Визначення рівня комфортності багатоквартирного житла в залежності від його поверховості

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури

ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ КОМФОРТНОСТІ БАГАТОКВАРТИРНОГО ЖИТЛА В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ЙОГО ПОВЕРХОВОСТІ

РОСКОВШЕНКО Анатолій Юрійович

УДК 728.22

18.00.02 - «Архітектура будівель та споруд»

Київ-2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:

кандидат архітектури, доцент ЯБЛОНСЬКА Ганна Дмитрівна,

Київський національний університет будівництва і архітектури,

доцент кафедри теорії архітектури

Офіційні опоненти:

доктор архітектури, професор

СЛЄПЦОВ Олег Семенович,

НПАБ «ЛІЦЕНЗіАРХ»,

генеральний директор

кандидат архітектури, доцент

РУСІН Володимир Валентинович,

заступник директора філії,

ДП «УКРІНВЕСТЕКСПЕРТИЗА» у Полтавській області

Захист відбудеться 4 березня 2010 року о 15-00 год. на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.056.02 у Київському національному

університеті будівництва і архітектури за адресою:

03680, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 31, ауд. 466

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету будівництва і архітектури, 03680, м. Київ,

Повітрофлотський проспект, 31

Автореферат розісланий 4 лютого 2010 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Товбич В.В.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

комфортність багатоквартирний будинок житло

Актуальність теми. Сучасний стан будівництва багатоквартирного житла вказує на ряд проблем, що існують в цій галузі на території України. По-перше, існує потреба у чіткій диференціації житла по тривалості проживання, яка б враховувала сучасні соціально-економічні умови та потреби суспільства. По-друге, не в повній мірі визначено рівні комфортності багатоквартирного житла, в тому числі, в залежності від поверховості. Також, потребують визначення чиннники комфортності багатоквартирного житла, що залежать від його поверховості.

Поверховість житлових будинків в Україні має тенденцію до зростання. При чому багатоповерхове житло найчастіше не відповідає рівню комфортності, що заявлений забудовником або інвестором.

Закордонними вченими в галузі архітектури, у другій половині 20-го сторіччя, були проведені наукові дослідження, що розвили окремі аспекти впливу поверховості житлового будинку на комфортність проживання в ньому. Результатом цих досліджень постало забезпечення мешканців багатоповерхових житлових будинків новим житлом, що не перевищує 8-12 поверхів, за рахунок державних житлових програм (США, Австралія, Німеччина, Австрія). Однак, у кінці 20-го сторіччя в Україні, відбулися істотні політичні та соціально-економічні перетворення, які не дозволили ефективно залучити світовий досвід, в сфері впливу поверховості житлових будинків на комфортність проживання в них. Все це обумовлює актуальність дослідження.

Дослідженням в галузі житлової архітектури були присвячені роботи багатьох вітчизняних науковців.

Фундаментальні дослідження в сфері питань архітектурного проектування житла були проведені у роботах таких науковців як: Дурманов В.Ю., Єжов В.І., Ковальський Л.М., Куцевич В.В., Макухін В.Ф., Мардер А.П., Ніколаєнко В.А., Омельяненко М.В., Рєпін Ю.Г., Фільваров Г.Й., Штолько В.Г., Яблонський Д.Н.

Окремими питаннями розвитку та формування житла займалися в своїх працях: Бачинська Л.Г., Гнесь І.П., Граужис Г.О., Заславець Т.М., Заїка О.В., Книш В.І., Колодрубська О.І., Муляр Л.Х., Товбич В.В., Шило Н.М., Яблонська Г.Д.

Серед проблем методології наукових досліджень у галузі житлової архітектури можна окремо виділити коло питань, пов'язаних із системними та комплексними методами, розгляду можливостей яких присвячені роботи: Василенка Л.В., Волги В.С., Дьоміна М.М., Лаврика Г.І., Михайленка В.Є., Михайленка А.В., Нагінської З.С., Слєпцова О.С., Тімохіна В.О., Уреньова В.П., Яблонського Д.Н., Яблонської Г.Д.

Близькими до теми даної роботи є дослідження таких вчених як: Богдасаров Ю.О., Валєєв Р.М., Вольнов В.А., Даль Р.Г., Данько М.С., Іохелес Є.Л., Кікнадзе З.А., Клюшниченко Є.Є., Літвер С.М., Монфред Ю.Б., Тонський Д.Г.

Однак, усі вищенаведені дослідження не в повній мірі розкривають тему, що розглядається в даній роботі. Безпосередні дослідження поверховості житлових будинків, як чиннику визначення їх рівню комфортності представлені лише частково.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з науковим напрямком кафедри архітектурної кваліметрії Національного університету будівництва і архітектури - «Дослідження критеріїв комфортності багатоквартирного житла на території України» та напрямком фундаментальних досліджень Української академії архітектури, діяльність якої спрямована на дослідження стану і розроблення рекомендацій щодо стратегій розвитку житлового будівництва в Україні, розвиток і вдосконалення архітектурно-планувальних та об'ємно-просторових вирішень будинків і споруд.

Мета дослідження. Виявлення впливу поверховості багатоквартирного житла на його комфортність.

Завдання дослідження:

- визначення доцільного функціонального призначення багатоповерхових споруд;

- аналіз впливу соціально-економічних умов на поверховість багатоквартирного житла;

- виявлення чинників комфортності багатоквартирного житла, що залежать від поверховості житлового будинку;

- категорування багатоквартирного житла за ознакою тривалості проживання;

- розробка класифікації багатоквартирного житла для постійного проживання по рівню комфортності за ознакою його поверховості та деяким об'ємно-планувальним ознакам.

Об'єкт дослідження. Багатоквартирне житло.

Предмет дослідження. Поверховість, як чинник визначення рівню комфортності багатоквартирного житла.

Методи дослідження. Порівняльний аналіз результатів роботи закордонних та вітчизняних науково-дослідних установ; комплексний розгляд чинників комфортності багатоквартирного житла; виявлення чинників комфортності методами експертної оцінки і факторного аналізу; метод диференціації багатоквартирного житла по ступеню комфортності за ознакою його поверховості із використаннями монокритеріальної оцінки.

