Ерго-дизайнерський підхід до формування архітектурного середовища лікувальних закладів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ерго-дизайнерський підхід до формування архітектурного середовища лікувальних закладів

Сучасні вимоги до лікувальних закладів в світовій практиці їх проектування і будівництва наскільки змінилися, що виникла необхідність в удосконаленні архітектурних принципів формування їх архітектурного середовища. Разом з тим, з часів СРСР в Україні експлуатуються застарілі лікувальні заклади, що мають низькі художні та естетичні властивості, а практика їх проектування і будівництва все ще спирається на ергономічні відомості про «пересічного» хворого, що покладені в основу застарілих будівельних норм їх проектування.

Як свідчать медичні дані, різні категорії хворих мають суттєві відмінності за станом здоров'я, що значно відрізняються від «пересічного» хворого, тому у повсякденному житті у лікувальному закладі відчувають дискомфорт. Архітектурно-планувальна організація існуючих лікувальних закладів не враховує, як правило, і їх типологічні особливості, що пов'язані із здатністю хворих до пересування, самообслуговування, санітарно-гігієнічних вимог. Багато помилок виникає і від недостатньої уваги до передпроектного аналізу початкової ситуації, місця розташування лікувального закладу, від недостатнього знання закономірності формування його архітектурного цілого. Нормативно-довідкові документи не завжди виявляють в проектному процесі зв'язки медичного персоналу і пацієнтів з елементами предметно-просторового середовища. Руйнування предметно-просторової цілісності архітектурного середовища є негативним наслідком відсутності єдиної методологічної забезпеченості процесу архітектурного проектування лікувальних закладів.

У наукових роботах висуваються і психологічні аспекти, що впливають на підходи до проектування лікувальних закладів, необхідності враховувати: чутливість пацієнтів в психічній сфері, вплив на них несприятливого навколишнього оточення, диференціювання пацієнтів за віком, дієздатності, видами захворювань. Відірваність пацієнтів від домашніх умов, масштабність забудови лікувальних закладів, одноманітність, низькі художні і естетичні властивості архітектурного середовища негативно впливають на їх психологічний стан і викликають негативну емоційно-естетичну реакцію. В останні роки формування архітектурного середовища лікувальних закладів отримало|одержував| нові напрямки: |направлення|підвищення якісного рівня, гуманізації, захисту прав пацієнтів.

Тому актуальним є завдання проектування архітектурного середовища лікувальних закладів гуманного, цілісного, ергономічного, що сприяло б формуванню у ньому психологічного комфорту і прискоренню відновлення здоров'я хворих. Поставлені завдання можуть бути вирішені на основі системного підходу до урахування великої кількості зовнішніх і внутрішніх чинників, що впливають на якість архітектурного середовища, потреб і особливостей всіх категорій пацієнтів, а також вдосконалення методів оцінки якості архітектурного середовища.

Системне врахування ерго-дизайнерських вимог при формуванні архітектурного середовища лікувальних закладів-необхідна умова формування комфортного стану хворих. А оптимізація функціонування і розвитку інтегрованого цілого архітектурного середовища лікувальних закладів - міждисциплінарна задача, яка може бути вирішена з використанням системного і ерго-дизайнерського підходів.

На сучасному етапі, в Україні не аналізувався досвід експлуатації лікувальних закладів, не проводилися фундаментальні дослідження з проблем гуманізації та оптимізації їх архітектурного середовища, а також дослідження проблем життєдіяльності хворих. Окремі дослідження архітекторів, соціологів, медиків, ергономістів та ін., стосовно проблем життєдіяльності пацієнтів у лікувальних закладах свідчать, що їх проекти потребують доробки та корегування щодо архітектурно-планувальних рішень, ерго-дизайнерського конструювання приміщень для різних категорій хворих. У той же час, у високорозвинутих країнах накопичений величезний досвід у проектуванні, будівництві та експлуатації лікувальних закладів, тому в Україні назріла нагальна потреба узагальнити, систематизувати та проаналізувати знання в області організації архітектурного середовища лікувальних закладів.

