Актуальність теми дослідження. Досліджуємі Будинки культури (Палаци культури) - заклади культури і дозвілля клубного типу, центри культурно-масової і просвітницької діяльності, прототипи яких виникли ще в стародавності, стали в XX столітті новим провідним типом громадських будівель. Серед завдань їх формування й діяльності найважливішими для суспільства стали такі: організація культурного дозвілля населення, виховання особистості на основі культурно-духовних цінностей, вибір і напрямок інтересів людини у розмаїтті міської культури. У даній роботі предметом дослідження обрано саме Палаци культури як найбільш масові й значимі заклади, що відображають взаємодію архітектури й мистецтва. В архітектурній практиці спорудження цього типу розглядаються як центроформувальні з активною здатністю перетворювати міське середовище. Їхня роль найповніше виявилася в містах «нових» промислових регіонів першої половини XX століття, виразним представником яких є і м. Донецьк. Комплексні дослідження охоплюють 28 Палаців культури міської мережі м. Донецька в 9 адміністративних районах міста.

Початком масового розвитку подібних клубних закладів став листопад 1920 року, коли декретом Раднаркому в системі «Наркомпроса РСФСР» був утворений «Главполитпросвет». В експлуатацію були введені перші Палаці культури в м. Донецьку в другій половині 1920-х років. Але за весь період з початку будівництва більше вісімдесяти років архітектура клубних закладів і принципи формування їх функціонально-просторової структури спеціально не досліджувалися. заклад дозвілля клубний просторовий стильовий

Більша частина існуючих клубних закладів побудована за старими програмами, що викликає певні незручності для сучасних форм дозвілля. У той же час, як соціальне явище, клуб відрізняється значною гнучкістю, і це створює передумови для інтенсифікації існуючого матеріального фонду закладів культури і дозвілля клубного типу (далі в тексті буде використовуватися скорочення ЗКіД), що володіє високим соціально-культурним потенціалом, «зрілістю культурного середовища». Проблема вивчення, збереження та використання історико-культурного потенціалу, частину якого становлять ЗКіД клубного типу 20-70-х рр. ХХ століття м. Донецька, у сучасних умовах залишається дуже актуальною. Крім того, проблеми поліпшення умов роботи клубних закладів і в інших регіонах України та СНД подібні: збагачення функцій, підвищення комфортності, збільшення місткості та ін.. Викладені причини визначають актуальність даної теми. Теоретичну та інформаційну базу даного дослідження становлять наукові праці та публікації відомих вчених, умовно об'єднані в наступні групи:

- дослідження, що стосуються формування клубних закладів в період ХХ століття - праці В.І.Александрова, М.Г.Бархіна, Ю.Б.Бархіна, П.П.Безродного, В.Є.Бикова, Ю.П.Гнєдовського, Я.А.Корнфельда, В.Л.Кулаги, І.Г.Лежави, Е.К.Милашевської, М.Р.Савченка, М.Р.Прянішникова, В.Є.Хазанової, С.О.Хан-Магомедова, та ін.;

- дослідження питань модернізації клубів і Палаців культури (далі в тексті використ. скорочення ПК) - праці В.А.Васильченка, К.Г.Єханіної та ін.;

- наукові дослідження в галузі типології громадських будівель масової

забудови - праці Г.О.Градова, В.І.Єжова, Г.В.Зеньковича, Н.Г.Зенькович, В.П. Уреньова та ін.;

- в галузі міського дизайну - праці А.В.Іконникова, В.Ф.Маркузона, Г.Б.Мінервіна, П.А.Нагорного, М.І.Розенфельда, В.Т.Шимка та ін.;

- загальнотеоретичні та типологічні питання архітектури і містобудування - фундаментальні праці Ю.С.Асеєва, В.А.Абизова, Х.А.Бенаі, В.М.Вадимова, О.А.Гайдучені, М.М.Дьоміна, Л.М.Ковальського, В.Й.Кравця, Н.Я.Крижановської, В.В.Куцевича, Г.І.Лаврика, В.П.Мироненка, З.В.Моісеєнка, В.А.Ніколаєнка, В.І.Проскурякова, П.А.Ричкова, В.І.Тимофієнка, Г.Й.Фільварова, Ю.М.Шкодовського, І.П.Шпари, О.О.Фоменко та ін.;

- дослідження питань реновації будівель - праці Н.М.Єксарьової, Н.Н.Єрофеєвої, Є.Г.Костіної, К.Т.Черкасової та ін.;

- значний внесок в наукові дослідження регіональних особливостей архітектури м. Донецька внесли А.В.Вергелес, І.П.Іващенко, М.Я.Ксеневич та ін..

Актуальність теми підтверджують економіка й динаміка сучасної культурної політики. На ефективні перетворення в сфері дозвілля націлені: Указ Президента України «Про державну підтримку клубних закладів» від 21 березня 2000р. за №485/2000.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження безпосередньо пов'язане з реалізацією Закону України: «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000р. за №1805. Тема дисертації відповідає напрямкам планових досліджень науково-дослідних робіт ДонНАБА: «Дослідження розвитку міст культурної спадщини Донеччини й розробка проектно-творчих рекомендацій по її охороні та використанню» (номер державної реєстрації К-4-02-01) і «Дослідження проблем розвитку містобудування та архітектури Донбаського регіону» (номер державної реєстрації К-2-01-06).

Робота є частиною теоретичного обґрунтування науково-дослідницької програми дослідження і навчальних дисциплін кафедри «Архітектурне проектування» у ДонНАБА: «Архітектура й будівництво регіону» і «Регіональні проблеми архітектури будівель і споруд».

Мета дослідження: Виявити принципи формування закладів культури і дозвілля клубного типу (на прикладі Палаців культури 20-70-х рр. ХХ століття м. Донецька).

