Особливості типологічної еволюції дерев’яної храмової архітектури на території Півдня України сер. ХVIII - поч. ХХ ст. (на прикладі Катеринославської губернії)

Размещено на http://www.allbest.ru

ОДЕСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

ХАРЛАН ОЛЕКСАНДР ВІКТОРОВИЧ

УДК 726.54 (477.7) «XVIII-XIX»: 694.1

ОСОБЛИВОСТІ ТИПОЛОГІЧНОЇ ЕВОЛЮЦІЇ ДЕРЕВ'ЯНОЇ ХРАМОВОЇ АРХІТЕКТУРИ НА ТЕРИТОРІЇ ПІВДНЯ УКРАЇНИ

сер. ХVIIІ - поч. XХ ст.

(на прикладі Катеринославської губернії)

18.00.01 - Теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата архітектури

Одеса - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Київському національному університеті будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат архітектури, доцент

Івашко Юлія Вадимівна,

Київський національний університет будівництва і архітектури, доцент кафедри основ архітектури та архітектурного проектування

Офіційні опоненти:

доктор архітектури, професор

Шубович Світлана Олександрівна,

Харківська національна академія міського господарства, м. Харків, завідувач кафедри архітектурного моніторингу міського середовища

кандидат архітектури, доцент

Єксарьов Володимир Анатолійович,

Одеська державна академія будівництва та архітектури, м. Одеса, доцент кафедри містобудування

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Одеської державної академії будівництва і архітектури, 65029, м. Одеса, вул. Дідріхсона,4.

Автореферат розісланий «18» лютого 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М.Ю.Сапунова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження обумовлена відродженням православного церковного зодчества в Україні. Відновлення збережених та будівництво нових храмів відбувається за відсутності науково-методичної бази, що узагальнила б теоретичний та практичний досвід у цій важливій діяльності сьогодення. Це неможливо без глибокого вивчення регіональних традицій церковної архітектури, в тому числі і території Вольностей Запорозьких з його унікальною історією, ознаменованого взаємодією трьох релігій. Тільки за умов вивчення творчих традицій в архітектурі регіону можливо уникнути обмеженості та випадковості функціонально-планувальних та художніх засобів у сучасному храмовому будівництві.

Розмаїтість культурних традицій Українського Півдня обумовлена особливостями історичного розвитку, строкатим етнічним складом населення, природно-кліматичними та економічно-господарськими умовами. Катеринославщина - це регіон що займав значні території Півдня України, саме тут риси своєрідності у дерев'яному культовому будівництві виявилися особливо виразно. Спільність архітектурних традицій змушує розглядати Південь України разом з сусідніми Слобожанщиною та Середнім Подніпров'ям. архітектура церковний храмобудування традиція

На сьогодні не існує ґрунтовного архітектурного дослідження, яке б узагальнило матеріали з архітектури та містобудівних особливостей дерев'яних культових споруд території Південної України, від цього страждає об'єктивність осмислення архітектурного мистецтва і його повнота як для регіону, так і для України в цілому.

Порівняльний аналіз дерев'яних українських храмів з традиційними культовими спорудами інших, суміжних з Україною регіонів, свідчить про унікальність цього будівельного мистецтва, що заслуговує глибокого та всебічного вивчення. Тож висвітлення розвитку архітектурної традиції на Півдні України на основі дослідження пам'яток дерев'яного культового зодчества та різних факторів впливу на їх архітектуру є дуже актуальним.

Зв'язок наукової роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика даного дослідження відповідає завданням чинного пам'яткоохоронного законодавства України про збереження і охорону національної культурної спадщини (закон «Про охорону культурної спадщини» № 1805-ІІІ від 8 червня 2000 р.), а також загальнодержавній програмі збереження та використання об'єктів культурної спадщини на 2004-2010 роки, затвердженій законом України від 20 квітня 2004 р., № 1692-IV. Дане дослідження співпадає з основним напрямком науково-дослідної теми кафедри Основ архітектури і архітектурного проектування КНУБА, а також програмою «Історія українського козацтва та Запорозької Січі» громадської організації «Інститут суспільних досліджень» (м. Дніпропетровськ).

Мета даної роботи полягає у виявленні і узагальненні архітектурно-типологічних і композиційних особливостей церковної архітектури Південної України ХVІІІ-ХХ ст. (на прикладі Катеринославщини), виділення архітектурно-етнографічних зон на цій території і основних шкіл народного культового будівництва, які тут склалися.

Задачі дослідження:

- виявити зовнішні і внутрішні фактори впливу на характер дерев'яної церковної архітектури Півдня України;

- визначити містобудівний аспект церковного будівництва на Півдні України;

- дослідити функціонально-типологічні і конструктивні особливості дерев'яних церков Катеринославщини із систематизацією їх планів, типів конструкцій;

- охарактеризувати композиційні та художньо-образні рішення дерев'яних храмів Півдня України, на основі розгляду головних принципів просторової і об'ємно-просторової композиції, її пропорційних співвідношень та метроритміки, деталізації тощо;

- визначити основні напрямки та характер подальшого розвитку архітектурно-композиційних традицій храмобудування Півдня України.

Об'єктом дослідження є дерев'яні церкви Півдня України сер. XVIІІ- поч. XX століть, частково збережені, виявлені археологічно чи відомі за історіографією або іконографією.

Предметом дослідження є загальний процес формування та розвитку дерев'яних церков Півдня України з сер. ХVIІІ ст. до поч. ХХ ст., увага надається періоду XVIII ст.