На розв'язання протиріч, що існують у архітектурному середовищі спрямовані роботи, які формують глобальні напрямки досліджень щодо організації й оптимізації архітектурного середовища (В.А. Абизов, Н.М. Дьомін, Г.І. Лаврик, В.П. Мироненко, В.О. Тимохін, В.Т. Шимко та ін.), та присвячені вивченню ергономічних аспектів архітектурного середовища (В.П. Мироненко, В.Т. Шимко, В.Ф.Рунге, Ю.П. Манусевич, Данчак І.О., Родик Я.С. та ін.). В періодичній та науковій літературі підіймаються питання щодо організації середовища життєдіяльності хворих у лікувальних закладах (В.А.Кондратюк, Т.Пашинцева, В.Ф. Рунге та ін.). Теоретичним основам проектування лікувальних закладів присвячено дослідження Л.І.Черняк, Т.О. Буличової, В.І. Єфімова, Ю.П. Манусевич, та ін. Питання проектування середовища лікувальних закладів за кордоном вивчались у роботах H. Nickli, C. Nickli-Weller, C. Schirmer, P. Meuser, B. G. Rutter, J. Villeneuve, S.Marberry та ін. Зростає зацікавленість цією проблемою і в Україні. Проте, розглядаються лише окремі проблеми хворих. Дослідженням, загалом, бракує цілісності і скоординованості. В цілому, стан|становищем| створення|створіння| в Україні гуманних, ергономічних і високотехнологічних лікувальних закладів, як в області теорії, так і практики є незадовільним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано згідно з державними програмами, орієнтованими на формування комфортного архітектурного середовища лікувальних закладів. Європейська консультативна нарада ВОЗ з прав пацієнта в 1994 р. прийняла «Основи концепції прав пацієнта в Європі|становища|». В Україні ухвалено Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», та «Концепцію розвитку охорони здоров'я населення України». Вибраний напрям дисертаційного дослідження є часткою науково-дослідницької держбюджетної роботи за темою (01.06 12.10 91) кафедри архітектури ДВНЗ «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури».

Мета дисертаційного дослідження: полягає в розробленні науково обґрунтованого ерго-дизайнерського підходу до формування архітектурного середовища лікувальних закладів в умовах лікувального комплексу. Для досягнення вказаної мети визначено такі завдання дослідження:

- виявити основні напрями і тенденції формування архітектурного середовища лікувальних закладів розвинутих країн світу та України, у контексті їх ергономічної організації та дизайну;

- розробити методику дослідження архітектурного середовища лікувального комплексу, та визначити чинники, що впливають на його комфортність та якість;

- розглянути основні положення організації архітектурного середовища медичних комплексів з точки зору ергономічної організації та обладнання, враховуючи дію чинників оточуючого середовища;

- дослідити роль світла та кольору у формуванні архітектурного середовища лікувальних закладів, враховуючи особливості їх сприйняття та психотерапевтичну дію;

- дослідити поняття функціональної комфортності лікувальних комплексів, вивчивши їх властивості, та розробити методику інтегральної оцінки їх якості;

- сформулювати теоретичні положення з формування архітектурного середовища лікувальних комплексів, що містять напрями і підходи їх ергономічної, предметно-просторової й дизайнерської організації.

Об'єктом дослідження є архітектурне середовище лікувальних комплексів та центрів.

Предметом дослідження є процес ерго-дизайнерського вдосконалення архітектурного середовища лікувальних комплексів та центрів.

Методи дослідження. У роботі використано такі методи: історичного підходу - для вивчення об'єкту дослідження в його розвитку; системний - при вивченні властивостей і якостей медичного архітектурного середовища, та утворенні моделі формування інтегрального критерію його якості; середовищний - для взаємозв'язку планувальної структури лікувального комплексу з природною формою рельєфу і навколишнім середовищем. Методика роботи полягає в узагальненні теоретичних| досліджень і проектних розробок, аналізі статистичних даних з формування архітектурного середовища лікувальних комплексів, й перевірці їх на практиці шляхом соціологічного дослідження.

Наукова новизна роботи полягає в розробленні теоретико-методологічної системи ерго-дизайнерської організації предметно-просторового середовища лікувального комплексу. Досліджено особливості формування архітектурного середовища лікувального комплексу як цілісного об'єкта, з позиції великої системи, котре розглядається як комплексне архітектурно-дизайнерське завдання стосовно до об'єкту дослідження.

