Формування архітектури житла в умовах соціальних трансформацій (на прикладі житлової архітектури Львова радянського та пострадянського періодів)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет “Львівська політехніка”

УДК 728.1:316.421

18.00.01 - теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури

Формування архітектури житла в умовах соціальних трансформацій (на прикладі житлової архітектури Львова радянського та пострадянського періодів)

Моркляник Оксана Ігорівна

Львів - 2006



Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Національному університеті “Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України, м. Львів.

Науковий керівник - доктор технічних наук, Габрель Микола Михайлович, професор кафедри містобудування Національного університету “Львівська політехніка”, м. Львів.

Офіційні опоненти - доктор архітектури, професор, Проскуряков Віктор Іванович, завідувач кафедри дизайну архітектурного середовища Національного університету “Львівська політехніка”, м. Львів;

Кандидат архітектури, доцент, Пучков Андрій Олександрович, ст. наук. співроб. відділу естетики і культурології Інституту проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України, м. Київ.

Провідна установа - Київський Національний університет будівництва і архітектури, кафедра основ архітектури і архітектурного проектування Міністерства освіти і науки України, м. Київ

Захист відбудеться “ 8 ” лютого 2007 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.052.11 у Національному університеті “Львівська політехніка” (79013, Львів, вул. С. Бандери, 12, ауд. 226 головного корпусу).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету “Львівська політехніка” (79013, Львів - 13, вул. Професорська,1).

Автореферат розісланий “ 19 ” грудня 2006 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради К 35.052.11 к. арх., проф. Петришин Г.П.



ВСТУП

Впродовж минулого століття українське суспільство пережило ряд кардинальних соціальних трансформацій, що відобразилося в усіх сферах суспільного життя. Складні часи суспільних та економічних перетворень призводять спочатку до глобальної кризи, а згодом - до відносної стабілізації процесів перетворень та можливості об'єктивної оцінки явищ. Розвиток суспільства визначає темпи та напрями формування житлової архітектури країни, тому важливим є дослідити процес відображення соціальних трансформацій у розвитку архітектури житла для точнішого прогнозування житлової політики та передбачуваності явищ.

Поняття “соціальна трансформація” в українській теорії архітектури практично не використовувалося, оскільки цей термін пов'язують здебільшого з соціологією, політологією. Проте трансформаційні процеси, що тривають у суспільстві, безпосередньо впливають, а часом і визначають шляхи формування архітектури. Зі зміною парадигми розвитку держави змінюються пріоритетні напрями житлового будівництва.

Актуальність теми дослідження обґрунтовується такими положеннями:

1. Процеси становлення та розвитку України як незалежної держави впливають на формування нової архітектури, що віддзеркалює нові національності цінності та пріоритети. У зв'язку з цим, необхідно всебічно проаналізувати та теоретично узагальнити взаємозв'язки між соціальними процесами суспільства та становленням нової архітектури для глибшого розуміння та прогнозованості процесів архітектурного розвитку.

2. У вітчизняній теорії та історії архітектури проблема взаємозв'язку соціальних трансформацій та архітектурних процесів практично не розглядалася. Тому настав час заповнити цю прогалину, а зокрема проаналізувати у контексті соціальних трансформацій суспільства зміни у формуванні житлової архітектури в нашій країні, віднайти причини їх взаємообумовленості, а також увести до вітчизняного термінологічного лексикону теорії архітектури термін “соціальна трансформація” та окреслити межі його використання.

3. Проблема соціальної трансформації суспільства та її взаємозв'язку з архітектурою постійно присутня у розробці теорії та практики архітектури, проте до цього часу вона ще не чітко сформульована та розпорошена в окремих публікаціях. Результати, накопичені у дослідженнях у галузі теорії та історії архітектури, а також розробки у сферах соціології, політології, дозволяють провести їх узагальнення та систематизацію і виявити тенденції та закономірності відображення соціальних трансформацій суспільства у формуванні житлової архітектури.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Напрям проведеного дослідження пов'язаний з “Національною комплексною програмою по забезпеченню громадян України житлом” (замовлення Міністерства економіки та Держкоммістобудування), мета якої - формування національної політики розвитку житла в ринкових умовах. Робота виконувалася у відповідності до державних планів та програм Держбуду України, а також згідно з напрямом фундаментальних досліджень Української академії архітектури, діяльність якої спрямована на дослідження стану та на розробку рекомендацій щодо стратегії розвитку житлового будівництва в Україні, розвиток і вдосконалення архітектурно-планувальних вирішень будинків і споруд, прогнозування стильових спрямувань розвитку житлової архітектури в Україні. Також напрям даного дослідження співпадає з напрямом роботи кафедри “Архітектурне проектування” Національного університету “Львівська політехніка” - “Розвиток практики та теорії архітектури, вдосконалення якості архітектурної освіти та навчального процесу”.

Мета дослідження - розкрити характер формування архітектури житла в умовах соціальних трансформацій суспільства.

Завдання дослідження:

1. Систематизувати результати попередніх робіт у галузі дослідження соціальних процесів у суспільстві, виявити етапи соціальних трансформацій українського суспільства.

2. Визначити основні загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, сформувати методику для проведення даного дослідження.

3. Дослідити прояв соціальних трансформацій у містобудівній практиці Львова радянського та пострадянського періодів.

4. Проаналізувати типологію житлових споруд Львова, їх архітектурно-планувальних вирішень на кожному з виявлених етапів.

5. Простежити розвиток стильових вирішень житла Львова в еволюційному контексті.

6. Виявити ознаки, які характеризують процес формування архітектури житла у тоталітарному і демократичному суспільствах.

7. З'ясувати механізм відображення соціальних трансформацій на формування архітектури житла.

