Природна освітленість приміщень і забудови

ф_0і = f(ф₀), де ф₀ - загальний коефіцієнт світлопропускання, обчислюється за формулою: ф₀ = ф_1, ф_2, ф_3, ф_4, ф₅ із використанням значень ф₁; ф₂; ф₃; ф₄, які наведені у таблицях 28 і 29 норм [75]. У формулах (1.38) та (1.39) загальний коефіцієнт світлопропускання ф_0і відрізняється від указаного в нормах [75], бо цей останній визначено для умов нормального падіння світлових променів на скло. В дійсності світлові промені при надходженні в точку падають на поверхню скла під деяким кутом і.

На основі досліджень [73] для інженерних розрахунків коефіцієнт ф_0і можна обчислювати за формулою

(1.41)

де ctg ц - кутовий коефіцієнт рівняння, одержаний за даними експериментальних досліджень, проведених у 1986 році в лабораторії Полтавського інженерно-будівельного інституту, а також у світлотехнічній лабораторії Полтавського заводу газорозрядних ламп. Для звичайного скла коефіцієнт ctg ц, за нашими даними, дорівнює 0,15 (табл.1.2).

Таблиця 1.2

Кутовий коефіцієнт рівняння (1.41) був одержаний також за табличними даними пропускання радіації, наведеними у деяких літературних джерелах. За С.П. Соловйовим [79], він виявився рівним 0,098, а за Л. Л.Дашкевичем, - 0,096. Обчислюючи загальний коефіцієнт світлопропускання ф_0і за формулою (1.41) при малих кутах падіння, наприклад і ? 10⁰, можемо бачити, що він мало відрізняється від ф_0, а от при кутах падіння 30⁰ чи 45⁰ і більше, що може зустрічатися при розрахунках для промислових цехів [28], коефіцієнт ф_0і стає меншим від ф₀ на 10; 15 і більше відсотків і з цим уже не можна миритися.

Тобто у випадках, коли освітленість у точці створюється невеликими за розмірами тілесними кутами, враховувати ф_0і при обчисленнях е_p не обов'язково. При великих же кутах падіння світла “і” об'єктивні розрахунки будуть лише при врахуванні ф_0і.

r₁ - коефіцієнт, що враховує підвищення КПО при бічному освітленні завдяки світловідбиттю від поверхонь приміщення і прилеглої території та встановлюється за таблицею 30 норм. Але при цьому необхідно запобігти помилці, яку допускають, коли не замислюються або навмисно це роблять (автору довелося в судовому порядку доводити помилковість позначень норм), і це може призвести інколи до протилежних результатів. Дійсно, у нормах проектування значення коефіцієнта r₁ визначаються залежно від відношення відстані “l” від розрахункової точки до зовнішньої стіни порівняно з глибиною приміщення В, тобто l/В. При цьому мається на увазі, що відстань “l” вимірюється від розрахункової точки М до внутрішньої поверхні зовнішньої стіни або, як написано в нормах, до зовнішньої стіни приміщення. Водночас при обчисленні коефіцієнта R у формулі (1.38) відстань “l”, що позначена на схемі норм [75], дорівнює відстані від зовнішньої поверхні зовнішньої стіни до точки.

Тобто позначення відстаней однакове, а зміст відстаней різний, і це інколи може призвести до помилкового їх трактування.

К_з - коефіцієнт запасу, наведений у таблиці 3 норм.

е_в - геометричний КПО у розрахунковій точці при верхньому освітленні, який визначається з використанням графіків ІІІ та ІІ норм.

е_ср - середнє значення геометричного КПО при верхньому освітленні у характерних точках на рівні робочої поверхні, який визначається із співвідношення

(1.42)

де N - кількість розрахункових точок; е_в1; е_в2; е_в3;…; е_вN - геометричний КПО у розрахункових точках приміщення.

Середнє значення КПО “е_cp” при верхньому і комбінованому освітленні приміщення визначається за формулою

(1.43)

де N - та ж, що і в попередній формулі, кількість точок, у яких визначається КПО; е₁, е₂, е₃, е_N - значення КПО, що визначені за формулами (1.39) і (1.40) при верхньому чи комбінованому освітленні приміщення.

