Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

Тема: Облицювання фасадів природним каменем

Зміст

Вступ

Розділ 1. Технологічна частина

1.1 Загальні відомості про опорядження фасадів

1.2 Матеріали потрібні для облицювання фасадів

1.3 Інструменти для облицювання

1.4 Послідовність операцій

1.5 Вимоги до поверхонь, облицьованих плитками

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Значення будівництва та будівельної індустрії для розвитку народного господарства країни.

Розвиток будівництва та сучасних технологій в Україні, надійність та довговічність будівельних конструкцій багато в чому залежить від вчених, їх взаємодії з конструкторами, виробниками, зарубіжними колегами. Теорія в поєднанні з практикою допоможе знайти ефективні шляхи вирішення багатьох актуальних проблем будівельної галузі.

Сьогодні в будівництві завойовують позиції метал, високоміцний бетон та фібробетон (введення в бетон базальту металу і пластику). Фібробетон підвищує деформаційні характеристики, знижує крихкість та підвищує міцність конструкції. Огороджувальні конструкції повинні бути теплими, легкими і міцними. Існує програма із застосуванням ніздрюватих бетонів, як утеплювача. Поза увагою залишились дерев'яні та цегляні конструкції, вікна та двері, які також входять до комплексу огороджувальних конструкцій.

Будівництвом - називається процес зведення будівель і споруд різного призначення. Будівництво тісно пов'язане з промисловістю, сільським господарством, наукою і невиробничою сферою. Наприклад, машинобудування постачає будівництву основні засоби механізації, тобто оснащує будівельну галузь технікою. Промисловість будівельних матеріалів забезпечує будівництво цеглою, бетоном, розчином, збірними залізобетонними конструкціями, опоряджувальними та іншими матеріалами, необхідними для споруджання будівель.

Зв'язок будівництва з іншими галузями промисловості підтверджують такі цифри. Будівництво споживає 15% усієї промислової продукції, у тому числі 90% будівельних матеріалів, 50% продукції лісової та деревообробної промисловості тощо. Приблизно 70 галузей промисловості постачають ресурси, необхідні для будівництва. Своєю чергою, будівництво забезпечує розвиток промисловості. Так, перш ніж розпочати видобувати вугілля, виплавляти метал, будувати кораблі чи виробляти електроенергію, необхідно побудувати шахту, домну, корабельну верф, електростанцію.

Для сільського господарства будівельники споруджують тваринницькі приміщення: корівники, свинарники, пташники, заводи з перероблення сільськогосподарської продукції, сховища для насіння, овочів і мінеральних добрив, елеватори тощо.

Розвиток науки неможливий без спорудження нових будівель, дослідних, обчислювальних та інформаційних центрів, наукових лабораторій, конструкторських бюро та інших об'єктів. Досягнення науки і техніки впливають на розвиток будівництва. Наука створює нові високопродуктивні будівельні машини та механізми, автоматичні лінії, нові ефективні будівельні матеріали, розробляє нові технології і форми організації праці будівельників.

Значним є внесок будівництва в невиробничу сферу. Житлові будинки, нові мікрорайони із школами, і дитячими закладами, лікарнями, підприємствами торгівлі, культурно-побутовими центрами -- все це робота будівельників.

Таким чином, будівництво відіграє значну роль у житті суспільства. Воно є матеріальним підґрунтям безперервного розвитку виробництва, вирішення житлових проблем, підвищення матеріального і культурного рівня народу.

Розділ 1. Технологічна частина

1.1 Загальні відомості про опорядження фасадів

Дуже складно людині змагатися з природою, тому природні матеріали завжди будуть в ціні. Навряд чи хто-небудь стане сперечатися, що облицювання фасадів натуральним каменем виглядає гірше, ніж облицювання штучними матеріалами, та й по терміну експлуатації, те, що створено природою не поступиться новітнім технологіям.