Практична цінність отриманих результатів визначається їх спрямованістю на удосконалення архітектурного середовища при проектуванні нових і існуючих лікувальних закладів до рівня світових стандартів: за рахунок використання ерго-дизайнерського підходу при розробці проектів модернізації застарілих лікувальних комплексів в Україні; при використанні у передпроектному аналізі і розробці ерго-дизайнерських рекомендацій щодо проектування предметно-просторового середовища лікувальних закладів; у застосуванні нової методики визначення інтегрального критерію якості медичного середовища при проведенні медико-соціальної експертизи лікувальних закладів; у використанні як методичної основи при проектуванні лікувальних закладів, та розробці нормативних вимог; у викладанні теоретичних основ проектування ергономічного архітектурного середовища лікувальних закладів.

Особистий внесок здобувача. Основні результати роботи автор отримав особисто. Автор особисто розробив у роботах за списком в авторефераті [1-6] концепцію формування дизайну архітектурного середовища лікувального комплексу з урахуванням вимог ергономіки.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації викладені на науково-технічних конференціях професорсько-викладацького складу ХДТУБА (2006 - 2008) та «Стародубовські читання» у ПДАБА (2006-2009) і опубліковані в збірках наукових видань, затверджених ВАК України. Результати наукових досліджень використані в учбовому процесі архітектурного факультету ДВНЗ «ПДАБА» при розробці лекційних курсів «Методологія проектування архітектурного середовища», «Реконструкція архітектурного середовища та методи натурного обстеження», «Дизайн архітектурного середовища», «Сучасні проблеми архітектури, містобудування, дизайну» і при складанні програм-завдань курсових та дипломних проектів. Статті по темі дисертаційного дослідження лягли в основу при розробці «Методичних рекомендацій з реального архітектурного та дизайнерського проектування лікувальних закладів». Результати дослідження упроваджені при розробці проекту відділення жіночої консультації 12-го Територіального медичного об'єднання м. Дніпропетровська, та у Українському Державному НДІ медико-соціальних проблем інвалідності: при проектуванні функціональних зон і кабінетів, та їх світлоколірному конструюванні; при виконанні медико-соціальної експертизи лікувального закладу - методика визначення інтегрального критерію якості архітектурного середовища.

Публікації. Основні наукові положення дисертації опубліковано в 9 статтях, у виданнях, які входять до переліку ВАК України.

Структура й обсяг роботи. Робота складається зі вступу, 3-х розділів, висновків, списку використаних джерел і додатку. Обсяг роботи 240 сторінок, із них 150 сторінок основного тексту, 41 сторінка ілюстрацій і 3 таблиці, список використаних джерел (238 позицій), 12 сторінок додатків.

У першому розділі «НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ АРХІТЕКТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА ЛІКУВАЛЬНИХ БУДІВЕЛЬ І КОМПЛЕКСІВ», на основі аналізу зарубіжних досліджень і архітектурних рішень лікувальних закладів, виявлені сучасні тенденції розвитку і особливості проектування їх архітектурного середовища. Ерго-дизайнерський підхід в організації медичного архітектурного середовища вперше розглядався як чинник, визначальний для архітектурного середовища лікувальних закладів. Встановлено, що при формуванні архітектурного середовища лікувальних закладів необхідно створювати особливі умови для пацієнтів, чутливість яких посилюється впливом навколишнього оточення лікувального закладу. Встановлено, що при формуванні якісного, гуманного середовища для хворих необхідно вирішити ряд задач з урахуванням психофізіологічних відхилень у різних категорій хворих. У будівлі лікувального закладу необхідно: використовувати форми і колористичні рішення, що враховують збудливість і стомлюваність психіки хворих; формувати середовище з урахуванням їх дратівливості і запальності; створювати умови для коригувального процесу через відповідну функціональну організацію будівлі, планувальні рішення, предметно-просторову організацію приміщень. У предметно-просторовій організації повинні здійснюватися і утворювати єдину систему принципи: компенсації (створення «аномального» середовища для аномальних хворих) і корекції (створення умов, що готують хворих до життєдіяльності в побутовій сфері).

