Размещено на http://www.allbest.ru/

Архітектурні форми і стилі

Архітектура - це мистецтво зводити будинки і споруди, забудовувати території комплексами будівель різного призначення відповідно до сучасних технічних можливостей, конструкцій і матеріалів. Призначення архітектури - створення штучного середовища, необхідного людям для їхнього проживання, праці, фізичного і культурного розвитку. Архітектура, як вид мистецтва, є складовою частиною матеріальної і духовної культури людства.

Рис. 1. Деталі архітектурного ордера: 1 - карниз; 2 - фриз; 3 - архітрав; 4 - капітель; 5 - стовбур колони; 6 - цоколь (база) колони; 7 - карниз п'єдесталу; 8 - стілець; 9 - цоколь п'єдесталу; 10 - стилобат

Основними засобами архітектури є композиція, точно вивірені пропорції, масштаб, рівномірна послідовність елементів конструкції (ритм), пластика об'ємів, фактура і колір матеріалів, що застосовуються для опорядження. Від початку будівництва в стародавні часи і до сьогоднішнього дня архітектурні форми і стилі весь час змінювались. Здебільшого це відбувалось не за рахунок зміни форми будівлі, а внаслідок зміни її інтер'єра. Під поняттям "інтер'єр" розуміємо вигляд приміщення в будинку після його опорядження, тобто естетику і кольорову гамму фарбування і оздоблення, розміщення в ньому обладнання, меблів, картин, квітів тощо.

Вже в VI-V ст. до н. е. у Стародавній Греції і Стародавньому Римі почали зароджуватись перші класичні архітектурні форми будівель. Це значить, що прості форми будівель, які до цього споруджувались без урахування композиції і пропорцій між окремими їхніми частинами, почали набувати класичних архітектурних форм. Основною конструкційною системою будівлі став архітектурний ордер (рис.1), тобто стояково-балкова конструкція, яка складається з несучих і несених елементів - колони і антаблемента. Ряд колон спирається на суцільну плиту, яка називається стилобатом.

В наш час класичними архітектурними ордерними системами вважаються грецькі і римські ордери. На рис.2 подано п'ять римських ордерів: тосканський, доричний, іонічний, корінфський і складний. Кожен з цих ордерів визначається характерними особливостями побудови конструкції, складністю її оздоблення, насиченістю архітектурних елементів тощо.

Тосканський ордер одержав свою назву від назви відповідної місцевості в Італії. Характерною особливістю цього ордера є його простота. Певні конструкції будівлі опоряджувалися витягнутими криволінійними або прямолінійними оздобами, що виконувались за допомогою шаблонів.

Рис. 2. Римські архітектурні ордери:

а - тосканський; б - доричний; в - іонічний; г - корінфський; д - складний

Доричний ордер схожий з тосканським, але відрізняється від нього тим, що його фриз поділяється на вертикальні прямокутні оздоблені ділянки - тригліфи і метопи. Тригліф - це декоративна плита, на якій зроблені вертикальні жолоби (див. рис. 2). Метопа - це прямокутна ділянка фриза, розміщена між тригліфами. Вона може бути гладкою або декорованою рельєфом.

Колона доричного римського ордера спирається на базу, а стовбур її опоряджується поздовжніми декоративними жолобами (канелюрами). Цей ордер виник і досяг завершеності у Стародавній Греції.

Іонічний ордер почав розвиватися в іонічних колоніях Греції і Малої Азії. Характерною особливістю цього ордера є декоративні закручення капітелі на колоні і відсутність тригліфів. Цей ордер іноді називають середнім, бо він став перехідним між доричним і корінфським ордерами. Фриз ордера може бути гладким, але частіше його оздоблюють суцільним рельєфним рисунком. Архітрав виконують у вигляді трьох горизонтальних смуг.

Нижня смуга карниза опоряджується іоніками. Це суцільний рельєфний орнамент з елементами рисунка яйцеподібної форми.

Корінфський ордер досяг свого повного розвитку у Стародавньму Римі. Застосовувався для опорядження як зовнішніх конструктивних елементів будівлі, так і всередині її. Витонченість і краса його декоративних елементів створює враження багатства і розкоші. Цей ордер легко впізнати за капітеллю, яка виглядає як кошик, заповнений рядами листя, розміщеними один над одним. Карниз ордера також оздоблений різними ліпними прикрасами. Колона опоряджується канелюрами і спирається на базу.

Складний архітектурний ордер увібрав у себе ті чи інші елементи оздоблення з інших ордерів.