Природний камінь - це складний матеріал, що має через своє природне походження особливості, які оцінити можуть лише фахівці. Замовникові або навіть архітекторові частіше всього досить складно оцінити придатність вподобаного йому по естетичних властивостях облицювального матеріалу з натурального каменя для конкретного інтер'єру або екстер'єру. Тому рекомендуємо звертатися за консультаціями в спеціалізовану фірму, що має досвід роботи з різними породами для різних умов експлуатації.

Вся продукція з каменя обов'язково сертифікується і придатна для використання в будь-яких видах обробки. А будь-яка солідна фірма, що займається реалізацією виробів з каменя готова надати для своїх клієнтів прайс-листи, технічну інформацію, рекламні матеріали, фотографії об'єктів і різних виробів, електронні каталоги і зразки каменя, консультації фахівців.

Будинок, оформлений натуральним каменем, будь то мармур або граніт, завжди виглядатиме добротно, красиво і багато.

Відмінності за кольором плиток однієї і тієї ж породи є відмінною особливістю природного матеріалу, яким є натуральний камінь. Існує допустимий діапазон відмінностей в кольорі і фактурі, який може оцінити лише фахівець. Покупцеві необхідно заздалегідь обговорити з постачальником міру можливих відхилень, оглядаючи найбільш можливу кількість зразків. Існують камені однорідніші за кольором або ж складні для відбіру кольору, але саме в цьому і полягає їх "родзинка".

При виборі плитки для облицювання поверхні у вологих приміщеннях (ванних кімнатах, душових, басейнах, зовнішніх вхідних групах) слід мати на увазі, що більшість видів каменя при тривалому контакті з водою можуть змінювати колір. Перш за все, це відноситься до пористих і неоднорідних мармурам. Крім того, деякі види гранітів і мармурів можуть містити включення залізистих мінералів, які, не будучи захищеними, реагуючи з водою, з часом також можуть викликати зміну кольору облицювання.

Для зон з інтенсивними умовами експлуатації в якості підлогового покриття личать граніти. Мармури можна застосовувати лише при менш інтенсивному режимі використання приміщення. При цьому у вологих приміщеннях рекомендується саме мармур, а не граніт, оскільки мармур має пористішу (мікропористу) структуру, і він менш слизький, ніж граніт.

1.2 Матеріали потрібні для облицювання фасадів

Рисунок 1. CM 115 Клеюча суміш «Mosaic & Marble»

Клеюча суміш

Для облицювання мозаїкою, мармуром таплитами зісвітлих порід природного каменю всередині тазовні будівель.

Розчинова суміш для затирання швів між облицювальними плитками всередині тазовні будівель (ширина шва до5мм).

Виробляється 29кольорів.



Рисунок 2. CЕ 33 super Кольоровий шов

Рисунок 3. CЕ 40 aquastatic Еластичний водостійкий кольоровий шов

Еластичний водостійкий кольоровий шов (ширина до 5мм).

Рисунок 4. CS 25 MicroProtect

Високоеластичний силіконовий шов для стиків і примикань

Для укріплення та просочування основ під оздоблювальні, гідроізоляційні, теплоізоляційні та інші покриття.



Рисунок 6. СТ 17 Ґрунтовка глибокопроникна

Рисунок 7. СТ 99 Антимікробна ґрунтовка

Для видалення плісняви, мохів, лишайників і мікроорганізмів у мінеральних основах

Рисунок 8. CL 52 Герметизуюча стрічка

Герметизуюча стрічка для деформаційних швів у будівельних конструкціях.

1.3 Інструменти для облицювання

Рисунок 9. Низькообертова дрель з міксером для розмішування розчиру

Рисунок 10. Рулетка

Рисунок 11. Лазерний рівень



Рисунок 12. Електричний плиткоріз

Рисунок 13. Плиткоріз ручний

Рисунок 14. Зубчаста бліфта для нанесення та розрівнювання розчину

Рисунок 15. Шліфувальна машинка або «болгарка» для розрізування плитки



Рисунок 16. Рівень для перевірки горизонтального, вертикального положення ліній та невеликих кутів нахилу

Рисунок 17. Чашка з алмазним напиленням для сверління отворів

1.4 Послідовність операцій

Підготовчий етап.