Наукова новизна одержаних результатів:

- виявлені та обґрунтовані чинники комфортності багатоквартирного житла, що безпосередньо пов'язані із поверховістю житлового будинку;

- запропоновано класифікацію житла по тривалості проживання;

- розроблено класифікацію житла для постійного проживання по рівню комфортності за ознакою його поверховості;

- запропоновані рекомендації до об'ємно-планувальної структури багатоквартирних житлових будинків різних типів.

Практичне значення одержаних результатів полягає у застосуванні поверховості, як чинника визначення рівню комфортності житлових будинків для постійного проживання, що проектуються для будівництва в м. Києві ТОВ «Київпроект». А також, у дипломних роботах освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» за спеціальністю 8120101 «Архітектура будівель і споруд»: Шешпарі Аліреза «Соціально-демографічний фактор в плануванні житла м. Тереган, Іран» та Івасіва О.М. «Вплив соціально-економічних факторів на розвиток архітектурно-планувальних структур міського житла». Результати дослідження та вироблені в роботі пропозиції покликані вплинути на підвищення комфортності житла в Україні, шляхом зниження його поверховості.

Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи доповідалися на семінарі молодих вчених EASA - 2008, Дублін, Латтерфрак, Ірландія, 2008 р. та обговорювалися на науково-практичних конференціях КНУБА (2006-2008 рр.).

Публікації. Основні результати по дисертаційній роботі опубліковані в 7 статтях у наукових фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатку, що включає акти впровадження результатів дослідження. Текстова частина роботи становить 131 сторінку, ілюстрацій - 39 сторінок, список використаних джерел зі 146 найменувань, акти впровадження - 2 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито сутність і міру вивченості наукової проблеми, актуальність дослідження, сформульовано мету і задачі роботи, об'єкт і предмет дослідження, вказано методи його проведення та наукову новизну, подано перелік отриманих результатів.

У РОЗДІЛІ 1, «ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТОК БАГАТОПОВЕРХОВОГО БУДІВНИЦТВА» дано історичний огляд витоків багатоповерхових споруд, розкрита історія ідей гармонізації висотних житлових споруд в утопічних проектах, оглянуто сучасні тенденції та можливості висотного будівництва та етапи змін поверховості міського житла в аспекті соціокультурних чинників в колишньому СРСР та за роки самостійності України.

Історія розвитку багатоповерхового будівництва свідчить про те, що прагненення людини подолати просторову обмеженість земної поверхні проявилось вже в древніх цивілізаціях. Передумовою ж до розвитку та поширення висотних споруд наприкінці 19-го та початку 20-го сторіччя стало інтенсивне зростання економічної активності, притаманне високому рівню розвитку ринкових стосунків, що викликало концентрацію в містах ділових функцій та визначило соціально-економічні потреби суспільства в пристосованих для цього приміщеннях.

Перші багатофункціональні громадські споруди, що подолали шестиповерховий рубіж, були зведені в Нью-Йорку та Чікаго (США) наприкінці 19-го сторіччя. В процесі розвитку багатоповерхового будівництва на початку та упродовж 20-го сторіччя і до сьогодні важливим мотивом виявилась вимога престижності, як демонстрації політичного та економічного потенціалу країни, що в свою чергу стало стимулом для інтенсивного розвитку багатоповерхового будівництва. Технології та престижність в нерозривному єднанні з економічними складовими визначено, як головні підстави подальшого розвитку цієї сфери будівництва.

Аналіз світового досвіду розвитку багатоповерхових споруд дозволив означити його наступними позитивними рисами: ефективне використання землі в умовах великих міст; інтенсивне зростання економічної активності людей; концентрацію в містах ділових функцій в різних галузях виробництва; можливість задоволення потреб соціуму в приміщеннях різного функціонального призначення, перш за все для житла та для ведення бізнесу; можливість забезпечення нових (підвищеного рівня) вимог до комфортності існування людини в міському середовищі; розвиток будівельної індустрії, а саме - організації праці в галузі будівництва , що забезпечує масове виробництво багатоповерхових споруд.

В ході даного дослідження виявлено негативні наслідки розвитку сфери будівництва багатоповерхових споруд: зростання злочинності в районах з значною концентрацією висотних споруд; відхилення в психіці дітей, які народились та зростали в умовах скупченості масштабних споруд; погіршення здоров'я дорослих людей - мешканців будинків підвищеної поверховості; неухильне зростання вартості землі в містах; надмірна концентрація споруд як чинник обмеження рекреативного простору людини, що неминуче відриває її від землі і гальмує повноцінне спілкування з природою; створення транспортних проблем від перенаселеності окремих районів та міста в цілому; недоцільність експлуатаційних витрат будинків того чи іншого функціонального призначення

Аналіз утопічних проектів, що пов'язані з багатоповерховими спорудами, виявив, що їх об'єднують дві суттєві ознаки. По-перше, це тотальне перетворення міста відповідно до змін соціального устрою та його ідеології. І по-друге - збереження навколишнього середовища, при концентрації життєдіяльності людини в «піднебесному» просторі багатоповерхових будинків.

Значними поштовхами для нового сплеску утопічних архітектурних ідей, що відбувся у першій половині 20-го століття, виявилися соціальні перетворення та розповсюдження гуманістичних ідей, що мали місце в суспільстві за означений період часу. В поєднанні з технологічними досягненнями людства, вони стали підґрунтям для розвитку багатьох архітектурних проектів із застосування висотних споруд, в тому числі і в якості житла.

Важливою складовою теоретичних робіт 20-го ст. визначено прагнення системного вирішення проблем міського середовища, де багатоповерхове житло входило, як результат економії площі для рекреації. Такий підхід застосовано в утопічному проекті «Сонячне місто» Лє Корбюзьє, 1932р., в його плані реконструкції Москви та в конкурсному проекті соціалістичного розселення в Магнітогорську «Місто - сад» І. Леонідова, 1928р. Більш активне перетворення середовища міського простору втілено в ідеї «Міста широкого простору» в масштабному проекті Ф.Л. Райта - хмарочос Іллінойс для Чикаго (528 поверхів, висота 1609 м, 1956р.). Утопічні теорії сприяли народженню нової філософії архітектури, яка відкриває можливості будувати, де завгодно, і дає аргументи доцільності зведення висотних будівель на ділянках землі, що є найменш придатними для інших цілей. Утопічні проекти минулого, в яких фігурували багатоповерхові споруди, мали в собі основною метою територіально-просторову концентрацію життєдіяльності людини для максимального збереження природного навколишнього середовища.

