Композиційні аспекти формування квартальної забудови Львова кінця ХVІІІ – початку ХХ століть

Размещено на http://allbest.ru

Національний університет «Львівська політехніка»

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури

18.00.01 - теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури

Композиційні аспекти формування квартальної забудови Львова кінця ХVІІІ - початку ХХ століть

Виконала Ідак Юлія Володимирівна

ЛЬВІВ - 2006



АНОТАЦІЯ

Ідак Юлія Володимирівна. Композиційні аспекти формування квартальної забудови Львова кінця ХVІІІ - початку ХХ століть, дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.01 - теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури. - Національний університет „Львівська політехніка”, Львів, 2006.

Дисертацію присвячено виявленню принципів формування планувально-просторової структури міської тканини історичної частини Львова, сформованої в період кін. XVIII - поч. ХХ ст. У дисертації деталізовано поняття “міська тканина” і ґрунтовно проаналізовано її основну складову - квартальну забудову. На основі картографічного матеріалу визначено особливості морфології архітектурно-планувальної структури квартальної забудови та розроблено типологію планувальної структури історично сформованої квартальної забудови Львова. Здійснено композиційний аналіз фронту квартальної забудови центральної частини Львова і визначено основні типи композиційного вирішення фронту квартальної забудови. Висновки роботи можна використовувати для опрацювання напрямів сучасного розвитку об'ємно-просторової структури квартальної забудови у сформованому історичному середовищі.

квартальний забудова архітектурний містобудівельний



1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Одним із важливих завдань під час реконструкції історично сформованих міст в умовах збереження культурної спадщини є науково обґрунтоване оцінювання їхнього історичного середовища, яке можна здійснити на основі поглибленого аналізу особливостей складеної архітектурно-містобудівельної структури на всіх етапах її еволюції. Зв'язок композиційних побудов різних епох, якого раніше досягали за рахунок спільності технічних можливостей, у теперішній час потрібно досягати аналізом внутрішніх композиційних закономірностей архітектурної спадщини і свідомого її збереження. Це дасть змогу не лише зберегти своєрідність історично-сформованих міст, а й сприятиме вирішенню актуальних проблем, що є перед містами сьогодні.

Актуальність теми. Містобудівельні чинники, які діють в Україні, безпосередньо впливають на подальшу розбудову та ущільнення міст. Під їх впливом відбуваються зміни у об'ємно-просторовій структурі кварталів, а саме: у планувальній структурі та фронті історичної забудови. Проте ознакою сучасного містобудування є недбале ставлення до культурної спадщини історичних міст.

Зміна історично сформованої структури спостерігається і в центральній частині Львова. Регенерацію містобудівельного середовища та пристосування нової забудови здійснюють без належного наукового обґрунтування. Проектанти часто ігнорують особливості композиційної побудови планувальної структури та фронту історичної квартальної забудови, а вимоги до збереження історичного середовища передбачають повноцінне історико архітектурне обґрунтування.

Тому актуальною є проблема визначення закономірностей і особливостей композиційної побудови планувальної структури та фронту квартальної забудови Львова, сформованої в період кін. ХVІІІ - поч. ХХ ст.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Напрям проведеного дослідження підтриманий загальнодержавною програмою збереження та використання об'єктів культурної спадщини на 2004 - 2010 рр., затвердженої Законом України від 20.04.2004 р. Дисертаційне дослідження збігається з основним напрямом наукової роботи кафедри дизайну та основ архітектури Національного університету „Львівська політехніка” - „Вивчення архітектурної спадщини та значення художніх дисциплін у формуванні творчого мислення архітектора” і виконане у рамках співпраці між Національним університетом „Львівська політехніка” та Технічним університетом Відня (стажування у 2004 р.), баварсько-українського кооперативного проекту „Вступ до теорії і практики з догляду за пам'ятками” (стажування у Баварському Крайовому Управлінні по догляду за пам'ятками у 2004 р.) та проекту INTERsave Шведської королівської академії наук (2003 - 2004 рр.).

Мета дослідження полягає у визначенні закономірностей і особливостей формування композиційної побудови планувальної структури та фронту квартальної забудови історичної частини Львова, сформованої в період кін. ХVІІІ - поч. ХХ ст.

Основні завдання дослідження:

1. Узагальнити міжнародний і вітчизняний досвіди дослідження композиційних аспектів квартальної забудови історично сформованих міст та проаналізувати стан досліджень архітектурно-містобудівельних об'єктів історичної частини Львова, сформованих у період кін. ХVІІІ - поч. ХХ ст.

2. Розкрити основні поняття та методи дослідження архітектурно-планувальної структури квартальної забудови і опрацювати власну методику дослідження її композиційної побудови.

3. Виявити основні типи планувальної структури квартальної забудови Львова, сформованої в період кін. ХVІІІ - поч. ХХ ст.

4. Визначити особливості композиційної побудови фронту квартальної забудови центральної частини Львова та виявити її основні типи.

5. Проаналізувати тенденції розвитку композиційної побудови фронту квартальної забудови Львова досліджуваного періоду.

Об'єкт дослідження - квартальна забудова центральної частини Львова сформована у період кін. ХVІІІ - поч. ХХ ст.

Предмет дослідження - закономірності і особливості композиційної побудови планувальної структури та фронту квартальної забудови.