Перш ніж приступати до роботи, потрібно: визначитися з вибором самого матеріалу, а також фірми-виробника. Це дуже важливий момент, від якого багато в чому залежить якість майбутньої кладки. Якщо купити плити, що не мають високої точності розмірів, тобто строгій геометрії, то при їх монтажі неминуче виникнуть складнощі, зокрема, значний зсув швів. Це може зіпсувати вигляд фанерованої поверхні або обернутися великими витратами на додаткове калібрування і підрізування виробів.

Визначившись з вибором і розмірами каменя, фахівці зобов'язані оцінити якість підстави. Якщо воно витримане, рівне і сухе, то можна приступати до роботи. Якщо ж підстава підготовлена погано, має значні нерівності і перепади, доведеться згаяти час на пристрій вирівнюючого стягування. А у вологих приміщеннях необхідна ще і додаткова гідроізоляція, тобто обробка підстави спеціальними гідроізолюючими засобами. Перед заливкою вирівнюючої суміші потрібно обов'язково врахувати товщину клейового складу і плитки. Окрім цього, майстер повинен точно уявляти, де і на якій висоті в приміщенні знаходяться двері і вікна, як "підійде" до отворів облицювання, де буде стик каменя з паркетом або іншим підлоговим покриттям і так далі. Всі ці моменти необхідно з'ясувати до початку процесу укладання, щоб потім не переробляти роботу. Інша важлива процедура, яку хороші майстри зазвичай проводять перед тим, як приступити до монтажу, так звана суха розкладка. В цьому випадку плити викладають на підлозі, підбираючи їх оптимальне поєднання за кольором, малюнком і строкатості. Це досить трудомісткий, але необхідний процес. Адже натуральний камінь - живий матеріал, кожна плитка якого має неповторний малюнок, а в кольорових каменів інколи і трохи відрізняється від останніх по тону. "Суха" розкладка важлива ще і тому, що дозволяє поглянути, як будуть стикуватися шви. Якщо майстер бачить, що вони, наприклад, можуть не збігатися, то плити доведеться підрізувати або вирішувати цю проблему якось інакше. Це особливо важливо в тих випадках, коли планується створити складний малюнок з використанням бордюрів, фризів, а також каменя, різного за кольором або фактурі. Чим складніше малюнок, тим більше уважного підходу він вимагає.

Підготовка стіни

Перед тим, як почнеться обробка фасаду натуральним каменем, в даному випадку, плитняком, потрібно перевірити стіну на міцність. Що ж це таке?

Першим кроком може бути звичайне дослідження стіни руками де відвалюються слабо тримаються елементи.

Можливо, що вам доведеться відбити деякі ділянки перфоратором або сокирою (ломом), якщо вони будуть відставати від основи стіни.

Також підставу потрібно очистити від пилу (це можна зробити звичайним віником або щіткою) і жирових плям (перфоратором або сокирою), тому що це все істотно знизить адгезію.

Під час очищення фасаду або до неї на поверхні можуть виникнути вибоїни, які потрібно буде закладати. Вибоїни понад 2 см, закидаються цементно-пісочним розчином.

Оздоблення фасадів натуральним каменем вимагає для себе жорсткій поверхні для достатньої адгезії і цьому посприяє глибокопроникна грунтовка.

Наносити рідина CPP-8 слід маклавіцей або великий пензлем, щоб грунтовка покрила повністю всю площу, враховуючи навіть маленькі щілини (не забудьте ретельно перемішати грунтовку прямо в каністрі, просто перевертаючи ємність). Така обробка не тільки прибирає пил з поверхні, але й зміцнює верхній шар старої штукатурки.

Для пористої поверхні, типу черепашника, грунтовку слід нанести повторно, тому що перший шар весь вбереться в пори каменю.

