Національна ідентичність в архітектурі громадських центрів столичних міст в умовах ідеологічної детермінації

Розділ 4. Архітектурно-планувальна трансформація громадського центру Берліна під впливом ідеологічних чинників

У кінці ХVІІІ ст. у Німеччині не існувало єдиного уявлення про розвиток країни у політичному сенсі. Німеччина на той час складалася із розрізнених земель, князівств, вільних міст і інших напівдержавних утворень. Навіть на період об'єднання і створення єдиної німецької держави у 1871р. вона складалася із 22-х монархічних, 3-х республіканських державних утворень і рейхсземлі Ельзасу і Лотарингії. Першою ідеєю, яка запропонувала альтернативу політичній різноманітності, стала ідея політичної нації. У ХІХ ст. німецькими мислителями була розвинута концепція месіанського націоналізму, за якою німців трактували, як “універсальну націю”, яка здатна спасти весь світ (згодом ідеї націонал-соціалізму дискредитували цю концепцію), яка завершилася проголошенням об'єднаної Німеччини у 1871р.

Формуючись сучасна німецька ідентичність включає, як видатні історичні традиції, так і негативне нацистське минуле країни. Важливі архітектурно-планувальні трансформації громадського центру столиці Німеччини - Берліна, пов'язані із встановленням нацистського режиму, коли політичне залучення архітектури досягло своєї кульмінації. Формувалися погляди, що нацистська культура і суспільство повинні знайти своє відображення в особливій “націонал-соціалістичній” архітектурі. На основі цих поглядів новий режим реалізував потужну будівельну програму, яка супроводжувалася активною пропагандистською кампанією та підкреслювала ідеологічне значення нацистської архітектури, що знайшло своє відображення у мегаломанічній реконструкції центру Берліна, який, за задумом Гітлера, повинен був перетворитися у світову столицю - Германію.

Структурними складовими громадського центру міста, проект якого був закінчений Альбертом Шпеером у 1938 р., були дві планувальні осі: північ-південь і схід-захід, загальною довжиною 38,5 км. На перехресті осей утворювалася гігантська площа для 1 млн. людей, яка увінчувалась будівлями Рейхстагу, Палацу фюрера, Вищого військового командування, Рейхсканцелярії і Великого Залу німецького народу (die Groвe Halle des deutshen Volkes) для 180 000 людей, - найбільшої споруди світу і головного пункту відправ нацистських літургій.

Реалізація проекту розпочалася у 1940 р. і мала завершитись у 1950 р., проте війна, а згодом поразка Німеччини у ній завадили завершенню задуманого. Однак в архітектурних проектах нацистського центру Берліна були візуалізовані чисельні міфи гітлерівської Німеччини: про расову чистоту, про життєвий простір і необхідність його розширення, про вічність Третього рейху.

Перемога Радянського Союзу у Другій світовій війні супроводжувалася експансією радянської ідеології на визволених теренах. У цей період велику увагу приділяли спорудженню пам'ятників полеглим радянським воїнам, які будувалися в містах зруйнованої повоєнної Європи, зокрема в Берліні, і пропаганді радянських архітектурних зразків. Вони мали стати просторовими орієнтирами на шляху формування нових національних ідентичностей у країнах Східної і Центральної Європи.

Відбудова і формування історичного центру Берліна після тотальних руйнувань наприкінці Другої світової війни віддзеркалює проблему пошуку повоєнної німецької ідентичності та її архітектурного образу. Епіцентром дискусій протягом всієї другої половини ХХ століття було і залишається питання відбудови та забудови району Шпрееінзель в історичному центрі Берліна - місця, де було проголошено об'єднання Німеччини у 1871 р. і з яким тісно пов'язані уявлення про загальнонімецьку, прусську і берлінську ідентичність.

Руйнування палацу Гогенцолльернів німецькими комуністами в історичному центрі міста у 1950р., як “імперіалістичного символу прусського мілітаризму”, є прикладом свідомого нищення історичної німецької національної ідентичності в догоду інтернаціональній комуністичній ідеології. З цього почалася 25-річна епопея конкурсного проектування та забудови історичного центру Берліна, яка відображає процес пошуку архітектурного втілення німецької версії радянської ідентичності. Політичним керівництвом НДР вимагалося від архітекторів синтезу двох політичних принципів:

– перетворення історичного центру Берліна в центр соціалістичний і, тим самим, демонстрації вірнопідданства Радянському Союзу;

– пропагандистської демонстрації переваг соціалізму над капіталізмом за допомогою висотних домінант у тодішньому поділеному Берліні.

Всі ці побажання були інтегровані в трансформаціях історичного центра Берліна від 1949 р. до 1976 р. Найважливішими реалізованими архітектурними символами сталінізму в центрі Берліна залишилися руйнування на острові Шпрееінзель замку Гогенцолльернів, створення на його місці величезної порожньої маніфестаційної площі Маркса - Енгельса і спорудження надалі на цьому місці Палацу Республіки.

