Громадські простори в архітектурі сучасного Лівану

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський державний технічний університет

будівництва та архітектури

УДК. 72.01+394.014

18.00.01 - Теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата архітектури

Громадські простори в архітектурі сучасного Лівану

Антуан Еліас Шарбель

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано у Харківському державному технічному університеті будівництва та архітектури Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат архітектури, доцент Буряк Олександр Петрович, Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури Міністерства освіти і науки України, професор, завідувач кафедри Основ архітектури

Офіційні опоненти: доктор архітектури, професор Бенаі Хафізулла Амінулович, Донбаська національна академія будівництва і архітектури (м. Макіївка) Міністерства освіти і науки України завідувач кафедри Архітектури, декан архітектурного факультету

кандидат архітектури Нікітін Володимир Африканович, Міжрегіональна академія управління персоналом (м. Київ), професор кафедри Соціології та соціальної психології

Захист відбудеться 16 квітня 2010 р. о 15.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.056.02 у Харківському державному технічному університеті будівництва та архітектури (61002, Харків, вул. Сумська 40, конференц-зал архітектурного факультету).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури (61002, Харків, вул. Сумська 40).

Автореферат розіслано 16 березня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Ігнатьєва Н.В.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність роботи. Ліванська Республіка - порівняно молода держава на Близькому Сході, розташована в одній з "гарячих точок" сучасного світу. У той же час Ліван - одна з найдавніших країн планети, де збереглися сліди найбільших цивілізацій стародавності й середньовіччя, суміш етносів, вір, мов і звичаїв. Не дуже давно в країні закінчилася багаторічна громадянська війна (1975-91 рр.). Сьогодні Ліван переживає складні й внутрішньо суперечливі процеси економічного й культурного відродження. Чи не найважливішого прогресу в останні десятиліття вдалося досягти саме в області реконструкції й модернізації архітектурно-просторового середовища.

Громадські простори є найважливішими складовими міського організму й, фактично, представляють місто в суспільній свідомості, будучи водночас одним з найбільш дієвих механізмів організації й розвитку міського життя. Проблеми збереження й розвитку громадських просторів є актуальними для більшості розвинених країн. У багатьох з них для вирішення цих проблем ведуться спеціальні громадсько-державні або громадсько-муніципальні проекти, сформувалися широкі громадські рухи на захист архітектурно-соціального середовища.

Для сучасного Лівану, у зв'язку з післявоєнною реконструкцією міст, проблеми повноцінного функціонування міських громадських просторів особливо важливі. Але даної теми лише побічно торкаються архітектурні дослідження, присвячені, в основному, описові морфології й аналізові історичного розвитку найбільш відомих громадських об'єктів. Є також роботи, що розглядають зміни архітектурно-ландшафтного середовища в містах у зв'язку з високими темпами урбанізації й швидким ростом міського населення та відповідним погіршенням стану навколишнього середовища (внаслідок воєнних руйнувань, а також росту промисловості, зростаючого рівня автомобілізації й ін.).

Практична актуальність теми полягає в необхідності активізації проектних й організаційних зусиль, спрямованих на модернізацію складного комплексу громадських просторів у населених місцях Лівану, у першу чергу в столиці й найбільших містах - Сайді, Тірі й Тріполі.

В останні роки архітектурна громадськість Лівану провела низку міжнародних акцій, присвячених проблемам функціонування й розвитку громадських просторів, зокрема, у столиці країни Бейруті. Тим не менш, спеціальні дослідження з цієї проблематики поки відсутні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до державних й муніципальних програм урбаністичного розвитку великих міст Лівану, зокрема з урахуванням досягнень проекту Солідер (відновлення й модернізація даунтауну Бейрута). Методологічні й організаційні аспекти теми пов'язані із пріоритетною тематикою наукових розробок кафедр Основ архітектури й Дизайну архітектурного середовища ХДТУБА, де роботу була виконано у відповідності до державної програми «Дослідження пластичної мови та громадських просторів у сучасній архітектурі Близького Сходу (на прикладі Лівану та країн Перської затоки)» УДК 72.017.9 РК, № гос. реєстрації 0109U008744.

Мета роботи - визначити перспективи розвитку громадських просторів у сучасній архітектурі Лівану на шляхах удосконалення архітектурного проектування й соціального управління.

Відповідно до такої постановки мети визначено низку задач, які повинні бути виконані в ході дослідження:

- визначити роль і місце громадських просторів в історичній еволюції Ліванської архітектури;

- на основі аналізу досвіду архітекторів-професіоналів і громадських рухів у створенні, охороні й розвитку міських громадських просторів визначити методологію дослідження та ввести робочі поняття на основі сучасних теоретичних уявлень про архітектурну діяльність і про структуру об'єкта проектування;

- виявити специфіку соціального функціонування й композиційної будови громадських просторів в архітектурі сучасного Лівану, зокрема простежити зміни й втрати у функціонуванні громадських просторів у роки громадянської війни 1975-91 рр., а також основні тенденції їхньої післявоєнної реконструкції; виявити особливості розвитку громадських просторів й організації діяльності з їхнього формування в Лівані на поч. ХХІ cт., у т.ч. характер використання різних шарів архітектурної спадщини при створенні різних типів громадських просторів;

- зафіксувати труднощі у функціонуванні й розвитку громадських просторів у містах Лівану й визначити характер основних проблем, які стоять за цим;

- намітити перспективні підходи до керування розвитком громадських просторів у містах Лівану - у відповідності зі специфікою міського середовища й з історично сформованими особливостями архітектурної діяльності.

Об'єкт дослідження - громадські простори в містах сучасного Лівану.