Досліджено історичний процес формування архітектурного середовища лікувальних закладів в Європі, США, Росії, СРСР та в Україні. У Європі та США, за останні 25-30 років накопичений значний досвід. За останні 5 років проектні розробки проведені в Росії і Україні. Тенденція становлення і розвитку лікувальних закладів пов'язана з ергономікою і дизайном, і направлена на вдосконалення архітектурного середовища лікувальних закладів з погляду пацієнтів, поліпшення якості та гуманізацію лікувального процесу. Перспективним є створення крупних спеціалізованих центрів, що використовують високі технології і здатні забезпечити висококваліфіковану медичну допомогу на сучасному рівні. Все більшу роль при проектуванні лікувальних закладів грають вимоги комфорту для хворих і медперсоналу. Еволюція систем лікарняного|шпитального| будівництва визначалася на кожному| етапі прагненням створити найбільш раціональну і економічну| систему, оптимальну з погляду функціонального призначення| лікарні і її архітектурно-просторового рішення|вирішення|.

Встановлено, що, в зв'язку з високою насиченістю лікувальних закладів високими технологіями, в архітектурних бюро, що спеціалізуються на медичних проектах, повинні працювати фахівці і з медичною, і з архітектурною освітою. Показано, що лікарняна коридорна система, яка була прийнята в середині минулого століття не відповідає сучасним вимогам. У архітектурі сучасних лікувальних центрів використовується «трикутна концепція», при якій палати знаходяться рівновіддалено і в прямій видимості посту медсестер. У сучасних клініках все більше уваги приділяється інженерним комунікаціям. Перспективними є технології прокладання інженерних комунікацій між поверхами. Це дозволяє раціональніше планувати, застосовувати «індивідуальний» підхід до планування кожного поверху із-за набагато меншої кількості обмежень, що виникають тільки при вертикальному розташуванні комунікацій.

Встановлено, що в сучасних лікувальних закладах, підвищення якості медичної допомоги і ефективності роботи медперсоналу, збільшення пропускної спроможності діагностичних служб і лікувальних відділень можливо за рахунок реалізації нових медичних інформаційно-інтелектуальних технологій і нової форми організації лікувальних закладів - реалізації концепції системи інтенсивної медицини, що передбачає збільшення продуктивності праці медпрацівників і ґрунтується на використанні лікувально-діагностичного конвеєра.

Встановлено|установлений|, що розробка і впровадження ергономічних лікувально-технологічних| стандартів в лікувальних закладах дозволить створити умови, при яких значно знижується|знизити| частка|доля| помилок в процесі діагностики і лікування|. Досліджена концепція системи стандарту медобслуговування, яка ґрунтується на принципах управління якістю і забезпечує проведення системного аналізу якості лікувальних процесів. Стандарти медичної допомоги повинні визначати ергономічно |обґрунтовану послідовність лікувально-діагностичних заходів, їх об'єм|обсяг| і характер|вдачу|.

Вперше введено поняття «медичне архітектурне середовище» - це оточуюче середовище, матеріальні засоби існування медичного і допоміжного персоналу і пацієнтів (лікувальні будівлі і споруди), медичні знання і технології, засоби виробництва (медичне обладнання), системи інженерних, інформаційних і транспортних комунікацій і споруд.

Досліджено поняття комфортності архітектурного середовища лікувальних закладів. Встановлено, що в архітектурному аспекті ергономічних досліджень під терміном «комфортність» розуміється оптимальний стан середовища мешкання хворих в архітектурному середовищі лікувальних закладів з урахуванням їх активної і пасивної життєдіяльності. Визначальним в понятті комфортності є сприйняття пацієнтом навколишнього середовища - архітектурного середовища лікувального закладу, індивідуальне для кожного пацієнта і таке, що зачіпає його внутрішній стан (перша умова комфортності), параметри навколишнього середовища (друга умова комфортності) і гігієнічні характеристики (третя умова комфортності).

Розглянуто один із методів оцінки ефективності функціонування архітектурного середовища лікувального комплексу - соціологічне дослідження. Розроблена методика та проведене пілотажне соціологічне опитування пацієнтів лікувального комплексу.