Об'єкт дослідження - квартирне житло, побудоване у Львові протягом радянського і пострадянського часу.

Предмет дослідження - взаємозв'язок між формуванням архітектури квартирного житла та соціальними трансформаціями суспільства.

Межі дослідження - радянський (1939 - 1990 рр.) та пострадянський (1990 - 2005 рр.) періоди у Львові у сучасних адміністративних межах міста.

Методи дослідження: у дисертації використанні загальнонаукові та спеціальні методи наукових досліджень. До загальнонаукових методів належать: історичний, який дозволяє дослідити ґенезу даної проблеми у хронологічній послідовності, а також методи порівняльного та структурного аналізів; до спеціальних методів належать статистичний, метод натурних обстежень та метод роботи з першоджерелами.

Наукова новизна дослідження полягає у наступному:

1. Комплексно проаналізовано поняття “соціальна трансформація” стосовно архітектури житла.

2. Розроблено теоретичну модель відображення сутності соціальних трансформацій суспільства у формуванні житлової доктрини суспільства.

3. Знайдено взаємозв'язок між формуванням архітектури житла та соціальними трансформаціями суспільства.

4. Обґрунтовано пріоритетні напрями формування архітектури житла в умовах соціальних трансформацій залежно від типу трансформації: демократичного чи тоталітарного.

Практичне значення роботи. Основні положення даної роботи можуть бути використані:

1. Для прогнозування розвитку архітектурних процесів та для коригування нормативно-правової бази щодо житлового будівництва.

2. Для створення узагальнювальних праць та монографій, що висвітлюють розвиток історії архітектури та формування житлової архітектури України та Львова радянського та пострадянського часу.

3. У навчальному процесі при викладанні дисциплін базового напряму “Архітектура”, оскільки результати, отримані у даній роботі, доповнюють загальну картину розвитку житлової архітектури Львова та України загалом; у курсовому та дипломному проектуванні.

Особистий внесок здобувача. Основний зміст дисертаційної роботи опублікований у 7 наукових працях (2 виконано у співавторстві [1, 2]) у фахових виданнях ВАК України.

Апробація результатів дослідження. Наукові результати дисертаційної роботи були апробовані у доповідях та повідомленнях на наукових семінарах Наукового товариства ім. Т. Шевченка: “Актуальні питання історико-архітектурних досліджень Львова” (Львів, 2003 р.), 16 науковій сесії НТШ (Львів, 2005 р.), 17 науковій сесії НТШ “Архітектурні Львовознавчі студії” (Львів, 2006 р.), науково-методичних семінарах професорсько-викладацького складу та аспірантів кафедри “Архітектурне проектування” Інституту архітектури НУ “Львівська політехніка” протягом 2003-2006рр., V Міжнародній конференції молодих вчених “Комплексний розвиток житлового середовища”, у “Київ ЗНДІЕП” (Київ, 2006р.).

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається з основної частини, що включає: вступ, п'ять розділів та висновки, а також бібліографічного списку та додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи - 233 сторінки. Текстова частина дисертації становить ? 132 сторінки, ілюстрації - 52 таблиці, список використаних джерел становить 258 позицій, додатки - 19 сторінок.

містобудівний архітектурний стильовий житловий



ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі викладено актуальність дослідження, визначено мету, завдання та методику роботи, предмет та об'єкт дослідження, а також сформульовані наукові результати роботи, їх практичне і теоретичне значення.

У Розділі 1 “Теоретичні та методичні передумови дослідження питання формування архітектури житла в умовах соціальних трансформацій” проведено аналіз літературних джерел стосовно архітектури України та Львова досліджуваного періоду. Для аналізу проблем щодо загальної історії та теорії архітектури були використані дослідження Ю. Асєєва, М. Бархіна, Р. Віппера, А. Іконнікова, А. Каплуна, С. Кілессо, І. Фоміна, Л. Тонєва, Ф. Баумгардта, Г. Кована, Н. Певзнера. Категорійно-понятійний апарат у галузі архітектури для даного дослідження був сформований на основі праць А. Мардера, В. Тимофієнка, П. Безродного, а також довідників та енциклопедичних видань. Також були проаналізовані роботи стосовно історії архітектури України, у тому числі житла, зокрема наукові праці В. Дахна, В. Єжова, І. Сєдака І. Гнеся, А. Пучкова, Ю. Криворучка. Загальне тло формування архітектури тоталітарного періоду було сформоване на основі досліджень І. Голомштока, С. Іванова, І. Фоміна, Б. Черкеса, А. Амана. Ряд дослідників розглядали у своїх роботах проблеми формування архітектури Львова: В. Вуйцик, Р. Липка, А. Рудницький, Б. Черкес, М. Габрель, В. Проскуряков, І. Русанова, А. Шуляр, М. Касьянов, Г. Швецько-Вінецький. Було виявлено, що у сучасних дослідженнях стосовно розвитку архітектури житла Львова 40-х рр. ХХ ст. ? 2000-х рр. накопичений значний фактичний матеріал, котрий сформував інформаційну базу для даної роботи.

Аналіз робіт із суміжних дисциплін дозволив сформувати історичний контекст епохи, архітектурні процеси якої досліджуються, та виявити суть і зміст соціальних трансформацій українського суспільства у період з 1939 р. до 2005 р. З цією метою були проаналізовані історичні розвідки Я. Грицака, Д. Дорошенка, А. Вільсона, О. Субтельного.