Рис. 1.12. Обчислення променів на поперечному розрізі приміщення

Геометричні КПО е_б, е_в, е_зд визначаються за допомогою графіків І, ІІ і ІІІ, наведених у нормах. Геометричний КПО “е_б”, який ураховує пряме світло при бічному освітленні, визначається за виразом

е_б = 0,01n₁n₂, (1.44)

де n₁ - кількість променів на графіку І норм, які надходять від відкритого неба через вікно (світловий отвір) у розрахункову точку на поперечному перерізі приміщення (рис. 1.12); n₂ - кількість променів на графіку ІІ норм, що надходять від відкритого неба через світловий отвір у розрахункову точку при прикладанні графіка ІІ на плані приміщення (рис. 1.13).

Рис. 1.13. Обчислення променів на плані приміщення

Геометричний КПО “е_в”, який ураховує пряме світло при верхньому освітленні, визначається за виразом

е_в = 0,01n₃n₂, (1.45)

де n₃ - кількість променів на графіку ІІІ норм, які надходять через світловий отвір від неба [75] у розрахункову точку на поперечному перерізі приміщення (рис. 1.14); n₂ - кількість променів на графіку ІІ норм, які надходять від неба в розрахункову точку через світлові отвори при прикладанні графіка ІІ на поздовжній переріз приміщення в характерній площині (рис. 1.15).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Геометричний КПО “е_зд”, що враховує відбите світло від протилежних затіняючих будинків при бічному освітленні, визначається за виразом

е_зд = 0,01 n₁ ^' n₂ ^', (1.46)

де n₁^' - кількість променів на графіку І норм, які надходять від протилежного будинку через світловий отвір у розрахункову точку на поперечному перерізі приміщення (рис. 1.16); n₂^' - кількість променів на графіку ІІ норм, які надходять від протилежного будинку в розрахункову точку через світловий отвір при прикладанні графіка ІІ на плані приміщення (рис. 1.13).

Рис. 1.15. Визначення кількості променів n₂ на поздовжньому перерізі приміщення

У результаті обчислення і зіставлення:

а) е_н^б ? е_р^б _min при бічному освітленні;

б) е_н^в ? е_ср^в при верхньому освітленні;

в) е_н^к ? е_ср ^к при комбінованому освітленні,

Размещено на http://www.allbest.ru/

роблять висновки про відповідність чи невідповідність освітлення приміщення вимогам норм. При цьому в п. 2.5 норм [75] допускається змінювати встановлені розрахунком розміри вікон на +5, -10%. Водночас у додатку 5 (на стор. 38) норми допускають відхилення розрахункового значення від нормативного на ±10%. Якщо врахувати, що більшість громадських і житлових приміщень повинна мати 0,2-0,5% КПО, то передбачені відхилення розмірів й округлення КПО до 10% роблять норму не врівноваженою з допуском на можливе відхилення розмірів. Поряд із цими вимогами норми обмежують нерівномірність розподілення природного освітлення в приміщеннях виробничих і громадських будинків із верхнім та комбінованим освітленням й основних приміщень для дітей і підлітків при бічному освітленні. Ця нерівномірність не повинна перевищувати 3:1. Для інших приміщень при бічному освітленні нерівномірність розподілення освітлення не нормується. При роботах VII і VIII розрядів нерівномірність освітлення не нормується також у виробничих приміщеннях при комбінованому та верхньому освітленні.

При роботах І - IV розрядів у приміщеннях промислових будинків, які будуються у III і IV кліматичних районах, норми рекомендують передбачати на вікнах сонцезахисні пристрої. При належному обґрунтуванні їх можна передбачати й в інших кліматичних районах.

1.14 Класифікація світлоотворів за характером розподілу світлового потоку, що надходить до приміщення

При виборі типів світлоотворів і їх розташуванні в приміщенні необхідно керуватися даними про їх відносну світлову активність, пропорції, відстані між ними для того, щоб забезпечити належну рівномірність розподілу світлового потоку. Поза цим при виборі світлоотворів необхідно враховувати вплив виду світлоотворів і їх розміщення на характер розподілу світлового потоку в приміщенні.

Так, у промислових будинках при бічному освітленні найвищих рівнів освітлення можна досягти при проектуванні вікон максимально можливої висоти безперервною стрічкою вздовж фасаду (рис. 1.17, а, в).

