Формування візуально-проникних внутрішніх просторових структур

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Незважаючи на значний прогрес у сфері архітектури та будівництва, що відбувається протягом останніх років в Україні, у вітчизняних вузах спостерігається суттєва невідповідність системи архітектурного навчання та вимог реального проектування. Навчальні програми поки що не відреагували на прогресивні зміни в сучасній архітектурі, де вже поширені прийоми, що знаходяться поза межами існуючих методичних посібників. Суттєво бракує поглибленого вивчення сучасних можливостей організації архітектурного простору. Становлення самостійної теорії архітектурного простору було спричинене тим, що дослідження явища архітектурного простору та процесу його організації вийшли за межі як об'ємно-просторової композиції, так і загальної методики проектування будівель. Виникла потреба cформувати специфічний понятійний апарат, сформулювати принципи і виявити закономірності організації архітектурного простору. Поштовхом до цього був розвиток сучасної архітектури, яка змусила теоретиків звернути увагу на те, що архітектура - це не лише архітектурна форма, але й складно організований простір.

Актуальність теми. Проблема внутрішньої просторової організації будівель набуває все більшого значення в теорії архітектури. Над вирішенням проблеми організації внутрішнього архітектурного простору та над розробкою методичних основ архітектурного проектування працювали українські і російські науковці: В.А. Абизов, Б.Г. Бархін, Ю.Г. Божко, М.М. Дьомін, О.Г. Габричевський, О.А. Гайдученя, О.Е. Гутнов, В.І. Єжов, С.В. Єжов, Г.Є. Ігнатов, А.В. Іконніков, Л.М. Ковальський, В.Ф. Кринський, В.В. Куцевич, Г.І. Лаврик, М.О. Ладо-вський, І.В. Ламцов, Ю.С. Лебедєв, К.Е. Лехарі, В.І. Мальгін, А.П. Мардер, В.Є. Михайленко, Г.Б. Мінервін, В.К. Моор, О.І. Некрасов, О.Л. Підгорний, О.Г. Раппапорт, Ю.Г. Рєпін, О.В. Рябушин, І.І. Середюк, О.В. Степанов, В.О. Тімохін, О.О. Тіц, М. Туркус, В.П. Уреньов, В. Філін, І.О. Фомін, В.В. Чепелик, Ф.Є. Чубарєв, М. Шубенков, О.І. Явейн та ін.

Також активно вивчали можливості архітектурно-просторової організації закордонні дослідники: О. Акін, Кр. Александер, І. Араухо, Р. Арнхейм, Р. Бенем, З. Гідіон, Дж.К. Джонс, Б. Дзеві, Ж. Зейтун, К. Зігель, Г. Лінн, К. Лінч, Б. Мейтленд, Кр. Норберг-Шульц, М. Рагон, А. Рапопорт, Р. Саксон, Ф. Стедман, К. Фремптон, І. Фрідман, Е. Цайдлер, Ф.Д.К. Чінг та ін.

Ґрунтовно досліджені особливості просторової організації окремих типів архітектурних об'єктів, але на тлі поширення багатофункціональних будівель і комплексів необхідна узагальнена теорія просторової організації. Також, бракує узагальнення можливостей формування інтер'єру відповідно до сучасного рівня розвитку технологій, коли наявність прозорих огороджень, легких великопрогонних конструкцій, внутрішнього транспорту, медіа-засобів та ін. обумовлює якісну відмінність сучасного інтер'єру від традиційного: він ускладнюється, стає прозорим та динамічним. Сучасна архітектурна практика зараз значно випереджає теоретичні розробки. Однак, і в практиці широко застосовуються лише окремі просторові схеми та прийоми, а потенційна множина інших схем залишається недослідженою. Крім того, не сформовані методичні підходи до проектування внутрішнього простору підвищеної складності.