Важливою складовою даного дослідження стало визначення поняття “соціальна трансформація”. Для цього були проаналізовані роботи Є. Головахи, Н. Паніної, С. Катаєва, Р. Рукомеди, Е. Ковтуненка, Т. Ганса, Е. Гідденса, Д. Норта, Р. Хіршлера, В. Цапфа, Л. Бальцеровича, Ж. Сапіра, що стосуються соціології та політології. Термін “трансформація” походить від латинського “transformatio” - перетворення, перебудова, видозміна. В науково-категорійному апараті соціальних наук вживається категорія “соціальна трансформація”, котра була введена науковцями для характеристики соціальних процесів і застосовується при аналізі змін у всіх сферах суспільного життя. У даному дослідження прийняте таке трактування соціальної трансформації: зміна політичної системи суспільства, його економічних підвалин та зміна у ставленні держави до людини, її прав і свобод.

Методика дослідження ґрунтувалася на використанні як фундаментальних наукових принципів (найважливішим став принцип детермінізму, тобто об'єктивної, причинної зумовленості явищ), так і загальнонаукових принципів (історичного, термінологічного, системного, пізнавального). Методи наукового дослідження, використані у дисертаційній роботі, базувалися на узагальненні досвіду теоретичних та практичних розробок у галузі теорії та історії архітектури. Аналіз розвитку житлової архітектури проводився на кількох послідовних рівнях: генплану міста, житлової групи, будинку і квартири. Розроблена методика роботи передбачала використання таких етапів дослідження:

І етап - постановка проблеми, обґрунтування актуальності дослідження, формулювання мети, завдань, об'єкту і предмету дослідження, визначення меж дослідження та формування робочої гіпотези;

ІІ етап - аналіз літературних джерел стосовно житлової архітектури України та Львова досліджуваного періоду, визначення змісту поняття “соціальна трансформація” в суміжних дисциплінах та можливостей його використання у характеристиці архітектурних процесів;

ІІІ етап - аналіз історичних джерел стосовно досліджуваного періоду та виявлення періодів та змісту соціальних трансформацій українського суспільства;

ІV етап - проведення аналізу житлової архітектури Львова у період з 1939р. до 2005р. у відповідності з визначеними періодами соціальних трансформацій; виявлення взаємозв'язку між розвитком житлової архітектури та соціальними трансформаціями;

V етап - узагальнення отриманої інформації, перевірка сформульованої робочої гіпотези щодо взаємозв'язку між формуванням архітектури житла та соціальними трансформаціями.

У Розділі 2 “Розвиток архітектури житла Львова у радянський період (з 1939 р. до середини 50-х рр. ХХ ст.)” проаналізовано житлову архітектуру Львова даного періоду. Встановлення радянської влади у Львові у вересні 1939 р. ознаменувало кардинальну соціальну трансформацію, котру можна охарактеризувати як трансформацію тоталітарного типу. Її головними ознаками стали: зміна політичного режиму та заміна ринкової економіки на планову. У місті відбулася заміна національного складу населення та його соціальної структури, що стало результатом комуністичного насильства та депортацій в 1939 - 1946 рр. Внаслідок ліквідації культурних інституцій та греко-католицької церкви Львів втратив значення українського культурного центру та міста-з'язку із Західною Європою. До 1939 р. Львів мав характер торгово-адміністративного міста. Із встановленням радянської влади пріоритетним напрямом розвитку міста був визначений розвиток промисловості, головною галуззю котрої стала металообробна (40 %).

У зв'язку з тим, що архітектура у СРСР тоталітарного періоду була визнана одним із найвпливовіших засобів пропаганди, першим кроком нової влади у місті стало підпорядкування архітектурної діяльності. За зразком загальносоюзних взірців у місті була створена єдина творча організація - Спілка архітекторів (1940 р.) а також централізовані проектні організації.

Головною ідеєю розробки генеральних планів Львова (1940 р., арх. А. Касьянов і 1948 р., арх. О. Натальченко, Г. Швецько-Вінецький) стала трансформація образу міста на соціалістичний лад; у їх концепціях послідовно впроваджувалися ідеї, розроблені та апробовані у радянському містобудуванні: пріоритетний розвиток промисловості, функціональне зонування території, перетворення радіальних структур сформованих міст у радіально-кільцеві, трактування міста, як міста-ансамблю та завершеного архітектурно-художнього образу.

На момент встановлення радянської влади у Львові в теорії та практиці радянської архітектури була повністю сформована концепція житлового будівництва, утверджені норми та правила формування забудови. Найважливішою ідеєю стало впровадження типового проектування (“Каталог типових проектів одно-, дво -, і триповерхових житлових будинків”, 1948 р., 1951 р.). Секції типових проектів відрізнялися за розмірами: І - ий тип - секція з малометражними квартирами; ІІ - ий тип - секція зі збільшеною площею квартир. Площа малометражної 2-кімнатної квартири мала 28 - 30 мІ, 3-кімнатної - 42 - 45 мІ. У секції ІІ - го типу площа 2-кімнатної квартири становила 35 - 40 мІ, 3-кімнатної - 50 - 55 мІ. Важливою тенденцією у проектуванні житла стало проектування будинків зі збільшеною площею квартир з метою комунального заселення для громадян і для посімейного заселення для партійної еліти. Впроваджуючи радянські методи проектування житла, архітектори свідомо ігнорували досягнення львівської архітектурної школи міжвоєнного періоду (1919 - 1939 рр.)

Основна кількість споруд у Львові тоталітарного періоду була споруджена у повоєнний час, починаючи з 1948 р. Оскільки Львів під час Другої світової війни суттєво не постраждав, то у центральній частині міста споруджували будинки-вставки у сформованому середовищі рядової забудови. Проектування велося на основі прив'язки типових секцій (вул. Куліша, 6б - приклад пристосування типової торцевої секції № 13 серії 403-1; вул. Ген. Чупринки, 50 - використання типової секції Р-2-2-2). На околицях Львова розгорнулося будівництво комплексів малоповерхових житлових будинків та селищ для робітників. Будівництво велося на основі типових проектів серій 201, 207, 228 (вул. Зелена, 95; Антоновича, 115, Золота, 22, Низинна, 19). З введенням типових проектів архітектура житла на околицях міста ставала анонімною, позбавленою індивідуальності архітектора.