Межі дослідження - часові межі дослідження охоплюють кін. ХVІІІ - поч. ХХ ст. - період входження Галичини до складу Австрійської імперії та розвиток Львова як столичного міста (1772-1918 рр.). Територіально межі дослідження включають квартальну забудову Львова в межах історичного ареалу.

Методи дослідження передбачають застосування теоретичних загальнонаукових підходів та методів, необхідних для вивчення архітектурно-містобудівельних об'єктів: натурні обстеження, типологічна класифікація, морфологічний, композиційний, порівняльний та узагальнювальний аналізи.

Наукова новизна одержаних результатів:

1. Викладено новий погляд на формування архітектурно-містобудівельної структури Львова кін. ХVІІІ - поч. ХХ ст. як інтегральне, комплексне явище та як художній феномен.

2. Опрацьовано методику комплексного дослідження композиційних аспектів квартальної забудови історично сформованої частини міста.

3. Розроблено типологію планувальної структури квартальної забудови Львова досліджуваного періоду.

4. Здійснено композиційний аналіз фронтів квартальної забудови Львова кін. ХVІІІ - поч. ХХ ст. та виявлено основні типи його композиційного вирішення.

5. Виявлено закономірності еволюційних змін композиційної побудови фронту квартальної забудови Львова, сформованої в період кін. ХVІІІ - поч. ХХ ст.

Особистий внесок автора в одержання наукових результатів, викладених в дисертації. Основний зміст роботи висвітлений на 18-ти друкованих аркушах, в яких:

– деталізовано поняття „міська тканина” та визначено основні характеристики її об'ємно-просторової структури;

– досліджено поетапний розвиток квартальної забудови, сформованої в період кін. XVІІІ - поч. ХХ ст., на підставі опрацювання картографічного матеріалу;

– опрацьовано методику комплексного дослідження квартальної забудови історично сформованої частини міста;

– визначено основні типи композиційного вирішення фронту квартальної забудови Львова досліджуваного періоду.

Практичне значення результатів

1. Результатами досліджень доповнено викладення теоретичних основ композиційного аналізу забудови, що можна використати у відповідних лекційних курсах та на практичних заняттях для базової спеціальності „Архітектура”.

2. Узагальнені матеріали натурних обстежень і опрацьовану методику дослідження можна використовувати для розроблення нормативної бази з архітектурно-містобудівного проектування у історичних містах та опрацювання місцевих правил забудови.

3. Результати досліджень можна використовувати для розроблення проектів регенерації історичного середовища Львова та під час подальших поглиблених вивченнях структури міста.



2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

РОЗДІЛ 1. ДОСВІД ДОСЛІДЖЕННЯ КВАРТАЛЬНОЇ ЗАБУДОВИ МІСТ. Наукові підходи до аналізу архітектурно-планувальної структури міст дали змогу виявити і систематизувати існуючу термінологію, яка б найповніше відповідала цій тематиці дослідження: каркас - міська тканина - квартал - забудова - композиційний аналіз. У теоретичних дослідженнях більшість авторів, аналізуючи проблему величини міста та його наповнення, оперують поняттям “міська тканина”. Для дослідження історично-сформованих частин міста з метою збереження їхньої особливості поняття міської тканини є ключовою характеристикою містобудівельної системи. Вона є елементом урбаністичної системи, який заповнює простори у каркасі. Її невід'ємною складовою є квартал, сформований сукупністю будинків - забудовою. За просторовими характеристиками забудову, за А. Мардером, можна поділити на квартальну (периметральну), рядкову та дисперсну.

Оскільки об'єктом дослідження є квартальна забудова, сформована в період кін. ХVІІІ - поч. ХХ ст. як головна складова центральної історично сформованої частини Львова, то основну увагу приділено цьому порівняно автономному композиційно завершеному просторові. Основними ознаками планувальної структури квартальної забудови є щільність та композиційне розпланування.

На відміну від каркасу, з домінуючими елементами планувальної структури, у квартальній забудові переважають об'ємно-просторові характеристики. Головною характеристикою об'єму квартальної забудови є фронтальна площина - фронт забудови, який об'єднує фасади одної з сторін кварталу. Цей елемент міського середовища слугує межею між шляхом (простором каркасу) та міською тканиною. Він є насичений архітектурними елементами і його можна характеризувати різними особливостями композиційної побудови архітектурних форм чи ансамблю загалом.

Як джерельну базу для вивчення містобудівного і архітектурного розвитку історичної частини Львова було використано бібліографічні та історичні картографічні матеріали, які документують різні стани архітектурно-планувальної структури забудови міста в різні часові епохи.

Ґрунтовні дослідження історії та основ містобудування висвітлені у багатьох працях німецьких та австрійських, англійських, італійських, російських, французьких, швецьких дослідників. Ці автори висвітлюють принципи містобудування і порівнюють зміни впродовж багатьох століть, що загалом збагачує теорію урбаністики та покращує практику містобудування.

Методика аналізу планувальної та об'ємно-просторової структури квартальної забудови, яку прийнято для Львова, опирається на теоретичні аспекти, опрацьовані в численних наукових працях вітчизняних авторів.

Важливим є огляд аспектів впливу культурно-історичного процесу на формування архітектурно-просторового середовища в історично сформованих частинах міста. На основі аналізу архітектурної практики А. Іконніков, А. Кучмар, С. Шольц, М. Кюнцель, Д. Калвей, А. Маслов розкривають закономірності архітектурно-будівельної діяльності і розглядають історико-теоретичні та художньо-композиційні аспекти. Цінними є праці, в яких висвітлено проблему реорганізації міст^.. У них проаналізована трансформація квартальної забудови, яка під час еволюції набуває зовсім іншого образу.