Методологічною основою дослідження є комплексний історико-культурний підхід у вивченні культової архітектури Катеринославщини.

Основні методи дослідження полягають у комплексному використанні загальнонаукових і спеціальних методів. Загальнонаукові методи - історичний і порівняльний, що використовувались при вивченні історичного матеріалу; спеціальні - систематизація історичної спадщини зазначеного періоду, висвітлення архітектурно-містобудівних особливостей пам'яток що вціліли, і є зразками традиційної архітектурної школи, а також історичний аналіз, який передбачає розгляд явищ на фоні загальнокультурного процесу, метод натурного обстеження об'єктів при вивченні їх сучасного стану, метод індукції - при визначенні типів будівель.

Теоретична основа дослідження полягає у використанні графоаналітичного методу, методу архітектурного аналізу, порівняльно-історичного методу, емпіричного методу (натурне обстеження архітектурних об'єктів у містах Новомосковськ, Нікополь, Берислав, селах Мишурин Ріг і Івано-Михайлівка) і графічного методу.

Використані методи підпорядковані задачам історико-теоретичного та прикладного характеру, зокрема використання отриманих результатів у реставраційній роботі, перспективних наукових дослідженнях.

Хронологічні межі охоплюють час, починаючи з середини ХVІІІ до початку ХХ століття - період активного храмобудування з дерева на теренах Запорожжя-Катеринославщини. При цьому використано відомості про храми, починаючи з ІХ і наступних століть.

Географічні межі поширюються на територію колишніх Вольностей Запорозьких, де пізніше утворено Катеринославську губернію (за існуючим межуванням ця територія охоплює сучасну Дніпропетровську, значну частину Кіровоградської, Миколаївської та Донецької областей, а також частину Херсонської, Запорізької, Харківської та Луганської областей), територія якої складала значну частину території історичного Запорожжя, що охоплювало більшу частину території Південної України.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дерев'яні храми Запорожжя - Катеринославщини вперше зведені в єдину систему, на основі історіографічних, наукових, художньо-мистецьких джерел, встановлена загальна кількість дерев'яних церков, кількісні показники їх групування за типологічними ознаками: 1-, 2-, 3-, 5-, 9-верхі церкви (рис.2), із врахуванням тих, що не збереглися, але зображення яких дійшло до нашого часу. Крім того, визначено кількість церков, збудованих на теренах кожного з повітів Катеринославщини на трьох етапах церковного будівництва (IX- XIII, XIV-кінець XVIII, кінець XVIII-початок XX ст.ст.). Спираючись на роботи попередників, автор подає загальну картину виникнення та розвитку дерев'яних церков Півдня, розглядаючи її згідно з природно-кліматичними умовами, історичними процесами, етнографічними, соціокультурними та містобудівними факторами.

Автором були зібрані матеріали, які стосуються існуючих та втрачених дерев'яних церков ІХ-початку ХХ ст.ст., загальна кількість яких становила близько 600 храмів, з них збереглося до сьогодні лише 3 (менше 1 %).

Практичне значення роботи визначається актуальністю вивчення дерев'яної церковної архітектури Південної України, ряд висновків може бути використаний для аналізу існуючих пам'яток, проведення реставраційних робіт, а також відновлення втрачених споруд. Нове церковне будівництво ще не має під собою ґрунтовних підвалин, тому викладені положення дають можливість проектування нових храмів згідно з композиційними особливостями і традиційними засобами, виробленими народними майстрами. Це допоможе втілити риси української архітектури в сучасному церковному будівництві, сприятиме правильному підходу до реставрації, експлуатації та відбудови існуючих пам'яток.

Можливим здається перегляд експозицій музеїв просто неба в селі Пирогово (оскільки експозицію «Південь України» так і не було завершено), новоутвореного музею «Запорозька Січ» на о. Хортиця у Запорозькій області, а також музею просто неба у м. Нікополь - «Микитинська Січ» і архітектурно-етнографічного музею просто неба у с. Петриківці (зараз проект у розробці). Тепер стане можливим розширити і уточнити деякі експонати за рахунок відтворення на основі існуючих креслень однієї чи кількох найвідоміших церков-пам'яток.

Матеріали можуть бути використані при складанні «Зводу пам'яток козацтва Південної України» та «Зводу пам'яток історії та культури України».

Особистий внесок здобувача, у власних працях та монографії написаній у співавторстві.

1. Харлан О.В. Дерев'яна Покровська церква міста Нікополь. До питання локалізації місцезнаходження та архітектурно-містобудівні особливості / Олександр Вікторович Харлан // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. Науково-технічний збірник. - К.: КНУБА, 2006. - Вип. 16. - С. 112-124. Постановка задачі, опрацювання літератури та архівних джерел, натурні обстеження об'єкту археологічно виявленого, виконання ілюстративного матеріалу, аналіз результатів дослідження та формулювання висновків.

2. Харлан О. До питання локалізації місцезнаходження та архітектурно-містобудівних особливостей дерев'яної Архангело-Михайловської церкви Старого Кодака / Олександр Харлан // Нові дослідження пам'яток Козацької доби в Україні. Зб. наук. стат. - К., 2007. - Вип. 16. - С. 222-234. Постановка задачі, опрацювання архівних та літературних джерел, пошук об'єкту та натурні обстеження місця розташування, виконання креслеників та ілюстрацій, аналіз результатів дослідження та формулювання висновків.

