Теоретичні засади закріплення основ будівель та споруд ін’єкцією розчинів під високим тиском

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки молоді та спорту України

Державний вищий навчальний заклад «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури»

05.23.02 - основи і фундаменти

УДК 624.131.5: 624.15

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук

Теоретичні ЗАСАДИ ЗАКРІПЛЕННЯ основ будівель ТА СПОРУД ІН'ЄКЦІЄЮ РОЗЧИНІВ ПІД ВИСОКИМ ТИСКОМ

Головко Сергій

Іванович

Дніпропетровськ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державному вищому навчальному закладі «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий консультант: доктор технічних наук, професор

Швець Віктор Борисович, Державний вищий навчальний заклад «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури», професор кафедри основ і фундаментів.

Офіційні опоненти:

доктор технічних наук, професор Петраков Олександр Олександрович, Донбаська національна академія будівництва і архітектури, завідувач кафедри основ, фундаментів і підземних споруд;

доктор технічних наук, професор Винников Юрій Леонідович, Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка, професор кафедри видобування нафти і газу та геотехніки;

доктор технічних наук, доцент Тімченко Радомир Олексійович, Криворізький технічний університет, професор кафедри архітектури та містобудівництва

Захист відбудеться 24 листопада 2011 р. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.085.01 при Державному вищому навчальному закладі «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури» за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, 24а, ауд. 202.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державного вищого навчального закладу «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури» (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, 24а).

Автореферат розісланий «22» жовтня 2011 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Т.С. Кравчуновська

1. Загальна характеристика роботи

Сутність науково-прикладної проблеми, яка вирішується в роботі, полягає в обґрунтуванні і розширенні сфери використання методу підсилення основ будівель та споруд ін'єкцією цементних та цементно-силікатних розчинів під високим тиском на базі розробки аналітичних рішень із визначення основних параметрів процесу та емпіричних залежностей, а також рішень із розрахунку основи після підсилення.

Актуальність теми. Проблема поліпшення будівельних властивостей основ будинків і споруд обумовлена розвитком на території України інтенсивного будівництва, використанням в якості основ малопридатних для будівництва або проблемних територій. Часто необхідність зміцнення ґрунтових основ виникає при усуненні їх властивостей до просідання, карстоутворення, зміні призначення і реконструкції зведених об'єктів, усуненні наслідків відмов та аварій основ в процесі експлуатації будівель і споруд при зміні властивостей ґрунту, вирішенні низки геотехнічних та екологічних проблем. Для вирішення цих завдань застосовується метод цементації основ під високим тиском, однією з переваг якого є можливість підсилення ґрунтових основ як вище, так і нижче рівня підземних вод при досить малих значеннях коефіцієнта фільтрації основи, що ін'єктується, отримання достатньо швидкого ефекту при підсиленні. Необхідність виконання досліджень у зазначеному напрямку обумовлена тим, що метод високонапірної цементації при всіх його очевидних перевагах у порівнянні з іншими методами поліпшення будівельних властивостей основ не отримав широкого розповсюдження в практиці будівництва.

Це зумовлено відсутністю на сьогодні методик визначення параметрів процесу цементації під високим тиском, які дозволили б із використанням значень фізичних характеристик, характеристик міцності та деформаційних властивостей ґрунту, а також з урахуванням геометричних розмірів області основи, в якій проводиться нагнітання водно-цементно-силікатної суміші, і глибини занурення в основу ін'єктора розраховувати величину тиску нагнітання та часу для досягнення закріплення заданої зони основи. Тому на сьогодні величину тиску нагнітання та термін виконання ін'єкції визначають експериментальним шляхом, що призводить до збільшення часу проведення робіт і підвищення їх вартості.

Крім того не існує методик визначення параметрів процесу високонапірного ін'єктування, які дозволили б розраховувати глибину занурення в основу ін'єктора. Отже, потрібно з'ясувати, яким чином визначати мінімальну глибину, при якій не відбувається прориву суміші, що нагнітається на поверхню. У разі прориву суміші на поверхню або в розташовані поблизу підземні споруди виникає необхідність ліквідаційних робіт, що, в свою чергу, призводить до збільшення вартості робіт із поліпшення властивостей основи і приводить до збільшення їх тривалості.

Цементація ґрунту під високим тиском супроводжується виникненням у основах додаткових напружень і, як наслідок, додаткових деформацій основ і зведених на них фундаментів. При цьому повністю відсутні методики, алгоритми і способи прогнозу таких деформацій. В даному випадку проблема полягає в тому, що величина додаткових деформацій фундаментів, обумовлених процесом ін'єктування, не може бути встановлена навіть експериментальним шляхом через небезпеку пошкодження розташованих на них будівель і споруд.

Для цілей практичного використання недостатньо даних щодо визначення характеристик підсиленої основи, а також потребують подальшого розвитку методи розрахунку основ після підсилення. На вирішення окресленої проблеми направлені виконані матеріали досліджень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з напрямком наукової роботи кафедри основ і фундаментів Державного вищого навчального закладу «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури» у відповідності з науково-дослідними роботами: «Розрахункове обґрунтування методу ін'єкційного закріплення ґрунтів, розробка технологічних параметрів та проекту закріплення основи фундаментів санпропускника на 1430 осіб на Чорнобильській АЕС» (державний реєстраційний № 0102U006712, рівень участі здобувача - науковий керівник), «Розробка нових методів розрахунку основ та ефективних конструкцій фундаментів у регіональних умовах Середньої Наддніпрянщини» (державний реєстраційний № 0103U003113, рівень участі здобувача - виконавець).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних засад посилення ґрунтових основ з використанням методу цементації під високим тиском та розрахунку армованих основ після підсилення.