Завдання дослідження:

- висвітлити та систематизувати літературні джерела, що відображають ступінь вивченості досліджуваної проблеми;

- визначити передумови створення і розвитку закладів культури і дозвілля клубного типу;

- виявити основні хронологічні етапи створення ЗКіД клубного типу в м. Донецьку та визначити їх стильові особливості ;

- визначити принципи і прийоми формування функціональної, планувальної й просторової організації ЗКіД клубного типу;

- сконструювати моделі структури, що склалася, існуючих закладів культури і дозвілля клубного типу 20-70-х рр. ХХ століття м. Донецька;

- сформулювати концепцію узагальненої моделі проектування для існуючих клубних закладів 20-70-х рр. ХХ століття;

- розробити пропозиції і рекомендації зі збереження, архітектурного вдосконалення та збільшення ефективності існуючих клубних закладів (на прикладі Палаців культури 20-70-х рр. ХХ століття в м. Донецьку).

Об'єкт дослідження - заклади культури і дозвілля клубного типу 20-70-х рр. ХХ століття.

Предмет дослідження - принципи формування функціонально-просторової структури закладів культури і дозвілля клубного типу (на прикладі Палаців культури 20-70-х рр. ХХ століття м. Донецька) та їх пристосування до сучасних умов.

Межі дослідження: - територіальні - місто Донецьк;

- хронологічні - XX століття, а також стислий аналіз історичних періодів створення споруд, призначених для культурно-духовного розвитку й вільного спілкування на різних етапах розвитку суспільства.

Методи дослідження. В роботі застосована комплексна методика дослідження. Принцип комплексності дослідження об'єкта базується на системному підході, в якому об'єкт розглядається як складна система. Методика включає: історично-культурний аналіз; узагальнення вітчизняного і закордонного досвіду проектування закладів культури і дозвілля; проведення натурних обстежень Палаців культури м. Донецька; архівні дослідження; соціологічні дослідження. В роботі використані методи: просторового моделювання; архітектурна фотограмметрія, де кожен об'єкт розглядається в контексті з міським оточенням; матричний і графоаналітичний методи дослідження. На цій основі побудована базова структурно-функціональна модель і можливі моделі розвитку існуючих клубних будівель з варіантами сполучення структурних елементів.

Наукова новизна отриманих результатів дисертаційної роботи полягає в тому, що:

- вперше проведено комплексне дослідження ЗКіД клубного типу 20-70-х рр. ХХ століття на прикладі Палаців культури м. Донецька, як культурних зразків творчого комплексного підходу архітекторів у вирішенні ряду завдань на різних етапах формування цього виду споруд: містобудівних, завдань основ композиції, структурної організованості простору клубних будівель, стильових і технічних;

- визначено етапи та характерні принципи формування функціональної, планувальної і просторової організації ЗКіД клубного типу 20-70-х рр. ХХ століття, виявлені архітектурні напрями і стилі;

- сконструйовано графічні композиційні моделі і методом архітектурної фотограмметрії функціонально-просторові моделі існуючих ЗКіД клубного типу 20-70-х рр. ХХ століття м. Донецька;

- сформульовано теоретичну узагальнену модель клубної будівлі, яка об'єднала підходи і сукупність використання принципів формування на різних етапах створення розглянутих споруд;

- запропоновано програму дій з соціальної активізації і розвитку ЗКіД клубного типу як «культурних орієнтирів» для відновлення їх провідного значення в місті;

розвинуті принципи організації сучасного загальноміського клубного обслуговування;

- вперше автором роботи виявлені і введені в науковий обіг, до цього часу не відомі, проектні документи, а також нові відомості стосовно діяльності проектно-будівельного бюро «Клубстрой». Результати дослідження дозволяють цілком повно відтворити історію розвитку клубної архітектури на регіональному рівні в місті Донецьк, а, отже, заповнити прогалину в історії національної культури.

Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх застосування при складанні програм-завдань на проектування об'єктів культури; під час експертної оцінки якості проектних рішень; у краєзнавчій діяльності для залучення уваги до пам'яток історії і архітектури; в навчальному процесі як методологічного обґрунтування в курсовому, дипломному і професійному проектуванні закладів культури і дозвілля, при розробці методичних вказівок. Практичне значення визначається внеском в збагачення тематики досліджень просторового розвитку м. Донецька, в можливості переходу запропонованих моделей з теоретичного рівня на практичний рівень реального проектування під час реновації існуючих ЗКіД клубного типу.

Особистий внесок здобувача. Результати даного наукового дослідження отримані автором самостійно. У роботах [2-6] автором дослідження послідовно викладені принципи формування ЗКіД клубного типу (на прикладі Палаців культури 20-70-х рр. ХХ століття м. Донецька). У роботі [1] автором в співавторстві з д.арх. Бенаі Х.А. та к.арх. Шолухом М.В. викладені чинники, що впливають на формування багатофункціональних молодіжних центрів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дослідження доповідалися на наукових конференціях професорсько-викладацького складу, науковців, аспірантів і студентів ДонНАБА (м. Макіївка, 2005-2009), на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Інноваційний розвиток середовища життєдіяльності людини» (м. Полтава, 24.04.2008р.), а також на засіданнях кафедри архітектури ДонНАБА в період 2005-2009рр.. Опрацювання даної тематики розпочато автором при розробці дипломного проекту на звання магістра архітектури. Цей проект відзначено на ХІV-ому міжнародному огляді-конкурсі дипломний проектів (м. Київ, 2005р.) дипломом І ступеня.

Публікації. Основні наукові положення дисертації опубліковані в 6 наукових статтях періодичних видань, які входять до переліку фахових видань ВАК України.

Структура й обсяг роботи. Дисертація включає вступ, основну частину (три розділи), висновки, додатки і список використаних джерел. Обсяг роботи 205 сторінок, з їх числа 120 сторінок основного тексту, 57 ілюстративних таблиць, 15 сторінок з додатками і список використаних джерел у кількості 162 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі "ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТКУ ЗАКЛАДІВ КУЛЬТУРИ І ДОЗВІЛЛЯ КЛУБНОГО ТИПУ" проводиться висвітлення вивченості питання. Встановлено, що промислове й технічне освоєння вугільного краю на території південно-східної України зробили місто Донецьк у першій половині XX століття великомасштабним містобудівним полігоном за участю представників провідних архітектурних напрямків. Одним з головних принципів проектних ідей провідних архітекторів є «просторова культурна організація міста», що полягає в перетворенні простору міста за рахунок створення культурно-просвітницьких і видовищних споруд. Це був етап формування нових творчих концепцій: символічний романтизм, раціоналістичні тенденції, конструктивізм, неокласицизм (соціалістичний реалізм).