3. Харлан О. Архітектура і будівництво / Олег Репан, Валентин Старостін, Олександр Харлан // Палімпсест. Коріння міста: поселення XVII-XVIII століть в історії Дніпропетровська. - К.: Українські пропілеї, 2008. - С.14-75. Постановка задачі, опрацювання архівних джерел та літератури, виконання ілюстрацій, участь в натурних обстеженнях об'єктів, участь в аналізі результатів досліджень та формуванні висновків.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження були апробовані у доповідях на ряді наукових конференцій: наукова конференція «Україна модерна і сучасна» (Дніпропетровськ, 2004), Перша Новомосковська історико-краєзнавча конференція «Історія міста Новомосковська» (Новомосковськ, 2005), наукова конференція «Історія і культура Придніпров'я. Невідомі та маловідомі сторінки» (Дніпропетровськ, 2006, 2007, 2008), науково-практична конференція «Народні художні промисли Придніпров'я у ХVІІ-ХІХ століттях» (Новомосковськ, 2008), науково-практична конференція «Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні» (Київ, 2008), науковій конференції «Історія Степової України ХVІІ-початку ХХ століття» (Запоріжжя, 2009), науково-практична конференція «Софійські читання» (Київ, 2009).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 статей у наукових фахових виданнях, акредитованих ВАК України і одна монографія у співавторстві.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів і висновків, додатків, містить 241 сторінку, з них 142 сторінки основного тексту, 51 сторінка рисунків, 28 сторінок списку використаних джерел (271 найменування).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито актуальність досліджуваної теми, її хронологічні та географічні межі, сформульовані мета, задачі, предмет і методи дослідження, наукова новизна та практичне значення роботи.

Розділ І. Стан дослідження архітектури дерев'яних храмів Півдня України в аспекті її формування і розвитку

Дослідження наукового-історичного матеріалу та монографічних видань, присвячених архітектурі та містобудуванню України, свідчать, що історії архітектури Півдня України, як окремого розділу не існує у систематизованому та науково обґрунтованому вигляді в українській та російській архітектурній науці. Тому не дивно, що з позицій архітектурно-художнього аналізу дослідження церков Запорожжя-Катеринославщини майже не проводилися.

Дослідники, які працювали до 20-х років ХХ ст., хоч і не створили жодної спеціальної роботи, в якій би були досліджені архітектурні аспекти церковного будівництва Півдня України, поставили велику кількість питань, які стосуються церковного будівництва на Запорожжі (Півдні України).

Найбільш плідне вивчення багатьох питань, пов'язаних з церковною архітектурою Катеринославщини, припадає на ХІХ ст.

Чи не першою роботою, в якій часто йшлося про архітектурні властивості дерев'яних церков Півдня України, була книга архієпископа Гавриїла Розанова «Отрывок повествования о Новороссийском крае из оригинальных источников почерпнутый» 1850 року. Автор, який певний період перебував на Півдні, опрацював велику кількість документів з Єпархіального архіву, написав низку праць присвячених церковному устрою і знайшов немало описів зовнішнього вигляду дерев'яних церков Катеринославської, Херсонської та Таврійської єпархій.

Деяких аспектів архітектурних особливостей запорозьких храмів торкався в цілому ряді публікацій історик А. Скальковський. Спираючись на значну кількість джерел він описав деякі епізоди історії запорозької церкви до 1734 року і в період Нової Січі, навів ряд фактів, які давали уявлення про архітектуру запорозьких дерев'яних церков. В працях Скальковського, на жаль, допущено ряд неточностей стосовно кількості церков на території Запорозьких Вольностей. За його твердженням їх було лише 17.

В 1850 році протоієрей Кирило Оранський видав роботу, присвячену Самарчицькому Троїцькому собору, в якій доволі ретельно описав історію, деякі конструктивні особливості й церковне начиння храму.

Велика роль у дослідженні церковного будівництва Південної України належить Феодосію (Макаревському), єпископу Катеринославському і Таганрозькому, під керівництвом і за участю якого були написані «Исторический обзор православной христианской церкви» (1876) і «Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии» (1880). Завдяки вказаним працям збереглася велика кількість джерел з історії церковних парафій, виникнення притчів та будівництва храмових споруд на землях колишнього Запорожжя і Катеринославщини.

Велика заслуга в дослідженні релігійних споруд на Запорожжі належить історику, етнографу, письменнику Д. Яворницькому. В своїх чисельних роботах дослідник навів велику кількість цінних відомостей про архітектуру церковних споруд запорозьких козаків, які знаходилися на теренах Катеринославщини і за її межами. Дослідження Дмитра Івановича значною мірою базувалися на документальних матеріалах і результатах подорожей по колишньому Запорожжю. При описанні храмів дослідник спирався на праці єпископа Феодосія та А. Скальковського. Хоч у дослідженнях Яворницького мається велика кількість неточностей, він і на сьогодні є одним із вчених, які зробили найбільший внесок у дослідження етнографії та культури Катеринославщини і, зокрема церковної архітектури.

Дослідженням деяких храмових споруд займався Г. Надхін. В його роботі «Церковные памятники Запорожья» наведено подробиці процесу збудування Троїцького собору в Самарчику.

Публікація численних документальних матеріалів, які стосуються церковного устрою Запорозьких Вольностей і архітектури храмів на цій території, була одним із напрямків діяльності В. Біднова та В. Машукова.