В житловій архітектурі центральної частини Львова тоталітарного періоду відобразилися принципи тогочасного стильового розвитку: розробка ідей соціалістичного реалізму з виразним домінуванням історизму у його класицистичному варіанті та використання символічного начала у створенні архітектурного образу. У розвитку композиційних та стильових вирішень житлових будинків переважав принцип “палацовості”, що виразилося у створенні симетричних, ордерних композицій, використанні класичного архітектурного декору (вул. Я. Мудрого, 1, Городоцька, 87).

Таким чином, соціальна трансформація тоталітарного типу, яка відбулася у Львові у 1939 р., кардинально змінила напрями розвитку житлового будівництва. Двозначність політики тоталітарного режиму виявилася у дихотомії ставлення держави до людини та до її потреб, оскільки деклароване Конституцією гарантування прав і свобод поверталося політикою репресій та переслідувань. Це чітко відобразилося в архітектурній доктрині країні. Зокрема, споруджувалися т.зв. “палаци для народу” - високоякісне, дороге та комфортне житло, проте лише для державної та партійної еліти; населення проживало у комунальних квартирах або у розділених помешканнях колишніх прибуткових кам'яниць.

У розділі 3 “Напрями розвитку архітектури житла Львова у радянський період із середини 50-х рр. по 1991 р.” визначено, що у даний період соціальної трансформації не відбулося, мали місце лише т.зв. соціальні зміни, які проходили у межах самої тоталітарної системи. Зміни в СРСР відбулися, починаючи з 1954 р. з викриття культу особи Й. Сталіна. М. Хрущовим у 1961 р. була розроблена доктрина “злиття націй”, котра була успішно продовжена Л. Брежнєвим у 70-х рр. та доповнена доктриною “нової” людини - радянської людини. Метою розробки цих доктрин була денаціоналізація народів СРСР та створення нової політичної спільноти - радянський народ. Наступним важливим етапом соціальних змін стала серед. 80-х рр., коли М. Горбачов оголосив курс на перебудову. Протягом періоду, що розглядається, житлова політика у СРСР формувалася під ідеологічним контролем Компартії; постанови щодо розвитку житла були загальнообов'язковими на всіх теренах СРСР, що призвело до повної тотожності основних напрямів розвитку житлової архітектури.

У концепціях генплану Львова 1956 р. (арх. А. Барабаш, І. Персиков) знайшли своє відображення дві основні тенденції розвитку архітектури житла того часу: розвиток малоповерхового індивідуального будівництва (вул. Левандівська, Кн. Ольги, Пасічна) і початки типового проектування (вул. Пасічна). Проекти малоповерхового житла Львова ІІ-ї пол. 50-х рр. - це спарені або блоковані будинки з 2-3-кімнатними квартирами, площею 30-32 мІ та 40-50 мІ, відповідно (арх. Г. Швецько-Вінецький, М. Вендзилович, А. Консулов, Я. Новаківський). В архітектурно-планувальному аспекті проекти малоповерхових будинків стали перехідною ланкою від розробки індивідуальних проектів повоєнного періоду до типових проектів багатоквартирних будинків 60-х рр.

У 1957 - 1959 рр. проектні інститути розробляли проекти перших житлових багатоквартирних будинків з малометражними квартирами. Архітектори та інженери Львівського філіалу Діпроміста розробили ряд типових проектів житлових будинків, об'єднаних у серію 167. На поч. 60-х рр. у плануванні житлових районів Львова широко починають використовувати принцип “вільного планування”, який, як вважалося, відображав прогресивний напрям у розвитку радянського містобудування.

Реалізація масштабів житлового будівництва згідно з генпланом 1965 р. (арх. А. Барабаш, І. Базарник, М. Йорищ, А. Шуляр) вимагала нарощування виробничих потужностей у вигляді домобудівних комбінатів. У результаті виконання програми житлового будівництва були вирішені важливі питання архітектурно-планувальної організації міста, прийнята планувальна структура міста з поділом його на 5 районів - центральний, північний, південний, східний та західний. Окрім того, передбачалося перенесення масового житлового будівництва на околиці міста і збереження його історичного ядра. Це стало головною тенденцією подальшого містобудівельного розвитку міста до поч. 90-х рр. У період з середини 50-х рр. по 1990 р. у розвитку житлового будівництво простежується кілька етапів:

І етап: кінець 50-х - поч. 60-х рр. - початок заводського методу будівництва і зведення перших п'ятиповерхових, крупнопанельних будинків з малометражними квартирами;

ІІ етап: середина 60-х - поч. 70-х рр. - урізноманітнення планувальних вирішень, розширенням номенклатури квартир, більша увага до естетично-художньої виразності забудови;

ІІІ етап: 70-ті - 80-ті рр. - будівництво житлових будинків підвищеної поверховості з різними типами квартир, пошуки архітектурної виразності забудови у межах типового проектування.

Широке використання в архітектурній практиці методів типового та повторного проектування дозволило у порівняно короткі терміни досягнути великих обсягів будівництва, котрі, починаючи з 1956 р., поступово нарощувалися. Особливо значними вони були в друге п'ятиріччя 80-х рр., коли за рік споруджували до 350 тис. мІ загальної площі житла. Проте протягом всього періоду обсяги житлового будівництва недовиконувалися: житлова забезпеченість виросла з 10,3 мІ/ос. до 14,4 мІ/ос. замість 18 мІ/ос. Окрім того, обмеженість серій типових проектів 5-ти- та 9-типоверхових будинків не дозволила створити комфортне середовище для проживання людини, що є недоліком, особливо відчутним тепер.

