Архітектура втрачених церков міста Львова

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет "Львівська політехніка"

УДК 726.5 (54/591): 726.7: 726.9.

18.00.01 - теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата архітектури

АРХІТЕКТУРА ВТРАЧЕНИХ ЦЕРКОВ М. ЛЬВОВА

Бокало Ігор Юрійович

Львів - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Національному університеті "Львівська політехніка" Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - Кандидат архітектури Диба Юрій Романович, доцент кафедри "Реставрації та реконструкції архітектурних комплексів" Національного університету "Львівська політехніка".

Офіційні опоненти:

- Доктор архітектури, професор Ричков Петро Анатолійович, завідувач кафедри " Архітектури " Національного університету водного господарства та природокористування Міністерства освіти і науки України (м. Рівне);

- Кандидат архітектури Вечерський Віктор Васильович, заступник директора Науково-дослідного інституту пам?яткоохоронних досліджень Міністерства культури і туризму України (м. Київ).

Захист відбудеться "28" січня 2010 р. о 13⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої Вченої ради К 35.052.11 у Національному університеті "Львівська політехніка" (79013, Львів-13, вул. С. Бандери, 12, ауд. 226 головного корпусу).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету "Львівська політехніка" (м. Львів, вул. Професорська, 1).

Автореферат розісланий 26 грудня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, канд. арх., проф. Петришин Г.П.

Анотації

Бокало І.Ю. Архітектура втрачених церков м. Львова. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.01 - Теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури. Національний університет "Львівська політехніка", Львів, 2009 р.

У роботі досліджено архітектуру втрачених українських церков м. Львова ХІІІ - ХVІІІ ст. за писемними, картографічними та іконографічними матеріалами. Розроблено комплексну методику вивчення архітектури втрачених церков та алгоритм її застосування.

Визначено повний перелік втрачених церков м. Львова - 24 об'єкти, з них локалізовано місця розташування 9, а по 6 виконано графічні реконструкції. Досліджено прицерковні території втрачених об'єктів в їх історичному розвитку, визначено їх основні складові частини та будівлі, що на них розташовувались. Визначено планувальні та об'ємно-просторові типи втрачених церков, а також формотворчі засади їх архітектури, спираючись на порівняльно-типологічний аналіз з існуючими та виявленими археологічно сакральними пам'ятками м. Львова та регіону. Розроблено рекомендації щодо впорядкування та відзнакування територій втрачених церков м. Львова.

Ключові слова: втрачені українські церкви, локалізація місць розташування, структура прицерковних ділянок, іконостас, планувальні та об'ємно-просторові характеристики, пропорційність, відзнакування.

Бокало И.Ю. Архитектура утраченных церквей г. Львова. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата архитектуры по специальности 18.00.01 - Теория архитектуры, реставрация памятников архитектуры. Национальный университет "Львовская политехника", Львов, 2009 г.

В работе исследована архитектура утраченных украинских церквей г. Львова XIII - XVIII веков по письменным, картографическим и иконографическим материалам. Разработана комплексная методика изучения архитектуры утраченных церквей и алгоритм ее применения.

Определен полный перечень утраченных церквей г. Львова - 24 объекта, из них локализовано местоположения 9, а по 6 выполнены графические реконструкции. Исследованы прицерковные территории утраченных объектов в их историческом развитии, определены их основные составные части и здания, которые на них располагались. Определены планировочные и объемно-пространственные типы утраченных церквей, а также формообразующие основы их архитектуры, опираясь на сравнительно-типологический анализ с существующими и обнаруженными археологическими сакральными памятниками г. Львова и региона. Разработаны рекомендации по упорядочению и отзнакованию территорий утраченных церквей г. Львова.

Ключевые слова: утраченные украинские церкви, локализация мест расположения, структура прицерковных участков, иконостас, планировочные и объемно-пространственные характеристики, пропорциональность, отзнакование.

Bokalo I.Y. Architecture of Lost Curches of Lviv. - Manuscript.

The thesis for creation of academic degree of candidate of architecture on speciality 18.00.01.-the theory of аrchitecture, restoration of monuments аrchitecture. National University "Lviv Polytechnic", Lviv, 2009.

Architecture of lost Ukrainian churches of Lviv of the XIII-th - XVIII-th century has been researched in the present thesis according to the written, cartographic and iconographic materials. Complex methods of study of lost churches architecture have been developed based on: methods of localization of places of their location; methods of morphological analysis of outlines of their plans; methods of attribution of images of lost churches and near-church buildings; methods of reconstruction of planning descriptions of lost churches by preserved elements of the interiors design; methods of analysis of planning and volumetric-spatial peculiarities have been worked out.

Complete list of lost churches of Lviv, the 24 objects, has been determined, places of location of 9 of them have been localized, and graphical reconstructions of 6 of them have been performed. Near-church territories of lost objects in their historical development have been researched; their basic components and buildings located on them have been determined. Planning and volumetric-spatial types of lost churches have been established. It has been determined that patterning on the ancient, blessed by historical tradition stone and wooden prototypes of the XII-th - XIII-th centuries had been the basic form-building principle of architecture of lost churches. Recommendations with regard to regulation and marking of lost churches of Lviv territories have been made, which provide for the following measures:

1) To place single-pattern memorable signs on all the sites of lost churches with the pictures of renovated objects in the form of three-dimensional model and to introduce them to the guide-books of Lviv;

2) To perform planned archeological dig on the unbuilt sites for specification of boundaries of cemeteries, places of location of buildings on near-church areas and to perform their ground tracing;

3) It is necessary to install additional information boards with brief history of an object and layout chart of a church and its yard on sites of partial or full building up of former church areas;

4) To liquidate constructions, which contradict the reverence of lost sacral sites;

5) To create museum exposition from the preserved church stock and elements of the interiors decoration of lost Ukrainian churches of Lviv.

Key words: lost Ukrainian churches, localization of sites of location, structure of near-church areas, iconostasis, planning and volumetric-spatial descriptions, proportionality, marking.

