Архітектурно-планувальна реконструкція центральних сіл первинної системи розселення (на прикладі Львівської області)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

національниЙ університет «Львівська політехніка»

АРХІТЕКТУРНО-ПЛАНУВАЛЬНА РЕКОНСТРУКЦІЯ ЦЕНТРАЛЬНИХ СІЛ ПЕРВИННОЇ СИСТЕМИ РОЗСЕЛЕННЯ (на прикладі Львівської області)

18.00.01 - теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури

Степанюк Андрій Володимирович

ЛЬВІВ 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі архітектури та планування сільських поселень Львівського національного аграрного університету Міністерства аграрної політики та продовольства України

Науковий керівник:

доктор архітектури, професор Рудницький Андрій Маркович, Національний університет «Львівська політехніка»;

доктор технічних наук, професор ГАБРЕЛЬ Микола Михайлович, Національний університет «Львівська політехніка», професор кафедри містобудування.

Офіційні опоненти: доктор архітектури, професор ПАНЧЕНКО Тамара Федотівна, Київський національний університет будівництва та архітектури, завідувач кафедри ландшафтної архітектури;

кандидат архітектури СОСНОВА Надія Степанівна, Національний університет «Львівська політехніка», старший викладач кафедри містобудування.

Захист відбудеться « 28 » жовтня 2011 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.052.11 у Національному університеті «Львівська політехніка» (79013, Львів - 13, вул. С.Бандери, 12, ауд. 226 головного корпусу).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету «Львівська політехніка» (79013, м.Львів, вул. Професорська, 1)

Автореферат розісланий « 22 » вересня 2011р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради К 35.052.11, к. арх., проф. Г.П. Петришин.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Нові соціально-економічні умови, які склалися в агропромисловому комплексі України внаслідок проведення земельної реформи, реформування систем власності, в тому числі на землю, впровадження нових систем господарювання, вимагають новітніх підходів до вирішення архітектурно-планувальної організації села. Для цього потрібно виконати комплекс науково обґрунтованих заходів з удосконалення методів та прийомів проведення реконструкції та цілеспрямованого розвитку сільських населених місць, раціонального використання території та визначення складу і доцільних розмірів її функціональних елементів.

Загальним закономірностям розселення та просторової організації містобудівних систем присвячені праці Ю.М. Білоконя, М.М. Габреля, М.М. Дьоміна, Є.С. Куця, В.І. Нудельмана, А.П. Осітнянко, Г.Й. Фільварова, І.О. Фоміна, Б.С. Черкеса, Б.С. Посацького; проблемами реконструкції населених місць займалися М.В. Бевз, А.М. Рудницький, З.В. Мойсеєнко. Питання реконструкції та розвитку сільських поселень у своїх працях порушували Р.Д. Багіров, М.М. Гераскін, М.П. Кончуков, В.А. Кірсанов, Б.А. Маханько, Є.М. Марков, С.Б. Мойсеєва, В.В. Мусатов, Б.В. Павлишин, Б.П. Тобілевич, Ю.Ф. Хохол.

Удосконаленню методів планування та забудови сільських поселень, покращенню естетичної виразності ландшафтів присвячені праці Т.Ф. Панченко, В.В. Шулика, Н.С. Соснової, І.А. Диди, архітектурно-планувальній організації структурних елементів села, зокрема сільської садиби, та однородинному житловому будинку - праці В.А. Ніколаєнка, І.П. Гнеся.

Питання економічного розвитку сільських населених місць та ефективності використання земель при їх реконструкції висвітлено в працях В.Р. Бєлєнького, Ш.І. Ібатуліна, Г.А. Кузнєцова, В.М. Стерна, М.С. Шкурка.

Проблемами архітектурно-планувальної реконструкції сільських поселень та сільськогосподарських підприємств, покращення та підвищення естетичної виразності сільських поселень протягом кількох десятків років займалося ряд учених Львівського національного аграрного університету, зокрема: Ю.Ф. Соломін, С.М. Соколов, Г.К. Лоїк, І.Я. Черняк, Л.Б. Гнесь, І.А. Березовецька, О.І. Сільник, О.І. Колодрубська.

