Порівняльний аналіз регулярних та пейзажних cадів

Размещено на http://allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Київський Національний Університет Будівництва і Архітектури

Кафедра містобудування

Реферат

З предмету: “Ландшафтна архітектура”

На тему: “Порівняльний аналіз регулярних та пейзажних cадів”

Виконав: студ гр. МБ 41А

Іванов О. П.

Керівник: Абрамова Н. П.

Київ 2014

План

1. Поняття ландшафтна архітектура та ландшафтний дизайн

2. Історія та компоненти ландшафтного дизайну

2.1 Компоненти ландшафтного дизайну

3. Сади та їх види

3.1 Регулярний парк

3.2 Головні принципи пристрою французького регулярного саду

3.3 Пейзажний парк

3.4 Характеристики пейзажних парків

4. Аналіз французького та англійського парків

Список використаної літератури

1. Поняття ландшафтна архітектура та ландшафтний дизайн

Ландшафтна архітектура -- об'ємно-просторова організація території, об'єднання природних, будівельних і архітектурних компонентів у цілісну композицію, що несе певний художній образ. Подібно архітектурі і містобудуванню ландшафтне мистецтво відноситься до просторових видів мистецтва. У ландшафтному мистецтві формування комфортного і естетично повноцінного середовища здійснюється за допомогою природних матеріалів (рельєф, вода, рослинність тощо) і архітектурних споруд, при цьому передбачається збереження існуючих і створення штучних пейзажів, проектування систем озеленення і рекреаційних зон. На відміну від садово-паркового мистецтва сфера ландшафтного мистецтва значно ширше, вона полягає в організації багатьох компонентів просторового середовища життєдіяльності людини.

Загалом, ландшафтний дизайн це мистецтво, яке перебуває на стику трьох напрямків: з одного боку, архітектури, будівництва та проектування (інженерний аспект), з іншого боку, ботаніки та рослинництва (біологічний аспект), і, з третього боку, в ландшафтному дизайні використовуються відомості з історії (особливо з історії культури) і філософії. Крім того, ландшафтним дизайном називають практичні дії з озеленення та благоустрою територій.

На відміну від садівництва і городництва, основне завдання яких має сільськогосподарську спрямованість (підвищення врожайності садово-городніх культур), ландшафтний дизайн - більш загальна і універсальна дисципліна. Головне завдання ландшафтного дизайну - створення гармонії, краси в поєднанні з вигодами використання інфраструктури будівель, згладжування конфліктності між урбанізаційних формами і природою, яка часто від них страждає.

2. Історія та компоненти ландшафтного дизайну

З давніх часів сади були традиційною формою організації навколишнього простору за допомогою зелених насаджень. Особливу популярність вони отримали при дворах правителів і вельмож країн Сходу. Далі садівництво як мистецтво поширилося практично повсюдно. При цьому довгий час важливу роль грала утилітарність садівництва (споживання фруктів і селекція фруктових дерев), пізніше більшу увагу отримала декоративність квітів. Але ні фруктові дерева, ні квіти не мають такого широкого розповсюдження в сучасному ландшафтному дизайні, особливо в його сучасної урбаністичної формі. Ландшафтний дизайн - поняття власне XX століття. Термін виник у Західній Європі, в першу чергу в густонаселених та індустріально розвинених країнах: Великобританія, Німеччина, де масова індустріалізація і зростання передмість швидко привели до тиску на навколишнє середовище.

2.1 Компоненти ландшафтного дизайну

1) Газонне покриття, сформоване різного роду травами

Газон - ділянка землі з штучно створеним трав'яним покривом, що є фоном для посадок і паркових споруд, і самостійним елементом ландшафтної композиції.

Види газонів:

- Декоративні

Англійський газон - складений з осоки та споріднених злакових трав; має правильний, підстрижений, але кілька неприродний вигляд, швидко «набридає» оці, більше підходить для індустріально-ділових та професійно-спортивних секторів.