Ще вищого рівня освітленості можна досягти при тих же параметрах вікон і приміщення, але з проектуванням двобічного освітлення, як це показано на рисунку 1.17. При вертикальних вікнах із невеликими простінками між ними рівень освітлення в точках приміщення дещо знизиться і виникне деяка його нерівномірність уздовж вікон. За простінками безпосередньо при значній їх ширині рівень може суттєво знизитись. Це залежить від пропорцій між вікном і простінком та світлоактивності самого вікна.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Так, при квадратних вікнах і вузьких простінках ця нерівномірність суттєво знижується (рис. 1.18, б).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Водночас, на рисунку 1.18 можна бачити, що при розміщенні вікон у верхній зоні стіни і, зрозуміло, меншої їх висоти світлоактивність знизиться і зміниться в тому відношенні, що найбільша освітленість переміститься дещо вглиб приміщення й у пристінній зоні вона може виявитись найнижчою. Враховуючи це, у промислових цехах нерідко проектують світлоотвори у двох [28] рівнях: у нижній і верхній зоні стіни. Це забезпечує більшу рівномірність бічного природного освітлення на всю глибину приміщення. З цією ж метою по можливості передбачають і двобічне освітлення.

Оскільки із зростанням висоти вікна збільшується і його світлоактивність, то в будинках цивільного призначення найчастіше проектують вікна найбільш можливої висоти. Винятки становлять лише громадські будинки із залами масового використання або спортивного призначення.

Такий підхід у виборі висоти вікна виправданий тим, що в зимових умовах найбільші тепловитрати із приміщення відбуваються якраз через світлоотвори, а не через гладь стіни. Ось чому, щоб зменшити кількість тепловитрат приміщення через вікна, їх рекомендують уже проектувати не з подвійним, а навіть із потрійним шаром скла, відповідно і потрійними рамами. Структура, розміри й пропорції вікон повинні бути оптимальними та відповідати водночас архітектурно-естетичними вимогам, узгоджуючись із композиційним задумом об'єкта проектування.

1.15 Класифікація будинків за вимогами до світлового середовища

Конкретні задачі проектування природного освітлення цивільних будинків визначаються [52] їх художнім образом і призначенням. За вимогами до світлового середовища всі цивільні будинки поділяють на 4 групи:

У будинках І групи ці вимоги визначаються головним чином ідейними, художніми і психологічними задачами. Може ставитись архітектурна надзадача при пошуках образу та умов освітлення. До цієї групи відносяться будинки меморіальної архітектури, палаци культури, науки, мистецтва, будинки громадсько-політичного центру міста.

У будинках ІІ групи вимоги визначаються головним чином високою якістю світлового середовища й адаптації глядачів до відбитого світла від об'єктів спостереження. Це панорами, картинні галереї, музеї, виставкові зали, спортивні зали та ін.

У будинках ІІІ групи вимоги визначаються високими якостями світлового середовища, яке забезпечувало б здоровий комфорт у поєднанні з естетичними, психологічними і гігієнічними умовами виконання креслярської роботи, ознайомлення з джерелами інформації та відпочинку. Це навчальні заклади, проектні й науково-дослідницькі інститути, інші подібні заклади.

До IV групи будинків відносяться лікувальні заклади і санаторії, дитячі дошкільні заклади, житлові будинки, будинки відпочинку та інші подібні об'єкти, вимоги до світлового середовища в яких зводяться до психологічного, естетичного й гігієнічного наповнення приміщень світлом, щоб були забезпечені нормальні умови перебування; виконання функціональних процесів і відпочинку.

Для промислових будинків ці вимоги головним чином зводяться до забезпечення належних гігієнічних умов і світлового комфорту виконання функціональних процесів виробництва.

Вибір типів, розмірів, пропорцій та розміщення на фасаді світлоотворів і їх структурне наповнення необхідно узгоджувати не тільки з вимогами до світлового середовища приміщень, а також і з архітектурно-естетичними вимогами до об'єктів проектування. Водночас архітектурно-естетичні властивості об'єктів проектування повинні враховувати умови природного освітлення фасадів та нічного прочитання їх архітектури.

1.16 Суміщене інтегральне освітлення

У другій половині ХХ століття в промислово розвинутих країнах Західної Європи (Англії, Франції, Бельгії, Нідерландах), у США та інших країнах стали застосовувати суміщене або інтегральне освітлення приміщень у деяких промислових і громадських будинках, яке передбачає вдале поєднання природного й штучного освітлення протягом світлового дня. Суміщене освітлення являє собою не просте змішування природного освітлення із штучним, а таке, при якому штучне освітлення у приміщенні не помічається. При простому змішуванні світла виникає неприємне відчуття зорового дискомфорту, і, щоб йому запобігти, вдаються до зашторювання вікон або виключають штучне світло.