Предмет дослідження - особливості типології, соціального функціонування й архітектурної композиції громадських просторів у сучасному Лівані, а також засоби архітектурного проектування й соціальної організації, спрямовані на усунення історично сформованих деформацій у розвитку громадських просторів. Методика дослідження. У зв'язку з винятковою роллю, яку громадські простори грають у житті полікультурного й багатоконфесійного Ліванського суспільства, задачам дослідження процесів їх розвитку найбільшою мірою відповідає сполучення методів структурно-функціонального й композиційного архітектурного дослідження громадських просторів з елементами історико-культурного й соціологічного аналізу. Вірогідність наукових результатів і висновків дисертації забезпечена: прийнятими методологічними принципами, відповідністю методів дисертаційного дослідження поставленим меті й завданням, а також ретельним аналізом великого емпіричного й теоретичного матеріалу.

Наукова новизна дослідження:

- запропоновано засоби комплексного аналізу міських громадських просторів, котрий, у відповідності з авторською концепцією, включає шість принципових вимірів їх формування та функціонування: архітектурний, соціальний, культурний, економічний, релігійний, символічний і політичний;

- проведено критичний аналіз понятійного апарату існуючих досліджень середовища сучасного близькосхідного міста;

- введено нові робочі уявлення про природу громадських просторів сучасного Ліванського міста, основною відмінністю яких є розгляд громадських просторів в якості єдиного функціонально-просторового континууму;

- простежено втрати і зміни у функціонуванні громадських просторів, що відбулися в Лівані в період громадянської війни, виявлено явище політичної та конфесійної диференціації громадських просторів, яка поглибилася чи вперше з'явилася з часів війни; виявлено тенденції післявоєнної реконструкції та розвитку громадських просторів;

- визначено перспективні підходи до управління розвитком громадських просторів в Ліванських містах, у т.ч. запропоновано для реалізації принципову структуру спільного громадсько-професійного проекту з розвитку міських громадських просторів.

Практична значимість отриманих результатів. Основні висновки й результати роботи можуть бути використані державними установами країн Близького Сходу при формуванні національних програм міського розвитку, при розробці проектних пропозицій з формування соціально-просторової інфраструктури міст, а також вищими навчальними закладами Лівану при підготовці фахівців-архітекторів.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційну роботу виконано особисто автором, вона є оригінальним архітектурно-теоретичним дослідженням, а отримані в ній результати - особливим внеском автора в науку; в статті [4], виконаній у співавторстві, автором особисто проведено аналіз методів забезпечення громадської безпеки у громадських просторах на матеріалі сучасних західних джерел. Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційної роботи представлені автором на LV-LXІ науково-практичних конференціях Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури (2000-2009 рр.) а також на міжнародному колоквіумі ЮНЕСКО «Жити та населяти ландшафт Близького Сходу» в Бейруті 29-30 листопада 2005 р., у майстерні «Публічні простори?», проведеній Студіо Бейрут спільно з Ліванською спілкою інженерів й архітекторів 17-31 серпня 2007 р. у мм. Бейруті, Тріполі та Тірі, на VIII зустрічі художніх шкіл Середземномор'я «Мистецтво та середовище» 5-10 травня 2008 р. в університеті Хачеттепе в Анкарі та ін. Наукові результати впроваджено у навчальний процес в Інституті Красних Мистецтв Ліванського університету (Бейрут):

- у лекційні курси та практичні заняття архітектурної підготовки з дисциплін "Міський дизайн" та "Ландшафтна архітектура".

- при підготовці завдань для виконання студентами-архітекторами курсових та дипломних проектів на реальній основі.

- у навчальний процес курсів післядипломної освіти за спеціалізаціями "Міський дизайн" та "Ландшафтна архітектура".

Крім того, положення та висновки дисертації використано при підготовці та проведенні низки міжнародних наукових та науково-проектних заходів у Ліванській спілці інженерів й архітекторів.

Публікації. Основний зміст та результати дисертаційного дослідження викладені у чотирьох статтях, опублікованих у фахових збірках наукових праць.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів та висновків. Основна частина міститься на 123 сторінках. Повний обсяг дисертації становить 217 сторінок, у т.ч. 71 сторінка ілюстрацій. Список використаних джерел із 173 найменувань розміщено на 14 сторінках. 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

громадський простір ліван архітектурний

У першому розділі "Цілі й проблеми розвитку нових громадських просторів у міському оточенні" розглядаються існуючі загальні й аспектні теоретичні трактування громадських просторів. У коло розгляду включено різні простори, які можуть використовуватися як місця, де широкий діапазон користувачів може взаємодіяти з іншими, й у які вони можуть включатися в сферу громадської й приватної діяльності - для збору, взаємодії й формування груп, створення спільнот, утворення соціального організму.

Розділ містить огляд архітектурно-теоретичної вивченості теми дослідження. Проблеми розвитку архітектури й урбаністики Арабських країн відбиті в роботах В. Вороніна, Т. Каптеревої (типологічні аспекти), О. Раллєва (еволюція об'ємно-просторових форм в архітектурі Арабських країн Близького Сходу), Аль-Вахаба й Г. Кафаля (Арабське народне житло). Принципи середовищного підходу розвивають у своїх дослідженнях А. Аль-Мутлак (реконструкція історичного міського середовища з урахуванням структур традиційної поведінки жителів), В. Хусейн й А. Васеф Радван (збереження й розвиток архітектурних традицій), А. Шехаді (архітектурно-ландшафтне середовище Ліванського міста), М. Аль Субех (урбоекологічний підхід до архітектурного формоутворення).