За конструкцією ордер може бути повним і неповним. При повному ордері колона стоїть на постаменті (п'єдесталі). Ордер складається з постамента, колони і антаблемента. При неповному ордері колона стоїть на стилобаті, а всередині будівлі - на підлозі. Такий ордер складається з двох частин: колони і антаблемента. Колона (див. рис.1) - це несуча конструкція будівлі, що складається з цоколя (бази), стовбура і капітелі. В антаблементі - верхній частині споруди, що лежить на колонах, також визначають три частини: архітрав, фриз і карниз. Співвідношення розмірів колони й інших конструкцій будівлі визначають за допомогою модуля. За модуль служить нижній діаметр колони. Це дає змогу створити композицію будівлі такою, щоб всі архітектурні елементи за формою і художнім змістом гармоніювали один з одним.

Для визначення розмірів окремих елементів ордера загальну висоту його поділяють на 19 рівних частин. На п'єдестал відводять 4 частини, на колону 12 і на антаблемент - 3. При цьому величина нижнього діаметра колони складає в тосканському ордері 1/7, в доричному - 1/8, в іонічному - 1/9, в корінфському і складному ордерах - 1/10 частину його висоти.

Започатковані класичні форми протягом віків розвивались, але не за рахунок змін у стояково-балковій конструкції, а завдяки доповненням у їхньому декоративному оздобленні. Це дало змогу ще у Стародавньому Римі збудувати багато величних споруд, які й сьогодні є взірцем класичної архітектури.

Архітектурні ордерні форми Стародавньої Греції і Стародавнього Риму в подальшому стали основою для формування нових стилів. Під впливом змін в житті суспільства один архітектурний стиль змінювався іншим: ренесанс (14 - поч. 17 ст.), бароко (16 - 18 ст.), рококо (І пол. 18 ст.), класицизм (17-перша пол. 19 ст.), ампір (поч. 19 ст.) і модерн (кінець 19 - поч. 20 ст.).

Рис. 3. Архітектурні елементи будівлі:

1 - лопатка; 2 - ніша; 3 - статуя; 4 - поверхня, рустована під кам'яні плити; 5 - сходи; 6 - двері; 7 - пілястра; 8 - вікно; 9 - цоколь; 10 - фільонка; 11 - карниз; 12 - балюстрада; 13 - ваза; 14 - аттік; 15 - фронтон; 16 - аркада; 17 - сандрик

Рис. 4. Архітектурні обломи:

a - полиця; б - пасок; в - вал; г - прямий четвертний вал; д - зворотний четвертний вал; є - викружка; ж - пряма четвертна викружка; з - зворотна четвертна викружка; і - прямий складний вал; к - зворотний складний вал; л - пряма складна викружка; м - зворотна складна викружка; н - прямий каблучок; о - зворотний каблучок; п - прямий гусьок; р - зворотний гусьок

З появою нових матеріалів (бетон, залізобетон) у будівництві почали застосовувати збірні залізобетонні конструкції, які докорінно змінили зовнішній вигляд і частково форму будівель. Будинок став схожим на коробку із бетону і скла. Проте не можна сказати, що архітектурний вираз таких будівель повністю відсутній. Архітектурного оздоблення таким будинкам надають різнокольорове пофарбування або облицювання фасаду, мозаїчні панно, декоративно оформлені екрани лоджій, еркерів і балконів тощо. Всередині будівлі поверхні опоряджують сучасними синтетичними декоративними матеріалами, природним каменем, плитками, ліпниною тощо.

Проте це не значить, що в сучасному будівництві забули про класичні архітектурні форми. Монументальні споруди (палаци, музеї тощо), які споруджують з традиційних матеріалів (цегли, природного каменю) в комплексі зі збірними елементами, прикрашаються архітектурними елементами, характерними для класичних архітектурних форм. На рис.3 подано деякі архітектурні елементи сучасного будинку, збудованого за класичними архітектурними формами.

Більшість з рельєфних архітектурних оздоб всередині будівлі або на фасаді виконується за допомогою шаблонів. Уважно придивившись до профілю карниза або іншої архітектурної деталі (див. рис. 1), можна помітити, що вони складаються з окремих, більш простих елементів - обломів (рис. 4).

За профілем обломи поділяються на прямолінійні і криволінійні. Криволінійні можуть бути побудовані з одного і більше центрів.

Рис. 5. Профілі зовнішніх витягнутих архітектурних деталей:

а - вінцевий карниз; б - міжповерховий карниз; в - цоколь; 1 - полиця; 2 - прямий четвертний вал; 3 - прямий гусьок; 4 - поличка; 5 - пряма викружка; 6 - стіна; 7 - зворотний каблучок; 8 - пасок; 9 - прямий каблучок; 10 - вал

Обломи, побудовані з одного центра, називають простими, всі інші - складними.

На рис. 5 подано профілі карнизів (а, б) та цоколя (б). В інших розділах підручника ви детально ознайомитесь з тим, як виготовляють шаблони і як виконують витягнуті архітектурні деталі.

