Методичні основи регенерації та реконструкції класицистичних площ (на прикладі міст Центральної та Південної України)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

УДК 72.03:711.424:719

МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ РЕГЕНЕРАЦІЇ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ КЛАСИЦИСТИЧНИХ ПЛОЩ (на прикладі міст Центральної та Південної України)

18.00.01 - Теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата архітектури

Ревський Іван Сергійович

Київ 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Київському національному університеті будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник:

доктор архітектури, професор Єжов Валентин Іванович - завідувач кафедри основ архітектури та архітектурного проектування Київського національного університету будівництва і архітектури

Офіційні опоненти:

доктор архітектури, професор Бевз Микола Валентинович, завідувач кафедри реставрації і реконструкції архітектурних комплексів Національного університету «Львівська політехніка», м. Львів

кандидат архітектури Лещенко Нелля Арсентіївна, головний архітектор ТОВ «Ардис», м. Київ

Захист відбудеться 6 жовтня 2011 р. о 13.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.056.02 у Київському національному університеті будівництва і архітектури за адресою: 03680, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 31, ауд. 466

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету будівництва і архітектури, 03680, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 31

Автореферат розісланий 6 вересня 2011 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.В. Товбич

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

В умовах прискореного темпу змін життєвих умов суспільства питання охорони культурної спадщини є надзвичайно актуальним та важливим. Про це свідчать численні документи Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО) та Міжнародної ради з питань пам'яток і визначних місць (ІКОМОС). У контексті дослідження поняття „регенерація”, окрім прямого значення, тобто саме відтворення втрачених елементів планування та забудови, ще має на увазі загальний напрям або дух реконструктивного втручання в розпланування та забудову класицистичних площ.

У даний час в Україні в зв'язку з конкретною соціально-економічною ситуацією відбувається процес активної поліфункціональної модернізації історично цінної забудови. Цей процес відбувається тим інтенсивніше і різноманітніше, чим ближче забудова до громадського центру міста і найбільш розгорнений в самому центрі, котрий, як правило, містить в собі історичний центр і історичне ядро. Тому цілком очевидно, що реконструктивні заходи в історичному міському середовищі і, перш за все, в центрі, що виконані без системного історико-архітектурного аналізу та без науково обґрунтованої методики регенерації та реконструкції, можуть призвести до втрати ним своїх специфічних ознак.

Особливо обережного втручання вимагають центри міст з класицистичною основою розпланування і забудови, оскільки їх архітектурно-містобудівна організація базується на принципах строгої композиційно-просторової ієрархії. Основою цієї ієрархії в генпланах служили просторово-планувальні вузли (в основному площі), а в забудові - ансамблі (в основному на площах), у формування яких закладалася ідея створення об'ємно-просторової композиційної системи із чітко послідовним співпорядкуванням її елементів. Саме забудова площ в епоху класицизму проектувалася, насамперед, в якості головних міських ансамблів, в яких чітко виявлялися домінанта всієї площі, композиційно провідні будівлі по сторонах площі і відповідні композиційно-видові зв'язки між ними, які визначалися типами (умовами) візуального сприйняття.

Актуальність теми. Сьогодні багато площ, що з'явилися в містах України за доби класицизму, не представляють повною мірою той ансамблевий, композиційно цілісний задум, який закладався в основу їх проектної розробки. Одні класицистичні ансамблі площ згодом були значно спотворені і в істотній мірі втратили композиційну першооснову забудови, хоча в цілому самі площі зберегли свої початкові розпланувальні габарити і композиційно-планувальні ознаки. Інші класицистичні ансамблі площ з тих або інших причин остаточно не склалися, хоча в нинішній забудові площ дотепер часто присутні первинні елементи первісної ансамблевості. З одного боку, такі площі класицизму і у наш час є найважливішими містобудівними вузлами і провідними композиційно-планувальними компонентами в структурі центральної частини історичних міст. З другого боку, існуюча забудова переважної більшості таких площ не відповідає традиційному для містобудування класицизму принципу ансамблевої організації, тобто композиційній єдності планування і забудови площі. Особливо наочно така ситуація представлена в містах регіону, який часто в історико-архітектурній науці називається Північним Причорномор'ям. Майже всі ці міста були засновані наприкінці ХVIII ст., тобто саме за доби класицизму, і до теперішнього часу зберегли свою класицистичну планувальну першооснову, у тому числі і площі. Тому особливо в цих містах надзвичайно актуальна проблема регенерації історичних районів і відповідно композиційної реновації історичних архітектурних комплексів і, в першу чергу, ансамблів площ з метою відтворення в новій якості їх історичних композиційних характеристик. У зв'язку з цим значно зростає необхідність наукового підходу до цієї комплексної проблеми.

Серед праць науковців, що розглядали питання, пов'язані з історичним архітектурним середовищем та з охороною й сучасним використанням архітектурної спадщини, можна виділити роботи Ю. Асєєва, М. Бевза, В. Вечерського, Є. Водзинського, М. Гуляницького, О. Гутнова, В. Ієвлевої, О. Іконнікова, А. Мардера, І. Могитича, О. Пламеницької, О. Сердюк, В. Соченко, Є. Тимановича, К. Черкасової та ін. Серед досліджень, котрі стосуються класицистичних площ в містах України в історико-архітектурному аспекті та пов'язані з розвитком класицизму в Україні в цілому, архітектурою та містобудуванням обраного регіону в обраних хронологічних межах, необхідно виділити роботи А. Буніна, І. Ігнаткіна, О. Кіріченко, Н. Мельник, М. Міхайлової, Н. Онищенка, С. Ревського, Т. Саваренської, В. Тимофієнка, В. Шкварикова та ін. Проте, не дивлячись на велику актуальність дослідження, охорони та регенерації класицистичних площ в Україні, комплексного дослідження, яке б визначило методичні основи регенерації та реконструкції таких площ, враховуючи їх історико-архітектурну (історико-містобудівну) цінність та відповідність існуючої ситуації історичній ситуації, не виявлено.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематична спрямованість дисертації відповідає тим законам України, наказам Президента та постановам Кабміну, що направлені на охорону культурної спадщини, програмі дослідження та паспортизації об'єктів культурної спадщини, напрямкам діяльності Українського комітету Міжнародної ради з питань пам'яток і визначних місць при ЮНЕСКО (ІКОМОС), дійсним членом якої є автор, тематиці наукових досліджень, затверджених вченою радою КНУБА.