Початок вивченню історичної спадщини міст Лівану було покладено у першій пол. ХХ ст. роботами Л. Хефелі, К. Дюссо, К. Кресуэлла, Д. Крекнера й В. Шитцманна. У післявоєнні роки загальні проблеми урбаністики Лівану розглядалися також у працях М. Шехаба й А. Діллона, Дж. Абу Різка, Ж. Сідкі та ін. Треба відзначити піонерні дослідження, присвячені історичному розвитку й пам'яткам архітектури окремих міст країни: Баальбека (М. Алуф, П. Коллар і П. Купіль, А. Шандор), Бейрута (Ж. Лоффрай, Л. Шехаб ед-Дін), Біблоса (М. Гельцер, П. Монте, М. Дюнан), Сайди (А. Пуадебар, Ж. Лоффрай, Д. Барамкі), Тира (А. Пуадебар, Д. Барамкі), Тріполі (П. Коллар). Спадщина Ліванської архітектури, крім того, досліджується у низці новітніх робіт, напр. С. Хамада, С.К. Сулеймана, А. Мунзера, Р. Ель Джистри й ін. Розвиткові Ліванських міст у повоєнний період присвячені, зокрема, роботи Дж. Аталла, Т. Бейхума, А. Гавіна, А. Едде, У. Каббані, Н. Харба, Р. ель-Хурі, Л. Телвізяна.

Важливою групою теоретичних джерел даного дослідження є дослідження міста як середовища перебування людей (І. Альтман, Р. Баркер, Е. Берджесс, Е. Брунсвік, Э. Віллемс, Л. Вірт, В. Іттельсон, К. Норберг-Шульц, О. Ньюмен, Р. Парк, А. Рапопорт, Е. Релф), а також праці з теорії середовищного підходу в архітектурі. Це, зокрема, роботи К. Александера, Р. Вентурі й Д. Скот Браун, Б. Дзеві, К. Линча, Дж. Саймондса, К. Танге, Й. Фрідмана, Ю. Вооглайда, які заклали концептуальні основи цього підходу, а також дослідження й розробки Е. Бекона, A. Жиро, Д. Келлнера, С. Лоу, М. Кармона, Ф. Панеро, С. Тісделла, Т. Хіта, центра CERMOC (Центр досліджень сучасного Близького Сходу, Франція) і корпорації PPS (Проект для Громадських Просторів, США).

Серед робіт українських і російських авторів слід відзначити дослідження Є. Асса, Є. Бєляєвої, Х. Бенаі, О. Буряка, А. Високовського, О. Гелли, В. Глазичева, В. Голофаста, Б. Єрофалова, О. Зінченка, Г. Каганова, В. Кравця, Г. Лаврика, Г. Лебедєвої, А. Махровської, В. Мироненка, В. Нікітіна, А. Рудницького, В. Середюка, С. Смоленської, В. Тимохіна, Т. Товстенко, А. Урбаха, В. Хорошилова, К. Черкасової, Б. Черкеса, О. Шкаратана, Ю. Шкодовського, C. Шубович, О. Яницького.

Істотна частина повсякденного життя Ліванського міста традиційно проходить у громадських просторах вулиць і площ, культових комплексів і ринків. Тому відразу ж після закінчення в країні громадянської війни гостро постали питання реконструкції зруйнованих міських центрів й, відповідно, проблеми функціонування й архітектурної якості громадських просторів.

Сучасні громадські простори підпорядковані потребам і можливостям споживачів, що виступають у різних соціальних ролях - громадян, корпорацій, обивателів, туристів, а їхня морфологія обумовлена відповідним прямим або непрямим використанням.

У типології громадських просторів у ліванських містах існують численні відмінності в порівнянні з містами т.зв. розвинених країн. Її складають наступні основні групи просторів:

1. "Зв'язкові" простори - вулиці й площі, бульвари, тротуари й т.д., що пов'язують у єдину систему окремі просторові одиниці; громадське життя зосереджене не в локальних замкнутих об'ємах окремих об'єктів, але протікає на вулицях, у відкритих вуличних кафе, у храмах, на площах і базарах, у вузьких вуличках і невеликих подвір'ях усередині старих кварталів; громадські простори східного міста являють собою безперервний просторовий континуум, що зв'язує місто воєдино (даунтаун - пішохідна зона в центрі Бейрута, куди заборонено в'їзд автомобілів, зате дозволено влаштування кафе прямо на тротуарі); базари й виставки під відкритим небом (виставка Аль Баргу, недільний базар Сук Аль-Ахад, п'ятничний базар Сук Аль-Джумаа (Набатійя), старий ринок (сук) у Сайді; набережні, громадські пляжі - Манара й Дбайе (Бейрут), Аль-Міна (Тріполі); міські сади, парки й сквери (Римські лазні - археологічний парк і публічний сад навколо них, який має стати частиною проекту продовження зелених зон Бейрута); сади Сіуфі та Ассанайя у Бейруті, громадський сад у Тріполі й багато інших.

2. Простори з перевагою торговельних або виставочних функцій, молли й виставочні комплекси. Серед них BHV Бейрут - великий торговельний молл європейського типу; ABC - аналогічний BHV приватний молл на території "Великого Бейрута"; криті виставки в Бейруті - Бейрут Хол, Футуроскоп, Експо Бейрут, B.І.E.L. і в Тріполі - Міжнародна виставка Рашид Караме; хан Аль Франж - один із численних ханів, сьогодні культурний центр Сайди.

3. Культові простори - собори, мечеті та ін. (монастир св. Шарбеля в Анайя, собор і меморіал у Харіссі, монастир Рафка, Велика мечеть у Сайді, мечеть Таньял у Тріполі).

4. Громадські простори на основі історичних (археологічних) визначних пам'яток, орієнтовані на відвідування туристів, проведення сезонних фестивалів і свят (Баальбек, Біблос, Тріполі, Тір та ін.; зокрема, у Сайді це Старий порт і Морська фортеця Калаат аль-Бахр, а також фортеця Людовика Святого, цитадель Сайди).

5. Стадіони та спортивні центри (Національне спортивне містечко -Бейрут, Тріполі, Сайда; приватні спортивні клуби в Бейруті, Газахірі, траси ралі; іподром у Бейруті).

7. Театри й зали для глядачів.

8. Цвинтарі, історичні некрополі.

Типологія громадських просторів досить різноманітна, але у великих містах відчувається їхня нестача, то ж складне різноманіття культур, народів і проблем, що утворює тканину Ліванського способу життя, важко знаходить собі просторове вираження. Для представлення системи громадських просторів, що існує в містах Лівану, у роботі виділені сім істотних аспектів або "мислительних вимірів" даного предмета.