Проведено аналіз літературних і наукових праць, який свідчить про відсутність досліджень принципів формування функціонально-просторової структури ЗКіД клубного типу 20-70-х рр. ХХ століття м. Донецька. Систематизовано теоретичну й інформаційну базу різноманітних літературних та архівних першоджерел, яку умовно розділено на два хронологічні етапи. Перший етап - формування історичних прототипів ЗКіД до 1917р., який відображено у тогочасній періодичній пресі. Другий - етап новаторських ідей різних періодів ХХ століття, які позначили соціальну відкритість мистецтва, державні завдання створення концепції клубу нового соціального типу й концепції формування центрів творчості. В напрямку досліджуваної проблеми українська історіографія представлена науковими працями дослідників B.C.Ясієвича, В.В.Чепелика, О.Ю.Лейбфрейда, які видані в період другого хронологічного етапу. В другий етап зробили свій внесок майстри архітектури: І.І.Леонідов, К.С.Мельников, М.Я.Гінзбург, брати Весніни, М.О.Ладовський, В.О.Голосов (РСФСР), О.І.Дмитрієв, П.Ф.Альошин, В.Г.Заболотний, Я.А.Штейнберг, І.І.Малозьомов (УРСР). Сучасними дослідниками відзначається переосмислення «спадщини», залишеної клубним закладам радянським авангардом. Архітектурна діяльність того періоду при всіх подальших змінах у часі й просторі буде зберігати закладені майстрами архітектури ідеї цілісності й гармонії. Автором досліджень, виконаних у рамках історико-архітектурної і теоретико-архітектурної проблематики, відзначається провідна роль моделей і просторового моделювання. Відзначено, що матеріали з фондів Донецького обласного державного архіву та матеріали краєзнавчого музею становлять для досліджень значну історичну та наукову цінність.

Позначено погляди архітекторів у розумінні структури архітектурного об'єкту. Структура об'єкта - статичний аспект системи. Ознаками системи є цілісність, здатність ділитися на підсистеми та ієрархічно підпорядковані структурні елементи. Визначено, що структура об'єкта - двополюсне утворення. З однієї сторони - простір, як соціальна сутність об'єкта, а з іншої - як інженерно-конструктивна система. Головними структуроутворюючими факторами визначені суспільство і природа. Позначено три види простору (внутрішній, зовнішній і простір, що огороджує), що своєю єдністю утворюють архітектурний простір, архітектурний об'єкт.

Визначено, що основний принцип проектування для більшості ЗКіД клубного типу м. Донецька - принцип типізації. Встановлено, що в 20-х р. ХХ століття авторським колективом проектно-будівельного бюро «Клубстрой» (яке було утворене в 1926р. при Всеукраїнській спілці гірників) було розроблено 4 типових проекти (I, II, III і IV типу) Палаців культури для будівництва 13 об'єктів на великих рудниках Донбасу, чотири з них (I, III типу) були побудовані в м. Донецьк і мали раціоналістичну архітектуру та асиметричне планування. Також архівними і натурними дослідженнями були виявлені відомості про застосування і ІV типового проекту (надалі в тексті т.п.). Театр став ядром синтезування в творчій діяльності і в об'ємно-планувальних рішеннях Палаців культури того періоду. Будівництво об'єктів клубного типу за принципом типізації було характерним у всесоюзному масштабі. За статистичними даними клубний фонд України на 1939р. становив 19728 будівель. Концепція тогочасного клубу - головний методичний центр різноманітної культурної діяльності з аналогічними осередками по всій країні, між якими існував ідейний зв'язок і співпраця з театрами, музеями, бібліотеками. Головні тогочасні завдання: ліквідація неписьменності, політична просвіта і масове спілкування. Той період в країні можна охарактеризувати як перший етап організації культурного дозвілля і становлення клубного закладу як соціокультурного інституту.

В дослідженнях В.І.Тимофієнка розвиток архітектури в 30-50рр. ХХ століття характеризується як основа творчого методу соціалістичного реалізму, орієнтованого на класицистичні зразки. А наприкінці 40-х років для формування фасадів клубних закладів з симетричною схемою планування архітектори І.Є.Рожин і К.С.Барташевич використали методи неокласицизму «школи І.В.Жолтовского» та І.О.Фоміна.

Показано, що в 60-ті роки ХХ століття розроблялись динамічні структури, проектувались багатофункціональні Палаци й Будинки молоді з гнучкими планувальними рішеннями. Цим проблемам присвячені праці Т.Л.Жебровської, О.Н.Сахно, І.А.Сердюкова, Т.В.Теркунової, В.Г.Топуза, Н.І.Фильварової, М.С.Усманова та ін..

Завдяки аналізу соціологічних досліджень початку 1990-х років були виявили, вже на той час, негативні стереотипні прийоми формування та тенденції функціонування ЗКіД клубного типу у великих урбанізованих містах, тенденції явної невідповідності тогочасним вимогам (після зміни соціально-економічного ладу в Україні), моральне старіння чинних типових проектів і самих ЗКіД клубного типу. Висновок цих досліджень полягав у необхідності скорочення практики типового проектування. Відповідно в концептуальній моделі клубу рекомендовано перенести акцент на вільну організацію людей у сфері дозвілля як форми спілкування й колективної самоорганізації, а в структурі клубу передбачати приміщення для об'єднань: аматорських, за інтересами, для молодіжних Центрів.

Зокрема зроблені висновки, що розглянута теоретична база являє собою велику науково-дослідну цінність, а відсутність наукових досліджень принципів формування функціонально-просторової структури ЗКіД клубного типу зумовлює їх виконання, забезпечивши убудованість у дослідження містобудування Донецька.