Загальна характеристика роботи

Більшість праць, в яких досліджуються втрачені Втраченою споруда (пам'ятка) вважається тоді, коли понад 50 відсотків її наземної частини є зруйновано (за В. Вечерським). українські пам'ятки, з'явилась у 30-х рр. ХХ ст., що було викликано масштабним знищенням найціннішої архітектурної спадщини новою владою радянської України. Питання, пов'язані з втраченими об'єктами, й до тепер є предметом наукового зацікавлення дослідників П. Савицький, Т. Геврик, М. Сирохман та ін., хоч ці праці здебільшого мають характер каталогів з підбіркою документальних та іконографічних джерел. Підсумковою роботою цього циклу необхідно вважати монографію В. Вечерського "Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України", де автор опрацював 396 об'єктів., до якої автор включив не лише втрати радянського періоду, а й висвітлив шкоду, нанесену історико-культурній спадщині України загалом, в ширшому історичному контексті. Разом з тим, через величезні масштаби втрат та недостатнє опрацювання цієї тематики на регіональному рівні ця монументальна робота не може вважатися повною та завершеною.

Найбільше втрат пам'ятки на нашій землі зазнали під час зміни різних окупаційних режимів. Так, після зайняття Галичини Австрійською монархією у 1781 та 1783 рр. було видано розпорядження про скасування сакральних об'єктів У м. Львові було скасовано 20 костелів; 9 українських церков; 3 вірменські церкви.. Більшість скасованих будівель були пристосовані під різні громадські споруди і збереглись до сьогодні. Однак у самому Львові з переліку скасованих церков не було пристосовано жодного об'єкта. Українські У дослідженні застосовується термін "українські церкви", під якими розуміємо українські храми східного обряду (православні та унійні / грекокатолицькі), хоч в історичних документах ХІІІ - ХІХ ст. для означення цих споруд вживався термін "руські", який перекривається відповідником - "українські". храми були розібрані і продані як матеріал. Ця руйнівна акція стала однією з найвідчутніших для української громади Львова за усю його багатовікову історію, коли за одним розпорядженням було кардинально змінено сакральну структуру міста й здеформовано її усталений національно-конфесійний характер.

Актуальність теми дослідження:

· Інформація про втрачені Втрачені церкви - це такі об'єкти, наземна частина яких є повністю зруйнована. Серед них слід розрізняти: 1) церкви, наземна частина яких є повністю зруйнована, а місце їх розташування втратило сакральну функцію (забудоване спорудами житлового, громадського, виробничого чи військового призначення, або ж залишилось незабудованим); 2) церкви, наземна частина яких є повністю зруйнованою внаслідок будівництва нового храму на тому самому місці або поряд, за цілком новою планувальною схемою, без використання попередніх фундаментів, стін (зі збереженою сакральною функцією території): а) церкви, які були попередниками сучасних храмів того ж обряду і присвяти; б) церкви, які були попередниками сучасних храмів латинського обряду. українські церкви Львова, переважно розпорошена в історичних та мистецтвознавчих працях, подана стисло, максимум - із зазначенням основних дат та подій, пов'язаних з храмом. У присвячених Львову загальних історико-архітектурних наукових публікаціях відомості про ці об'єкти відсутні або ж обмежуються короткою згадкою про факт їх існування. А окремі спеціальні дослідження здебільшого не є системними, без залучення усього відомого обсягу джерельного матеріалу і повного переліку втрачених храмів. Це зумовлює необхідність проведення систематизації історичних матеріалів та їх архітектурної інтерпретації.

· Методика дослідження споруд, які не мають відкритих залишків фундаментів й спираються здебільшого тільки на документальні джерела, є не досконалою та не системною, що призводить до виключення таких об'єктів з наукового обігу, що вимагає розроблення комплексної спеціальної методики та опрацювання алгоритму її застосування.

· Місця розташування втрачених церков залишаються невідомими як для пересічних мешканців, так і для науковців, що призводить до втрати архітектурно-археологічних об'єктів під час прокладання комунікаційних мереж в місті, планування нової забудови та реставрації, реконструкції чи ремонту існуючих об'єктів. Локалізація втрачених церков є вагомим чинником в оцінці ринкової вартості нерухомості, що вже збудована на сакральній ділянці, і дає можливість переосмислити її функцію та розробити пропозиції щодо використання незабудованих ділянок у сформованому міському середовищі.

· Без визначеного переліку складових частин прицерковних ділянок та чіткого окреслення їх меж неможливо програмувати планові археологічні дослідження, правильно їх інтерпретувати, а також визначати межі земель історико-культурного призначення, режимні території й зони забудови тощо.

· Відсутність архітектурної класифікації втрачених церков та їхньої типології обмежує осмислення розвитку архітектури Львова, тому заповнення цієї ніші дасть можливість доповнити відомі чи переглянути недостовірні історико-архітектурні положення.

Мета роботи - на прикладі м. Львова розробити комплексну методику вивчення архітектури втрачених церков, визначити місця їх локалізації, дослідити планувальні й архітектурно-просторові вирішення і виконати їх графічні реконструкції.

Завдання дослідження:

1. Визначити стан дослідженості проблеми, систематизувати відомі історичні матеріали, на основі яких скласти повний перелік втрачених церков Львова, проаналізувати стан їхнього вивчення та окреслити напрямки подальшого дослідження.

2. Розробити алгоритм комплексного використання методик дослідження архітектури втрачених церков.

3. Визначити за історичними картографічними джерелами місця розташування втрачених церков та прицерковних будівель на сучасному плані; визначити основні складові церковних територій та простежити трансформацію забудови на різних етапах їх формування; визначити морфологічні характеристики планів втрачених церков та габаритні розміри їх абрисів.

4. Виконати графічні реконструкції уцілілих й розформованих іконостасів та встановити взаємозв'язок їх композиційного укладу та вимірів з планувально-просторовою структурою втрачених церков, в яких вони первісно були встановлені.

5. Визначити планувальні та об'ємно-просторові типи втрачених церков, виявити їх аналоги та виконати графічні реконструкції.

6. Розкрити формотворчі засади архітектури втрачених церков, характерні для Львова та околиць.