Суттєвий вклад у розвиток теорії та практики реконструкції та розвитку сільських поселень, реформування їх структурних елементів внесли також закордонні дослідники: J.Bogdanowski, B. Bojanowska-Ziemska, R. Linke, M. Petelenz.

Нові соціально-економічні умови вимагають докорінних змін у питанні розгляду архітектурно-планувальної реконструкції та розвитку як малих сіл, зарахованих до неперспективних, які мали бути ліквідованими, так і центральних сіл первинної системи розселення: колишні сільськогосподарські центральні села - центри виробничих ділянок та центральні садиби господарств). Центральні села виступали до реконструкції як місцеві центри розміщення агропромислових підприємств, розвинутого комплексу культурно-побутових установ, розрахованих на обслуговування групи сіл, міжгосподарських організацій. Вони не втратили свого домінуючого значення та виняткової ролі в системі розселення сільських населених пунктів. Концентрація в цих селах будівель і споруд адміністративного, культурно-побутового та виробничого призначення при обмежених фінансових можливостях на їх утримання та нормальне функціонування вимагає нових підходів до їх реконструкції та змін в архітектурно-планувальній структурі.

Питання містобудівного регулювання територіального розвитку та структурної реорганізації сільських поселень не мають сьогодні чітких правил практичного вирішення, оскільки відсутня загальна ідеологія, принципи та методи їх планувальної реорганізації в умовах ринкових відносин. Сьогоднішнім новим соціально-економічним умовам не відповідають застарілі генеральні плани сільських поселень.

Діючі нормативні документи та рекомендації недостатньо враховують реальні проблеми просторової організації забудови фермерських господарств, не до кінця висвітлюють питання розміщення господарських приміщень на присадибній ділянці тощо. Відсутність чіткого методичного забезпечення веде до короткотерміновості таких рекомендацій, їх методичної неопрацьованості. Таке становище ускладнює програму відродження українського села, веде до значних матеріальних, екологічних та соціальних втрат.

Проблема особливо актуальна для сільських населених місць західних областей України, соціально-економічна та просторова структура яких продиктована особливостями складеної системи розселення, природними умовами, попередніми етапами історичного розвитку і відображає значні перспективи окремих сфер виробництва та ведення особистого підсобного господарства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Робота виконана в межах науково-дослідних робіт Львівського національного аграрного університету, відповідно до тематики наукових досліджень факультету будівництва та архітектури: теми факультету «Ефективні конструктивно-технологічні та естетичні вирішення в архітектурі та будівництві агропромислового комплексу»; теми кафедри архітектури та планування сільських поселень «Архітектурно-планувальні вирішення сільських поселень в сучасних умовах», що передбачає розділи: архітектурно-планувальна реконструкція сільських поселень; проблеми реконструкції агропромислових підприємств сільськогосподарського виробництва; історико-теоретичні основи розвитку архітектурно-планувальної структури сільських поселень.

Мета дослідження - розробити принципи, методи та прийоми архітектурно-планувальної реконструкції центральних сіл первинної системи розселення в нових соціально-економічних умовах.

Відповідно до поставленої мети визначені та вирішуються наступні завдання:

Проаналізувати та дослідити історичні передумови виникнення, розвитку та формування просторової структури сіл Східної Галичини.

Охарактеризувати архітектурно-планувальну структуру центральних сіл первинної системи розселення Львівської області, виділити основні типи та здійснити класифікацію.

Розкрити суть соціально-економічних трансформацій та процесів, що відбуваються в сільській місцевості.

Виявити роль та вплив нових умов (земельної реформи, змін у системі виробничих відносин, соціально-демографічних процесів) на територію і архітектурно-планувальну структуру центральних сіл первинної системи розселення.

Встановити взаємозв'язки між архітектурно-планувальною структурою центральних сіл і процесами, які там відбуваються.