У 1990-ті - 2000-ні рр. значно інтенсифікувалося вивчення історії Львова, його містобудівельної структури та міського укладу. Ці праці можна поділити на декілька груп: до першої групи належать публікації містобудівного характеру, у тому числі публікації, присвячені формуванню історичного, політичного, культурологічного розвитку Львова та динаміки демографічних процесів. У другій групі об'єднані праці, в яких висвітлені стилістичні характеристики забудови, з властивими їй закономірностями і особливостями, розвиток та удосконалення об'ємно-розпланувальних рішень. До цієї групи можна зарахувати й дослідження про окремі типи споруд, їхню реорганізацію та вплив на формування міського середовища.

Розпланувальна структура та „образ” квартальної забудови у різні періоди були неоднакові. Проте у всіх випадках вона володіла характеристиками щільності, мала притаманну до періоду композиційну побудову архітектурно-планувальної структури.

Основні функції міст, найчастіше потреби торгівлі та оборони, визначали тип розпланування давньоісторичних міст. Міська тканина в архаїчний період мала вільне, а згодом регулярне та модульне розпланування з високою щільністю забудови. Розвиток забудови та її об'ємно-просторових характеристик був спрямований всередину кварталів житлово-репрезентативного характеру. Фронт забудови не володів чітко вираженими рисами і мав статичний характер. У середньовічному місті особливості квартальної забудови були визначені завдяки радіально-кільцевому типу розпланувальної структури. Внутрішні дворики залежали від функціонального призначення забудови. В епоху Відродження переважала ансамблевість - гармонійна єдність просторової композиції, яка об'єднувала забудову і зелені насадження. Фасад кожного будинку мав індивідуальний характер, який створювали композиційною побудовою архітектурних форм та деталей - карнизами, сандриками, ордерами тощо. У формуванні квартальної забудови періоду ХVІІІ - кін. ХІХ ст. об'єднані такі стилі: бароко, класицизм та історизм. Особливу увагу було звернено на вирішення композиційних характеристик фронтальної площини забудови. У період бароко архітектурні композиції формуються складними ритмічними побудовами, рухом мас та різноманітністю пропорцій. На зміну бароковим традиціям приходить строгість і ясність класичної архітектури. Планувальна структура квартальної забудови в період історизму була щільною, а її оболонка мала площинний характер, який формував обрис вулиць. Післявоєнний період ХХ ст. відзначився кардинальними змінами у архітектурно-планувальній структурі квартальної забудови.

РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КОМПОЗИЦІЙНОГО АНАЛІЗУ. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ КВАРТАЛЬНОЇ ЗАБУДОВИ. Для проведення досліджень застосовано комплекс загальнонаукових та архітектурних методів і послідовність їх використання під час аналізу архітектурно-планувальної структури квартальної забудови історичної частини Львова.

Враховуючи визначення основних характеристик квартальної забудови, окреслено різні рівні.

Рівень макро - дослідження містобудівельних характеристик квартальної забудови - передбачає застосування методів:

– морфологічного аналізу, що полягає у визначенні послідовності творення характеру архітектурно-планувальної структури квартальної забудови;

– композиційного аналізу планувальної структури квартальної забудови, що уможливлює виявлення закономірностей формування квартальної забудови щодо розпланувального каркасу;

– типологічної класифікації, що дає змогу визначити і охарактеризувати основні типи планувальної структури квартальної забудови за щільністю, комунікаційністю, композиційними характеристиками розпланування квартальної забудови та компонуванням забудови в межах кварталу.

Рівень мікро - дослідження фронту квартальної забудови - передбачає:

- морфологічний аналіз, що полягає у визначенні об'ємно-просторового творення фронту забудови;

- аналіз композиційної побудови фронту забудови: вибір типу симетрії чи асиметрії, масштабність, ритмічність побудови архітектурних форм, характер членування, розміщення домінант і акцентів, деталізація архітектурних елементів - декор, фактура поверхні.

До методів, які використані для дослідження на макро- і мікрорівнях, належать:

– метод порівняльного аналізу, який дає змогу виявити основні ознаки формування планувальної і об'ємно-просторової структури квартальної забудови та окремих її складових;

– метод узагальнення, який використано для обґрунтування особливостей формування типів планувальної структури та фронту квартальної забудови.

Відповідно до поставлених завдань розроблена така методологічна послідовність дослідження квартальної забудови центральної частини Львова:

– історичний аналіз (визначення етапів формування планувальної структури квартальної забудови);

– морфологічний та композиційний аналізи планувальної структури квартальної забудови;

– визначення та класифікація типів планувальної структури квартальної забудови;

– характеристика архітектурно-просторової організації та композиційний аналіз фронту квартальної забудови;

– виявлення закономірностей еволюційних змін композиційної побудови фронту квартальної забудови Львова в період кін. ХVІІІ - поч. ХХ ст.

Одним із аспектів професійної діяльності архітектора була і є композиція, яка трактується поєднанням окремих елементів в єдину цілісну об'ємно-просторову структуру будинку чи архітектурного ансамблю. Важливе значення відводять композиції відомі вітчизняні та зарубіжні дослідники. Їхньою метою було визначення закономірностей формування архітектурно-просторового середовища та пластичних якостей споруд, що лягло в основу цього дослідження.