З одного боку, проведено чимало досліджень просторової організації будівель та принципів членування простору на взаємопов'язані частини. З іншого боку, докладно вивчені особливості візуального сприйняття архітектурного простору. Однак, бракує досліджень, які б об'єднали можливості формування архітектурного простору з принципами естетичної організації візуального середовища. Подібне поєднання підходів дозволить повніше описати властивості, принципи і прийоми організації та тенденції розвитку сучасної архітектури. Таким чином, актуальним теоретичним завданням є проведення аналізу внутрішніх просторових структур архітектурних об'єктів з врахуванням особливостей організації візуальних зв'язків. Отже, існують усі необхідні теоретичні та практичні передумови для узагальнення сучасних можливостей формування внутрішнього простору архітектурних об'єктів.

Мета дослідження - визначення особливостей формування візуально-проникних внутрішніх просторових структур архітектурних об'єктів.

Завдання дослідження:

- дослідити сутність та властивості внутрішніх просторових структур;

- виявити особливості візуально-проникних внутрішніх просторових структур;

- здійснити класифікацію внутрішніх просторових структур;

- дослідити закономірності розвитку внутрішніх просторових структур;

- визначити принципи та узагальнити прийоми проектування внутрішніх просторових структур;

- дослідити особливості методики проектування візуально-проникних внутрішніх просторових структур.

1. Розвиток теорії і практики організації архітектурного простору

Здійснено аналіз теоретичних праць та архітектурних об'єктів, що дало змогу окреслити, які питання є опрацьованими, а які вимагають подальшого вирішення. Також у розділі розглянуто вплив основних чинників та описано основні засоби організації внутрішнього простору будівель.

Узагальнюються такі основні теоретичні підходи до проблеми організації архітектурного простору: з точки зору загальної теорії архітектурного простору, філософський, з точки зору об'ємно-просторової композиції, психологічний, функціоналістичний, історичний, конструктивістський, інформативний, системний, середовищний, біонічний та методичний. Базисом для проведення даного дослідження є результати теоретичних розробок таких напрямів: теорія організації архітектурного простору, теорія об'ємно-просторової композиції, психологія сприйняття архітектурного простору та методика архітектурного проектування. Основними теоретичними передумовами вирішення даної проблеми були загальнотеоретичні праці, спрямовані на дослідження синтезу різноманітних якостей архітектурного простору.

Проведений аналіз визначних будівель свідчить про поступовий розвиток організації внутрішнього простору. Цілий ряд виразних прийомів є універсальними, оскільки вони ефективно використовувались в різні епохи, в різних архітектурно-конструктивних системах та у будівлях різноманітного призначення. Для внутрішнього простору сучасних прогресивних будівель характерні такі риси: наявність багаторівневого атріумного простору складної форми з відкритими комунікаціями, виразна візуальна проникність всередині інтер'єру та між внутрішнім простором і зовнішнім. Відкриті комунікації дозволяють не лише переміщуватись з однієї зони будівлі до іншої, але й спостерігати різноманітні ракурси інтер'єру чи міського ландшафту. Внутрішній простір будівлі набуває більшої урочистості та виразності при наявності візуальних осей. Паралельно розвивається напрям формування динамічного та інтерактивного внутрішнього простору із застосуванням новітніх медіа-засобів.

Основними чинниками, що визначають організацію внутрішнього простору архітектурних об'єктів, є: концепція архітектора, закономірності візуального сприйняття, система функціональних процесів та можливості будівельних технологій. Спираючись на узагальнений підхід до організації функціональних зв'язків, на сучасні можливості будівельних технологій та на особливості візуального сприйняття, дане дослідження спрямоване на збагачення можливостей формування внутрішнього архітектурного простору шляхом узагальнення принципів та прийомів просторової організації.

Основними засобами, що виступають в якості матеріалу організації внутрішнього архітектурного простору та відповідають фізичним властивостям архітектурного середовища, є: простір, об'єм, фактура, світло і колір. Для даного дослідження можливостей утворення внутрішніх просторових структур серед цих засобів базовими приймаються простір і об'єм. Подальше вивчення потенційних можливостей основних засобів, а також виявлення закономірностей їх взаємозв'язку, мають відкрити нові якості естетичної організації архітектурного простору.