Обґрунтувати принципи та розробити практичні рекомендації з проектування і реконструкції центральних сіл первинної системи розселення в нових соціально-економічних умовах.

Визначити методи та структурні моделі архітектурно-планувальної реконструкції окремих елементів центральних сіл первинної системи розселення.

Об'єкт дослідження: архітектурно-планувальна структура центральних сіл первинної системи розселення, що раніше класифікувались як центральні села аграрних господарств, до яких відносились центри виробничих ділянок та центральні садиби господарств.

Предмет дослідження: підходи та методи архітектурно-планувальної реконструкції центральних сіл первинної системи розселення.

Межі дослідження. Аналіз проведено на прикладі центральних сіл Львівської області. Дослідження історичних передумов виникнення і розвитку сіл на етнічних землях Західної України виконано в межах Східної Галичини. Львівська область у сьогоднішніх її адміністративних межах є вдалим прикладом для аналізу порушеної в роботі проблеми, оскільки на її території знаходяться села, що розташовані в різних природно-ландшафтних умовах, на неоднакових відстанях до кордону, до основних транспортних комунікацій, у неоднорідній системі розселення; різні за величиною та історією виникнення і розвитку. Чітке окреслення територіальних (Львівська область) та часових меж (пострадянський період - 1990-2010) дозволили конкретизувати суть дослідження.

Методи дослідження. При вивченні, систематизації та узагальненні вітчизняного і зарубіжного досвіду архітектурно-планувальної реконструкції сільських поселень використано методи: для аналізу розселення і планів історично сформованих сільських поселень - графоаналітичний метод; вивчення типологічних особливостей сільського розселення, планування та забудови сільських поселень - метод порівняльного аналізу; обстеження сучасного стану сіл та аналізу сучасної забудови - метод натурних досліджень; виявлення зв'язків та відношень елементів архітектурно-планувальної структури сільських населених місць та факторів, що впливають на них - метод структурного аналізу.

Запропоноване дослідження включає також вивчення та аналіз літературних джерел з сільської архітектури, суміжних з нею галузей знань, існуючих нормативних та законодавчих актів. Застосування цих методик дозволило з'ясувати відображення соціально-економічних змін у просторі села, простежити зміни стосовно окремих елементів його структури. Основна увага зосереджена на аналізі проектних документів -містобудівних і землевпорядних, статистичних джерел, а також натурних досліджень автора (містобудівна інвентаризація, фотофіксація змін, рисунки), виконаних автором у період 1990-2010 рр.

Наукова новизна одержаних результатів:

- з позиції системного підходу розкрито сутність соціально-економічних процесів, що відбуваються в сільській місцевості, осмислено їх роль та вплив на архітектурно-планувальні трансформації центральних сіл первинної системи розселення;

- розроблено авторську класифікацію чинників впливу на трансформацію простору центральних сіл;

- отримала розвиток методика аналізу взаємовпливів соціально-економічних та архітектурно-планувальних чинників;

- обґрунтовано нові підходи та принципи архітектурно-планувальної реконструкції центральних сіл у нових умовах;

- розвинуто методологію та моделі реконструкції і розвитку окремих елементів та просторової структури центральних сіл.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені в дисертації принципи та методики становлять наукову основу для просторової діяльності з проектування та реконструкції центральних сіл області та регіону. До найважливіших практичних результатів слід віднести: визначено доцільність розвитку фермерства та практичні рекомендації вибору місця розташування фермерських господарств у центральних селах; розроблено класифікацію чинників і показників визначення доцільної кількості та типів житлового будівництва в центральних селах з урахуванням нових умов у державі та регіоні; обґрунтовано конкретні проектні підходи та рішення щодо розміщення та вибору форм сакральних об'єктів у сільській місцевості. Визначені положення дозволяють удосконалити архітектурно-містобудівні обґрунтування та заходи з реконструкції і розвитку центральних сіл.