Аналізуючи фронт забудови, можемо припустити, що єдність композиції утворює площина та об'єми, які, ґрунтуючись на певних композиційних закономірностях, формують фронтальну площину квартальної забудови. Вони становитимуть композиційну єдність, якщо будуть безпосередньо пов'язані з засобами архітектурної композиції: частина і ціле, головне і другорядне, фон і акцент, симетрія і асиметрія, контраст і нюанс, ритм і метр, статика і динаміка, пропорція, масштаб тощо. Своєю чергою такі чинники, як колір, світлотінь, фактура виступають допоміжні засобі і, залежно від побудови, підсилюють чи послаблюють тектоніку архітектурної форми.

Враховуючи напрям дослідження та поставлені у дисертації завдання, основу композиційного аналізу становитиме виявлення архітектоніки фронту квартальної забудови та особливостей її побудови. А її результатом буде визначення прийомів, що проявлятимуться у пропорціюванні, виборі типу симетрії чи асиметрії, ритмізації форм, акцентуванні, членуванні та інших прийомах.

РОЗДІЛ 3. ПЕРІОДИЗАЦІЯ ТА ЗМІНА ТИПІВ ПЛАНУВАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ КВАРТАЛЬНОЇ ЗАБУДОВИ. Етапи розвитку квартальної забудови Львова досліджуваного періоду встановлено на основі опублікованих досліджень попередників та картографічного аналізу. У роботі прийнято поділ на п'ять етапів: 1829, 1856, 1871, 1890 та 1917 рр., що зумовлено картографічним матеріалом. Для кожного з них зроблено графічний порівняльний аналіз формування тканини міста. Виявлено специфіку історичних етапів розвитку, яка проявилась у формуванні: розпланувальної структури містобудівного каркасу та об'ємно-просторової структури забудови у кварталах.

І етап: 1772-1829 рр. - розвиток планувальної структури квартальної забудови в середмісті та в місцях знесення міських фортифікацій; у передмістях істотних змін не відбувається. Окрім вже існуючої високощільної забудови, утворилися нові типи: периметрально-дворова, фронтальна та фрагментарно-рядова забудови. Забудова середмістя почала зливатися із забудовою передмість, утворюючи один суцільний конгломерат.

ІІ етап: 1829-1856 рр. - зміни у об'ємно-просторовій структурі квартальної забудови середмістя; розвиток та формування нових типів квартальної забудови на передмістях: периметральна сформована і несформована забудови.

ІІІ етап: 1856-1871 рр. - середмістя без істотних змін; розвиток та ущільнення планувальної структури квартальної забудови на передмістях у районах новостворених вокзалів. Спорудження вокзалів спричинило розвиток периметрального типу забудови. За умов ущільнення квартальної забудови продовжується зміна дисперсного типу на фронтальний та фрагментарно рядовий типи забудови.

ІV етап: 1871-1890 рр. - продовжується ущільнення планувальної структури квартальної забудови на передмістях; територіальний розвиток забудови і зміна дисперсного типу забудови у рядову з подальшим формуванням вже існуючих типів квартальної забудови; виникнення територій спеціального призначення (промислових, торговельних, громадських тощо). Ущільнюють простори між головними дорогами. Збільшується площа периметрального типу квартальної забудови. Із розвитком промисловості зростає кількість і площа промислових районів, разом з тим зростають поверхні зелених насаджень: парків, скверів, садів тощо.

V етап: 1890-1917 рр. - „санація” середмістя; подальше ущільнення квартальної забудови на передмістях. Після реалізованих урбаністичних заходів наприкінці ХІХ ст. у щільно забудованому середмісті з'являється система відкритих просторів. Розбудова Львова відбувається переважно вздовж основних комунікаційних шляхів та вулиць передмість, де в кін. ХІХ - поч. ХХ ст. міська тканина зазнала найбільших змін. Щільна та висока забудова формується по периметру кварталів. На периферії міста забудову становлять вільно розпорошені об'єкти, серед яких великі будинки громадського значення. Відбувається і просторовий розвиток забудови всередині раніше збудованих кварталів: добудовують флігелі та господарські приміщення.

Морфологія квартальної забудови Львова є різноманітною. Виділено кілька основних планувальних схем формування забудови на міській території: тип „блок” і комбінований тип. Найпростішою формою у структурі забудови ділянки є „блок” - будівля на основі прямокутника, яку формують головним фасадом до вулиці. Ця форма є основою для подальшої еволюції. Наступний тип формують нарощенням простих форм залежно від ширини і довжини ділянки, відповідно на вузьких ділянках характерна Г-подібна форма, на широких - П-подібна, на довгих - замкнута планувальні композиції. У всіх випадках забудова розвивається вглиб ділянки.

Міську забудову центральної частини Львова досліджуваного періоду традиційно розглядають за критеріями, які передбачають різний характер аналізу, а саме:

а) функціональне призначення забудови впливало на формування як об'ємно-просторової структури, так і композиційного вирішення фронту забудови. У центральній частині міста квартали сформовані житловими будинками з вкрапленнями найрізноманітніших функцій. На віддаленій від центральної частини території переважали квартали з суто житловими або громадськими будівлями, які розривали однорідність квартальної забудови. Своєю чергою промислові споруди ставали кристалізаторами розвитку квартальної забудови;

б) складовою об'ємно-просторової структури квартальної забудови є внутрішньоквартальні простори. Їх формування залежить від конфігурації кварталу, типу забудови та його розташування в системі міста. Так, у центральній частині міста переважають одинарні тупикові чи наскрізні подвір'я. На більшій віддалі від центральної частини міста внутрішні дворики формують систему внутрішніх просторів. На периферії внутрішні дворики становлять один простір у кварталі;

в) стильові характеристики забудови визначають її естетичні якості і проявляються через сукупність ознак та особливостей організації архітектурної форми, яка характерна для певного історичного періоду.