2. Композиційні основи та можливості внутрішніх просторових структур

Виконано аналіз внутрішнього простору архітектурних об'єктів, виявлено особливості візуально-проникних внутрішніх просторових структур, здійснено класифікацію внутрішніх просторових структур та досліджено тенденції їхнього розвитку.

Спираючись на те, що внутрішня просторова структура (ВПС) архітектурного об'єкта - це внутрішній простір даного об'єкта, представлений як сукупність елементарних просторових одиниць (ПО), запропоновано ділити ВПС на ПО, які мають форму компактного, видовженого, площинного та кільцевого типу. Визначення узагальнених типів форм ПО, з одного боку, полегшує аналітичний розподіл ВПС на просторові одиниці, а з іншого - дозволяє здійснювати комбінаторний пошук різноманітних типів ВПС. На основі аналізу внутрішнього простору сучасних будівель визначено чотири базові типи взаємодії просторових одиниць: суміжний, часткове проникнення, простір у просторі та наскрізний. Для характеристики ВПС та для потреб проектування складного інтер'єру, на основі поєднання базових типів було визначено 16 комбінованих типів взаємодії. Ці типи наведені у вигляді схем з умовною конфігурацією ПО. При проектуванні обрана схема набуває розвитку шляхом збільшення кількості ПО та завдяки різним типам форми ПО, але сутність типу взаємодії не зміниться.

Відповідно до можливості людини пройти крізь границю чи бачити крізь неї, визначено такі типи просторових границь: прохідна візуально-проникна, прохідна візуально-непроникна, непрохідна візуально-проникна та непрохідна візуально-непроникна. Ці типи можуть застосовуватись при формалізованому проектуванні.

Спираючись на поняття комунікаційного та візуального зв'язку, визначено такі типи зв'язків між двома ПО, або між ПО і зовнішнім простором: прохідний (забезпечує прохід людині крізь просторову границю), візуальний (забезпечує проникнення погляду людини крізь просторову границю), візуально-прохідний (забезпечує одночасно прохід та проникнення погляду людини крізь просторову границю) та потенційний (позначає суміжність двох ПО, або ПО і зовнішнього простору; його можна реалізувати у вигляді зв'язку прохідного, візуального чи візуально-прохідного типу).

Встановлено, що одними з визначних сучасних властивостей внутрішнього архітектурного простору є складність, візуальна проникність, комунікаційність, змінність та ілюзійність. Візуальна проникність ВПС архітектурного об'єкта - це властивість внутрішнього простору даного об'єкта забезпечувати проникнення погляду людини з однієї ПО до інших ПО та до зовнішнього простору. Визначення властивості візуальної проникності дозволило виділити цілий клас візуально-проникних ВПС, що набули поширення в сучасній архітектурі та мають високий рівень естетичної виразності. Визначено, що візуально-проникна ВПС архітектурного об'єкта - це частина ВПС даного об'єкта, яка є сукупністю просторових одиниць, що поєднані візуальними зв'язками. До ВПС будівлі може входити кілька візуально-проникних ВПС, які візуально не пов'язані між собою. Значний вплив на естетичну виразність візуально-проникних ВПС має рівень візуальної проникності просторових границь, який запропоновано умовно визначати однією з чотирьох узагальнених характеристик: високий, середній, низький чи нульовий. Під час аналізу існуючих чи проектних будівель є доцільним окремо характеризувати загальний рівень візуальної проникності всередині ВПС та загальний рівень візуальної проникності зовнішніх огороджень.