Володимир Машуков також фотографував пам'ятки культової архітектури, внаслідок чого була зібрана велика фотографічна колекція, яка налічувала майже 1460 одиниць. Частину знімків придбала Катеринославська Археологічна комісія у 1910 р. Три колекції з 760 номерів кожна подаровані Імператорській Публічній бібліотеці у Петербурзі у 1904 р., Історичному музею у Москві і Господарчому Управлінню при Святішому Синоді.

Дослідження Машукова друкувалися на сторінках «Летописей», «Церковных ведомостей», «Русского паломника» та ін. Завдяки світлинам В.Машукова є можливість не лише уявити зовнішній вигляд храмів та їх інтер'єрів, але й професійно відтворити деякі з них.

На початку ХХ ст. з'явився цілий ряд інших робіт, в яких між іншим, мова йшла про архітектуру Запорожжя-Катеринославщини. Наведені дослідження у більшості своїй були зроблені істориками, а архітектурно-містобудівні риси являли лише невелику частину, розпорошену у величезній кількості історіографічних матеріалів. Вдалося знайти лише кілька спроб чисто архітектурних праць, які присвячено дослідженню властивостей культових споруд Запорожжя-Катеринославщини. Одна з них - це дослідження Є. Редіна «Деревянная архитектура церквей Екатеринославской губернии и ея отношение к той же архитектуре соседних губерний (Харьковской, Черниговской, Полтавской) и Донской области». На жаль, лишилася тільки назва реферату, який так і не було представлено на ХІІІ археологічному з'їзді в Катеринославі. Проте навіть назва роботи вказує на перші спроби визначення архітектурної ідентичності храмів Катеринославщини у порівнянні з сусідніми регіонами, а також пошук регіональних рис сакрального будівництва.

Дослідженню архітектури дерев'яних храмів Півдня України і, зокрема, Катеринославщини присвячена невелика кількість статей Імператорської Археологічної комісії.

У 20-х-перш. пол. 80-х рр. ХХ ст. вчені значно менше приділяли уваги дослідженню культових споруд в силу атеїстичних поглядів того часу.

Протягом 1927-1932 років С. Таранушенком велися дослідження культових споруд на території колишньої Харківської, Полтавської та Катеринославської губерній (короткий звіт про дослідження 1928-1929 років було опубліковано в „Хроніці археології та мистецтва” №2 за 1930 рік). На сьогодні серед невеликої кількості досліджених церков Катеринославщини матеріали лише по двох з них опубліковано.

З середини 80-х рр. ХХ ст. розпочався новий етап у вивченні архітектури України і, зокрема, культової.

Праці П. Юрченка, С. Таранушенка, М. Цапенка та Г. Логвина на сьогодні є базовими для дослідження культових споруд України. Добре відомі дослідження фахівців з вивчення архітектури України XVIII ст.ст. і зокрема південних її регіонів: В. Тимофієнка, В. Вечерського та В. Ленченка. Дослідженню культових споруд приділяв увагу в своїх роботах В. Чепелик. Він визначив пропорційну побудову дерев'яних церков, а також характерні риси дерев'яних храмів Придніпров'я.

Однак, якщо церкви Західної України, Полісся та Поділля, Лівобережжя та Київщини були досліджені і описані, то свідоцтва про церкви такого великого регіону як Південна Україна досить розрізнені і не створюють цілісної картини архітектури цього регіону.

Географічні та етнічні особливості території визначають розвиток своєрідної і специфічної культурної традиції. Історичні, економічні та етнографічні процеси Південної України впливали на побут, життя та архітектуру місцевих мешканців (рис.3).

Архітектура розвивалася хвилями, то занепадаючи, то відроджуючись. Будівельні традиції постійно оновлювались, змінювались і вдосконалювались. На основі аналізу простежуються загальні і регіональні процеси формування дерев'яної архітектури на Запорожжі-Катеринославщині: об'ємно-просторова структура та зовнішній вигляд храмів формувалися під впливом автохтонної культури і традицій привнесених в наслідок міграцій населення.

Козацька доба (ХVІ-ХVІІІ ст.ст.) стає новим періодом розвитку дерев'яної церковної архітектури. В цей період створюються найвизначніші монументальні витвори культового зодчества в яких відобразилися споконвічні традиції і нові віяння визначаючі формування національної свідомості та характеру.

Не дивлячись на це місцеве дерев'яне зодчество мало глибоке коріння і продовжувало жити на давніх релігійних місцях, навіть після появи християнської культури воно має глибинні дохристиянські традиції. Значна кількість православних храмів будувалася на колишніх язичницьких святилищах.

Монументальна архітектура, пройшовши великий розвиток, навіть в степовій зоні продовжує залишатись дерев'яною, на відміну від дерев'яних типів житла, що поступаються місцем будівлям з глини.

Розділ 2. Архітектурно-містобудівні та функціонально-типологічні особливості дерев'яних церков Півдня України

Розгляд та дослідження містобудівних, архітектурно-планувальних та функціонально-конструктивних особливостей дерев'яних південноукраїнських храмів дозволяє вивести наступні закономірності розташування і будівництва церковних споруд:

- Природне оточення відігравало значну роль в композиції дерев'яної південноукраїнської церкви. Містобудівний комплекс створювався з урахуванням пейзажу, храм включався до оточуючого середовища створюючи цілісну композицію.