При інтегральному освітленні у людей створюється враження, що приміщення насичене лише природним світлом. Власне, суміщене освітлення будинків є різновидністю природного освітлення, оскільки при його застосуванні домінуюча роль зберігається за природним освітленням.

Поява суміщеного освітлення викликана збільшенням нормативних рівнів освітлення у приміщеннях (особливо доповнюючого штучного освітлення), а з другого боку, його необхідність пов'язана з появою нових видів будинків. Цей вид освітлення знаходить застосування у багатоповерхових і одноповерхових промислових та громадських будинках, у яких розміщуються приміщення із збільшеною глибиною, через що за глибиною вони недостатньо забезпечені природним освітленням навіть при максимальному заскленні на фасадах. Ця недостатність природного освітлення приміщень компенсується додатковим штучним освітленням, із застосуванням для цього таких джерел штучного освітлення, які за спектром випромінювання наближені до природного. Це люмінесцентні лампи ЛДЦ, ЛД, дугові ртутно-люмінесцентні лампи ДРЛ та ін. Додаткове штучне освітлення, як правило, влаштовується у вигляді висвітлюючих поверхонь на стелі, на стіні в глибині приміщення чи збоку. Архітектурно їх оформляють у вигляді висвітлюючих вікон, ліхтарів або панелей. Яскравість цих поверхонь, як і спектр випромінюваного світла, робиться подібним до розсіяного світла відкритого неба.

Найбільший ефект від застосування інтегрального освітлення досягається:

у виробничих приміщеннях машинобудівних заводів із шириною цехів більше ніж 18 метрів;

у приміщеннях безліхтарних будинків із широким корпусом;

у приміщеннях із недостатнім верхнім природним освітленням.

Наприклад, у багатоповерхових будинках при невеликій висоті поверхів і значній глибині приміщень освітленість їх певної зони природним світлом стає недостатньою (в зоні В₂).

При суміщеному освітленні глибоких приміщень видимість на робочій поверхні в зоні В₂ багато в чому залежить від рівня яскравості поля адаптації L_a порівняно з яскравістю робочої поверхні L_p (рис. 1.19).

На робочих місцях, розташованих у глибині приміщення, робітник буде відчувати недостатність освітлення також внаслідок його засліплення відносно яскравими поверхнями вікон, розуміється, при попаданні їх у поле зору і створення цим дискомфорту. У загальному випадку додаткова освітленість, що створюється джерелами штучного світла в означеній зоні В₂, повинна визначатися за формулою

E_д = 0.12 L₀ е_ср ф₁, (1.47)

де L₀ - яскравість ділянки неба, яку видно через засклення вікна із заданої точки приміщення; е_ср - середнє значення КПО у зоні В₂ приміщення; ф₁ - коефіцієнт світлопропускання скла.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Пряма залежність освітлення “E_д” від яскравості засклення дозволяє знизити її рівень за рахунок застосування заходів для поліпшення умов адаптації у приміщенні. Такими заходами можуть бути опорядження поверхонь стін, стелі і підлоги світлими фарбниками чи матеріалами; застосування високих підвіконників (лутків), сірого теплопоглинаючого скла у віконних стулках або сонцезахисних пристроїв мобільного чи стаціонарного типу.

При проектуванні суміщеного освітлення особливу увагу слід звертати на місце розміщення та архітектурне рішення освітлювального устаткування. При бічному освітленні висвічуючі панелі і вікна належить розташовувати (рис. 1.20):

а) у вигляді висвітлюючих смуг або панелей;

б) на протилежній від вікна стіні, а також на простінках між вікнами у вигляді штучних вікон і ніш;

в) на стелі у віддаленій та найближчій від вікон зонах.

У приміщеннях із великою глибиною найбільш доцільно застосовувати штучні вікна. Зовнішнє оформлення й спектральний склад світла таких вікон повинні імітувати вікна з природним світлом.