7. Розробити рекомендації щодо впорядкування та відзнакування територій втрачених церков Львова.

Об'єктом дослідження є втрачені церкви Львова, прицерковні території та їх забудова, а також архітектурні аналоги цих храмів.

Предметом дослідження є планувальна й об'ємно-просторова структура втрачених церков Львова, композиційний уклад нерухомих елементів обладнання їх інтер'єрів, а також розпланування прицерковних ділянок у їх історичному розвитку.

Часові межі дослідження охоплюють період від середини ХІІІ ст. - часу заснування Львова, до кінця ХVІІІ ст. - т. зв. Йосифінської касати, за якою австрійський уряд ліквідовував сакральні споруди.

Територіальні межі дослідження охоплюють історичні межі Львова, тобто середмістя з передмістями і Старостинською юридикою, а також підміські села.

Методика дослідження: у роботі використано як загальнонаукові методи дослідження, так і спеціальні методи з вивчення писемних, картографічних, іконографічних джерел, та розроблено комплексну архітектурну методику реконструкції планувальних характеристик втрачених церков за збереженими елементами опорядження інтер'єрів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що в роботі вперше:

· систематизовано, опрацьовано та введено в науковий обіг максимально повну інформацію про архітектуру втрачених церков Львова та їх перелік;

· локалізовано місця розташування максимально повного переліку втрачених сакральних об'єктів Львова та забудови їх ділянок;

· розроблено комплексну методику дослідження архітектури втрачених церков та методику визначення основних габаритів втрачених храмів за габаритними розмірами реконструйованих іконостасів;

· виконано серію науково-обґрунтованих планувальних та об'ємно-просторових гіпотетичних реконструкцій втрачених храмів Львова;

· розроблено науково-обґрунтовані рекомендації щодо відзнакування втрачених церков м. Львова.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що їх можна використати:

· у пам'яткоохоронній діяльності, оскільки деякі об'єкти потребують переосмислення сучасного їх використання;

· у системі історико-архітектурної освіти, оскільки результати роботи дають можливість доповнити матеріали курсу "Історія української архітектури";

· у туристичній галузі, оскільки вивчення цих об'єктів дає змогу відзнакувати місця їх розташування та включити їх у туристичні маршрути з метою висвітлення невідомих раніше сторінок українського Львова;

· у практичній реставраційній діяльності під час встановлення режимних охоронних зон у сформованому архітектурному середовищі.

Апробація результатів роботи. Основні положення та висновки дисертації виголошено: на ХХІІІ та ХХІV засіданнях семінару "Княжі часи" (Львів 9 лютого 2005 р. та 9 березня 2005 р. відповідно); на ХVІІ, ХVІІІ, ХІХ та ХХ наукових сесіях Наукового Товариства імені Т. Шевченка (Львів, 20-21 березня 2006 р., 20-21 березня 2007 р., 25-26 березня 2008 р., 25-26 березня 2009 р. відповідно); на першій та четвертій наукових конференціях "Ольжині читання" (Пліснеськ, 14 червня 2007 р., 16 травня 2009 р., відповідно); на Міжнародній конференції молодих науковців "Проблеми дослідження, збереження та розвитку об'єктів культурної спадщини" (Львів - Т устань, 7-8 червня 2008 р.); на Міжнародній науковій конференції "Християнська сакральна традиція: віра, духовність, мистецтво" (Львів, 23-24 листопада 2009).

Особистий внесок здобувача в працях, написаних у співавторстві: У статті [4] автором виконано локалізацію місця розташування "Печери схимника Василиска" у Львові за аналізом документальних та картографічних матеріалів.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, 5-ти розділів, висновків, бібліографічного переліку 152 позицій та додатків. Основна текстова частина роботи становить 130 сторінок та 32 сторінки ілюстрацій. Основна частина дисертації доповнюється шістьма додатками загальним обсягом 48 сторінок.

Основний зміст роботи

Розділ 1. Стан дослідження архітектури втрачених українських церков м. Львова ХІІІ - ХІХ століть.

У розділі узагальнено досягнення попередників у дослідженні архітектури втрачених церков Львова, систематизовано відомі історичні матеріали, що стосуються їх будівельної історії та визначено перспективні напрямки їх дослідження.

Інтерес до втрачених церков Львова з'являється у наукових колах з середини ХІХ ст. Передусім на цю проблему звернули увагу історики та мистецтвознавці А. Петрушевич, Ф. Лабенського, І. Крип'якевича, М. Голубця, В. Вуйцика, І. Мицька.. Також багато згадок про втрачені церкви розпорошені в історичних дослідженнях, присвячених історії Львова Видані джерельні праці М. Груневега, Б. Зіморовича, Д. Зубрицького, "Львівський літопис", виданий О. Бевзо, та історичні праці Т. Піравського, І. Ходиніцького, М. Капраля.. Архітектори Р. Сулика, А. Мартинюк-Медведської, Ю. Криворучко, Р. Могитича. цією темою цікавляться з 90-х років ХХ ст. У працях про існуючі дотепер українські храми багато дослідників В. Александровича, А. Барвінського, Я Вітвіцького, Ю. Дибою, В. Залозецького, Т. Маньковського, І. Могитечем, В. Овсійчука, Я. Пастернака, П. Ричкова, В. Січинського, І. Шараневича, В. Шольгіні та інших вітчизняних та зарубіжних дослідників. подають також короткі історичні довідки про храми-попередники цих церков.

Аналіз робіт попередників та власних досліджень втрачених церков м. Львова доводить, що їх перелік є не повний. На основі цих досліджень визначена загальна кількість втрачених церков До досліджуваних об'єктів також включались і каплиці, які розміщувались поза церковною територією (каплиця на Високому Замку), прицерковні втрачені каплиці до уваги не брались (каплиця св. Юрія при Успенській церкві, каплиці св. Прокопа, св. Христа при церкві св. Юра та ін.)., про які згадується в літературі, яка становить 25 об'єктів, а саме:

Втрачені церкви, що були попередниками існуючих храмів східного обряду: 1) ц. св. Юра; 2) ц. Успіня Пр. Богородиці; 3) ц. св. Параскеви; 4) монастирська ц. св. Онуфрія

Втрачені церкви, що були попередниками існуючих храмів латинського обряду: 5) так звана "Богородична" церква на місці Катедрального собору; 6) монастир св. Івана Хрестителя на місці Домініканського костелу; 7) ц. св. Івана Хрестителя на місці нинішнього однойменного костелу.