Може бути таке, що вапняк буде кришитися, тому пухку його частину слід відбити, а що утворилися отвори закрити розчином клею або цементу (залежно від величини).

Врахуйте, що для монтажу будь-якого натурального фасадного каменю, який ви будете виробляти своїми руками, дуже важливо звернути увагу на температуру стіни.

Оптимальна температура чорновий поверхні, при якій можлива облицювання фасадів природним каменем, становить від +5 C до +30 C.

Перш ніж почати монтувати камінь на загрунтовану стіну, переконайтеся, що грунтовка висохла і для цього буде потрібно від 4 до 6 годин. Після висихання поверхні можна приступати до укладання каменю.

Кладка натурального каменя

Не дивлячись на те, що природний камінь - матеріал вдячний, кладку з природного каменя потрібно виконувати за певними правилами, інакше є ризик, що ваша будова або створений елемент декору просто звалиться одного прекрасного дня.

Загалом, кладку з природного каменя виконують практично за тими ж правилами, що і кладку з штучного, а саме:

кладка натурального каменя вимагає такої ж системи перев'язки, як і цегляна;

не можна розташовувати один шов над іншим, хоча дрібні вертикальні шви краще розташувати саме один над одним;

кладка з природного каменя вимагає підбору і сортування каменя;

кладка булижника вимагає дроблення і подальшого сортування каменя

на лицьову сторону краще всього викладати неколену сторону булижника (більше з естетичних міркувань, чим з технічних);

для кладки природного каменя більше підходять плоскі екземпляри;

найголовніше: у кладці кожен камінь повинен приймати таке ж положення, що він займав і в природі. Це положення легко визначається по шарах, які мають багато видів природних каменів;

шаруватий матеріал не можна класти на ребро, це буде швидким виходом з ладу спочатку каменя, а потім і всієї конструкції;

структуру природного каменя підкреслює переважаюче горизонтальне положення булижників;

шви кладок рекомендується робити завтовшки 20-30 мм. По всій кладці потрібно дотримувати однакову товщину шва. У кожному 2-му або 3-му ряду кладки необхідна перев'язка на ширину 100-120 мм. Виключення складає тільки кладка з булижника.

міцність кладки збільшується за рахунок покладеної в основу арматури з м'якого дроту (4-10 мм).

Перед приклеюванням каменя, його потрібно ретельно помити від пилу в звичайній воді жорсткою щіткою і розкласти на чистому місці для просушування (для цього можна розстелити якийсь целофан, текстиль, дошки або просто викласти його на чисту траву або асфальт).

Пил на каменях буде в будь-якому випадку, адже це природний матеріал і він видобувається в кар'єрі, ось її-то ви і змиєте водою.

Тепер переходимо до розчину. На 25 кг сухої суміші CМ 115 потрібно 7,2-7,7л. води.

Розчин розмішується міксером, затиснутим у низькообертовим дриль. Після розмішування розчин повинен постояти не менше 4-5 хвилин, щоб весь порошок добре просочилася водою, а потім збийте вміст відра ще раз - суміш буде придатна протягом двох годин. Якщо у вас вийшло повне відро розчину, яку потрібно розмішувати, ви все одно можете уникнути розбризкування. Для цього просто слід реверс дрилі, в якій затиснутий міксер, переключити у зворотний бік і бризок не буде.

А зараз - увага - незвичайний нюанс! Потрібно відразу розмішати затірку для швів. Звичайно, це досить незвично, але оздоблення фасадів природним каменем увазі закладення швів у міру установки облицювання.

Для того щоб розмішати затірку, потрібно 0,6л. води на 2 кг сухої суміші. Замішування CE 33super відбувається аналогічно CT 115, з відстоюванням суміші 4-5 хвилин для кращого розмочування і додатковим збиванням розчину. Термін придатності затірки після замішування - 2 години (інструкція до кожної з сумішей Ceresit додається на упаковці)

Коли відбувається облицювання природним каменем фасадів будівель, то можна не встигнути за 2 години виробити весь розчин, і він загусне. Щоб привести суміш в робочий стан, її потрібно збити ще раз, але при цьому, ні в якому разі не доливати води.

