних економічних і наукових контактів цього часу. Демонстрації промислової продукції та предметів мистецтва відображали загальну картину стану економіки та культури. Нове суспільно-історичне явище, яким стали перші виставки, породило і нову архітектурну форму у вигляді виставкових будівель і споруд, в яких історики мистецтв бачать початок сучасної архітектури.

Актуальність теми. В останнє десятиліття виставкова діяльність все ширше розгортається в нашій країні, виявляючи свої закономірності та традиції. Міжнародні виставки як фактор науково-технічного та економічного процесу в сучасних умовах мають велике значення для підвищення ефективності та якості виробництва, для розвитку економічних зв'язків, міжнародного співробітництва у вирішенні комплексних проблем.

Вимоги сьогодення щодо подальшого розвитку виставкової бази, прагнення до європейського стандарту, як до норми, диктує проведення модернізації існуючих виставкових площ і створення нових. Тема набуває особливої актуальності при існуючому розвитку виставкової справи в крупних містах. Але більшість виставок проводяться в нашій країні у випадкових приміщеннях: в палацах спорту, у фойє кінотеатрів, клубів, адміністративних будівель. Приклади спеціальних виставкових будівель, які з'явилися останнім часом, одиничні.

Долі виставкових компаній і виставкових центрів тісно пов'язані. Процвітання виставкових комплексів напрямку залежить від того, чи зможуть їх власники забезпечити сучасний рівень менеджменту і сервісу.

Створюється парадокс: виставок багато, інтерес до них величезний, а виставки залишаються без необхідної кількості та якості спеціальних приміщень.

На сьогодні відсутність обґрунтованих рекомендацій щодо розміщення та розмірів територій, щодо розроблення генерального плану, щодо визначення складу та розмірів приміщень, принципів організації експозицій, примушують проектувальників інтуїтивно відшукувати рішення. Все це, як правило, призводить до прорахунків і помилок. Новизна і складність завдань вимагають додаткових досліджень.

У 1960 році В.М.Уродський в книзі “Оформление выставок” писав, що поруч з сучасною індустрією виставкам потрібна і своя сучасна наука. Питання створення цієї науки стає питанням виставкової справи, - стверджував він. Питання створення цієї науки в Україні сьогодні залишається відкритим. Загальні перспективи розвитку виставкової справи в нашій країні потребують теоретичних досліджень в області виставкової архітектури, які дозволять дати науково обґрунтовані відповіді на численні проблеми.

Проблема формування архітектурно-планувальної організації виставкових комплексів в Україні потребує взаємопов'язаного розгляду містобудівних, архітектурно-планувальних, технологічних, соціально-економічних та інших питань. В Україні та країнах СНД на сьогодні відсутні дослідження з даної проблеми.

На розроблення даної теми вплинули праці з загальнотеоретичних проблем розвитку сучасної архітектури та містобудування відомих вчених-архітекторів: Ю. Бочарова, Ю. Божка, М. Дьоміна, Г. Лаврика, Ю. Лобанова, В. Макухіна, А. Мардера, В. Михайленка, З. Моісеєнко, Т. Панченко, О. Підгорного, Ю. Репіна, І. Родічкіна, І. Фоміна, В. Штолька та інших.

Великий вклад в архітектурну науку з розроблення проблем архітектури громадських будівель і методології проектування зробили відомі вчені: В. Абизов, В. Єжов, Л. Ковальський, В. Куцевич, В. Савченко, О. Слєпцов, В. Соченко, В. Тімохін, В. Уреньов та інші.

Слід особливо відзначити дослідження, що стосуються архітектури виставкових комплексів, В.І. Ревякіна, Р. Клікса, Е. Цайдлера, Ф. Лаусона та інших.

Однак сучасні дослідження архітектурно-планувальної організації виставкових комплексів, які відповідають вимогам сьогодення, відсутні.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Робота виконана в Архітектурному інституті ОДАБА відповідно до державної програми з проблем стандартизації, нормування, сертифікації та еталонної бази \040205\; тема КиївЗНДIЕП № 357-Н96-96; № ДР0197U008654; інв. № 5506-0. - К.,1996. Результати досліджень за даними темами включені до коригування розробленого інститутом КиївЗНДIЕП ДБН “Культурно-видовищні та дозвiллєвi заклади” за державною науково-дослідною роботою Держбуду України (Державна науково-технічна програма \040202\; “Провести дослідження та розробити проект ДБН “Підприємства торгівлі”. Звіт про НДР/КиївЗНДІЕП. - Тема № 310-Н195-197; № ДР 0197U0008656; Інв. № 5595-0. - К., 1996. - 310 с.

Мета дослідження: Визначення принципів архітектурно-планувальної організації виставкових комплексів.

Задачі дослідження:

проаналізувати вітчизняний і зарубіжний досвід проектування та будівництва виставкових комплексів;

проаналізувати соціально-економічні фактори розвитку виставкових комплексів у сучасних умовах;

виявити сучасні та перспективні особливості розміщення виставкових комплексів в крупних містах;

визначити функціонально-планувальні вимоги до формування виставкових комплексів;

виявити композиційні прийоми формування функціонально-планувальної структури виставкових комплексів;

теоретично обґрунтувати принципи функціонально-планувальної організації виставкових комплексів.