- Більшість церков Південної України збудовані в низинних річкових долинах, вони мали значну висоту і часто розташовувались в центрі поселення;

- Перед храмами часто влаштовувались майдани з комплексом споруд і функцій;

- Дуже рідко на Півдні церкву будували на пагорбах, оскільки в такому випадку храм би розташовувався на околиці поселення;

У поселеннях Катеринославщини існувало п'ять варіантів розміщення храму (стара ситуація) відносно вулиці, в центрі села (біля дороги чи з відступом від неї) знаходилася найбільша кількість церков.

Часто у південних поселеннях церкви будували у глибині садиби з відстанню від вулиці для захисту від шуму.

Церковна садиба складалася з храму, дзвіниці, школи та шпиталю, пізніше з'явилися посвячений цвинтар біля церкви (вівтарна частина) та комора. Такий церковний комплекс найчастіше огороджувався парканом або обкопувався валом і ровом. Відомі приклади укріплених садиб.

Головною для церкви Півдня була східна орієнтація, орієнтація відносно вулиці значення не мала. Важливим елементом для південноукраїнських поселень був церковний дзвін, а сама споруда дзвіниці завжди виконувала роль як смислової так і архітектурної домінанти. Відомо багато прикладів південних архаїчних дзвіниць на двох та чотирьох стовпах. Доволі часто роль дзвіниці виконували захисні башти укріплених поселень (Чортомлицька Січ). З поч. ХVІІІ ст. дзвіниця виступає вагомим акцентом у композиції церковної садиби. Спочатку дерев'яні споруди були більш скромними, часто нижчими від храму, хоча вже на кін. ХVІІІ ст. з'являються дво-, три- і навіть чотириярусні, що домінують над спорудою храму. На Півдні широкого розповсюдження набули дзвіниці розташовані окремо від церкви. Нараховується три основні можливі схеми такого розміщення дзвіниць.

Інший відомий варіант розміщення дзвіниць набув поширення в синодальний період з початку ХІХ ст. Дзвіниці, прибудовані до храму, були влаштовані майже в усих церквах ХІХ ст., до того ж їх прибудовували до старовинних храмів. Таким чином, до поч. ХХ ст. майже усі дерев'яні церкви Південної України мали прибудовану дзвіницю.

На теренах Запорозьких Вольностей набули широкого використання мобільні храми, начиння яких теж вироблялося з дерева. Поява таких храмів пов'язана перш за все з похідним способом життя запорозьких козаків та військовим станом на вказаній території. Використання значної кількості похідних церков, які дозволяли задовольняти релігійні потреби в різних місцях регіону, значною мірою відбилося в будуванні порівняно незначної кількості сталих дерев'яних церков на величезних територіях Запорожжя.

Функціональна схема відправи в дерев'яних мобільних і сталих церквах має свої особливості, що безпосередньо вплинули на композицію розміщення мобільної церкви і зрубів дерев'яних церков, на їх архітектуру. Враховуючи деякі відмінності, місце дійових осіб у відправі в мобільних церквах Катеринославщини можна звести до двох архаїчних схем, а також двох схем притаманним сталим церквам фактично усієї території України в часи Російської імперії.

Виявлено дерев'яні церкви з архаїчними рисами, які з початку ХVІ ст. до ХVІІІ ст. на теренах Україні зустрічаються дуже рідко - це ротондальні храми. Саме такий тип храмів виступає основою школи дерев'яного зодчества на Півдні України.

Дослідження основних типів дерев'яних церков Півдня України зазначили наявність складних регіональних процесів формотворення архітектури культових споруд. Присутність фактично усих можливих типів архітектурних рішень від первинних (архаїчних) до пізніх (перехідних) говорить про важливий чинник міграційних процесів, під впливом якого постійно перебувала дана територія. Це ускладнює виявлення характерного домінуючого типу регіону, але спростовує думку про відсутність дерев'яного церковного будівництва на територіях з обмеженою кількістю лісових масивів. На території Катеринославської губернії виділяються два типи однозрубних (з 3 можливих), три двозрубних (з 14 можливих), чотири типи хати-церкви (з 6 можливих), одинадцять типів тризрубних (з 28 можливих) і шістнадцять (13 п'ятизрубних і 3 дев'ятизрубних) типів хрещатих церков. Зруби були прямокутними, витягнутими як по горизонталі, так і по вертикалі, квадратні, гранчасті - повністю чи тільки з одного боку.

Як і в регіонах зі значними запасами деревини, так і на територіях Катеринославщини, у кожному окремому повіті наявність чи відсутність якісного будівельного матеріалу вплинули на довговічність, кількість та образність церков. Ареал поширення певних порід дерева у цілому в давнину співпадав з матеріалом для церков на вказаній території. У зоні Півдня Українського Лісостепу церкви будували переважно, соснові, у східній частині степової території переважали дубові церкви (відзначалися найбільшою монументальністю), у західній і південній зоні Степу Катеринославщини переважають соснові і дубові церкви (з привезеної деревини). Тож розгляд будівельного матеріалу стін і покрівлі виступає важливим чинником дослідження особливостей дерев'яних храмів.

Підведення під дерев'яні церкви фундаменту було зайвим завдяки конструктивним особливостям зрубу. Але агресивні до деревини хімічні елементи ґрунту руйнували конструкцію, тому зруб піднімали над поверхнею землі і встановлювали на стендарі. За наявністю фундаментів дерев'яні церкви Катеринославщини, як і деяких інших регіонів України, можуть бути поділені на три групи: 1 - церкви без фундаментів на глиняній долівці, 2 - церкви на стендарях і 3 - церкви з підмурком.