Наносимо на поверхню розчин, що клеїть шпателем або малкою, а потім робимо рельєф гребінкою з зубцями 8-10 мм. Для цього можна використовувати двосторонню малку - з одного боку рівний, а з іншого боку зубчастої шпатель.

При нанесенні клею на чорнову поверхню слід розрахувати, скільки каменю ви зможете викласти за 20 хвилин, щоб розчин не встиг підсохнути. Якщо така робота проробляється вами вперше, то краще беріть не більше 0,5 мІ. Установлюєте облицювальний фасадний камінь і притискуєте його до поверхні, злегка розгойдуючи по сторонах. Для більш щільної установки можна підвити плитняк гумовим молотком.

Затирку накладаєте шпателем 3-5 см шириною в достатній кількості, щоб наступний камінь мав зіткнення з нею по всій грані.

Пластун слід підбирати по конфігурації, а при необхідності оббивати грані молотком.

Надлишки затірки, яка видавилася при монтажі плитняку, прибираєте шпателем, а після висихання, через добу, змиваєте непотрібне мокрою щіткою.

Після всього, плитняк вкриваєте лаком для виділення рельєфу і додаткового захисту поверхні. Облицювання фасаду природним каменем закінчена.

Розшивання швів - це заповнення їх цементним розчином з метою герметизації і додання кладці естетичнішого зовнішнього вигляду. Як розчин для розшивання рекомендується застосовувати той же розчин, який Ви використовували для кладки облицювання.

Розшивання проводять, використовуючи спеціальний мішок для заповнення швів розчином. Діаметр вихідного отвору має бути трохи менше ширини швів між елементами облицювання. Повільно видавлюйте розчин, акуратно заповнюйте ним шви повністю. Будьте уважні, аби розчин не потрапив на облицювання. Коли розчин схопиться, за допомогою дерев'яного або металевого інструменту видаліть його надлишки, одночасно трамбуючи шви.

Після видалення надлишків розчину для остаточного вирівнювання і поліровки швів, їх необхідно обмести за допомогою віника, виготовленого з рослинних матеріалів, або пластмаси.

Ніколи не використовуйте дротяного віника і розчинники для очищення облицювання! Розшивання швів - дуже відповідальний етап виконання робіт. Її результатом повинне стати повне виключення можливості попадання вологи під встановлене облицювання, інакше при замерзанні можливе руйнування кладки і самого облицювання.

Увага! Після завершення робіт по укладанню плитки необхідно обробити всю її поверхню жорсткою щіткою (вініловою) для видалення розчину, пилу, сольової плівки, для прояву насиченості кольору (плитка має внутрішній прокрас бетону). Плитка знаходить відтінок і блиск натурального каменя. Потім нанести водостійке покриття.

Після остаточного висихання кладки Ви можете її обробити спеціальними захисними гідрофобними складами, створюючими на поверхні еластичну напівпроникну мембрану. Таке покриття не руйнується від термічних переміщень будинку, відображає воду, захищає від дії сонячної радіації і кислотних дощів. Особливо потрібний такий захист при температурних перепадах, запотіванні і інших діях, які можуть зіпсувати або забруднити облицювання. Обов'язково обробіть облицювання в разі укладання її в басейнах, на камінах або там, де вона може піддаватися забрудненню або дії агресивного середовища. Крім того, оброблена поверхня набуває глибших колірних відтінків, набагато легше очищається, що в значній мірі полегшує догляд за нею.

Рекомендуємо застосовувати водовідштовхувальне покриття для бетону. Воно додає каменю матовий відтінок (покриття розраховане на 5 років) або поліуретановий лак по бетону і каменю, він не стирається і додає каменю насичений колір і блиск. Один літр покриття розрахований на10 кв. м поверхні.