2. Епохи в архітектурі

2.1 Архітектура античної Греції

Парфенон, Афінський акрополь Одеон Ірода Аттичного, Афіни

В умовах демократії Стародавньої Греції вперше створюється цілісне середовище міст-держав - полісів. Розвивається система регулярного планування міста, з прямокутною сіткою вулиць та головною площею - агорою - центром торгівлі і громадського життя. Був розроблений тип житлового будинку із приміщеннями, зверненими до внутрішнього просторового ядра - перистиль.

Культовим та архітектурно-композиційним центром давньогрецького міста був акрополь із храмом, присвяченим божеству, покровителю міста. Класично завершеним типом храму став периптер. Найяскравішим його прикладом вважається головний храм Афінського акрополя - Парфенон 5 століття до н.е.

Невпинний розвиток громадського життя давньогрецького поліса породив такі типи споруд, як театр, стадіон тощо.

Так в Афінах з'явились Театр Діоніса, а пізніше Одеон Ірода Аттичного, унікальний мармуровий стадіон Панатінаїкос.

На основі естетичного осмислення стійко-балкової конструкції у Стародавній Греції створюється ордерна система архітектурної композиції, в якій гармонійно поєднались висока художність архітектурних форм з досконалістю конструкцій та матеріалу.

Визначні споруди

· Ансамбль Афінського акрополя: Парфенон, Пропілеї, Храм Ніки Аптерос, Ерехтейон, Театр Діоніса

· Одеон Ірода Аттичного

· стадіон Панатінаїкос

· Храм Зевса Олімпійського

· Храм Гефеста Афінської агори

· театр в Епідаврі

· Толос у Дельфах.

2.2 Архітектура Стародавнього Риму

Колізей, Рим

У Стародавньому Римі, величезній середземноморській державі, архітектура успадкувала традиції грецької, провідного значення набули споруди, що відображали могутність римської республіки (пізніше - імперії), а також задовольняли потребам рабовласницької держави. Розширилося коло інженерних споруд, досягло великої досконалості будівництво мостів та акведуків. Для зведення масштабних будівель велику роль відіграло впровадження нових будівельних матеріалів, зокрема бетону.

Інтер'єр римського Пантеону

Були розроблені раціональні методи будівництва, яке зрештою набуло гігантського розмаху. Створювалися великі ансамблі (громадські центри - форуми) та громадські споруди, розраховані на величезні маси народу: амфітеатри (Колізей у Римі), театри, терми, криті ринки, базиліки. Тип житлового будинку із приміщеннями, зверненими до внутрішнього замкненого простору (атрій, перистиль), був розвинутий та вдосконалений. У перенаселених містах виникли 5 - та навіть 6-поверхові житлові будинки для незаможних - інсули. Отримали широке застосування арочні та склепінчасті конструкції (храм Пантеон в Римі, накритий величезним куполом), які розвинулись також в архітектурі елліністичної Парфії.

Архітектура Римської імперії від суворих і доцільних переходить до великовагових, пишних, іноді перебільшених форм, ускладнених поземних планів. Посилюються елементи декоративності, зовнішньої виразності споруд. Архітектурний ордер став невіддільним від уявлення про прекрасне в архітектурі.

Визначні споруди

· Колізей, Рим

· Храм Пантеон у Римі

· Башта Геркулеса

· Давньоримська арена в Арлі

· Купальні (терми) Діоклетіана

· Римський міст у місті Шавеш, Португалія.

2.3 Архітектура доби феодалізму

Собор Святої Софії, Константинополь Католікон, Велика лавра,

Афон - яскравий приклад хрестово-купольного храму

В епоху феодалізму архітектура розвивається на основі більш диференційованого поділу праці. Праця рабів змінюється діяльністю ремісників-професіоналів. За феодалізму область розповсюдження монументальної архітектури значно розширюється, охоплюючи Європу, Азію, більшу частину Африки, частину Америки. Проте нерівномірність розвитку, вплив місцевих умов і традицій на архітектуру епохи феодалізму справляли значніший вплив, ніж на архітектуру рабовласницьких цивілізацій.

Феодальні війни змушували до широкого розвитку фортифікаційних споруд, які захищали міста резиденції феодалів (замки і палаци Франції, Німеччини, Іспанії та інших європейських країн), Середньої Азії та Закавказзя (російські Кремль та монастирі-фортеці).

Архітектура Візантії

Ідеологічне панування релігії дало поштовх широкому будівництву культових споруд. Новим завданям, яке вирішила архітектура Візантії, було формування внутрішнього простору християнських храмів, здатних вміщувати тисячі прочан, а також створення в них особливого середовища.