Мета дослідження. Визначити методичні основи регенерації та реконструкції класицистичних площ.

Завдання дослідження:

· Проаналізувати стан дослідження теми роботи та досвіду регенерації історичного середовища, по перш за все на площах.

· Скласти класифікацію площ доби класицизму та представити її відображення в містах України.

· Дослідити специфіку формування та визначити характер пізніших трансформацій класицистичних площ в містах України.

· Розробити методику визначення історико-архітектурної цінності класицистичних площ та алгоритм формування методики їх регенерації та реконструкції.

· Згідно до запропонованих методик, з метою їх перевірки та в якості прикладу їх використання, здійснити історико-архітектурний (історико-містобудівний) аналіз формування, визначити класифікаційні ознаки й історико-архітектурну цінність, сформувати методику регенерації та реконструкції Жовтневої (Соборної) площі у м. Дніпропетровську, котра є найкрупнішою й однією з найбільш визначних класицистичних міських площ в Україні.

Об'єкт дослідження. Класицистичні площі в нинішніх обласних центрах Південної та Центральної України, які були засновані за доби класицизму та зберегли класицистичне розпланування історичної частини, а саме: площі в містах Дніпропетровськ, Миколаїв, Одеса, Херсон. Під класицистичними площами маються на увазі площі, які повністю або в значній мірі сформувалися за проектними планами доби класицизму.

Предмет дослідження. Регенерація та реконструкція композиційно-просторової організації таких площ. класицистичний площа місто україна

Межі дослідження. В зв'язку з тим, що основна містобудівна спадщина доби класицизму в Україні зосереджена в колишній, так званій, Новоросії, яка займала майже половину (південну частину) нинішньої території України, або в Північному Причорномор'ї, територіально межі дослідження в основному охоплюють території, які у наш час входять до Південної та частково до Центральної України. Тому найбільша увага приділена вище названим сучасним обласним центрам, які зберегли класицистичне розпланування, а саме - Дніпропетровську, Миколаєву, Одесі та Херсону. Поруч з тим, для більшої об'єктивності дослідження, особливо при визначенні тенденцій та особливостей формування та розвитку класицистичних площ, їх класифікації та для узагальнення досвіду з їх реконструкції, також значна увага приділена класицистичним площам в інших містах України та за її межами.

Оскільки в дослідженні підіймаються питання формування та еволюції класицистичних площ з часу їх появи і до сьогодення, хронологічні межі охоплюють період з доби класицизму і до нашого часу. До того ж для більшої уяви про специфіку саме класицистичних площ в дослідженні подається і стислий аналіз містобудівних тенденцій, у тому числі щодо містобудівної ролі площ у часи, що передували добі класицизму.

Методика дослідження включає аналіз нормативної бази в сфері охорони нерухомої культурної спадщини, документів ЮНЕСКО та ІКОМОС; збір фактологічного матеріалу, аналіз наукової літератури, архівних матеріалів, досвіду реконструкції та регенерації; натурні дослідження, систематизацію отриманих даних; аналіз функціонально-планувальної та композиційно-просторової організації, визначення специфіки та виведення чіткої класифікації класицистичних площ; визначення основ їх регенерації та реконструкції. Така методика узагальнює підхід, який передбачає використання комплексної сукупності зазначених теоретичних та емпіричних методів.

Наукова новизна отриманих результатів. Удосконалено методику аналізу збереженості та характеру трансформацій класицистичних площ в заснованих за доби класицизму обласних центрах України. Вперше введено в науковий обіг усебічну класифікаційну систему площ доби класицизму. На цій основі запропоновані нові методичні основи регенерації та реконструкції класицистичних площ, до яких входить методика визначення історико-архітектурної цінності класицистичної площі як об'єкта культурної спадщини та алгоритм формування методики їх регенерації та реконструкції. Представлено наукову апробацію нових результатів дослідження як впровадження запропонованої методики на прикладі найкрупнішої та однієї з найбільш значних класицистичних площ України - Жовтневої (Соборної) площі у м. Дніпропетровську.

Практичне значення отриманих результатів. Найбільш затребуваними результати дослідження мають стати при виконанні передпроектних наукових та науково-проектних робіт, зокрема історико-архітектурних (історико-містобудівних) довідок, історико-містобудівних обґрунтувань, зон охорони пам'яток архітектури та містобудування. Саме тому матеріали дослідження (у тому числі графічні) побудовані таким чином, щоб скласти основу дослідження та виконання графічної частини при розробці зазначених наукових та науково-проектних розробок. Окрім того, здійснений у роботі аналіз Жовтневої (Соборної) площі у м. Дніпропетровську та наведені пропозиції щодо її регенерації та реконструкції спрямовані на реальне втілення і можуть бути прийняті за приклад при дослідженні та розробці певних рекомендацій з регенерації та реконструкції спотворених історичних архітектурно-містобудівних утворень інших площ.

Отримані результати також можуть використовуватись у навчальному процесі. Вони дозволять більш систематизовано, цілісно та обґрунтовано подавати навчальний матеріал за наступними темами: формування та архітектурно-містобудівна роль площ і ансамблів у останній третині XVIII - першій третині XIX ст.; дослідження, оцінка, охорона та регенерація і реконструкція площ, як історичних середовищних утворень, котрі є одними з найбільш значних та цінних у контексті культурної спадщини.