В архітектурному вимірі категорія "громадські простори" мислиться як континуум, що поєднує такі різні функціонально-морфологічні типи, як міські сади, парки, сквери, виставочні комплекси, набережні, бульвари, тротуари, громадські пляжі та ін.; крім того, всі риси громадських просторів притаманні низці типів будівель - мечетям та соборам, театрам, торговельним та виставковим моллам і деяким іншім.

Специфічно архітектурною проблемою в просторовому розвитку ліванської столиці є відсутність місць, відзначених не тільки сполученням важливих функцій, але й видатною архітектурною якістю. Дійсно, у Бейруті бракує таких місць, як Площа Прав Людини в Парижі або Красна площа в Москві.

У соціальному вимірі громадські простори є результатом волі суспільства до спільного життя й одночасно місцем, де істотною мірою формуються структури цього соціального життя. Проект Солідер, що включає реконструкцію даунтауну Бейрута й прилягаючої набережної Корніш, створення нового громадського парку, розвиток парків Ассанайя й Сіуфі, у своїй соціальній проекції виступають як вираження цінностей демократії й прав людини, як специфічні засоби інтерперсональної і групової комунікації, тобто як свого роду "плавильний казан" економічної й соціальної інтеграції.

У культурному вимірі значення громадських просторів полягає в пред'явленні цивілізаційного обличчя міста або країни. У цьому вимірі найбільш важливими виглядають простори для безпосередньої людської взаємодії й спілкування, обміну ідеями, цінностями, думками, точками зору. Маніфестацією мозаїчного характеру місцевої культури, змішення культур Сходу й Заходу, є громадські театри й цирки, а також такі місця, як Американський університет та іподром в Бейруті, парк Римських терм у даунтауні та ін.

Основна ідея громадських просторів в економічному вимірі - це репрезентація фінансової моці. З вузької-економічної точки зору майже кожний громадський простір є приводом для комерційної діяльності. В індустріальну еру характерними типами громадських просторів стали універмаги й торговельні пасажі. Економічну природу мають багато традиційних просторів близькосхідного міста, зокрема у столичному районі Хамрі, - криті ринки (сук, прототип сучасних торговельний пасажів і моллів), наприклад, Сук Тауїле в Бейруті, а також постоялі двори (хан, попередники сучасних готелів й мотелів).

У релігійному вимірі громадський простір може розглядатися як святилище (Регістан у Самарканді). Там люди одержували інформацію про основні події, включаючи оголошення війни й висновок миру. Подібний характер зберігають святилища Лівану, зокрема Велика мечеть султана Омара й собор Св. Георгія в Бейруті, священна ділянка на вершині гори Харісси в передмісті Бейрута Джуні зі знаменитою статуєю Пресвятої Діви.

На відміну від економічного й культурного, політичний вимір громадських просторів є факультативним. У таких просторах можна виразити свої думки й сприйняти чужі, у них індивід може стати частиною співтовариства, маніфестувати свою участь у громадському житті (пл. Тяньаьмень у Пекіні, Майдан Незалежності в Києві, просто ратушна площа у самоврядному місті).

У Бейруті, незважаючи на високий ступінь політизації Ліванського суспільства, політично забарвлені простори нечисленні: пл. Жертв у Бейруті, недавно реконструйована пл. Неджме (Зірки) біля будинку Парламенту Лівану.

Символічний вимір. Місце може мати символічне значення - для індивіда, а також для професійної групи, місцевої або релігійної громади, нації. Архітектурний модернізм, виключивши символічне значення місць із концепції свого "універсального простору", вніс хаос у якість міського середовища й у соціальні відносини. Реальний міський громадський простір часто буває відзначений саме символічним маркером. У центрі Бейрута це згадувана площа Жертв і руїни вздовж "зеленої лінії", збережені як нагадування про громадянську війну.

Вдосконалення громадських просторів, які розглядаються насамперед як особливі прояви міжлюдських взаємин, стосується саме проблематики управління міським середовищем. У цій проблематиці є ряд моментів, що тільки опосередковано належать до області теоретико-архітектурних досліджень, - це, зокрема, просування демократичних процесів, утвердження громадсько-приватно-владного партнерства при створенні нових і реконструкції існуючих громадських просторів.

До власне архітектурного (точніше, до предмету теорії архітектури й теорії проектування) відносяться питання аналізу й оцінки функціонування й художньої якості громадських просторів, а також поширення вдалого досвіду партисипації, місія якої полягає у зміцненні локальних осередків цивільного суспільства. Ця місія має спрямовуватися проти подрібненості міста, на запобігання зростанню розриву між традиціями міського життя й процесами соціального відчуження, що поглиблюються у сучасному місті.

У другому розділі "Сучасні теорія й практика управління функціонуванням і розвитком громадських просторів" узагальнено досвід досліджень громадських просторів, а також існуючі форми й напрямки професійної й громадської діяльності із захисту та розвитку громадських просторів Арабських, у т.ч. Ліванських міст.

Аналіз досліджень й експериментально-проектних розробок останніх років проведений у розділі на матеріалі Бейрута, Сайди й Тріполі. Це, у першу чергу, "Солідер" - масштабний проект збереження й реконструкції центральної частини Бейрута (Б.М. Нарделла і Я. Аббас), розпочатий 1994 р. Далі, 1999 р. у Сайді за співробітництва муніципальної ради й Фонду Харірі був ініційований проект "Ріст міст у Лівані", що об'єднав зусилля з програмою MOST для малих історичних прибережних міст. У роботі взяла участь міждисциплінарна команда експертів - міські соціологи, історики, екологічні економісти, археологи, гідрологи, архітектори й міські планувальники. 2001 р. у Технологічному інституті університету Сайди пройшов 3-й міжнародний семінар "Міський розвиток: досягнення балансу між землею, морем і людьми".