Поряд з успадкованими від Рима типами базиліки та центрично-купольними будівлями формувалися купольні базиліки та хрестово-купольні храми. Сферичні купола поєднувалися з прямокутною в плані системою опор. Конструкція отримувала ясний вираз в архітектурній формі хрестово-купольних храмів. Архітектура Візантії справила широкий вплив на зодчество слов'янських держав на Балканах (Болгарії, Сербії), Закавказзя (Вірменії,Грузії) та Давньої Русі.

Визначні споруди

· Собор Святої Софії в Константинополі

· Церква Дванадцяти апостолів

· Мірелейон

· Базиліка Сант-Аполлінаре-Нуово, м. Равенна, Італія

· Монастирі Святого Афону

· Ротонда Святого Георгія, Салоніки, Греція.

· Церква святої Ірини, Стамбул, палац Топкапи

· Церква Хора, Стамбул

Архітектура феодального Сходу

Тадж Махал, Індія Ангкор-Ват, Камбоджа

У розвиток архітектури епохи феодалізму великий внесок внесли народи арабського Сходу. Великими центрами феодальної культури були міста Сережньої Азії - Бухара, Міра, Термез, Хіва, Самарканд. Їх монументальні будівлі - криті ринки, караван-сараї, медресе, купольні мечеті та мавзолеї - зводилися із обпаленої цегли з широким використанням в облицьовуванні, так званої, керамічної різьб'яної мозаїки (ансамблі Шахи-Зінда і площіРегістан, мавзолей Гур-Емір - в Самарканді). Чітка симетрія композиції виділяла великі торгові та культові споруди серед мальовничих кварталів низьких глинобитних або сирцевих житлових будівель.

Різноманіття архітектурних типів відрізняє архітектуру феодальної Індії. Прагнення до конкретності художніх образів, поклоніння пишній тропічній природі породили виняткову пластичність монументальних споруд, її зближення зі скульптурною пластикою. Під впливом індійської архітектури формувалася архітектура всієї Південно-Східної Азії (Індонезії, Цейлону, країн Індокитайского півострова).

В архітектурі Китаю регулярність планування міст доповнювалась суворою симетрією організації простору будівлі, вісі яких орієнтувались за сторонами світу. Геометрична правильність тонко поєднувалася із використанням природних особливостей місцевості. Стійко-балкові дерев'яні каркаси слугували конструктивною основою житлових будинків. Каркас заповнювався цеглою або легкими дерев'яними огородженнями з решітками, що замінюваливікна. Легкість житл контрастувала з монументальністю палацових, культових та фортифікаційних споруд. Під впливом архітектури Китаю довгий час перебувала японська архітектура, де дерев'яні каркасні конструкції були доведені до високої художньої досконалості. Для архітектури Китаю і Японії характерним є майстерне використання природного та формування штучного ландшафту.

Визначні споруди

Фортеця і палац Альхаферія, Сарагоса.

· Індія, Тадж Махал,

· Китай, "Заборонене місто" і "Храм неба" в Пекіні

· Китай, Залізна пагода у місті Кейфен, побудована 1049 р.

· Камбоджа, храмовий комплекс Ангкор-Ват, (12 століття)

· Узбекістан, медресе на площі Регістан, (15 - 17 століття) та мавзолей Гур-Емір, Самарканд

· Арабська республіка Єгипетмечеть аль-Азхар в Каїрі, (10 століття)

· Мавританська Іспанія, палац Альгамбра, (13-14 століття), Кордовська мечеть, Палац Альхаферія, Сарагоса

· Азербайджан, храм Свєті-Цховелі у м. Мцхеті (11 століття) архітектора Арсукісдзе Ширваншахів палац у Баку, (16 - 17 століття).

Європейська середньовічна архітектура

Пізанська вежа та собор

У країнах Західної та Центральної Європи із відродженням міст наприкінці 10 століття починає розвиватися тип кам'яного житлового будинку у два-три поверхи із майстернями та лавками, що традиційно розміщувались на першому поверсі. Складається архітектура романського стилю. Романський стиль увібрав численні елементи ранньохристиянського мистецтва, меровінгзького мистецтва, культури "каролінгзького відродження", а також мистецтва античності, епохи переселення народів, Візантії та мусульманського Близького Сходу). На відміну від попередніх йому тенденцій середньовічного мистецтва, що носили локальний характер, романський стиль став першою художньою системою середньовіччя, що охопила більшість європейських країн (незважаючи на викликане феодальною роздробленістю величезне різноманіття місцевих шкіл). В культовій архітектурі з'являються монастирські комплекси із замкненими дворами, оточеним аркадами (клуатри), масивні важкі храми базилікальноготипу. У 12 столітті вперше для декорування фасадів церков використовують скульптури та рельєфи. Найчудовішим творінням романської монументальної пластики є гігантські рельєфні композиції над порталами храмів. Сюжетами найчастіше були грізні пророцтва Апокаліпсиса і Страшного суду.