Практичну значимість отриманих результатів підтверджує те, що матеріали дослідження використані в понад двадцяти науково-проектних розробках (проекти зон охорони, історико-містобудівні обґрунтування, історико-архітектурні та історико-містобудівні довідки, облікова документація по пам'ятках архітектури, у тому числі матеріали для підготовки та затвердження реєстрів пам'яток архітектури національного та місцевого значення по Дніпропетровській обл.), в яких здобувач (під час роботи архітектором в ДФ „НДІпроектреконструкція”, провідним спеціалістом Головного управління будівництва та архітектури Дніпропетровської облдержадміністрації, головним архітектором проектів в НВП „ПІК-А” та НВФ „Укрбудпроект”) приймав участь як автор. Їх використання дозволило здійснити науково об'єктивний аналіз просторових характеристик історично цінних середовищних утворень районів класицистичних площ у Дніпропетровську та визначити оптимальні параметри нових об'єктів для гармонійного включення їх в історичне середовище, виявити композиційно-просторові характеристики площ і визначити межі та режими зон охорони низки пам'яток архітектури (у тому числі національного значення), котрі виходять на площі чи розташовані поруч із ними.

Втілення матеріалів дисертації підтверджено 11 актами впроваджень. В тому числі використання матеріалів дисертації у науково-проектних розробках ДФ „НДІпроектреконструкція”, НВП „ПІК-А” та НВФ „Укрбудпроект” зафіксовано 8 актами, в навчальному процесі підготовки студентів-архітекторів з дисциплін „Історія вітчизняної архітектури та містобудування” та „Основи реконструкції історичного архітектурного середовища” у Придніпровській державній академії будівництва та архітектури констатовано 3 актами.

Апробація результатів дисертації здійснювалась на міжнародних наукових конференціях, серед яких „Проблеми підготовки фахівців з охорони та реставрації пам'яток нерухомої культурної спадщини в Україні”, на базі Інституту Пост-Дипломної Освіти, при участі УНК ІКОМОС, НУ „Львівська політехніка”, Інституту пам'яткознавства Міністерства культури України, ДНПІ „Укрпроектреставрація” та ін. в Києві, 2006 р.; „Стародубовські читання”, на базі ПДАБА в Дніпропетровську, 2004, 2005 та 2006 рр.; „Проблемы теории и истории архитектуры Украины”, на базі ОДАБА в Одесі, 2008 р.; на засіданнях Дніпропетровських обласної і міської консультативних рад з питань охорони культурної спадщини, відповідно при облдержадміністрації та міськраді, та Дніпропетровського осередку Українського національного комітету ІКОМОС.

Публікації. Основні положення дисертації викладено у 14 друкованих працях в наукових фахових виданнях.

Особистий внесок здобувача в трьох статтях, що написані здобувачем в співавторстві (№№ 2,7,9 списку опублікованих праць), полягав у дослідженні специфіки формування та визначенні характеру пізніших трансформацій класицистичних площ в містах України, а також в розробці методики визначення історико-архітектурної цінності класицистичних площ та алгоритму формування методики їх регенерації та реконструкції.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з висновками, загальних висновків, списку використаних джерел зі 173 позицій (література та архівні матеріали), двох додатків (примітки та акти впровадження). Обсяг дисертації налічує: основний текст (включно зі вступом, ілюстраціями і висновками) - 190 стор., список використаних джерел - 15 стор., додатки - 36 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, зазначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, межі та методику дослідження, наведено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, а також відомості про їх апробацію та про публікації здобувача за темою дисертації.

Розділ 1. Передумови збереження, регенерації та реконструкції класицистичних площ. В розділі висвітлені основні засади охорони архітектурної та містобудівної спадщини в цілому, проаналізовано ступінь вивчення справи дослідження й охорони класицистичних площ, проведено історико-архітектурний аналітичний огляд передумов формування міст в Україні за доби класицизму, узагальнено основні тенденції щодо змін класицистичних площ в Україні, проаналізовано досвід збереження, регенерації та реконструкції класицистичних площ.

Найбільш усебічними дослідженнями з історії архітектури та містобудування Центральної та Південної України або Північного Причорномор'я, де саме за доби класицизму була заснована велика кількість міст, є роботи В.І. Тимофієнка. В них висвітлюються передумови виникнення та характер розвитку міст, виділяються основні принципи створення міст, визначається характер планування міст та їх суспільних центрів, а також закономірності формування забудови міст. Самим площам доби класицизму в містах Північного Причорномор'я також приділяється досить значна увага. Так, розглядається їх місце в структурі міста, взаємозв'язок із вулицями, принципи формоутворення, функціональне призначення, різновиди за формою та розмірами, місцерозташування у місті, особливості забудови, тощо. Відзначається дуже велике значення площ в просторовому середовищі міста, саме як таких, що визначали характер та принципи формування суспільного центру кожного міста, місцерозташування та особливості районних центрів. В.І. Тимофієнко виділив основні види класицистичних площ за функціональним призначенням (адміністративні, культові, торгові, так звані в'їзні, площі для військових парадів та оглядів, поліфункціональні) та за формою в плані: (квадратні, прямокутні, круглі, овальні, ромбовидні, трапецієвидні, багатокутні).

Роботою, в котрій досліджується в цілому класицизм в Україні, є докторська дисертація І.О. Ігнаткіна „Архитектура классицизма на Украине”. В ній висвітлюється широке коло аспектів класицизму: архітектурна спадщина класицизму, історичні і соціальні умови формування класицизму в Україні та етапи розвитку стилю, формування планів міст, архітектурний вигляд міст класицизму, садибні ансамблі, житлове будівництво, суспільні будівлі, культове будівництво, військове будівництво, промислові споруди.