Світовий досвід визначення сучасних тенденцій розвитку міста підкреслює оптимальне функціональне призначення висотної будівлі, як багатофункціонального ділового центру, та передбачає як соціальну, так і економічну неефективність застосування висотної споруди в якості житлового будинку.

Відповідно до результатів світового практичного та теоретичного досвіду, найбільш доцільною висотою сучасних висотних споруд, можна вважати 60 поверхів, а їх найдоцільнішою функцією - офісну споруду. Серед домінуючих тенденцій у генеруванні архітектурних ідей у сфері висотного будівництва останніх десятиліть найголовнішими визначились: прагнення максимального збереження навколишнього середовища заселення людини в умовах міста; штучне створення природного середовища, як невід'ємної частини конструктивного та об'ємно-просторового рішення висотного комплексу та енергетична ефективність споруди.

Починаючи з 1920-х pоків, постійно тривають експертні дискусії з приводу великого розмаїття техніко - економічних показників, складності їх узгодження, відсутності чітких критеріїв оцінки різних типів житлових будинків. Визначальну роль, в даній ситуації відіграли соціокультурні чинники, які тривалий час не брались до уваги. Серед таких чинників найвизначнішими є: «емоційне відношення», «мода», «політика» та інші. Таким чином, об'єктивні економічні розрахунки в будівництві ставали відображенням конкретно-історичних та соціокультурних обставин, оскільки неминуче зазнавали та зазнають від них опосередкованого чи безпосереднього впливу.

На основі проведеного аналітичного огляду, означено етапи еволюції поверховості міського житла в аспекті соціокультурних чинників в СРСР та за роки самостійності України: до 1920-х років - соціальна орієнтація на малоповерхове житло; 1920-і роки - позиціонування будинків-комун, як будинків майбутнього; 1930-і роки - розвиток малоповерхового будівництва, через нестачу житла; 1950-і роки - ідеологічна орієнтація суспільства на висотні споруди, в тому числі і житлові; 1960-і роки - масове будівництво 5-и поверхових житлових будинків; 1970-і роки - орієнтація будівельної промисловості на 9 - 16 поверхові житлові будинки; 1980-і роки - економічне обґрунтування, на державному рівні, житла середньої поверховості; роки незалежної України - масове будівництво багатоповерхових житлових будинків, основною причиною чого постала над- прибутковість.

У РОЗДІЛІ 2, «ВПЛИВ СОЦІАЛЬНО - ЕКОНОМІЧНИХ УМОВ НА ПОВЕРХОВІСТЬ БАГАТОКВАРТИРНОГО ЖИТЛА» проведено аналіз взаємозв'язку рівня загального соціально-економічного розвитку країни із поверховістю багатоквартирного житла, аналіз нормативного підґрунтя в аспекті комфортності багатоквартирного житла, розглянуто поверховість житлових та нежитлових споруд у містобудівному аспекті в різних країнах світу та огляд її динаміки. Розкрито сутність проблем, що пов'язані із поверховістю багатоквартирного житла та насамперед взаємозв'язку поверховості житлових будинків та рівню злочинності житлового району.

Проведено аналіз найважливіших показників рівня розвитку різних країн світу та найпоширенішої поверховості житлових будинків в цих країнах. Виявлено пропорційну залежність поверховості багатоквартирного житла для постійного проживання від загального рівня розвитку країни. Поверховість багатоквартирних житлових будинків тим менша, чим вищий загальний рівень життя в країні. Але залежність дійсна тільки відносно житла, що призначене для постійного проживання.

Проведено аналіз розміщення багатоповерхової забудови на території міст у різних країнах світу. На основі отриманих результатів, виділено три основні принципи розміщення багатоповерхової забудови: багатоповерхова забудова в історичному центрі міста (Америка, Канада, Австралія), багатоповерхова забудова віддалена від історичного центру міста (Країни західної та центральної Європи) та змішана забудова (країни, що розвиваються).

Проведений аналіз по виявленню змін поверховості житлових і нежитлових споруд у другій половині 20-го століття по кожній з цих трьох груп країн виявив тенденцію до зростання поверховості нежитлових споруд і зменшенню поверховості житлових у країнах з високими показниками рівня розвитку. В країнах, що розвиваються, виявлено тенденцію до зростання поверховості, як нежитлових так і житлових споруд.

Проблеми багатоповерхового житла пов'язані з цілою низкою соціально-економічних обставин, які мають як об'єктивний, так і суб'єктивний контекст. Означено основні зарубіжні та вітчизняні проблеми багатоповерхового житла: гальмування фізичного та розумового розвитку у дітей, психічні розлади у мешканців, порушення взаємозв'язку людини і природи, погіршення санітарно-гігієнічних умов, ускладнення заходів безпеки проживання та удорожчення експлуатації будинку.

Світова практика містобудування, прийнявши наукові висновки досліджень в галузі медицини, психології, педагогіки, соціології, та науково обґрунтовані рекомендації екологів, свідчить про усвідомлення суспільством того, що багатоповерхові будинки не повинні бути житловими.

В умовах активної розбудови міст, економічного та соціального розвитку, зважаючи на необхідність усвідомлення сучасних проблем, що виникають для мешканців багатоповерхових будинків та враховуючи новітні вимоги відповідальності за антропогенну діяльність і її наслідки, архітектура міста перетворюється на дієвий чинник ефективного вирішення проблем сучасного урбанізованого світу.

В ході огляду історії архітектури житлових споруд 20-го століття було виявлено декілька прикладів, коли житлові будинки переобладнували під інші функціональні призначення (готелі, офіси, тощо), а в деяких випадках навіть зносили, основною причиною чого постало те, що протягом їх існування неконтрольовано підвищувалися показники асоціальних проявів мешканців житлового району. Насамперед це дитяча злочинність, злочинність як така та суїцидальні схильності мешканців.