Мавританський газон - до його складу, крім трав, входять і польові квіти, має асиметричний і досить яскравий, ошатний вигляд, коситься лише пару разів на рік, більше підходить для забудов приватного сектора з індивідуальним плануванням для рекреаційно-розважальних цілей.

- Різнотравні

- Луговий - газон або поліпшений природний трав'яний покрив, що міститься в режимі лугових угідь, які скошуються не частіше 1 разу на рік і не більше 30-50% їх поверхні газону.

- Спортивні (характеризуються щільним еластичним дерновим покривом із стійких до витоптування злакових рослин)

- Газони спеціального призначення (влаштовуються на схилах і укосах доріг, гідротехнічних споруд, берегах річок і каналів)Чагарники

2) Зелені насадження у формі окремих дерев, чагарників, квітів, а також їх комбінацій і цілих ансамблів (сад, клумба, рабатка і т. д.)

Чагарники - це рослини середньої висоти, зазвичай не більше метра. У них тверді і гнучкі стебла, які починають гілкуватися біля самої землі. Зазвичай чагарники ростуть в посушливих і жарких районах, і тому у багатьох з них дрібні і жорсткі листя, з яких не так швидко випаровується волога, і коріння, що йдуть глибоко в землю, здатні добувати воду з самих нижніх шарів грунту, де вона зберігається під час посухи. Різні великі декоративні елементи (озеро, ставок, струмок, фонтан, камені, скульптура).

3) Більш дрібні художні деталі (музична підвіска, світильник, свічки і т. Д.)

3. Сади та парки

Невід'ємними частинами ландшафтного дизайну є сади та парки.

Сад -- організована територія дерев і кущів. Садом вважається частина земельної ділянки, зайнята плодовими насадженнями. Інші зелені насадження, у тому числі газони, квітники, декоративні кущі та дерева, садом не вважаються, але є невід'ємною їхньою частиною. Сад відрізняється від парку, гаю і дендрарію.

Парк -- це спеціальна обмежена природна або штучна територія, виділена переважно з метою рекреації, відпочинку. В побуті слова «парк» та «сад» далеко не розійшлися. Тому широко використовується словосполучення «садово-паркове мистецтво». Однак сад існує для постачання фруктів, тоді як парк може мати садову ділянку, а може не мати її.

Парки можна розділити на 2 типи:

1) Регулярні парки (французькі)

2) Пейзажні парки (англійські)

3.1 Регулярний парк

Регулярний парк - це парк, що має геометрично правильне планування, зазвичай з вираженою симетричністю і регулярністю композиції. Характеризується прямими алеями, які є осями симетрії, квітниками, партерами і басейнами правильної форми, стрижкою дерев і чагарників з доданням посадкам різноманітних геометричних форм.

Пристрій парків в регулярному стилі досягло найвищого піку у Франції в епоху бароко (XVII-XVIII століття), прикладом чого є сади Версаля, створені для Людовика XIV ландшафтним архітектором Андре Ленотра. Моду на регулярні парки швидко перейняли в інших країнах Європи; звідси поширена назва регулярних садів як «французьких». Однак воно історично неточно - регулярні сади зародилися в Італії в Епоху Відродження, а найбільшою витонченості досягли в Англії в XIX столітті, де стала практикуватися стрижка посадок в складних та екзотичних формах (у вигляді тварин, птахів, грибів, спіралей, тощо.

Регулярні сади і парки дуже поширені при палацах і замках; як правило, вони є важливою складовою частиною палацово-паркових ансамблів.

3.2 Головні принципи пристрою французького регулярного саду

У 1638 році Жак Бойс у своїй праці “Traitй du jardinage selon les raisons de la nature et d'art” зазначає, що «основною причиною існування саду є естетичне задоволення, передане глядачеві»

На композицію французького регулярного саду великий вплив зробили італійські сади епохи Ренесансу, і його принципи були закріплені до середини XVII століття. Як правило, регулярний сад має такі типові ознаки:

1) План садів і парку в клан

2) Геометричний план у відповідності з останніми досягненнями у сферах перспективи та оптики.