Визначено, що спосіб життя структурується згідно з трьома його складовими сферами-підсистемами: праці, побуту і відпочинку (дозвіллю). ЗКіД клубного типу й клубна типологія є складовими дозвілля. Сфера побуту в даній тріаді являє собою соціокультурну дійсність, суб'єкт і суспільство. Сфера відпочинку (дозвілля) - вільне спілкування, спілкування з природою, спорт, творчість, пасивний відпочинок. Становлення міських соціально-культурних відносин, система ЗКіД клубного типу та їх розгляд в органічній єдності з іншими явищами, як частини цілісного міського організму, вимагає системного підходу. Принцип системності в цьому випадку виступає як метод цілісного підходу до досліджуваних явищ. Відповідно й діяльність людини, як частина міського організму, є цілісною, і процес залучення особистості до культури є цілісною діяльністю. Ставиться завдання на соціальний розвиток людини в нових умовах для задоволення власних і суспільних потреб шляхом саморозвитку й саморегулювання поведінки відповідно до норм, прийнятих у суспільстві. Відповідно, ЗКіД клубного типу розглядається як частина об'єктивних можливостей суспільства.

Розглянуто виникнення й розвиток закладів культури та дозвілля на різних етапах розвитку суспільства. З'ясовано, що багато чого в урбанізації й розвитку міських відносин бере свій початок у прадавньому світі. Інститут дозвілля бере основу в людському співіснуванні. Охарактеризовано дозвілля в античну епоху та у період середньовіччя. Визначені три фундаментальних поняття, що характерні для дозвілля: творчий тип дозвілля, видовищний та клубний.

У загальнокультурологічному плані Акрополь стародавньої Греції, громадські будівлі для вільного спілкування собори й храми стародавнього Риму, на рівні соціальної значимості можуть розглядатися як перший прототип закладів культури і дозвілля серед історичних прототипів у світовій архітектурі.

Вітчизняні церкви, монастирські центри, садиби, театри періоду абсолютизму можуть розглядатися на рівні соціальної значимості як перший історичний прототип закладів культури і дозвілля у вітчизняній архітектурі.

Визначена класифікація закордонних клубів. Виявлений початок розвитку клубів у Росії наприкінці XVIII століття. Починають діяти земські заклади, українське об'єднання «Просвіта». З'являються такі форми позашкільної освіти, як народні театри, народні будинки, недільні школи, значення набувають музеї й виставки, які можуть розглядатися як другий історичний прототип сучасних закладів культури і дозвілля клубного типу. В статуті Народного дому записано, що він є культурно-просвітнім і виховним закладом і утворений для дозвілля робітників. Сприймався він як «народний університет». Ця програмна постанова притаманна і клубному закладу. З програм проектів визначено, що головними елементами функціональної програми клубу є: видовищна частина і гурткова. Визначено, що в 20-ті роки ХХ століття формуються такі напрямки діяльності ЗКіД клубного типу: видовищний, освітній, творчий, спортивний, експозиційний і напрямок вільного спілкування.

Виявлено історичні передумови виникнення закладів культури і дозвілля клубного типу в м. Донецьку, чому сприяв з 1869р. промисловий підйом у Юзівці (Донецьку). Економічний розвиток вплинув на соціальні перетворення. Побудовано залізницю, громадські будівлі: робітничі клуби, Народний будинок (аудиторію), театр братів Тудоровських. Процеси, що відбувались, впливали на розвиток культурної сфери, науки, техніки, архітектури і мистецтва. Виходячи з вищевикладеного, історичні передумови розглядаються комплексно: (економічні, соціальні, культурні, політичні) і мають важливе значення для розвитку архітектурної діяльності в Україні та її регіонах.

Вивчено і показано на прикладі ізоморфної моделі архітектора С.Тутученко ієрархічну структуру факторів, що впливають на формування архітектурних об'єктів. Досліджено фактори, що впливають на формування ЗКіД клубного типу. Головні з них: соціально-економічні, функціональні, конструктивні, містобудівні, природно-кліматичні. Встановлено, що фактори визначають закономірності формування планувальної організації, конструктивні особливості розглянутих будівель, і кожна група факторів виконує домінуючу роль в визначеному виді простору. Фактори, найбільш важливі для внутрішнього простору - соціально-економічні та функціональні; для простору, що огороджує, - конструктивні; для зовнішнього простору, - містобудівні й природно-кліматичні.

Класифіковано клубні будівлі 20-70-х рр. ХХ століття за різноманітними ознаками: за призначенням, за пропускною спроможністю, за складом приміщень, за місцем розташування, за типологією, об'ємно-просторовою структурою, за кількістю функцій тощо. Найбільш поширеним типом ЗКіД періоду, що досліджується, є клуб загального профілю. Визначені напрямки подальшого удосконалення ЗКіД.

Відповідно до передумов створення та розвитку клубних закладів сформульовано основні вимоги до функціонально-просторової структури існуючих клубних будівель у цілому й до окремих основних приміщень, враховуючи напрямки сучасної архітектури. До цих вимог віднесено: відкритість архітектури, функціональне зонування, універсальне використання клубно-гурткових приміщень, трансформація залів для глядачів, екологічність, естетичність та ін..