На основі проведеного аналізу картографічних матеріалів виявлено типи планувальної структури квартальної забудови центральної частини Львова:

а) щільна забудова (площа забудови становить (80-90%):

– високощільна середньовічна із заданою планувальною єдністю принципів формотворення житлового середовища, що складається з окремих ланок, однакові розміри яких зумовлювало середньовічне будівельне законодавство. Квартали прямокутної форми із співвідношенням сторін, щонайменше, - 2/3. Подвір'я - одинарні, тупикові та прохідні;

– периметрально-дворова (підвид - анфіладна) забудова характерна для периферійних кварталів середмістя, забудованих у ХІХ ст. Такому типу притаманні квартали прямокутної, видовженої форми із співвідношенням сторін - 1/1, 1/2, 1/3. Структура периметрально-дворової анфіладної забудови з дрібним членуванням, ширина ділянок 20-40 м. Подвір'я - подвійні, анфіладні, прохідні; б) нещільна забудова:

– периметральна сформована (розбудована і не розбудована флігелями) забудова формує периметр ділянки на територіях, які безпосередньо прилягають до середмістя. Розбудований флігелями внутрішньоквартальний простір формує систему закритих та напівзакритих внутрішніх двориків. Такий тип забудови поширений переважно на ділянках трикутної та чотирикутної форми із співвідношенням сторін 1/1, 1/2. Щільність забудованої поверхні - 30-50%;

– периметральна несформована забудова формується по периметру ділянки, проте не закриває його. Подвір'я напіввідкриті, внутрішній простір збільшується. Квартали трикутної та неправильної багатокутної форми. Щільність забудованої поверхні - 30-40%;

– фронтальна забудова формується в периферійних районах вздовж розвинутих доріг. Забудова сформована з однієї сторони кварталу з поступовим проникненням вглиб ділянки. Внутрішній простір, в окремих випадках, є складовою міського простору (скверів, парків, садів). Щільність забудованої поверхні - 15-40%;

– фрагментарно-рядова забудова розвивається в периферійних районах міста, на територіях з малою концентрацією виробництва та нерозвиненою сіткою доріг. Забудова розосереджена по периметру кварталу. Ділянки довільної форми залежно від трасування вулиць, рельєфу та інших природних компонентів. Щільність забудованої поверхні - 5%-15%;

– дисперсна забудова характерна для околиць міста та його передмість. Забудова складається з палаців та будинків міського або сільського типу. Наприкінці періоду з'являються вілли, властивою ознакою для було гармонійне поєднання будинку і природного середовища. Щільність забудованої поверхні 5-10%.

Часто функціональне призначення забудови (громадський, навчальний та інший тип будівель) змушувало розташовувати будівлю в центрі або в глибині ділянки. Такий підхід мав локальний характер і не впливав на загальну схему типів квартальної забудови.

РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ КОМПОЗИЦІЙНОГО ВИРІШЕННЯ ФРОНТУ КВАРТАЛЬНОЇ ЗАБУДОВИ. Формування фронту квартальної забудови здійснено за загальними принципами побудови фасадів, які поєднують класичні засоби та прийоми архітектурної композиції. Проте характер поєднання різних архітектурних елементів відображає стильові характеристики епохи та індивідуальність забудови.

В архітектурі Львова кін. ХVIII - поч. ХХ ст. композиційну виразність фронту забудови, як правило, створюють об'єми та пластика поверхні. Безпосередньо впливають на формування композиції фронту забудови також колір, світлотінь та фактура поверхні.

У роботі аналіз формотворення архітектурних елементів зосереджено на об'ємності та рельєфності фасаду. Об'ємність фасаду виражається сукупністю елементів об'ємного характеру, до яких належать вежі, аттики, ризаліти, еркери, балкони, портали тощо. Всі вони розраховані на сприйняття з різних сторін і на будь-якій висоті. Одною з важливих якостей композиції об'ємних елементів є виражена тривимірність, що надає їм домінантного значення. Конфігурація об'ємів є здебільшого передбачена і обмежена кубом, паралелепіпедом, П-подібною композицією, циліндром, сегментом, трикутником тощо.

Рельєфність фасаду виражається елементами, які належать до площини стіни: карнизи, сандрики, міжповерхові пояски, руст, декор тощо. Вони відіграють вирішальну роль при відсутності елементів об'ємного характеру. Елементи, які належать до площини стіни розраховані на фронтальний вигляд і сприймаються в масі або в комбінації один з одним: наприклад, рустований цоколь, ритм сандриків тощо. Конфігурація елементів має найрізноманітніші форми: від строго геометричних до набору криволінійних форм.

Для сформованих фронтів квартальної забудови з різними морфологічними особливостями і стереотипним набором архітектурних елементів проведено детальний композиційний аналіз. Кожному фронту притаманний відповідний характер.