Крім того, заслуговує на увагу міжнародний проект "Культурна спадщина й ріст міст" здійснюваний під егідою Світового Банку (розпочатий 2003 р.). Проект охоплює, крім Сайди й Тріполі, також древні міста Баальбек, Біблос (Джбейл) і Тір (Сур). Основні напрямки проекту - альтернативний міський розвиток, муніципальне управління й інституціональне будівництво; цивільний договір; партисипація й розвиток, керований громадою.

Крім узагальнення досвіду досліджень і пошукових розробок, у розділі проведений змістовно-логічний аналіз понятійного апарата, застосовуваного в цих дослідженнях. У результаті зафіксовані його неповнота й суперечливість, що накладають обмеження на можливості аналізу проектних ситуацій й об'єктивно знижують якість прийнятих проектних рішень.

Установлено зокрема, що аналіз громадських просторів, проведений у рамках містобудівної, тобто "макроархітектурної" парадигми, ґрунтується на базових категоріальних опозиціях "зовнішнє-внутрішнє", "відкрите-закрите", які найчастіше набувають вузького, формально-композиційного характеру. Проведений аналіз вимушено абстрагується від соціального характеру діяльності, що здійснюється в міському просторі. При цьому поза середовищним розглядом опиняються не тільки всі принципово нові породження сучасної архітектури - багатофункціональні громадсько-торговельні моли, складні "багатошарові" структури, подібні до паризького парку Ла Вілетт (Б. Чумі), - але також традиційні для близькосхідного міста криті ринки, постоялі двори, культові комплекси, дрібнокоміркова структура східного міста в цілому, надзвичайно щільно забудованого, але пронизаного безліччю відкритих мікропросторів.

Для розширення аналітичних і проектних можливостей у роботі прийнято як базову понятійну опозицію "громадський простір - приватний простір". Характеристики "громадське" й "приватне" як вихідні містять у собі типологічні поділи соціальної діяльності, а не тієї просторової морфології, на тлі якої ця діяльність розгортається.

Наведено приклади, коли успішне міське управління фактично приводило до стирання різниці в підході до відкритого (зовнішнього) і замкнутого (внутрішнього) просторів громадського призначення. Як приклад розглянуто програму «інтенсивного зонування» Нью-Йорка (учасники - Муніципальне художнє товариство Нью-Йорка, професор Гарвардського університету Дж.С. Кейдан та ін.). Муніципальні ініціативи зі створення нових громадських просторів мають розгортатися в рамках програм міського зонування, які впливають на девелоперів через систему економічних стимулів (т. зв. програми "стимулюючого зонінгу").

Заслуговує на увагу низка середовищних феноменів, пов'язаних з виникненням і поширенням новітніх інформаційних технологій і систем безпеки. Сучасні інформаційні технології створюють способи контролю за громадською й індивідуальною діяльністю. Це істотно змінює характер поведінки у міських "псевдо-громадських просторах" (Г. Бессер), таких як торговельні пасажі або спортивні стадіони. При цьому істотно змінюються також характеристики самого архітектурного середовища, у якому застосовані подібні технології.

У демократичних країнах сформувався спектр громадських зусиль із захисту й розвитку громадських просторів, які можна розділити на три групи:

- рухи на захист громадських просторів, у тому числі діяльність неурядових організацій і партисипаційні програми (від partіcіpatіon - участь), тобто програми участі споживачів у прийнятті проектних рішень;

- теоретичні розробки, прикладні дослідницькі програми й художні проекти, що розробляють проблематику громадських просторів;

- зусилля засобів масової інформації, спрямовані на пробудження та підтримку інтересу громадян до громадських просторів.

Серед завдань удосконалення й модернізації громадських просторів у сучасній архітектурі Лівану на перший план виходить також аналіз соціально-функціональних аспектів об'єкта дослідження та вдосконалення структур діяльності з формування, використання й розвитку громадських просторів.

Особливий акцент зроблено на партисипаційних програмах. Ця група суспільних зусиль має глибокий змістовний зв'язок з середовищним підходом в архітектурно-урбаністичному проектуванні. Подібність цих явищ полягає насамперед у трактуванні взаємин між проектувальником-професіоналом і "людиною з вулиці" - потенційним замовником і споживачем. Невід'ємне завдання будь-яких програм середовищного проектування - створення плацдармів, на яких можливі постановка, обговорення й вирішення реальних проблем діяльності в архітектурному середовищі, а саме проблем, що виникають у взаємодії різних персонажів у міських громадських просторах.

У третьому розділі "Шляхи вдосконалення практики охорони й розвитку громадських просторів у містах Лівану" розглядаються системи управління й прийняття проектних рішень.

Управління розвитком громадських просторів у містах Лівану має відбиток способів управління, що історично склалися в регіоні. Головним учасником даного процесу є держава, - як при прийнятті рішень щодо організації, узаконення й контролю над виконанням громадських планувальних проектів, так й у ході контролю над приватним будівництвом. Державні органи, відповідальні за керування даною сферою, розділені на три незалежні відділи, контрольовані урядом. Державне управління міським проектуванням у Лівані набуло практичного характеру з початку 1960-х рр. Воно розділено між Вищою Радою Містобудування і Головною Дирекцією Містобудування у Міністерстві Громадських Робіт. Крім того, наявні ще два діючі суб'єкти - Рада Розвитку й Реконструкції та Виконавчий Радник з великих проектів у Бейруті.

У Лівані історично склалася система державного управління проектуванням у поєднанні з професійним контролем з боку Ліванського союзу інженерів й архітекторів. Незважаючи на певну функціональну неповноту щодо вирішення сучасних проблем, у т.ч. пов'язаних з охороною та розвитком громадських просторів, ця система має велику гнучкість і здатність до трансформування. Ці її якості можуть виявитися доволі корисними при реорганізації діяльності з формування громадських просторів у містах Лівану на початку ХХІ cт.