Аналіз зарубіжного та вітчизняного досвіду, щодо взаємозв'язку поверховості багатоквартирних житлових будинків та рівню соціальної небезпеки у житловому районі, продемонстрував, що кількість злочинів, на душу населення (мешканців житлового району), має тенденцію до зростання пропорційно зростанню поверховості житлової забудови на сельбищній території.

У РОЗДІЛІ 3, «ЧИННИКИ КОМФОРТНОСТІ БАГАТОКВАРТИРНОГО ЖИТЛА, ЩО ЗАЛЕЖАТЬ ВІД ЙОГО ПОВЕРХОВОСТІ» проведено аналітичний огляд чинників комфортності багатоквартирного житла та систем її оцінки і категорування. По результатам проведеного аналізу виділено 10 чинників комфортності багатоквартирного житла, на які безпосередньо впливає поверховість житлового будинку. Чинники розділено на дві основні групи: екологічно-гігієнічні та соціально-психологічні. Розкрито обмеження поверховості, що дозволить задовольнити вимогам комфортності по кожному з виявлених чинників.

До екологічно-гігієнічних чинників комфортності віднесено: коливання будинку, атмосферний тиск, хімічний склад повітря, освітлення та інсоляцію приміщень, озеленення прибудинкових територій.

Коливання багатоповерхових будинків визначено небезпечними через їх вплив на вестибулярний апарат людини та можливість входження їх, із низькочастотними коливаннями внутрішніх органів людини в резонанс. Обидві причини можуть викликати небезпечні психо - фізичні розлади організму та спричиняти хронічні захворювання.

При входженні в резонанс зовнішніх коливань з коливаннями внутрішніх органів організму, фізично здорова людина, може переживати фізиологічні та психічні стреси. Для людини, що має певні порушення в системах організму, особливо серцево-судинної системи, такий резонанс може призвести до фатальних наслідків.

У вестибулярному апараті, розташований датчик, який сприймає магнітні імпульси. Саме він реагує на магнітні бурі, зміни атмосферного тиску, вловлює інтенсивні магнітні хвилі, що виробляються трансформаторами, електродвигунами та іншими приладами. Безперервні, монотонні малопомітні коливання можуть спричинити системні порушення в нервовій системі, і захворювання вестибулярного апарату. Саме такі коливання спостерігаються в багатоповерхових будинках.

При висоті до 50 метрів (14 - 16 поверхів) відхилення від вертикалі на останніх поверхах будинку може становити 8 - 10 см, і майже непомітне для людини. Чим більший період коливання, тим більший його вплив на організм людини. А з підвищенням поверховості, період коливань зростає. З точки зору уникнення негативного впливу можливих коливань будинку, поверховість житла для постійного проживання запропоновано обмежити 12-ма поверхами.

Атмосферний тиск визначено одним із показників комфортності житла. Вважається, що до висоти 100 м рівень тиску є відносно стабільним, але навіть на висоті 20 - ти поверхового будинку, тобто на висоті приблизно 60 м, тиск менший на 8 - 10 мм від тиску на рівні 5 метрів над землею. Зниження атмосферного тиску, що спостерігається по мірі віддалення від земної поверхні, погіршує самопочуття багатьох людей так само, як погіршується їх самопочуття від зниження тиску в наслідок перемін погоди. З точки зору уникнення можливих негативних реакцій організму на зниження атмосферного тиску, насамперед у людей похилого віку та людей, що мають хронічні захворювання, поверховість житлових будинків запропоновано обмежити 9-ма поверхами.

Зміни у хімічному складі повітря із підвищенням висоти визначено такими, що можуть бути небезпечними для здоров'я людей похилого віку та дітей. Із збільшенням висоти розрідженість повітря безперервно збільшується, а тиск весь час зменшується. Склад повітря на різних висотах теж змінюється. З цієї причини в багатоповерхових офісних будівлях або в багатоповерховому тимчасовому житлі має бути передбачена централізована система вентиляції та кондиціонування повітря. Але, оскільки в житлових будинках кондиціоноване повітря може негативно впливати на здоровья людей, то в комфортному житлі має бути передбачено можливість природного провітрювання.

У житлових будинках вище відмітки в 12 поверхів з кожним поверхом погіршуються фізичні властивості й хімічний склад повітря. Зростає температура, вологість, концентрація оксиду вуглецю і пилу, що сприяє захворюваності на так звані аерогенні інфекції. Виходячи з цього, поверховість житлових будинків запропоновано обмежити 12-ма поверхами.

Інсоляція та освітлення житлових приміщень, відповідно до результатів проведеного аналізу, можуть бути забезпечені в належній мірі при обмеженні поверховості житлової забудови 5-ма поверхами, в разі виконання нормованих розривів між житловими будинками.

Озеленення прибудинкових територій, визначено, як один із чинників комфортності, в аспекті створення безпечного для здоров'я людини, мікроклімату багатоквартирного житла. Місце належної кількості зелених насаджень в структурі житлової забудови, в ієрархії критеріїв комфортності залежить від загального рівня розвитку суспільства країни. Чинники, що формують комфорт в середині будинку, не спроможні дати реальне уявлення про рівень комфортності в такому житлі.

В результаті аналізу, проведеному у даному дослідженні, було виявлено залежність можливості виконання норми озеленення від поверховості житлових споруд. Площа, що не підлягає забудові і має використовуватись під супутні житлу майданчики та забезпечення норми озеленення, в першу чергу формується необхідними розривами між будинками. При зменшенні концентрації житла, будь які можливості забудовника зменшити площу озеленення (або площу що не підлягає забудові, а є супутньою) знижуються пропорційно зменшенню поверховості житлових будинків.

Виконання норм озеленення прибудинкових територій може бути забезпечено в повній мірі, якщо поверховість житлової забудови буде обмежена 5-ма поверхами.

До соціально-психологічних чинників комфортності віднесено: візуальне оточення, акустичний режим, спостерігання за дітьми, площу інженерних, комунікаційних та конструктивних елементів, а також експлуатаційні витрати будинку.