Вул. С.Крушельницької (1 - 25) - у суцільній забудові присутня рівнозначність будинків, рівномірність акцентів, багатство декору і єдність прийомів витриманих у різних стилях. Рівномірне розподілення архітектурних елементів, ритмічне розташування акцентів супроводжується збільшенням „кулісності” композиції фронту забудови. Фасади, в більшості, симетричні, багато оздоблені, розраховані на сприйняття з однієї оптимальної точки зору. Чергування вертикального та горизонтального членувань є врівноважене. Пропорції горизонтального членування постійні.

Вул. П.Дорошенка (Ю. Словацького, 3 - П. Дорошенка, 38 - 64) - фронту забудови характерна рівномірність та розвиток архітектурних елементів у межах однієї площини. Різноманітність форм обмежена простими геометричними формами із стриманим оздобленням. Тут відсутні акценти.

Вул. О. Новаківського (пл. Св Юра, 11 - О. Новаківського, (2 - 14) - К. Рилєєва, 8) - забудові властива нерівнозначність будинків та нерівномірність акцентів. Домінуючою є вісь центрального будинку, на яку нанизано архітектурні елементи (фронтон, еркер та портал). Вона має значення і орієнтиру. Механічне збільшення та нерівномірність розташування акцентів супроводжують збільшенням „центральноосьової” композиції фронту забудови. Фасади здебільшого симетричні, багато оздоблені, розраховані на сприйняття з однієї оптимальної точки зору. Чергування вертикального та горизонтального членувань є неврівноваженим.

Вул. К. Рилєєва, (8 - 12) - у фронті забудови присутня нерівнозначність будинків. Фасади асиметричні, багато оздоблені з нерівномірним розподіленням архітектурних елементів. Механічне збільшення та нерівномірність розташування акцентів супроводжуються збільшенням „кутової” композиції фронту забудови. Чергування вертикального та горизонтального членувань є неврівноваженими. Горизонтальне членування є послаблене дуже вираженим і підсиленим вертикальним членуванням.

Архітектурні прийоми формування фронту квартальної забудови Львова належать до класичних. Розвиток архітектурних елементів щодо площини фасаду та формування фронту забудови проявляється через співвідношення вертикального і горизонтального членувань, великих і малих елементів, симетричного та асиметричного розташування архітектурних форм, поєднання архітектурних елементів та їх повторення, збагачення декором та колористикою.

РОЗДІЛ 5. ОСОБЛИВОСТІ КОМПОЗИЦІЇ ФРОНТУ КВАРТАЛЬНОЇ ЗАБУДОВИ. Характерною ознакою формування історичної вулиці є особливість членування фасадної площини. Система членувань відзначається різноманітністю, яку можна звести до двох простих способів. Ці способи виділяють фасади з домінуючими горизонтальними та вертикальними членуваннями. Своєю чергою горизонтальний розвиток елементів переривається ритмом вертикальних. Аналіз фронту забудови засвідчив, що горизонтальні членування, як правило, проявляються через ритм елементів, які належать площині стіни, а елементи об'ємного характеру, у цьому випадку, доповнюють і підсилюють горизонтальні лінії. Вертикальні членування формують елементи об'ємного характеру, а елементи, які належать площині стіни збагачують їх виразність. Отже, можна виділити ряд способів творення фасадів з домінуючими горизонтальними та ряд способів з домінуючими вертикальними членуваннями.

Визначивши сформовані типи планувальної структури квартальної забудови історичної частини Львова, проаналізувавши засоби та прийоми архітектурної композиції, здійснивши натурні обстеження та виділивши ознаки формування фронту забудови, визначено основні типи композиційного вирішення фронту квартальної забудови.

Тип І - „блоковий” - рівнозначність елементів, без домінант. Основою такого типу є статичний характер площинної композиції. Площина у синтезі з архітектурними елементами є цілісною системою. До архітектурних елементів, які творять основу цього типу, належать елементи площинного характеру. Для такоготипу характерні метричні чергування фасадів. У блоковому типі засобом прояву фронтальної поверхні фасадної композиції є поєднання та врівноваженість вертикального та горизонтального членувань.

Тип ІІ - „кулісний” - рівнозначність елементів з акцентованими домінантними елементами. Це найбагатший тип фасадної композиції, оскільки акценти рівномірно розташовані по всьому фронту забудови. Фронт забудови насичений елементами площинного та об'ємного характерів. Архітектурні елементи розташовані симетрично щодо головних локальних осей і є рівнозначними. Метрична побудова осей базується на накладанні двох рядів: ритм об'ємів, який висунутий у висоту забудови, і ритм об'ємів, який виступає із площини фасадів. Як і в блоковому типі, тут рівномірно поєднанні горизонтальні і вертикальні членування. Проте вертикальні членування частково переважають над горизонтальними за рахунок насичення елементів об'ємного характеру, які формують вертикальну вісь.

Тип ІІІ - „центральноосьовий” - підпорядкованість елементів центральній осі. Художня єдність композиції центральноосьового типу ґрунтується на узгодженні всіх частин та деталей. Архітектурні елементи підпорядковані головній осі і створюють враження масивного об'єму, розвинутого над площиною центральних фасадів та нерівномірно вздовж фронту забудови. Спрямованість центральноосьової композиції здійснюється за рахунок двох половинок фронту забудови і руху до геометричного центру головних компонентів ансамблю, використовуючи різноманітні закономірності: ритмічне повторення архітектурних мас та форм. Головна вісь, підкреслена архітектурними елементами та формами, часто є орієнтиром у різнохарактерному міському середовищі. Вертикальні членування домінують над горизонтальними.