У ході збору й аналізу матеріалів даного розділу автором було розроблено методику й проведено анонімне опитування серед провідних Ліванських експертів із проблем міського розвитку - проектувальників, фахівців органів державного управління, університетських професорів та незалежних консультантів. Учасникам був запропонований питальник з восьми змістовних блоків:

1. Державна/муніципальна політика в області розвитку громадських просторів для міст Лівану.

2. Громадські простори як навчальний предмет.

3. Нові реалізації й проекти громадських просторів у Ліванських містах.

4. Ієрархія й різновиди громадських просторів.

5. Громадське серце Ліванського міста.

6. Зміни в розташуванні громадських просторів, що з'явилися в ході громадянської війни.

7. Формування замовлення на проектування громадських просторів.

8. Громадські простори в користуванні розділених громад.

Опитування підтвердило, що архітектурні й містобудівні питання, найактивніше обговорювані в професійному середовищі Лівані, у т.ч. у Союзі Ліванських інженерів й архітекторів, - це подолання наслідків війни, брак системи в регулюванні просторового розвитку, дефіцит громадських просторів і відсутність практики громадської участі (партисипації) у прийнятті проектних й управлінських рішень.

Істотними рисами застосовуваних дослідницьких засобів і методів, на думку більшості респондентів, мали б стати універсалізм архітектурного знання, використання проектного досвіду як підстава для повноцінного архітектурно-урбаністичного аналізу, а також розвиток практики споживацької участі.

На основі цих принципів у розділі проведено аналіз архітектурної морфології характерних громадських просторів різного типу в містах Лівану, насамперед у Бейруті. Серед них міські сади Ассанайя й Сіуфі та парк Римських терм, даунтаун Бейрута, включаючи площу Неджме, набережні Манара й Дбайе, північне передмістя Великого Бейрута, молли BHV-Бейрут й АBC-Дбайе, криті виставкові молли й виставки під відкритим небом, свята в історичних місцях, у містах і селах, стадіони й спортивні центри, релігійні громадські місця, площі у малих містах.

На підставі аналізу дані рекомендації щодо удосконалення практики охорони й розвитку громадських просторів. Запропоновано, зокрема, принципову структуру партисипаційного, громадсько-професійного проекту, в рамках якого можливе вироблення стратегії модернізації громадських просторів як для країни в цілому, так і для кожного з Ліванських міст.

Проект передбачає шість послідовних етапів реалізації:

- просвітницька кампанія та організаційна підготовка проекту, скликання установчої конференції Ліванського професійно-громадського руху на користь розвитку громадських просторів, створення оргструктури та постійних органів Руху;

- підготовка й проведення регіональних слухань з проблематики громадських просторів у основних містах країни (Бейруті, Біблосі, Тірі, Сайді, Тріполі) і форумів за підпроектами - семінару урбаністів-практиків, Ліванської конференції архітектурної теорії й критики, симпозіуму шкіл архітектури тощо;

- демонстрація реальних досягнень - проектів й реалізацій - у справі розвитку громадських просторів у містах та регіонах країни;

- інтеграція проблематики громадських просторів до загального процесу розвитку національної художньої й наукової культури (конкретними форми - спільні дискусії, проектні семінари за участі суспільних діячів і представників творчої інтелігенції - літераторів, композиторів, режисерів);

- етап, аналогічний за змістом третьому, але в реалізації конкретних проектів і програм мають взяти активну участь діячі різних галузей Ліванської культури;

- забезпечення ідеям Проекту широкої суспільно-муніципальної підтримки: проведення спільними зусиллями діячів культури та місцевого самоврядування слухань, виставок та фестивалів, присвячених знаковим громадським просторам, із залученням широких кіл споживачів архітектури; відкриття кампанії, спрямованої на замовників містобудівних й архітектурних проектів - державних і муніципальних чиновників, городян, релігійні та культурні спільноти.



ВИСНОВКИ

1. Багатовікову історичну традицію Ліванської архітектури значною мірою формують всесвітньо відомі приклади громадських просторів, що знаходяться на території країни. Серед них пам'ятки як культового, так і світського призначення - ансамбль Баальбека (1-3 вв.), римські й середньовічні пам'ятки Тіра й Бібла, мечеті, хани й ринки Тріполі, мечеть Джамі аль-Омарі й центральні площі у Бейруті та ін.

2. Для розвитку архітектури сучасних громадських просторів у Лівані як специфічної сфери діяльності найбільший інтерес представляють наступні проектні підходи, розроблені діячами сучасної архітектури:

- творче проектне освоєння "іншого порядку", тобто традиційної архітектури Близького Сходу (Е. і П. Смітсони);

- реконструкція історичної пам'яті "міських місць" (Р. Вентурі);

- суперпозиція функціональних режимів і значеннєвих шарів композиції (Б. Чумі);

- принципи й методики змістовного (архетипічного й знакового) аналізу міського середовища (К. Лінч, Д. Скот Браун, радянські теоретики й практики середовищного підходу - А. Високовський, В. Глазичев, Г. Каганов, А. Махровська, В. Товстенко, С. Шубович, А. Щєнков).

3. Комплексний аналіз міських громадських просторів включає, відповідно до авторської концепції, сім принципових вимірів їхнього формування й функціонування: архітектурний, соціальний, культурний, економічний, релігійний, символічний і політичний. Введено нові робочі уявлення про природу громадських просторів сучасного Ліванського міста, основною відмінністю яких є розгляд громадських просторів як єдиного функціонально-просторового континуума, що включає відкриті (площі, парки, сквери) та закриті громадські простори (великі громадські будівлі, зали для глядачів, молли й т.п.).

4. Простежено втрати й зміни у функціонуванні громадських просторів, що відбулися в Лівані в період громадянської війни; виявлено політичну й конфесіональну диференціацію громадських просторів, яка з часів війни поглибилася або з'явилася вперше (напр. парки Ассанайя й Сіуфі); виявлено тенденції післявоєнної реконструкції, наймасштабніше втілені у проекті Солідер. Визначено особливості організації діяльності з формування громадських просторів у містах Лівану; її підставовою структурою є історично сформована система державного управління проектуванням у поєднанні з нормативно-методичним контролем з боку Союзу інженерів й архітекторів. Потенціал Ліванської архітектури, досвід проектування й будівництва цілком достатні для формування сучасної системи управління розвитком громадських просторів.