Результати дослідження використано у практичній діяльності відділу регіонального розвитку містобудування та архітектури Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області, що підтверджується листом від 21 березня 2011 року; в проектному інституті «Львівгропроект» (м. Львів, лист від 26 квітня 2011 року), а також у науково-дослідній роботі кафедри архітектури та планування сільських поселень (лист від 26 квітня 2011 року) і в навчальному процесі (дипломному та курсовому проектуванні) факультету будівництва та архітектури Львівського НАУ (лист від 26 квітня 2011 року).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки та висновки є результатом самостійно проведених автором досліджень у галузі удосконалення підходів та методології реконструкції і розвитку центральних сіл області [1, 2, 4 - 10, 12, 13]. Вклад автора в колективно опублікованих наукових фахових виданнях: [3] - сформульовані основні методи архітектурно-планувальної реконструкції громадських центрів сільських поселень; [11] - визначені основні структурні елементи присадибної ділянки та їх естетичне значення.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були обговорені та схвалені на практичних конференціях: міжнародній науково-практичній конференції «Регулювання земельних відносин в населених пунктах. Теорія і практика розвитку агропромислового комплексу» ЛДАУ (1999р.); науково-практичній конференції ЛДАУ «Аграрна освіта і наука на початку третього тисячоліття» (2001р.); науково-практичній конференції «Transformacja rolniztwa polskieqo i ukrainskieqo w latach 90» Warszawa, (2002р.); всеукраїнській науково-практичній конференції «Реформування земельних відносин і охорона земель» ЛДАУ (2003р.); міжнародному науково-практичному форумі, 19-21 вересня 2007р. «Екологічні, економічні та технологічні аспекти використання земельних ресурсів» ЛДАУ; міжнародному науково-практичному форумі, 17-18 вересня 2008р. «Екологічні, технологічні та соціально-економічні аспекти ефективного використання матеріально-технічної бази АПК» ЛДАУ (2008р.). Основні положення та висновки дисертації впроваджені в курси лекцій «Планування та забудова сільських поселень» та «Архітектурне проектування будівель та споруд» протягом 1995 - 2011рр., в дипломному проектуванні студентів напрямку «Архітектура» кафедри архітектури та планування сільських поселень Львівського національного аграрного університету.

Публікації. Основні результати дослідження відображено в 11 одноосібних наукових статтях та 2 у співавторстві, опублікованих у виданнях із списку ВАК України та 6 інших.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів і висновків, викладених на 175 сторінках. Матеріали дисертації містять 44 рисунки, 22 таблиць, які подані в додатках на 90 сторінках. Список використаної літератури включає 180 найменувань використаних джерел, уміщених на 18 сторінках.

архітектурний реконструкція село розселення

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, об'єкт, предмет, завдання і методи дослідження, окреслено межі дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну цінність отриманих результатів,особистий внесок здобувача.

У першому розділі «Iсторико-теоретичнi передумови виникнення i розвитку центральних сiл первинної системи розселення» досліджені ці передумови, виявлені тенденції змін та розвитку архітектурно-просторової організації центральних сіл в різні історичні періоди та запропоновані основні типи центральних сіл, їх архітектурно-планувальні та об'ємно-просторові особливості.

Для дослідження впливу соціально-економічних трансформацій на архітектуру простору центральних сіл уточнено категорійно-понятійний апарат даної роботи, зокрема понять: первинна система розселення; сільський населений пункт (сільські поселення); центральне село; виробнича зона; громадський центр сільського населеного пункту; архітектурно-планувальна реконструкція села; земельна (аграрна) реформа; нові соціально-економічні умови; фермерське господарство; житлово-виробничий двір (комплекс) фермерського господарства; просторовий розвиток села.

Виявлено, що первинні системи розселення формуються на основі спільності повсякденних виробничих, трудових, культурно-побутових, транспортних та інших зв'язків між поселеннями. Центром у них вважаються села - центри сільських або селищних рад. Село - найстарша, збережена в Україні форма населеного пункту. Отож можна зробити висновок, що сучасні центральні села первинної системи розселення є переважно поселеннями з багатим історичним минулим, де ще здавна були сконцентровані види діяльності, розпланування та забудови, які протягом історичного розвитку залишались визначальними, що суттєво впливало на подальше становлення села як центрального.