Сформульована мета дисертації зумовила необхідність вирішення наступних завдань:

- виконати аналіз методів підготовки та перетворення ґрунтових основ та класифікацію методу цементації під високим тиском;

- виявити та проаналізувати за даними проведення натурних експериментів основні технологічні параметри, що дозволяють оптимізувати процес підсилення ґрунтових основ методом високонапірної цементації;

- обґрунтувати фізичну модель і виконати математичну формалізацію процесу високонапірної цементації ґрунтових основ;

- отримати системи рівнянь у декартовій, сферичній та циліндричній системах координат, що дозволяють визначати напружено-деформований стан однорідних ґрунтових основ у процесі їх ін'єктування та узагальнити отримані результати на випадок їх шаруватості;

- сформулювати початкові і граничні умови та системи диференціальних рівнянь, необхідні для визначення напружено-деформованого стану ґрунтових основ у процесі їх цементації під високим тиском;

- встановити залежності зміни напружено-деформованого стану ґрунтової основи в процесі її цементації в загальному випадку та виконати асимптотичний аналіз напружено-деформованого стану ґрунтової основи в процесі високонапірної цементації при дуже малому і дуже великому коефіцієнті фільтрації;

- виявити умови виникнення зон граничної рівноваги ґрунтової основи в процесі цементації під високим тиском, а також критичні значення технологічних параметрів при підсиленні основ;

- розробити теоретичні основи методики розрахунку параметрів процесу високонапірної цементації ґрунтових основ при цементації за різними технологічними схемами та узагальнити отримані дані на випадки підсилення основ фундаментів, їх підйом і усунення додаткових осідань та кренів;

- провести експериментальну перевірку отриманих теоретичних результатів та виконати апробацію запропонованої методики і запропонувати інженерні рішення для проектування підсилення основ цементацією під високим тиском;

- розробити теоретичні засади розрахунку основ після підсилення.

Об'єкт дослідження - процес взаємодії ґрунтової основи з водно-цементно-силікатною сумішшю, яка нагнітається під високим тиском, та обумовлена цим зміна властивостей ґрунтової основи.

Предмет дослідження - закономірності в системі "ґрунтова основа-фундамент" в процесі цементації під високим тиском та після закріплення основи.

Методи дослідження:

- стандартні лабораторні методи визначення властивостей ґрунту основи до і після цементації, а також отриманих в ході підсилення цементно-силікатних утворень;

- радіоактивний гамма-каротаж основи з метою визначення щільності;

- метод крос-хол для визначення сейсмічної жорсткості масиву;

- метод спостереження природного імпульсного поля Землі;

- візуальний метод дослідження просторових структур після цементації методом глибинного буріння з відбором кернів і визначенням властивостей ущільненого ґрунту;

- геофізичні методи дослідження утворених в результаті високонапірної цементації структур;

- методи спостережень за осіданнями будівель та споруд в процесі та після підсилення основ;

- методи математичної статистики для обробки результатів експериментів, методи математичного моделювання при вирішенні задач визначення напружено-деформованого стану основ в процесі підсилення цементацією під високим тиском.

Наукова новизна одержаних результатів:

- виконано класифікацію методу цементації ґрунтових основ під високим тиском в загальному переліку методів поліпшення будівельних властивостей ґрунтів;

- вперше запропоновано фізичну модель та виконано математичну формалізацію процесу високонапірної цементації ґрунтових основ, яка полягає в тому, що для опису напружено-деформованого стану ґрунтових основ у процесі ін'єктування використано теорію невзаємопов'язаної фільтраційної консолідації з подальшими асимптотичними оцінками отриманих рішень та визначенням областей граничної рівноваги на основі просторового варіанту закону граничної рівноваги;

- вперше теоретичним шляхом виявлено напружено-деформований стан ґрунтової основи в процесі цементації під високим тиском і на цій підставі виявлено основні закономірності процесу: критичний тиск цементації; розміри заін'єктованої області основи; критична глибина занурення ін'єктора; час ін'єктування; деформації ґрунтової основи та розташованих на ній фундаментів, обумовлені ін'єктуванням під високим тиском;

- вперше експериментальним шляхом виявлено особливості поведінки ґрунтових основ у процесі їх високонапірної цементації, які полягають в тому, що встановлено закономірності розповсюдження розчину в залежності від тиску нагнітання, діаметру свердловини, глибини зони ін'єктування відносно поверхні або фундаменту, часу ін'єктування;

- вперше на основі теоретичних результатів запропоновані інженерні рішення для проектування підсилення основ цементацією під високим тиском, удосконалено та адаптовано методику розрахунку армованих основ, підсилених методом цементації;

- вперше отримані дані довготривалих спостережень за осіданням та кренами інженерних будівель та споруд в процесі підсилення та на підсилених основах і виконано їх порівняння з даними теоретичних досліджень.

Практичне значення одержаних результатів:

- розроблено методику визначення параметрів процесу високонапірної цементації ґрунтових основ для використання при проектуванні і вирішенні таких практичних завдань: підсилення основ фундаментів в різних геологічних умовах, в тому числі вище та нижче рівня підземних вод, стабілізації деформацій основ, стабілізації та виправленні кренів будівель і споруд; усуненні просадних властивостей ґрунтових основ у заданій області, створенні протифільтраційних завіс, кріпленні стінок котлованів; консервації радіоактивних відходів;

- розроблено та впроваджено в практику проектування інженерних методів підсилення основ методику визначення основних параметрів процесу цементації під високим тиском; удосконалено конструктивні рішення з підсилення основ за різними технологічними схемами;

- розроблено методику розрахунку армованих основ, підсилених методом цементації під високим тиском;

- визначено достовірність розрахунків підсилення основ цементацією під високим тиском в різних ґрунтових умовах при статичних та динамічних навантаженнях за даними довготривалих спостережень за осіданням будівель та споруд.

Результати дисертаційної роботи були використані при розробці таких нормативних документів: ДБН В 2.1-10-2009 «Основи та фундаменти споруд. Основні положення проектування»; Керівного документу «Моніторинг будівельних конструкцій АЕС. Основні положення. РД ЕО 0624-2005», затвердженого Міністерством палива та енергетики України, ДП НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ». Отримані наукові результати були використані при розробці проектів підсилення ґрунтових основ 55 об'єктів, у тому числі об'єкта «Укриття» на Чорнобильської АЕС.

Сумарний економічний ефект від впровадження результатів дослідження становить 7 млн. гривень.