Розділ 3. Композиційна об'ємно-просторова структура дерев'яних храмів Південної України

Розгляд і дослідження композицій та об'ємів виявлених дерев'яних церков Півдня України дають можливість вивести основні принципи побудови композиції, метроритміку та масштаб культових споруд регіону. В архітектурі і в композиції церков закладено церковну символіку. Принцип утворення однобанних, двобанних, трибанних, п'ятибанних та дев'ятибанних церков канонічно пояснюється за символікою.

Гармонійне сполучення об'ємів, ярусність, всефасадність та симетричність лежать в основі композиції українських дерев'яних церков Південної України.

За кількістю верхів Катеринославські церкви поділяються на одно-, дво-, три-, п'яти- та дев'ятиверхі церкви, з яких найбільш поширеним був одноверхий п'ятидільний храм. Конструкція типу «восьмерик на восьмерику» з точки зору розкритості в інтер'єрі є більш досконалою і складною, насамперед тоді, коли кожний восьмерик верху багатоярусний, відкритий до зеніту бані. Гранчастий зруб дозволяє максимально розкрити просторовість храму. В церквах тих повітів, що тяжіють до Низового Дніпра спостерігається значна перспективність бань в інтер'єрах.

Три типи ліхтарів - світловий (у більшості виявлених церков), сліпий та декоративний зустрічалися на Катеринославщині. Відкриті до зеніту бані церкви відмічені як найбільш характерні на територіях з поширенням баштового типу церков (Північний кордон Степу, Слобожанщина).

Проаналізовані дерев'яні церкви вкладаються в основні пропорційні формули (на основі цілочислених відношень, відношення 1 : v3, на основі сторони та діагоналі центрального зрубу та на основі модулю - топорища, де М = 40-50 см). Контрастне чи ньюансне домінування церковної споруди над забудовою є характерним для Півдня.

Середньо-наддніпрянський, східно-подільський з трьома різновидами, «слобожанський» та південний - ці чотири основних типа верхів можна відзначити у церквах Катеринославщини. Використання нахилу стін у церквах Півдня відігравало важливу роль як у композиційному (ефект ілюзійного підвищення, «збирання» всієї композиції до головної вісі) плані так і в конструктивному (тектонічний розподіл ваги). До того ж, використання нахилу поліпшувало акустичні властивості споруди (багаторазове відбиття звуку створювало своєрідний ефект звучання). Церкви західних повітів Катеринославщини (з подільськими впливами) мали найбільший нахил стін, церкви близькі до Слобожанщини, Полтавщини, Полісся мали найменший нахил.

Більшість виявлених церков Катеринославщини були горизонтально обшиті. Така обшивка не сприяла ілюзійному підвищенню церков і більш за все була результатом реконструкцій та перебудов єпархіального періоду. Зруби старих церков частіше захищалися вертикальною обшивкою (з нащільниками), яка до того ж мала естетичне значення.

Для південноукраїнських церков притаманна строгість і простота. Дуже рідко вживалося орнаментування. Як правило прикрашали карнизи (ззовні) і скоби (інтер'єр). Характерними типами орнаментів були: сухарики, круглі зубчики, вервечка, косиця, ови (півови, перевернуті півови) та намиста. Дуже рідко прикрашалися одвірки церковних дверей, іноді для цього використовували «хмелик».

Розписи в дерев'яних церквах Катеринославщини мали фрагментарний характер і зустрічалися досить рідко, так само як і дерев'яна скульптура.

Проблема відсутності дерев'яних пам'яток культового зодчества на Півдні України робить актуальним вивчення і відтворення давніх споруд. Це призведе до більш повного порозуміння культурного надбання бездумно знищеного у минулі часи, розкриття та вивчення місцевих особливостей, матеріального життя населення одного із найбільших українських регіонів.

ВИСНОВКИ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Дослідження церковних споруд Півдня України середини ХVІІІ- початку ХХ століття дозволило виділити ряд принципових положень:

1. Вперше південноукраїнські дерев'яні церкви виступають об'єктом окремого дослідження. Вперше здійснено комплексне дослідження типологічної еволюції дерев'яних храмів ХVІІІ-початку ХХ ст. в аспекті його стильової стадіальності. Доведено, що дерев'яне зодчество Півдня увібрало в себе риси і ознаки, характерні загальноукраїнському сакральному будівництву вказаного періоду і водночас сформовані геокультурним середовищем та історичною ситуацією. Висвітлення та аналіз значної кількості пам'яток вказує, що в архітектурному плані Південь України займає не менш важливе місце ніж інші регіони.

2. Проведений в дисертаційному дослідженні аналіз спеціальної літератури, архівних документів дозволив не тільки вперше ввести до наукового обігу невідомі раніше пам'ятки, розширити розроблену попередниками фактологічну базу, заповнити в ній певні прогалини, а й створити підґрунтя для комплексного дослідження історії та етнографії, формування неповторних стильових рис та місцевих традицій в сакральному мистецтві Південної України.

3. Архітектурно-композиційний та ідейно-змістовий аналізи, дозволили виявити основні закономірності побудови плану та компонування об`єму південноукраїнських дерев'яних храмів, обґрунтувати пропозиції щодо їх графічного відтворення, а також уможливили виявлення трьох основних архітектурних шкіл на території Катеринославщини: слобідську, середньонадніпрянську (сюди включається і школа з подільськими впливами) і південну. Широкий спектр архітектурних шкіл народного храмового будівництва - важлива риса південного регіону. Це обумовлено великими міграційними процесами, які постійно відбувалися на вказаній території. Дерев'яні ротонди та походні церкви взагалі не мають аналогів в дерев'яній церковній архітектурі інших регіонів.

