Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ

АВТОРЕФЕРАТ

Методичні основи реконструкції композиційних структур історичних міст ( на прикладі міст Центральної України)

18.00.01 - Теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури

Осиченко Галина Олексіївна

Харків - 2006

Дисертацією

є рукопис

Робота виконана в Полтавському національному технічному університеті імені Юрія Кондратюка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

доктор архітектури, професор

Вадімов Вадім Митрофанович,

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка, кафедра архітектури будівель та містобудування

Офіційні опоненти:

доктор архітектури, професор Дьомін Микола Мефодійович, Київський національний університет будівництва і архітектури, завідувач кафедри міського будівництва

кандидат архітектури, доцент Древаль Ірина Владиславівна, Харківська національна академія міського господарства, кафедра архітектурного і ландшафтного проектування

Провідна установа

Державний науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування (НДІТІАМ) Міністерства архітектури, будівництва і житлово-комунального господарства України, м. Київ

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний стан історичних міст України характеризується наявністю проблем, пов'язаних із збереженням історико-культурної спадщини, однією з яких є необхідність удосконалення композиції міст та забезпечення неповторності середовища. Вона обумовлена сучасним станом теорії й практики вітчизняної архітектури, де вивчення та узагальнення досвіду відбувалось дещо фрагментарно, не повністю враховувалися архітектурно-естетичні аспекти реконструкції, що призводило нерідко до втрати цінного історичного середовища.

У зв'язку з цим одним із важливих питань архітектурної теорії є використання системного підходу до реконструкції міст, в разі чого збереження архітектурної спадщини й розвиток композиції взаємно доповнювали б один одного, забезпечували спадкоємність формування композиції міста та композиційне поєднання історичного й сучасного в міському середовищі, що й визначає актуальність даного дослідження.

Містобудівна композиція, як результат різночасового процесу естетичної організації простору, за свою основу має перцепцію й естетичне сприйняття художнього результату створення або перебудови архітектурної форми міста. Особливості композиції міста, що є результатом складання форми, стають потенційними художніми засобами завдяки їх семантизації в історико-культурному процесі (за Г. Сомовим). Морфологія є вивченням та описом зовнішніх, кількісних ознак самої форми без сполучних із нею перцептивних, соціокультурних і відповідно естетичних і функціональних змістів. Морфологічні характеристики та властивості визначають одну з головних ознак архітектурної форми, вони є сутністю засобу створення композиції міста (за А. Бабуровим). В архітектурній теорії інтенсивно розвиваються дослідження з морфології міського середовища (С. Арапов, О. Беляєва, С.Царенко, О. Шарлай), але вони обмежуються вивченням морфології базових елементів міського середовища, морфологія не розглядається як композиційний засіб, що обумовлює актуальність проведення досліджень у цьому напрямку.

Виходячи з вище сказаного та, враховуючи сучасний стан розвитку теорії й практики, можна з певним ступенем імовірності сформулювати гіпотезу дослідження: морфологічні властивості і типологічні ознаки цінного історичного середовища відображають закономірності формування історичної композиції, пізнання та урахування їх дозволить виконувати науково аргументовані рішення з реконструкції історичного середовища.

Теоретичні та методичні засади дослідження базуються на сучасному рівні розвитку містобудівної науки, що знайшло відображення в працях вчених: В. Абизова, Ю. Білоконя, Ю. Бочарова, В. Вадімова, В. Володимирова, М. Габреля, О. Гутнова, М. Дьоміна, І. Іодо, Є. Клюшниченка, В. Кравця, М. Кушніренко, Г. Лаврика, І. Лежави, В. Міроненка, В. Ніколаєнка, А. Осітнянка, Б. Посацького, А. Рудницького, В. Тимохіна, Г. Фільварова, І. Фоміна та ін.

Особливості реконструкції історичних міст ураховані в сенсі змісту праць: В. Акуленка, М. Бевза, О. Беккера, В. Вечерського, Є. Водзинського, Н. Гуляницького, О. Карнабіди, І. Колоска, М. Кудрявцева, Т. Кудрявцевої, В. Лаврова, Г. Логвіна, В. Лук'янченко, А.Махровської, Н. Мірошник, Г. Мокеєва, О. Олійник, Л. Пляшко, О. Пруціна, М. Ю. Ранінського, С. Регаме, В.Сосновського, А. Станіславського, Л. Тверського, Т. Товстенко, М. Цапенка, А. Щенкова, В. Шкварікова та інш.

У дослідженні використані роботи, присвячені естетиці міського середовища та містобудівній композиції: М. Бархіна, Ю. Божка, А. Вергунова, А.Іконнікова, Ю.Кішика, Д. Кострикіна, Н. Крижановської, К. Лінча, А. Мардера, З. Миколаївської, А. Раппапорта, І. Родічкіна, Ю. Сомова, О. Тіца, Т. Устенко, О. Фоменко, О. Шила, В.Шимка, В.Щербаня, З.Яргіної та ін.

При аналізі проблем реконструкції історичних міст ураховувалась й регламентація, яка знайшла своє практичне відображення в розробці місцевих правил забудови та використання територій міст (Діпромісто, НДІПмістобудування, НДІТІАМ, інститут Урбаністики в м. Києві). Законом України “Про охорону культурної спадщини” визначена необхідність регламентації нової забудови в історичному середовищі, але дотепер у теорії архітектури відсутнє методичне обґрунтування вибору номенклатури регламентуючих показників, а на практиці регламентація нової забудови обмежується регулюванням функціонального використання, не торкаючись питань композиції міста.