Візуальне оточення означено, як чинник комфортності житла, що визначається відповідно до виконання вимог відео-екології. При створенні штучного середовища проживання людини, поряд з іншими вимогами, необхідно враховувати насиченість його видимими елементами. Сучасне довкілля міст не відповідає цим вимогам, у результаті чого в більшості випадків створюється протиприродне візуальне середовище, зокрема, гомогенні й агресивні видимі поля. Гомогенним називається поле, на якому або відсутні видимі елементи, або їхнє число різко знижене. Прикладами гомогенних полів у міському середовищі є багатоповерхові споруди. Агресивним називається видиме поле, на якому рівномірно розосереджене безліч однакових елементів. Агресивне середовище, створюють багатоповерхові будинки оскільки мають велику кількість однакових, елементів, що монотонно повторюються, а також мають неспівмашсштабні людині розміри. В агресивному й гомогенному середовищі не можуть повноцінно працювати механізми зору людини.

Вченими в галузі відеоекології визначено межу поверховості, при перевищенні якої, забудова починає впливати на психіку людини пригнічуючи. Таке пригнічення, особливо при довготривалому впливі, здатне спричинити психічні розлади, що найчастіше проявляється у вигляді різноманітних психозів та неврозів. У підлітковому віці, в умовах становлення в психіці молодої людини моральних та етичних норм, вплив великого масштабу забудови спричиняє схильності до асоціальної поведінки та суїцидальні схильності.

Протиприродне візуальне середовище (гомогенні й агресивні видимі поля), в контексті архітектурних об'єктів представляють собою: рівномірно розосереджену велику кількість (більше п'яти) однакових, що монотонно повторюються, або відсутність співмаштабних людині елементів. Іншими словами, це «метрична» та «площинна» системи фасадів.

Проведене співставлення житлових будинків різної поверховості дало змогу відслідкувати тенденцію зменшення кількості елементів фасаду житлового будинку (балконів, лоджій, терас та інших) зі збільшенням його поверховості. З точки зору виконання вимог даного чиннику, поверховість житлових будинків доцільно обмежити 9-ма поверхами.

Акустичний режим в житлових спорудах залежить від зовнішніх і внутрішніх джерел шуму. Додатковими джерелами шуму в багатоповерхових житлових будинках є: ліфтове обладнання, обладнання підкачки та відведення води, система центрального кондиціонування, вентиляції та інші, кількість і потужність яких збільшується із збільшенням поверховості. Підвищення рівня шуму в помешканні можна уникнути використовуючи відповідні звукоізоляційні заходи, але це зазвичай веде до удорожчення будівництва та витрат в процесі його експлуатації.

Вплив зовнішніх джерел шуму має розподіл по висоті. Тобто рівень шуму з одного і того ж джерела змінюється на різних поверхах будинку нерівномірно. Загалом по висоті розрізняють 4 зони впливу шуму. Відповідно до результатів досліджень в сфері звукових коливань, житловий будинок може відповідати вимогам акустичного комфорту, при обмеженні його поверховості 5-ма поверхами.

Можливість спостерігання за дітьми визначено, як один з чинників комфортності багатоквартирного житла. В переліку сучасних критеріїв комфортності житла в усіх, без виключення, країнах центральної Європи існує вимога розміщення дитячих та ігрових майданчиків в межах візуальної доступності з вікон помешкання, при наймні кухні.

В багатоповерховому будинку практично неможливо забезпечити візуальну доступність дитячих майданчиків для всіх помешкань. В першу чергу тому, що умовною візуальною доступністю вважається відстань 25 м, що приблизно дорівнює висоті 7 - и поверхового будинку. Для людей, що не мають відхилень зорового апарату, ця відстань становить 40 - 45 м. Але мешканці, що живуть вище 7 - го поверху в будь якому випадку, частково або повністю позбавлені можливості спостерігати за своїми дітьми. Із міркувань візуальної доступності дитячих майданчиків, поверховість житлових будинків доцільно обмежити 7-ма поверхами.

Площу інженерних, комунікаційних та конструктивних елементів у відношенні до загальної площі «типового» поверху будинку визначено, як один з чинників комфортності житла. Комфортність планування всередині будинку, в першу чергу залежить від кількості та взаємного розташування конструктивних елементів будинку, кількості та взаємного розташування евакуаційних сходів, ліфтів та інших елементів протипожежного захисту, а також від площі поверху будинку, що позбавлена природного освітлення. Все це безпосередньо пов'язано з поверховістю житлового будинку.

Виявлено також, що наведене співвідношення майже не залежить від обраної конструктивної системи та матеріалів будинку, оскільки з підвищенням поверховості, в тій чи іншій мірі, погіршуються умови варіабельності об'ємно-просторової структури будинку. Відповідно до результатів проведеного аналізу по даному співвідношенню, поверховість житлових будинків доцільно обмежити 9-ма поверхами.

Економічну доцільність експлуатаційних витрат житлового будинку визначено, як чинник психологічної комфортності для мешканців будинку. Виявлено тенденцію до зростання експлуатаційних витрат будинку зі збільшенням його поверховості. В США, Австралії, Канаді та країнах Євросоюзу відповідність експлуатаційних витрат рівню комфортності житлового будинку є важливим критерієм при виборі житла. Не менш важливим показником є прозорість розрахунків і чітка персоніфікація обов'язків по сплаті рахунків за експлуатацію будинку.

Мешканці багатоквартирних будинків розраховуються за спожиту електроенергію, воду, теплопостачання та газ по встановленим тарифам, незалежно від поверховості житлового будинку. Але значну частку витрат мешканців житлового будинку, становлять витрати на експлуатацію та утримання у належному стані всіх систем забезпечення будинку, в тому числі і ліфтів, та місць загального користування, будинку та прилеглих до нього територій. Свою частку сукупності цих витрат мешканці житлового будинку щомісячно сплачують у вигляді кварт платні.

В результаті проведеного аналізу виявлено, що поверховість житлового будинку впливає на визначення кварт платні за 1 кв. м. площі квартири, оскільки від неї залежать найвитратніші позиції із переліку робіт з утримання будинків та прибудинкових територій. Витрати на опалення 1 кв. м. житлової площі 9-ти поверхового будинку майже в 2 рази більші за ті ж витрати в 5-ти поверховому будинку. При поверховості від 9 до 16 поверхів лишаються майже незмінними, і вище 16 поверхів знову починають суттєво збільшуватись.