5. Аналіз змін у характері проектних підходів і художніх засобів, застосовуваних в архітектурі громадських просторів у містах Лівану в останній третині ХХ в., проведений на матеріалі найбільших міст країни - Бейрута, Сайди й Тріполі, виявив найпоширеніші напрямки пошуків нового характеру архітектури громадських просторів:

- виявлення й творче використання в нових об'єктах органічної будови, традиційних мотивів й архітектурної типології регіонального зодчества, з урахуванням досягнень сучасної техніки й культури;

- виявлення залишків пам'яток древніх культур (часто в результаті археологічних розкопок, спровокованих військовими руйнуваннями) і створення на їх основі археологічних парків і т.п., яким надаються численні нові громадські функції (напр., Парк римських терм у даунтауні Бейрута);

- використання в якості провідних архітектурних тем і формотворчої основи в архітектурній композиції громадських просторів мотивів, пов'язаних з технологіями екологічної реконструкції (напр., новий приморський парк і волнозахисна набережна в проекті Солідер).

6. Аналіз поточної архітектурно-урбаністичної практики в містах Лівану показав, що, незважаючи на наявні (в основному, у столиці) цікаві творчі досягнення, у цілому поки не вдається зупинити процес деградації Ліванських міст, що поглиблюється, і втрати їхніми громадськими просторами історично сформованої специфіки й архітектурно-художньої своєрідності. Утворився помітний розрив між історико-теоретичним осмисленням національної архітектурної спадщини й наростаючим нівелюванням архітектурного середовища.

7. В архітектурі громадських просторів Лівану присутні тенденції поверхового підходу до місцевої й регіональної своєрідності: слідування в руслі т.зв. "інтернаціонального стилю", використання в об'єктах і комплексах європейського типу стильових мотивів традиційної архітектури для формального позначення національно-культурної приналежності будинку або комплексу. У той же час у сучасній архітектурі Лівану ці тенденції менш поширені, ніж у більшості країн Близького Сходу (Єгипті, Іраку, Кувейті, ОАЕ, Саудівській Аравії).

8. У числі проблем і складностей, пов'язаних з функціонуванням і розвитком громадських просторів, викликаних специфікою архітектурної діяльності, що склалася в країні в другій пол. ХХ ст., виявлені наступні:

- з прийняття останнього генерального плану Бейрута (1954 р.) практично заморожено праці над стратегічними питаннями просторового розвитку;

- в організації проектування дотепер позначаються наслідки хаотичної забудови 60-70-х рр., яка велася на нафтодолари, що напливали до країни; це приводило до дисбалансів у міській забудові і браку громадських просторів;

- внаслідок багатолітньої політичної нестабільності в Лівані практично відсутня практика громадської участі (партисипації) у прийнятті проектних й управлінських рішень, у т.ч. щодо громадських просторів.

9. У результаті аналізу міжнародного досвіду виділено форми і види соціальної активності, спрямованої на рішення проблем громадських просторів, дано оцінку їхнього значення для умов сучасного Лівану:

- публічні рухи на захист громадських просторів, у т.ч. неурядові організації й програми участі споживачів у прийнятті проектних рішень;

- теоретичні дослідження, дослідницькі програми й художні проекти, що розробляють проблематику громадських просторів;

- засоби масової інформації, що стимулюють інтерес до громадських просторів, та інтернет-проекти, присвячені громадським просторам.

10. Визначено перспективні підходи до управління розвитком громадських просторів. Необхідні вдосконалення існуючої практики можуть бути зведені в три основні групи заходів, відповідно групам виявлених проблем:

- у теоретико-методологічному й освітньому планах - розвиток відповідних областей архітектурної теорії й критики, вдосконалення внутріпрофесійної комунікації, внесення даної тематики в практику архітектурної школи;

- у професійно-практичному плані - дослідження громадських просторів, розробка та впровадження правил використання й забудови міських територій (зонінгу); розвиток професійних корпорацій, системи взаємодії із замовником, владою й громадськістю; розвиток художньо-творчих напрямків, що формують громадські простори нового покоління (урбаністичні парки, що реалізують принцип соціо-просторового континуума, безоб'ємна архітектура й ін.);

- у плані забезпечення громадської підтримки - розвиток громадської комунікації з проблем охорони й розвитку громадських просторів, впровадження програм участі споживачів у прийнятті проектних рішень, розширення регіональних і міжнародних творчих обмінів.

11. Рекомендовано з метою реалізації зазначених принципів розглянути можливості реалізації громадсько-професійного проекту з розвитку громадських просторів, запропоновано принципову структуру такого проекту та визначено головні етапи його підготовки та реалізації. До структури проекту входять три рівні-підпроекти: теоретичний (у т.ч. методологічні розробки й архітектурна критика); освітній (з ним пов'язані прикладні архітектурно-урбаністичні дослідження й архітектурна просвіта громадськості), а також проектний, на якому відбувається розробка проектів реконструкції та розвитку громадських просторів і сполучені з цим програми залучення населення до обговорення й реалізації проектних рішень.

У рамках даного проекту стане можливим створення для кожного з Ліванських міст погодженої стратегії розвитку громадських просторів, формування методологічної та ресурсної бази їхньої реалізації, а також забезпечення на національному рівні науково-методологічного контролю за цією діяльністю.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шарбель А. Семь измерений общественного пространства. // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті / під загальною редакцією Н. Є. Трегуб. -- Харків: ХДАДМ, 2000. -- № 4-5. - С. 38-43.

2. Шарбель А. Активные и пассивные лики общественных пространств. // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті / під загальною редакцією Н. Є. Трегуб. -- Харків: ХДАМГ, 2003 -- № 3-4; 2004 -- № 1-2. - С. 222-225.