Проведені дослідження розвитку сільських поселень дають змогу зробити висновок, що їх теперішній стан є наслідком історичного процесу, який протягом століть формував і утверджував такі містобудівні утворення, які є результатом еволюції, що відбувалася впродовж тривалого часу. При розгляді процесів еволюції планування та забудови західноукраїнських сіл визначена періодизація з виділенням періодів: до 1848 року; від 1848 р. до кінця ХІХ ст.; від початку ХХ ст. до Другої світової війни; період радянський; сучасний.

Встановлено, що значний вплив на систему сільського розселення та структуру села виявили зовнішні чинники, зокрема австрійська колонізація Галичини. Проте заснування цих колоній не знищувало українських поселень, які в більшості випадків добре співіснували, обумовлювали взаємопроникнення як просторових форм, так і способу життєдіяльності в селах. Після виселення колоністів в радянський період у селах-колоніях збереглась значна концентрація виробництва, що створило умови для нових форм господарювання - колгоспів.

Особливим етапом історичного розвитку галицьких сіл є радянський період, що невідворотно наклав свій відбиток на планування сільських поселень. Радянській період характеризувався численними експериментами над селами та сільською місцевістю: знищення неперспективних сіл, реформування архітектурно-планувальної структури - ліквідуються храми, ущільнюється забудова, в тому числі і центральної частини села (будівництво багатоповерхових будинків та перенесення міських форм в організацію простору села). В його структурі з'являються нові домінанти - водонапірні та силосні вежі, великі тваринницькі комплекси тощо. Цей період наклав відбиток на планування сільських поселень. Він має як позитивні сторони: визначена структуризація архітектурно-просторової організації, розроблені генплани сільських поселень, так і негативні, а саме: планувальна організація піддавалась нищівній перебудові, підхід був суто формальним, тому в планувальній конфігурації сіл за основу були покладені формальні геометричні форми. Такі вирішення не властиві галицьким поселенням, як і не притаманне розташування всіх громадських споруд на центральній площі села.

Архітектурно-планувальна реконструкція сільських поселень відбувалась на базі теорії відповідності системи розселення крупному соціалістичному виробництву. Дрібноселищна система розселення, породжена дрібнотоварним індивідуальним господарством, вважалась такою, що суперечить соціалістичному виробництву, перешкоджає створенню крупних сільськогосподарських комплексів, раціональному використанню трудових ресурсів у сільській місцевості, ліквідації культурно-побутових відмінностей між містом і село.

Аналіз 20 районів Львівської області, які налічують більше 600 сільських та селищних рад, а також порівняльна характеристика розташування території та щільності забудови сільських поселень області (близько 2000 сіл) та містобудівельних схем сільських рад і схем центральних сіл дозволили виділити основні форми розселення: концентрована; крупногрупова; дрібногрупова; розосереджена, а центральні села класифікувати за природно-ландшафтними умовами на групи з: внутрішнім водоймищем (невеликим ставком, озером, малою річкою, струмком); зовнішнім лісовим масивом; активним рельєфом - гори, пагорб, членування; відносно архітектурно-просторової структури на: центричні, що мають моноцентр, який сприймається з усіх напрямків; лінійні з двостороннім сприйняттям (уздовж річки, дороги); поліцентричні, які мають рівноцінні композиційні акценти, що сприймаються взаємозв'язано, - на горбистому рельєфі, при вигині великої ріки, на обох берегах малої річки.

У другому розділі «Взаємозв'язок нових соціально-економічних умов з архітектурно-планувальними змінами центральних сіл первинної системи розселення» проведені дослідження земельної реформи, виробничих і соціально-демографічних змін на селі та їх вплив на архітектурно-планувальну структуру центральних сіл первинної системи розселення.