Глибоке дослідження, котре цілком присвячене одній класицистичній площі, провів Н.Є. Онищенко. Воно викладено в його кандидатській дисертації „Архитектура Круглой площади в Полтаве” та включає в себе висвітлення наступних питань: стан міста до проведення реконструкції за проектами доби класицизму, в результаті якої центром міста і стала ця площа, історія зведення та аналіз архітектури ансамблю площі, матеріали про архітекторів та будівельників споруд площі.

Усебічне історико-архітектурне дослідження одного з найбільш значних міст, що виникли за доби класицизму, здійснив С.Б. Ревський у кандидатській дисертації „Историко-архитектурное развитие г. Днепропетровска и основные принципы выделения зон охраны”. В цій роботі комплексно досліджено архітектурно-планувальне формування Катеринослава від часу його заснування наприкінці XVIII ст. до початку ХХ ст. та визначені основні принципи виділення зон охорони архітектурно-містобудівної спадщини в Дніпропетровську. Оскільки це дослідження носить комплексний монографічний характер в ньому розглядаються і площі, котрі сформувалися за класицистичними планами, та визначено їх функціонально-планувальну та композиційно-просторову роль в структурі міста.

Серед праць, в яких розглядаються питання, що є визначальними для вирішення сучасних проблем, пов'язаних з удосконаленням цінного історичного середовища та збереженням його культурного значення, виділяється книга О. Гутнова „Эволюция градостроительства”. В ній розгорнуто проаналізовані питання збереження просторової різноманітності міського середовища, необхідності історичної спадкоємності розвитку міст, співвідношення старого та нового в місті, різних напрямків реконструкції, розгляду структури міста як каркасу (вулична мережа і провідні містобудівні вузли) та середовищної тканини (масиви рядової забудови та ін.).

З робіт зі збереження та регенерації архітектурної спадщини в сучасних умовах, котрі виконувались в Україні в останній час, насамперед, треба відзначити докторську дисертацію М.В. Бевза „Методологічні основи збереження та регенерації заповідних архітектурних комплексів історичних міст (на прикладі Західної України)”. В ній розкриті еволюція наукових поглядів на збереження та реставрацію історичних містобудівних об'єктів, проведено аналіз діяльності з регенерації в зарубіжних країнах, висвітлено послідовні зміни основних структурних компонентів західноукраїнських міст впродовж ХІ - ХХ ст. порівняно з закордонними, розроблена ретроспективна систематизація західноукраїнських міст та викладено основи методології робіт передпроектної та проектної стадій зі збереження та регенерації історичних містобудівних комплексів. В цілому ця робота охоплює багато аспектів дослідження та сучасного використання історичних архітектурних комплексів.

Також необхідно відзначити роботи Є.Є. Водзинського, в яких розглядаються питання основ методики дослідження історичного середовища та його збереження, важливість розкриття та створення сприятливих умов сприйняття пам'яток, збереження історичного ландшафту.

Окрім цього, теми актуальності вивчення архітектурної спадщини, необхідності її збереження, пошуку композиційних та функціональних рішень, гармонійного поєднання старої та нової забудови, необхідності спадкоємного розвитку історичних міст та виваженої інтеграції нової забудови до сталого архітектурного середовища регулярно підіймаються у вітчизняних та закордонних наукових архітектурних та мистецтвознавських виданнях. У той же час питання комплексного підходу до проблеми дослідження, визначення історико-архітектурної цінності, регенерації та реконструкції саме класицистичних площ в Україні практично залишається не висвітленим.

За результатами аналізу еволюційного процесу, який відбувався в містобудівній практиці в регіоні, що розглядається, напередодні та за часів становлення класицизму, виявлено наступні тенденції та особливості. До початку XVIII ст. містобудування розвивалося в основному за традиціями і планувальними основами, закладеними ще за часів Київської Русі. В порівнянні з дитинцями і монастирями, вулиці і площі, як правило, грали композиційно другорядну роль. Головними площами середньовічних міст були соборні і торгівельні площі, організація середовища яких, проте, не мала самостійної ансамблевої теми. Як і в західноєвропейських містах, давньоруські площі, в основному, виникали як великі незабудовані простори навколо або перед крупною палацовою, адміністративною або культовою будівлею або біля стін цитаделі. Найпомітніший крок вперед в містобудівній культурі вітчизняна архітектура зробила протягом XVIII сторіччя. Регулярність стає новою містобудівною категорією, з'являються згодом класичні принципи архітектурної побудови плану і формування просторового характеру міста адміністративними, громадськими і житловими будівлями. Змінюється архітектурно-планувальна структура і впорядкування міст: введення регулярної забудови вулиць і площ по красних лініях, створення нових типів житлових і громадських будівель, благоустрій вулиць, системне озеленення, тощо. Апогею регулярне містобудування досягло із становленням архітектури класицизму і пануванням цього стилю з останньої третини XVIII ст. і майже до середини XIX ст. Цьому сприяла історична ситуація, при якій численні фактори (стратегічний, політичний, адміністративний, економічний, демографічний) зумовили негайну необхідність у проведенні великої кількості містобудівних заходів. В новій ідеології містобудування провідна роль в просторово-розпланувальній композиції міста відводилась площам.