Об'єкт дослідження: виставкові комплекси.

Предмет дослідження: розміщення і архітектурно-планувальна організація виставкових комплексів в крупних містах.

Дослідження проводиться в межах, які визначені архітектурно-планувальними аспектами формування виставкових комплексів.

Методи дослідження:

метод порівняльного аналізу;

метод типологічного аналізу;

метод натурного обстеження;

графоаналітичний метод;

метод експериментального проектування.

Наукова новизна полягає в комплексному вивченні прийомів розміщення і архітектурно-планувальної організації виставкових комплексів в крупних містах.

В зв'язку з цим в дисертації розроблені, обґрунтовані та винесені на захист наступні положення:

сучасні та перспективні особливості розміщення виставкових комплексів в крупних містах;

принципи формування архітектурно-планувальної структури виставкових комплексів;

принцип гнучкої планувальної організації будівель виставкових комплексів.

Практичне значення роботи.

Результати досліджень можуть бути використані при проектуванні виставкових комплексів, складанні завдань на проектування, в навчальному процесі, при розробленні нормативної та методичної літератури з проектування громадських будівель.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися на другій виставці-симпозіумі “Регіональні проблеми архітектури та містобудування” (в.ц. “Одеський дім”, 2001 р.); на конференції “Сучасні тенденції в архітектурі та будівництві України”, КиївЗНДІЕП (2003 р.); застосовані в реальному проектуванні; внесені в тематичні плани для курсового та дипломного проектування в Архітектурному інституті ОДАБА.

Публікації. Основний зміст дисертації опубліковано в 5 статтях в збірниках наукових праць.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, викладених на 111 сторінках, 30 ілюстрацій, 5 додатків, списку використаних джерел, що складається зі 103 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

В першому розділі “Передумови та умови формування виставкових комплексів” систематизується практика поетапного розвитку виставкових комплексів в Україні, аналізується досвід формування виставкових комплексів в м. Києві, де найбільш виразно проявляються сучасні проблеми модернізації та подальшого розвитку виставкових закладів. Розглядається прогресивний зарубіжний досвід формування виставково-матеріальної бази з метою використання у вітчизняній практиці ефективних містобудівних і архітектурно-планувальних рішень. Аналізуються соціально-економічні передумови формування виставкових комплексів, які доцільно враховувати при розробленні принципів і методів оптимізації виставкової матеріальної бази в умовах радикальних соціально-економічних змін в Україні.

Аналіз виставкової спадщини дозволяє виявити основні етапи розвитку архітектури виставкових комплексів.

Перший етап пов'язаний з пристосуванням існуючих будівель для влаштування експозицій. Наприклад, перша в Росії Мануфактурна виставка 1829 р. проходила в приміщенні Біржі (Петербург).

Другий етап розвитку архітектури виставкових комплексів характеризується появою спеціальних тимчасових виставкових споруд. Нове суспільно-історичне явище, яким стала перша всесвітня виставка, що відбулася в 1851 р. У Лондоні, породило й нову архітектурну форму у вигляді Кришталевого палацу, в якому історики мистецтв вбачають початок сучасної архітектури. Лондонська виставка стала важливим етапом розвитку виставкової справи не лише тому, що це була перша всесвітня виставка, а й тому, що на ній з'явився новий тип архітектурної споруди - виставковий павільйон. В той час як на всесвітніх виставках продовжував домінувати об'єм гігантської будівлі, в Росії на Політехнічній виставці 1872 р. вже переважала павільйонна система побудови комплексу. Будівництво спеціальних павільйонів диктувалося не лише удосконаленням експозиційної діяльності, а й економічними міркуваннями. Вперше було обґрунтовано, що будівництво самостійних споруд не дорожче, ніж пристосування для виставок існуючих будівель.

Третій етап розвитку виставкових комплексів дозволяє виділити виникнення постійних виставкових споруд. Виставки укріпилися як обов'язковий елемент громадського життя, що потребувало спеціальних капітальних будівель (1896 р. - Художньо-промислова виставка в Нижньому Новгороді; 1889 р. - Всесвітня виставка в Парижі; 1939 р. - Всесоюзна сільськогосподарська виставка (ВСГВ) в Москві; 1958 р. - Виставка досягнень народного господарства - ВДНГ в м. Києві).

Четвертий етап розвитку виставкових комплексів дозволяє виділити виникнення сучасних виставкових споруд. Діловий світ в 1990-ті роки знову “відкрив” виставки як найбільш інтерактивний засіб, що потребувало спеціальних виставкових комплексів, які відповідали б вимогам часу.

Проведений аналіз історії та сучасної практики формування архітектури виставкових комплексів в Україні та за кордоном дав можливість встановити невирішені питання у справі створення сучасної виставкової матеріальної бази.

Переважна більшість виставкових комплексів в Україні не відповідають світовим стандартам. Значний фізичний і моральний знос матеріально-технічної бази виставкової діяльності, відсутність виставкових площ відповідної якості є перешкодою для організації повномасштабних виставкових заходів на рівні сучасних вимог. Необхідна реконструкція та модернізація застарілих матеріально-технічної бази та інфраструктури виставкової галузі.