Головними архітектурними символами комуністичної ідеології в історичному центрі міста стали фрагментарна оббудова площі Маркса-Енгельса, спорудження телевежі (1969 р.), створення ансамблю площі Алєксандерплятц (1967-1971 рр.), а будівництво в 1974-1976 рр. Палацу Республіки безпосередньо на площі Маркса-Енгельса (тобто на місці знесеного замку) завершило епопею створення “соціалістичного центру” НДР у Берліні.

Новий “загальнонімецький” етап пошуку образу нової ідентичності історичного центру Берліна як столиці вже об'єднаної Німеччини, розпочався після 1990 р. Він суттєво відрізняється від попереднього “соціалістичного” етапу. З одного боку, до проектування залучаються найкращі світові архітектурні сили, тобто відбувається глобалізація проектного процесу, з другого боку, все більше уваги приділяється історичній національній німецькій спадщині. Так, наприклад, були висунуті концепції і розроблені проектні пропозиції відтворення замку Гогенцолльернів з одночасною реконструкцією всієї Замкової площі (Schlossplatz) Берліна. У 2006 р., незважаючи на жорсткі дискусії, Бундестаг прийяв остаточне рішення про знос Палацу республіки НДР і відбудову замку Гогенцолльернів. Паралельно з цим у 90-ті роки ХХст. - на поч. ХХІ ст. було проведено цілий ряд архітектурних конкурсів, зокрема два найбільших світових містобудівельних конкурси: “Столиця Берлін. Парламентський квартал Шпреебоген” (1992 р.) і “Центр Берліна Шпрееінзель” (1994 р.), де розроблялися проекти масштабної реконструкції історичного центру з відтворенням історичної планувальної осі схід-захід. Крім цього, ідея єдиної Німеччини відтворювалася з використанням системи сучасних висотних будівель, що, до речі, асоціюється з повоєнним будівництвом висотних споруд у Москві.

Для містобудівної реконструкції демократичного Берліна характерним є формування нових напрямків розвитку історичного центру. Окрім символічно відтвореного за рахунок спорудження лінії урядових споруд (2002 р.) зв'язку схід-захід, таким напрямком знову стає візуально-функціональне відтворення планувальної осі північ-південь. Її початком є узбережжя Шпрее, де створено новий урядовий центр з Федеральною Канцелярією та іншими установами, далі на південь розташовані реконструйований Рейхстаг, Парізер-плац з Брандербургськими воротами, пам'ятник замученим євреям Європи та Потсдамер-плятц з новим “Соні-центром”, офісними, громадськими і житловими будівлями ультрасучасної архітектури.

Результати аналізу найбільш значних архітектурних реалізацій і проектів, що стосуються історичного центру Берліну межі ХХ і ХХІ століть, свідчить, що архітектурний пошук сучасної німецької національної ідентичності був одним із найбільш важливих інтелектуальних завдань. Від успішного його вирішення багато в чому залежало успіх реалізації того чи іншого архітектурного рішення, шанси на втілення конкурсних, ініціативних і замовних проектів.

Отже, у процесі формування громадського центру Берліна можна визначити наступні історичні періоди, які є ідентичними змінам державної ідеології і національної ідентичності:

1. Створення політичної нації - формування Замкової площі;

2. Створення національної винятковості - проектування амбіційного громадського центру вздовж планувальних осей схід-захід і північ-південь;

3. Пропагування комуністичних політичних програм та міфів - радикальна реконструкція Замкової площі та пошук нових магістральних напрямків розвитку громадського центру;

4. Державне втілення демократичних цінностей - багатоцентрове формування громадського простору з використанням новітнього міжнародного архітектурного та містобудівельного досвіду.

Розділ 5. Тенденції та закономірності розвитку міських громадських центрів як прояви національної ідентичності в архітектурі

Аналізом громадських просторів центрів міст, проведеним у попередніх розділах виявлено основну тенденцію їхнього розвитку, а саме те, що їх архітектурний образ і структурна трансформація великою мірою залежать від того, які культурні, політичні і національні цінності сповідує суспільство на певному часовому етапі його розвитку. Ця факторна залежність відображається в різних формах колективних ідентичностей, із яких узагальненою виступає національна ідентичність.

Можна констатувати, що в період тоталітаризму була сформована концепція головних планувальних центрів і осей громадських просторів. Ці простори були і залишаються пульсуючими планувальними організмами, де змінюється не тільки довжина, а й ширина магістральних осей, їх форма і конфігурація, масштаби репрезентативних площ, які нанизуються на ці вулиці-осі або до них примикають. У цьому аспекті важливо проаналізувати як процес історичного формування цих міських центрів, так і динаміку якісних та кількісних змін в структурі площ, які вони займають. Для цього проаналізовано вибіркові ключові вузли громадських просторів Києва, Москви, Берліна, а також Варшави.

Порівняння вибраних головних громадських просторів столиць, які пережили період тоталітаризму та належать до спільної європейської культури і завжди відігравали важливу роль у формуванні національної ідентичності, дає можливість зробити конкретні висновки.