S0, задається як усереднена відстань середніх відстаней від кожної групи властивостей до всіх груп властивостей, що залишились:

дизайнерський архітектурний лікувальний комплекс

На рис. 2 - відстані від центру еталонного медичного архітектурного середовища (МАС) S0 до центрів областей, що відображають різні якісні стани досліджуваного медичного архітектурного середовища. Величина DSо являє собою внутрішньомножинну відстань. У випадку застосування при оцінці якості досліджуваного медичного архітектурного середовища відстані Махаланобіса між двома об'єктами, вона визначається як:

де: і - вектори властивостей i-ого и j-ого объектів, між якими обчислюється відстань, а С - матриця коваріації.

Кількісна оцінка міри компактності області, що характеризує стан еталонного медичного архітектурного середовища S0 в метриці Махаланобіса, дорівнює подвоєній розмірності простору властивостей . Тоді інтегральний критерій кількісної оцінки якості досліджуваного медичного архітектурного середовища має вигляд:

(4)

Формування множини властивостей, по сукупності яких виконується інтегральна оцінка стану досліджуваного медичного архітектурного середовища ЛК визначається обмеженнями, вимірювальною апаратурою, рівнем знань про конкретне медичне архітектурне середовище та ін.

У третьому розділі «ПРИНЦИПИ І ЗАСОБИ ФОРМУВАННЯ АРХІТЕКТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА ЛІКУВАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ» розроблені напрями і принципи формування архітектурного середовища лікувальних закладів: універсальні, що характеризуються дією у всіх підсистемах проектування їх архітектурного середовища і специфічні. Як напрями при формуванні архітектурного середовища лікувальних закладів автором виділені: аналіз ситуації, об'ємно-просторове рішення, архітектурно-планувальне рішення, інженерно-технічне і інформаційне забезпечення, організація предметно-просторового середовища, ергономічність організації лікувального процесу і медичного устаткування, дизайн, екологічність. Встановлено, що основоположними є принципи: науковості, системності і комплексності, оптимальності, спеціалізації, об'єктивності, розвитку, зворотного зв'язку, адаптивності, спадкоємності і ін.

Виявлено ергономічні особливості формування архітектурного середовища лікувальних комплексів. Завдання і засоби організації зовнішньої об'ємної форми і внутрішнього простору полягають у вирішенні художньо-просторової організації лікувального процесу і життєдіяльності пацієнтів. У зв'язку з цим визначається комплекс задач з організації внутрішньої просторової форми лікувальних приміщень, її поверхні і сукупності предметного наповнення, в з'єднанні з конкретною лікувальною діяльністю. Розглянуто практичні засоби формування архітектурного середовища лікувальних комплексів і оптимізації їх предметно-просторового середовища. Прагнення зробити середовище життєдіяльності пацієнтів комфортнішим знаходить своє віддзеркалення в забезпеченні ефективного ергономічного лікувального процесу, функціональних зручностей, необхідних для життєдіяльності, та в естетичних перетвореннях навколишнього простору - інтер'єрі. При формуванні інтер'єру основоположними є: величина приміщення, символіка форми, колір і освітлення в просторі інтер'єру. Виявлено архітектурно-дизайнерські засоби формування середовища, що враховують особливості антропометрії і психофізіології сприйняття пацієнтів. Автором виділені такі засоби полегшення процесу орієнтації пацієнтів: візуальних комунікацій (вивісок, покажчиків маршрутів руху, табличок, та ін.); модальностей (сенсорних систем); ергономічних меблів; ергономічного медичного устаткування. Показано, що використання таких прийомів формування архітектурного середовища, що відповідають вимогам ергономіки, як: акцентування входів, виділення рівнів, введення орієнтаційних знаків і орієнтуючих домінант, тобто, використання поєднань світла, кольору, фактури, звуків перетворює агресивне архітектурне середовище в середовище жаліюче, що поєднує утилітарне і духовне начало та допомагає пацієнтам зберегти людську гідність.

Виявлено прийоми формування ергономічного архітектурного середовища, та роль дизайну в організації комфортного предметно-просторового середовища лікувальних закладів, яке несе в собі строго певне призначення. За допомогою дизайнерських прийомів збалансовується співвідношення в ній функціональності і краси. Дизайн відображає нові, складніші форми функціонування сучасного лікувального закладу і розробляє зразки раціональнішої побудови його предметно-просторового середовища - це два провідних напрями: проектування естетичних властивостей предметно-просторового середовища та функціонування лікувальних технологічних процесів і життєдіяльність пацієнтів в предметно-просторовому середовищі. Напрями виражають основні принципи дизайну - краса і користь. Виявлено основні правила дизайну, що направлені на створення здорового комфортного середовища для пацієнтів. Досліджені нові технології, що створюють в приміщеннях лікувальних закладів мультимедійний дизайн.