Таким чином, актуальність теми даного дослідження визначають: недостатній рівень збереження архітектурної спадщини й використання її як містоформуючого фактора при реконструкції історичних міст та необхідність удосконалення методичного підходу до реконструкції композиції історичного міста. реконструкція архітектурний забудова регламент

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проведене дослідження є складовою частиною плану науково-дослідних робіт кафедри „Архітектура будівель та містобудування” Полтавського національного технічного університету імені Ю. Кондратюка з наукової проблеми „Оптимізація архітектурно-містобудівного середовища у природному довкіллі” на 2000 - 2007р.р. (затверд. Українською Академією архітектури, протокол № 24 від 28.12.00р.).

Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні принципів та удосконаленні методів реконструкції композиційних структур історичних міст.

Відповідно до поставленої мети вирішувались такі основні завдання:

- аналіз попередніх досліджень, присвячених композиційним аспектам реконструкції історичних міст;

- встановлення особливостей формування й тенденцій у розвитку композиції історичних міст Центральної України;

- дослідження факторів формоутворення архітектурного середовища історичних міст;

- опис морфотипів та виявлення морфоструктури міського середовища;

- визначення принципів і удосконалення методів реконструкції композиційних структур історичних міст;

- розробка методичних рекомендацій щодо архітектурної регламентації забудови історичного середовища .

Об'єкт дослідження - архітектурне cередовище історичних міст Центральної України.

Предмет дослідження - композиційна структура (КС) історичних міст та методи її реконструкції.

КС міста розглядається у дослідженні на різних рівнях у трьох аспектах:

1) планувальна композиція міста, яка формується елементами міського плану і композиційним каркасом, та фронтальна композиція міста, що формується силуетом і панорамами;

2) просторова композиція міста, яка формується композиційними районами та просторовою організацією вертикальних домінант і ансамблів міста;

3) об'ємно-просторова композиція (ОПК) окремих ансамблів і будівель (рис.1).

Перший аспект відповідає рівню сприйняття міста ззовні, при якому силует і панорами є реальними елементами сприйняття міста, а планувальна композиція - узагальнююче абстрактно-символічне двомірне (графічне) представлення просторової композиції. Інші аспекти КС відповідають рівням реального сприйняття від одноразового до поступового в процесі руху по місту, в яких елементи композиції формуються гармонічними співвідношеннями простору й маси забудови та розподіляються на три ієрархічних рівня. Такий розгляд КС відповідає рівням як архітектурно-містобудівного проектування, так і сприйняття міського середовища людиною.

Визначені підсистеми й елементи КС, їх характер, просторове розташування та характер взаємозв'язків між ними (синтаксис) формують цілісність, виразність і гармонійність композиційної системи міста в цілому.

Межі дослідження. Змістовні рамки дослідження обмежуються вивченням морфологічного аспекту просторової композиції міста. За межами дослідження залишаються перцептивні, функціональні, естетичні, соціокультурні та ін. аспекти композиції. Хронологічні рамки дослідження історичних міст Центральної України охоплюють період із середини XVIII сторіччя до сучасності. Територіально дослідження обмежується середовищем міст першої категорії за цінністю історико-культурної спадщини, а саме Чернігова, Полтави, Ніжина, Новгород-Сіверського, Переяслав- Хмельницького.

Методика дослідження ґрунтується на основних положеннях системного підходу в архітектурі та містобудуванні (за Г.Лавриком). Методика включає аналіз наукової літератури, архівних (писемних, картографічних, проектних і фото -) матеріалів, порівняльний і структурний аналіз, синтез, абстрагування, методи формалізації й моделювання. При вивченні закономірностей формування композиції, морфосистем досліджуваних міст та їх елементів використані історико-генетичний, композиційний та порівняльний аналіз, метод типологічного аналізу. При обробці статистичних даних, виявленні існуючої морфоструктури міста Полтави використані морфологічний аналіз і графоаналітичний метод, інтегральний метод районування (за В. Блануца).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дослідженні вперше:

- розроблений методичний підхід до реконструкції КС міста, який пов'язується з архітектурною регламентацією забудови історичного середовища на підставі вивчення морфології й типології елементів КС;

- визначені принципи й методи реконструкції КС історичних міст;

- виявлена факторна залежність диференціації архітектурного середовища історичного міста від просторової організації історико-культурної спадщини та морфологічних типів середовища;

- розроблений метод виявлення морфоструктури архітектурного середовища історичного міста;

- відпрацьована методика визначення архітектурних регламентів забудови історичного середовища.

Практичне значення одержаних результатів полягає у використанні результатів дослідження під час подальшого розвитку вітчизняної архітектурної науки, освіти та практики. Підтвердженням практичного значення отриманих результатів є їх впровадження:

- у практику містобудівного проектування та розробки місцевих нормативно-правових актів: детальні „Правила забудови історичного центру м. Полтави” (акт впровадження № 2 від 06.07.03р.), “Детальні Правила забудови та використання територій центральної частини м. Кременчука” (довідка про впровадження результатів дисертаційного дослідження), „Правила забудови та використання територій м. Полтави”( акт впровадження № 1 від 02.03.03р).

- у навчальний процес Полтавського НТУ ім. Ю Кондратюка для забезпечення лекційних курсів „Теорія містобудування”, „Естетика міського середовища” ( 5,6 курс спеціальності „Містобудування”) та курсового й дипломного проектування в 1998 -2005 рр.;

- у практичну діяльність Головного управління у справах містобудування та архітектури м. Полтави.