Особистий внесок здобувача в наукових працях, опублікованих у співавторстві, полягає в:

- постановці і вирішенні задачі визначення розрахункового опору шаруватих основ, визначенні напружень та аналізі результатів теоретичних досліджень деформацій шаруватих основ [9, 10];

- постановці завдання експериментальних досліджень розвитку осідань при статичних та динамічних навантаженнях, аналізі результатів експериментальних досліджень [4, 28, 33, 35, 36, 37, 39, 42];

- розробці теоретичних основ визначення напружено-деформованого стану ґрунтової основи в процесі високонапірної цементації та основних параметрів процесу [23, 27, 31, 41];

- аналізі результатів довгострокових спостережень, аналізі методів підсилення основ, розробці алгоритмів підсилення основ у складних умовах і дослідного впровадження [5, 24, 25, 27, 29, 30];

- розробці методики розрахунку розвитку кренів на основі експериментальних досліджень [4, 32, 34].

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися на конференціях: Других Савіновських читаннях (м. Санкт-Петербург, 1997 р.), міжнародній практичній конференції «Ресурсоекономні матеріали, конструкції, будівлі та споруди» (м. Рівне, 1996 р.), X-XXI міжнародних науково-технічних конференціях «Стародубовські читання» (м. Дніпропетровськ, 2001-2011 рр.), II-IX міжнародних науково-практичних конференціях «Інноваційні технології життєвого циклу об'єктів житлово-цивільного, промислового і транспортного призначення» (м. Ялта, смт. Гаспра, 2001-2009, 2011 рр., м. Алушта 2010 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Мости та тунелі: теорія, дослідження, практика» (м. Дніпропетровськ, 2007 р.), міжнародному інтернет-семінарі «Проблеми механіки ґрунтів і горних порід » (м. Київ, 2011 р.).

Публікації. Основні положення і результати дисертаційної роботи опубліковані в 43 наукових працях, у тому числі 1 монографії, 1 нормативному документі, 1 керівному документі, 28 статтях, з яких 24 _ у наукових фахових виданнях, 12 тезах доповідей.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, восьми розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, одного додатку. Загальний обсяг дисертації - 379 сторінок. Дисертація містить 105 рисунків, 24 таблиці, додаток на 11 сторінках. Список використаних джерел включає 297 найменувань.

2. Основний зміст роботи

У вступі розкривається сутність і стан науково-прикладної проблеми зміцнення ґрунтових основ шляхом ін'єкції розчинів під високим тиском, обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, зазначено особистий внесок здобувача, наведено інформацію про апробацію результатів дисертації та публікації.

У першому розділі представлено аналітичний огляд робіт, присвячених методам поліпшення будівельних властивостей ґрунтових основ. Зважаючи на специфіку розв'язуваної проблеми, розглядалися такі напрями механіки ґрунтів і фундаментобудування: конструктивні методи підготовки та методи перетворення будівельних властивостей ґрунтових основ; особливості застосування ін'єкційних методів для вирішення геотехнічних завдань в різноманітних ґрунтових умовах; моделі і методи розрахунку напружено-деформованого стану ґрунтових основ при їх ін'єктуванні та подальшій роботі.

Пошуку раціональних методів перетворення та підвищення будівельних властивостей ґрунтових основ присвячені наукові праці М.Ю. Абелева, А.О. Бартоломея, І.П. Бойка, Ю.Л. Винникова, І.А. Ганічева, М.Н. Гольдштейна, Б.І. Далматова, М.Ф. Друкованого, М.Л. Зоценка, П.Л. Іванова, С.М. Клепікова, Б.Б. Корчевського, В.І. Крутова, П.О. Коновалова, І.Я. Лучковського, І.М. Литвинова, М.М. Маслова, О.В. Новського, О.О. Петракова, Б.А. Ржаніцина, Ю.Ф. Тугаєнка, Г.І. Чорного, В.І. Фєкліна, В.Б. Швеця, В.С. Шокарева та інших провідних учених та спеціалістів. Експериментально встановлено, що у ряду способів перетворення будівельних властивостей ґрунтових основ метод цементації під високим тиском слід класифікувати як комбінований, виходячи з таких передумов: цементація супроводжується фізико-хімічними процесами, в результаті яких відбувається утворення нових і зміцнення старих зв'язків між частинками ґрунту і має місце процес закріплення ґрунтів; під впливом підвищеного надлишкового тиску при цементації відбувається ущільнення основи, при проникненні розчину створюється просторова структура, яка включає регулярно розташовані вертикальні армуючі елементи підвищеної міцності з цементної суміші та хаотично розташовані вертикальні, горизонтальні і похилі прошарки, що вказує на ознаки конструктивних методів армування основи.

Аналіз досліджень щодо методів ін'єкційного закріплення ґрунтів і цементації під високим тиском для закріплення основ в різних ґрунтових умовах, виконаних В.П. Ананьєвим, В.В. Аскалоновим, Ю.А. Багдасаровим, В.А. Богомоловим, Г. І. Банніковим, С.Ф. Власовим, С.Д. Воронкевичем, А.Ж. Жусуббековим, М.Л. Зоценком, А. Камбефором, Х. Клаусом, В.В. Лушниковим, М. І. Нікітенком, М. Л. Нуждіним, В.І. Осиповим, А. Е. Смолдиревим, Є. А. Сорочаном, О. О. Петраковим, В.П. Петрухіним, В.П. Писаненко, А.І. Поліщуком, Ю.А. Полозовим, Б.А. Ржаніциним, В.М. Уліцьким, К. Ш. Шадунцем, В. Б. Швецем, В.А. Хімяляйненим, T. Hanna, L. Hobst, V. Farcas та іншими авторами, дозволив зробити висновки, що за підходами до влаштування та підсилення основ ін'єктуванням різноманітних розчинів можуть бути виділені дві групи методів: по-перше, просочення та насичення ґрунту, для якого отримані достатньо близькі в структурному відношенні рішення з визначення радіусу розповсюдження, загальним в яких є те, що розповсюдження ін'єкційного розчину ототожнюється з рухом рідини, різниця полягає в прийнятих законах ламінарного або турбулентного руху; оскільки в'язкість розчинів збільшується в часі, просочування для насичення ґрунту за границею невеликого об'єму приводить до розривів, що протипоказано в даних методах; по-друге, ціленаправлене руйнування структури ґрунту з заповненням порожнини цементними або іншими твердіючими розчинами; в частині цементації явище розриву відоме достатньо давно і, якщо він не протипоказаний умовам безпечності робіт та стійкості об'єкту, розрив характеризується дослідниками як позитивне явище.