Втрачені церкви: а) дерев'яні: 8) св. Теодора; 9) Воскресіння Господнього; 10) Богоявлення Господнього; 11) Благовіщення Пр. Богородиці; 12) Воздвиження Ч. Хреста; 13) Різдва Пр. Богородиці; 14) монастирська ц. Введення в храм Пр. Богородиці; 15) Спаса (Преображення Господнього; б) муровані: 16) каплиця на Високому Замку; 17) "Печера схимника Василиська"; 18) св. Катерини; 19) монастирська ц. св. Івана Богослова; в) матеріал будівництва яких не відомий: 20) св. Хреста.

Втрачені сакральні споруди, що в літературі згадуються, та існування яких у Львові є під сумнівом через брак документальних джерел: 21) св. Трійці; 22) жіночий монастир монахині Устини; 23) монастир св. Івана; 24) монастир Кандиди Ленгішівної; 25) монастир св. Михаїла Одними дослідниками локалізується в м. Львові, а іншими в с. Сороки біля Львова..

Встановлено, що у працях попередників переважно опрацьовувалися документи історичного характеру. Використовуючи писемні джерела, історики не аналізували відомості архітектурного плану, і своєю чергою, архітектори спирались здебільшого тільки на графічні матеріали, не аналізуючи документальні джерела на предмет інформації архітектурного характеру.

Встановлено, що про втрачені церкви відсутні фахові праці архітектурного спрямування, які б насамперед визначили точне місце розташування об'єктів, планувальні та об'ємно-просторові їх характеристики. Немає праць, присвячених аналізу церковних ділянок та їх містобудівного розвитку. Зважаючи на те, що усі досліджувані об'єкти збереглись тільки на картографічних та іконографічних зображеннях, необхідною складовою майбутнього дослідження мали б стати планувальні та об'ємно-просторові графічні реконструкції.

Розділ 2. Методика дослідження архітектури втрачених українських церков м. Львова.

У роботі використані як загальнонаукові методи дослідження (емпіричні - спостереження, обстеження, опис; теоретичні - аналіз, синтез, абстрагування, класифікація, систематизація, узагальнення), так і спеціальні архітектурні методи.

Для виконання поставлених завдань був визначений перелік прийомів дослідження та розроблена послідовність їх застосування:

1. Методика локалізації місць розташування втрачених об'єктів:

1.1. Методика атрибуції втрачених церков та прицерковних будівель на історичних картах полягає в: а) аналізі праць, в яких займались локалізацією львівської історичної забудови І. Крип'якевич, М. Долинська.; б) визначенні повного переліку об'єктів, що розміщувались на церковній території, за писемними джерелами; в) опрацюванні якнайповнішого відомого переліку історичних карт Львова та атрибуції втрачених об'єктів на цих картах за зіставленням з писемними свідченнями В роботі основними джерелами для визначення нерухомої власності церкви були: візитаційні огляди Київської унійної митрополії ХVII-XVIII ст. Львівсько-Галицько-Кам'янецької єпархії, Йосифінська 1788 р. та Францисканська 1820 р. метрики, та багато окремих історичних документів..

1.2. Методика локалізації місць розташування втрачених об'єктів полягає в: а) аналізі праць, в яких досліджувались методи локалізації втрачених об'єктів за картографічними матеріалами А. Мартинюк-Медвецька.; б) порівнянні найпізніших історичних карт, де зазначені досліджувані об'єкти, та сучасних планів з метою визначення споруд, парцеляції ділянок та вуличної мережі, що збереглись з часу існування церкви до сьогодні. в) зіставленні та накладанні (за визначеними збереженими містобудівними елементами) історичних та сучасних карт.

1.3. Методика локалізації місць розташування втрачених об'єктів, які не зазначені на історичних картах, за писемними джерелами полягає в: а) систематизації писемних документів, в яких згадуються досліджувані об'єкти, та аналізі цих матеріалів на предмет описів місць їх розташування, ландшафтних особливостей ділянки, топонімів та інших орієнтирів на місцевості; б) аналізі історичних картографічних джерел на предмет виявлення топонімів, пов'язаних з втраченими церквами, та локалізації місця розташування втрачених об'єктів.

2. Методика морфологічного аналізу абрисів планів втрачених церков зображених на історичних картах полягає в: а) аналізі достовірності їх зображень; б) визначенні їх морфологічних характеристик та габаритних розмірів.

3. Методика атрибуції втрачених церков та прицерковних будівель на іконографічних зображеннях полягає в: а) опрацюванні якнайповнішого переліку відомих та нововиявлених іконографічних зображень Львова; б) виокремленні зображень досліджуваних об'єктів в забудові Львова та зіставленні їх з атрибутованими на історичних планах церковними спорудами та описами у писемних документах; в) визначенні об'ємно-просторових характеристик зображень храмів.

4. Методика реконструкції планувальних характеристик втрачених церков за збереженими елементами опорядження інтер'єрів (іконостасів) полягає в: а) аналізі архітектурних праць про композицію іконостасів С. Оляніна. та мистецтвознавчих досліджень, присвячених іконостасам ХVIІ - ХVIІІ ст. Львівської малярської школи В. Александрович, Ю. Островський.; б) створенні каталогу збережених елементів іконостасів втрачених церков; в) обмірах збережених фрагментів іконостасів та виконанні їх креслень; г) підборі аналогів з-поміж збережених іконостасів зі Львова та околиць цього ж періоду; д) визначенні співзалежностей між композиційною побудовою храмів та іконостасів на прикладі існуючих пам'яток; е) визначенні логіки композиційної та модульної побудови іконостасів; є) виконанні графічних реконструкцій іконостасів досліджуваних об'єктів.