Встановлено, що на архітектурно-планувальні зміни в центральних селах регіону найбільший вплив мають чинники реформування системи власності та господарювання, зокрема реформа земельних відносин. В основі земельної реформи знаходяться положення земельної ренти як корисності, які отримує власник або користувач від конкретної ділянки. Вона стає основою ренти будівельної та функціональної, в яких основою виступають чинники розміщення ділянки, її зручності до інших елементів простору та інші умови. Вартість будівельної ренти в залежності від умов розташування ділянки може бути вищою за вартість ренти земельної, - тоді відбувається переосвоєння сільськогосподарських угідь під будівельні цілі. Користувачі намагаються закріпитись в просторі первинних елементів розселення на таких територіях, що забезпечать їм найвищі економічні вигоди.

Земельна і будівельна рента обумовлюють системні зміни в архітектурно-планувальній структурі сіл, в центрах відбувається концентрація торгівлі і послуг, далі розташовується житлова забудова, а за нею - промислові території. Ці чинники обумовили зміни меж поселень, організацію функцій, вплинули на розвиток чи деградацію села, на зміни його виробничої та сельбищної структури. У селах розвинулись і негативні явища: зникнення народної культури та архітектури, знищення традиційного організму села, втрата озеленення, деградація краєвидів та зниження свідомості щодо їх збереження та охорони.

Проведені дослідження показали високу роль виробничих змін та їх вплив на структурні зміни в системі розселення та архітектурно-планувальну структуру сіл, інженерно-дорожню, соціально-побутову та соціально-духовну інфраструктури. Зміни у виробничій сфері села концентруються навколо появи та розвитку фермерських господарств, розширення виробничих функцій на селі, реформування (ліквідація) радянськоих форм господарювання. Поява фермерських господарств принципово реформує не лише виробничу (створення нових житлово-виробничих комплексів, переробних підприємств), а й складену архітектурно-планувальну структуру села, природне оточення та архітектурно-естетичні характеристики краєвидів села.

Окрім того, дія змін у виробничій сфері на архітектурно-планувальну структуру виражається у створенні нових виробничих сільськогосподарських підприємств - спілок селянських господарств, товариств, приватних агропідприємств, фермерських господарств; створенні нових житлово-виробничих формувань; утворенні кооперативів - переробних, агросервісних, заготівельних, збутових; розвитку нових промислових підприємств у селах несільськогосподарської ситуації; розширенні рекреаційних функцій (зелений туризм) та рекреаційного будівництва в сільській місцевості.

Встановлено, що на архітектурно-просторову структуру центральних сіл істотний вплив мають соціально-демографічні зміни. На загальну структуру села, специфіку розміщення окремих зон та елементів в населеному пункті, взаємозв'язок із системою культурно-побутового обслуговування, транспортом, місцями відпочинку, виробництвом суттєво впливають: величина сім'ї та її структура, стать, вік, освіта, зайнятість, професії членів родини, їх соціальна взаємодія, система внутрішньосімейних і родинних зв'язків. Цей чинник змінювався в часі розвитку центральних сіл. Виявлено різний рівень впливу конкретних умов. Означає це, що окремі характеристики мали вияв лише у впливі на житлове будівництво, інші - в масштабі цілого села. У сучасних умовах найбільше впливає на розвиток конкретних сільських населених пунктів їхня людність, яка також має вплив на динаміку чисельності жителів у сільських місцевостях та на зайнятість населення.

Важливим у роботі було визначити відношення мешканців до середовища проживання та його оцінку. Автор провів анкетування 150 мешканців десяти центральних сіл Львівської області. Не знайшлось у відповідях достатньої кількості позитивних прикладів організації простору центральних сіл. Дивує факт, що жоден з анкетованих не виявив претензій до організації відносин села з природним оточенням. Анкетовані найкраще оцінили доступ до продуктових магазинів і буфетів, що є результатом збільшення їх кількості в умовах приватної ініціативи.

Проведені дослідження показали, що зміни в суспільній структурі постсоціалістичних сіл є результатом процесів трансформації, в якому проявляються дії глобального та локального рівнів. Цей процес привів, з одного боку, до втрати певних ціннісних орієнтирів і обумовив виникнення суспільних груп - тих, що втратили на трансформаціях, а з другого боку - лібералізація господарської діяльності дозволила незначній групі сільських мешканців збагатитися. Характерною ознакою таких змін є поглиблення фрагментації села, формування зон багатства і бідності, тобто поглиблення суспільних контрастів, що обумовило і архітектурно-просторові контрасти в селах регіону.