Особистий внесок здобувача. Результати виконаного дослідження одержані особисто автором. Авторські розробки та ідеї дисертації знайшли відображення в публікаціях автора [1-8], а також використані у науково-практичному творі “Правила забудови історичного центру м. Полтави”, де автор дисертації був відповідальним виконавцем. Особистим внеском здобувача у цьому творі є аналіз існуючого стану міста, морфологічний аналіз середовища, розробка регламентуючої частини детальних правил забудови центру міста Полтави, розробка структури електронного паспорта кварталу.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дослідження доповідались автором на щорічних наукових конференціях у Полтавському НТУ ім. Ю. Кондратюка у 2000-2005рр., а також на: конференції Українського товариства з охорони пам'яток історії та культури (2001 р., м. Київ); засіданні секції містобудування НТР Держбуду України (протокол № 2 від 8.08.02 р., м. Київ); круглому столі „Земський дім і сучасні проблеми унікальної пам'ятки архітектури. На честь 130-ліття В.Г. Кричевського. (20.05.03 р., м. Полтава); семінарі головних архітекторів міст „Правила забудови міста як інструмент управління територією” (20-21.07.04р., Центральноукраїнський регіональний навчальний центр, м. Черкаси).

Публікації. Результати дисертації опубліковані у 8 статтях, серед яких 7 у збірниках, що затверджені переліком ВАК України.

Обсяг та структура роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (165 найменувань) та додатків. Загальний обсяг роботи становить: 131 стор. основної текстової частини, 48 ілюстрацій, 13 стор. переліку використаних джерел, 81 стор. додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність теми, сформульовані мета й задачі дослідження, наукова новизна, практичне значення для науки й практики, рівень апробації й відомості про публікації результатів роботи.

У першому розділі „Еволюція КС історичних міст Центральної України” наведений огляд наукових праць про реконструкцію окремих елементів КС, розглянутий історичний процес формоутворення КС, проведений аналіз історичних морфосистем, ансамблів та сучасного стану композиції досліджуваних міст.

Аналіз розвитку архітектурних концепцій реконструкції історичних міст виявив тенденцію до поєднання реконструкції історичних міст із регламентацією нової забудови та показав необхідність розвитку в архітектурі композиційного підходу до реконструкції міст. Проблему реконструкції окремих елементів КС міст досліджували Ю. Кішик, Д. Кострикін, В. Сосновський, В. Шимко, З. Яргіна. План міста як основа розвитку планувальної композиції міста розглядається в роботі Д. Кострикіна; методи побудови композиційного каркаса міста і його реконструкції запропоновані В. Шимком й В. Сосновським; Ю. Кішик вивчав питання організації системи вертикальних домінант міста; загально теоретичним питанням містобудівної композиції присвячені роботи З. Яргіної.

Ступінь дослідженості композиції міського середовища показує, що найбільш недослідженим залишається характер елементів просторової композиції міста, який визначається типологією й морфологією. Це підкреслює необхідність даного дослідження, визначає його завдання та змістовні межі.

Показані чотири основних етапи розвитку досліджуваних міст. В основу композиції міста покладена морфосистема (як система архітектурних форм міста), тому в досліджені проаналізований генезис морфосистем міст, особливості перетворення морфосистеми в композицію, виявлено елементи КС та простежена їх еволюція. КС міст історично формувалась вертикальними домінантами, композиційними районами, силуетом міста, розплануванням, ансамблями. Велике значення в забезпечені композиційної цілісності міст мало композиційне районування.

Виявлені історичні типи композиційних ансамблів у досліджуваних містах - мальовничі й регулярні, визначені композиційні прийоми їх формування. Мальовничим ансамблям міст притаманна динамічність композиції, єдність з існуючим ландшафтом, об'ємно-просторова структура, вільне розташування будівель із урахуванням їх зорового сприйняття. Регулярні ансамблі міст відрізняє статичність композиції, стильова однорідність будівель, просторова структура та симетричне регулярне планування.

У певні історичні періоди на території міст існували чотири типи морфосистем, які позначаються у досліджені згідно з прийнятою термінологією: “руське середньовічне місто”, “класицистичне місто”, “капіталістичне місто”, “радянське місто”.

Визначені зовнішні та внутрішні типологічні ознаки різночасових історичних морфосистем. Серед них виділено системозберігаючі ознаки, зміна яких призводить до повного перетворення або знищення системи. Для морфосистеми „руське середньовічне місто" властиві єдність композиції й ландшафту, відкритий характер середовища, переважаючі зовнішні зв'язки та цілісний характер простору міста, які й визначають зовнішні типологічні ознаки системи. Морфосистему визначають також внутрішні закономірності побудови: візуально-просторові зв'язки між домінантами; необмежена кількість зорових видів; просторова структура міста; перевага відкритих просторів; садибна забудова; ландшафтне планування та вертикальні домінанти, що розташовуються окремо у просторі з необмеженим візуальним розкриттям. Формоутворення системи „руське середньовічне місто” відрізняється такими принципами, як неоднорідність і крапковість забудови, ієрархічність побудови композиції, індивідуальність елементів рядової забудови, відповідність композиційних домінант суспільнозначущим функціям.

Для морфосистеми „класицистичне місто” зовнішні типологічні ознаки визначаються нівелюванням природного зонування, закритим характером середовища, перевагою внутрішніх зв'язків, диференційованим характером простору міста. Внутрішніми закономірностями побудови морфосистеми є: планувальні зв'язки між домінантами; обмежені плануванням візуальні зв'язки; планувальна структура міста; садибна забудова; регулярне планування; горизонтальні домінанти, що фасадно розкриваються по планувальних вісях. Морфосистема відрізняється такими принципами формоутворення, як стилістична однорідність, периметральна забудова з фіксацією перехресть, метричні закономірності побудови, індивідуальність елементів рядової забудови, відповідність композиційних домінант суспільнозначущим функціям.