У другому розділі «ПРИНЦИПИ ФУНКЦІОНАЛЬНО-ПЛАНУВАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАКЛАДІВ КУЛЬТУРИ і ДОЗВІЛЛЯ КЛУБНОГО ТИПУ 20-70-х рр. ХХ СТОЛІТТЯ» на прикладі існуючих клубних будівель м. Донецька послідовно розглянуто еволюцію розвитку клубної архітектури. Розглянутий період (20-70-х рр. XX століття) і будівництво ЗКіД клубного типу в Донецьку розділено на три хронологічні етапи, що відповідають таким архітектурним стилям: перший етап (1920-1950рр.) - раціоналістичні тенденції і конструктивізм; другий етап (1950-1960рр.) - неокласицизм (соціалістичний реалізм); третій (1960-1970рр.) - функціоналізм. З'ясовано, що в кожний певний розглянутий період вироблялися відносно стійкі характерні принципи і прийоми, що визначали стиль епохи. У широкому розумінні «стиль» охоплює характерні для того часу прийоми побудови планів, об'ємних композицій, використані матеріали й конструкції, а також характер зв'язку між складовими об'єкта: функцією, конструкцією, естетикою. Клубна споруда, як система структурних елементів, становить собою загальну об'ємно-просторову структуру та її основні складові: функціональну структуру, планувальну структуру, конструктивну структуру. Функціональна структура є найважливішою ланкою в системі загальної структури будівлі, та у дослідженні планувальні структурні елементи визначаємо як функціонально-планувальні. Принципи, відповідно до яких у роботі проведено аналіз практики формування структури, що склалася, існуючих клубних будівель 20-70-х рр. ХХ століття, можливо розподілити на такі категорії: принципи об'ємно-планувальної організації; принципи функціональної організації; принципи конструктивних рішень; архітектурно-художні принципи. Визначено об'ємно-просторову організацію об'єкта як цілеспрямований пошук параметрів взаємного розміщення основних просторових елементів штучного середовища, диференційованого за призначенням функціонування, яке виконує роль засобів забезпечення праці, побуту і дозвілля. Виявлення закономірностей формоутворення клубної архітектури в теоретичному плані поєднується із завданням розкриття принципів моделювання просторової структури об'єктів.

Визначено, що процес формування ЗКіД клубного типу має характерні галузеві особливості. В період першого етапу, в 20-ті роки XX століття, будівництво в м. Донецьку нових упорядкованих робітничих поселень із громадськими центрами і Палацами культури велося поблизу рудників, шахт і промислових підприємств. На даному етапі в містобудування свій доробок внесли такі відомі архітектори, як Бекетов О.М., Білогруд А.Є., Гінзбург А.М., Голосов І.А., Дмитрієв А.І., Жолтовський І.В., Зеленін М.А., Миколаєв Н.Д., Мордвинов А.Г., Пушкарьов В.І., Станіславський А.І., Теплицький Є.Г., Троценко В.К., Хаустов П.П. та ін..

Дослідженням визначено, що одними з перших у м. Донецьку на основі конкурсних програм були спроектовані й побудовані упорядковані поселення при Петровському рудоуправлінні (1920р.), поселення Рутченково (1923р.), поселення Донська сторона (1927р.). В основу перших упорядкованих поселень були закладені принципи планування міст-садів з радіально-променевою системою вулиць, громадськими центрами, Палацами праці із площами для масових дійств, згодом перейменованих у Палаци культури. Композиційно-планувальні особливості відображують характер розміщення клубних закладів. Променева система міських магістралей забезпечувала зв'язок ПК в громадських центрах шахтних поселень із центрами планувальних районів і центром міста, що розбудовувало зв'язки в місті, не тільки функціональні й візуальні, але й фізичні - вулицями й площами (площі масових дійств).

Позначено погляди відомих дослідників відносно концепції організації міського простору і ролі громадських будівель у громадському центрі. Розглянуто містобудівні підходи, згідно дослідженням В.Є.Хазанової, в яких розглядаються концепції раціоналістичної й конструктивістської організації міського простору й роль у них громадських будівель, виражених у протилежних підходах до ролі головної будівлі і її оточення в громадському центрі. Натурними дослідженнями виявлено в м. Донецьку паралельний розвиток раціоналістичних тенденцій і принципів конструктивізму в клубній архітектурі під час першого етапу (1920-1950рр.). Вихідні завдання містобудівного підходу до просторової організації ЗКіД клубного типу: завдання раціоналістів - для орієнтації людини в просторі розмежувати простір розміщенням громадських закладів-орієнтирів, створити систему акцентів. Як відзначав С.Хан-Магомедов, архітектор-раціоналіст повинен був "засобами архітектури підкреслити або виявити ту або іншу обрану ним форму, ті або інші якості сформованого ним простору". Архітектурі ПК з раціоналістичними тенденціями, побудованих по проектам бюро «Клубстрой», властиві мотиви символічного напрямку - міцні великі форми стін будівель, насичені зубцями контури дахів.

Сформульовано концепцію конструктивістів - функціональна організація міста, об'єднання зовнішніх просторів з внутрішніми громадськими просторами. Зразками принципів конструктивізму в архітектурі ПК м. Донецька є дві клубні будівлі: ПК Металургів (1929р.) і ПК Будівельників ім. Т.Г.Шевченка (1929р.). Планувальна структура, графік руху, взаємне розташування об'ємів, на які розчленовувався функціональний процес - основа формоутворення конструктивістів. Формування середовища з рисами функціоналізму досягалося за рахунок введення простору в архітектуру через великі засклені площі фасаду, які пропускали зовнішній простір у середину будівлі, а також прийому, коли внутрішній простір начебто входить у зовнішній світ завдяки штучному освітленню. Засклена мембрана, екран об'єднує зовнішній простір, що оточує, з внутрішнім. Функціональний метод - теоретична концепція зрілого конструктивізму, що сформувався до 1926-1928рр. Але відповідно до містобудівної теорії урбаністів на першому місці була композиційна організація простору, будинок фіксував громадський центр поселення, виконуючи провідне ідеологічне значення в населеному пункті. Художньо-естетичні аспекти містобудування, необхідність візуальної миттєвої орієнтації людини у просторі були провідними. Незалежно від концепції, винятковій ролі клубних будівель в структурі міста відповідали принципи будівництва знакової об'ємної форми і утворення особливого просторового середовища навколо них. В другій половині 20-х років ХХ століття за аналогією до власних прототипів Палаци культури - «храми» ідеології. Утворювались «місця дійств» - місця, з якими пов'язана значна громадська активність. Клубні комплекси одержували значення містобудівних домінант, універсальних орієнтирів на всіх рівнях містобудівного масштабу «будинок», «двір», «вулиця», «квартал», «площа». Ці значення більш повно проявлялись при малоповерховій забудові.