Кельнський собор

У другій половині 12 століття у Франції зародилася архітектура готики, відобразивши найбільш високий етап розвитку продуктивних сил феодального суспільства і посилення міст, з яким пов'язане виникнення нових типів громадських будівель (ратуші, будинки ремісничих цехів та гільдій). Масивні конструкції замінила каркасна система, в якій із граничною раціональність використовується матеріал. Звільняється простір інтер'єру, який отримує активний розвиток по вертикалі (собори в Парижі, Реймсі та Ам'єні - у Франції, в Фрейбурзі та Кельні - у Німеччині; в Кентербері - у Великобританії; в Бургос - в Іспанії, у Празі (Чехія), Кракові (Польща)). У житловому будівництві поряд з кам'яними конструкціями застосовується фахверк - дерев'яний каркас, заповнений цеглою або каменем. Готика - це насамперед характерне устремління споруди вгору, зокрема за рахунок гострих стрілчастих шпилів, це також широке використання вітражів, це чисельні арки, багатство скульптури, оздоблення. Такі елементи надають готичним спорудам динамічності, величі.

Визначні споруди

Софія Київська

· Франція, (готичний Ланський собор, готичний Собор Паризької Богоматері у Парижі,12 ст.,Реймський собор,Кафедральний собор Богоматері (Шартр) )

· Італія, (Сієнський собор, Санта Марія дель Фьоре, Флоренція, собор СанМарко, Венеція)

· Італія, Пізанський собор та частково Пізанська вежа (романські), Піза,.

· Німеччина, (романський Бамберзький собор, Бамберг,

· Німеччина (готичний Кельнський собор,13 ст.)

· Киівська Русь (Київський Софійський собор, Софійський собор, Великий Новгород, Софійський собор, Полоцьк, Білорусь, Спасо-Преображенський собор (Чернігів) ,Собор Бориса й Гліба (Чернігів) , П'ятницька церква (Чернігів) )

· Володимиро-Суздальська Русь (Успенський собор, Дмитрієвський собор (1194-1197 р.) м Володимир, Церква Покрова на Нерлі)

архітектура епоха ордер будівля

Руська середньовічна архітектура

Храм Василія Блаженного Церква Одигітрії, м. Вязьма, Смоленська обл.

З 10 століття починається розвиток монументальної архітектури давньої Русі, у великих містах зводяться грандіозні споруди - Софійський собор у Києві, Собори Святої Софії у Новгороді, Полоцьку та інших містах. В період феодальної роздробленості (12-14 століття) утворюються архітектурні школи окремих земель: Придніпров'я (П'ятницька церква в Чернігові, 12-13 століття), Володимиро-Суздальська (Успенський собор у Володимирі та церква Покрова на Нерлі, 12 століття), Новгородська та ін.

Специфічний характер архітектури регіональних староруських шкіл визначався місцевими соціальними особливостями, будівельними традиціями. Архітектура Володимиро-Суздальського князівства характеризується багататством пластики білокам'яних споруд (палацовий ансамбль у Боголюбові, Успенський та Димитріївский собори у Володимирі). Архітектурі Новгорода притаманний суворий лаконізм величних форм (Георгіївський собор Юр'євого монастиря), невимушено мальовничі асиметрично викладені будівлі Пскова. Архітектура Давньої Русі вражає своєю правдивістю, ясним виявленням конструкції та просторової організації будівлі в її вигляді. Після перерви в архітектурному розвитку 1240 - 1290 рр., викликаної монголо-татарським нашестям, головними архітектурними центрами стають Новгород, Псков, Москва, своєрідно розвиваючі давньоруські традиції.

На основі староруського зодчества в 14-16 століттях на теренах сучасної України формуються і розвиваються: українська архітектура (Покровський собор у Харкові, 17 століття, ансамбль Львівського братства, 16-17 століття); москвинська, згодом, - російська архітектура (Московський Кремль, 15 століття, Василія Блаженного храм у Москві, 16 століття, Вознесіння церква в Коломенському, 16 століття); і архітектура Білорусі (замок у Мирі, 15 століття).

З об'єднанням російських земель під владою Москви складається єдина російська архітектурна школа. Ансамбль Московського Кремля став прообразом для Кремлів інших міст і послужив ядром радіально-кільцевої структури зростаючої Москви. Яскрава своєрідність притаманна типу шатрових храмів-веж, що склався в 16 столітті (церква Вознесіння в с. Коломенському, нині в межах Москви). Для російської архітектури 17 століття характерні різноманіття форм, святкова мальовничість. Поряд з кам'яною архітектурою велике місце займало дерев'яне зодчество, що досягло в 17-18 ст. високої досконалості (церкви Преображенська в Кіжах, Успенська в с. Кондопога та ін.)