Враховуючи соціально-економічні обставини в Україні, що мають нестабільний характер, дуже складно прорахувати суто економічну доцільність експлуатаційних витрат будинку. Але, із підвищенням поверховості житлового будинку, рівень його комфортності має тенденцію до зменшення, а вартість експлуатаційних витрат 1 кв. м. площі житла - до зростання. Таким чином, експлуатаційні витрати можуть негативно впливати на психологічний комфорт проживання мешканців багатоповерхових житлових будинків. На основі результатів проведеного аналізу, поверховість житлових будинків запропоновано обмежити 7-ма поверхами.

У РОЗДІЛІ 4, «КАТЕГОРУВАННЯ БАГАТОКВАРТИРНОГО ЖИТЛА ЗА ОЗНАКОЮ ПОВЕРХОВОСТІ» проведено огляд класифікацій у багатоквартирному житлі на території України та ознак об'ємно-планувальної структури багатоквартирного житлового будинку в контексті його поверховості. Запропоновано диференціацію житлових споруд по тривалості проживання та класифікацію багатоквартирних житлових будинків для постійного проживання за ознакою їх поверховості з деякими рекомендаціями до їх об'ємно - планувальної структури.

Поверховість житлового будинку виявлено, як ознаку, що впливає і на планувальну структуру і на архітектурно-просторову структуру багатоквартирного житлового будинку.

Означено несумісність існуючої класифікації житла за тривалістю проживання, класифікації житла за призначенням та важливим сегментом житлового фонду, який фактично існує в Україні - «апартаментами». «Апартаменти» визначено, як тимчасове житло, що має характерні ознаки та, як сегмент житлового фонду, що не відображений у вітчизняних нормативних документах.

Проведений огляд світового досвіду демонструє: 1 кв. м. «апартаментів» коштує, в середньому, на 30 - 35 % дорожче за 1 кв. м. житла для постійного проживання, порівнюваного рівня комфортності. Це пояснюється, по-перше, тим що «апартаменти» найчастіше здаються під аренду, а не купуються і, по-друге, тим що «апартаменти» економічно вигідно розміщувати в багатоповерхових будинках, які в свою чергу потребують значно більше експлуатаційних витрат у порівнянні з житловими будинками до 10 - 12 поверхів.

Відповідно до результатів дослідження, доцільним є диференціювати багатоквартирне житло по тривалості проживання, використовуючи обмеження за ознакою поверховості: житло для короткотривалого проживання (поверховість не обмежена); житло для тимчасового проживання або «апартаменти» (до 60 поверхів); житло для постійного проживання (до 12 поверхів) (рис.1).

Кількість квартир на поверсі, що припадають на один блок вертикальних комунікацій, визначено як один з важливих показників комфортності житлового будинку. Адже, від нього безпосередньо залежать: варіабельність планування, виконання вимог інсоляції, так звана «глибина» житлової чарунки, рівень складності систем теплопостачання, водопостачання та водовідведення, перехрестя напрямків руху мешканців будинку у зонах загального користування та наявність або відсутність природного провітрювання.

Аналіз багатоквартирних житлових будинків, що були побудовані в період з 2004 по 2009 рік, в різних, за рівнем розвитку, країнах світу продемонстрував, що висотні житлові будинки призначені для постійного проживання, на теперішній час, будуються тільки у країнах, що розвиваються.

Із результатів проведеного аналізу важливо, також виділити наступні основні тенденції. Житлові багатоквартирні будинки для постійного проживання в розвинених країнах не перевищують 10-12 поверхів. Найчастіше використовується коридорна та багатосекційна об'ємно-просторова структура будинку. При чому при багатосекційній структурі, кількість квартир на поверсі не перевищує 2-х, а при односекційній 4-х квартир на поверсі.

Багатоквартирні будинки для тимчасового проживання в розвинених країнах (апартаменти), знаходяться в діапазоні поверховості від 20 до 65 поверхів. Для них використовується коридорна, галерейна і рідше змішана та односекційна об'ємно-просторові структури.

Багатоквартирні будинки для постійного проживання в країнах що розвиваються, найчастіше, знаходяться в діапазоні поверховості від 25 до 55 поверхів, і належать до односекційного і багатосекційного типів. При чому, найпоширенішими є будинки односекційного типу із більше ніж 4-ма квартирами на поверсі.

У 65% багатоквартирних житлових будинків України, побудованих за період з 2004 по 2009 рік, за своєю об'ємно-просторовою структурою є односекційними, а 35% - багатосекційними. Найбільш розповсюдженою поверховістю багатоквартирних житлових будинків можна вважати діапазон від 18 до 30 поверхів. Кількість квартир на поверсi, у односекційних житлових будинках коливається від 5 до 10 квартир, а у багатосекційних будинках від 3 до 5 квартир, що припадають на один блок вертикальних комунікацій.

Базуючись на результатах проведеного аналізу, можна зробити наступні об'ємно-планувальні рекомендації. В односекційних житлових будинках доцільно розміщувати не більше чотирьох квартир на поверсі та не перевищувати 9 поверхів. При поверховості до 5 поверхів, доцільно робити не більше двох квартир на поверсі та використовувати наступні планувальні структури: «відкриту», «закриту» та «напіввідкриту». При поверховості до 7 поверхів, доцільно робити не більше трьох квартир на поверсі та використовувати наступні планувальні структури: «Т-подібну», «подовжену», «трипроменеву» та «кутову». При поверховості до 9 поверхів, доцільно робити не більше чотирьох квартир на поверсі та використовувати наступні планувальні структури: «хрестоподібну»(симетричну та асиметричну), «трипроменеву» та «прямокутну».

В багатосекційних житлових будинках доцільно розміщувати не більше двох квартир на поверсі та не перевищувати 9 поверхів. При поверховості до 5 поверхів, доцільно використовувати наступні схеми блокування секцій: «поворотну торцеву», «поворотну рядову», «Z-подібну поворотну» та «поворотну кутову». При поверховості до 7 поверхів, доцільно використовувати наступні схеми блокування секцій: «фронтальну торцеву», «фронтальну рядову», «трипроменеву торцеву» та «трипроменеву». При поверховості до 9 поверхів, доцільно використовувати наступні схеми блокування секцій: «рядову», «торцеву», «рядову зі здвижком» та «Z-подібну».