5. Методика аналізу планувальних та об'ємно-просторових особливостей полягає в: а) опрацюванні праць, присвячених пропорційному аналізу побудови планів храмів та взаємозалежності між методами розпланування та методами побудови об'ємно-просторової композиції Ю. Диба, П. Жолтовський, І. Могитич, В. Чепелик, П. Юрченко.; б) поділі найдостовірніших абрисів планів на дільниці з урахуванням конструктивних особливостей матеріалу Для дерев'яних церков розміри брусів (товщини стін) беруться: ширина 18 см, висота 25 см як найпоширеніші для церков, збудованих на поч. ХVІІІ ст. в Галичині (за М. Драганом); в мурованих храмах для визначення товщини стіни аналізується композиційна модульна побудова плану та визначення будівельної міри., з якого виконаний храм; г) виборі з-поміж кількох варіантів планів якнайточнішого, за зіставленням розмірів нави з розмірами реконструйованих іконостасів втрачених церков; д) доповненні креслень плану його архітектурними складовими, визначеними за писемними матеріалами; е) аналізі пропорційної побудови плану втраченої церкви; є) підборі планувальних та об'ємно-просторових аналогів; ж) визначенні закономірностей пропорційної побудови плану та об'ємно-просторової композиції храму та виконанні графічних робіт.

Розділ 3. Локалізація втрачених українських церков м. Львова та визначення їх планувальних та об'ємно-просторових характеристик.

У розділі подаються результати нових картографічних та іконографічних досліджень втрачених церков Львова. Виконується локалізація споруд на церковному дворі Церковний двір - це замкнута огороджена ділянка землі, розміщена навколо храму, яка в середині може ділитись ще на менші відгороджені ділянки з житловими та господарськими будівлями. за історичними картами і планами. Виконується локалізація місць розташування та визначення планувальних типів втрачених об'єктів. За іконографічними зображеннями та історичними документами визначаються об'ємно-просторові характеристики церков.

Аналізуючи писемні документи та історичні карти було атрибутовано 7 парафіяльних, 2 монастирські церкви з їх територіями, а саме: св. Теодора, Воскресіння Христового, Богоявлення Господнього, Благовіщення Пр. Богородиці, Воздвиження Ч. Хреста, Різдва Пр. Богородиці, св. Катерини; монастирські: Введення в храм Пр. Богородиці, св. Івана Богослова. Був виконаний перелік складових частин церковного двору Церковний двір складається з таких частин:

цвинтаря - це ділянка біля церкви, переважно навколо огороджена, на якій розміщуються могили. На цвинтарі також розташовувались дзвіниці, в деяких випадках на вільній від могил території могли бути чиншові будинки, господарські споруди, садки та городи;

церковне подвір'я - це невеличка територія навколо самої споруди храму між цвинтарем та церквою, з розміщенням на ній споруд сакрального призначення та благоустрою з малими архітектурними формами, що використовувались в церковній службі, та площі для збору парафіян;

церковний ґрунт - це частина церковного двору, яка використовується для сільськогосподарських потреб церкви (город, сад);

церковне домогосподарство - це частина церковного двору, на якому розміщувались житловий будинок з господарськими спорудами, переважно з городом (могло бути декілька домогосподарств, а саме: хата священика, школа, братський будинок, чиншовий будинок, господарські та виробничі споруди церкви)., який поділявся на чотири складові частини, на яких розташовувались такі споруди: церква, дзвіниця, школа, шпиталь, хата священика, чиншові Чиншовий будинок - будинок з земельною ділянкою, що знаходиться у власності церкви, який здається в оренду. Чиншовий будинок без ґрунту - будинок, зданий в найм без земельної ділянки. та господарські будинки, підприємства. Церкви володіли ще й угіддями Церковне угіддя - це земельне володіння без будинків (рілля, пасовище, лука, сіножать, ліс), яке не входить в опарканену ділянку церковного двору., чиншовими будинками поза межами двору. Монастирський двір включав у себе ті самі чотири складові та володіння поза його межами, хоч набір споруд був дещо інший, а саме: церква, монастир, чиншові та господарські будівлі й ремісничі підприємства. Трансформація церковного та монастирського двору упродовж усього існування сакральних споруд відбувалась за рахунок приєднання або відчуження їх ґрунтів та нерухомості.

На сучасному плані під час зіставленні його з історичними картами прив'язано місця розташування усіх 9 атрибутованих церков та їх дворів (див. Карту-схему.). З них два двори є не забудованими й надаються для повного археологічного дослідження, а саме: ц. св. Теодора та монастирської ц. св. Івана Богослова. Решта дворів є частково чи повністю забудовані.

Під час аналізу картографічних джерел встановлено, що з 25 втрачених церков 16 не зазначені на жодній з історичних карт. Місце розташування 4 сакральних споруд з цього переліку вдалось визначити за писемними та картографічними джерелами На історичних картах за описами містобудівних збережених реаліїв, що оточували втрачені об'єкти (що не зазначені на цих історичних картах на) визначаються їх місця розташування, які методом зіставлення переносяться на сучасний план., а саме: так звану "Печеру схимника Василиска" локалізовано при південно-західному куті ц. св. Юра в основі підпірної стінки; каплицю на Високому Замку; ц. св. Хреста локалізовану на сучасній пл. Підкови; монастир св. Михаїла розташовувався в урочищі Круків с. Сороки. Останню пам'ятку було вилучено із загального переліку втрачених сакральних об'єктів Львова. Ще 7 втрачених церков розташовувались на місцях існуючих храмів східного та латинського обрядів, а саме: ц. св. Юра; ц. Успіня Пр. Богородиці; ц. св. Параскеви; ц. св. Онуфрія; так звана "Богородична" церква на місці Катедрального собору; монастир св. Івана Хрестителя на місці Домініканського костелу; ц. св. Івана Хрестителя на місці нинішнього однойменного костелу.