Однією із головних переваг методу цементації є технічна простота, зручність використання та надійність отриманого результату. Спосіб економічний, екологічно безпечний для навколишнього середовища. З використанням методу високонапірної цементації в даний час вирішується широке коло завдань механіки ґрунтів та фундаментобудування: підсилення ґрунтових основ; усунення їх просадних властивостей; підсилення фундаментів і зміна характеристик ґрунтів основи; ліквідація аварійних ушкоджень фундаментів та основ, стабілізація осідань та кренів будівель, кріплення стінок котлованів і підсилення підземних виробок; влаштування протифільтраційних завіс.

З достатнім ступенем точності характеристики властивостей ґрунтових основ після їх високонапірної цементації можна визначати як середньозважені з урахуванням міцного розчину і ущільненого ґрунту. Основними схемами процесу можуть бути прийняті апробовані методи за технологією "згори-донизу" і "знизу-вгору".

На жаль, існуючі в даний час методики визначення параметрів процесу високонапірної цементації ґрунтових основ не дозволяють дати відповіді на такі запитання: на яку відстань пошириться водно-цементно-силікатний розчин при заданому тиску ін'єктування і з якої мінімальної глибини можна його виконувати, що станеться при нагнітанні розчину під підошву фундаменту і на яку висоту під впливом заданого тиску нагнітання підніметься поверхня або фундамент, скільки часу слід проводити ін'єктування для досягнення заданих характеристик підсилення основи. Невизначеним є питання, як на результатах буде позначатися діаметр свердловини і довжина області ін'єктування та яким чином перераховані параметри процесу залежать від деформаційних, фільтраційних властивостей ґрунту та характеристик міцності, а також текстурних особливостей будови ґрунтової товщі.

Подальший аналіз літературних джерел був направлений на вибір моделі ґрунтової основи, яка дозволила б в аналітичному вигляді визначити параметри процесу цементації ґрунтових основ під високим тиском. Аналіз робіт І.П. Бойка, Ю.Л. Винникова, С.С. Вялова, М.Н. Гольдштейна, Ю.К. Зарецького, О.О. Петракова, Г.І. Тер-Мартиросяна, К. Терцагі, В. А. Флоріна, М.А. Цитовича, В.Г. Шаповала, В.Б. Швеця, О.В. Школи та інших авторів дозволив зробити висновок, що для опису напружено-деформованого стану ґрунтових основ у процесі ін'єктування доцільно використовувати модель пружного ізотропного водонасиченого середовища, поведінка якого під навантаженням підпорядковується узагальненому закону Гука, а рух рідини в цьому середовищі _ закону Дарсі. В якості розрахункової може бути використана теорія невзаємопов'язаної фільтраційної консолідації.

Для опису процесу утворення в основі областей граничної рівноваги доцільно використати просторовий варіант закону граничної рівноваги Кулона.

У другому розділі представлено матеріали досліджень, спрямованих на розробку фізичної моделі і математичну формалізацію процесу цементації ґрунтових основ під високим тиском. В якості розрахункової схеми прийнято ізотропне водонасичене середовище зі змінним коефіцієнтом фільтрації і, відповідно, консолідації.

Розглянуто декартову, циліндричну (з осьовою симетрією) і сферичну (з центральною симетрією) системи координат. Зокрема, у сферичній системі координат з осьовою симетрією (рис. 1) система, що описує процес ін'єктування основи, має вигляд:

;

;

;

;

;

; ; ;

;

,

де і - константи Ламе;

і - відповідно модуль загальної деформації і коефіцієнт Пуассона основи;

- переміщення в напрямку осі ;

- напруження (див. рис. 1);

, , - відносні деформації в напрямку координатних осей;

- об'ємна відносна деформація;

- об'ємне напруження;

Р - тиск в момент нагнітання водно-цементно-силікатної суміші на відстані в момент часу ;

- змінний в часі просторовий коефіцієнт консолідації основи;

- коефіцієнт фільтрації;

- питома вага водно-цементно-силікатної суміші.

Аналогічні системи рівнянь рівноваги і стану отримані в декартовій та циліндричній (з осьовою симетрією) системах координат. Ці результати узагальнені на основи з шаруватою текстурою. Також представлено початкові і граничні умови процесу ін'єктування ґрунтових основ.

Зроблений висновок про те, що отримані системи рівнянь мають складний і громіздкий вигляд, в силу чого вони потребують спрощення. Іншими словами, виникла необхідність побудови загальних рішень системи рівнянь (1).

У третьому розділі викладено матеріали побудови загальних рішень систем рівнянь ін'єктування ґрунтових основ у декартовій, циліндричній (з осьовою симетрією) і сферичній (з центральною симетрією) системах координат. Зокрема, у сферичній системі координат з центральною симетрією загальне рішення було отримано у вигляді:

;

;

;

;

; ; ;

;

;

.

Для побудови частинних розв'язків до системи рівнянь (2) слід додати початкові і граничні умови.

У четвертому та п'ятому розділах представлено матеріали побудови частинних розв'язків задачі ін'єктування ґрунтових основ. Зважаючи на геометричні особливості розв'язуваної задачі, розглянуто циліндричну (з осьовою симетрією, розділ 4) і сферичну (з центральною симетрією, розділ 5) системи координат. Зокрема, у сферичній системі координат з центральною симетрією (рис. 2) частинні розв'язки для порового тиску і радіального переміщення при постійному коефіцієнті консолідації були отримані у вигляді:

де , і - див. рис. 2;

-

Размещено на http://www.allbest.ru/

параметр, що має розмірність часу;

- додатковий інтеграл ймовірності.

На цій підставі в припущенні про малу величину коефіцієнта фільтрації були розраховані теоретичні значення таких параметрів процесу високонапірної цементації основи: час виконання цементації; критичний тиск та критична глибина розташування зони цементації відносно поверхні або підошви фундаменту.

Виконано асимптотичний аналіз отриманих таким чином рішень для випадків малого та великого значень коефіцієнта консолідації основи.

У шостому розділі наведено методики і представлено результати виконаних експериментів з цементації ґрунтових основ під високим тиском. Цементація здійснювалася за схемами "згори-донизу" (рис. 3) і "знизу-вгору" (рис. 4).