Виявленими характерними особливостями містобудівної діяльності за доби класицизму на території України є поява великої кількості нових міст та проведення численних реконструктивних робіт в існуючих населених місцях, здійснення початкового розпланування нових міст та реконструкції розпланування старих міст виключно за класицистичними принципами регулярного розпланування. Основна частина містобудівної спадщини доби класицизму в Україні зосереджена в її південній половині - так званому Північному Причорномор'ї, що нині охоплює території Південної України та частково Центральної та Східної України. Тут знаходяться всі обласні центри Україні, що були засновані за доби класицизму (1760-ті - 1830-ті), а саме: Дніпропетровськ (Катеринослав), Запоріжжя (Олександрівськ), Миколаїв, Луганськ, Одеса, Сімферополь та Херсон. Проведений історико-архітектурний огляд цих міст показав, що класицистичне розпланування історичної частини із збереженням та важливим значенням в ньому площ зберегли лише Дніпропетровськ, Миколаїв, Одеса та Херсон, які розташовані в Центральній та Південній Україні, що й визначило „територіальну прив'язку” теми.

За результатами історико-архітектурного огляду виявлено, що саме у ході значних містобудівних перетворень за доби класицизму, тобто в процесі реконструкції старовинних та зведення нових міст, були створені нові розпланувальні структури, які обумовили подальший розвиток цих міст за регулярною планувальною системою. У період від створення класицистичних площ і до Жовтневої революції вони, в основному, зберігали своє первісне функціональне призначення. Основні зміни площ торкнулись їх благоустрою, забудови, інколи просторової організації. Найпоширенішим видом змін до 1917 р. було розміщення на величезній території площ пам'ятників та створення благоустрою у вигляді скверів, партерного озеленення, тощо. Основні зміни щодо класицистичних площ у ХХ ст. пов'язані насамперед із руйнуванням, які вони зазнали під час громадянської та Великої Вітчизняної війн.

Серед позитивних прикладів збереження, регенерації та реконструкції класицистичних площ в Україні та Росії можна виділити Круглу площу (Корпусний сад) в Полтаві (зберігся практично в первісному вигляді ансамбль забудови площі, озеленено відкритий простір), площу Мистецтв (Михайлівську) в С.-Петербурзі (завдяки реконструкції скверу на площі, поліпшено умови сприйняття провідного елементу ансамблю по основній вісі), Радянську (Ільїнську) площу в Ярославлі (вдале реконструктивне рішення по включенню сучасної забудову в стале середовище площі), площу Леніна (Круглу) в Петрозаводську (фактично повністю збережено первісний композиційно-просторовий устрій й повністю збережено первісну забудову).

Щодо країн Європи, то тут превалює зберігаючий та підтримуючий підхід до архітектурної взагалі та класицистичної спадщини зокрема. Тут окрім збереження спадщини на містобудівному рівні, також доволі сумлінно підтримується історизм цінного середовища навіть на рівні предметного наповнення архітектурного середовища. Велика кількість класицистичних площ збереглась практично в первісному вигляді в багатьох країнах Європи. Серед них можна виділити наступні: площа Станіслава в Нансі, Королівська площа в Бордо, Вандомська площа в Парижі (Франція); Королівські площі в Мюнхені (Німеччина) та в Брюсселі (Бельгія), Сенатська площа в Гельсінкі (Фінляндія), тощо. Серед міст з класицистичним плануванням за межами Європи слід виділити столицю США - Вашингтон. В його плануванні провідне місце займає величезна еспланада, яка має назву Національна Алея (National Mall), де зосереджена велика кількість музеїв та суспільно значимих пам'яток, до неї примикає парк Білого Дому. Розвиток композиції та забудови цієї Алеї є гарним прикладом втілення первісних композиційних задумів в сучасних умовах сучасними засобами. Так, ще в середині ХХ ст. її простір був поділений в декількох містах промисловими спорудами, які були збудовані всупереч первісним планам Ланфана. У ході реконструкцій протягом другої половини ХХ ст. були ліквідовані дисонуючі будівлі, а вільні міста по сторонах Алеї забудовані новими будівлями, які відповідали за масштабом її величному простору. Таким чином в сучасних умовах за допомогою сучасних архітектурних прийомів була відроджена закладена при проектуванні класицистична першооснова.

Дослідження передумов збереження, регенерації та реконструкції класицистичних площ, що включало аналіз засад охорони архітектурно-містобудівної спадщини та стану дослідженості площ доби класицизму, історико-архітектурний огляд передумов формування класицистичних міст в Україні та узагальнення тенденцій у змінах і досвіді збереження, регенерації та реконструкції класицистичних площ, дозволяє визначити такий принцип, як принцип актуальності регенерації та реконструкції класицистичних площ (в умовно скороченій редакції - принцип актуальності). Цей принцип актуальності регенерації та реконструкції будь-якої конкретної класицистичної площі обумовлюється науково підтвердженою історико-архітектурною (історико-містобудівною) достовірністю формування площі згідно планів доби класицизму та збереженням її значення в класицистичній просторово-планувальній системі історичної частини міста.

Розділ 2. Особливості формування та еволюції класицистичних площ в містах України. В розділі визначені загальні особливості та класифікація площ доби класицизму, проаналізовано стан збереженості класицистичних площ в Дніпропетровську, Миколаєві, Одесі та Херсоні, як приклад історико-архітектурного аналізу класицистичної площі в контексті містобудівного розвитку міста проведено детальний аналіз найкрупнішої такої площі в Україні -Жовтневої (Соборної) площі в Дніпропетровську (Катеринославі).

Одним з найбільш вдалих прикладів гармонійного поєднання функціональних та естетичних вимог щодо площ у структурі міста були генплани міст, що розроблялися за канонами класицизму. У цих планах архітектурно-містобудівна організація базувалась на принципах суворої композиційної ієрархії. Основою цієї ієрархії служили просторово-планувальні вузли (в основному площі), а в забудові - ансамблі (в основному на площах), у формування яких закладалася ідея створення об'ємно-просторової композиційної системи із чітко послідовною супідрядністю елементів, що її становлять. Насамперед саме площі в епоху класицизму проектувалися як головні міські ансамблі, в котрих, як правило, чітко виявлялися домінанта всієї площі, композиційно ведучі будівлі по сторонах площі і відповідно композиційно-видові зв'язки між ними, які визначалися типами (умовами) їх візуального сприйняття.