3. Шарбель А. Задачи исследования архитектуры современных общественных пространств в Ливане. // Науковий вісник будівництва: Зб. наукових праць. - Вип. 48. - Харків: ХДТУБА ХОТВ АБУ, 2008. - С. 10-17.

4. Шарбель А., Буряк А. Tехники управления развитием общественных пространств. Статья 1. Cвобода и контроль. // Региональные проблемы архитектуры и градостроительства: Сборник научных трудов. - Вып. 9-10. Теория и практика. - Одесса: Астропринт, 2007. - С. 35-43.



АНОТАЦІЯ

Шарбель А.Е. Громадські простори у сучасній архітектурі Лівану. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.01 - теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури. - Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури, Харків - 2010.

Дисертацію присвячено визначенню перспектив розвитку громадських просторів у сучасній архітектурі Лівану на шляхах удосконалення архітектурного проектування й соціального управління. На матеріалі найбільших міст - Бейрута, Сайди й Тріполі - досліджено історичне значення громадських просторів для архітектури Лівану. Простежено втрати громадських просторів у період громадянської війни та тенденції післявоєнної реконструкції; виявлено їх політичну й конфесіональну диференціацію.

Зафіксовано проблеми і складності функціонування громадських просторів, визначено перспективні підходи до управління їхнім розвитком у країні, виявлено актуальні проектні та аналітичні підходи. Сформульовано принцип розвитку громадських просторів як єдиного функціонально-просторового континуума.

Визначено особливості організації та державного управління діяльністю з формування громадських просторів у Лівані. Запропоновано принципову структуру та етапи реалізації громадсько-професійного проекту на користь охорони та розвитку громадських просторів.

Ключові слова: громадські простори, міське середовище, воєнні руйнування, архітектурно-історична спадщина, реконструкція, партисипація, функціонально-просторовий континуум, архітектурна композиція, управління просторовим розвитком.



АННОТАЦИЯ

Шарбель А.Э. Общественные пространства в современной архитектуре Ливана. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата архитектуры по специальности 18.00.01 - теория архитектуры, реставрация памятников архитектуры. - Харьковский государственный технический университет строительства и архитектуры, Харьков - 2010.

Диссертация посвящена определению перспектив развития общественных пространств в современной архитектуре Ливана на путях совершенствования архитектурного проектирования и социального управления.

Общественные пространства в городах современного Ливана рассматриваются в совокупности с методами и средствами их проектирования и развития. На материале крупнейших городов Ливана - Бейрута, Сайды и Триполи - исследовано историческое значение общественных пространств для архитектуры Ливана. Прослежены потери, понесенные общественными пространствами в результате разрушений периода гражданской войны и зафиксированы изменения, произошедшие в их функционировании, в т.ч. выявлена их политическая и конфессиональная дифференциация. Выявлены основные тенденции послевоенной реконструкции, в частности, на примере реконструкции даунтауна Бейрута в рамках масштабного проекта Солидер.

Зафиксированы проблемы и сложности функционирования общественных пространств, определены перспективные подходы к управлению их развитием в стране, выявлены актуальные проектные и аналитические подходы. Обобщен опыт исследований и поисковых разработок, проведен содержательно-логический анализ понятийного аппарата, который применяется в этих исследованиях. В результате зафиксированы его неполнота и противоречивость, которые накладывают ограничения на возможности представления проектных ситуаций и снижают качество проектных решений. Сформулирован принцип развития общественных пространств как единого функционально-пространственного континуума.

Автором проведен анонимный опрос среди ведущих Ливанских экспертов по проблемам городского развития - проектировщиков, специалистов государственного управления, университетских профессоров и независимых консультантов.

Исследованы особенности организации и государственного управления деятельностью по формированию общественных пространств. В Ливане исторически сложилась система государственного управления проектированием в сочетании с профессиональным контролем со стороны Ливанского союза инженеров и архитекторов. Несмотря на определенную функциональную неполноту в решении проблем, связанных с охраной и развитием общественных пространств, эта система обладает значительной гибкостью и способностью к трансформированию.

Даны рекомендации по совершенствованию общественных пространств в городах Ливана в теоретико-методологическом, образовательном и профессионально-практическом планах, а также в плане обеспечения общественной поддержки. Предложена принципиальная структура общественно-профессионального проекта охраны и развития общественных пространств и намечены этапы его реализации.

Ключевые слова: общественные пространства, городская среда, военные разрушения, историко-архитектурное наследие, реконструкция, партисипация, функционально-пространственный континуум, архитектурная композиция, управление пространственным развитием.



SUMMARY

Charbel А.E. Public spaces in the modern architecture of Lebanon. - Manuscript.

The thesis for a candidate's degree in architecture by speciality 18.00.01 - theory of architecture, restoration of architectural monuments. - Kharkiv state technical university of civil engineering and architecture, Kharkiv - 2010.

The thesis is dedicated to the definition of development prospects of public spaces in the modern architecture of Lebanon on the ways of architectural designing and social managing improvement. The historic importance of public spaces for the architecture of Lebanon is studied on material of the largest cities of Lebanon - Beirut, Saida, Tyre and Tripoli. Damages in public spaces during the domestic war period are retraced and the tendencies of the post-war reconstruction are revealed. The political and confessional differentiation of public spaces is brought out.

Problems and complications of the public spaces functioning are recorded, the perspective approaches to the control of their development in the country are defined, as well as the actual design and analytical approaches. The author formulates principle of the development of public spaces as the united functional and spatial continuum.

Peculiarities of organization and state control of public spaces forming in Lebanon are defined. The work suggests the general structure and realization stages of the public-and-professional project for the public spaces protection and development.

Key words: public spaces, city environment, war damages, historic architectural heritage, reconstruction, participation, functional and spatial continuum, architectural composition, spatial development control.

Размещено на Allbest.ru

...