Перед проведенням експериментів визначалися фізичні, деформаційні характеристики і характеристики міцності ґрунтів основи. В експериментальних дослідженнях варіювалися такі параметри: властивості ґрунтових основ; тиск ін'єктування; діаметр свердловини, в яку проводиться нагнітання водно-цементної суміші; висота зони ін'єктування; час ін'єктування розчину.

Після цього закріплена основа витримувалася не менше 28 діб, в подальшому проводилося дослідження її властивостей, структурних і текстурних особливостей.

Рис. 1. Розрахункова схема процесу ін'єктування:

а-фактична розрахункова схема; б-наближена розрахункова схема; 1 - основа, 2 - свердловина, 3 - обсадна труба або ін'єктор, 4 - зона ін'єктування.



Рис. 2. Цементація основи під високим тиском за схемою "згори-донизу":

а) розбурювання свердловини, установка кондуктора і цементація;

б) розбурювання бетонної пробки, свердловини і подальша цементація;

г) розбурювання бетонної пробки, свердловини і третя цементація; 1 - існуючий фундамент; 2 - свердловина в основі до закріплення; 3 - свердловина в процесі цементації; 4 - закріплена основа; 5 - штанга; 6 - шнек; 7 - кондуктор; 8 - шланги для подачі суміші.

Рис. 3. Схема високонапірної цементації "знизу-вгору":

1 - основа природної структури; 2 - ін'єкційна труба; 3 - зона ін'єктування;

4 - напрямок руху ін'єктора; 5 - область закріпленої основи.

Для визначення властивостей основи після закріплення використовувалися такі методи: візуальний контроль; геофізичні методи (сейсмічного прозвучування, гамма-каротаж, крос-хол, метод спостереження природного імпульсного поля Землі та інші), стандартні методи відбору зразків ґрунту і його лабораторних випробувань, методи відбору та випробувань жорстких цементних включень. Для виявлення текстурних особливостей основи після високонапірної цементації виконувалася проходка шурфів, вимірювання та фотофіксація утворених структур, дослідження відібраних з ґрунтової товщі кернів (рис. 5, 6).

Експериментальні дослідження показали, що: при малій глибині занурення ін'єктора в основу може відбуватися прорив суміші, яка нагнітається, на поверхню; у разі значної міцності ґрунтів основи і при великих глибинах нагнітання суміш може не поширюватися за межі свердловини, аналогічна картина має місце при малих значеннях тиску нагнітання.

Аналіз отриманих при експериментальних дослідженнях структур основи, утворених в процесі цементації під високим тиском, дозволив встановити, що залежно від властивостей ґрунту і параметрів процесу високонапірної цементації можливі такі варіанти: розчин, що нагнітається в основу, не залишає меж свердловини; утворюється просторова структура, яка складається з центрального стрижня (забетонованої свердловини), а також горизонтальних і похилих прошарків бетонного каменю за межами свердловини; в основі за межами свердловини утворюються вертикальні, похилі і горизонтальні жили, при певних умовах керни мають шарувату текстуру, в якій прошарки розчину чергуються з прошарками ущільненого ґрунту методом високонапірної цементації основи (просторова структура):

Зроблено висновки, що при високонапірній цементації ґрунтової основи її міцність зазвичай підвищується на 20...50%, а модуль деформації зростає на 70...200%, при цьому існує можливість усунення просадкових властивостей ґрунту, зміцнення ґрунту в основі або її локальній зоні.

Зважаючи на високу неоднорідність процесу цементації під високим тиском, необхідно розробити методику визначення основних технологічних параметрів процесу з ін'єкції масивів.

В сьомому розділі представлено матеріали перевірки результатів теоретичних досліджень на адекватність експерименту і розроблено на цій підставі методику розрахунку параметрів процесу високонапірної цементації ґрунту та розрахунку вже підсилених основ.

Суть запропонованої методики визначення параметрів процесу високонапірного ін'єктування полягає в наступному.

1. Приводяться загальні відомості та положення. Призначаються вихідні дані.

1.1. При визначенні коефіцієнта просторової консолідації константи Ламе і визначаються за формулами:

,

де Е - модуль загальної деформації;

- коефіцієнт Пуассона.

1.2. При розрахунку деформацій, обумовлених високонапірним ін'єктуванням, модуль зсуву приймається рівним .

1.3. Модуль загальної деформації приймається відповідно до вимог ДБН, а коефіцієнт Пуассона приймається рівним: для великоуламкових ґрунтів; для пісків і супісків; для супісків; для глин.

1.4. За характеристики міцності основи приймається кут внутрішнього тертя і питоме зчеплення , які визначаються для інтервалу довірчої ймовірності .

1.5. Питоме зчеплення сипучих ґрунтів приймається не менше 2 кПа для великоуламкових ґрунтів та 3 кПа для гравелистих і великозернистих пісків.

1.6. Питома вага ґрунту приймається згідно з рекомендаціями ДСТУ для інтервалу довірчої ймовірності . Якщо питома вага ґрунту використовується для визначення критичного значення тиску ін'єктування, то при переході від нормативного значення питомої ваги до розрахункового використовується понижуючий коефіцієнт безпеки по грунту.

1.7. Якщо основа має шарувату текстуру (тобто її властивості неоднорідні в плані і по глибині), замість фактичних значень , , , і приймаються їх середньозважені значення, розраховані за формулами

;

де n - число ґрунтових шарів у межах відрізка прямої від центру області ін'єктування до розрахункової точки (рис. 8);

- довжина i-того елементарного відрізка, в межах якого значення характеристики, що осереднюється, дорівнює , , , , .

2. Критичний тиск ін'єктування при відомій відстані між свердловинами (рис. 5) слід визначати за формулою :

де - ефективний радіус (рис. 9);

- показник консистенції;

- коефіцієнт пористості.

Коефіцієнт слід приймати згідно з отриманим значенням, приведеним в таблиці 1.