Упорядкованість та композиційна цілісність перших трьох морфосистем у досліджуваних містах забезпечувались: ієрархічністю рівнів організації КС, просторовими зв'язками і гармонічними співвідношеннями між елементами й рівнями КС; виразністю й змістовністю, різноманітністю і типологічною єдністю елементів. Унаслідок чого, ці морфосистеми були композиційними системами.

Виявлені тенденції та проблеми розвитку досліджуваних міст. Сучасні міста є сукупністю різночасових морфосистем. Головною проблемою міст є деформація історичних КС унаслідок знищення окремих елементів КС, зокрема, композиційного районування, що призвело до втрати містами композиційної цілісності.

На основі дослідження встановлено, що композиція виступає як властивість архітектурної форми міста. В цьому розумінні морфосистема є первинною по відношенню до композиційної системи, що визначає необхідність вивчення системоутворюючих факторів морфосистем міста.

У другому розділі „Фактори формоутворення середовища історичного міста” досліджуються фактори формоутворення морфосистеми міста, проводиться опис та виявлення елементів морфоструктури міського середовища. На підставі даних існуючих досліджень середовища (С.Арапов, О.Беляєва, А.Гутнов, О.Ємельянов, Д. Кострикін, Ч.Корреа, М. Лісіціан, З. Миколаївська, О.Олійник, І.Родичкін, С. Царенко, О. Шарлай, В. Шимко, В.Щербань, З.Яргіна та ін.) проведений опис системоутворюючих факторів морфосистеми міста: ландшафту, системи планування, забудови, функціонального використання територій, історико-культурної спадщини та міського простору.

У ході дослідження виявлені якісні та кількісні характеристики факторів. Візуальними характеристиками ландшафту виступають: конфігурація, розмір простору, замкнутість -відкритість, структура візуальних зв'язків, морфотипи рельєфу. Планувальна система міста має такі якісні й кількісні характеристики: характер системи, конфігурація планувальної мережі, форма територіального розвитку міста, розмір планувальної одиниці, композиційна розмаїтість плану та вулиць, складність конфігурації у плані та ін. Для фактора забудова якісними й кількісними характеристиками виступають: поверховість, вид внутрішньої комунікації, прийоми розміщення в просторі, розміри забудови, щільність забудови, орієнтованість, наявність домінант, ярусність, стандартність або унікальність та ін. Для фактора функціональне використання загальноприйнятими є такі якісні й кількісні характеристики, як типи й види функціонального використання, функціональна цінність, функціональний потенціал, щільність видів функціонального використання. Історико-культурна спадщина класифікується за характером і складністю, що формує ієрархічну систему архітектурної спадщини від історико-культурного регіону до фрагмента міського середовища й окремого об'єкта. На рівні міста й району міста архітектурна спадщина є традиційним історичним середовищем, типи якого визначаються сполученням різночасових морфосистем, виявлених у першому розділі дослідження. Аналіз різночасових морфосистем показав, що в розвитку міст виділяються два протилежних типи систем - відкрита, з перевагою відкритих внутрішніх просторів, („руське середньовічне місто”) та закрита, з перевагою напівзакритих та закритих просторів, („класицистичне місто” та „капіталістичне місто”). Морфосистеми відрізняються також композиційними принципами впорядкованості елементів: живописною або регулярною (геометричною) організацією елементів у композицію.

Міський простір має наступні якісні й кількісні характеристики: ієрархія спілкування людей, характер простору (цілісність або диференційованість), характер зв'язків із зовнішнім середовищем (відкритість або закритість), історичні морфотипи міського простору, розмір, орієнтованість, ступінь замкнутості, ступінь розчленування та ін.

Аналіз якісних ознак та кількісних характеристик факторів свідчить про наявність загальних ознак міського середовища: розмірність, конфігурація, інтенсивність використання території та характер взаємодії із зовнішнім середовищем. Побудовою структурних зв'язків між факторами формоутворення виявлено, що вони інтегруються у різноманітні морфотипи міського середовища. Різноманіття морфотипів та нерівномірність їх розташування на території міста визначають поліморфізм міського середовища, тобто морфотипи є основним фактором морфологічної диференціації середовища міста.

Вивчення факторів формоутворення свідчить про можливість їх опису та морфотипів середовища на трьох ієрархічних містобудівних рівнях. Мікрорівнем при цьому виступає планувальна одиниця, яку можна використовувати як операційну таксономічну одиницю при вивчені морфотипів міського середовища. Операційна таксономічна одиниця (ОТО) - це найменший та найпростіше побудований таксон міського середовища, морфологічні розбіжності усередині якого не мають суттєвого значення. Під таксонами маються на увазі територіальні одиниці, що володіють специфічними кваліфікаційними ознаками морфології.

Кількісні показники факторів формоутворення можуть виступати як параметри опису морфотипів. У дослідженні вони класифікуються таким способом: морфологічні, функціональні, історико-культурні, композиційні та параметри перетворення. Саме морфологічні параметри описують архітектурну форму, історико-культурні - визначають історико-культурну цінність міських територій. Функціональні параметри описують функціональний зміст архітектурної форми й у кінцевому рахунку впливають на її цінність. Композиційні параметри описують якість композиції та значимість її елементів і також визначають цінність. Морфологічні характеристики архітектурної форми змінюються у процесі розвитку міста, тому для опису змін морфології, виявлення закономірностей та тенденцій її перетворення вводяться параметри перетворення.