Визначні споруди

· Церква Одігітрії, м. Вязьма, Смоленська область

· Смоленський Кремль

· церква Вознесіння в с. Коломенському

· Храм Василія Блаженного у Москві

· Московський Кремль

· Кіжи

· Богоявленська церква (Палтога) , Росія

2.4 Архітектура Відродження

Палаццо Каваллі-Франкетті, Венеція Собор Святого Петра в Римі (повнорозмірна копія на Tobu World Square)

Важливий етап розвитку архітектури як мистецтва пов'язаний з культурою Відродження, що виникла на початку 15 ст. в італійському місті Флоренція (Тоскана) і розвивалось в 15-16 ст. у багатьох країнах Західної та Центральної Європи. Соціально-економічних процес становлення буржуазних відносин породив потужний культурний рух. Середньовічній релігійній ідеології було протиставлено гуманізм, який шукав взірців в давньоримській античній спадщині, що яскраво відбилося в архітектурі громадських будівель, палаців, заміських маєтків. Будівельника-ремісника змінює широко освічений спеціаліст-архітектор, що спирається на всі досягнення сучасної йому культури (Альберті Леон-Баттіста, Арістотель Фіораванті, Філарете).

Мимовільній асиметрії ансамблів, що здебільшого розвивалися поступово, були протиставлені чіткі, завершені геометричні системи як вираз вольового, організуючого початку. Цей новий підхід до архітектури виражений впалаццо - типі будинку-палацу, в якому кожному елементу притаманна виражена закінченість, що виявляється і в зосередженості будівлі навколо замкнутого симетричного подвір'я, і в строгій симетрії фасаду. Італійські архітектори звертаються до ясної системі ордерів Стародавньої Греції: творчість Філліппо Брунеллескі, Л.Б. Альберта, Мікелоццо, Лучано Лаурани, Браманте, Мікеланджело. В епоху Відродження розвинулася й теорія архітектури, відомі трактати Л.Б. Альберта, Віньйоли, Палладіо. Архітектура Відродження за межами Італії була менш послідовна в подоланні середньовічної традиції і проходила складну тривалу еволюцію. У розвитку ж архітектури Відроження Італії прийнято виділяти три періоди: ранній (кінець 14-15 століття), високий (кінець 15-середина 16 століття) та пізній (середина - кінець 16 століття).

Визначні споруди

· Ранній період Базиліка Сан Спіріто, Виховний будинок для позашлюбних дітей, каплиця Пацци у Флоренції, архітектор Ф. Брунеллескі)

· високий період - Собор Святого Петра в Римі архітектора Д. Браманте

· пізній період - вілла Ротонда у Віченці, архітектор Палладіо

· в Україні - Каплиця Боїмів у Львові.

2.5 Архітектура барокко

Процеси рефеодалізації та контрреформації, пережиті Італією під наприкінці 16 століття, різко змінили характер її архітектурного розвитку. Основними замовниками архітектури стають церква та дворянство, що вимагали яскраво емоційного обрамлення пишних, театралізованих церемоній - культових та світських відповідно. Логічність композицій архітектури Відродження, притаманну їй закінченість частин змінює бароко із характерними для нього складними системами злиття простору, розвиненою пластичністю обсягів, рясним застосуванням декоративної скульптури та ілюзіоністських ефектів живопису, здатних візуально руйнувати матеріальність стін та стелі.

В архітектурі бароко будівля тісно взаємопов'язана із навколишнім простором. Наприклад, собор та охопленаколонадою площа Святого Петра в Римі. Поряд з Італією (творчість Л. Берніні, Ф. Борроміні, Г. Гваріні) архітектура бароко широко поширилася в Німеччині, Австрії, Чехії. Вплив бароко Іспанії та Португалії в поєднанні з традиціями доколоніального періоду породило барочну архітектуру країн Латинської Америки, відзначену декоративною насиченістю.

Визначні споруди

Вілла Альдобрандіні. Замок Ховард. Британія.