Таблиця 1 Значення коефіцієнту k1

№ з/п	Найменування ґрунту	Значення безрозмірного коефіцієнту k1
1	Глинистий ґрунт
2	Пісок

3. Критичну (тобто мінімальну) глибину занурення в основу кондуктора при ін'єктування основи за схемою "зверху вниз" залежно від розрахункової схеми слід визначати за формулами:

- для схеми на рис. 10а за формулою:

;

- для схеми на рис.10б за формулою:

.



Рис. 6. Розрахункова схема для визначення тиску ін'єктування при відомих відстанях між свердловинами і діаметрах свердловин:

1 - свердловина, 2 - заін'єктована зона.

4. Час ін'єктування слід визначати за формулою:

;

де - час ін'єктування;

;

- відстань від осі свердловини до розрахункової точки;

;

- коефіцієнт, який слід приймати за таблицею 2.

При підсиленні основ високонапірним ін'єктуванням коефіцієнти консолідації в залежності від тиску нагнітання слід приймати за таблицею 3.

Таблиця 2 Значення коефіцієнту k2

	Залежність коефіцієнту від ступеню консолідації основи
	0,7	0,8	0,9	0,99

Таблиця 3 Залежність коефіцієнту просторової консолідації від тиску нагнітання суміші

Найменування ґрунту	Коефіцієнт просторової консолідації [м2/час] при тиску ін/єктування, P [кПа]
Піски середні, дрібні та пилуваті	при ;
Супіски, суглинки та глини	при

Викладено методику і представлено результати визначення, що входять до формул (5), (6) і (7) емпіричних показників ступеня n (їх теоретичне значення дорівнює трьом).

Суть запропонованої методики розрахунку підсилених з використанням методу високонапірної цементації основ полягає в наступному.

1. Формуються вихідні дані та загальні відомості.

1.1. Підсилену ґрунтову товщу слід розглядати як армоване середовище, що складається із заповнених міцним матеріалом свердловин, через які здійснюється ін'єктування (арматури) і ущільненого ґрунту (матриці).

1.2. Слід розрізняти міцнісні і деформаційні властивості ґрунту і арматури. Їх необхідно визначати стандартними методами після завершення процесу ін'єктування і набору цементним каменем (арматурою) розрахункової міцності.

1.3. За розташуванням в ґрунтовій товщі слід виділяти вертикальні та похилі армуючі елементи (рис. 11).

1.4. Зміцнену армуючими елементами основу слід розраховувати за першою (міцністю) і другою (деформаціями) групами граничних станів.

1.5. Розрахунок за першою групою граничних станів полягає у визначенні несучої здатності і міцності основи, а також армуючих елементів.

Розрахунок за другою групою граничних станів полягає у визначенні деформацій армованої основи і їх зіставленні з граничними для проектованої споруди. ґрунтовий цементація тиск ін'єкція

2. Розрахунок армованих основ за несучою здатністю.

2.1. Несучу здатність основ, підсилених методом високонапірної цементації, слід визначати експериментально, шляхом їх статичних випробувань дослідними штампами. В цьому випадку немає необхідності визначати несучу здатність армуючих елементів за матеріалом.

2.2. Не залежно від вигляду і розташування в просторі армуючих елементів, несучу здатність основи по першій групі граничних станів допускається визначати розрахунковим шляхом при використанні як розрахункових характеристик міцності неармованої основи. В цьому випадку також немає необхідності визначати несучу здатність армуючих елементів за матеріалом.

2.2. Не залежно від вигляду і розташування в просторі армуючих елементів, несучу здатність основи по першій групі граничних станів допускається визначати розрахунковим шляхом при використанні як розрахункових характеристик міцності неармованої основи. В цьому випадку також немає необхідності визначати несучу здатність армуючих елементів за матеріалом.

3. Розрахунок деформацій армованих основ.

3.1. В результаті розрахунку необхідно добитися виконання умов:

,

де S - розрахункове осідання;

Su - граничне значення сумісної деформації основи та будівлі для даного класу будівель;

ч =Vарм/Vгр - коефіцієнт, що характеризує долю армуючих елементів у даному об'ємі ґрунту;

Vарм - об'єм арматури у даному об'ємі ґрунту;

Vгр - об'єм ґрунту у межах заармованої товщі;

Rг- розрахунковий опір неармованого ґрунту під підошвою фундаменту;

Rу- те саме, під підошвою умовного фундаменту на рівні нижніх кінців армуючих елементів;

Rа - розрахунковий опір під підошвою фундаменту фіктивної основи, яка має властивості матеріалу армуючих елементів;

- середній тиск під підошвою фундаменту;

Pу - те саме, під підошвою умовного фундаменту на рівні нижніх кінців армуючих елементів;

S=Sг+Sа - розрахункове осідання основи;

Sг - осідання неармованої частини основи, яка входить в стиснену товщу основи;

Sа - те саме, армованої частини основи.

3.2. Розрахунковий опір фіктивного (Rа) та неармованого (Rг) основ фундаменту, а також розрахунковий опір умовного фундаменту Rуг слід визначати згідно з методикою, викладеною в ДБН В.2.1-10-2009.

3.3. Розміри підошви на рівні нижніх кінців армуючих елементів слід визначати як для пальових фундаментів відповідно до вимог норм.

3.4. При розрахунку осідань армовану основу слід розглядати як фіктивне трансверсально-ізотропне середовище з відмінними один від одного модулями деформації у вертикальному (Ев*) і горизонтальному (Ег*) напрямку та приведеними характеристиками.

3.5. Питому вагу фіктивного трансверсально-ізотропного середовища незалежно від розташування армуючих елементів слід визначати за формулою:

.

3.6. В разі армування основи вертикальними елементами модулі загальної деформації фіктивного трансверсально-ізотропного середовища і його коефіцієнт анізотропії слід визначати або експериментально, або за формулами:

,

де Ев* - значення приведеного модуля загальної деформації у вертикальному напрямку;

Ег* - значення приведеного модуля загальної деформації у горизонтальному напрямку;

ч - див. пояснення до формули (8);

Ег - модуль загальної деформації ґрунту;

Еа - модуль загальної деформації арматури;

ч - показник анізотропії.

3.7. У випадку армування основи похилими елементами, кут нахилу яких до горизонту дорівнює в, модулі загальної деформації фіктивного трансверсально-ізотропного середовища і його коефіцієнт анізотропії слід визначати або експериментально, або за формулами:

,

де в - кут нахилу армуючого елементу до горизонту.