Планувальна одиниця (ОТО) досліджуваних міст може описуватися наступними параметрами: а) морфологічними - середня поверховість, площа, відступ від червоної лінії, конфігурація, щільність забудови, об'ємно - просторова щільність, щільність елементів, замкнутість, периметральність; б) історико-культурними - щільність пам'яток, історико-культурний потенціал, щільність потенціалу реконструкції; в) композиційними - орієнтованість, ярусність, стильовий спектр, масштабність, естетична цінність; г) функціональними - функціональна різноманітність, щільність фонду громадських будівель; д) параметрами перетворення - потенціал перетворення кварталу, ступінь зміни показників кварталу.

Фрагмент середовища (район або зона) досліджуваних міст описують наступні параметри: а) морфологічні - площа, середня поверховість забудови, ступінь планувального розчленування, відкритість меж, щільність забудови та об'ємно - просторова щільність, а також частота повторення та область розповсюдження тієї чи іншої ознаки, морфотипу; б) композиційні - орієнтованість, композиційна різноманітність міського плану; в) функціональні - щільність фонду громадських будівель, функціональна різноманітність, функціональна цінність територій; г) історико-культурні - щільність пам'яток, історико-культурний потенціал, щільність потенціалу реконструкції; д) параметри перетворення - потенціал перетворення системи, ступінь зміни показників системи.

Виявлено морфоструктуру міського середовища (склад і побудову морфосистеми міста):

макрорівень - це міський рівень, що включає місто, морфологічний район, морфологічну зону;

мезорівень - включає морфологічні зони, морфологічні підзони й базові елементи міського середовища;

мікрорівень - це локальний рівень, що включає базові елементи міського середовища (ОТО, вузол, вулицю) та ділянку.

Визначені елементи морфосистеми є таксонами морфологічного розподілу міста. Морфологічний район - частина території, яка має морфологічну специфіку та відмінність, що визначають її відносну єдність і відрізняють від інших територій. Морфологічний район формується поєднанням морфологічних зон та підзон. Морфологічна зона і підзона -морфологічно однорідна територія в межах одного району, що формується ОТО одного морфотипу.

З метою удосконалення методичного процесу вивчення морфологічної диференціації міста пропонується метод виявлення морфоструктури міського середовища, що реалізується у такій послідовності: 1) вибір масштабу досліджень і концептуальної моделі; 2) вивчення об'єктивних факторів формоутворення й диференціації середовища конкретного міста, вибір історичного періоду порівняння змін морфології середовища; 3) морфологічний аналіз планувальної одиниці: параметризація ОТО за допомогою морфологічних параметрів, що включає визначення статистично вагомих параметрів, визначення класів і типів таксонів, визначення характеристик таксонів, делімітація морфотипів, середовищних зон та підзон на плані міста; 4) історико-генетичний аналіз міста: історичний містобудівний аналіз, визначення тенденцій перетворення морфотипів за допомогою параметрів перетворення, встановлення перехідних морфотипів; 5) районування зверху: типологічний аналіз міського природного ландшафту та функціональне районування міста, що включають визначення ознак районування, делімітація меж ландшафтних та функціональних районів міста; 6) зонування міста: параметризація ОТО за допомогою композиційних, функціональних та історико-культурних параметрів; 7) побудова ієрархічної системи таксонів, визначення кількості рівнів морфологічного розподілу міста та їх таксономічних співвідношень; 9) делімітація меж таксонів морфологічного розподілу на плані міста, що узагальнює результати попереднього районування, морфологічного аналізу та зонування міста; 10) параметризація таксонів верхнього рівня - зон, районів; 11) визначення системозберігаючих морфопараметрів, які будуть формувати номенклатуру показників регламентації забудови морфологічних таксонів.

У методі використовуються загальнонаукові принципи районування, що інтерпретовані для архітектурного середовища. Ознаками морфологічного розподілу виступають ознаки й характеристики факторів морфологічної диференціації міста.

Запропонований метод дозволяє:

- виявити морфоструктуру й типологію морфологічних таксонів, на які поділяється історичне місто;

- визначити параметри морфотипів і діапазон змін морфологічних параметрів ОТО, що виступають як системозберігаючі ознаки морфотипу і підлягають збереженню для історично цінних територій;

- здійснити зонування міського середовища за ступенем історико-культурної, функціональної цінності та композиційній активності;

- виявити тенденції перетворення морфотипів міста.

Такі результати дозволяють здійснити наукове обґрунтування вибору методів реконструкції елементів КС міста та архітектурного середовища.

У третьому розділі „Методичні основи реконструкції композиційних структур історичних міст” на основі отриманих наукових результатів сформульовані принципи та удосконалені методи реконструкції композиційних структур, надаються методичні рекомендації щодо архітектурної регламентації забудови в історичному середовищі.

Сформульовані основні завдання реконструкції КС: спадкоємність розвитку та посилення вихідного композиційного потенціалу, відображення в композиції функціонального змісту на всіх ієрархічних рівнях, вияв у композиції властивостей природної підоснови, гармонізація зорового сприйняття (візуальний підхід) та забезпечення цілісності композиції.

Дослідженням визначені загальні принципи реконструкції елементів КС міста, що взаємозалежні між собою та використовуються на всіх містобудівних рівнях: принцип акцентування, типологічний принцип, принцип субординації, принцип цілісності композиції, принцип диференціації, принцип структуризації .

Принцип субординації витікає з ієрархічності побудови композиції міста та визначає ієрархічний підхід у прийнятті рішень із реконструкції від вищого рівня КС до нижнього. Принцип диференціації визначає необхідність диференціації методів, прийомів реконструкції КС залежно від ієрархічної й типологічної належності елемента морфоструктури, історико-культурної, функціональної цінності та композиційного значення, природної підоснови, місця розташування, функціональної належності та ін. Принцип цілісності включає в себе досягнення співрозмірності, ієрархічності композиції, принцип компактності, принцип різноманіття, принцип завершеності композиційного задуму та принцип сценарності.