4. Під час дослідження джерельної бази виявлено чотири основні формотворчі чинники архітектури дерев'яних церков Півдня України:

- традиції язичницького народного будівництва у князівські часи переплетені з візантійськими впливами (церква княгині Ольги та візантійський монастир на Монастирському острові) ІХ-ХІІІ ст.;

- кочівницькі впливи (мобільні храми у запорожців) ХVІ-ХVІІ ст.;

- найвагоміший вплив бароко ХVІІІ ст. (трактування простору, форм, пропорцій та ін.);

- вплив класицизму на поч. ХІХ ст., який запроваджувався російським урядом (виявився у прибудові портиків, трикутних фронтонів, змінені форм верхів).

5. Дослідження іконографічних та літературних джерел дозволило розширити та ввести до наукового обігу перелік об'єктів південноукраїнського зодчества (більше 100 храмів). Враховуючи архітектурно-містобудівні показники проведено класифікацію пам'яток, визначено найбільш значну композиційну групу дерев'яних храмів Півдня - п'ятизрубні одноверхі. Завдяки аналізу структури архітектурної форми пам'яток встановлено основні закономірності їх планувальної та об'ємно-просторової побудови, що вкладаються в основні пропорційні формули на основі цілочисленних відношень з застосуванням умовного будівельного модуля.

6. В результаті всестороннього аналізу архітектурно-планувальних особливостей виявлених пам'яток виділено групу з мобільних храмів, а також групу з 5 ротондальних храмів, зокрема - маловідома ротонда в Олександрівську, невідомі ротонди у Воскресенівці та у Василівці, 2 об'єкти віднесено до групи імовірних ротонд (Романково та Чортомлицька Січ). Встановлено також, що південні ротонди відзначаються великою схожістю планувально-композиційних та конструктивних рішень між собою і зосереджені у східній частині Катеринославщини. Цей тип церков умовно названий «південним», оскільки не знайдено його аналогів на території України у XVIII ст.

7. Результати роботи в цілому дозволили збагатити історію та теорію архітектури знаннями про архітектурні об'єкти козацького часу як Півдня України так і України в цілому, дали можливість ширше використати матеріали про архітектуру Степової України у навчальних курсах з історії архітектури та реставрації пам'яток архітектури і археології, а також уможливили виконання серії планувальних та об'ємно-просторових графічних реконструкцій.

8. Таким чином, було встановлено, що дерев'яна сакральна архітектура Південної України є значущим і самобутнім мистецьким доробком, що свідчить про глибоке історичне підґрунтя у розвитку національних ідей регіону.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Харлан О.В. Самарський Пустинно-Миколаївський монастир. Архітектурна та мистецька спадщина ХVІІІ-ХІХ ст. / Олександр Вікторович Харлан // Придніпров'я: Історико-краєзнавчі дослідження. Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - Вип. 2.- С. 105-120.

2. Харлан А.В. Влияние природно-климатических и территориально-исторических факторов на архитектурные и градостроительные особенности деревянных церквей Нижнего Поднепровья / Александр Викторович Харлан // Новини науки Придніпров'я. Архітектура та містобудування. - Дніпропетровськ: ПДАБА, 2006. - № 7-8.- С. 48-53.

3. Харлан О.В. Природнокліматичні фактори та територіально-історичні передумови виникнення архітектурно-планувальних традицій на території колишніх Вольностей Запорозьких / Олександр Вікторович Харлан // Історія і культура Придніпров'я. Невідомі та мало відомі сторінки. Науковий щорічник. - Дніпропетровськ: НГУ, 2006. - Вип. 3. - С. 111-121.

4. Харлан О.В. Дерев'яна Покровська церква міста Нікополь. До питання локалізації місцезнаходження та архітектурно-містобудівні особливості / Олександр Вікторович Харлан // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. Науково-технічний збірник. - К.: КНУБА, 2006. - Вип. 16. - С. 112-124.

5. Харлан О.В. До історії церкви Архістратига Михаїла села Грушівка Вишетарасівської волості Катеринославського повіту / Олександр Вікторович Харлан // Історія і культура Придніпров'я: Невідомі та маловідомі сторінки. - Дніпропетровськ: НГУ, 2007. - Вип. 4.- С. 153-158.

6. Харлан О.В. Ктитор соборної Свято-Миколаївської церкви Самарського монастиря Кирило Тарах-Тарловський і залишки його творіння / Олександр Вікторович Харлан // Праці центру пам'яткознавства. - Київ: Центр пам'яткознавства НАН України та УТОПІК, 2007. - Вип. 12. - С. 203-212.

7. Харлан О. До питання локалізації місцезнаходження та архітектурно-містобудівних особливостей дерев'яної Архангело-Михайловської церкви Старого Кодака / Олександр Харлан // Нові дослідження пам'яток Козацької доби в Україні. Зб. наук. стат. - К., 2007. - Вип. 16. - С. 222-234.

8. Харлан О. Перлина дерев'яної архітектури України Козацької доби / Олександр Харлан // Козацький Троїцький собор: Архітектурна перлина України. До 230-річчя побудування: Архітектурно-історичний нарис. Бібліографія / [упорядн.: І.Голуб, О.Харлан]. - Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2008. - 32 с.: іл.