3.8. Осідання неармованої частини ґрунтової товщі слід визначати за формулою (Д.1) ДБН В.2.1-10-2009.

3.9. При розрахунку осідань армованої частини ґрунтової товщі коефіцієнт загасання напруги на вертикалі, що проходить через центр фундаменту, слід визначати за формулою:

,

де та - відповідно ширина і довжина завантаженої розподіленим навантаженням прямокутної області; з=L/b, о=2z/b.

У восьмому розділі представлено матеріали досліджень особливостей використання методу цементації під високим тиском в складних ґрунтових умовах для вирішення різноманітних інженерних завдань та впровадження викладених у дисертаційній роботі результатів у практику будівництва на таких основних об'єктах:

- підсилення основи пальових фундаментів будівлі лабораторного корпусу в м. Дніпропетровську, складеної просідаючими лесовими супісками методом цементації «знизу-вгору» на глибинах 19-24 м від поверхні, де закріплена зона лесових просадкових супісків нижче уширення паль, стабілізовано осідання та крен будівлі; підсилення основи пальових фундаментів семиповерхової будівлі в водонасичених супісках та пісках на глибинах 10-14 м методом цементації «згори-вниз» із стабілізацією нерівномірних осідань;

- підсилення основи стрічкових фундаментів будівлі в м. Дніпропетровську при влаштуванні тунелю в водонасичених різнорідних грунтах та розущільнення основи;

- підсилення піщаної водонасиченої основи фундаменту турбоагрегату №4 Трипільської ТЕС на глибинах 4-10 м, де стабілізовано осідання фундаменту та підвищено динамічну жорсткість основи в обмеженій зоні;

- стабілізація кренів та осідань водонапірної башти в м. Мена методом цементації «знизу-вгору» водонасичених лесових супісків та суглинків на глибину до 10 м;

- корпусу 4 Нікопольського заводу нержавіючих труб підсилення основи під фундаменти пресової лінії, складеної просадковими ґрунтами 2 типу в діючому цеху без зупинки виробництва. Проведено підсилення основи методом цементації «згори-донизу» на глибину до 12,0 м. Отримано достатньо однорідний масив з усуненням просадних властивостей ґрунту на зазначену глибину. Забезпечено нормальну експлуатацію унікального обладнання;

- закріплення основи санпропускника на 1480 осіб Чорнобильської АЕС шляхом підготовки основи, складеної насипними ґрунтами з радіоактивними відходами (РАВ), методом цементації на глибину до 6,5 м з фундаментної плити і встановленими в ній кондукторами за технологією «згори-донизу» для запобігання забруднення та підсилення основи. Забезпечено однорідність і високу несучу здатність основи при нормальній експлуатації споруди ;

- підготовка основи, складеної насипними ґрунтами (піски дрібні та пилуваті, супіски, гравій, будівельне сміття) з радіоактивними відходами (РАВ), методом цементації на глибину до 7,5 м з фундаментної плити і встановленими в ній кондукторами за технологією «згори-донизу» для підвищення несучої здатності основи. Забезпечено однорідність і високу несучу здатність основи при нормальній експлуатації Західної стінки - унікальної захисної споруди.

Аналіз отриманих на вказаних об'єктах результатів, а також досвід високонапірної цементації основ 55 об'єктів з подальшим геотехнічним моніторингом за ними дозволив зробити висновок, що метод високонапірної цементації може бути успішно використаний для вирішення таких завдань механіки ґрунтів і фундаментобудування: підсилення основ фундаментів; стабілізація (в окремих випадках виправлення) кренів і нерівномірних деформацій будівель і споруд; усунення просадних властивостей ґрунту в заданій області основи; усунення аварійних відмов ґрунтових основ, створення протифільтраційних завіс та ліквідація суфозійного розущільнення ґрунту, кріплення стінок котлованів; консервація радіоактивних відходів; зміна жорсткості основ з метою зміни частот власних коливань фундаментів під машини і обладнання.

Впровадження в практику проектування та будівництва розробленої методики визначення параметрів процесу цементації ґрунтових основ під високим тиском та їх підсилення дозволило отримати економічний ефект у розмірі 7 млн. гривень.

Висновки

На підставі виконаних досліджень, викладених у дисертації, сформульовані та обґрунтовані наукові засади, сукупність яких можна кваліфікувати як створення методології проектування закріплення основ будівель та споруд ін'єкцією розчинів під високим тиском, та розрахунків основ після підсилення, що знайшло відображення в наступному:

1. Метод високонапірної цементації має ознаки конструктивних та фізико-хімічних методів перетворення будівельних властивостей ґрунтових основ, а також елементи, властиві методам ущільнення та армування ґрунтів. У зв'язку з цим його слід класифікувати як комбінований метод перетворення будівельних властивостей ґрунтових основ.

2. До переваг методу цементації основ під високим тиском відносяться повна відсутність динамічних дій на ґрунт і в цьому зв'язку можливість використання даного методу при реконструкції будівель і споруд, а також проведенні робіт в умовах щільної міської забудови та діючих підприємств, підсиленні основ будівель, що інтенсивно деформуються. Достатньо важливим є технічна простота, зручність використання та надійність отриманого результату. Процес ін'єктування супроводжується комбінованим впливом на ґрунт, що містить у собі утворення нових та зміцнення старих зв'язків між частками, ущільнення основ під впливом підвищеного надлишкового тиску в цементному розчині, що нагнітається, створення просторової структури, яка включає в себе регулярно розташовані вертикальні армуючі елементи підвищеної міцності з цементної суміші і хаотично розташовані горизонтальні, вертикальні та похилі прошарки, що зумовлює відносно високу міцність закріпленого таким способом основи.

3. Обґрунтовано можливість усунення даним методом просадних властивостей ґрунту, консервації радіоактивних та інших відходів без їх розробки, виправлення або стабілізації даним методом осідань та кренів будівель і споруд, можливість проведення робіт з підсилення основ як вище, так і нижче рівня підземних вод. На основі експериментальних досліджень встановлено, що підсилення основ може виконуватись водно-цементними розчинами за технологічними схемами цементації «згори-донизу» та «знизу вгору» під високим тиском.