· Італія, (палаццо Боргезе, палаццо Барберіні, Вілла Альдобрандіні, церква Санта Сусанна, Іль Джезу, церква Сан Карло алле Кватро Фонтане, церква Сант Андреа, церква Сант Іво, церква Санта Кроче ін Джерузалеме, церква Сант Аньєзе)

· Австрія (Монастир у Мельку, палац Шенбрунн у Відні, палац Бельведер,)

· Франція, Дім Інвалідів, Париж

· Іспанія, Собор Сантьяго де Компостела, Галісія,

· Британія (Чатсворт-хаус, Дербішир, Замок Ховард, Північний Йоркшир, замок Бленхейм,)

· Німеччина (Палац у місті Трір,

· Нідерланди (Руташа в Амстердамі, Хет Лоо,)

· Російська імперія (Зимовий палац, Смольний собор і монастир, Меншиковський палац (Оранієнбаум) ,Воронцовський палац (Петербург) , Петергоф, палац в Царському Селі арх. Растеллів Петербурзі

· Андріївська церква у Києві (18 століття, архітектор Растреллі)

· Україна (Маріїнський палац, Будинок митрополита, Київ,

· Палац Бесядецьких, Собор святого Юра у Львові, костел і монастир кармелітів босих у Бердичеві

· Чехія (Чернінський палац, Валдштейнський палац, Клементінум у місті Прага

· Чехія (Замки Ческі-Крумлов, Карлова Коруна у Хлумці (арх. Ян Блажей Сантіні Айхл), Вельтруси, Тройський замок, Кукс, Яромержице, Замок Мілотіце, Замок Плосковіце в Чехії

· Премонстрацький костел і монастир (арх.Ф.А. Пільграм) в Ясові, Універсітетський костел в місті Трнава, палац у Велько-Бієлє в Словаччині, Літній палац архієпископа в Братиславі

· Португалія, палац-монастир Мафра

· Польща, (Вілянівський палац Яна ІІІ Собеського, палац Сангушків (арх. Паоло Фонтана) в Любартові, палац Браницьких у Белостоку,

· Білорусь, Ружанський палац

Архітектура класицизму

На основі архітектури Відродження розвивається також класицизм, який в 17 столітті поширився у Франції (ансамбль Версальського парку, арх.А. Ленотр та Ж. - А. Мансар), а з другої половини 18 століття стає панівним напрямом архітектури всіх європейських країн, а також Америки і Австралії. В 2-й половині 18 - 1-й половині 19 століття високого розвитку досягла А. російської архітектурної школи, яка відіграла значну роль у розвитку світової архітектури (творчість арх.В.І. Баженова, М.Ф. Козакова, І.6. Старова, А.Д. Захарова, К.І. Россі та ін.).

2.5 Архітектура Нової доби

Кришталевий палац, Англія

Розвиток капіталізму в 2-й пол. 19 - на початку 20 століття супроводився будівництвом багатоповерхових жилих, так званих "прибуткових будинків", різних промислових і транспортних споруд (заводів, елеваторів, вокзалів,ангарів, гаражів), нових за типом громадських споруд (театрів, музеїв, лікарень, лазень, шкіл), а також критих ринків, банків, бірж тощо. Інтенсивно, але хаотично забудовувалися міста з розкішними кварталами аристократії і жалюгідними робітничими околицями. Метал, скло і залізобетон, нові конструктивні системи для перекриття великих пройм та інші досягнення будівельної науки і техніки зумовили створення визначних споруд Франції (Ейфелева башта), Англії (Кришталевий палац), Німеччини (вокзал у Гамбурзі), США (так звані хмарочоси) та ін.

Поряд з цим підпорядкування архітектури цілям наживи і поганим смакам буржуазії привело до еклектичного декорування будинків архітектурними елементами різних стилів, а згодом до появи вигадливого стилю модерн.

Вокзал у Гамбурзі, архт. Г. Маєр

У 20 ст. в багатьох країнах світу інтенсивно розвивається інженерно-будівельна наука, створюються нові конструкції - великоблочні, великопанельні, куполи-оболонки, а також розширюється індустріалізація будівництва (монтаж будинків з виготовлених на заводах елементів). Технічний прогрес і прагнення до практичної віддачі зумовили виникнення конструктивізму ("Нова архітектура", функціоналізм) і так званої "органічної архітектури" (творчість Ле-Корбюзьє у Франції, Г. Маєра в Німеччині, Ф. Райта в США та ін.).

Усі ці напрями архітектури дали ряд позитивних розв'язань технічних, функціональних і естетичних питань, але часто вони скочувалися до формалізму і космополітизму (до надто складних, надуманих планів і конструкцій будівель, до відмови від національної своєрідності архітектурних форм).

2.6 Соціалістична архітектура

Площа Свободи. Харків

Соціалістичний лад змінив умови розвитку архітектури, поставив її на службу народ. масам.

В СРСР і країнах народної демократії будівництво спирається на єдині народногосподарські плани, на державні та кооперативні організації. Інтенсивне зростання народного господарства в країнах соціалістичного табору викликало бурхливий розвиток будівництва промислових, енергетичних і транспортних споруд.