У якості локалізованих об'єктів порівняльного факторного аналізу визначено наступні структурні ключові вузли громадських просторів столичних міст:

– у Києві - площа Незалежності з вулицею Хрещатик, включаючи Бессарабську та Європейську площі;

– у Москві - площа навколо храму Христа Спасителя та її продовження як планувальної осі до Манежної площі;

– у Берліні - Замкова площа в структурі магістральної осі схід-захід;

– у Варшаві (як аналог) - площа Дефіляд з вулицею Маршалковською.

Визначено зміни геометрії планів громадських центрів, як об'єктів порівняльного аналізу, їхні метричні характеристики та величини площ з 1900 р. до сьогодення.

Наступним етапом аналізу стало визначення та класифікація структурних ознак громадських центрів, які характеризують їхні функції та в цілому ідентичність (табл. 1). Для цього автором було розроблено і використано для аналізу громадських центрів “матрицю ідентичностей та функцій”.

Співставлення понять “функція” та “ідентичність” було застосовано видатним американо-європейським соціологом сучасності Мануелем Кастеллсом^** Визначення цих понять стосовно окремої особистості, колективів і суспільства дається в монографії М. Кастеллса “Влада ідентичності” (Manuel Castells. Die Macht der Identitaet. -Opladen: Leske +Budrich, 2003. - C .7 - 15).. Якщо “функцію” визначається тільки як “роль” (призначення), то “ідентичність” як джерело смислу (сутності): “ідентичності організують смисл”. Таке трактування цих понять у цій роботі поширюється і на якості міських громадських центрів - об'єктів архітектурної творчості та естетичного сприйняття.

Таблиця 1. Класифікація ознак архітектури міських громадських центрів

Виходячи з такого термінологічного тлумачення ідентичності як порівняльної сутності явища, до складу ознак функції громадських центрів віднесені такі їхні “ролі”: політична, репрезентативна, ритуальна, комунікаційна, культурна, торгова. Водночас поняття “ідентичність” архітектури громадських центрів характеризується додатковими ознаками їхнього суттєвого порівняльного значення. Тобто не тільки національного, але й більш конкретизованого, зокрема, з точки зору просторового впливу громадських центрів: глобального (інтернаціонального), державного (національного), локального (регіонального) і міського (субнаціонального) значення.

Застосовуючи прокласифіковані ознаки громадських центрів, є можливість визначити як вони змінювалися впродовж історичних періодів та як вони впливали на їхні архітектурно-планувальні якості.

На основі аналізу сукупності ознак, які характеризують функціональні та просторові прояви ідентичності у дототалітарний, тоталітарний і посттоталітарний періоди, визначено закономірність змін архітектурної якості громадських центрів. Ці якості зменшуються (утворюється “ідентичністна яма”) у тоталітарний період, внаслідок свідомого руйнування і втрати споруд - попередніх національних ідеологічних символів. Так, наприклад, в цей період були зруйновані храм Христа Спасителя у Москві, Михайлівський собор, а також історичні громадські будівлі на Хрещатику в Києві, замок Гогенцолльернів у Берліні. У тоталітарний період режими намагаються розмістити репрезентативні громадські центри в історично сформованих довкіллях міст, тим самим руйнуючи стару національну ідентичність.

Визначено етапи еволюції, характерні для формування громадських центрів міст, що пройшли тоталітарний період розвитку (на відміну від інших європейських міст): 1 - планувальний хаос, 2 - ліквідація планувального хаосу, 3 - планувальний порядок, 4 - тоталітарний планувальний порядок і 5 - ліквідація тоталітарного планувального порядку демократичною владою.

Отже, в громадських центрах в історичному довкіллі, у посттоталітарний період, загострюються проблеми не тільки законодавчої охорони архітектурної спадщини, але й відтворення пам'яток архітектури, які є символами національної ідентичності.

Аналізуючи зміни громадських центрів і просторів міст можна визначити різні методи їхньої трансформації, основними із яких є: 1- радикальна зміна громадського центру, що означає створення нового простору, із використанням таких засобів, як створення нових ансамблів вулиць і площ (наприклад, повоєнне створення ансамблю вул. Хрещатик у Києві чи пляцу Дефіляд у Варшаві); 2 -проектування і будівництво нових споруд (наприклад, проектування Урядового центру і будівництво колишньої будівлі ЦК ВКП(б) України на Михайлівській площі у Києві); 3 - фрагментарна (вибіркова) зміна простору, що означає доповнення існуючого новим ідеологічним звучанням і є найоперативнішим і швидким методом трансформації змісту та ідентичності громадського центру міста (наприклад, нинішня реконструкція майдану Незалежності у Києві).

Важливе значення в утвердженні нової ідентичності належить стилю споруд, що формують громадський центр. Найчастіше основою для “нового” стилетворення стає вибір та обґрунтування прототипу для наслідування, тобто “точки звернення”, якою стає архітектура найбільш героїчних періодів у власній історії або яку вважають ідентичною актуальній національній культурі.

Розглянуті характерні приклади архітектурного формування та трансформації міських громадських центрів свідчать про існування загальних тенденцій та закономірностей, які визначають залежність цих процесів від проявів національної ідентичності.