В 2001 році виповнилося 150 років з часу проведення першої Всесвітньої виставки, яка відбулася в лондонському Гайд-парку, в приміщенні Кришталевого палацу, який був спеціально споруджений для цих цілей і став згодом знаменитим. Це була перша міжнародна виставка, на якій країни-учасниці домовилися показати предмети національного виробництва в одному місці і в один час, надаючи можливість відвідувачам порівнювати майстерність своїх виробників і якість одних і тих самих видів товарів, але створених в різних країнах. 150 років, що минули, підтвердили доцільність і важливість міжнародних оглядів виробників і їх продукції, свідченням чого є численність міжнародних виставок, що проводяться щорічно в багатьох країнах світу, а також високий рівень розвитку виставкової матеріальної бази за кордоном.

Найбільш відомі в світі сучасні виставкові комплекси є виставковою територією майбутнього: сучасна архітектура у сполученні з суперсучасними технологіями і всіма можливостями для учасників і відвідувачів, широкий спектр послуг - все це робить їх найсучаснішими світовими виставковими центрами.

В першому розділі проаналізовані соціально-економічні фактори розвитку виставкових комплексів в сучасних умовах.

Виставково-ярмаркова діяльність являє собою систему професійних інформаційних, рекламних, технічних, господарських, економічних, технологічних і управлінських дій численних, зацікавлених в цій діяльності юридичних і фізичних осіб, спонукуваних потребами виробництва, розподілу, обміну або споживання, в основі яких лежить підготовка, проведення та завершення виставок, салонів, технопарків, ярмарків, презентацій і супутніх їм заходів (прес-конференцій, семінарів, симпозіумів, конгресів), які передують чи випереджають пряму роздрібну торгівлю та забезпечують безперервний взаємозв'язок і розвиток відтворювальних процесів у суспільстві.

Для ефективного аналізу діяльності виставкових комплексів необхідно спочатку систематизувати та класифікувати виставкову діяльність. Зі світового досвіду витікає, що виставки прийнято класифікувати за п'ятьма основними ознаками:

за географічним складом експонентів (залежно від того, які країни/регіони вони представляють);

за тематичною (галузевою) ознакою;

за значущістю заходу для економіки міста/регіону/країни;

за територіальною ознакою (на території якої країни проводиться виставковий захід);

за часом функціонування (залежно від тривалості роботи).

Виставкова діяльність в Україні перетворилася сьогодні в помітний сегмент ринку та фактично набула рис самостійної галузі економіки. В сучасних умовах вона суттєво впливає на хід економічних реформ в нашій країні, на реалізацію експортної стратегії держави. Особлива роль виставок і ярмарків полягає в тому, що вони стимулюють позитивні структурні зміни в економіці на користь наукоємних і високотехнологічних виробництв, сприяють освоєнню нових ринків вітчизняною продукцією, сприяють розвитку ділової активності в більшості галузей промисловості та сфері послуг.

Як показує світова практика, розвиток виставкової діяльності може і повинен ефективно сприяти просуванню вітчизняних товарів, технологій і послуг на внутрішній та зовнішні ринки. Виставкова діяльність сприяє формуванню єдиного економічного простору та умов для вільного пересування товарів і послуг, розвитку економічних зв'язків як між конкретними підприємствами, так і між регіонами, і тим самим активно впливає на розвиток економіки як країни в цілому, так і її регіонів. Участь підприємств і організацій у виставках приводить до збільшення обсягів продажів, підвищення ефективності роботи підприємств і росту підприємницької активності.

Сьогодні виставкова діяльність здатна формувати значні фінансові потоки і забезпечувати надходження фінансових коштів до бюджетів усіх рівнів. В зв'язку з цим розвиток цієї сфери діяльності в Україні може стати важливим елементом структурної перебудови та технологічної модернізації народного господарства країни.

На сучасному етапі розвитку виставкової діяльності в Україні потрібне формування та вдосконалення її матеріальної бази, яка забезпечує оптимальні умови всім її учасникам.

В другому розділі “Основні вимоги до формування та розвитку виставкових комплексів” виявлені особливості розміщення виставкових комплексів в крупних містах, функціонально-планувальні вимоги формування виставкових комплексів, гнучкість планувальної структури виставкових комплексів.

Виставковий комплекс - це система факторів, які впливають на відвідувача, задовольняють його моральні та фізичні потреби, тому комплекс включає в себе не лише павільйони певної архітектури, експозиції в павільйонах і на відкритих площадках, зону конгресів і симпозіумів, елементи ландшафту, транспортні системи, зони відпочинку та розваг, а й систему приміщень, що обслуговують відвідувача. Комплекс довів свою економічну та функціональну перевагу перед павільйоном-гігантом. Його легше й дешевше побудувати, через нього легше виразити і довести до відвідувача основну ідею експозиції.