Лампи штучного освітлення з боку приміщення закриваються органічним молочним склом за ГОСТ 9784-61 із коефіцієнтом світлопропускання ? 0,6. Яскравість штучних вікон проектується в межах 300-500 кд/м². Для нічного періоду доби в приміщенні проектується загальне штучне освітлення. Таким чином, при інтегральному способі освітлення приміщення влаштовується дві системи штучного світла. Перша у вигляді постійного додаткового освітлення у зоні В₂ (рис. 1.19). Друга - освітлює зони В₁ і В₂ після настання присмерку. Включення системи загального освітлення рекомендується автоматизувати.

Рис. 1.20. Суміщене освітлення:

------ 1. Крива природного рівня освітлення;

- - - 2. Крива додаткового рівня штучного освітлення;

- - - - - 3. Крива суміщеного рівня освітлення приміщення

У нових умовах, у перебудовний період, з'явилось сполучене освітлення. Його особливістю є спрощене поєднання природного і штучного освітлення без узгодження спектрів випромінювання того й іншого освітлення. Тобто при сполученому освітленні відбувається механічне поєднання природного і штучного освітлення. Для цього система загального штучного освітлення поділяється на зони: ближню та дальню. Освітлення дальньої зони виконується в поєднанні природного і загального штучного освітлення дальної зони, а ближня зона забезпечується лише в розрахунку на природнє освітлення.

При такому освітленні можливі випадкові яскравості і кольоропередача, а тому воно не може бути застосоване при високих вимогах до світлового середовища.

Використана література

1. Айзенберг Ю.Б. Светильники для общественных зданий на выставке “Light + building, 2002” во Франкфурте // Светотехника.- 2002.- № 6.- С. 21 - 29.

2. Айзенштат Б.А. Оценка радиационного влияния различных элементов городской среды на тепловое состояние человека для целей градостроительства //Строительная климатология - 87: Тр. 2-го Междунар. симп., Москва, 12-15 мая 1987 г.- М.: Стройиздат, 1987. - C. 66-71.

3. Алексеева Е.П. Увеличение естественного ультрафиолетового излучения в помещениях // Светотехника.- 1974.- № 9.- С. 14-15.

4. Архитектурная физика / Под ред. проф. Н.В. Оболенского. - М.: Стройиздат, 1998. - С. 5 - 121.

5. А. с. № 1300138 - CCCР, МКИ E 06 B 9/26. Солнцезащитное устройство / И.Н. Скрыль.- № 3963290/29-33; Заявл. 08.10.85; Опубл. 30.03.87 // Открытия. Изобрет.- 1987.- № 12.- С. 131.

6. А. с. № 1525647 - СССР, МКИ G 01 W 1/12. Инсоляционный прибор / И.Н. Скрыль, О.П. Киселев.- № 4412468/25-28; Заявл. 18.04.88; Опубл. 30.11.89 // Открытия. Изобрет.- 1989.- № 44.- С.184.

7. А. с. № 1557310 - СССР, МКИ Е 06 В 9/24. Стеновое ограждение / И.Н.Скрыль.- № 4337909/23-33; Заявл. 02.11.87; Опубл. 15.04.90 // Открытия. Изобрет.- 1990.- № 14.- С. 165.

8. А. с. № 390234 - СССР, МКИ E 02d 27/34. Фундамент сейсмостойкого здания / И.Н. Скрыль.- № 1493867/29-14; Заявл. 27.11.70; Опубл. 18.10.73 // Открытия. Изобрет.- 1973.- № 30.

9. А. с. № 643600 - СССР, МКИ Е 04 В 1/04.- Способ устройства гидроизоляции / И.Н. Скрыль.- №2539191/29-33; Заявл. 25.10.77; Опубл. 25.01.79 // Открытия. Изобрет.- 1979.- №3.- С. 108.

10. Бакулин П.Н., Конторович Э.В., Морозов В.Н. Курс общ. астрономии. - М.: Наука, 1983. - 545 с.

11. Банхиди Л. Тепловой микроклимат: Расчет комфортных параметров по теплоощущениям человека. Пер. с венг. В.М. Беляева; Под ред. В.Н.Прохорова и А.П. Наумова.- М.: Стройиздат, 1981.-248 с.

12. Барабой В.А. Солнечный луч. - М.: Наука, 1976.- 240 с.

13. Бегельманн Т. Светоизлучающие диоды - тенденции развития и влияние на освещение // Светотехника.- 2001.- № 5.- С. 10 - 13.

14. Беликова В.К. Гигиеническая оценка опытных образцов оконного стекла // Гигиена и санитария.- 1964.- № 1.- С. 8 - 14.