Ґрунтуючись на результатах дослідження історичних карт, було визначено основні планувальні типи втрачених церков, які для дерев'яних будівель можна поділити на дві групи: видовжені церкви: Воскресіння Христового, Богоявлення Господнього, Благовіщення Пр. Богородиці, Введення у храм Пр. Богородиці; хрещаті церкви: св. Теодора, Воздвиження Ч. Хреста, Різдва Пр. Богородиці Цей об'єкт за рахунок різночитань форми апсиди також можна віднести і до видовженого типу церков.. Дві муровані втрачені церкви св. Катерини та св. Івана Богослова належать до так званого зального типу, тобто видовжених безстовпних храмів.

Іконографічні зображення збереглись по шести об'єктах, які за об'ємно-просторовим вирішенням можна поділити на три групи: 1) одноверхі: ц. Благовіщення Пр. Богородиці; 2) двоверхі: ц. св. Теодора Тирона; ц. Введення у Храм Пр. Богородиці та ц. св. Івана Богослова; 3) триверхі церкви: Воскресіння Христового За візитаційними описами була триверха, на гравюрах зображено тільки два верхи, оскільки гравюра виконана з західної сторони міста, то ймовірно третій верх є схований за найвищим центральним верхом над навою., Богоявлення Господнього. Храм Різдва Пр. Богородиці зображено умовно, у вигляді вежі.

Розділ 4. Графічна реконструкція елементів опорядження інтер'єрів втрачених українських церков м. Львова.

У розділі вивчаються збережені елементи та деталі оздоблення інтер'єрів, зокрема перенесених іконостасів. Визначаються закономірності композиційної побудови окремих іконостасів та їх габаритні розміри.

Створений каталог переміщених будівель церков Під час касати було перенесено дві церковні споруди, а саме: церкви Введення в храм Пресвятої Богородиці, яка була продана в 1809 р. в с. Мацошин Жовківського району Львівської обл. де простояла до 1886 р., та церкви Спаса (Преображення Господнього), яка була продана в 1774 р. до с. Мокротина Жовківського р-ну Львівської обл., де простояла до 1888 р., інвентаря та елементів оздоблення інтер'єрів втрачених об'єктів, який нараховує 12 позицій. Визначено, що основними елементами оздоблення інтер'єрів, які відповідають планувально-просторовій композиції храмів, є іконостаси цих церков. До сьогодні збереглося частково чи повністю три іконостаси.

Іконостас ц. св. Теодора: храмова ікона св. Теодора збережена в північному рамені ц. св. Миколая у Львові. Інша частина іконостасу збереглась в ц. св. Миколая у с. Чорнушевичах Пустомитівського р-ну Львівської обл.

Іконостас ц. Введення в храм Пр. Богородиці: збережений в ц. св. Дмитрія на вул. Загірній у Львові (Збоїща).

Іконостас ц. Різдва Пр. Богородиці: збережена лише храмова ікона у збірці Національного музею у Львові.

Для апробації методу реконструкції іконостасів досліджувався розформований іконостас збереженої Успенської церкви у Львові. Виконуючи графічні реконструкції, було визначено, що основним модулем його композиційної побудови є ширина царських врат (1.6 м), яка, своєю чергою визначалась з розміру внутрішньої ширини храму, кратної 6,5 цього модуля. Визначений модуль безпосередньо пов'язаний із внутрішньою висотою храму, яка становить 8 модулів, а реконструйований іконостас по висоті вкладається у 7,5 модуля.

Досліджуючи іконостас ц. Введення в храм Пр. Богородиці, який зберігся у нерозформованому стані, проаналізовано його композицію і визначено, що основним модулем побудови іконостаса також є ширина царських врат, яка становить 1,25 м. Висота іконостаса дорівнює 8,125 м, що відповідає 6,5 модуля, а ширина 7,5 м, що кратно 6 модулям. Проріз царських врат так само як і в Успенській церкві, по висоті дорівнює двом модулям, тобто вписується в два квадрати.

Під час реконструкції розформованого іконостаса втраченої ц. св. Теодора за основний модуль його побудови була прийнята ширина царських врат, що дорівнює 1,32 м. Половина ширини іконостаса становить 3 модулі і визначена набором збережених ширин: храмової ікони, дияконських дверей, намісної ікони та половини царських врат, загальна ширина яких становить 7,92 м (6 модулів). Виявлено, що ряд іконостаса з апостолами є вужчий, його ширина становить 6,60 м (5 модулів). Така ступінчаста форма могла бути зумовлена різночасовістю ікон або ж особливостями просторової побудови храму. Висота реконструйованого іконостаса визначена набором висот: царських врат, композиції з тайною вечерею, молінням та розп'яттям з підставкою та коригувалась і підпорядковувалась композиційній побудові і становить 9,24 м (7 модулів).

Виконання реконструкції іконостаса ц. Різдва Пр. Богородиці зі збереженою єдиною храмовою іконою є неможливим, оскільки цей елемент не є формотворчим у побудові передвівтарної перегородки.

Після аналізу усіх досліджених іконостасів визначено, що вони мають спільні принципи побудови, які ґрунтуються на модулі, що відповідає ширині царських врат, який, своєю чергою, виводиться з основних внутрішніх габаритів храму. В композиційній побудові усіх іконостасів застосовувалось "золоте січення" для його членування. У Львові були вироблені усталені правила і прийоми побудови церковних іконостасів, які були однакові як для мурованих, так і для дерев'яних церков, та були невід'ємною частиною архітектурного образу храму.

Розділ 5. Гіпотетичні графічні реконструкції втрачених українських церков м. Львова.

У розділі визначено планувальні та об'ємно-просторові типи втрачених церков Львова та обґрунтовано прийняті рішення щодо їх реконструкції.

Аналізуючи абриси втрачених церков на історичних картах та поділ їх на дільниці, були визначені основні габарити головної нави, які при зіставленні з реконструйованими розмірами іконостасів дали змогу максимально точно реконструювати плани двох храмів. Ширина головної нави ц. св. Теодора за 6 абрисами планів коливалась від 6,39 - 7,86 м, при іконостасі - 7,92 м, в такий спосіб за достовірний був прийнятий план Жана ду Дуфі 1766 р., проміри абрису плану якого є найближчими до габаритів іконостаса. А з 3 збережених абрисів ц. Введення в храм Пр. Богородиці тільки один надавався для визначення ширини головної нави, яка становить 7,54 м при збереженому нерозформованому її іконостасі розміром 7,5 м, отже, цей абрис, який зображений також на карті 1766 р., був прийнятий якнайдостовірніший. Розміри інших шести На цьому етапі з дослідження було виключено церкву св. Катерини через те, що об'єкт не є окремо стоячий, а примикає до іншої споруди, через що виокремити точно абрис плану та його основні габарити (довжину) за браком матеріалу неможливо. церков визначались методом накладання усіх абрисів планів один на одного для визначення їх характерних планувальних закономірностей.