На основі аналізу структурних складових та суттєвих властивостей внутрішнього простору сучасних будівель здійснено класифікацію ВПС за такими ознаками: за взаємодією ПО, за видом візуальної проникності, за рівнем візуальної проникності всередині ВПС, за рівнем візуальної проникності зовнішніх огороджень, за здатністю до змін, за ілюзійністю змін, за типом комунікаційної організації та за первинним морфологічним принципом організації. На основі визначення типів ПО за формою та типів взаємодії ПО здійснено класифікацію ВПС за типом групування просторових одиниць. Виявлено 16 типів групування ПО за формою, 65 типів групування ПО за формою і орієнтацією та 260 типів групування ПО за формою, орієнтацією та взаємодією. Наведена в роботі таблиця типів групування ПО може слугувати джерелом потенційних прийомів організації внутрішнього архітектурного простору.

Шляхом узагальнення теоретичних джерел та архітектурної практики визначено такі типи комунікаційної організації ВПС: зовнішній (ПО поєднуються лише через зовнішній простір), внутрішній (ПО пов'язані безпосередньо), виділений (є виділені комунікаційні ПО, з якими пов'язані інші ПО) та атріумний (є додатковий простір, до якого відкриваються комунікаційні ПО, з якими поєднані інші ПО). В межах кожного типу виділені певні види комунікаційної організації.

На основі аналізу визначних будівель виявлено такі основні сучасні тенденції розвитку ВПС архітектурних об'єктів: збільшення відносних розмірів, підвищення складності, посилення незалежності ВПС від конструктивної системи, підвищення комунікаційності, підвищення змінності, посилення візуальної проникності всередині ВПС, посилення візуальних зв'язків між ВПС і зовнішнім простором, підвищення ілюзійності та підвищення інформативності.

3. Основи методики проектування візуально-проникних внутрішніх просторових структур

Узагальнені принципи та прийоми організації, а також описані особливості методики проектування даних структур.

Первинні морфологічні принципи організації ВПС обумовлюють відношення і розподіл архітектурного простору і архітектурного об'єму, які утворюють об'ємно-просторову структуру. Вторинні морфологічні принципи є шляхами додаткового розвитку цієї структури та оперують певними властивостями. Завдяки поєднанню під час проектування спочатку первинних, а потім - вторинних морфологічних принципів, забезпечується множина можливостей організації ВПС.

Сформульовано такі первинні морфологічні принципи: принцип просторових одиниць обумовлює членування вихідного простору на просторові одиниці за допомогою різних видів просторових границь, які утворюють замкнені лінії, принцип внутрішнього ускладнення обумовлює ускладнення вихідного простору за рахунок введення елементів, які не утворюють замкнених ліній просторових границь та принцип зовнішнього ускладнення, згідно якого вихідний простір ускладнюється за рахунок членування та ускладнення форми внутрішніх поверхонь огороджень (табл. 4). ВПС більшості існуючих будівель утворені саме за принципом просторових одиниць: їхній внутрішній простір чітко розподілений на окремі приміщення. Відповідно до принципу внутрішнього ускладнення, вихідний простір збагачується за рахунок введення вільно розташованих відрізків просторових границь у вигляді площинних чи криволінійних фрагментів стін або перегородок, окремо розташованих колон, які не утворюють рядів. Принцип зовнішнього ускладнення в чистому вигляді залишає внутрішній простір єдиним. Тобто, складність підвищується шляхом диференціації форми внутрішнього простору, але “рельєфність” поверхонь не настільки глибока, щоб утворились ПО у вигляді ніш. Цей принцип є домінуючим, коли йдеться про сучасні ВПС, які в літературі отримали назви: "Нелінійна архітектура", "Деконструкція", "Рідинна архітектура" та ін. В сучасних будівлях набула особливої виразності така схема комбінування первинних морфологічних принципів: атріумна комунікаційно-рекреаційна зона вирішується за принципом внутрішнього ускладнення у поєднанні з принципом зовнішнього ускладнення, що відповідає безперервності руху в цій зоні та особливим вимогам до візуального комфорту і легкості орієнтації у великій будівлі. Інші функціональні зони структуровані за принципом просторових одиниць, що дозволяє організувати множину ізольованих приміщень.