15. Богословский В. Н. Строительная теплофизика. Теплофизические основы отопления, вентиляции и кондиционирование воздуха.- М.: Высш. шк., 1982.- 35 с.

16. Бунин А.В., Саваревская Т.Ф. История градостроительного искусства. - М., 1979. - Т.2. - 486 с.

17. Вакер А., Мюллер С. Источники света : ситуация - 2000 // Светотехника.- 2001.- №2.- С. 11 - 13.

18. Варфоломеев Л.П. Новые источники света на Ганноверской ярмарке 1999 г. // Светотехника.- 2000.- № 1.- С. 39 - 41.

19. Варфоломеев Л.П. Семинар “OSRAM. Электроника в светотехнике” // Светотехника.- 2002.- № 4.- С. 46.

20. Вернеску Д., Эне А. Инсоляция и естественное освещение в архитектуре и градостроительстве.- К.: Будівельник, 1983. - 86 с.

21. Воронец Л.А. Искусственное освещение помещений.- К.: Будівельник, 1979.- 131 с.

22. Галанин Н. Ф. Лучистая энергия и её гигиеническое значение.-М.: Медгиз, 1969.- C. 88, 106, 142-144.

23. Гликман М.Т., Кошлатий О.Б., Вітвлицька Є.В. Основи будівельної фізики сільських споруд.- К.: Урожай, 1985.- 224 с.

24. Горомосов М.С. Микроклимат жилищ и его гигиеническое нормирование. - М.: Медгиз, 1963.- 134 с.

25. Гуменер П.И. Изучение терморегуляции в гигиене и физиологии труда.- М.: Медгиз, 1962.- 231 с.

26. Гусев Н.М., Макаревич В. Г. Световая архитектура.- М., 1973.-248 с.

27. Гусев Н.М. Естественное освещение зданий.- М.: Стройиздат, 1961.- 171 с.

28. Гусев Н.М., Киреев Н. Н. Освещение промышленных зданий.- М.: Стройиздат, 1968.- 161 с.

29. Гусев Н.М. Основы строительной физики.- М.: Стройиздат, 1975. - 438 с.

30. Гуторов М.М. Основы светотехники и источники света.- М.: Энергия, 1968.- 152 с.

31. Державні будівельні норми України. Містобудування. ДБН-360-92 // Мінінвестбуд України.- К.- 1992.- 107 с.

32. Дроздов В.А., Гусев Н.М. Строительная светотехника. Современное состояние и перспективы развития.- М.: Стройиздат, 1982.-96 с.

33. Дроздов В.А., Корзин О.А. Вопросы строительной светотехники на международном симпозиуме климатологов // Светотехника.- 1987.- № 9.- С 27 - 29.

34. Дроздов В.А., Савин В.К., Александров Ю.П. Теплообмен в светопрозрачных ограждающих конструкциях.- М.: Стройиздат, 1979.- 306 с.

35. Єгорченков В.О. Світловий клімат України і його облік при проектуванні систем природного освітлення будинків // Збірник наукових праць (галузеве машинобудування, будівництво) / ПДТУ - Вип. 6. Частина 2. - Полтава: ПДТУ імені Юрія Кондратюка, 2000 - С.32-37.

36. Ершов А.В. Принципы солнцезащиты зданий в Средней Азии.- М.: Стройиздат, 1974. - 95 с.

37. Зингер Б. Н. Раздвижные перегородки, двери и солнцезащитные устройства.- М.: Стройиздат, 1981.- С. 106 - 133.

38. Инсоляция и плотность застройки в градостроительстве. Аналитическая справка. АС - 8 - 86. ДОР 2.13. УКРНИИНТИ Госплана УССР.- Харьков, 1986.- 19 с.

39. Кладницкий Д.А., Чубатый С.И. Справочник по осветительной аппаратуре.- К.: Техніка, 1986.- 152 с.

40. Киреев Н.Н. Повышение эффективности систем естественного освещения зданий на основе более полного учета ресурсов светового климата // Совершенствование световой среды помещений: сб. тр. НИИСФ Госстроя СССР. - М.: ПЭМ ВНИИЦС Госстроя СССР. - 1986. С. 7-13.

41. Кондратьев В. Г. Общая гигиена.- М.: Медицина, 1972.- С. 278-297, 326-331.

Размещено на Allbest.ru