Висновки

1. Сформульована актуальність проблеми сучасного інтенсивного розвитку громадських центрів столичних міст і необхідність підвищення якості наукової обґрунтованості процесу їх проектування, враховуючи державні завдання розвитку, охорони та відтворення архітектурної спадщини. З метою удосконалення теорії та методології архітектури в цьому напрямку у наукову галузь архітектури і містобудування введено категорії “ідентичності” та “національної ідентичності” і розроблено концепцію визначення національної ідентичності як порівняльної сутності закономірних процесів формування та історичної трансформації громадських міських центрів під впливом політичних чинників, що є новим напрямком у розвитку теорії архітектури.

2. Громадські центри столичних міст визначено, як об'єкти дослідження, які демонструють вплив ідеологічної детермінації (особливо в період тоталітаризму) на утворення та трансформацію їх архітектурної форми і змісту. Такими об'єктами порівняльного факторного аналізу обрано громадські центри Києва, Москви, Берліна, а також Варшави (як аналога) під час дототалітарного, тоталітарного і посттоталітарного періодів їх розвитку. Таким чином, об'єктами порівняльного аналізу архітектури центральних громадських просторів обрані столичні міста Східної та Центрально-Східної Європи з найбільш показовими політичними перетвореннями. Результати аналізу свідчать, що одним із важливих факторів, який впливає на процеси трансформації громадських просторів цих міст, є ідентифікація населення з різними соціальними, релігійними, культурними чи політичними символами. Основи такої ідентифікації лежать, як в історії, так і в нинішніх суспільних процесах, а формування нових та трансформація існуючих громадських просторів відображає складний процес пошуку сучасних ідентичностей.

3. Охарактеризовано політичні передумови, які сприяли спочатку утвердженню, а згодом, - поваленню тоталітарних устроїв в СРСР і Німеччині та їх відображення в процесі архітектурного проектування громадських центрів столичних міст у період формування режимів у 30-ті роки ХХст., під час Другої світової війни, в повоєнний час, в період “холодної війни” та протистояння двох полярних політичних та ідеологічних систем, і в посттоталітарний період, залежно від різної національної та інтернаціональної ідентифікації населення і політичних еліт.

4. Розглянуті історико-політичні умови показали, що в СРСР і Німеччині до Другої світової війни відбувалися аналогічні процеси формування та трансформації архітектурно-планувальної структури їхніх столичних громадських центрів, які характеризуються такими загальними проявами:

– створення великих громадських просторів на основі композиційних осей та симетричних планувальних структур;

– використання пам'яток містобудівної історії та архітектури для ствердження національної ідентичності у нових архітектурних формах, або їх нищення, якщо вони суперечать новій державній ідеології;

– використання великомасштабних споруд - символів як архітектурних домінант в планувальних композиціях, де з найбільшою силою художніми засобами визначалися політичні доктрини та міфи, що впливали на свідомість “народних мас”.

5. Показано, що після Другої світової війни відбувалося конкурентне протистояння ідеологічних принципів архітектурного формування громадських центрів. Політична влада в СРСР, спираючись на переможний пафос, прагнула будувати споруди - ідеологічні символи в столичних громадських центрах соціалістичних країн. Самоідентифікація архітекторів у цей період також впливала на виховання естетичних смаків суспільства. Певні архітектурні кола копіювали досвід соціалістичного реалізму, інші намагалися продовжувати тенденції модернізму та раціоналізму міжвоєнного часу або шукали натхнення в історичних зразках і намагалися створити нову формальну мову, пов'язану з національним досвідом. Значення ідентичності як важливого фундаментального фактору для архітектури переконливо ілюструють зміни у формуванні громадських центрів столиць колишнього Східного блоку після розвалу СРСР. У цьому процесі простежується вплив міжнародних зразків архітектурної творчості та досвід відтворення зруйнованих пам'яток національної архітектури.

6. Розроблено матрицю ідентичностей та виведено класифікацію ознак архітектури міських громадських центрів на основі трьох проявів поняття “ідентичність” як порівняльної сутності явища. Такими різновидами проявів є: 1 - функціональна структура громадських центрів; 2 - просторове значення; 3 - часова періодизація. До першого (функціонального) структурного різновиду віднесено наступні ознаки: політична, репрезентативна, ритуальна, комунікаційна, культурна, торгово-побутова. До другого (просторового) входять наступні значення міського центру: глобальне, державне, національне, локальне, регіональне, міське, а до третього (часового) наступні періоди історичного розвитку: дототалітарний, тоталітарний, посттоталітарний. Запропонована методика дає змогу точніше діагностувати процес історичного формування громадського простору міста і прогнозувати можливі суспільні й архітектурні процеси і наслідки, що підвищує ефективність архітектурного і містобудівного проектування.

7. Встановлено, що утвердження, а потім повалення тоталітарних режимів та пов'язаних з ними форм національних і політичних ідентичностей у структурі громадських просторів центрів столичних міст підпорядковується такими закономірностям:

– режим переважно розміщує репрезентативні споруди в історично-сформованих центрах міст, тим самим руйнуючи стару національну ідентичність;

– площа нових монофункціональних громадських просторів перевищує в середньому в 2-3 рази існуючі до того;

– після краху режиму і в процесі утвердження посттоталітарної національної ідентичності населення міста по-новому трактує і освоює громадський простір, внаслідок чого відбувається його радикальне чи поступове зменшення і трансформація.