З викриттям культу особи Й. Сталіна, у 1955 р. ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР прийняли постанову “Про усунення надмірностей у проектуванні та будівництві”, що ознаменувало новий етап у стильовому розвитку житлової архітектури. Офіційна парадність архітектури асоціювалася зі спадщиною сталінізму. Нові міфи ґрунтувалися на принципах “зрівнялівки”, що забезпечувало раціональний рівень мінімальних благ. У комплексі з доктриною “злиття націй”, а згодом “радянської людини” це породжувало установку на безлике середовище для існування, тотальну стандартизацію та типізацію, яка завжди економічно та технічно обґрунтовувалася. Уніфікація стала однією із найважливіших рис соціалістичного стилю. Уніфікацію архітектури періоду сталінізму (за канонами класицизму), змінила більш рішуча бездуховна уніфікація на основі промислового стандарту. Уніфікація архітектури мала важливе ідеологічне значення, оскільки сприяла уніфікації суспільства, допомагала формувати “ідеальну” радянську людину, важливими рисами якої стали денаціоналізація, деіндивідуалізація, стереотипність поведінки та мислення.

У розділі 4 “Формування житлової архітектури Львова у пострадянський період з 1991 р. до 2005 р.” проаналізовано основні напрями розвитку архітектури міста у пострадянський період. Визначено, що у цей час суспільство пережило кардинальну соціальну трансформацію - трансформацію демократичного типу. Її ознаками стали: зміна суспільного устрою, заміна планової економіки на ринкову, розширенням прав і свобод громадян. На відміну від соціальних трансформацій тоталітарного типу, які мають радикальний характер, соціальні трансформації демократичного типу носить характер еволюційних змін. Незважаючи на незавершеність процесу, трансформація призвела до зміни свідомості соціуму та людини як його невід'ємної частки.

Основними двома характеристиками трансформаційного процесу є:

- деінституціоналізація (зміна соціальних інституцій і правил) і становлення нових соціальних інституцій;

- утворення нової соціальної стратифікації суспільства.

Одним із ключових моментів при переході до ринкової економіки є житлова реформа. Її основна мета в умовах соціальних трансформацій демократичного типу полягає у створенні ринку житла.

Нові суспільно-економічні відносини зумовили необхідність розробки нових генпланів Львова. У 1992 р. приймається генплан міста, оскільки попередній вичерпав свої ресурси. Генплан 1992 р. ґрунтувався на ТЕО, розроблених у 1983 р., і тому вже на кін. 90-х рр. втратив свою актуальність. Концепцію нового генплану, опрацьованою у 2005 р., передбачено ведення будівництва шляхом заповнення резервних ділянок у житлових масивах навколо Львова та збільшення норм загальної площі на одну особу до 26 мІ/ос.

Важливим фактом є те, що на державному рівні визнано необхідність диференціації квартир за рівнем комфорту, що є відображенням у житловій політиці процесу соціальної стратифікації. Зокрема у новому ДБН В.2.2.-15-2005 “Житлові будинки. Основні положення” вперше введене нормування диференційованих типів житла: першої категорії - комерційний тип та другої - соціальний тип.

Виходячи із принципу мінімізації, були встановлені норми площ квартир соціального призначення, досягнуті на поч. 2000 р. Загальна площа становить 21 мІ. Розділення житла на дві категорії визначило пошуки нових планувальних вирішень будинків та квартир, а вдосконалення нормативно-проектної бази стало початком підвищення якості умов проживання.

У зв'язку із зникненням державного замовлення поступово припинилася будівництво за принципом мікрорайонування великих житлових масивів Поки що у зв'язку із нестабільною економічною ситуацією, недостатньою підтримкою державою розвитку соціального житла, у Львові розвивається, передовсім, комерційне житло. Аналіз забудови свідчить про те, що зараз основними типами стали комплекси житлових споруд і окремо розташовані будинки. Виразною стала тенденція до урізноманітнення номенклатури квартир та поступовим виключення із арсеналу сучасної архітектурної практики використання типових проектів. За пострадянський період житлове будівництво у Львові пережило кілька етапів свого розвитку:

І етап: поч. - середина 90-х рр. - розвиток малоповерхового індивідуального будівництва;

ІІ етап: середина 90-х рр. - поч. 2000р. - домінування будівництва житла середньої поверховості;

ІІІ етап: поч. 2000-х рр. - до теперішнього часу - будівництва житла середньої та підвищеної поверховості.

У стильовому відношенні пострадянський період - це час стильового плюралізму та розвитку різних стилетворчих концепцій. У будівництві у центральній частині міста виразно домінує постмодернізм (спостерігаються тенденції різноманітних його проявів у формі неовернакуляру - вул. Повстанська, Черемиська; історицизму - вул. Самійленка, Ген. Чупринки, Крип'якевича), в останні роки з'являються житлові споруди, позначені новаторськими пошуками, - тенденції пізнього модернізму - вул. Ак. Сахарова.

Відсутність концепцій формування “ідеальної” людини свідчить про визнання державою факту соціальної стратифікації і права індивідуальності за кожною особистістю, що є важливою ознакою загальної демократизації. Соціальна трансформація демократичного типу відобразилася процесами демократизації архітектурного процесу, що виявилося у визнанні на державному рівні диференціації житла, створенні ринку житла, скороченні типового проектування та появі різних типів житла, а також в тому, що процес проектування житла став індивідуальним (розвиток приватних майстерень). Все це в умовах ринкової економіки підвищує конкурентність архітектурної діяльності та обумовлює підвищення якісних характеристик житлового середовища.