На основі вивчення таких властивостей сучасних ВПС, як візуальна проникність, комунікаційність, змінність та ілюзійність, сформульовано такі вторинні морфологічні принципи організації ВПС: принцип візуальної проникності (спрямований на формування ВПС з високим рівнем візуальної проникності та має на меті підвищення естетичності ВПС за рахунок розвинених візуальних зв'язків), принцип комунікаційності (спрямований на формування розвинених, доцільних та естетично організованих прохідних зв'язків), принцип змінності (обумовлює формування ВПС з високим рівнем змінності різних властивостей) та принцип ілюзійності (спрямований на формування ВПС з високим рівнем ілюзійності за допомогою ілюзійних засобів).

Серед множини прийомів організації архітектурного простору, найбільш суттєве значення при проектуванні візуально-проникних ВПС мають такі групи прийомів: прийоми членування внутрішнього простору (відповідають видам просторових границь), прийоми групування ПО (відповідають типам групування ПО за формою, орієнтацією та взаємодією), прийоми виявлення композиції внутрішнього простору та прийоми посилення візуальної проникності ВПС.

Розглянемо детальніше прийоми посилення візуальної проникності ВПС, оскільки це необхідно для повноти вивчення візуально-проникних ВПС. До цієї групи належать прийоми застосування певних видів просторових границь, що мають високий рівень візуальної проникності. Самостійну підгрупу складають прийоми організації візуальних зв'язків. Сукупність візуальних зв'язків може бути організована за допомогою таких прийомів: візуальні зв'язки утворюють незамкнену лінію, візуальні зв'язки утворюють радіальну або розгалужену схему незамкнених ліній, візуальні зв'язки утворюють замкнені лінії (візуально-неперервний простір), візуальні зв'язки утворюють сітчасту структуру тощо. За ознакою візуальної пов'язаності просторових одиниць певної візуально-проникної ВПС розрізняються такі прийоми: всі ПО пов'язані візуальними зв'язками з усіма іншими ПО, всі ПО пов'язані візуальними зв'язками з однією ПО, візуальні зв'язки послідовно з'єднують всі ПО, але не утворюють замкненої лінії, візуальні зв'язки послідовно з'єднують всі ПО та утворюють замкнену лінію. Ці прийоми часто комбінують. Лінії візуальної проникності утворюються з векторів візуальних зв'язків, які проходять під прямим кутом крізь візуально-проникні просторові границі між ПО. Таким чином, ці лінії можуть бути прямими та ламаними, замкненими та незамкненими. Вони можуть проходити крізь дві ПО, а можуть поєднувати і величезну кількість ПО. Є принципова відмінність між прямими та непрямими лініями візуальної проникності. Прямі лінії, що проходять крізь три та більше ПО утворюють візуальну вісь, що забезпечує урочистий образ інтер'єру та суттєво поглиблює візуальну проникність ВПС. Особливої виразності набуває сітчаста структура візуальних зв'язків, побудована на основі прямих ліній. Прийом застосування непрямих ліній візуальної проникності є доцільним для організації процесів послідовного руху крізь різні експозиційні зони (виставкові чи торговельні заклади). Якщо крізь певну ПО проходить візуальна вісь, це означає, що вона має наскрізну візуальну проникність. Ціла ВПС також може бути наскрізь візуально-проникною, якщо мінімум одна візуальна вісь пронизує увесь внутрішній простір і при цьому починається і закінчується візуальним зв'язком із зовнішнім простором. Суттєво відрізняються за візуальним образом прийоми застосування вертикальної та горизонтальної візуальної осі. Вертикальну візуальну вісь утворюють, зазвичай, лише візуальні зв'язки та вона закінчується верхнім візуальним зв'язком із зовнішнім простором (багаторівневий атріум). Горизонтальна візуальна вісь пов'язана з рухом відвідувачів. Тому вона утворюється, переважно, візуально-прохідними зв'язками (прийом анфілади).