3) Тераса, що височіє над садом, що дозволяє глядачеві окинути поглядом весь сад. Як писав в 1600 році французький ландшафтний архітектор Олів'є де Серра, «бажано, щоб була можливість оглядати сади зверху, або з навколишніх стін, або з тераси, піднятою над партерами».

4) Всі зелені насадження укладені в жорсткі форми і рамки, символізуючи владу людини над природою. Дерева висаджуються прямими лініями, ретельно стрижуться, а їх верхівки однакової висоти.

5) Центральною точкою саду і його головною прикрасою є житловий будинок. Дерева не висаджуються поруч з будинком; скоріше будинок відділяється низькими партерами і підстриженими кущами.

6) Головна вісь, або перспектива, прокладається перпендикулярно фасаду будинку на стороні, протилежній центральному під'їзду. Перспектива уздовж головної осі простирається або до горизонту (Версаль) або до скульптурної або архітектурної композиції (Во-ле-Віконт). Вісь звернена на південь (Во-ле-Віконт, Медон) або на схід-захід (Тюїльрі, клани, Тріанон, Со). Уздовж головної осі розташовується композиція з підстриженого газону або водоймища, обрамлена деревами. Головна вісь перетинається однією або декількома перспективами та алеями.

7) Найбільш витончені партери, що мають форму квадратів, овалів, кіл або волюти, влаштовуються в строгому і геометричному порядку безпосередньо біля будинку, утворюючи єдиний архітектурно-парковий комплекс, і видимі із вікон верхніх поверхів.

8) Безпосередньо поряд з житловим будинком влаштовують мереживні партери, формуючи малюнок, що нагадує килим за допомогою невисоких самшитів, і домагаючись багатобарвного ефекту висаджуючи квіти або застосовуючи різнокольоровий пісок або гравій.

9) Далі від будинку на зміну мереживним партерам приходять більш прості партери, засіяні травою і часто мають фонтани або інші водойми. Ще далі, невеликі ретельно сформовані гроти з дерев служать перехідною ланкою між регулярним садом і лісовими посадками парку. «Ці місця, задумані для прогулянок, мають алеї, маршові сходи, петлі, яруси зелених насаджень, галереї, спортивні майданчики і ділянки для урочистостей».

10) Водойми (канали, басейни) влаштовуються в якості дзеркал, подвоюючи висоту дерев та будівель.

11) Регулярний сад зазвичай прикрашений скульптурними композиціями, як правило на мотиви міфології, для посилення або для переривання перспектив і для відмітки перетину осей, а також для подачі води у фонтани і каскади.

3.3 Пейзажний парк

Пейзажний парк - напрям у садово-парковому мистецтві, що склалося в XVIII столітті в Англії на контрасті з регулярним парком у «французькому стилі» Ленотра.

Перші майстри англійського саду - палладіанец Вільям Кент і садівник Чарльз Бріджмен - черпали натхнення в пейзажах Пуссена і особливо Лоррена, що представляли ідеалізовані картини природної гармонії.

Захоплення лорреновскіх пейзажами призвело до створення ненав'язливих у своєму розмаїтті парків в Кларемонт і Стоурхеде. Працями Кента найграндіозніший регулярний парк Англії, Стоу, був поступово очищений від геометричних форм і переосмислений як природне продовження навколишнього пейзажу. Спочатку система пейзажного парку втілювала ідею преклоніння перед природою, красою її природних пейзажів. Творці таких парків прагнули до осягнення рівноваги і гармонії, які існують в природі.