У зв'язку з розвитком промисловості і зростанням міського населення широко розгорнулася реконструкція старих і будівництво нових міст (Комсомольськ на Амурі, Велике Запоріжжя, Нова Каховка, Ангарськ в СРСР, Нова Гута в Польщі, Острава-Поруба в Чехословаччині та ін.). Значно зріс благоустрій населених місць.

Особливого розвитку набуло житлове будівництво, а поряд з ним широко розгорнулося спорудження дитячих, навчальних, побутових, лікувальних, санаторних, культосвітніх, наукових, видовищних, спортивних та інших споруд. Соціалістичне с. г. створило сприятливі умови для планової реконструкції сіл, для забудови їх сучасними житловими будинками, дитячими садками, школами, лікарнями, клубами, господарськими спорудами тощо. Створення і розвиток будівельної індустрії зумовили перехід до індустріального будівництва, яке передбачає застосування уніфікованих типових елементів заводського виготовлення, прогресивних конструкцій (збірних залізобетонних, великоблочних, великопанельних, прокатних та ін.), комплексну механізацію будівництва, широке використання місцевих матеріалів і дальше здешевлення будівництва. Багаторічний досвід А. країн соціалістичного табору, особливо СРСР, виявився у створенні нових типів будівель і цілих населених пунктів, які своїм благоустроєм і архітектурою принципово відрізняються від будов капіталістичного періоду.

Мінусами було широке застосування методів дешевого типового будівництва (що стало частиною "типу" соціалістичної людини, як показано у фільмі "З легким паром!"), використання шкідливих матеріалів у будматеріалах, знищення архітектурних пам'ятників, особливо соборів та церков, чи перебудова їх під невиразливі будинки соціального значення. Наприкінці 1980-х рр. житлово-будівничний комплекс СРСР фактично перейшов до кризового стану та зупинився у своєму розвитку.

2.7 Доба постмодерну

Іспанія, м. Валенсія, містечко м. Бразиліа. Мистецтв і Наук.

м. Валенсія, містечко Мистецтв і Наук. Музей Пабло Серрано, м. Сарагоса, Іспанія

3. Конструкція

Конструкція - один з головних тектонічних і виразних засобів архітектури. Це системи розрізу стін будівлі на окремі елементи - великі панелі або великі блоки, форми, розміри і рисунок заповнення прорізів, із світлопрозорих огорож - геометричні поверхні багатопрольотних покрить тощо.

Архітектурні конструкції - це комплексна характеристика конструктивного вирішення будівлі та її частин за матеріалом, виробами, структурою, що складають ту чи іншу частину будівлі, засобами захисту від різних дій, технологією зведення з урахуванням усіх фізико-технічних факторів.

Студенту-архітектору важливо засвоїти методологію підходу до

· застосування досягнень науково-технічного прогресу в архітектурній творчості,

· виявити взаємозв'язок між вибраними конструкціями, умовами експлуатації

· будівель та їх елементів. Отже завдання предмета "Архітектурні конструкції"

· полягає у вивченні проектування архітектурно-будівельної частини будівель і

· елементів, з яких вони складаються, без розгляду конструювання і розрахунку

· цих елементів (балок, ферм. колон тощо), що становить зміст курсу "Інженерні конструкції".

У даний час перед будівельниками постають такі найважливіші завдання:

· істотно піднести якість будівництва, здійснити подальшу індустріалізацію

· будівельного виробництва, послідовно перетворюючи його в єдиний

· промислово-будівельний процес зведення об'єктів з готових елементів: ширше

· застосовувати в проектуванні прогресивні науково-технічні досягнення,

· економічні проектні вирішення, конструкції, матеріали, передові методи

· організації виробництва і праці; удосконалити об'сяг планувальних і

· конструкторських вирішень повнозбірних житлових, цивільних і виробничих

· споруд; забезпечити подальшу уніфікацію, типізацію і стандартизацію

· елементів будівель.

Література

1. Штукатурні і облицювальні роботи: Підруч. для учнів проф. - техн. навч. закладів освіти. - К.: Техніка, 1997. - 304 а: іл,-\Бібліогр.: с 296.

2. Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. - 2-ге вид. - К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.

3. Нариси історії архітектури Української РСР. К., 1957;

4. Архітектура Української РСР за 40 років. К., 1957;

5. История русской архітектуры. М., 1956;

6. Советская архітектура 1917-1957. М., 1957;

7. Всеобщая история архітектуры, т.1, изд. 2. М., 1958, т.2. М., 1949 [вид. продовжується];

8. Шуази О. История архітектуры, т.1-2. Пер. с франц. М., 1935-37.

9. Володимир Тимофієнко " Зодчі України кінця XVIII - початку XX століть. Біографічний довідник", Київ, 1999

Размещено на Allbest.ru

...