За пропорційного аналізу побудови храмів було скореговано планувальний тип ц. св. Теодора, який не будується за жодним з відомих варіантів П'ять варіантів пропорційної побудови дерев'яних хрещатих храмів Гуцульщини визначені І. Могитичем. побудови хрещатих планів, а за схемою, притаманною для двозрубних тридільних церков.

У результаті проведених досліджень були визначені основні габарити досліджуваних об'єктів, а саме: видовженого типу ц. св. Теодора завширшки 17,83 м та завдовжки 19,85 м, ц. Воскресіння Христового 7,52 х 17,00 м, ц. Богоявлення Господнього 9,83 х 17,51 м, ц. Благовіщення Пр. Богородиці 8,33 х 18,42 м, ц. Введення у Храм Пр. Богородиці 7,9 х 18,12 м. Мурована ц. св. Івана Богослова 10,3 х 20,25 м; хрещатого типу ц. Воздвиження Ч. Хреста 15,03 х,98 м, ц. Різдва Пр. Богородиці 17,79 х 23,23 м.

Визначені планувальні та об'ємно-просторові характеристики втрачених львівських церков за абрисами їх планів, іконостасами, іконографічними зображеннями та аналогами, стали підставою для виконання графічних реконструкцій шести Виконані графічні реконструкції втрачених церков на кінець ХVІІІ ст. Це зумовлено збереженням тільки з цього часу історичних карт та зображень, на яких зазначені ці об'єкти. цих об'єктів.

Визначені планувальні типи втрачених українських церков м. Львова є поширені фактично в усіх регіонах України. Такий тип, як тризрубні тридільні й триверхі храми (ц. Воскресіння Господнього та ц. Богоявлення Господнього), є загальноукраїнським типом церков. На поширення триверхих храмів впливало взорування на триверху композицію мурованої ц. Успіння Пр. Богородиці у Львові. Хрещаті в плані храми (ц. Воздвиження Ч. Хреста, та ц. Різдва Пр. Богородиці) є характерними для пізніших церков Гуцульщини, проте його ранішу появу у Львові необхідно пов'язувати, зі взорування на храми княжої доби з розвиненими бічними раменами, а саме: ц. св. Миколая у Львові та ц. св. Івана Хрестителя у Галичі виявлену археологічно. На основі двозрубного тридільного плану, типу п'ятистінка з прирубом, у Львові та його околицях розвинувся своєрідний регіональний тип храму, що сягає княжих часів. Це - двозрубні тридільні двоверхі храми з окремою домінантою над бабинцем (ц. св. Теодора, ц. Введення в храм Пр. Богородиці та ц. св. Івана Богослова). Такого ж типу були і такі дерев'яні одночасові до втрачених храми, як прильвівська ц. Вознесіння на Знесінні та ц. св. Трійці на Сихові. Мурованою реплікою ц. св. Теодора є ц. Різдва Богородиці в Бродах. До планувального типу п'ятистінка з прирубом (проте з прирубом західної а не апсидної дільниці, як у інших храмах) відносилась одноверха ц. Благовіщення Пр. Богородиці, план якої формується зі спільного зрубу нави та вівтаря і прирубаним бабинцем. Відомими аналогами такого типу є церква у с. Верхньому Синьовидному Львівська обл. та церква у с. Ялове Закарпатської обл.

Втрачені церкви вимагають відзнакування на місцевості. За світовими та вітчизняними аналогами визначені основні види заходів, що застосовуються до втрачених об'єктів, а саме: відтворення втраченого об'єкта; консервація та музеєфікація археологічно виявлених їх решток; трасування плану споруди в рівні мощення; встановлення макетів втрачених об'єктів, їх пам'ятних знаків та інформаційних таблиць. Визначено, що усі ці заходи дають добрий результат, коли застосовується не один із заходів, а відразу кілька. На основі цього було розроблено програму заходів з відзнакування втрачених церков для Львова, яка передбачає проведення археологічних розкопок та відзнакування відповідно до специфіки розташування конкретного втраченого об'єкта.

Результати дослідження

церква архітектура львів іконографічний

1. Аналіз літератури доводить, що праці, у яких досліджувались втрачені українські церкви Львова, мають здебільшого історичний характер. Втрачені церкви, у максимально повному переліку відомих пам'яток, досі не були самостійним об'єктом дослідження. Зокрема, не визначені їх точні місця розташування та планувальні й об'ємно-просторові характеристики. Відсутні праці, в яких аналізується забудови церковних ділянок у їх історичному розвитку. Розгляд цих питань є необхідною теоретичною складовою графічних реконструкцій втрачених церков м. Львова.

2. Розв'язання поставлених у роботі завдань спирається на розроблений алгоритм комплексного використання методів та прийомів дослідження архітектури втрачених церков: 1) методику локалізації місць їх розташування; 2) методику морфологічного аналізу абрисів їх планів; 3) методику атрибуції зображень втрачених церков та прицерковних будівель; 4) опрацьовану методику реконструкції планувальних характеристик втрачених церков за збереженими елементами опорядження інтер'єрів (іконостасів); 5) методику аналізу планувальних та об'ємно-просторових особливостей.