В коридорних та галерейних житлових будинках, доцільно не перевищувати 12 поверхів та проектувати горизонтальні комунікації через один або два поверхи, а житлові чарунки проектувати в двох та трьох рівнях, відповідно.

В коридорних житлових будинках рекомендується використовувати: «лінійну», «кутову» та «хрестоподібну планувальні структури.

В галерейних житлових будинках рекомендується використовувати: «П-подібну», «трипроменеву» та планувальну структуру «із внутрішнім двором».

Всі вищенаведені обмеження поверховості викладені у відповідності до чинників комфортності, яким присвячений третій розділ цього дослідження (рис.2). А об'ємно-планувальні рекомендації, у відповідності вимогам до показників комфортності багатоквартирного житла, що залежать від кількості квартир на поверсі та виду горизонтальних комунікацій.

Розроблено класифікацію багатоквартирного житла для постійного проживання, що поділяє житлові будинки на 5 рівнів комфортності за ознакою поверховості. Кожному рівню комфортності житлового будинку, запропоновано позначення у вигляді відповідної кількості «зірок». Запропонована класифікація комфортності багатоквартирних житлових будинків використовує ознаку поверховості, як ознаку ступеню відповідності вимогам досліджених в даній роботі чинників комфортності житла (рис.3).

На основі результатів проведеного аналізу, в запропоновану класифікацію багатоквартирного житла по рівню комфортності за ознакою поверховості введено деякі об'ємно-планувальні виключення та доповнення.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. В роботі проаналізовано етапи та основні фактори розвитку висотного будівництва в різних країнах світу. Підвищення поверховості споруд визначено, як закономірне явище, що викликане процесом урбанізації та зростанням новітніх технологічних здобутків людства в сфері будівництва.

2. З'ясовано, що більшість утопічних проектів із застосуванням багатоповерхових споруд були спрямовані на два основні напрямки: збереження навколишнього середовища та зміну соціального-політичного устрою суспільства. В утопічних проектах 20-го століття виявлено перевагу ознаки збереження природного навколишнього середовища.

3. Аналітичний огляд світового досвіду будівництва та експлуатації багатоповерхових будинків різного функціонального призначення, дозволив визначити доцільність використання багатоповерхового будинку, як офісно-ділового центру або готельного комплексу. Також, означено, як соціальну, так і економічну недоцільність застосування багатоповерхового будинку, в якості житла.

4. На основі аналізу та узагальнення світового досвіду проектування та будівництва багатоквартирного житла, виявлено взаємозв'язок поверховості багатоквартирних житлових будинків, призначених для постійного проживання, та загального соціально-економічного рівню розвитку країни. З'ясовано, що при зростанні показників загального рівня життя в країні, поверховість багатоквартирних житлових будинків, що будуються в ній, має тенденцію до зниження.

5. По результатам проведеного дослідження взаємозв'язку рівня розвитку країни та поверховістю споруд різного функціонального призначення, що будуються на її території, окреслено тенденцію зростання поверховості нежитлових споруд і зменшенню поверховості житлових у країнах з високими показниками рівня розвитку. В країнах з низькими показниками рівня розвитку, виявлено тенденцію до зростання поверховості, як нежитлових так і житлових споруд.

6. Відповідно до результатів аналітичного огляду принципів розміщення багатоповерхової забудови в структурі міста, виявлено, що розміщення багатоповерхових споруд змішано з існуючою історичною забудовою є притаманним лише країнам з низьким рівнем соціально-економічного розвитку.

7. Означено проблеми, що виникають при збільшенні поверховості багатоквартирного житла: гальмування фізичного та розумового розвитку у дітей, появу психічних розладів у мешканців, порушення взаємозв'язку людини і природи, погіршення санітарно-гігієнічних умов проживання, ускладнення заходів безпеки проживання, ускладнення та удорожчення експлуатації будинку. Виявлено також, що соціальні проблеми житлового району, мають тенденцію до зростання пропорційно зростанню поверховості житлової забудови.

8. Виявлено десять чинників комфортності багатоквартирного житла, що залежать від його поверховості та розділено їх на дві групи: екологічно-гігієнічні та соціально-психологічні. До екологічно-гігієнічних чинників віднесено: коливання будинку, атмосферний тиск, хімічний склад повітря, освітлення та інсоляція приміщень, озеленення прибудинкових територій. До соціально-психологічних чинників віднесено: візуальне оточення, акустичний режим, спостерігання за дітьми, площу інженерних, комунікаційних та конструктивних елементів, а також експлуатаційні витрати будинку.

По кожному із зазначених чинників виявлено поверховість, до якої є можливим задовольняти його вимогам: коливання будинку - до 12 поверхів, зміни атмосферного тиску - до 9 поверхів, зміни хімічного складу повітря - до 12 поверхів, інсоляція та освітлення приміщень - до 5 поверхів, озеленення прибудинкових територій - до 5 поверхів, візуальне оточення - до 9 поверхів, акустичний режим - до 5 поверхів, можливість спостереження за дітьми - до 7 поверхів, площа інженерних, комунікаційних, конструктивних елементів - до 9 поверхів, експлуатаційні витрати - до 7 поверхів.

9. Розроблено пропозиції по диференціації багатоквартирного житла за ознакою тривалості проживання: житло для короткотривалого проживання; житло для тимчасового проживання; житло для постійного проживання.

10. Проведено класифікацію багатоквартирних житлових будинків для постійного проживання, що поділяє житлові будинки на 5 рівнів комфортності за ознакою поверховості, яка включає в себе розроблені автором рекомендації до різних типів об'ємно-планувальної структури житлового будинку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Росковшенко А.Ю. Аналіз сучасної ситуації щодо озеленення території та поверховості житлових будинків / Росковшенко А.Ю. // Містобудування та територіальне планування. - К.: Київ - КНУБіА, 2008. - № 29. -С. 289 - 294.

2. Росковшенко А.Ю. Взаємозв'язок рівня розвитку країни і поверховості житла для постійного проживання / Росковшенко А.Ю. // Містобудування та територіальне планування. - К.: Київ - КНУБіА, 2008. - № 19. - С. 292 - 298.