Визначено, що для об'ємно-планувальних рішень громадських будівель на рубежі століть характерні такі прийоми внутрішнього простору: компактний, центричний, класичний, глибинний, диференційований, фронтальний. Показано реалізацію принципу єдності структури внутрішнього простору в поширених типах планувальної структури. Узяті, як спосіб зв'язку, внутрішні планувальні структури виражаються через характеристики зв'язків приміщень. Встановлено, що можливі комбінації зведені за основними типами: чарункова, коридорна, анфіладна, зальна, павільйонна, комбінована. Дослідженням визначено принцип планувальної структури існуючих клубних споруд, який полягає в поширенні комбінованої схеми, яка являє собою об'єднання й загальне використання схем: чарунково-зальної, коридорно-зальної, анфіладно-кільцевої, коридорно-кільцевої, безкоридорної, змішаних схем, при яких перша частина будівлі групується по одній схемі, друга по іншій. Вибір схеми найбільше залежить від функціонального процесу.

Визначено, що для того, щоб ансамбль придбав художню цілісність, автори проектів використовували засоби гармонізації, які сприяли виразності форми, серед яких виокремлюються: архітектурний орієнтир, контрастність, силует, пластика, масштабність, симетрія-асиметрія, пропорційність та ряд інших. Для ЗКіД клубного типу, збудованих «Клубстроем», принципи рішення естетичного завдання характеризуються необхідною насиченістю композиційними елементами, використанням крупних функціональних і відкритих конструктивних елементів із цегли і залізобетону. Ідеологічна сутність ПК, їх соціальне призначення підкреслено засобами образотворчого мистецтва - архітектурною пластикою, живописом, скульптурою, синтезом мистецтв. Клубні заклади оформлювались пам'ятниками-монументами, шахтарськими емблемами, парними скульптурами робітників і селян зі знаряддям праці, які належали агітаційному мистецтву. Театр в клубному закладі був синтезом мистецтв: літератури, музики, танцю, живопису, кіномистецтва.

В період другого етапу (1950-1960рр.) інтенсивно відновлюються зруйновані під час війни ЗКіД клубного типу. Дослідженнями встановлено, що ПК ім. І.Франка і ПК ім. Г.Петровського реконструювались в період другого етапу. Гладкі площини стін фасаду ПК ім. І.Франка при реконструкції збагатилися класичними деталями, а в архітектуру ПК ім. Петровського введені ордерні мотиви. Для ПК ім. І.Франка став характерним процес взаємодії двох напрямків: раціоналістичних тенденцій і після реконструкції другим напрямком став метод послідовників «школи І.Жолтовського».

Дослідженнями виявлено, що в 1950-ті роки в забудові м. Донецька сформувалися дві основні архітектурно-планувальні схеми Палаців культури - вільна несиметрична й компактна симетрична. Принципи компактних композицій клубних будівель з фасадами в стилі неокласицизму, побудованих у період другого етапу за типовими проектами, характеризуються прийомами розташування залу для глядачів у плані будівлі: зал для глядачів є центром композиції плану будівлі, або зал для глядачів не є центром композиції плану будівлі. Обидва типи мають кілька варіантів і характеризуються розташуванням залу для глядачів перпендикулярно або паралельно до головного фасаду. Із центричною композицією існує ще один тип ПК, у якому зал для глядачів не є центром композиції плану, композиційним центром є фойє. Будівлі у місті розташовували на високих площинах. Для ландшафту застосовувалися прийоми «школи І.Жолтовського» - система паралельних композиційних вісей. На основній вісі розташовувалися головні елементи: площі, пам'ятники, на другорядні нанизувалися доріжки, сходи, малі арх. форми. Уся ділянка відповідно до рельєфу розбивалася на два рівні (площа перед ПК і парк).

Визначено особливості формування архітектури ЗКіД клубного типу в період третього етапу (1960-1970рр.) - поширення багатофункціональних комплексів із широким вибором програм дозвілля. Визначено, що 1970-ті роки - період відчуження від традиційних, суворо функціональних інтер'єрів, поява басейнів, штучного географічного середовища. Необхідність сполучення функцій і багатоцільового використання простору клубних закладів сприяли розвитку вітчизняної трансформативної архітектури в серії проектів Будинків молоді. Типологічною моделлю є Палаци молоді, побудовані в Донецьку й Цілинограді за типовими проектами архітекторів А.Полянського і К.Миронова. У складі загальної функціональної системи підтримувалась ієрархія функцій: масові, групові, індивідуальні. Багатофункціональні заклади клубного типу третього етапу 1970-х років є ресурсозберігаючими, заощаджують територію, витрати на будівництво.

Проведений аналіз складу приміщень існуючих Палаців культури м. Донецька, їх функціонально-планувальної структури дозволили виділити три основні групи клубних закладів, що характеризуються співвідношенням видовищної й клубно-гурткової частин. Перша група - заклади з розвиненою видовищною частиною й розширеним складом приміщень для гурткової роботи. Друга група - заклади з розвиненою видовищною частиною й нормальним складом приміщень. Третя група - заклади з нерозвиненою видовищною частиною й нормальним складом приміщень.

Показано функціонально-технологічні основи формування просторових структур клубних закладів, визначених видами клубної діяльності (активна, пасивна), які можливо розділити на: масово-розважальну; видовищні заходи; інформаційно-освітню; нерегламентованого відпочинку; заняття по інтересах в гуртках художньої самодіяльності. Кожному виду діяльності відповідає група приміщень. Визначена сценарна варіантність завантаження груп приміщень при різних режимах експлуатації. Сформульовано основні принципи функціонально-планувальної організації: принцип функціональної диференціації приміщень, зручність зв'язку і наявність необхідних функціональних зв'язків усередині кожної групи приміщень; принцип функціонально-технологічної доцільності; принцип гармонізації простору, що враховує закономірності естетичного впливу внутрішнього простору на людину; принцип центрального положення універсальної комунікаційної зони; принцип вертикального й принцип горизонтального розташування приміщень. Крім того, основними принципами композиції клубної частини є єдність просторового спорудження, різноманітність приміщень, їх пропорцій в плані, здатних створити багату зміну вражень. В цілому клубна архітектура підкорялась принципу типізації - відпрацьовувалось коло композиційних прийомів стержневих для даного типу будівель. У процесі дослідження встановлено, що функціонально-планувальна структура закладів культури і дозвілля клубного типу 20-70-х рр. ХХ століття, побудованих за принципами типізації, не відповідає потребам у здійсненні перспективних видів діяльності в сучасних умовах, серед яких клуби за інтересами, неформальне спілкування, аматорські об'єднання, інтереси населення різних вікових груп у сфері дозвілля.