Встановлено|лічить|, що велике практичне значення для проектування лікувальних закладів має ергодизайн, під яким, | під яким |стосовно лікувальних закладів, розуміється «комплексна науково-практична діяльність по формуванню архітектурного середовища і її елементів, що реалізовує вимоги і рекомендації ергономіки і дизайну». Предметом ергодизайну, як наукового напряму є динамічна топологія і геометрія предметно-просторового середовища в лікувальному закладі, а практичним результатом - об'єднання дизайну і ергономіки і розробка нових принципів і методів проектування предметно-просторового середовища лікувальних закладів з урахуванням|з врахуванням| реального психофізіологічного стану|достатку| пацієнтів.

Висновки

1. У сучасних медичних центрах розвинутих країн|досліду|, у контексті їх предметно-просторової організації та дизайну, виявлено: високий рівень технічного оснащення; контроль якості і об'єму медичної допомоги на всіх рівнях; широке використання інтегрованих інформаційних систем; забезпечення максимальної незалежні від міських мереж системи життєзабезпечення; широке використання можливостей світлоколірного конструювання.

У результаті аналізу досвіду проектування лікувальних закладів в Україні і Росії, встановлено: відсутні розробки науково обґрунтованих рекомендацій і стандартів на архітектурно-планувальні рішення і використання сучасного устаткування; у зв'язку з інтенсивним насиченням сучасними медичними і інформаційними технологіями, ефективність роботи лікувальних закладів з коридорною системою в Україні падає (неможливо досягти «гнучкості» необхідної для модернізації; подовжуються шляхи руху медперсоналу; збільшуються витрати на обслуговування приміщень; неможливе розділення потоків). Виявлені об'єктивні претензії з боку пацієнтів і архітекторів на низький рівень комфортності життєдіяльності, непродуману організацію зовнішнього середовища, відсутність принципів оптимальної організації архітектурного середовища і методів урахування соціально-просторових закономірностей поведінки пацієнтів.

2. Встановлено, що при проектуванні сучасних, ергономічних лікувальних комплексів повинні реалізовуватись такі підходи:

-|з'являється| архітектурно-планувальні рішення повинні забезпечувати| можливість|спроможність| реалізації сучасних медичних і інформаційних технологій та їх мобільного оновлення;

- підвищення ефективності лікувальних комплексів повинне суміщуватися|поєднувати| з підвищенням ефективності використання високотехнологічного медобладнання,| продуктивності праці медпрацівників, ергономічною організацією діагностичного| процесу, впровадженням закінчених циклів діагностичного обстеження| і лікування, які повинні розглядатися|розглядати| як виробничий процес, заснований на технологічних циклах;

- підвищення ефективності лікувальних технологій повинне включати: системний і ергономічний аналіз лікувально-діагностичних процесів; пошук способів зниження витрат на діагностику; розробку ергономічних принципів і підходів до інтеграції основних засобів і ресурсів різних видів діагностики, та індустріалізації діагностичного процесу.

3. На основі розробленої методики, проведеного пілотажного соціологічного дослідження «Оцінка бажань та настроїв пацієнтів лікувального комплексу» та його аналізу, встановлено: підтверджена перша гіпотеза: про можливі фактори, що знижують якість архітектурного середовища, та викликають психофізіологічне напруження пацієнтів (не ергономічність обладнання, недостатня психологічна комфортність, невідповідність нормам параметрів оточуючого мікроклімату, безликість інтер'єрів зон комунікацій, лікувальних кабінетів і палат). Частково підтвердилась друга гіпотеза: про невідповідність бажаного і дійсного (потреби пацієнтів, що виникають у повсякденному житті відносно лікувального процесу, побутового обслуговування, відпочинку та ін., не відповідають дійсності). Невідповідність між бажаним і дійсним приводить до збільшення термінів лікування пацієнтів, ускладнення захворювань, росту конфліктів і претензій, негативного відношення пацієнтів до середовища мешкання і, як наслідок, - до зниження ефективності лікувального процесу, у цілому.