За доби класицизму суттєво зросла функціональна роль площі в місті. Завдяки значному зростанню загального темпу економічного розвитку та територіального росту міст, почав зростати транспортний рух, також зростала потреба в збільшенні суспільних просторів. Це зумовило зміну самого ставлення до площі, вона вже не могла бути самодостатнім острівним простором в тканині міста, як в середні віки, або бути простором, цілком спрямованим на монументальну будівлю, як за доби ренесансу чи бароко. Проте класицистична площа стає ключовим вузлом міської структури, вона організує та направляє рух і разом з іншими площами та вулицями створює єдину, чітку структуру міського простору. За значенням та роллю, а отже і за функціонально-планувальними та планувально-просторовими принципами побудови, площі доби класицизму значно більш схожі із сучасними ніж середньовічні та ренесансні чи барокові площі. Створення площ за доби класицизму мало на меті, окрім створення місць зосередження громадського життя, так би мовити, впорядкування містобудівної структури, створення просторової композиції міста із системою домінант.

Проведений аналіз класицистичних площ показав доцільність зведення їх різноманітності до послідовної класифікаційної системи. Запропонована наступна усебічна класифікація класицистичних площ за такими визначеними типами: 1) за територіально-громадською роллю в місті; 2) за функціональним призначенням; 3) за формою в плані; 4) за розміром; 5) за планувальною прив'язкою до вуличної мережі; 6) за композиційним рішенням - відповідно за загальною просторовою організацією та за композиційною значущістю забудови сторін (рис. 1). Формування такої комплексної та усебічної класифікації дозволить в подальшому при проведенні аналізу конкретних площ більш чітко й обґрунтовано виділяти їх характерні особливості. Найбільше розповсюдження отримали середні за розміром площі районного значення, що мали традиційні форми - квадрату та прямокутника, культове та торгове призначення і влаштовувалися замість кварталу або його частини. Як правило вони мали композиційну домінанту в середині площі, в основному церкву, та композиційну рівнозначну забудову сторін.

За результатами дослідження, яке в історико-архітектурному контексті виявляло специфіку формування класицистичних площ Дніпропетровська, Миколаєва, Одеси та Херсону, включаючи особливості просторово-планувальної організації, композиційного ладу та забудови площ, і, в решті решт, виявляло відповідність сучасного стану площ їх первісному задуму, визначено наступне. Серед площ Дніпропетровська інтерес з точки зору класицистичної містобудівної спадщини являють дві площі, в тому числі величезна класицистична Жовтнева (колишня Соборна) площа, якій первісно відводилась роль головної площі третьої столиці Російської імперії, котрою мав стати Катеринослав. В класицистичній планувальній структурі Миколаєва збереглося вагоме місце двох площ. В Одесі до нашого часу з незначними змінами збереглась класицистична просторово-планувальна структура із системами площ. Саме як розвинуті просторові системи в основному збережені Приморський бульвар та система площ адміністративно-культурного центру, а також система старого торгового центру. В Херсоні фортеця та її класицистична центральна площа, як такі, на сьогодні не збереглися. У той же час збереженість кількох провідних елементів первісного ансамблю та загальна велика історико-архітектурна цінність цієї в значній мірі втраченої площі надають певний потенціал для її часткового відтворення.

Як приклад, проведено детальний історико-архітектурний аналіз Жовтневої (Соборної) площі в контексті розвитку міста Дніпропетровська (Катеринослава). Ця площа, котра первісно намічалася як головна площа міста, такою не стала, проте з часом вона таки набула загальноміського значення. Аналіз показав: характеристики площі принципово збережені за формою, розміром, функцією та територіально-громадською роллю; за прив'язкою до вуличної мережі, за просторовою організацією, за композиційною значущістю периметральної забудови характеристики частково змінені. Втім, хоча первісна забудова частково втрачена і первісний задум дещо спотворений пізнішими дисонуючими елементами, проте збережені первісні композиційно провідні елементи ансамблю площі: Преображенський собор, як просторова домінанта всієї площі; будівлі Богоугодних закладів, як цілісний фронтальний ансамбль однієї подовжньої сторони, та будинок 1-ої чоловічої класичної гімназії, як центральний елемент колишнього фронтального ансамблю іншої подовжньої сторони. Поруч із тим, історичні умови їх візуального сприйняття та композиційні, видові зв'язки між ними порушені через існуюче озеленення площі.

Аналіз формування площ в контексті використання його результатів для визначення історико-архітектурної цінності площ дозволяє виділити такий принцип, як принцип відповідності сучасних характеристик площі певним історичним характеристикам, взятим при проведенні історико-архітектурного аналізу за вихідні, що обумовлює визначення історико-архітектурної (історико-містобудівної) цінності площ (в умовно скороченій редакції - принцип відповідності).

Розділ 3. Методика регенерації та реконструкції класицистичних площ. В розділі розглянуто основні принципові засади сучасного втручання в цінне історичне середовище, методика оцінки історико-архітектурної цінності класицистичних площ, алгоритм формування адаптованої до цінності площі методики регенерації та реконструкції, застосування методики регенерації та реконструкції на прикладі Жовтневої площі в Дніпропетровську.

Визначено принцип застосування методики регенерації та реконструкції площ, який полягає в адаптуванні методики регенерації та реконструкції класицистичних площ до конкретних умов конкретної площі, що обумовлюється необхідністю обрання такого напряму, цілей, задач, методів та засобів регенерації та реконструкції, котрі були б адекватними історико-архітектурній (історико-містобудівній) цінності конкретної площі, виходячи із її загальної збереженості, важливості та унікальності (в умовно скороченій редакції - принцип адаптації).