Впровадження комплексу умоглядних вправ для архітектора до програми фахового навчання допоможе вільно оперувати просторовими образами при проектуванні складних ВПС. До цього комплексу запропоновано включити такі вправи: “відтворення зображення”, “відтворення реального середовища”, “візуальна зйомка”, “автоматичний лабіринт” та “розвиток ідеї в архітектурне оточення”. Доцільність інтеграції до архітектурного навчання та проектування будівель зі складними ВПС описаних в роботі принципів і прийомів внутрішньої просторової організації, а також активного умоглядного формування моделі інтер'єру у поєднанні з комп'ютерним моделюванням обумовлена сучасними особливостями архітектурного проектування.

Висновки

просторовий архітектурний проникний

У проведеному дослідженні особливостей формування візуально-проникних внутрішніх просторових структур архітектурних об'єктів було виявлено структурні складові та тенденції розвитку цих структур, визначені принципи, прийоми та методичні особливості проектування. Основними висновками та результатами роботи є наступні положення:

На основі того, що внутрішня просторова структура (ВПС) архітектурного об'єкта є сукупністю елементарних просторових одиниць (ПО), запропоновано ділити ВПС на ПО, які мають форму компактного, видовженого, площинного та кільцевого типу. Визначення узагальнених типів форм ПО полегшує аналітичний розподіл ВПС на просторові одиниці та відкриває шлях до комбінаторного пошуку різноманітних типів ВПС.

Визначено чотири базові типи взаємодії просторових одиниць: суміжний (одна ПО знаходиться ззовні відносно другої та має з нею спільну просторову границю), часткове проникнення (одна ПО частково знаходиться всередині другої), простір у просторі (одна ПО знаходиться повністю всередині другої) та наскрізний (одна ПО проходить крізь другу та виходить за її межі мінімум двома частинами). Для характеристики ВПС та для потреб проектування складного інтер'єру, на основі цих базових типів була складена послідовність з 16 комбінованих типів взаємодії.

На основі понять комунікаційного та візуального зв'язку, визначено такі типи зв'язків між двома ПО, або між ПО і зовнішнім простором: прохідний, візуальний, візуально-прохідний та потенційний (позначає суміжність двох ПО, або ПО і зовнішнього простору).

Візуальна проникність ВПС архітектурного об'єкта - це властивість внутрішнього простору даного об'єкта забезпечувати проникнення погляду людини з однієї ПО до інших ПО та до зовнішнього простору. Виявлення властивості візуальної проникності дозволило виділити цілий клас візуально-проникних ВПС, що набули поширення в сучасній архітектурі та відзначаються високим рівнем естетичної виразності. Визначено, що візуально-проникна ВПС архітектурного об'єкта - це частина ВПС даного об'єкта, яка є сукупністю просторових одиниць, що поєднані візуальними зв'язками. Значний вплив на естетичну виразність візуально-проникних ВПС має рівень візуальної проникності просторових границь, який запропоновано визначати однією з чотирьох узагальнених характеристик: високий, середній, низький чи нульовий. Під час аналізу існуючих чи проектних будівель є доцільним окремо характеризувати загальний рівень візуальної проникності всередині ВПС та загальний рівень візуальної проникності зовнішніх огороджень.

Завдяки визначенню типів ПО за формою та типів взаємодії ПО, здійснено класифікацію ВПС за типом групування просторових одиниць. Виявлено 16 типів групування ПО за формою, 65 типів групування ПО за формою і орієнтацією та 260 типів групування ПО за формою, орієнтацією та взаємодією. Таблиця типів групування ПО може слугувати джерелом потенційних прийомів організації внутрішнього архітектурного простору.