За принципами об'ємного спорудження розглянуто: ПК, що складаються із групи будівель; ПК, розміщені компактно. Розглянуто Палаци культури, що складаються із групи будівель, з різними композиціями: вільне угруповання будівель; групу прилеглих одна до одної будівель. Донецькі ПК, що складаються із групи прилеглих одна до одної будівель, мають рішення асиметричне й симетричне.

З питань архітектурного моделювання важливими є праці Б.Г.Бархіна, Л.М.Авдотьїна, А.Є.Коротковського, Н.М.Нечаєва, а також «методика просторового моделювання в діяльності архітектора» І.Г.Лежави, Н.Метленкова та інших. Метод моделювання опирається на методи аналогії й теорію подоби. Закономірності формування структури ЗКіД клубного типу досліджені основами композиції, результати закріплені моделюванням структури, що склалася. Визначено, що принципове архітектурне моделювання є просторовим моделюванням, а модель у цілому виступає як просторова модель. Методом архітектурної фотограмметрії як засобу визначення форми, розмірів, силуету, просторового положення архітектурних і містобудівних об'єктів створені функціонально-просторові моделі існуючих клубних закладів та їх оточення. Дослідженням визначено містобудівні принципи розташування закладів клубного типу в структурі міста: у системі вуличної забудови; кутове; вільне; ансамблеве; ландшафтне. Проведений аналіз генерального плану міста й натурні обстеження розміщення існуючих ЗКіД клубного типу в м. Донецьку виявили, що основні прийоми розміщення наступні: у композиційній системі громадського центру, у головних композиційних вузлах (на площах, на характерних точках рельєфу); на транспортних вузлах; у житловому середовищі; у озелененій зоні.

Сконструйовано об'ємні графічні моделі ЗКіД клубного типу м. Донецька. Прототипи моделі - типові проекти ЗКіД клубного типу, за якими побудовано більшість Палаців культури, а також індивідуальні проекти як культурні зразки. У вигляді просторово-функціональних блок-схем сконструйовані структурні моделі клубного закладу традиційного й багатофункціонального. Автор самостійно на підставі архівних матеріалів розробив модель організаційної структури бюро "Клубстрой". Розгляд тенденцій розвитку функціонально-планувальної структури закладів клубного типу на кожному історичному етапі виявив застосування типових проектів із залами різної місткості, відмінність у складі їх приміщень. Підрахунок забезпеченості глядацькими місцями на 1 тис. жителів у кожному з 9 районів Донецька виявив нерівномірне її здійснення. Коливання становлять від 19 місць на 1000 жителів у Петровському районі до 3 у Ворошилівському (при нормі 20-30 глядацьких місць на 1000 жителів). Сконструйовано теоретичну узагальнену модель клубного закладу, яка поєднує підходи на різних етапах у цілісну структуру творчої комунікації. Відповідно до теорії архітектурного моделювання А.Коротковського вважаємо, що вихідними моделями для побудови узагальненої структурної моделі ЗКіД клубного типу є логічна структурна модель знання й системи наступного порядку - модель системи "Архітектура". Підсистеми у свою чергу складаються з підсистем другого, третього, n-го порядку; у цьому випадку, орієнтуючись на логічну структурну модель знання, вихідні властивості об'єкту відносимо до трьох сфер-підсистем: праця, побут, дозвілля. Сконструйовані моделі відображають причинові зв'язки між будовою зовнішньої форми клубного закладу й структурою його внутрішнього змісту та взаємозв'язки функціональних, об'ємно-планувальних схем з композиційними принципами. У цілому клуб вбудований у систему дозвілля й представлений як система, що розвивається, як ієрархія типів. У роботі виділено три типологічні конструкції розвитку клубних закладів: клуб-установа, яка характерна для першого етапу; клуб-соціальний інститут - для другого етапу; клуб-споруда - для третього. Метод проектного моделювання відображає: містобудівний підхід, функціональну структуру, матеріально-конструктивну структуру і включає чотири стадії моделювання: творчо-пізнавальне, варіантне, наскрізне моделювання й просторову модель.

Розглянуто закордонний досвід. У період XX століття в європейській архітектурі як базові сформувалися три типологічні моделі музею, які лягли в основу сучасних концепцій структурного розвитку внутрішнього простору об'єктів культури. Основні концептуальні підходи до формування структури внутрішньої організації центрів творчості спрямовані на розв'язок питань орієнтації в просторі й зручності функціональних зв'язків, побудови сценарію руху відвідувачів, можливість трансформації й подальшого розвитку простору. Приклади творчості закордонних архітекторів простежено на базових типологічних моделях музею: перша типологічна модель - зростаючий музей Ле Корбюзьє, що припускає необмежене розширення будівлі. Друга модель - музей-спіраль Ф.Л.Райта. Третя - універсальний музей Людвіга Міс ван дер Рое (з трансформацією внутрішнього простору). Подальший розвиток культурно-дозвільних об'єктів за кордоном відзначається у творчості сучасних видатних архітекторів Ф.Гері, З.Хадіда, К.Курокави. Тенденціями закордонного досвіду є: зонування, універсальність, великі комунікаційні простори, застосування трансформації. Вітчизняний досвід в роботі характеризується перспективними закладами дозвілля, розробленими в КиївЗНДІЕПі.