Вихідним критерієм для визначення доцільності та вірної методики регенерації та реконструкції класицистичної площі за класицистичними канонами є її історико-архітектурна цінність саме як площі, що в значній мірі зберегла свої класицистичні першооснови. В третьому розділі розроблено та запропоновано методику визначення історико-архітектурної (історико-містобудівної) цінності площі як об'єкта культурної спадщини. З'ясовано, що історико-архітектурна цінність обумовлюється двома факторами: фактором збереженості та фактором унікальності. Виведені та сформульовані складові показники цих факторів, котрі запропоновано оцінювати в балах згідно до розробленої шкали. В залежності від загальної кількості балів, за сумою балів складових показників, цінність площ диференціюється на дуже високу, високу, середню та низьку. Визначено, що отриману оцінку в балах доцільно зводити до запропонованої табличної форми.

Розроблено алгоритм формування такої методики регенерації та реконструкції, котра була б відповідною до вираженої в балах історико-архітектурної цінності конкретної класицистичної площі. Цей алгоритм включає в себе, відповідно, послідовний вибір напряму, цілей, задач, методів та засобів регенерації і реконструкції, які адаптовані під конкретну специфіку кожної площі. Користування цим алгоритмом забезпечить науково обґрунтоване професійне проведення регенерації та реконструкції класицистичних площ з врахуванням зазначених принципів. На основі аналізу збереженості і особливостей площ в містах, що розглядалися, в залежності від цінності площ послідовно визначені і сформульовані загальні принципові цілі, задачі й відповідні їм методи і засоби регенерації та реконструкції класицистичних площ. В контексті специфіки регенерації та реконструкції класицистичних площ розглянуті різні методи - ремінісценція, реновація, реставрація, реституція та реабілітація. Такий діапазон методів дозволяє в залежності від стану збереженості та цінності площі використовувати найбільш доречні з них: від новаційного методу ремінісценції до консервативної реабілітації. Використання методу ремінісценції є актуальним при збереженості лише розпланувальних характеристик площі у вуличній мережі і представляє собою ремінісценцію просторового образу площі, тобто образу, що асоціюється із просторовою композицією класицистичної площі, котра складається з фронтальних композицій її сторін та композиційно-планувальної організації території, при цьому можливо використання сучасних елементів планування і забудови. Реабілітація передбачає повне відтворення у первісному вигляді планування, забудови, функціонального призначення площі, тощо і можлива при дуже високій збереженості розпланування і забудови площі і їх великій історико-архітектурній цінності.

Для більшої наочності результати оцінки історико-архітектурної цінності класицистичної площі, а також послідовне визначення позицій алгоритму формування адаптованої методики запропоновано представляти у вигляді зведеної таблиці, в якій зазначаються: сучасна та історична назви міста і площі; фрагмент історичного базисного та сучасного міського розпланування з цією площею, а також історичне та сучасне планування самої площі; виражена в балах історико-архітектурна цінність як загальна, в цілому, так і по окремих складових; обрана методика регенерації і реконструкції.

Відповідно до запропонованої методики визначення історико-архітектурної (історико-містобудівної) цінності класицистичних площ і методики їх регенерації та реконструкції, спираючись на три сформульовані в дослідженні принципи (принципи актуальності, відповідності та адаптації), які закладені в основу методики регенерації та реконструкції площ, і використовуючи розроблений алгоритм формування адаптованої до конкретної специфіки кожної площі методики регенерації та реконструкції, складені зведені таблиці по кожній класицистичній площі Дніпропетровська, Миколаєва, Одеси та Херсону, що мають історико-архітектурну цінність, як об'єкт культурної спадщини. В цих таблицях в результаті аналізу наведені всі вище зазначені данні від цінності площі (загальної і по окремих складових) до обраної адаптованої методики регенерації та реконструкції (напрям, ціль, завдання, методи, засоби).

Використання вказаного алгоритму і отриманих у ході історико-архітектурного аналізу даних дозволило визначити, що зберігаючий і відтворюючий напрям регенерації та реконструкції є актуальним для більшості класицистичних площ Одеси та Дніпропетровська, а помірковано спадкоємний здебільше для площ Миколаєва та Херсона.

Для доведення обґрунтованості та життєздатності викладених методичних основ регенерації та реконструкції класицистичних площ, як приклад, базуючись на зазначених принципах та з використанням запропонованих методик та алгоритму, розроблено проектну пропозицію з регенерації та реконструкції Жовтневої (Соборної) площі в Дніпропетровську. Вона виходить з того, що цінність площі визначена як велика, що обумовлено обґрунтованими в ході проведеного аналізу оцінками її збереженості та унікальності. Для цієї площі обрано зберігаючий і відтворюючий напрям регенерації, а реноваційно-регенеративна методика передбачає відтворення ансамблевого характеру площі в новій якості, з дотриманням основних композиційно-просторових принципів, що закладалися первісно в організацію площі за доби класицизму. Основними цілями цієї реновації є відтворення можливих до відновлення історичних композиційно-просторових зв'язків і забезпечення умов оптимального візуального сприйняття основних збережених первісних елементів ансамблю, а також взагалі пам'яток архітектури в районі площі. Врахування при розробці проектної концепції реконструкції площі виявлених в ході історико-архітектурного і просторового аналізу її морфологічних особливостей дозволять здійснити композиційну реновацію площі, відродивши її історичні достоїнства в якісно новій виразності. При цьому частково, в межах доцільної можливості, відтворюються кілька втрачених характеристик площі (часткове відновлення сприйняття площі як площі-кармана по відношенню до проспекту К.Маркса, часткове відродження просторової композиції площі, посилення важливості площі і її головної домінанти - собору - в композиції міського розпланування). Це дозволить до в цілому збережених характеристик Жовтневої площі (територіально-громадської ролі в місті, форми, розміру, функції) додати поновлені в новій якості, після проведення реновації, раніше змінені характеристики, такі як планувальна прив'язка до вуличної мережі та просторово-планувальна організація площі.