Третій розділ «Принципи і методи архітектурно-планувальної реконструкції та розвитку центральних сіл первинної системи розселення».

Принципи сталого розвитку територіальних систем, в тому числі і сільских населених пунктів, включають ряд існуючих вимог, які мають враховуватись при реконструкції та розвитку. Це вимоги: забезпечення просторового ладу; врахування природно-ландшафтних умов; охорони природного середовища; забезпечення безпеки для мешканців та держави; забезпечення охорони культурної та історичної спадщини; дотримання прав власності; підвищення екологічних характеристик простору.

Проведені дослідження підтверджують, що ці вимоги є обов'язкові до виконання, створюють імперативи для архітектурно-містобудівельної діяльності і мають бути доповнені та конкретизовані. Так вимога дотримання прав власності показує на те, що кожен має право на загосподарювання та забудову території, на яку має право власності, але зобов'язаний не порушувати при цьому правового інтересу інших, а також вести забудову так, щоб забезпечити дотримання основних інтересів та потреб іншої сторони (забезпечення доступу до доріг; можливістю користуватись з води, каналізації, енергії; охорони від шуму, вібрації, забруднень повітря, грунтів тощо).

Аналіз змін у системі соціально-економічних відносин та їх впливу на архітектурно-просторову структуру села дозволяє конкретизувати вимоги до реконструкції та просторового розвитку центральних сіл, зокрема: забезпечення екологічно безпечного розвитку села (покращення якості й надійності забезпечення водою, зменшення негативного впливу технічних систем села на середовище, ліквідація та рекультивація екологічно деградованих, зміцнення стійкості природного комплексу села та його оточення); збереження культурної спадщини (збереження та відновлення історично складених ландшафтів; розширення територій, що охороняються, культурно-історичного призначення; збереження, консервація та відновлення пам'яток історії, культури та архітектури); комплексне впорядкування забудованих територій (визначення меж цих територій; впорядкування територій, що прилягають до села; реорганізація виробничих територій; зміна організації території іншого функціонального призначення в селі та його оточенні, наприклад, садово-городніх зон); розвиток інженерно-транспортної інфраструктури (розвиток і реконструкція транспортних сполучень, зокрема локальних доріг, створення єдиних систем інженерної інфраструктури, забезпечення енергією); розвиток виробничого комплексу (формування систем ринку товарів, послуг, нерухомості, праці; використання прибутків, вкладень від залучення нових інвесторів на територію села; удосконалення різнорідності виробничої інфраструктури та розширення ролі інноваційної продукції); формування цілісної системи альтернативних шляхів розвитку села (організація та впорядкування об'єктів і зон рекреації та туризму; створення сучасної туристично-рекреаційної інфраструктури; розвиток систем відновлюваних джерел енергії).

На цій основі обґрунтувані принципи реконструкції сільських поселень.

Одним з важливих принципів реконструкції сільських поселень у сучасний період є принципи збільшення відкритості з урахуванням умов їх розташування у системі групового розселення. Село в системі розселення не може існувати ізольовано від інших населених пунктів. Велике значення в житті його мешканців мають постійні тісні контакти з районними чи обласними центрами, які здійснюються як за промисловими та адміністративними лініями, так і у сфері культурно-побутового обслуговування. Це особливо важливо для сіл, в яких архітектурно-планувальна система повинна відповідати статусу центру первинної системи розселення.

При вирішенні кожного містобудівельного завдання, при архітектурно-планувальній реконструкції села необхідно зберегти екологічну рівновагу природних і штучно створюваних елементів ландшафту. Така рівновага необхідна, адже за своєю суттю село через відносно невелику площу тісно пов'язане з навколишнім середовищем. Середовище проживання повинно відповідати в однаковій мірі як утилітарним, так і естетичним вимогам людини.