Виставки є дзеркалом технічного розвитку сучасного суспільства, тому їх організація і техніка їх будівництва базується на передових методах проектування й будівництва. Виставкові об'єкти носять особливий характер, і неможливо розмежувати їх функції. Для того, щоб вони стали постійними та ефективними, у цих комплексів повинна бути передбачена можливість їх розширення та реконструкції. При створенні нової виставки виникає питання про місце її розташування та розміри території. Перша вимога - сусідство великого міста, оскільки виставка тісно пов'язана з людьми, організаціями, адміністративними та культурними підприємствами і транспортними засобами міста, і, зрештою, це місто дає їй ім'я. Бажано включати до виставкового комплексу паркову зону, що покращує загальний пейзаж виставки та визначає місце зони відпочинку.

Розглянувши сучасну практику будівництва виставкових комплексів, можна виділити чотири види розміщення їх в міській структурі:

1- в історичному центрі міста;

2- в структурі міської забудови;

3- в рекреаційній зоні міста;

4- в передмісті.

Розміщення виставкових комплексів багато в чому визначається планувальною структурою та транспортною структурою міста. Поряд з дефіцитом території складність розміщення виставкових комплексів в плані міста полягає в тому, що на їх території концентруються інтенсивні пішохідні потоки, які, в свою чергу, створюють транспортні потоки на автомагістралях, що примикають до виставок. Транспортна досяжність виставкового комплексу багато в чому визначає зручність обслуговування відвідувачів та ефективність роботи всього комплексу. Відвідуваність виставки залежить від часу, що витрачається відвідувачами на подолання відстані до місця її проведення. Якщо в центральних районах міст є достатня площа вільної території зі сприятливим рельєфом і парком, то розташування виставкових комплексів в таких місцях (рекреаційних зонах міста) слід визнати найбільш доцільним.

Генеральний план розвитку виставкового комплексу передбачає проектні рішення щодо системи зовнішнього транспорту. Дана система включає в себе:

1. Мережу магістральних вулиць, які забезпечують можливості безпосереднього під'їзду до входів на територію виставкових комплексів.

2. Реконструкцію та будівництво системи магістральних вулиць, яка передбачає розвантаження інших існуючих магістралей.

3. Будівництво додаткових виходів біля станцій метро.

4. Монорейкову транспортну система.

5. Вертолітні площадки.

6. Паркувальні автомобільні площадки.

При нестачі площі ділянки виставкового комплексу для влаштування стоянок автотранспорту можливо прийняти структуру руху транспорту, при якій основна маса приїжджаючих на виставку автомобілів залишається на парковках, розташованих поза виставковим комплексом, а їх пасажири доставляються на територію виставкового комплексу та назад на спеціальних автобусах-човниках.

Така схема дозволяє знизити потреби в площах для автомобільних і автобусних стоянок безпосередньо в районі виставкового комплексу, де ці площі дефіцитні, а також якісно знизити завантаження магістралей, що з'єднують виставковий комплекс з периметром міста.

При проектуванні генерального плану виставки слід надавати значення компактності з метою чіткої орієнтації відвідувачів. Це досягається чіткою функціональною організацією комплексу та його території. Однією з важливих сучасних вимог до проектування генеральних планів виставкових комплексів є організація розосереджених входів на територію комплексу, що особливо важливо при проведенні декількох виставок та супутніх їм заходів одночасно, а також зв'язок виставкової території з парком.

Експозиція не обмежується стінами виставкових будівель. Аналіз практики проектування і будівництва виставкових комплексів свідчить, що співвідношення закритої та відкритої площ експозицій складає не менше 1:1. Під відкритим небом демонструються машини і механізми, скульптури та інші експонати. Парковий ландшафт з водоймами та зеленню входить до загальної експозиції виставки, яка одночасно є місцем відпочинку.

Площа забудови виставковими будівлями займає частину території, що відводиться під будівництво. Крім експозицій під відкритим небом необхідні господарська зона та місця для стоянок автомашин, вертолітної площадки, резервна площа для подальшого розширення.

Розташування павільйонів на території та стендів всередині павільйонів повинно передбачати систему проїздів і досить широких проходів (не менше 3 м), щоб забезпечити вільну циркуляцію відвідувачів, а у випадку виникнення аварійної ситуації (наприклад, пожежі) - можливість швидкої евакуації великої кількості людей і вільного доступу технічних засобів і спеціалізованого персоналу для усунення аварії.

Павільйони доцільно з'єднувати між собою критими переходами. Ці переходи зв'язують воєдино експозиції різних елементів комплексу, служать захистом від сонця, дощу, холоду і спеки. Дещо розширивши переходи, можна розмістити в них різні службові приміщення: офіси, довідково-інформаційні кіоски, буфети, бари-кафе, гардероби, туалети.

Значна частина відкритої площі відводиться під проходи і рух вантажів. За умови великого скупчення відвідувачів вона займає 40-50% від загальної площі. Маршрути перевезення вантажів і рух службового транспорту повинні бути суворо ізольовані від пішохідних шляхів. Розміри розвантажувальних площадок позаду павільйонів повинні забезпечувати зручне перевантаження товарів і експонатів, що підвозяться до павільйонів.

Для безперебійної роботи виставки потрібні різного роду служби та підприємства, функції яких диктують необхідність створення для них спеціальних споруд.