8. Визначено вплив політичних ідей, програм та міфів на формування національної ідентичності, а також її прояви у функціональному змісті та архітектурній формі міських громадських центрів. Їх архітектурні якості сприяють пошуку та вираженню “своєї” ідентичності або інших, але толерантних до неї. Політична трансформація суспільства призводить до формування нової парадигми його розвитку та пошуку нової ідентичності, яка ґрунтується на запереченні старої: створюється нова політична міфологія, проводиться ревізія історії, відбувається переклад нових міфів на мову архітектури та їх візуалізація у містобудівельних ансамблях і спорудах. Виявлено аналогічність процесів втілення нових ідентичностей у просторовій структурі міста у різних національних культурах.

9. Показано, що архітектура відіграє важливу роль у формуванні та утвердженні національної ідентичності за допомогою доступних їй зображальних засобів, матеріалізуючи, трансформуючи та візуалізовуючи потрібні для існування цієї влади політичні міфи. До архітектурних засобів утвердження нової ідентичності належать містобудівельні (створення нових ансамблів вулиць і площ), архітектурні (будівництво нових споруд) та художньо-декоративні засоби (формування локального середовища, спорудження пам'ятників, пропагандистських та малих архітектурних форм).

10. Політичне утвердження нової влади та ідентичності по-новому трактує охорону існуючих пам'яток архітектури та відтворення втрачених. Для надійного збереження архітектурної спадщини (цінного містобудівного ансамблю, унікальної споруди, місця видатної історичної події тощо), зв'язаної з попередньою ідентичністю, її треба якомога швидше оголошувати пам'ятною і ставити під державну охорону. В іншому випадку нова національна свідомість і потреба її просторової матеріалізації трансформують громадський простір відповідно до нових політичних гасел. У зв'язку з цим визначено та введено в теорію архітектури поняття “ями ідентичностей”, тобто явища, пов'язаного з процесами навмисного руйнування архітектурних пам'яток попередньої епохи та позбавлення їх ознак колишньої ідентичності. Це поняття також обґрунтовує необхідність врахування загальної категорії “національна ідентичність” в теорії і практиці сучасної архітектури та містобудування.

Список праць, публікованих у фахових виданнях за темою дисертації

Черкес Б., Щербаков И. Архитектор Иван Багенский // Архитектура СССР. - 1989. -№ 5. - С. 90 - 95.

Черкес Б.С., Кулык С. Н. Становление архитектуры советского Львова // Вестник Львовского Политехнического института “Резервы прогресса в строительстве и архитектуре”.- 1990. - № 263. - C. 116 - 118.

Черкес Б., Грицюк Л. Возвращение Евгения Нагирного // Архитектура СССР. - 1991. - №3. - C. 90 - 103.

Черкес Б.С. Город и аграрная среда.: Монографія. - Львов: Изд-во Львовского университета “Світ”, 1992. - 152 с.

Черкес Б. С. Архітектура України між Сходом і Заходом (перша половина ХХ ст.) // Урбаністично-архітектурні проблеми міст Галичини. Збірник наукових праць. Під ред. Б. Черкеса та М. Бевза - Львів: Видавництво Державного університету “Львівська політехніка”, 1996. - C. 171 - 172.

Черкес Б. Регіональні особливості архітектури України на європейському тлі // Сучасні проблеми архітектури та містобудування: науково-технічний збірник. Ред. І. Фомін. - K.: КДТУБА, 1998. - Вип. 3. - С. 75 - 80.

Черкес Б.С. Уявлення про архітектуру в епоху сталінізму і їх експорт до Центрально-Східної Європи // Вісник Державного університету “Львівська політехніка” “Архітектура”. - №358. - 1998. - C. 3 -10.

Черкес Б.С. Сталінське планування Львова // Вісник Державного університету “Львівська політехніка” “Архітектура”. “Книга міст Галичини”. - 1999. - № 379. - С. 96 - 106.

Черкес Б.С. Планування повоєнного Львова // Вісник Державного університету “Львівська політехніка” “Архітектура”. -1999. - №375. - С. 3 - 8.

Черкес Б.С., Ракочий Я.В. Перші радянські архітектурні ідеї для Львова (1939-1941) // Містобудування та територіальне планування: Науково-технічна збірка.- К.: КНУБА, 1999. - Вип. 3. - С. 138 - 143.

Черкес Б.С. Радянська архітектура в європейських столицях: пам'ятники полеглим у Берліні та Відні // Вісник Національного університету “Львівська політехніка” “Архітектура”. - 2001. - №429. - С. 19 -35.

Черкес Б.С. Формування ансамблю вулиці Хрещатик // Вісник Національного університету “Львівська політехніка” “Архітектура”. - 2002. - №439. - С. 12 - 34.

Черкес Б. Традиція та ідентичність в новій українській архітектурі // Вісник Національного університету “Львівська політехніка” “Архітектура”. - 2003. - № 486. - С. 71 - 91.