3. Росковшенко А.Ю. Социально-экономическая эффективность малоэтажного жилья в крупном городе / Росковшенко А.Ю. // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. - К.: Київ - КУНУБіА, 2007. - № 17. - С. 8 - 13.

4. Росковшенко А.Ю. Образ и тектоника высотных сооружений / Росковшенко А.Ю. // Містобудування та територіальне планування. - К.: Київ - КНУБіА, 2007. - № 28. - С. 227 - 232.

5. Росковшенко А.Ю. Прибыльность - основная причина строительства высотных зданий: сложности при их возведении / Росковшенко А.Ю. // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. - К.: Київ - КНУБіА, 2006. - № 16. - С. 45 - 51.

6. Росковшенко А.Ю. Проблемы городской среды в современных условиях / Росковшенко А.Ю. // Містобудування та територіальне планування. - К.: Київ - КУНУБіА, 2006. - № 25. - С. 220 - 225.

7. Росковшенко А.Ю. Решение высотного жилья в проектах и утопиях: тенденции высотного строительства. / Росковшенко А.Ю. // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. - К.: Київ - КНУБіА, 2007. - № 18. - С. 297 - 302.

АНОТАЦІЯ

Росковшенко А.Ю. Визначення рівня комфортності багатоквартирного житла в залежності від його поверховості. - Рукопис. - Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури зі спеціальності 18.00.02 - архітектура будівель і споруд. Київський національний університет будівництва і архітектури. Київ, 2010.

Роботу присвячено дослідженню впливу поверховості житлових будинків на комфортність проживання в них. І насамперед виявленню чинників комфортності багатоквартирного житла, що залежать від його поверховості.

В дисертації узагальнено зарубіжний та вітчизняний досвід проектування та будівництва багатоквартирного житла різної поверховості. Виявлено основні причини та наслідки багатоповерхового будівництва та визначено чинники комфортності багатоквартирного житла, що залежать від його поверховості. Розроблено класифікацію рівнів комфортності житла для постійного проживання за ознакою його поверховості та ознакам об'ємно-планувальної структури житлового будинку.

Ключові слова: багатоквартирне житло, чинники комфортності, поверховість.

АННОТАЦИЯ

Росковшенко А.Ю. Определение уровня комфортности многоквартирного жилья в зависимости от его этажности. - Рукопись. - Диссертация на соискание ученой степени кандидата архитектуры по специальности 18.00.02 - архитектура зданий и сооружений. Киевский национальный университет строительства и архитектуры. Киев, 2010.

Работа посвящена исследованию влияния этажности жилых домов на комфортность проживания в них. И прежде всего выявлению факторов комфортности многоквартирного жилья, которые зависят от его этажности.

Установлено, что в утопических проектах в которых использовались высотные здания преобладал критерий сохранения окружающей среды для гармонического сосуществования человека и природы. Анализ мирового опыта, в свою очередь, определил современные тенденции развития города, которые подчёркивают оптимальное функциональное назначение многоэтажного здания, как многофункционального делового центра, и предусматривают, как социальную, так и экономическую неэффективность использования многоэтажного здания в качестве жилого дома.

Отслежена тенденция к снижению этажности многоквартирного жилья для постоянного проживания, с ростом общего уровня развития страны. Анализ размещения многоэтажной застройки на территории города в разных, по уровню развития странах мира выявил три принципа: в историческом центре города, удалённо от исторического центра и смешано с исторической застройкой. Также, определено, что последний принцип размещения присущий только странам с низким уровнем общего развития. Анализ изменений этажности жилых и нежилых зданий во второй половине 20-го столетия в разных, по уровню развития странах мира, выявил тенденцию к росту этажности нежилых и снижению этажности жилых зданий в странах с высокими показателями уровня общего развития. В странах же с низким уровнем развития, выявлена тенденция к росту, как жилых так и нежилых зданий.

Выяснены основные проблемы, которые возникают у жителей многоэтажных жилых домов. А именно: замедление физического и умственного развития детей, психические расстройства у жильцов, нарушение взаимосвязи человека и природы, ухудшение санитарно-гигиенических условий проживания, усложнение средств безопасности проживания, усложнение и удорожание эксплуатации дома. Анализ зарубежного и отечественного опыта относительно влияния этажности жилой застройки на уровень преступности жилого района продемонстрировал, что количество преступлений, на душу населения возрастает прямо пропорционально росту этажности жилых зданий.

Определены факторы комфортности многоквартирного жилья, которые зависят от этажности жилой застройки, разделено их на две группы (экологически -гигиенические, социально-психологические) и означена граничная этажность, по каждому из факторов комфортности отдельно, до которой жилой дом может удовлетворять его требованиям. А именно: колебания дома - 12 этажей; атмосферное давления - до 9 этажей; химический состав воздуха - 12 этажей; осветление и инсоляция помещений - 5 этажей; озеленение придомовых территорий - 5 этажей; визуальное окружение - 9 этажей; акустический режим - 5 этажей; наблюдение за детьми - 7 этажей; площадь инженерных, коммуникационных и конструктивных элементов - 9 этажей; эксплуатационные затраты - 7 этажей. Предложена дифференциация многоквартирного жилья по длительности проживания с использованием ограничений по признаку этажности: жильё для кратковременного проживания (этажность не ограничена); жильё для временного проживания (до 60 этажей); жильё для постоянного проживания (до 12 этажей). Разработано предложение классификации жилья по уровню комфортности, которое делит жилые дома на 5 классов (от 1 до 5 «звёзд») по признаку этажности и некоторым объёмно - планировочным признакам.

Ключевые слова: многоквартирное жильё, факторы комфортности, этажность.

SUMMARY

Roskovshenko A. Determining the Level of Comfortability of Multi-unit Dwelling in Dependence upon Storeys Number. - Typescript. - The thesis for achieving a candidate of architecture status (PhD) on speciality 18.00.02 - Architecture of Buildings & Constructions. The Kyiv National University of Construction and Architecture. Kyiv, 2010.

The dissertation researches influence of storeys number in present dwelling-houses on the comfortability of human dwelling. The front target of the research is to reveal factors that have impact on the comfortability of multi-unit dwelling for inhabiting them, and are dependants on dwelling's storeys number.

...