Визначальними ж засадами реконструкції КС є принципи: типологічний та акцентування, в яких реалізуються загальні категорії композиції - подібність (тотожність) та різниця (контраст), що виражають співвідношення між історичним і новим у композиції. Співвідношення мають багатоаспектний характер і визначаються не тільки зв'язками між елементами композиції, морфоструктури, ознаками елементів, але й відношеннями між морфопараметрами, історичними й новими прийомами та принципами побудови композиції. Типологічний принцип визначає морфологічну й типологічну однорідність середовища, використання історичних композиційних принципів і прийомів при реконструкції. Принцип акцентування визначає виділення окремого елементу з низки інших засобами композиції, включаючи і морфологічні, залежно від його функціонального призначення, громадського статусу та інформативного або композиційного значення, тобто - це принцип формування домінуючих елементів композиції.

Принцип структуризації визначає необхідність структурної побудови та ясності організації морфосистеми міста. Структурованість морфосистеми визначає її різноманіття та забезпечує цілісність композиції, перетворює морфосистему в композиційну систему. Композиційна система міста є структурною як у компонентному аспекті (розкладається на композиційні поля окремих підсистем - компонентів), так і в територіальному аспекті (розкладається на композиційні поля територіальних об'єктів - таксонів морфологічного розподілу). Структурні зв'язки в композиції включають два типи відносин: взаємне розташування елементів у просторі та характеристики елементів, пов'язані з пластикою й морфологією середовища. До прийомів просторової організації елементів композиції відносяться - ритм, структура просторових зв'язків, формування ієрархічно організованої системи композиційного районування міста. Структурованість не існує без взаємозв'язку смислових і візуальних елементів середовища, диференціації елементів композиції, контрасту основних і другорядних елементів, ієрархічних співвідношень, наявності сполучних елементів у слабо структурованому міському середовищі.

Дослідженням визначені загальні композиційні прийоми перетворення існуючої КС та її елементів: внесення в композицію нової домінанти; запровадження нових акцентних елементів; збагачення існуючої КС додатковими засобами; повна зміна існуючої КС.

Встановлена система методів моделювання планувальної й просторової композиції міста, що поєднує: а) моделювання морфології міського плану; б) побудову композиційного каркаса міста; в) системну організацію домінант і композиційних ансамблів; г) композиційне районування; д) формування силуету міста.

Запропоновані нові та удосконалені існуючі локальні принципи моделювання планувальної й просторової композиції міста. Використовуються такі прийоми побудови системи композиційних ансамблів у досліджуваних містах, як лінійно - осьовий, виключно візуального зв'язку, глибинно-просторовий, перетинання композиційних осей, багаторівневий та комбінований прийоми.

Дослідженням пропонується відтворення такого історичного елементу КС, як система композиційних районів, за основу моделювання якої взята запропонована модель композиційного району. Основним засобом композиції при формуванні композиційного районування є морфологічні параметри існуючого міського середовища. Метод містить: виявлення існуючої морфоструктури міського середовища; аналіз таксонів морфологічного розподілу; визначення відповідності морфоструктури елементам КС; моделювання ієрархічної системи композиційних районів; моделювання композиції окремих районів.

Моделювання композиційних районів базується на загальних принципах реконструкції та наступних локальних принципах:

§ узгодженості, що визначає відповідність композиційних районів морфоструктурі міста, композиційному каркасові, системній організації домінант і ансамблів міста; відповідність і виявлення у композиції властивостей природного ландшафту, відповідність функціональним районам міста;

§ інтеграції, що визначається посиленням композиційних, транспортних, візуальних, тематичних, асоціативних, логічних зв'язків між районами, між фокусами, домінантами й акцентами районів;

§ індивідуальності, що визначає вияв та закріплення специфічних ознак району в розвитку його композиції, тематичну та композиційну новизну при формуванні нових районів;

§ поляризації, що визначає посилення значення центрального району в композиції міста, композиційних фокусів районів шляхом їх функціонального й архітектурного насичення, ускладнення композиції шляхом формування другорядних фокусів, осей та забезпеченням їх зв'язків, формування системи ансамблів декількох ієрархічних рівнів;

§ ієрархії побудови системи районів.

Дослідженням підтверджені по відношеню до композиції і морфології методи реконструкції ОПК на рівні ОТО, базових елементів: консервація; реставрація; ревалоризація; модернізація; конструювання нового середовища. Підґрунтям для вибору методів реконструкції ОПК і відповідних їм прийомів є існуюча морфоструктура міського середовища з морфологічними параметрами її елементів, типологія елементів морфоструктури, ступінь їх історико-культурної цінності та потенціал реконструкції. Методи визначаються певними прийомами використання морфології та типологічних ознак історичних елементів КС. Дослідженням встановлено, що до них належать: повне збереження морфопараметрів і типологічних ознак; зміна морфопараметрів у рамках сталого діапазону морфотипу зі збереженням типологічних ознак й історичних композиційних прийомів; зміна морфопараметрів у рамках сталого діапазону морфотипу з відтворенням окремих ознак; повна зміна морфопараметрів із відтворенням окремих ознак; повна зміна морфопараметрів без відтворення окремих ознак й прийомів. При цьому окрім морфологічних засобів гармонізації середовища використовуються й усі інші композиційні засоби.