Черкес Б. Теоретичні передумови формування національної ідентичності засобами архітектури // Науково-технічний збірник “Сучасні проблеми архітектури та містобудування”. - Київ, 2003. - № 11 - 12. - С. 129 - 158.

Черкес Б. Архітектурні концепції ідентичностей в процесі трансформації історичного центру Берліна в 1945-1990 роках // Збірка наукових праць ВУЗів художньо-будівельного профілю України і Росії “Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті”. - Харків, 2003-2004. - №3 - 4. - №1- 2. - С. 165 - 178.

Черкес Б. Палац Рад як візуалізація російської національної ідентичності у радянський час // Вісник Львівського державного аграрного університету “Архітектура і сільськогосподарське будівництво” - 2004. - №5. - С. 275 - 286.

Черкес Б. Архітектурна інтерпретація української ідентичності у ХХ столітті // Вісник Національного університету “Львівська політехніка” “Архітектура”. - 2004. - № 505. - С. 3 - 23.

Черкес Б. Функція та ідентичність громадських просторів у пострадянський час. // Досвід та перспективи розвитку міст України. Проблеми планування великих міст: Зб. наук. праць. Відповідальний редактор Ю.М. Білоконь. - К.: Ін-т “Діпромісто”, 2005. - Вип. 8 - С. 49 - 57.

Черкес Б.С. Архітектурний туризм як засіб формування національної ідентичності // Вісник Національного університету “Львівська політехніка” “Архітектура”, “Архітектура і туристичний бізнес” - 2005. - № 531. - С. 19 - 22.

Черкес Б.С. Архітектура на службі влади: гітлерівська реконструкція Берліна // Вісник Львівського державного аграрного університету “Архітектура і сільськогосподарське будівництво” - 2005. - №6. - С. 198 - 206.

Черкес Б., Фомин И. Архитектура городских общественных центров как проявление национальной идентичности в условиях идеологического детерминизма // Досвід та перспективи розвитку міст України. Проблеми планування великих міст: Зб. наук. праць. Відп. ред. Ю.М. Білоконь. - К.: Ін-т “Діпромісто”, 2005. - Вип. 8. - С. 43 - 48.

Черкес Б. Функція та ідентичність форми в історичній трансформації громадського простору міста // Досвід та перспективи розвитку міст України. Наукові дослідження в містобудуванні: Зб. наук. праць. Відп. ред. Ю.М. Білоконь. - К.: Ін-т “Діпромісто”, 2005. - Вип. 9 - С. 38 - 45.

Tscherkes B. Denkmдler von Fьhrern des sowjetischen Kommunismus in der Ukraine. In: Bildersturm in Osteuropa. ICOMOS. Hefte des Deutschen Nationalkomitees, Bd. XIII, Berlin / Mьnchen, 1994. - S. 39 - 45.

Tscherkes B., Hofer E. Stalinistische Architektur in der Ukraine. In: Stalinistische Architektur unter Denkmalschutz? ICOMOS. Hefte des Deutschen Nationalkomitees, Bd. XX, Berlin / Mьnchen, 1996. - S.78 - 85.

Tscherkes B., Hofer E. The Psalm of Stalinism. Kiev: Center of Government of the Ukrainian Soviet Socialist Republic. In: Mastering the City. North-European City Planning 1900 - 2000. Ed. Bosma K. and Hellinga H. Rotterdam / Тhe Hague: NAI Publishers / EFL Publications. 2^nd volume, 1997. - Р. 98 - 111.

Tscherkes B., Hofer E. The Building of Galician Seym in Lvov. In: Mayors and City Halls. Local Government and the Cultural space in the Late Habsburg Monarchy. Ed. Purchla J. Cracow: Poligraficzny Cenzus Publishers, 1998. - Р. 209 - 223.

Tscherkes B. Lviv // Цffnung der Grenzen. Architektur nach 1989. - Graz: Verlag Haus der Architektur Graz, 1999. - S. 56 - 67.

Tscherkes B. Genetic manipulation. Modern architecture and sculpture in Ukraine - Rotterdam: Archis. - 2000. - №2. - P. 26 - 37.

Tscherkes B. Outstanding cultural landscapes in Ukraine. // The regional expert meeting on cultural landscapes in Eastern Europe. - Paris - Warsaw: UNESCO-World Heritage Centre. - 2000. - Р. 103 -107.

Tscherkes B. Architektur in der neuen Ukraine // Цsterreichische Osthefte, Цsterreichisches Ost- und Sьdosteuropa-Institut, Hefte 3/4, Ukraine. Ed. Peter Jordan, Andreas Kappeler, Walter Lukan und Josef Vogl. - Wien - Berlin - Bruxelles - New-York - Oxford: Peter Lang Verlag der Wissenschaften, 2000. - S. 641 - 655.

Tscherkes B. Die Geschichte der Kreschtschatik-StraЯe. - Berlin: Bauwelt. - 2001. - №48. - S. 40 - 57.

Tscherkes B., Hofer A. Stдdtebau in Osteuropa. Featuring Kiew, Moskau, St.Petersburg. - Wien: Institut fьr Stдdtebau und Raumplanung Technische Universitдt Wien. Materialien zu Stдdtebau und Raumplanung. - 2001. - Nr. 17. - 216 s.