Зона обслуговування комплексу розташовується поруч з головним входом. На нього приходиться до 15% виставкової площі. В цій будівлі розташовуються каси для продажу вхідних квитків, інформаційний центр, в який зацікавлені можуть потрапляти, обминаючи виставкову територію, філії туристських агентств, міське довідкове бюро, яке має відомості про наявність вільних місць у готелях, відділення пошти, телеграфу, міжміський та міжнародний телефон, Інтернет-кафе, відділення банків, необхідні служби побуту, магазини, медпункт, бюро перекладачів, міні друкарня, розмножувальні центри, митна служба.

Для проведення супутніх виставці конференцій, симпозіумів, конгресів, прес-конференцій використовується конгрес-центр. До нього входять конгрес-зали, кімнати переговорів, прес-центр. Прес-центр складають приміщення для роботи журналістів, служби радіо та телебачення для організації передач з виставки в місті за національною мережею. В тій же зоні доцільно розмістити й ресторани, в яких можна проводити прийоми та банкети. Конференц-зали можуть використовуватися для різних цілей, тому слід передбачати можливість трансформації. Адміністративна зона займає приблизно 10% закритої виставкової площі.

Розосередженість входів дозволяє потрапляти в усі зони виставки як з території комплексу, так і ззовні.

Технічні служби включають в себе електропідстанцію, вузол водо- та газопостачання (може бути передбачена автономна артезіанська свердловина), каналізаційний вузол. До технічних служб відносять і всякого роду майстерні (слюсарна, макетна, столярна і т.д.), гараж для індивідуальних машин персоналу виставки та пожежні депо. Технічні служби займають 12-15% закритої виставкової площі.

Розробляючи генеральний план і планувальну структуру комплексу, необхідно визначити:

1 - головний і другорядні входи;

2 - автостоянки;

3 відкриті експозиційні площадки;

4-5 - зону павільйонів;

6 - криті переходи;

7 центр обслуговування;

8 - конгрес-центр;

9 - адміністративні приміщення;

10 - технічні служби;

11 - кафе, ресторани, бари і т.д.

Проведений аналіз функціонально-планувальних особливостей формування виставкових закладів, функціонального зонування території дає можливість встановити, що процес діяльності виставкових комплексів ґрунтується на взаємодії п'яти основних зон:

виставкової зони;

зони конгресів і конференцій;

зони ділового обслуговування;

зони побутового обслуговування;

зони громадського харчування.

При проектуванні багатофункціонального виставкового комплексу повинні дотримуватися всі технологічні та функціональні вимоги, що висуваються як до комплексу в цілому, так і до окремих його груп. Слід передбачити забезпечення чіткої організації графіків руху відвідувачів, учасників, обслуговування, транспорту в комплексі в цілому.

Супідрядність різних зон і приміщень та взаємозв'язок між ними можна виразити через чотири варіанти взаємозв'язку:

Постійний зв'язок між приміщеннями з інтенсивними потоками вимагає їх близького та зручного розташування і виключення можливих перетинів з іншими одночасними потоками. Це, передусім, стосується експозиційних приміщень і конгрес-залів.

Епізодичний зв'язок з інтенсивними потоками, при якому головним стає відсутність перетинів з іншими інтенсивними потоками, другорядним - близькість розташування. Наприклад, експозиційні зали - приміщення технічного обслуговування.

Постійний зв'язок приміщень з одиничними приміщеннями вимагає їх зручного та близького розміщення. При цьому перетини зустрічних потоків не відіграють суттєвої ролі. Такий зв'язок характерний між приміщеннями технічного обслуговування, експозиційними залами - місцями відпочинку, адміністрацією і т.п.

Одиничні та епізодичні переміщення можуть виникати між будь-якими групами приміщень. Однак вони не впливають на взаємне розташування основних приміщень.

Гнучкість внутрішнього планування - одна з основних вимог, що висуваються до виставкових комплексів і будівель та нерозривно пов'язана з універсальним використанням основних приміщень. Завдання гнучкого планування - полегшити та спростити процеси адаптації, максимально знизити затрати коштів, матеріалів, праці та часу на модернізацію будівель і приведення їх у відповідність до нових вимог.

Мобільність і варіантність функціонально-планувальних рішень означають можливість здійснення трьох основних форм переобладнання:

- перша форма носить локальний характер та пов'язана з трансформацією експозиційних приміщень і приміщень конгрес-центру, а також передбачає можливість використання допоміжних приміщень для виставкових цілей;

- друга форма переобладнання пов'язана з розширенням виставкової будівлі шляхом приєднання нових виставкових чарунок;

- третя форма являє собою резервування площ. При розробленні проекту виставкового комплексу передбачається певний запас площ, які є внутрішніми резервами потужності виставкового комплексу.