Майстри англійського парку відводили велике місце елементу непередбачуваності і сюрпризу. Як правило, краєвид урізноманітнили мальовничі містки та садові павільйони в палладиевом стилі, навіяні архітектурними начерками Палладіо і його учнів. З пейзажним парком іноді поєднувалися і вкраплення східної екзотики (як, наприклад, шинуазрі Вільяма Чемберса в садах Кью) або готичні мотиви (вперше використані Г. Уолполом в Строберри-хіллі).

Найбільш затребуваними продовжувачами школи англійського парку в другій половині XVIII століття виступили Ланселот Браун і Хамфрі Рептон, які «привели в гармонію» тисячі гектарів угідь по всій Британії. Для Брауна характерно спрощення структури парку за рахунок остаточної відмови від геометричних ліній алей і партерів.

У його садах відкриті простори (галявини і галявини) відкривають захоплюючі перспективи і зорово розширюють межі парку. У садах рясніють штучні канали, замасковані під зарослі очеретом річечки. Рептон більш густо засаджує свої сади кущами і деревами, організованими в групи різної щільності

3.4 Характеристики пейзажних парків

1) Вільне планування.

2) Використання природних ландшафтів - підкреслення природної краси і маскування недоліків ландшафту.

3) При створенні пейзажних композицій надавати їм ілюзію природності.

4) Всі елементи саду підпорядковувати цілісності.

У побудові пейзажного саду вітається нерівний рельєф - височини, схили, яри, природні водойми і навіть болітця. Всі природні недоліки місцевості згладжуються, а гідності обігруються. Плоский ландшафт потрібно змінити штучно, створити водоймище, насипи або западини, затушовуючи їх рукотворность.

Архітектурні споруди в пейзажному парку другорядні, вони повинні бути вписані в пейзаж - наприклад, за допомогою рослинного об'єму, що значно перевищує обсяг споруд. Рослинністю маскують всі гострі кути і допоміжні конструкції.

Ефект пейзажного саду - враження, ніби рослини тут вже росли, а людина знайшла серед них вільне місце, щоб побудувати будинок, або вирубав в рослинному масиві майданчик для житла. Незважаючи на те, що пейзажний сад начебто просто відтворює природний пейзаж, в ньому існує свій порядок, ієрархія, строгий підбір рослин, дотримуючись яких, створюється сад, однаково чудовий у всі пори року.

ландшафтний дизайн пейзажний cад

4. Аналіз французьких та англійських садів

Французький та англійський парк являють собою різні грані естетики класицизму садово-паркового мистецтва. Парк версальського типу своїми прямолінійними доріжками і фігурними формами ретельно обрізаних чагарників підкреслював абсолютний контроль людини над природою. Англійський сад йшов далі, стверджуючи найвищу цінність того мистецтва, яке не відрізняються від природи. Майстри англійського парку відводили велике місце елементу непередбачуваності і сюрпризу. Відвідувач англійського парку рідко міг передбачити, що чекає його за черговим поворотом алеї, натомість французький сад повністю розкриває глядачу свої секрети.

Пейзажні сади, як правило, краєвид урізноманітнили мальовничі містками та садовими павільйонами, навіяні архітектурними начерками Палладіо і його учнів. З англійським парком іноді поєднувалися і вкраплення східної екзотики (як, наприклад, шинуазрі Вільяма Чемберса) або готичні мотиви (вперше використані Г. Уолполом в Стробер-хілл). Французький же парк вражав своїм порядком природних елементів.

Список використаної літератури

1) Гарнізоненко Т. С. “Довідник сучасного ландшафтного дизайнера”

2) Дороніна Н. П. “Ландшафтный дизайн”

3) Л. П. Рубан, О. Ф. Пантюхіна, С. А. Шешукова “Типологія об'єктів ландшафтної та туристично-рекреаційної архітектури”

4) Рубан Л. П. “Архітектурно-ландшафтна організація прирічкових територій. Навчальний посібник”

Размещено на Allbest.ru