У розділі 5 “Відображення процесів соціальних трансформацій суспільства у формуванні архітектури житла” проведено порівняльний аналіз основних тенденцій формування житлової архітектури протягом радянського та пострадянського періодів у Львові та інших містах Європи. У міжвоєнний період в Європі у зв'язку з гострою житловою кризою розпочалися інтенсивні пошуки т. зв. “мінімального житла”. Країнами-епіцентрами цих новаторських пошуків стали Німеччина, Австрія, Чехія. У Львові у цей час (1919-1939 рр.) відбуваються аналогічні процеси, що виразилося в інтенсивному розвитку житлової функціоналістичної архітектури. Після завершення Другої світової війни та створення “Східного блоку”, напрями розвитку житлової архітектури в обох суспільних системах (капіталістичній і соціалістичній) стали відрізнятися. У країнах Західної Європи після Другої світової війни для задоволення житлових потреб звертаються до практики типового проектування, проте вона згортається на поч. 70-х рр. З того часу основною тенденцією розвитку житлової архітектури стає прагнення до диверсифікації та індивідуалізації, що відображало пріоритетні демократичні цінності суспільств. У СРСР та країнах соціалістичного табору після Другої світової війни домінувала практика соціалістичного реалізму, тому у зв'язку з дороговизною процесу проектування та будівництва не вдавалося ефективно подолати житлову кризу. У 60-х рр. у цих країнах звернулися до практики типового проектування, і ця тенденція зберігалася до часу дезінтеграції СРСР та розвалу “Східного блоку”. Проте, починаючи з 90-х рр. після соціальних трансформацій демократичного типу, котрі відбулися у всіх цих країнах, у них намітилися виразні тенденції до демократизації всього архітектурного процесу.

Аналіз взаємозв'язку процесів соціальних трансформацій у суспільстві та напрямків розвитку житлової архітектури свідчить, що пріоритетним у формуванні житлової доктрини держави є трактування державою людини-громадянина. Соціальні трансформації змінюють ідею трактування державою людини. При соціальних трансформаціях тоталітарного типу держава розробляє концепцію “нової” людини - ідеального представника суспільства і, таким чином, уніфіковує суспільство, намагаючись “підігнати” всіх під цей стандарт. В архітектурі це відображається у типізації та уніфікації на всіх рівнях. При соціальних трансформаціях демократичного типу держава надає кожному право на індивідуальність. Це відображається у різноманітності архітектури і архітектури житла.

Механізм відображення соціальних трансформацій в архітектурі житла реалізовується наступним чином: акт соціальної трансформації призводить до переустрою суспільства і до формування нової доктрини людини та її місця (реального, а не декларованого) у житті суспільства; залежно від рівня економічного розвитку країни, попереднього історичного досвіду та власної доктрини держава виробляє свої критерії щодо формування приватного простору цієї людини - житла, у вигляді норм і правил щодо будівництва (містобудівельних, об'ємно-планувальних і стильових), обмежень щодо фінансування будівництва, форм власності на це житло тощо. Держава формує громадянину його приватний простір і дозволяє у певній формі володіти ним.



ВИСНОВКИ

1. Аналіз літературних джерел в галузі архітектури засвідчує, що у сучасних дослідженнях стосовно розвитку архітектури житла Львова 40-х рр. ХХ ст. - 2000-х рр. накопичений значний фактичний матеріал, який сформував інформаційну базу для даного дослідження. Аналіз робіт із суміжних дисциплін дозволив відобразити історичний контекст досліджуваного періоду, виявити суть та зміст соціальних трансформацій українського суспільства. Поняття “соціальна трансформація” застосовується для характеристики соціальних процесів та змін у суспільстві. Згідно з поданими визначеннями у Львові відбулися дві соціальні трансформації: у 1939 р. (тоталітарний тип) і 1991 р. (демократичний тип).

2. Соціальні трансформації 1939 р. принесли кардинальні зміни у формуванні житла Львові, де першим кроком нової влади стало підпорядкування архітектурної діяльності центральній владі. У радянських генпланах Львова (1948р, 1956 р. і 1965 р.) реалізовувалися ідеї, розроблені та апробовані у радянському містобудуванні: пріоритетний розвиток промисловості, використання принципів вільного планування, надання місту “соціалістичного” вигляду. На поч. 90-х рр. ці ідеї втратили свою актуальність, що стало приводом для оновлення генпланів та концепцій розвитку міста.

3. У дослідженні визначено, що основною тенденцією розвитку архітектурно-планувальних вирішень житла у радянський час була їх уніфікація і стандартизація, яка стимулювалася впровадженням методів типового проектування та введенням жорстких норм на проектування житла. Це призвело до використання у проектній практиці обмеженої кількості серії типових проектів. У 80-х рр. відбувається поступовий зворотній процес розширення номенклатури будинків і квартир, який, проте, був строго регламентований. З відмовою від державного замовлення у 90-х рр. відбувається диференціація житла, пом'якшуються будівельні норми, зникають необхідність типового проектування та анонімність проектного процесу.

4. Заангажованість архітектури в ідеологію зумовила те, що архітектурі в СРСР, було надано пропагандистську роль, що допомагало уніфіковувати суспільство відображаючи таким чином доктрини “злиття націй” та “радянської людини”. Отже, уніфікація є основною стилевою характеристикою “соціалістичного стилю”, який офіційно підтримувався на державному рівні. Починаючи з 90-х рр. ХХ ст. житлова архітектура Львова розвивається зберігаючи стійку тенденцію стильового плюралізму.