В третьому розділі “Принципи та прийоми формування архітектурно-планувальної структури виставкових комплексів” на основі аналізу функціональних та містобудівних факторів формування виставкових комплексів визначені основні напрямки та принципи оптимізації функціонально-планувального і територіального розвитку виставкових закладів, серед яких особливе значення мають:

принцип доступності до громадських об'єктів міста. Принцип спрямований на скорочення затрат часу учасників і відвідувачів виставки завдяки мінімізації відстаней від виставкового комплексу до об'єктів міста, оскільки, перш за все, відвідуваність виставки залежить від часу, витраченого відвідувачами на подолання відстані до місця її проведення. Розміщення виставкових комплексів багато в чому визначається планувальною структурою та транспортною системою міста. Поряд з дефіцитом території складність розміщення виставкових комплексів у плані міста полягає в тому, що на їх території концентруються інтенсивні пішохідні потоки, які, в свою чергу, створюють транспортні потоки на автомагістралях, що примикають до виставок. Транспортна доступність виставкового комплексу багато в чому визначає зручність обслуговування відвідувачів і ефективність роботи всього комплексу;

принципи компактності та комплексності ущільнення забудови території виставкового комплексу за рахунок запровадження ефективних технологій, функціонального зонування території та удосконалення архітектурно-планувальних рішень виставкових будівель. Блокування та кооперація виставкових, конгресових, культурно-розважальних, ділових закладів різного рівня, створення універсальних комплексів;

принцип функціонально-просторової інтеграції відображає включення виставкового комплексу в оточуючу забудову, кооперуюче використання окремих функціональних елементів виставковиками та населенням прилеглих районів. Інтеграція виставкових комплексів з громадськими культурно-освітніми, торговельними та побутовими центрами. Культурно-видовищні, торговельні та ділові підрозділи виставкового комплексу часто виконують загальноміські функції і таким чином здійснюються прямі та зворотні зв'язки між виставковим комплексом і оточенням;

принципи адаптивності та відповідності сучасним соціальним умовам, використання передових науково-технічних, архітектурно-художніх та інженерно-технічних досягнень. Виставки є віддзеркаленням технічного розвитку сучасного суспільства, тому робота з їх організації і техніка їх будівництва не можуть базуватися на застиглих методах проектування та будівництва. Постійній зміні тематики та росту кількості експозицій повинна відповідати динамічна структура виставкової будівлі. Врахування закономірності розвитку виставок, конкретних містобудівних умов і диференційного підходу до організації різного виду експозицій потребує гнучкості та варіантності об'ємно-планувальних композицій;

принцип екологічності. Важливе значення при виборі ділянки під будівництво виставкових закладів має взаємозв'язок розміщення виставкового комплексу з місцями масового відпочинку та парковими зонами для створення комфортних санітарно-гігієнічних умов.

Залежно від конкретних містобудівних, природно-кліматичних умов, форми та рельєфу ділянки можуть застосовуватися відповідні композиційні прийоми забудови території, розміщення окремих будівель та їх груп на генеральних планах виставкових комплексів.

Існуючий досвід вітчизняної та зарубіжної практики проектування і будівництва дозволяє диференціювати прийоми архітектурної композиції генеральних планів цих закладів. Можуть бути виділені чотири основні системи забудови:

централізована система, коли всі приміщення зосереджені в об'ємі однієї будівлі;

блочна система, при якій окремі будівлі різного призначення зблоковані між собою по горизонталі або по вертикалі, а також одночасно в обох напрямках;

павільйонна система, де основні групи приміщень розміщуються в окремо розташованих будівлях;

змішана система, при якій можливі різні сполучення систем, наведених вище.

Павільйонна система застосовується при великій площі експозиційних і допоміжних приміщень та характеризується розміщенням, передусім, різних за призначенням експозицій в окремих павільйонах. Адміністративні, службові та підсобні приміщення також виділяються в самостійну будівлю.

Децентралізована композиція може бути таких видів:

лінійно-осьовою з групуванням павільйонів на одній або декількох магістралях;

концентричною з переважанням єдиного композиційного центру, підпорядкованою плануванню іншої території;

вільною з урахуванням рельєфу місцевості та природного оточення;

змішаною з використанням різних видів композиційних прийомів одночасно.

Незважаючи на деякі недоліки (неминуче збільшення площі забудови, інженерних мереж, дублювання в кожному павільйоні допоміжних, обслуговуючих, технічних планувальних елементів і в результаті - відповідне збільшення будівельної вартості), павільйонна система - найбільш поширена в об'ємно-просторовій побудові великих виставкових комплексів.

Значного поширення набуло виділення об'єму будівлі конгрес-центру. Таким чином, значно розширені можливості його самостійної експлуатації.

При використанні павільйонної системи в проектуванні виставкових комплексів враховується тимчасовий характер експозицій та можливість одночасного функціонування декількох виставок. Відвідувачі можуть пройти в будь-який з павільйонів, обминаючи інші, чому сприяє також розосередженість входів на територію виставкового комплексу при вирішенні генеральних планів.

Павільйонна система найкраще відповідає сучасним вимогам, що висуваються до проектування та експлуатації виставкових комплексів.

В основі об'ємно-планувальних рішень виставкових комплексів лежать такі принципи: це його максимальна відповідність структурі міста, містобудівним особливостям; універсальність виставкових будівель; гнучкість внутрішнього планування; можливість органічного розширення комплексу; практично необмежений вибір варіантів об'ємно-просторових композицій, розроблених на єдиній функціональній, планувальній та конструктивній основі.