На основі аналізу визначних будівель виявлено такі основні сучасні тенденції розвитку ВПС архітектурних об'єктів: збільшення відносних розмірів, підвищення складності, посилення незалежності ВПС від конструктивної системи, підвищення комунікаційності, підвищення змінності, посилення візуальної проникності всередині ВПС, посилення візуальних зв'язків між ВПС і зовнішнім простором, підвищення ілюзійності та підвищення інформативності.

Первинні морфологічні принципи організації ВПС обумовлюють відношення і розподіл архітектурного простору і архітектурного об'єму. Вторинні морфологічні принципи є шляхами додаткового ускладнення ВПС та оперують певними властивостями. Поєднання під час проектування спочатку первинних, а потім - вторинних морфологічних принципів, забезпечує множину можливостей організації ВПС. Сформульовано такі первинні морфологічні принципи: принцип просторових одиниць обумовлює членування вихідного простору на ПО за допомогою різних видів просторових границь, які утворюють замкнені лінії, принцип внутрішнього ускладнення обумовлює ускладнення вихідного простору за рахунок введення елементів, які не утворюють замкнених ліній просторових границь та принцип зовнішнього ускладнення, згідно якого вихідний простір ускладнюється за рахунок членування та ускладнення форми внутрішніх поверхонь огороджень. На основі вивчення властивостей сучасних прогресивних будівель сформульовано такі вторинні морфологічні принципи організації ВПС: принцип візуальної проникності, принцип комунікаційності, принцип змінності та принцип ілюзійності.

Сучасні особливості архітектурного проектування потребують інтеграції до архітектурного навчання та проектної практики описаних в роботі принципів і прийомів просторової організації, умоглядно-динамічного формування моделі внутрішнього простору у поєднанні з комп'ютерним моделюванням. Впровадження комплексу умоглядних вправ до програми фахового навчання допоможе вільно оперувати просторовими образами при проектуванні складних ВПС.

Основні положення і результати дисертаційної роботи впроваджено в учбовий процес та ряд методичних прийомів впроваджено до архітектурної практики. Результати дослідження можуть бути використані в архітектурному навчанні, при проектуванні будівель зі складними ВПС та для подальшої теоретичної розробки даної проблематики. Найбільш перспективними напрямками подальших досліджень є: розширення номенклатури типів ВПС та видів комунікаційної організації будівель, узагальнення сучасних принципів та прийомів проектування внутрішнього архітектурного простору.

Література

Ушаков Г.Н. Аналіз внутрішніх просторових структур архітектурних об'єктів // Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель: Архітектура та будівництво України в нових соціально-економічних умовах. - К.: КиївЗНДІЕП, 2004. - С. 119 - 128.

Ушаков Г.Н. Візуальна проникність внутрішніх просторових структур архітектурних об'єктів // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. - К.: КНУБА, 2004. - Вип. 13. - С. 73 - 77.

Ушаков Г.Н. Можливості просторової уяви при проектуванні складних внутрішніх просторових структур цивільних будівель // Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель: Сучасні тенденції в архітектурі та будівництві. - К.: КиївЗНДІЕП, 2003. - С. 135 - 138.

Ушаков Г.Н. Приёмы повышения художественной выразительности пространственной структуры культовых зданий (на примере готических соборов) // Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель: Сучасне храмобудування. - К.: КиївЗНДІЕП, 2003. - С. 73 - 78.

Ушаков Г.Н. Принципи організації внутрішніх просторових структур архітектурних об'єктів // Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель: Соціальні напрямки розвитку архітектури та будівництва. - К.: КиївЗНДІЕП, 2005. - С. 125 - 129.

Ушаков Г.Н. Принципи умоглядного проектування архітектурно-просторових структур // Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель. - К.: КиївЗНДІЕП, 2003. - С. 216 - 221.

Ушаков Г.Н. Розвиток просторової уяви як шлях удосконалення архітектурного проектування // Технічна естетика і дизайн. - К.: Віпол, 2004. - Вип. 3 - 4. - С. 48 - 52.

Размещено на Allbest.ru