5. Виявлені ознаки архітектури квартирного житла у тоталітарному та демократичному суспільстві характеризуються таким набором опозицій: типовість - різноманітність, обмеженість номенклатури типів будинків і квартир - широкий діапазон типів будинків і квартир, жорстке нормування - гнучке нормування, анонімність архітектурного процесу - індивідуальність архітектурного процесу, уніфікація архітектурного образу (моностилізм)- диверсифікація архітектурного образу (стильовий плюралізм), єдиний процес архітектурної діяльності під контролем держави -приватна архітектурна практика, державна власність на житло - різні форми власності на житло.

6. З'ясований механізм відображення соціальних трансформацій в архітектурі житла реалізовується наступним чином: акт соціальної трансформації > переустрій (суспільний та економічний) суспільства > формування державою нової доктрини людини та її місця (реального, а не декларованого) у житті суспільства > вироблення державою критеріїв щодо формування приватного простору цієї людини, тобто житла у вигляді норм і правил щодо будівництва (містобудівельних, архітектурно-планувальних і стильових), визначень форм фінансування та власності на це житло.

7. Пріоритетним у формуванні житлової доктрини держави стає її реальне ставлення до людини та її потреб. У тоталітарній країні архітектура житла є максимально уніфікована і типізована, її призначенням є формування єдиного денаціоналізованого суспільства та задоволення потреб “типового” (або “ідеального” для тоталітарного режиму) громадянина. У демократичному суспільстві, де державою визнається соціальна стратифікація суспільства, житлова політика є різноплановою, оскільки орієнтована на задоволення потреб різних соціальних верств та груп людей.

Проведені дослідження дозволяють припустити, що при збереженні демократичних тенденцій розвитку українського суспільства будуть поглиблюватися процеси демократизації архітектури житла, що виявиться у подальшій диференціації житла, урізноманітненні номенклатури типів житлових будинків та квартир, підкресленою індивідуалізацією архітектурного образу.



СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ

1. Гнесь І.П., Моркляник О.І. Принципи формування фонду соціального житла // Вісник НУ“Львівська політехніка” “Архітектура”. - 2004. - № 505 - С. 264 - 268.

2. Габрель М.М., Моркляник О.І. Соціальні трансформації та житлова політика в Україні // Містобудування та територіальне планування: Наук.-техн. збірник. - К., КНУБА, 2004. - Вип. 19. - С. 38 - 43

3. Моркляник О.І. Соціалістичний реалізм в архітектурі Львова (на прикладі житлової забудови кін. 40-х - І пол. 50-х рр. 20-го ст.) // Науковий вісник будівництва. Збірник наукових праць. - Харків, ХДТУБА, 2006. - Вип. 35. - С. 26 - 35.

4. Моркляник О.І. Реструктуризація архітектурної практики у Львові з 1939 року, як відображення соціальних трансформацій в архітектурній діяльності // Вісник одеської державної академії будівництва і архітектури. - Одеса, ОДАБА, 2006. - Вип. 22. - С. 211 - 216.

5. Моркляник О.І. Містобудівельний розвиток Львова ІІ-ї пол. 50-х рр.-60-х рр. 20-го ст. та формування районів нової житлової забудови//Містобудування та територіальне планування: Наук.-техн. збірник. - К., КНУБА, 2006. - Вип. 23. - С. 181 - 189.

6. Моркляник О.І. Проблеми пошуку соціалістичного стилю (на прикладі житлової архітектури Львова ІІ пол. 50-х рр. - 1990р.) // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. - К., КНУБА, 2006. - Вип.15. - С.68-78.

7. Моркляник О.І. Стилетворчі тенденції в житловій архітектурі Львова пострадянського періоду // Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель. Збірник наукових праць. - Під. заг. ред. В.В. Куцевича - К., “Київ ЗНДІЕП”, 2006. - Спеціальний випуск. - С. 20-23.



АНОТАЦІЯ

Моркляник Оксана Ігорівна. Формування архітектури житла в умовах соціальних трансформацій (на прикладі житлової архітектури Львова радянського та пострадянського періодів). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.01-теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури. - Національний університет “Львівська політехніка”, Львів 2006.

Дисертація присвячена проблемі формування архітектури житла в умовах соціальних трансформацій різного типу (демократичного та тоталітарного). У дисертації систематизовані результати попередніх робіт у галузі дослідження трансформаційних процесів у суспільстві, проаналізовані визначення поняття “соціальна трансформація” у суміжних дисциплінах та виявлено етапи трансформаційних процесів в Україні протягом радянського та пострадянського періодів. Також комплексно проаналізовано поняття “соціальна трансформація” стосовно архітектури і, зокрема, житлової та проведено паралелі між розвитком архітектури житла та процесами соціальних трансформацій суспільства.

На основі аналізу типології житлових споруд розроблена класифікація архітектурно-планувальних та стильових вирішень в еволюційному контексті, а також з'ясовані тенденції формування архітектури житла на кожному з етапів державного розвитку. Основною тенденцією розвитку об'ємно-планувальних вирішень помешкань у радянський час була їх уніфікація і стандартизація.

У роботі визначено напрямки формування житлової архітектури в умовах соціальних трансформацій у залежності від типу трансформації; пріоритетним у формуванні житлової доктрини держави стає її реальне ставлення до людини та її потреб. У дисертації розроблено теоретичну модель відображення сутності соціальних трансформацій суспільства у формуванні його житлової доктрини.

Ключові слова: архітектурно-планувальне вирішення, стильове вирішення, квартирне житло, типове проектування, житлова політика, соціальна трансформація, демократичний устрій, тоталітарний устрій.