Сукупність усіх факторів, перш за все, функціональних, економічних, конструктивно-технічних і естетичних, визначає організацію планувального та об'ємного рішень і тим самим архітектурний образ виставкового комплексу. При цьому основна ідея - багатофункціональність використання - повинна отримати таке архітектурне втілення, яке дозволяє з найбільшою повнотою враховувати вимоги до організації експозиції, необхідної площі, висоти, освітлення, графіків руху і т.д.

ВИСНОВКИ

Проведені дослідження дали можливість обґрунтувати теоретичні основи оптимізації архітектурно-планувальної структури виставкових комплексів та розробити пропозиції, щодо ефективного використання територіальних ресурсів при створенні та поетапному розвитку виставкових об'єктів.

1. В результаті аналізу сучасної теорії та практики формування архітектурно-планувальної структури виставкових комплексів встановлено, що в умовах незалежності та становлення нових соціально-економічних відносин виставкова діяльність в Україні перетворилася сьогодні на помітний сегмент ринку та фактично набула рис самостійної галузі економіки. Разом з тим, сучасний стан виставково-матеріальної бази не відповідає умовам реформування економіки, тому створення комфортного архітектурного середовища у виставкових комплексах стає одним з пріоритетних завдань соціально-економічної та містобудівної політики держави.

2. Визначено вплив зовнішніх (містобудівних і соціально-економічних) факторів на формування та розвиток виставкових комплексів і внутрішніх функціональних зв'язків між окремими структурними елементами виставкових об'єктів. Виставкові комплекси розглянуті як елемент системи загальноміського рівня та проаналізовані зв'язки комплексу з іншими об'єктами міста. Встановлено, що розміщення виставкових комплексів багато в чому визначається планувальною структурою та транспортною системою міста. Поряд з дефіцитом території складність розміщення виставкових комплексів в плані міста полягає в тому, що на їх території концентруються інтенсивні пішохідні потоки, які, в свою чергу, створюють транспортні потоки на автомагістралях, що примикають до виставок. Транспортна досяжність виставкового комплексу багато в чому визначає зручність обслуговування відвідувачів та ефективність роботи всього комплексу.

3. Визначені сучасні вимоги до функціонально-планувальних рішень виставкових комплексів. В результаті теоретичного обґрунтування та експериментального проектування розроблені пропозиції щодо функціонального зонування території комплексів, прийомів архітектурно-планувальних рішень. Гнучкість внутрішнього планування - одна з основних вимог, що висуваються до виставкових комплексів і будівель, та нерозривно пов'язана з універсальним використанням основних приміщень. Завдання гнучкого планування - полегшити та спростити процеси адаптації, максимально знизити затрати коштів, матеріалів, праці та часу на модернізацію будівель і приведення їх у відповідність з новими вимогами.

4. Визначені принципи оптимізації функціонально-планувального та територіального розвитку виставкових комплексів у структурі міста, серед яких найбільш вагомі: принцип компактності та комплектності (ущільнення забудови території виставкового комплексу за рахунок запровадження ефективних технологій, функціонального зонування території та удосконалення архітектурно-планувальних рішень виставкових будівель); принципи адаптивності та відповідності сучасним соціальним умовам (використання передових науково-технічних, архітектурно-художніх та інженерно-технічних досягнень); принцип доступності до загальноміських громадських центрів та інших елементів міста; принцип функціонально-просторової інтеграції виставкових закладів з оточуючою забудовою.

Щодо подальших досліджень в напрямку теми даної дисертації слід зазначити, що найбільш актуальним напрямком є розроблення ефективної нормативної бази проектування виставкових комплексів.

ОСНОВНІ ПУБЛІКАЦІЇ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Савицкая О.С. Социально-экономические предпосылки формирования выставочных комплексов // Региональные проблемы архитектуры и градостроительства. Выпуск 2. - Одесса: Архитектурный институт ОГАСА, 2000. - С. 63-65.

2. Савицкая О.С. Первые всемирные выставки // Региональные проблемы архитектуры и градостроительства. Выпуск 3-4. - Одесса: Архитектурный институт ОГАСА, 2002. - С. 201-204.

3. Савицкая О.С. Социально-экономические основы развития выставочных комплексов // Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель. - К.: КиївЗНДІЕП, 2003. - С. 127-130.

4. Савицкая О.С. Размещение выставочных комплексов в крупных городах // Региональные проблемы архитектуры и градостроительства. Выпуск 5-6. - Одесса: Архитектурный институт ОГАСА, 2003. - С. 63-69.

5. Савицкая О.С. Гибкая планировка выставочных комплексов. // Региональные проблемы архитектуры и градостроительства. Выпуск 5-6. - Одесса: Архитектурный институт ОГАСА, 2003. - С. 152-155.

Анотація

Савицька Ольга Степанівна. Принципи архітектурно-планувальної організації виставкових комплексів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.02 - “Архітектура будівель і споруд”. Київський національний університет будівництва і архітектури. Київ, 2005.

В дисертації вперше розглянуто процес комплексного архітектурно-планувального формування виставкових комплексів. Визначені основні етапи розвитку архітектури виставкових комплексів. Узагальнено досвід проектування та будівництва виставкових комплексів як на території України, так і за кордоном. Розглянуті соціально-економічні передумови формування виставкових комплексів.