Це зведення правил є загальним для будь-яких видів кладок, та варто пам'ятати ще і тому, що кожна кладка має свої особливості, а тому, вибираючи той або інший спосіб, потрібно знати, які їх особливості.

будівництво облицювання фасад плитка

1.5 Вимоги до поверхонь, облицьованих плитками

Правильність облицьованої плитками поверхні перевіряють контрольним правилом завдовжки 2 м, рейкою з виском та виском. Шви між плитками мають бути рівними, а вищербленість кромок плиток не повинна бути більшою за 0,5 мм.

Відхилення, що допускаються при облицюванні вертикальних поверхонь, подано у табл.1.

Таблиця 1

Найменування відхилень	Плитки
	керамічні глазуровані	полістирольні
Відхилення облицьованої поверхні від вертикалі на 1 м	1,5	1
Те саме, на висоту приміщення	4	-
Відхилення швів від вертикалі і горизонталі на 1 м	1,5	2
Те саме, на довжину ряду	3	-
Відсутність збігу у профілях архітектурних витягнутих деталей на стиках і швах	0,5	-
Проміжки між поверхнею і прикладеним двометровим правилом	2	До 1 мм
Товщина швів	1,5-2,5	0,5

Плиточна підлога має бути виконана так, щоб простильний шар, прошарок під плитками і плиткове покриття щільно прилягали один до одного і міцно зчеплювались між собою. В облицювальному шарі не повинно бути великих черепашок і повітряних мішків. Виконана підлога з усіх видів плиток і плит повинна бути рівною, щоб проміжок між нею і прикладеним двометровим правилом не перевищував 4 мм. Окремі плитки на підлозі можуть западати або виступати з площини підлоги не більше ніж на 1 мм. Шви між плитками повинні бути прямолінійними у межах кожного ряду плиток. Відхилення швів від прямої лінії не повинно перебільшувати 10 мм на 10 м довжини шва.

Товщина швів між плитками розміром до 200 мм не повинна бути більше 2 мм, а між плитками і плитами понад 200 мм - більше 3 мм.

Дефекти плиткових облицювань.

Розглянемо основні дефекти плиткових облицювань, причини їх виникнення та способи усунення.

Відшарування плиток від поверхні прошарку буває при застосуванні у розчинах низькомарочних неякісних цементів; забрудненого поза нормою глиняними або органічними домішками піску; перевищення товщини прошарку під плитками (більше 15 мм); укладання плиток на прошарок, що почав тужавіти; укладання плиток запилених, забруднених і не зволожених водою (якщо останнє передбачається технологією). Щоб встановити цей дефект, окремі підозрілі місця простукують киянкою. Глухий звук свідчить про дефект ділянки покриття. Щоб усунути цей дефект, плитки, що погано утримуються на поверхні, знімають, а пошкоджені місця очищають від розчину до простильного підготовчого шару, потім очищають від пилу і рясно змочують водою. Після цього підготовлені ділянки поверхні знову облицьовують новими плитками.

Щілини на окремих керамічних плитках виникають при застосуванні неякісних, погано обпалених плиток. Щоб усунути такий дефект, пошкоджені плитки разом з прошарком, що був під ними, зрубують з поверхні, а на їх місце укладають нові якісні плитки.

Нерівності швів утворюються внаслідок неохайної роботи плиточника, а також при облицюванні поверхні без перевірки швів контрольними пристроями і без шнура. Цей дефект усувати після закінчення облицювання певної ділянки поверхні дуже важко, бо викривлення шва одного ряду плиток спричинює до викривлення інших рядів. Тому за рівністю швів плиточник має весь час слідкувати у процесі своєї роботи, щоб не допускати такого дефекту. Якщо ж виникне необхідність переробити роботу, то поверхню очищають від старих плиток і облицьовують новими, додержуючись правильних прийомів робіт і необхідного контролю по ходу облицювання.