4. При дослідженні текстури та механічних характеристик підсилених з використанням методу високонапірної цементації основ було встановлено, що властивості ґрунту після його перетворення залежать від таких параметрів процесу, як: діаметр свердловин; довжина ділянки свердловини, на якій виконується ін'єктування; тиск, при якому проводиться ін'єктування; час ін'єктування; в'язкість розчину, яким проводиться ін'єкція (ця характеристика тісно пов'язана з коефіцієнтом фільтрації і, як наслідок, з коефіцієнтом просторової консолідації); крок розстановки свердловин, через які нагнітається розчин (цей технічний параметр тісно пов'язаний з радіусом проникнення розчину в ґрунт).

5. В частині теоретичного обґрунтування запропоновано фізичну модель процесу ін'єктування ґрунтових основ і на цій основі проведено математичну формалізацію процесу, яка полягає в отриманні рішень на основі теорії невзаємопов'язаної фільтраційної консолідації з подальшими асимптотичними оцінками рішень та визначенням областей граничної рівноваги на основі просторового варіанту закону граничної рівноваги.

6. Отримано системи рівнянь стану і рівноваги у декартовій, сферичній та циліндричній системах координат, що дозволяють визначати напружено-деформований стан однорідних ґрунтових основ у процесі їх високонапірної цементації. Отримані результати узагальнені на випадок основ з шаруватою текстурою.

7. Сформульовано початкові і граничні умови та системи диференціальних рівнянь, необхідні для визначення напружено-деформованого стану ґрунтових основ у процесі їх цементації розчинами під високим тиском.

8. Досліджено загальний випадок напружено-деформованого стану ґрунтових основ в процесі їх високонапірної цементації та виконано асимптотичний аналіз напружено-деформованого стану ґрунтової основи в процесі цементації при дуже малому і дуже великому коефіцієнті фільтрації, на основі чого зроблено висновок про те, що при значному тиску грунт веде себе як об'ємно нестислива рідина з коефіцієнтом Пуассона н=0,5.

9. Встановлено умови виникнення зон граничної рівноваги ґрунтової основи в процесі її цементації під високим тиском і на цій підставі отримано формули, які дозволяють визначати зони граничної рівноваги, тобто зони розповсюдження розчину від ін'єктора в залежності від діаметру свердловини та тиску нагнітання.

10. Розроблено теоретичні основи методики розрахунку параметрів процесу високонапірної цементації ґрунтових основ, які полягають в тому, що з використанням характеристик міцності ґрунту, отриманих на основі стандартних випробувань, визначаються значення технологічних параметрів процесу високонапірної цементації ґрунтових основ, а саме: діаметр свердловини, крок ін'єкторів, висота зони цементації, тиск та час виконання цементації на окремих інтервалах для отримання проектних зон закріплення основи. Отримані результати адаптовані для їх використання в реальних ґрунтових умовах шляхом введення визначених коефіцієнтів умов роботи в залежності від виду ґрунтів, що цементуються.

11. Розроблено методику розрахунку підсилених методом високонапірної цементації ґрунтових основ, яка дозволяє при проектуванні врахувати ефект армування основи і виконати розрахунки міцності та деформацій на підставі запропонованих підходів до визначення приведених характеристик закріпленої основи.

12. З використанням розроблених наукових принципів і практичних методів високонапірної цементації виконано підсилення основ фундаментів 55 об'єктів. Економічний ефект від впровадження розробки склав 7 млн. гривень.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Головко С.И. Теория и практика усиления грунтовых оснований методом высоконапорной цементации: Монография / С.И. Головко. - Днепропетровск: Пороги, 2010. - 247 с.

2. Основи та фундаменти споруд. Основні положення проектування: ДБН В.2.1-10-2009 / [Матвєєв І., Соловйова Г., Петраков О., Черній Г., Розенфельд І., Слісаренко Ю., Абросімов В., Мар'єнко М., Токарєв В., Степура І., Трегуб А., Калінічук Д., Іщенко Ю., Мелашенко Ю., Гречко В., Слісаренко В., Романов С., Баглай А., Галінський О., Писанко М., Поляков Г., Гудков Б., Селезньов В., Афанасьєв Г., Розенвасер Г., Жигав В., Чернишов Ю., Бережной П., Бойко І., Корнієнко М., Швець В., Шаповал В., Головко С., Зоценко М., Винников Ю., Барзилович Д., Дружко Є., Яркін В., Фролов Е., Кушнір С., Лучковський І., Снєжко О., Кільвандер Е., Школа О., Новський О., Тугаенко Ю., Догадайло А., Банах В., Руденко А., Марков А., Банах А., Полозов Ю., Лазебнік О., Жеребятьєв О., Шнелер В., Басін М., Светницький С., Демчишин М., Стрижельчик Г., Дубравський М.]. - Офіц. вид. - К.: Мін-во регіонального розвитку та будівництва України, 2009. - 78 с. - (Нормативний документ Мінрегіонбуду України. Державні будівельні норми).

3. Мониторинг строительных конструкций АЭС. Основные положения: РД ЭО 0624-2005: Руководящий документ / [Николаев В.Б., Миренков А.Ф., Николаев Д.В., Олимпиев Д.Н., Щербина В.И., Калиберда И.В., Бедняков В.Г., Коробов Н.Д., Пучков В.В., Бауск Е.А., Головко С.И., Савицкий Н.В., Бауск А.Е., Власенко Н.И., Замараев А.А., Порозов Ю.П., Семенюк М.М.]. - К.: Министерство топлива и энергетики Украины, ГП НАЭК «ЭНЕРГОАТОМ», 2006. - 54 с.

4. Головко С.И. Длительные деформации оснований жилых зданий на склоне балки / С.И. Головко. В.Б. Швец // Будівельні конструкції. - К.: НДІБК, 2000. - Вип. 53, кн. 2. _ С. 243-248.

5. Головко С.И. Инженерная защита склонов г. Днепропетровска от опасных геологических процессов / И.И. Куличенко, В.И. Большаков, Н.В. Савицкий, В.Б. Швец, С.И. Головко, Ю.Н. Никифоров // Строительство, материаловедение, машиностроение. - Днепропетровск: ПГАСиА, 2000. _ Вып.11. _ С. 33-36.

...