Тип ІV - „кутовий” - підпорядкованість елементів кутовій осі. Художня особливість асиметричної композиції фронту забудови зумовлена співвідношенням всіх частин і деталей будинку та їх підпорядкованістю головній, в композиційному сенсі, частині. Підпорядкованість елементів композиції досягається спрямованістю мас, об'ємів, частин і деталей будинку до домінуючої кутової осі. Яскраво виражена кутова вісь є основою виразної композиційної системи, яка складається з багатьох архітектурних елементів, між якими важко встановити симетрію чи ритм. Вертикальні членування домінують над горизонтальними.

Композиційна побудова фронту квартальної забудови Львова протягом кін. ХVІІІ - поч. ХХ ст. змінювалася. Стильові ознаки епохи спричинили побудову архітектурних форм, які виражались у системі горизонтально-вертикальних членувань. Ця система має індивідуальні тенденції розвитку. Історичним будинкам, сформованим до сер. ХІХ ст., притаманні тенденції горизонтального членування фасадів. Цей період об'єднує класицизм та ранній історизм. Горизонталі формувалися найпростішими архітектурними формами, вираженими метричними рядами віконних пройм, простими карнизами та міжповерховими поясками, в окремих випадках рустом. Фронт забудови, сформований наприкінці ІІ пол. ХІХ ст. охоплює зрілий та пізній історизм, має співрозмірне поєднання горизонтальних і вертикальних членувань. Домінування вертикальних членувань над горизонтальними спостерігається у пізніший період - на зламі ХІХ - ХХ ст., у період панування пізнього історизму та модерну. Характер композиційної побудови фронту забудови залежить від територіального розташування та респектабельності вулиці. На фасадах будинків, розташованих на репрезентативних територіях, близьких до центру, вздовж пішохідних алей та головних доріг, переважають вертикальні членування. Це зумовлено також тенденціями розвитку забудови за поверховістю: в центрі - 3-4 поверхи, на периферії - 1-3, ще далі 1 із слабко вираженими горизонтальними членуваннями. Для фасадів будинків, побудованих у цей самий період, є характерною і врівноваженість членувань. Горизонтальні членування вздовж всього фасаду врівноважуються рівнозначними вертикальними.

Активні композиційні осі зумовлюють до виокремлення фасаду і роблять його індивідуальним та незалежним від загального фронту забудови, якому підпорядковані всі інші фасади з менш значущими осями. Отже, зв'язок новішої забудови з фронтом старшої здійснюється поєднанням пластичних елементів за деякими найхарактернішими візуальними ознаками: ритмічною побудовою рівно- та різнохарактерних елементів у напрямку до головної осі фронту забудови, виокремлення домінанти тощо.



ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Дослідження особливостей композиційної побудови архітектурно-планувальної структури квартальної забудови міст всебічно висвітлені у працях іноземних авторів і їх використовують як наукове підґрунтя під час реорганізації міст. Праць, присвячених особливостям композиційної побудови архітектурно-планувальної структури квартальної забудови міст України, зокрема Львова, обмаль. Приклади новобудов у містах свідчать, що проблема збереження характеру забудови центральної частини історично-сформованих міст і надалі залишається невирішеною.

2. Першочерговим завданням для вирішення проблеми інтеграції нової та старої забудов є проведення досліджень, які б висвітлили основні композиційні особливості формування планувальної та об'ємно-просторової структури історичної квартальної забудови з метою збереження, розвитку та подальшого пристосування до сучасних умов життя. Вона є складовою міської тканини, що заповнює простори у розпланувальному каркасі. Визначальною характеристикою квартальної забудови є об'ємно-просторова структура. Проте головним у її сприйнятті є сукупність фасадів будинків, тобто фронтальна площина, побудова якої характеризується композиційними закономірностями.

3. Дослідження квартальної забудови проведено на двох рівнях: макро - містобудівельний аналіз та мікро - аналіз об'ємно-просторової структури. Містобудівельний аналіз базується на історичному, типологічному, порівняльному, узагальнюючому, морфологічному аналізах планувальної структури квартальної забудови. Аналіз об'ємно-просторової структури передбачає дослідження просторових, об'ємних та фронтальних характеристик і містить морфологічний аналіз об'ємно-просторової структури квартальної забудови та композиційний аналіз її зовнішньої оболонки. Розроблена послідовна методика: історичний та типологічний аналізи планувальної структури квартальної забудови; морфологічний аналіз архітектурно-просторової організації фронту квартальної забудови; композиційний аналіз фронту квартальної забудови та визначення його особливостей.

4. На основі аналізу планів у територіальному розвитку квартальної забудови Львова кін. ХVІІІ - поч. ХХ ст. визначено п'ять етапів: І-й - 1772- 1829 рр., ІІ-й - 1829-1856 рр.; ІІІ-й - 1856-1871 рр.; ІV-й - 1871-1890 рр.; V-й - 1890- 1917 (1918) рр. Етапи різняться охопленням квартальною забудовою щоразу більших територій (особливо інтенсивно цей процес спостерігається на ІV і V етапах розвитку); поступовим ущільненням забудови вздовж основних доріг (ІІ, ІІІ, IV, V етапи); зміною дисперсного типу забудови на рядову (І, ІІ, ІІІ, ІV, V етапи); утворенням основної номенклатури типів щільної забудови (І, ІІ етапи); просторовим розвитком забудови (І, ІІ, V етапи); проявленням специфіки композиційного формотворення фронту квартальної забудови історичної частини Львова (V етап).