Tscherkes B. Zauber meiner Seele. Anatoli Poljanski und die Pionierrepublik Artek auf der Krim, in: Glьck Stadt Raum in Europa 1945 bis 2000, Hrsg. im Auftrag der Akademie der Kьnste in Berlin von Romana Schneider und Rudolf Stegers. - Basel - Berlin -Boston: Birkhдuser, 2002. - S. 76 - 81.

Tscherkes B. Stalinist Visions for the Urban Transformation of Lviv, 1939 - 1955. // Harvard Ukrainian Studies. Lviv: A City in the Crosscurents of Culture. Volume XXIV, Ed. John Czaplicka. - Cambridge, Massachusetts: Ukrainian Research Institute Harvard University, 2002. - Р. 205 - 222.

Tscherkes В. The architectural identity of “European suburbs”: the perception of Ukraine. // Ideals in concrete. Exploring Central and Eastern Europe. - Rotterdam: NAI Publishers, 2004. - Р. 59 - 64.

Tscherkes В. “We want to eliminate all traces of the war!”. Post-war Reconstruction in Soviet Posters. // Happy.Cities and Public Happiness in Post-War Europe, Cor Wagenaar (ed.). - Rotterdam: NAI Publishers, 2004. - Р. 33 - 43.

Tscherkes В. The Kreshtchatik. // Happy. Cities and Public Happiness in Post-War Europe, Cor Wagenaar (ed.). - Rotterdam: NAI Publishers, 2004. - Р. 52 - 62.

Tscherkes В. “Everybody wanted to see the symbol of the ideology disappear”.Construction and Demolition of Lenin's Statue in Lviv. // Happy.Cities and Public Happiness in Post-War Europe, Cor Wagenaar(ed.). - Rotterdam: NAI Publishers, 2004. - Р. 374 - 382.

Tscherkes В. “Artek, artek! - Joy of My Heart!”. // Happy.Cities and Public Happiness in Post-War Europe, Cor Wagenaar (ed.). - Rotterdam: NAI Publishers, 2004. - Р. 427 - 444.

Tscherkes B. New Traditionalism in the Ukraine. // Architectural Imitations. Reproductions and Pastiches in East and West. Ed. by Denslagen W., Gutschow N. - Maastricht: Shaker Publishing, 2005. - P. 313 - 341.

Tscherkes B. Stadt und Identitaet in postsowjetischer Zeit. // A. Hofer, K. Semsroth, B. Tscherkes Urbane Metamorphosen fuer die Krim. - Wien: LIT Verlag, 2006. - S. 118 -131.

Анотація

Черкес Б.С. Національна ідентичність в архітектурі громадських центрів столичних міст в умовах ідеологічної детермінації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора архітектури за спеціальністю 18.00.01. - Теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури. - Київський національний університет будівництва і архітектури, Київ, 2006 р.

Дисертаційне дослідження присвячене визначенню архітектурно-планувальних закономірностей у пошуках національної ідентичності під час формування громадських центрів столичних міст в країнах з досвідом авторитарного правління. На конкретних прикладах архітектури громадських центрів Києва, Москви та Берліна визначено аналогії та відмінності в інтерпретації проявів національної ідентичності у країнах з різним історичним досвідом та національною культурою. У наукову галузь архітектури і містобудування введено категорії “ідентичності” та “національної ідентичності” і розроблено концепцію її визначення як порівняльної сутності закономірних процесів формування та історичної трансформації громадських міських центрів під впливом політичних чинників. Розроблено і використано матрицю ідентичностей і функцій та класифікацію ознак архітектури міських громадських центрів на основі трьох проявів поняття “ідентичність” як порівняльної сутності явища. Запропоновано методику їхнього визначення. Виявлено значення політичних ідей, програм та міфів для формування національної ідентичності, а також її прояви у функціональному змісті та архітектурній формі міських громадських центрів. У дослідженні виявлені архітектурні засоби утвердження ідентичності. Висновки та положення дисертаційного дослідження стануть інформаційно-методичною базою для державних проектів та міжгалузевих програм у напрямку архітектурно-планувальної організації урбаністичних структур в Україні і сусідніх країнах Євросоюзу і СНД. Дисертація відкриває новий напрям в теорії архітектури і містобудування, що ґрунтується на врахуванні категорії “ідентичності”.

Ключові слова: архітектура, ідентичність, національна ідентичність, громадські центри, столичні міста, Центрально-Східна Європа, авторитарні держави, ідеологічна детермінація

Аннотация

Черкес Б.С. Национальная идентичность в архитектуре общественных центров столичных городов в условиях идеологической детерминации.-Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора архитектуры по специальности 18.00.01. - Теория архитектуры, реставрация памятников архитектуры. - Киевский национальный университет строительства и архитектуры, Киев, 2006 г.