9. Харлан О. Архітектура і будівництво / Олег Репан, Валентин Старостін, Олександр Харлан // Палімпсест. Коріння міста: поселення XVII-XVIII століть в історії Дніпропетровська. - К.: Українські пропілеї, 2008. - С.14-75.

АНОТАЦІЯ

Харлан Олександр Вікторович. Особливості типологічної еволюції дерев'яної храмової архітектури на території Півдня України сер. ХVIII-поч. ХХ ст. (на прикладі Катеринославської губернії). Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.01 «Теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури». Одеська державна академія будівництва і архітектури. Одеса. 2010.

В дисертації розглянуто природно-кліматичні, етнографічні, соціальні та історичні умови, що впливали на стильовий розвиток дерев'яної культової архітектури Південної України у період ХVIII-ХХ ст.ст. У загальному контексті розвитку української церковної архітектури досліджено містобудівні та архітектурні властивості сакральних споруд Півдня, як регіону з неповторними самобутніми традиціями.

На підставі вивчених архівних джерел, іконографічних матеріалів та натурних досліджень складено перелік раніше невідомих пам'яток (ХVIII- ХХ ст.). Вперше визначено типологічні, планувальні та об'ємно-просторові особливості формоутворення дерев'яних церков Півдня України.

Ключові слова: дерев'яна культова архітектура, типологічна еволюція, архітектурно-етнографічна зона, школа, Південь України, Запорожжя.

АННОТАЦИЯ

Харлан Александр Викторович. Особенности типологической эволюции деревянной храмовой архитектуры на территории Юга Украины сер. ХVIII- нач. ХХ в. (на примере Екатеринославской губернии). Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата архитектуры по специальности 18.00.01 «Теория архитектуры, реставрация памятников архитектуры». Одесская государственная академия строительства и архитектуры. Одесса. 2010.

В диссертации рассматривается общий процесс формирования и развития деревянных церквей Юга Украины в период c середины ХVIII до начала ХХ вв. Исследование историко-политических, социально-этнических, антропологических, архитектурно-градостроительных особенностей выявило влияние внешних факторов на формирование деревянной церковной архитектуры Юга Украины.

Выявлено что деревянное зодчество края имело глубокие корни и продолжало существовать на древних религиозных местах, даже после появления христианства оно несло в себе глубинные дохристианские традиции. Большое количество церквей строилось на бывших языческих святилищах.

Казацкий период (ХVI-ХVIII вв.) становится новым периодом развития деревянной церковной архитектуры Юга Украины. В этот период создаются выдающиеся произведения культового зодчества в которых воплотилась как древняя традиция так и новые веяния определяя формирование национального сознания и характера.

Исследование градостроительных особенностей выявленных памятников сакральной архитектуры показало что значительную роль в размещении деревянных церквей Юга Украины играло природное окружение. Большая часть церквей были построены при реках в низинных долинах и устьях балок. Они строились очень высокими и поэтому являлись значительными доминантами как в поселениях так и в окружающем ландшафте.

Главной для южноукраинских церквей была восточная ориентация, ориентация относительно улиц значения не имела.

Широко использовались на Юге Украины походные церкви. Их появление зафиксировано с древнейших времен вплоть до ХХ века. Также выявлен тип деревянных церквей архаичного типа - ротондальный, который после ХIV в. до ХVIII в. больше на Украине нигде не встречался. Именно этот тип взят за основу школы деревянного зодчества на Юге Украины.

Собраны материалы, касающиеся существующих и утраченных деревянных церквей Запорожья-Екатеринославщины общим количеством 600 храмов (300 деревянных церквей насчитывалось еще в нач. XX в.).

Исследование основных типов деревянных церквей Юга Украины выявили наличие сложных региональных процессов формообразования архитектуры деревянных культовых сооружений. Присутствие фактически всех возможных типов архитектурных решений от первичных (архаических) до позднейших (переходных) говорит о важном влиянии миграционных процессов на указанной территории и ставит регион Юга Украины в один ряд с раннее изученными и хорошо известными районами Украины.

Ключевые слова: деревянная культовая архитектура, типологическая эволюция, архитектурно-этнографическая зона, школа, Юг Украины, Запорожье.

SUMMARY

Kharlan Oleksandr Viktorovich “Features of typological evolution of architecture wooden churches on the South of Ukraine in middle of XVIII century - beginning XX century (by the example of Katerinoslav province)”. Manuscript.

Thesis for gaining the scientific degree of architecture on speciality 18.00.01. “The theory of architecture, restoration of architectural memorial”. Odessa State Academy of building and architecture. Odessa. 2010.

The dissertation is devoted to analysis of natural, climatic, ethnographic, social and historical real practice, that have an influence upon style development of religious wooden architecture of South Ukraine in the XVIII-XX century. As the South Ukraine is the region with original traditions, there are town-planning and architecture features religious installations of South Ukraine in general context of development of Ukrainian sacral architecture is investigated.

On the base of archival, iconographic sources and natural materials, which was investigated, formed index memorials, that was unknown before this time (XVIII-XX century). There are typological, planning, volume and space features shaping of wooden churches of South Ukraine is defined.

Key words: wooden sacral architecture, typological evolution, architectural and ethnographic zones, architectural style, South of Ukraine.



Рис.1 Етнографічне районування Півдня України



Рис.2 Пропорційний аналіз дерев'яних храмів Південної України



Рис.3 Модель формування дерев'яних храмів Півдня України

Размещено на Allbest.ru

...