5. На поч. ХХ ст. у Львові сформувалась забудова різних типів щільності: щільна (80 - 90%) у середмісті до дисперсної на периферії (5 - 10%). Своєю чергою щільна забудова поділяється на два підтипи: високощільна - попередньо сформований тип, до кін. ХVІІІ ст., на принципах середньовічного містобудування з заданою планувальною єдністю принципів формотворення житлового середовища у середмісті, а поза межами - периметрально-дворова, подекуди анфіладна. Нещільна забудова притаманна територіям поза середмістям. Під час містобудівельного розвитку сформувалось вісім підтипів нещільної забудови: периметральна, периметральна несформована, фронтальна, фрагментарно рядова, дисперсна (віллова та садибна) забудови та центрична.

6. Закономірності формотворення планувальної структури квартальної забудови можна виразити через геометрію простих форм: тип „блок” - прямокутник або квадрат і комбіновані типи - Г-подібна, П-подібна та замкнута планувальні композиції. Ущільнення міської тканин відбувається нарощенням простими формами. У центральній частині міста забудову компонували щільно по периметру кварталу, де переважають внутрішні дворики (квартальна забудова є дрібнопориста). На передмісті забудова була зосереджена по периметру або вглибині кварталу з великими внутрішніми та міськими просторами.

7. Загальні ознаки композиційної побудови фронту квартальної забудови проявляються наступним чином: у домінуванні площинних або об'ємних елементів, у метричному або ритмічному чергуванні осей, у домінуванні симетричності або асиметричності розташування форм, у нюансному або контрастному відношенні форм, у рівнозначності або підпорядкованості архітектурних елементів домінуючим.

8. Для історичної частини Львова виділено такі основні типи композиційного вирішення фронту квартальної забудови: „блоковий” - рівнозначність елементів, без домінант; „кулісний” - рівнозначність елементів з акцентованими домінантними елементами; „центральноосьовий” - підпорядкованість елементів центральній осі; „кутовий” - підпорядкованість елементів кутовій осі.

9. Через зіставлення історичних планів та об'ємно-просторової структури квартальної забудови, сформованої у період кін. ХVІІІ - поч. ХХ ст. у різних формах проявляється змінність композиційного вирішення фронту квартальної забудови: зміни в об'ємно-просторовій структурі міської тканини проявляються у поєднанні будівель дрібного масштабу (окремостоячої чи рядової забудови) з масивними багатоповерховими будинками; для композиційної побудови фронту квартальної забудови характерна тенденція розвитку забудови з переважаючим горизонтальним членуванням до масивних будівель з активно вираженим вертикальним членуванням.

10. Особливості композиційної побудови сформованих типів об'ємно-просторової структури квартальної забудови повинні бути вихідними для завершення формування несформованих типів. Актуальною проблемою історично сформованих міст є необхідність параметризації архітектурно-містобудівних процесів у вигляді місцевих планів забудови. Основні положення дисертації можна впроваджувати під час розроблення нормативно-правових актів (зонінг планів) та доповнювати стандартну містобудівну документацію.



ПУБЛІКАЦІЇ

1. Русанова І.В., Ідак Ю.В. Формування житлової забудови у Львові наприкінці ХІХ - поч. ХХ століття // Вісник НУ „ЛП” „Архітектура”. - Львів, 2002. - №439. - С.134 - 136. (Внесок автора - збір та аналіз архівних даних, участь у постановці завдань та формулюванні висновків, формування графічного матеріалу).

2. Ідак Ю.В. Основні характеристики міської тканини (на прикладі м. Львова) // Зб. наук. пр. „Сучасні тенденції в архітектурі та будівництві України”. - К.:Київ ЗНДІЕП, 2003. - С.94 - 98.

3. Ідак Ю.В. Вплив інсоляції на архітектурно-пластичне вирішення фронту забудови // Вісник НУ „ЛП” „Архітектура”. - Львів, 2004. - № 505. - С. 418-421.

4. Ідак Ю.В. Архітектурні малюнки // Зб. матеріалів конференції молодих науковців „Молода мистецька наука України”, 20 грудня 2003р. - Харків: ХДАДМ, 2003. - №4. - С. 58 - 61.

5. Ідак Ю.В. Основні типи композиційного вирішення фронту забудови історичної частини Львова // Зб. наук.-теор. пр. „Етнокультурні процеси в урбанізованому середовищі українського міста у ХХ столітті". - Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2004. - С.124 - 127.

6. Вивчення та проектування середовища у початковому курсі „Архітектурного проектування”. Часина І. Основи класичної архітектурної графіки (перший семестр): Методичні вказівки до курсу „Архітектурне проектування” для студентів всіх спеціальностей базового напряму 6.1201 „Архітектура” / Укл.: Г.П. Петришин, М.М. Обідняк, Ю.В. Ідак. - Львів: Вид. НУ „ЛП”. - 2003. - 92 с.

7. Петришин Г., Ідак Ю. Міжнародний конкурс студентських архітектурних дипломних робіт // Архітектурний вісник - 2004. - №1-2. - С. 58.

8. Ідак Ю.В. Методика дослідження міської тканини (на прикладі Львова) // Історичні архітектурно-містобудівельні комплекси: наукові методи дослідження: Навч. посібник / За ред. Г.П. Петришин. - Львів, Вид. НУ „ЛП”, 2006. - 213. - С. 99-112.

Размещено на Allbest.ru

...