Розроблені проектні пропозиції реконструкції Жовтневої площі демонструють можливість відродження генезисної архітектурно-містобудівної суті площ класицизму, навіть в тому разі, якщо їх стилістично цілісні ансамблі свого часу повністю так і не склалися або були пізніше істотно трансформовані. Таке відродження можливе лише при додержуванні методичних основ охорони, регенерації та реконструкції, що має на увазі втілення до проектування результатів історико-архітектурних досліджень та науково обґрунтованих методик.

ВИСНОВКИ

1. Архітектурно-містобудівна спадщина доби класицизму, у тому числі розпланування історичних частин міст з провідною роллю в них площ, є дуже вагомою частиною культурної спадщини України. Дослідження показало, що не дивлячись на велику кількість вітчизняних та закордонних наукових праць та публікацій, присвячених питанням дослідження, збереження та регенерації цієї спадщини, обмаль таких, у яких би спрямовано розглядалась проблема дослідження, визначення історико-архітектурної цінності, регенерації та реконструкції саме класицистичних площ, і при тому досі залишались не з'ясованими питання про комплексний підхід до цієї проблеми, про методику оцінки історико-архітектурної (історико-містобудівної) цінності класицистичних площ та про методику їх регенерації та реконструкції.

2. За результатами аналізу вітчизняної та міжнародної правової і нормативної бази, стану наукової дослідженості та практичного досвіду в сфері охорони архітектурно-містобудівної в цілому та, зокрема, спадщини доби класицизму доведено, що класицистичні площі в містах України можуть і мають відігравати провідну роль у сучасній композиційно-просторовій та функціональній структурі міст, зберігаючи та збільшуючи при цьому своє культурне значення та цінність.

3. Найбільш значна частина архітектурно-містобудівної спадщини доби класицизму України зосереджена в її південній половині. Тут знаходяться всі обласні центри України, що були засновані за доби класицизму (Запоріжжя (кол. Олександрівськ), Дніпропетровськ (кол. Катеринослав), Миколаїв, Луганськ, Одеса, Сімферополь, Херсон). З них класицистичне планування історичної частини, з вагомим місцем в ньому площ, зберегли лише Дніпропетровськ, Миколаїв, Одеса та Херсон. Значущість класицистичної містобудівної спадщини підсилює той факт, що реконструкція старовинних та зведення нових міст за доби класицизму були останніми, до середини ХХ ст., значними концептуальними містобудівними перетвореннями, які обумовили подальший розвиток цих міст за регулярною планувальною схемою. В історичних частинах чотирьох вище вказаних міст класицистична регулярна розпланувальна структура з площами має значну ступінь збереженості.

4. Виявлено, що серед площ Дніпропетровська, який зберіг класицистичне розпланування історичної частини, інтерес з точки зору архітектурно-містобудівної спадщини доби класицизму являють дві площі. Миколаїв зберіг первісну класицистичну планувальну структуру центральної частини та вагоме місце в ній двох площ. Просторово-планувальна структура із представницькими системами площ в Одесі з незначними змінами збереглась до нашого часу. У Херсоні на сьогодні фортеця та її центральна площа, як така, не збереглися, проте велика історико-архітектурна цінність цієї в основному втраченої площі та збереженість кількох провідних елементів первісного ансамблю надають певний потенціал для часткового відтворення.

5. На основі аналізу різноманітності площ доби класицизму складена наступна послідовна класифікаційна система їх типів: 1) за територіально-громадською роллю в місті; 2) за функціональним призначенням; 3) за формою в плані; 4) за розміром; 5) за планувальною прив'язкою до вуличної мережі; 6) за композиційним рішенням.

6. З'ясовано, що при проведенні історико-містобудівного аналізу для визначення характерних специфічних особливостей та історико-архітектурної цінності кожної класицистичної площі, її необхідно розглядати в контексті містобудівного розвитку конкретного міста, а також загального розвитку та збереження архітектурно-містобудівної спадщини класицизму.

7. Встановлено, що основу методики регенерації та реконструкції площ становлять наступні принципи: 1) принцип актуальності, який виходячи з науково підтвердженої історико-архітектурної (історико-містобудівної) достовірності формування площ згідно планів доби класицизму та збереження їх значення в класицистичних просторово-планувальних системах історичних частин міст, обумовлює їх велику цінність і актуальність та необхідність збереження, регенерації та реконструкції; 2) принцип відповідності сучасних характеристик класицистичних площ певним історичним характеристикам, взятим при проведені історико-архітектурного аналізу за вихідні, що обумовлює визначення історико-архітектурної (історико-містобудівної) цінності площ; 3) принцип адаптації методики регенерації та реконструкції класицистичних площ до конкретних умов конкретної площі, що обумовлює необхідність обрання такого напряму, цілей, задач, методів та засобів регенерації та реконструкції, котрі були б адекватними історико-архітектурній (історико-містобудівній) цінності конкретної площі, виходячи із її загальної збереженості, важливості та унікальності.

8. Запропоновано методику визначення історико-архітектурної цінності класицистичної площі, як об'єкта культурної спадщини, у вигляді комплексної оцінки. За цією методикою для більшої наочності та обґрунтованості історико-архітектурна цінність обумовлюється двома факторами: фактором унікальності та фактором збереженості. Результатом такого визначення цінності площі є бальна оцінка. Нарахування балів здійснюється за запропонованою шкалою, яка диференціює цінність за категоріями: «дуже висока», «висока», «середня» та «низька». Така диференціація цінності площі є вихідним критерієм для визначення доцільності та обрання вірної методики її регенерації та реконструкції.