У третьому розділі «МОДЕЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ФУНКЦІОНАЛЬНО-ПРОСТОРОВОЇ СТРУКТУРИ ЗАКЛАДІВ КУЛЬТУРИ І ДОЗВІЛЛЯ КЛУБНОГО ТИПУ 20-70-х рр. ХХ СТОЛІТТЯ» автором визначено, що особливість сучасної організації ЗКіД клубного типу полягає в тому, що будівлі виступають цілісним об'єктом в цілісній структурі міського простору, а їх удосконалення відтворюється у сфері управління сучасним містом. Зміни соціальних вимог, розвиток і нові потреби суспільства і особистості, принцип зростаючої різноманітності діяльності ЗКіД призвели до зміни моделі клубного закладу. Визначено, що в другій половині ХХ ст. поступово сталися зміни функціональної структури клубного закладу від багатоцільового до багатофункціонального. Провідними умовами, які визначають напрямок розвитку, постають соціально-економічні умови і науково-технічний прогрес. Паралельно відбувається диференціація клубу загального профілю: демонстраційний, інформаційний, розважальний, студійний, з'являються пропозиції перспективних спеціалізованих закладів дозвілля. ЗКіД враховують різні показники міського обслуговування: житловий район, адміністративний район, міський. Ранг клубу: загальноміський, місцевий. Клубна діяльність поповнюється створенням клубів за інтересами, неформальним спілкуванням різних соціальних груп населення. Із напрямків удосконалення будівель, що розглядаються, пропонується розвиток функціонально-планувальної структури окремих будівель за рахунок перспективних принципів: кооперації, спеціалізації, інтегрування окремих закладів в багатопрофільні комплекси, їх реновації. Теоретичним підґрунтям при реновації клубних будівель запропонована логічно сконструйована базова структурно-функціональна модель у вигляді планарного графу. На одному планарному графі можлива реалізація різних типологічних варіантів. Структурна модель відтворює структурні властивості, сам принцип, схему організації, моделює зміст - як би «скелет» змісту будівлі клубного типу. Визначено основні зони базової структурно-функціональної моделі ЗКіД клубного типу: видовищна, група приміщень відпочинку і розваг, інформаційно-освітня з комп'ютерним залом, клубно-гурткова і відкриті споруди. Функціональні зони об'єднуються в єдиний функціональний заклад.

Важлива роль відведена рекреаційним універсальним комунікаційним просторам.

Сценарним методом визначена варіантність завантаження груп приміщень при різних режимах експлуатації: (епізодичне функціонування, періодичне функціонування, повсякденно функціонуючі). Визначено принципи формування функціонально-планувальної структури ЗКіД клубного типу: функціональне зонування, гнучкість функціональної структури, просторова трансформація приміщень з використанням сучасних технологій (особливо сучасні технології потрібні для зальних приміщень зі специфічними вимогами акустики) розмежування функціональних зон з одночасним забезпеченням необхідних функціональних зв'язків усередині кожної зони.

Визначено загальні недоліки існуючих ЗКіД клубного типу на основі матричних досліджень. Базова структурна модель - методична основа осмислення і аналізу функціональної суті клубної будівлі. Дослідження виявили, що основні функціональні зони клубних будівель функціонують нерівномірно. Видовищна частина використовується неефективно, в той час як приміщення гурткової діяльності перевантажені. Визначено приміщення, що відсутні та необхідні для повноцінної роботи: приміщення для технічної творчості, оснащені сучасним обладнанням, вітальні для роботи аматорських об'єднань, гурткові кімнати з гарною ізоляцією, додаткові зали для активного дозвілля. Крім додаткових робочих площ необхідно створення архітектурного середовища для неформального спілкування, приміщень, які супроводжують зони творчості, що може бути досягнуто введенням універсального комунікаційного простору, рекреаційних зон.

У м. Донецьк завдання підвищення ефективності клубної мережі в цілому рекомендовано вирішувати на підставі принципів функціонального кооперування, спеціалізації та інтеграції, раціонального використання всіх частин клубних закладів. Цими принципами можливо керуватися при створенні в районах міста автономних локальних систем клубного обслуговування методом кооперування, наявних у районі клубних закладів. У запропонованій моделі районний Палац Культури - центр локальної системи є демонстраційно-видовищним центром. Інші ЗКіД клубного типу в районі є спеціалізованими клубними комплексами за специфікою діяльності. Кожний клубний будинок не втрачає своїх притаманних лише йому функцій, функціонує самостійно, але при необхідності потребує використання приміщень демонстраційно-видовищного комплексу. Центр виступає в ролі домінанти, що організує оточення, «культурний орієнтир» у структурі району стає сукупним комплексним об'єктом історичного середовища. Запропонована модель локальної системи може сприяти планомірному розвитку всієї існуючої міської системи закладів культури і дозвілля клубного типу, поступовому її переструктуруванню, буде стимулювати необхідну функціональну реновацію, закріплювати статус усіх ПК району як носіїв культурних цінностей. Принцип кооперування визначить оптимальні можливості кожного закладу, забезпечить життєздатність історичних центрів соціальної активності населення. В умовах інтеграції підвищується спеціалізація кожного клубного закладу, в інтегрованому середовищі підвищується ефективність творчого сумарного впливу учасників комплексу, зберігається історична своєрідність забудови, характер відносин відкритих і закритих просторів, що склалися.

На підставі принципу реновації розроблено можливі моделі розвитку окремих будівель. Для вибору моделі розвитку окремого існуючого клубного закладу розглядаємо схему групи, до якої відноситься передбачувана будівля для перетворення (I, II, III). Будівлі I і II групи можуть бути збагачені утворенням рекреаційних зон, вітальнями, універсальним комунікаційним простором. Для практичного впровадження на основі індивідуальної матриці запропоновано модель і схему розвитку функціонально-просторової структури існуючого ПК із залом для глядачів на 400 місць за т.п. арх. І.Рожина. Даний тип клубу відноситься до III групи. Експертами позитивно відзначено існуючий генеральний план ділянки для клубу. У якості базової прийнята структурно-функціональна модель. Основні частини клубного закладу можуть функціонувати автономно, що створює можливість доповнювати структуру існуючого закладу елементами базової моделі залежно від конкретної ситуації. У видовищній частині існуючого клубного закладу фойє з числа елементів моделі виключаємо й перетворюємо на танцювальний зал, до якого приєднуємо добудову вестибюлю та гардеробу. Розвиток будівлі третьої групи також можливий за рахунок реновації сцени, введення рекреаційних зон.