Виявлено особливості розміщення виставкових комплексів у великих містах. Визначено функціонально-планувальні вимоги до формування виставкових комплексів, гнучкості планувальної структури виставкових комплексів. На основі аналізу функціональних та містобудівних факторів формування виставкових комплексів визначено основні напрямки та принципи оптимізації функціонально-планувального та територіального розвитку виставкових закладів. Визначено композиційні прийоми забудови території, розміщення окремих будівель та їх груп на генеральних планах виставкових комплексів.

Ключові слова: виставкові комплекси, архітектурно-планувальна організація, конгрес-центр, гнучке планування, принципи та прийоми формування.

АННОТАЦИЯ

Савицкая Ольга Степановна. Принципы архитектурно-планировочной организации выставочных комплексов. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата архитектуры по специальности 18.00.02 - “Архитектура зданий и сооружений”. Киевский национальный университет строительства и архитектуры. Киев, 2005.

В диссертации впервые рассмотрен процесс комплексного архитектурно-планировочного формирования выставочных комплексов. Определены основные этапы развития архитектуры выставочных комплексов. Обобщен опыт проектирования и строительства выставочных комплексов как на территории Украины, так и за рубежом. В результате анализа современной теории и практики формирования архитектурно-планировочной структуры выставочных комплексов установлено, что в условиях независимости и становления новых социально-экономических отношений выставочная деятельность в Украине превратилась сегодня в заметный сегмент рынка и фактически приобрела черты самостоятельной отрасли экономики. Вместе с тем, современное состояние выставочно-материальной базы не отвечает условиям реформирования экономики, поэтому создание комфортной архитектурной среды в выставочных комплексах становится одним из приоритетных заданий социально-экономической и градостроительной политики государства.

Определено влияние внешних (градостроительных, социально-экономических и т.д.) факторов на формирование и развитие выставочных комплексов и внутренних функциональных связей между отдельными структурными элементами выставочных объектов. Выставочные комплексы рассмотрены как элемент системы общегородского уровня и проанализированы связи комплекса с другими объектами города. Установлено, что размещение выставочных комплексов во многом определяется планировочной структурой и транспортной системой города. Наряду с дефицитом территории сложность размещения выставочных комплексов в плане города заключается в том, что на их территории концентрируются интенсивные пешеходные потоки, которые, в свою очередь, создают транспортные потоки на автомагистралях, примыкающих к выставкам. Транспортная доступность выставочного комплекса во многом определяет удобство обслуживания посетителей и эффективность работы всего комплекса.

Определены современные требования к функционально-планировочным решениям выставочных комплексов. В результате теоретического обоснования и экспериментального проектирования разработаны предложения по функциональному зонированию территории комплексов, приемам архитектурно-планировочных решений. Гибкость внутренней планировки - одно из основных требований, предъявляемых к выставочным комплексам и зданиям, и неразрывно связана с универсальным использованием основных помещений. Задача гибкой планировки - облегчить и упростить процессы адаптации, максимально снизить затраты средств, материалов, труда и времени на модернизацию зданий и приведение их в соответствие с новыми требованиями.

Определены принципы оптимизации функционально-планировочного и территориального развития выставочных комплексов в структуре города, среди которых наиболее весомые: принцип компактности и комплексности, уплотнение застройки территории выставочного комплекса за счет внедрения эффективных технологий, функционального зонирования территории и усовершенствования архитектурно-планировочных решений выставочных зданий; принципы адаптивности и соответствия современным социальным условиям, использование передовых научно-технических, архитектурно-художественных и инженерно-технических достижений; принцип доступности к общегородским общественным центрам и другим элементам города; принцип функционально-пространственной интеграции выставочных заведений с окружающей застройкой. Определены композиционные приемы застройки территории, размещения отдельных зданий и их групп на генеральных планах выставочных комплексов.

Ключевые слова: выставочные комплексы, архитектурно-планировочная организация, конгресс-центр, гибкая планировка, принципы и приемы формирования.

ANNOTATION

Savytska Olga. Principles of the architecturally-planning organization of expocentres. - Manuscript.

Dissertation for degree of the candidate of architecture (PH.D.) in speciality 18.00.02 - “Architecture of buildings and constructions”. - The Kiev National University of Construction and Architecture, Kiev, 2005.

In the dissertation the complex architecturally-planning formations of expocentres is considered at the first time. The basic stages of development of architecture of expocentres are determined. Experience of designing and construction of expocentres as in territory of Ukraine, and abroad is generalized. Social and economic preconditions of formation of expocentres are considered.

Features of accommodation of expocentres in large cities are revealed. Requirements of functionally-planning formation of expocentres and flexibility of planning structures of expocentres are determined. On the base of the analysis of functional and town-planning factors of formation of expocentres the basic directions and principles of optimization functional-planning and territorial development of exhibition institutions are also determined. Composite receptions of building of territory, accommodation of separate buildings and their groups on general plans of expocentres are determined.

Keywords: expocentres, architectural-planning organization, The congress centre, the flexible planning, principles and receptions of formation.

Размещено на Allbest.ru

...