Диссертационное исследование посвящено определению архитектурно-планировочных закономерностей в процессе поиска национальной идентичности при формировании общественных центров столичних городов в странах с опытом авторитарного правления. На конкретних примерах архитектуры общественных центров Киева, Москвы и Берлина определены аналогии и отличия в интерпретации национальной идентичности в странах с различным историческим опытом и национальной культурой. В научную отрасль архитектуры и градостроительства введены категории “идентичности” и “национальной идентичности” и разработана концепция их определения, как сравнительной сущности закономерных процессов формирования и исторической трансформации общественных городских центров под влиянием политических факторов.

На основе анализа политических предпосылок, которые вначале содействовали утверждению, а позже, - разрушению тоталитарных систем в СССР и Германии, определено, что в этих странах происходили аналогичные процессы формирования и трансформации архитектурно-планировочной структуры их столичных общественных центров, которые характеризуются следующими общими проявлениями: - созданием больших общественных пространств на основе композиционных осей и симметричных планировочных структур;- использованием (или разрушением) памятников архитектуры и градостроительства для утверждения национальной идентичности; - оперированием крупномассштабными зданиями-символами в планировочных композициях и для утверждения политических доктрин и мифов.

В исследовании разработана и использована матрица идентичностей и функций и предложена классификация признаков содержания архитектуры городских общественных центров на основе трёх проявлений понятия “идентичность”: - функциональной структуры общественных центров; - их пространственного значения, - часовой периодизации.

Установлено, что утверждение, а, потом, разрушение тоталитарных режимов и связанной с ними нацональной идентичности в архитектурно-планировочной структуре общественных пространств центров столичных городов подчиняется следующим закономерностям: - режим размещает его репрезентативные пространства в исторически сформированных центрах городов, разрушая, тем самым, старую национальную идентичность; - площадь вновь созданных монофункциональных общественных пространств увеличивается в 2-3 раза по сравнению с предыдущим периодом ; - после краха режима наступает радикальное или постепенное уменьшение и трансформация созданного им общественного пространства.

Определено значение политических идей, программ и мифов для формирования национальной идентичности и их проявление в функциональном содержании и архитектурной форме городских общественных центров. Политическая трансформация общества ведёт к формированию новой парадигмы его развития и поиска новой идентичности, которая основывается на отрицании старой: создается новая политическая мифология, производится ревизия истории, осуществляется перевод новых мифов на язык архитектуры и их визуализация в градостроительных ансамблях и архитектурных сооружениях.

Утверждение новой власти и идентичности по-новому относится к вопросам охраны существующих памятников архитектуры и восстановления утраченных. В работе количественно определено и введено в теорию архитектуры понятие “ямы идентичностей”, т.е. явления, связанного с сознательным разрушением архитектурных памятников и произведений предыдущей эпохи и лишения их признаков бывшей идентичности. Тем самым обоснована необходимость оперативной охраны архитектурного наследия, связанного с предыдущей идентичностью и необходимость скорейшего объявления его памятным и взятия под государственную охрану. Это положение также обосновывает необходимость учета категории “национальная идентичность” в теории и практике современной архитектуры и градостроительства.

Выводы и результаты диссертации станут информационно-методологической базой для государственных проектов и межотраслевых программ в области архитектурно-планировочной организации урбанистических структур в Украине, соседних странах СНГ и Евросоюза. Диссертация открывает новое направление в теории архитектуры и градостроительства, основанное на учете категории “идентичности”.

Ключевые слова: архитектура, идентичность, национальная идентичность, общественные центры, столичные города, Центрально-Восточная Европа, авторитарные государства, идеологическая детерминация

Annotation

Tscherkes B.S. The National Identity in the Architecture of Public Centers of Capital Cities under the Condition of Ideological Determination . - Manuscript.

Dissertation on defending the scientific degree of Doctor of Architecture by specialty 18.00.01. - Theory of architecture, restoration of architectural monuments. - Kyiv National University of Construction and Architecture, Kyiv, 2006.

The disseration investigates laws that govern the architectural planning of public centers while searching for national identity in states which experienced times of totalitarian rules. Analogies and differences in the interpretation of national identity in states with different historic background and national cultures are defined with concrete examples taken from the architecture of the public centers of Kyiv, Moscow and Berlin. The two categories “Identity” and “National Identity” are introduced to the scientific branch of architecture and city planning, their concept and definition is worked out as a consequence of law-governed processes in the historic transformation of public centers of cities under the influence of political factors. A matrix for identities and functions of public spaces is introduced and used in this dissertation, as well as a classification of the characteristic features of the architecture of public centers based on three appearances of the concept of identity. A methodology was worked out to define these appearances in concrete public centers. The dissertation shows the meaning of political ideas, programmes and myths when forming national identities and how these ideas, programmes and myths are reflected in the function and architectural forms of public centers in cities. The research discoveres and defines the architectural means which enforce national identities. The results and conclusions of the dissertation will become the methodological and informational basis for state projects and interdisciplinary programmes in the architectural and planning organisation of urban structures in the Ukraine and in the neighbouring countries of Europe Union and the CIS. The dissertation establishes a new direction in the theory of architecture and city planning which takes into account the category “Identity”.

Key words: architecture, identity, national identity, public centers, capital cities, Central-Eastern Europe, totalitarian states, ideological determination.

Размещено на Allbest.ru