3. Визначено, що повний перелік втрачених українських церков м. Львова становить 24 пам'ятки. З них на сучасному плані прив'язано місця розташування 9 атрибутованих на історичних картах втрачених церков. Виявлено, що з загального переліку втрачених храмів 15 об'єктів, не зазначені на жодній з історичних карт. Місце розташування 3 втрачених сакральних споруд з цього переліку вдалось визначити за писемними та картографічними джерелами. А ще 7 об'єктів розташовувались на місцях існуючих храмів східного та латинського обрядів. Отже на сучасному плані прив'язано місця розташування 19 втрачених об'єктів. Також визначено основні складові частини їх церковних та монастирських дворів, які поділялись на чотири складові, а саме: цвинтар, церковне подвір'я, церковні ґрунти, церковні домогосподарства. Поза межами цих дворів у володінні були також угіддя та домогосподарства. Визначено, що трансформація містобудівної структури церковного двору відбувалась за рахунок продажу або ж приєднання церковних ґрунтів та домогосподарств.

4. Визначено, що з елементів декоративного облаштування інтер'єрів найінформативнішими щодо архітектурних особливостей втрачених церков є іконостаси. До нашого часу збереглось два іконостаси які вдалось реконструювати, а саме - іконостас церкви св. Теодора та Введення в Храм Пр. Богородиці. Третій іконостас з ц. Різдва Богородиці неможливо реконструювати за єдино збереженою храмовою іконою. Виявлено єдність принципів композиційної побудови львівських іконостасів для мурованих та дерев'яних храмів. Основою для композиційної побудови іконостасів був модуль, що дорівнював ширині царських врат, який, своєю чергою виводився з основних параметрів церкви у місці розміщення іконостаса.

5. Визначено планувальні та об'ємно просторові типи втрачених укаїнських церков, а саме: ц. св. Теодора - двозрубна, з прирубаною вужчою прямокутною апсидою з бічними захристіями в габаритах головної нави та з розвиненими бічними крилосами; двоверха з домінуючим верхом над бабинцем та нижчим над навою; ц. Введення в храм Пр. Богородиці - двозрубна з вужчою гранчастою апсидою та бічними крилосами; двоверха з домінуючим верхом над навою та нижчим над бабинцем; ц. св. Івана Богослова - мурована, тридільна з рівношироким бабинцем, навою та вужчою гранчастою апсидою з бічними крилосами; двоверха з домінуючим верхом над навою та нижчим над бабинцем; ц. Благовіщення Пр. Богородиці - двозрубна, одноверха з гранчастою апсидою та вужчим прямокутним бабинцем, навколо церква оточена опасанням; ц. Воскресіння Господнього - тризрубна, з усіма прямокутними об'ємами, триверха; ц. Богоявлення Господнього - тризрубна, з прямокутним бабинцем та опасанням навколо нього в габаритах нави, з гранчастою апсидою, триверха; ц. Воздвиження Ч. Хреста - з близьким до рівнораменного хреста планом з гранчастою апсидою; ц. Різдва Пр. Богородиці - хрещата, з розширеним центральним зрубом та захристіями з боків. Просторові графічні реконструкції виконані по шести об'єктах, окрім ц. Воздвиження Ч. Хреста та ц. Різдва Пр. Богородиці, через відсутність інших достовірних зображень храмів.

6. Визначено формотворчі засади архітектури втрачених українських церков Львова, а саме:

1) Архітектура втрачених церков Львова демонструє - єдність з загальноукраїнською практикою церковного будівництва;

2) Розвиток планувальних та об'ємно-просторових характеристик втрачених церков Львова ілюструє безперервну тяглість від архітектурної традиції княжої доби;

3) Головними безпосередніми прототипами втрачених львівських церков є існуючі муровані храми Львова - ц. св. Миколая, ц. св. Параскеви та ц. Успіння Пр. Богородиці.

4) У своєму розвитку, при сталих традиційних планувально-просторових характеристиках, втрачені церкви Львова змінювались в основному стилістично.

7. Для впорядкування та відзнакування місць розташування втрачених церков Львова пропонуються такі заходи:

· Встановити пам'ятні знаки єдиного зразка на усіх місцях втрачених церков із зображеннями реконструйованих об'єктів у вигляді об'ємного макета та внести їх до туристичних каталогів Львова;

· В незабудованих місцях виконати планові археологічні розкопки для уточнення меж цвинтарів, місця розтушування будівель на прицерковних ділянках та виконати їх поземне трасування;

· У місцях часткової чи повної забудови колишніх церковних ділянок, необхідно додатково встановити інформаційні таблиці з короткою історією об'єкта та схемою розташування церкви та її двору в сучасній забудові;

· Ліквідувати споруди, що суперечать вшануванню втрачених сакральних місць;

· Створити музейну експозицію із збереженого церковного інвентаря та елементів оздоблення інтер'єрів втрачених українських церков Львова.

Cписок опублікованих робіт

1. Бокало І. Втрачені дерев'яні церкви Львова. Локалізація та реконструкція / Ігор Бокало // Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація. - Львів, 2005. - Ч.15. - С. 22 - 38.

2. Бокало І. Локалізація давнього підльвівського монастиря св. Михайла / Ігор Бокало // Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація. - Львів, 2008. - Ч.18. - С. 117 - 123.

3. Бокало І.Ю. Спроба локалізації зниклої церкви Різдва Пресвятої Богородиці в м. Львові / Ігор Бокало // Вісник Львівського національного аграрного університету. - Львів, 2008. - Ч. 9. - С. 247 - 251.

4. Бокало І. Печера Василиська на Святоюрському пагорбі у Львові / І. Бокало, Ю. Диба // Записки Наукового Товариства імені Шевченка. - Львів, 2008. - Т. ССLV. - С. 119 - 127.

5. Бокало І.Ю. Присвята давніх храмів Пліснеська княжої доби (до поширення культу святого архангела Михаїла в давній Україні) / Ігор Бокало // Другі "Ольжині читання": Міжнарод. конф., 14-15 черв. 2007 р. - Львів, 2007. - С. 69 - 74.

6. Бокало І.Ю. Втрачена церква Св. Теодора Тиронського в м. Львові. Архітектурний аналіз картографічних та іконографічних матеріалів / І.Ю. Бокало // Богословський збірник Львівської духовної академії УПЦКП "Апологет". - Львів, 2009. - Ч.1 - 4(16 - 19). - С. 43 - 53.

Размещено на Allbest.ru

...