4. Виявлено особливості ергономічної організації при проектуванні архітектурного середовища лікувальних комплексів:

- якість проектних рішень медичного архітектурного середовища | повинна визначатись комплексом вимог до умов комфортного існування в ньому пацієнтів і медперсоналу (функціональних, технічних, економічних, архітектурно-художніх, ергономічних та ін.), що передбачає значно більший діапазон показників, ніж сформульований у діючих нормативних документах;

- повинні враховуватися негативні психофізіологічні чинники, що впливають на якість лікування, для їх своєчасного нівелювання та профілактики, а показники, що характеризують психофізіологічний стан пацієнта, зниження його функціональних можливостей|спроможностей||достатку| повинні повинні враховуватися у інструктивно-нормативній літературі;

- для комплексного виявлення чинників, аналізу і обґрунтування проектних рішень, профілактичних або оптимізуючих заходів необхідно, враховуючи вимоги лікувального процесу, пацієнтів і медперсоналу, використовувати методи ергономіки, та відображати результати в ергономічній програмі створення лікувального і лікувально-побутового середовищ;

- при проектуванні цілісного медичного архітектурного середовища повинні застосовуватись теорія, методологія, методичний апарат ергономіки: при складанні нормативно-технічної документації, вирішенні організаційних питань, перепідготовці лікарів та ін.;

- у зв'язку зі все більшою електронізацією медустаткування, застосуванням нових поколінь синтетичних будівельних і оздоблювальних матеріалів, використанням їх при виробництві меблів і ін., екологічна ситуація в лікувальних закладах повинна постійно контролюватись архітекторами, дизайнерами і ергономістами;

- при застосуванні апаратних методів діагностики і лікуванні необхідно забезпечувати: максимальний комфорт пацієнтів з урахуванням психофізичного і психологічного чинників та антропометричних даних; безпомилковість управління медобладнанням; високу ефективність засобів індикації; спрощення взаємодії за рахунок автоматизації; можливість стерилізації вузлів і окремих елементів; оптимальну оперативність процесу обслуговування і ремонту устаткування.

5. Встановлено, що світло грає важливу роль у формуванні архітектурного середовища лікувальних закладів, забезпечуючи необхідний рівень освітленості приміщень і функціональних зон з урахуванням їх специфіки і санітарно-гігієнічних умов функціонування, та створюючи художньо виразний інтер'єр. Найбільш прийнятне суміщене освітлення, яке враховує зміну часу доби. Ефективними засобами підвищення психофізіологічного комфорту є технології створення|створіння| «паралельного» візуально-образного світу, що пов'язані з візуальним сприйняттям: світлокольором|, світлокінетикою|, світлозвуком|.

6. З'ясовано, що світло і колір|цвіт| |виявляють| потужно|могутню| впливають на формування психофізіологічного стану організму пацієнтів, тому, при створенні|створінні| колірного середовища|середовища| лікувального закладу, необхідно детально з'ясовувати, як впливає дане колірне середовище|середовище| на пацієнтів і персонал, використовуючи: системи комп'ютерного моделювання з реалізацією принципів формування інтер'єрів; побудову системного еталону з реалізацією його в натурі.

7. Показано, що в архітектурному аспекті ерго-дизайнерських досліджень під терміном «комфортність архітектурного середовища лікувального закладу» розуміється оптимальний стан середовища мешкання пацієнтів з урахуванням їх активної і пасивної життєдіяльності. Визначальним є сприйняття пацієнтом архітектурного середовища, індивідуальне для кожного пацієнта і таке, що зачіпає його внутрішній стан, параметри навколишнього середовища і гігієнічні характеристики.

8. Встановлено, що оптимальне функціонування лікувального комплексу, виконання ним лікувальних завдань на високому якісному рівні базується на особливості вихідних принципів, що засновані на ергономічній функції: єдності, залежності, призначеності, співпорядкуванні, множинності.

9. З'ясовано, що медичне архітектурне середовище має велику кількість спостережуваних цільових властивостей, формування множини яких підпорядковане принципам конструктивності і раціональності. Розроблена методика інтегральної оцінки якості медичного архітектурного середовища, що базується на аналізі його як великої системи, формуванні множини його значущих властивостей, визначенні їх відповідності ерго-дизайнерським вимогам і встановленні інтегрального показника рівня якості, що характеризує ступінь|міру| урахування|урахування| цих вимог при проектуванні, створенні|створінні| і й експлуатації медичного архітектурного середовища.