Спираючись на результати проведеного дослідження, запропоновані методичні рекомендації щодо архітектурної регламентації забудови історичного середовища, що включають удосконалення існуючих принципів архітектурної регламентації та розробку методики визначення архітектурних регламентів забудови історичного середовища. Методика складається з трьох етапів (рис.2). Перший етап дослідження: історико-містобудівний аналіз формоутворення КС міста, що містить типологічний аналіз історичних морфосистем, ансамблів, забудови, встановлення їх системозберігаючих ознак, композиційних принципів та прийомів побудови. Другий етап: аналіз існуючого стану композиції міста, вияв морфоструктури міста з одночасним визначенням морфологічних параметрів, потенціалу реконструкції, номенклатури регламентуючих параметрів, діапазону можливих змін морфопараметрів ОТО. Третій етап: моделювання розвитку елементів КС верхніх ієрархічних рівнів та варіантне проектування забудови ОТО за допомогою запропонованих у дослідженні методів, результатом яких є визначення ієрархічної системи архітектурних регламентів забудови історичного середовища.

Таким чином, архітектурна регламентація розглядається як взаємопов'язана система якісних та кількісних вимог до використання територій і нової забудови на всіх містобудівних рівнях. Якісна регламентація визначається якісними ознаками типів історичних різночасових морфосистем, композиційних ансамблів, типів історичної забудови досліджуваного міста, історичними принципами та прийомами побудови композиції. Кількісна регламентація (параметризація) базується на необхідності збереження сталих діапазонів морфологічних параметрів морфотипів цінного міського середовища.

Запропонована методика визначення регламентів була перевірена на прикладі міста Полтави, що дало змогу підтвердити результати дослідження та дозволило виявити деякі додаткові закономірності:

- можливість відносного розподілу морфотипів ОТО між різночасовими морфосистемами у зонах нашарувань морфосистем (історичні центри міст) за допомогою їх типологічних ознак;

- відносну відповідність морфотипів ОТО типам житлової забудови в районах одночасової забудови;

- можливість поєднання морфотипів ОТО у відповідні групи, а саме, квартали усуспільненої забудови, садибної забудови та озеленених територій;

- необхідність диференціації номенклатури регламентуючих показників і вимог для основних груп морфотипів ОТО, виявлених у місті.

ВИСНОВКИ

Спираючись на особливості системного підходу у дисертації вперше наведене теоретичне узагальнення і подається методичний підхід до вирішення проблеми реконструкції КС історичних міст. Морфологічні параметри і типологічні ознаки історичних елементів КС, що є об'єктивними закономірностями побудови існуючого цінного історичного середовища, розглядаються як основа композиційного моделювання нової забудови, так і обґрунтування методів реконструкції КС та режиму регламентації забудови історичних міст. Такий методичний підхід забезпечує збереження історичного середовища та спадкоємність розвитку композиції міста.

1. Встановлено, що в дослідженнях із реконструкції КС історичних міст композиційна система міста загалом та її структура, зокрема, як об'єкт реконструкції не розглядалися. Зв'язок композиційної системи міста із системною ієрархією архітектурних форм міста й морфологією, як основною характеристикою форми, визначає необхідність фундаментальних досліджень морфосистеми міста і її структури при реконструкції історичного середовища.

2. Виявлені особливості формування КС досліджуваних міст Центрального регіону України та тенденції їх розвитку, що полягають: а) у послідовній зміні різночасових морфосистем на території міст, а саме „руське середньовічне місто”, „класицистичне місто”, „капіталістичне місто”, „радянське місто”; б) у композиційному синтезі різночасових морфосистем „руське середньовічне місто” та „класицистичне місто” на території міст; в) у поступовому перетворенні відкритого типу морфосистем міст у закритий тип, динамічність процесів перетворення залежить від динамічності розвитку міст.

Науково обґрунтована типологія історичних різночасових морфосистем та композиційних ансамблів досліджуваних міст на основі вияву їх стійких типологічних ознак.

3. Встановлена факторна залежність диференціації морфології архітектурного середовища історичного міста від просторової організації історико-культурної спадщини, морфологічних типів середовища, типів забудови, функціонального використання, типів розпланування та морфотипів ландшафту.

4. Розроблена класифікація параметрів опису морфотипів середовища історичного міста у такий спосіб: морфологічні, функціональні, історико-культурні, композиційні та параметри перетворення морфології. Запропоновані параметри опису фрагмента середовища (району, зони) та враховується динамічність морфології міста за допомогою параметрів перетворення.

Уперше розроблений метод виявлення існуючої морфоструктури міського середовища з одночасною параметризацією морфотипів середовища та визначена ієрархія побудови морфосистеми міста.

5. Обґрунтовані методичні основи реконструкції КС історичного міста у відповідності до запропонованого методичного підходу, що полягають у:

- визначенні загальних принципів і методів реконструкції КС;

- субординації у прийнятті рішень, коли моделювання верхніх рівнів композиції міста визначає реконструкцію ОПК;

- диференціації методів і принципів реконструкції залежно від ієрархічного рівня, ступеня цінності та потенціалу реконструкції;

- використанні морфологічних характеристик історичного середовища та типологічних ознак історичних елементів КС як композиційних засобів;

- поєднанні реконструкції історичного середовища з регламентацією нової забудови;

- обґрунтуванні методів реконструкції та архітектурних регламентів забудови параметрами елементів існуючої морфоструктури міста,

- відтворенні композиційного районування у містах на основі існуючої морфоструктури.

6. Результатом дослідження стала методика визначення ієрархічної системи архітектурних регламентів нової забудови в історичному середовищі, що поєднує фундаментальні дослідження середовища історичного міста з технологією прийняття містобудівних рішень, виявлення морфоструктури середовища із системою методів класифікації складових міського середовища, параметризацію архітектурної форми середовища з моделюванням розвитку композиції міста на всіх містобудівних рівнях.