Забруднення плиткового покриття виникає при неохайній роботі і несвоєчасному видаленню з поверхні розчину або мастики, що виступає з швів під час облицювання. Щоб усунути з поверхні бризки і патьоки від цементного розчину, їх обережно, аби не пошкодити облицювання, зчищають лопаткою. Потім ці місця промивають 2-3%-ним розчином соляної кислоти і всю поверхню промивають водою.

Місця, забруднені мастикою, промивають розчинником (скипідаром, бензином або гасом), після чого всю поверхню в облицювання поверхонь на висоті, що перевищує зріст людини, слід проводити з міцних і стійких, попередньо перевірених риштовання. Робота з облицювання фасадів дозволяється тільки з міцних інвентарних лісів.

Висновок

Не дозволяється здійснювати облицювальні роботи на висоті, стоячи на окремо укладених дошках, настилах, що не скріплених в щити ; забороняється влаштовувати тимчасові настили на випадкових опорах - бочках, цеглинах. При роботі над виробничим обладнанням або над проходами на висоті не менше 1,1 м обов'язково пристрій щільного настилу з поручнями (на висоті 1 м) з проміжною і бортовий дошками висотою 15 см.

Виконувати роботи із застосуванням машин і електрифікованих інструментів дозволяється лише в гумовому взутті і гумових рукавичках. При роботі з вапном, цементом та іншими курними матеріалами необхідно захищати очі і дихальні шляхи від пилу, а відкриті частини тіла від опіків їдким лугом.

Роботи з приготування кислототривких мастик із застосуванням кремнефтористого натрію, а також роботи з кислотами для окісловкі, протрави та очищення облицьованих поверхонь повинні проводитися в протигазах і гумових рукавичках. При складанні кислотних розчинів кислоту слід вливати у воду, а не навпаки, щоб уникнути вибуху і опіків.

При облицюванні поверхонь плитками на казеінатних мастиках і при укладанні кислотостойких розчинів, що містять кремнефторістий натрій, робітники повинні надягати гумові рукавички з насипаним в них тальком. Інструмент, що застосовується при плиткових і мозаїчних роботах, повинен бути в повній справності. Працювати з несправним інструментом забороняється.

На території будівництва повинні бути влаштовані і обладнані приміщення із шафами або вішалками для зберігання одягу, умивальники, душові та вбиральні. Робочі місця повинні бути забезпечені доброякісною питною водою, яку зберігають в запирающихся бачках або подають під невеликим напором «фонтанчиком».

При виробництві робіт всередині будівель, що будуються при незаповнених і незасклених отворах повинні бути вжиті заходи проти протягів. Робочим - плиточникам і мозаічніков повинна бути видана спецодяг: комбінезони і рукавиці, а мозаічніков при роботі на підлозі і наколінники.

При роботі з машинами і електрифікованим інструментом робочим - мозаічніков повинні бути видані гумове взуття і гумові рукавички. Такі ж рукавички повинні бути у плиточників при роботі з казеінатнимі мастиками або з кислотами. Після закінчення робіт з кремнійфтористим натрієм робітники повинні ретельно вимити руки і обличчя або прийняти душ.

Використана література

1. Ефимов, А.В. Дизайн архитектурной среды: Учебник для вузов/Минервин Г.Б., Ермолаев А.П., Шимко В.Т., Ефимов А.В. и др. - М.: Архитектура - С., 2010. - 504 с.

2. Архитектурное проектирование общественных зданий и сооружений: Учебник для ВУЗов /В.В. Адамович, Б.Г. Бархин, В.А. Варежкин и др.; Под общ. ред. И.Е. Рожина, А.И. Урбаха. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Стройиздат, 1984. - 543 с.

3. Шимко В.Т. Архитектурно- дизайнерское проектирование. Основы теории. М.: «Архитектура - С» 2009г. 296 с.

4.. Е.Б. Новикова. Интерьер общественных зданий. - М.: Стройиздат, 2009, 272 стр.

5. А.В. Иконников. Функция, форма, образ в архитектуре. Стройиздат, 2008, 298 с.

Размещено на Allbest.ru

...