10. На підставі аналізу архітектурно-просторових, ергономічних та дизайнерських особливостей формування архітектурного середовища сучасних лікувальних закладів, встановлено, що їх предметно-просторове середовище повинне формуватись архітектурними засобами та ерго-дизайнерськими прийомами з урахуванням антропометрії, та психофізіології сприйняття хворими лікувально-діагностичних процесів. Дизайн спирається|обпирається| на суб'єктивне, ірраціональне, а ергономіка - на вимірне, раціональне, тому проектування ефективного предметно-просторового середовища можливо, якщо в максимальній мірі враховуються антропометричні дані і психофізіологічні характеристики пацієнтів і лікарів, тобто, коли предметно-просторове середовище засноване на характеристиках, що відповідають ерго-дизайнерським вимогам.

Список опублікованих праць

дизайнерський архітектурний лікувальний комплекс

1. С. Бодня, В. Мироненко, Ю. Шкодовский. Градоэкологические проблемы гуманизации архитектурной среды крупнейших городов. «Традиції та новації у вищий архітектурно-художній освіті». - Збірка наукових праць вузів художньо-будівельного профілю України і Росії / Під загальною редакцією Н.Є.Трегуб.-Харків: ХДАДМ, №4, 5, 6/2006, с.7-18.

2. В. Мироненко, С. Бодня. Роль цвета в формировании архитектурной среды лечебных учреждений. Сборник научных трудов «Строительство, материаловедение, машиностроение» Серия: Стародубовские чтения 2007 / Под общей редакцией д.т.н., проф. В.И. Большакова / Выпуск 41, часть 3, Днепропетровск 2007 г., с. 54 - 59.

3. В. Мироненко, С. Бодня. Особенности светоцветового конструирования лечебных учреждений. «Проблемы теории и истории архитектуры Украины». Сборник научных трудов / Под научной редакцией В.П. Уренева.- Одесса: ОГАСА, выпуск 7 / 2007. с.162-174.

4. В. Мироненко, С. Бодня. Комфортность архитектурной среды лечебных комплексов. «Строительство, материаловедение, машиностроение» // Сб. научн. Трудов. Серия: Стародубовские чтения 2008 / Под общей редакцией д.т.н., проф. В.И.Большакова / Выпуск 45, ч.2, - Днепропетровск, ПГАСА, 2008. - с.153 -160.

5. В. Мироненко, С. Бодня. Ергономічні особливості формування архітектурного середовища лікувальних центрів. «Традиції та новації у вищий архітектурно-художній освіті». Збірка наукових праць вузів художньо-будівельного профілю України і Росії / Під загальною редакцією Н.Є.Трегуб. - Харків: ХДАДМ, №4, 5, 6 / 2007, с.150 -155.

6. В. Мироненко, С. Бодня. Интегральный критерий качества архитектурных систем на примере медицинских учреждений. Збірка наукових праць вузів художньо-будівельного профілю України і Росії «Традиції та новації у вищий архітектурно-художній освіті» / Під загальною редакцією Н.Є.Трегуб. - Харків: ХДАДМ. 2008.- 14 с.

7. С. Бодня. Роль дизайна в организации комфортной архитектурной среды лечебных учреждений. «Строительство, материаловедение, машиностроение» // Сб. научн. Трудов. Серия: Стародубовские чтения 2009 / Под общей редакцией д.т.н., проф. В.И. Большакова / Выпуск 45, ч.2, - Днепропетровск, ПГАСА, 2009. - с.153-160.

8. С. Бодня. Медицинская среда как интегральный вид. Збірка наукових праць вузів художньо-будівельного профілю України і Росії «Традиції та новації у вищий архітектурно-художній освіті» / Під загальною редакцією Н.Є.Трегуб. - Харків: ХДАДМ. 2009.- 14 с.

9. С. Бодня. Средства и приемы оптимизации предметно-пространственной среды лечебных комплексов. Вісник Придніпровської державної академії будівництва та архітектури. Збірник наукових праць № 4, с. 51-57.

Размещено на Allbest.ru