Основним об'єктом регламентації при цьому визначено планувальну одиницю (ОТО) історичного середовища, а значення її морфологічних параметрів є своєрідним „генетичним кодом” історичного середовища, дотримання якого забезпечує спадкоємність розвитку містобудівної композиції.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Осиченко Г.О. Деякі особливості формування просторово- планувальних структур історичних міст Лівобережної України // Коммунальное хозяйство городов: Республиканский межведомственный научно-технический сборник. - К.: Техніка, 1998. - Вып. 13. - С. 10 -16.

2. Осиченко Г.О. Планувальне районування історичного міста (на прикладі м. Полтави) // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. Збірка наукових праць вузів художньо-будівельного профілю України і Росії. - Харків, 1998р. - Вип. 1. - С. 93 - 94.

3. Осиченко Г.О. Районоутворюючі фактори міського середовища історичних міст (на прикладі Чернігова і Полтави) // Традиції та новації у вищій у вищій архітектурно - художній освіті: Збірка наукових праць вузів художньо-будівельного профілю України і Росії. - Харків, 1998р. - Вип.1. - С. 95- 97.

4. Осиченко Г.О. Деякі особливості розробки детальних правил забудови та використання територій міст // Містобудування та територіальне планування: Науково-технічний збірник. - К.: КНУБА, 2004. - Вип.17. - С. 225-235.

5. Осиченко Г.О. Інтегральний метод районування в містобудуванні // Містобудування та територіальне планування: Науково-технічний збірник. - К.: КНУБА, 2004. - Вип.18. - С. 138-148

6. Осиченко Г.О. Методичні основи містобудівної регламентації в історичних містах // Містобудування та територіальне планування: Науково-технічний збірник.- К.: КНУБА, 2005. - Вип.21. - С. 244-255

7. Осиченко Г.О. Охорона історико-культурної спадщини на прикладі м. Полтави ( досвід розробки Правил забудови та використання територій міст) // Полтавський краєзнавчий музей: збірник наукових статей 2001-2003рр. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам'яток. - Полтава: „ Дивосвіт”, 2004. - С. 333-337.

8. Осиченко Г.О. Методичні основи реконструкції композиційних структур історичних міст // Містобудування та територіальне планування: Науково-технічний збірник.- К.: КНУБА, 2005. - Вип.22. - С. 230-241

АНОТАЦІЯ

Осиченко Галина Олексіївна. Методичні основи реконструкції композиційних структур історичних міст (на прикладі міст Центральної України) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.01 - Теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури. - Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури, Харків, 2006.

Дисертацію присвячено вивченню закономірностей формування композиції, формулюванню принципів і методів реконструкції композиційних структур історичних міст. Сформульований методичний підхід реконструкції композиційних структур історичних міст, що поєднує реконструкцію з архітектурною регламентацією забудови на основі вивчення морфології архітектурного середовища та типологічного аналізу історичних елементів композиційної структури міста. Розроблена методика визначення ієрархічної системи архітектурних регламентів забудови середовища історичних міст.

Ключові слова: композиційна структура, історичне місто, реконструкція, морфоструктура міського середовища, архітектурний регламент.

Осыченко Галина Алексеевна. Методические основы реконструкции композиционных структур исторических городов (на примере городов Центральной Украины). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата архитектури по специальности 18.00.01 - Теория архитектуры, реставрация памятников архитектуры. - Харьковский государственный технический университет строительства и архитектуры, Харьков, 2006.

Диссертация посвящена изучению закономерностей формирования композиции, формулированию принципов и методов реконструкции композиционных структур исторических городов. Сформулирован методический подход к реконструкции композиционных структур исторических городов, который объединяют реконструкцию с архитектурной регламентацией застройки на основе изучения морфологии архитектурной среды и типологического анализа исторических элементов композиционной структуры города. Разработана методика определения иерархической системы архитектурных регламентов застройки среды исторических городов.

Ключевые слова: композиционная структура, исторический город, реконструкция, морфоструктура городcкой среды, архитектурный регламент.

Osychenko Galina Alekseevna. Methodical of reconstruction of compositional structures of historical cities (by the example of cities of the Central Ukraine). - the Manuscript.

Thesis for achievement the Ph.D. degree in architecture, by specialty 18.00.01 - the Theory of architecture, restoration of monuments of architecture. - The Kharkov state technical university of construction and architecture, Kharkov, 2005.

The principles and methods of reconstruction of compositional structures of historical cities are formulated in the thesis. The methodical foundations of the compositional structures reconstruction of the historical cities are set forth. They include research in the architectural environment morphological structure of historical city, as well as the historical typological analysis of the city compositional structured elements and unify rebuilding with the architectural regulation of development of the historical environment which are scientifically proved by these foundations. The typology of historical morphological systems and compositional ensembles in the cities under research is scientifically proved in terms of their typological attributes which are criteria of a qualitative regulations of the historical city development. The method of definition of morphological structure of the historical city with simultaneous parametrization of its elements, definition of their historical and cultural value enabling to prove scientifically a quantitative regulation (parametrization) of a development and a choice of the reconstruction methods of the city -structure morphology items is offered.

To the general principles of reconstruction of composite structures are referred: a typological principle, a principle of accentuation, principles of structurization, differentiation, a subordination and integrity. The system of interdependent methods of reconstruction of the city planning-spatial -composition namely modeling of the city planning, construction of a compositional framework, the dominants system organization, compositional zoning and formation of the city silhouette is posed. The basis of modelling of system of composite regions of city is made by existing morphological structure of city.

The technique of definition of hierarchical system of architectural and town-planning rules of the historical city environment development which unifies basic research in the historical city environment with technology of decision-making the town-planning, studying of morphological structure with system of the classification methods of the city environment components, architectural form parametrization with modeling of composition development at all town-planning levels is developed.

...