АННОТАЦИЯ

Моркляник Оксана Игоревна. Формирование архитектуры жилья в условиях социальных трансформаций (на примере жилищной архитектуры Львова советского и постсоветского периодов). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата архитектуры по специальности 18.00.01-теория архитектуры, реставрация памятников архитектуры. - Национальный университет “Львовская политехника”, Львов 2006.

Диссертация посвящена проблеме формирования архитектуры жилья в условиях социальных трансформаций различного типа (демократического и тоталитарного). В диссертации систематизированы результаты предварительных работ в области исследования трансформационных процессов в обществе, проанализированы определения понятий “социальная трансформация” в смежных дисциплинах и выявлены этапы трансформационных процессов в Украине на протяжении советского и постсоветского периодов. Также комплексно проанализированы понятия “социальная трансформация” применительно к архитектуре и, в частности, жилищной, а также проведены параллели между развитием архитектуры жилья и процессами социальных трансформаций общества.

На основании анализа типологии жилищных сооружений разработана классификация архитектурно-планировочных и стилевых решений в эволюционном контексте, а также установлены тенденции формирования архитектуры жилья на каждом этапе государственного развития. Основной тенденцией развития объемно-планировочных решений квартир в советское время была их унификация и стандартизация, которая стимулировалась широким внедрением методов типового проектирования и введением жестких минимальных норм на проектирование жилья. Это привело к использованию в реальной проектной практике ограниченного количества серий типичных проектов. В 80-х гг. ХХ ст. произошел постепенный обратный процесс расширения номенклатуры домов и квартир. С отказом от государственного заказа в 90-х гг. ХХ ст. произошла дифференциация жилья, исчезли необходимость типичного проектирования и анонимность проектного процесса.

Обнаружено, что признаки архитектуры квартирного жилья в тоталитарном и демократическом обществе характеризуются следующим набором оппозиций: типичность - разнообразие; ограниченность номенклатуры типов домов и квартир - широкий диапазон типов домов и квартир; жесткое нормирование - гибкое нормирование; анонимность архитектурного процесса - индивидуальность архитектурного процесса; унификация архитектурного образа (моностилизм)- диверсификация архитектурного образа (стилевой плюрализм); единый процесс архитектурной деятельности под контролем государства -частная архитектурная практика; государственная собственность на жилье - разные формы собственности на жилье.

В работе определены направления формирования жилищной архитектуры в условиях социальных трансформаций в зависимости от типа трансформации; приоритетным в формировании жилищной доктрины государства становится его реальное отношение к человеку и его нуждам. В тоталитарной стране жилищная архитектура максимально типизирована и унифицирована, ее назначением является формирование единого денационализированного общества и удовлетворения нужд “типичного” (или “идеального” для тоталитарного режима) гражданина. В демократическом сообществе, где государством признается социальная стратификация общества (соответственно, отсутствует концепция “идеального” человека, взамен развивается идея индивидуализма) жилищная политика является дифференцированной и более разноплановой, поскольку ориентирована на удовлетворение нужд различных социальных слоев и групп людей.

В диссертации разработана теоретическая модель отображения сущности социальных трансформаций общества в формировании его жилищной доктрины. Механизм взаимосвязи социальных трансформаций и формирования жилищной архитектуры происходит следующим образом: акт социальной трансформации > перестройка (общественная и экономическая) общества > формирование государством новой доктрины человека и его места (реального, а не декларированного) в жизни общества > определение государством критериев относительно формирования частного пространства этого человека, то есть жилья в виде норм и правил относительно строительства (градостроительных, архитектурно-планировочных и стилевых), определения форм финансирования и собственности на это жилье. Кроме того, сформулирован следующий прогноз: при сохранении демократических тенденций развития украинского общества будут углубляться процессы демократизации жилищной архитектуры, что проявится в дальнейшей дифференциации жилья, возрастании разнообразия номенклатуры типов жилых домов и квартир, подчеркнутой индивидуализацией архитектурного образа.

Ключевые слова: архитектурно-планировочное решение, стилевое решение, квартирное жилье, типичное проектирование, жилищная политика, социальная трансформация, демократический строй, тоталитарный строй.



ANNOTATION

Morklyanyk Oksana Ihorivna. Development of Housing Architecture under Social Transformations (by the Example of Lviv Housing Architecture in Soviet vs Post-Soviet Periods). - Manuscript. Thesis for a Candidate's degree in Architecture, specialty 18.00.01 - Theory of теорія Architecture, Restoration of the Architectural Heritage - Lvivska Polytechnica National University, Lviv 2006. The Thesis is dedicated to the problem of development of housing architecture under social transformations of various types (democratic and totalitarian). In her Thesis, the author systematizes the results of the earlier works researching transformational processes in society, analyzes definitions of “social transformation” notion in allied subjects and expands on stages of transformational processes in Ukraine during Soviet and Post-Soviet Periods. “Social transformation” notion relative to architecture, especially housing buildings, is also subject to complex analysis, and the a parallel is drawn between housing architecture development and social transformational processes. Basing on the analysis of housing buildings typology, architectural-design and style solutions are classified in evolutional context as well as housing architecture development trends are elucidated for every stage of state transformation. It is shown that during Soviet period dwelling space and design solutions were mainly focused on unification and standardization. The work defines directions of housing architecture development under social transformations depending on the type of transformation; the real attitude of the state towards people and their needs becomes a primary point in formation of governmental dwelling program. The author devises a theoretical model that reflects essential features of social transformations in the light of dwelling program implementation in the society.

Key words: architectural-design solution, style solution, apartment dwelling, typical design, housing policy, social transformation, democratic regime, totalitarian regime.

Размещено на Allbest.ru

...