Важливий принцип архітектурно-планувальної реконструкції сільських поселень - підвищення експлуатаційних характеристик простору, в тому числі: покращення санітарно-гігієнічного стану сільського поселення; удосконалення архітектурно-планувальної структури плану населеного пункту; підвищення житлових умов і культурно-побутового обслуговування населення; покращання зовнішнього вигляду села. Ще одним важливим принципом перебудови села, його архітектурно-планувальної реконструкції є етапність виконання реконструктивних заходів. Перший етап можливо обмежити новим будівництвом на вільних територіях, другий - ущільнення існуючої забудови, третій - знесенням малоцінної забудови. Обґрунтовано принцип соціальної орієнтованості реконструктивних дій та заходів. Досягти його реалізації зовсім нелегко, адже не одному поколінню прищеплювали й нав'язували, що колективність - це основна форма власності, а будь-який вияв індивідуальності сприймався негативно. Потрібен новий тип українського селянина з відмінним підходом до ведення сільського господарства та з новим мисленням.

Пропонується змінити методи реконструкції та розвитку центральних сіл. В умовах планової економіки та загальнодержавної власності на землю головна увага при вирішені цих завдань зосереджувалась на визначенні економічних показників розвитку та демографічного прогнозу для села. На цій основі визначилась потреба в нових місцях праці, проживання, обслуговування, а відповідно і потреба в територіях для їх будівництва. На нашу думку, увага має перенестись з визначення показників економічного планування і демографічного прогнозування на дослідження і аналіз проблем села, а також оцінки наявного потенціалу їх вирішення.

Іншою важливою зміною в методології реконструкції та розвитку сіл є розуміння нових умов та механізмів регулювання їх функціонування, закладання нових механізмів реалізації проектних рішень не через залучення державних коштів, а створенням умов та підвищенням інвестиційної привабливості села.

Ще однією методологічною вимогою реконструкції та розвитку сіл є широке залучення територіальної громади. Доцільно залучати громаду вже на початковому етапі розробки проектної документації з реконструкції та розвитку села, розглядати громаду як партнера та учасника розробки. Така умова знімає підстави для соціальних конфліктів при погоджені проекту та громадських слуханнях.

Особливий підхід і методологію реконструкції доцільно використовувати в селах, які нещодавно отримали статус центральних. У таких селах створюється сприятливе підґрунтя для влаштування нового громадського центру. Серед нової забудови розміщується основне ядро громадського центру, а на базі старого створюється підцентр, який заповнює порожню «нішу» громадських споруд у старій частині. При реконструкції житлової зони сільських поселень пропонуються такі методи: реконструкція існуючих кварталів житлової забудови із забудовою на землях запасу резервного фонду та створення нових житлових формувань. Для реструктуризації сільського виробництва запропоновано методи реконструкції виробництва на базі колишнього колгоспу; метод створення окремих фермерських господарств на основі виділеної землі з резервного фонду, або на основі паїв; а також метод реконструкції сільського виробництва шляхом господарювання власників на своїх земельних частках (паях), які вони отримали внаслідок земельної реформи і не побажали вступити в нові організаційно-правові суб'єкти господарювання.

Запропоновано моделі реконструкції та розвитку архітектурно-планувальної структури основних елементів села (житло фермера, фермерське господарство, громадський центр) а також центрального села первинної системи розселення: структурна модель житлового будинку фермера; містобудівельна модель розвитку та структурних елементів фермерського господарства; модель, схема функцій та основні зв'язки громадського центру.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на підставі проведених досліджень здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано практичне вирішення актуального завдання, яке полягає у вдосконаленні просторової організації та реконструкції центральних сіл первинної системи розселення в умовах системних трансформацій, що відбуваються в сільській місцевості України. Основні результати і висновки, що випливають із дослідження, можна згрупувати таким чином:

1. Зроблено висновок, що теперішній стан сільських поселень є наслідком історичного процесу. При розгляді процесів еволюції планування та забудови західноукраїнських сіл визначена періодизація з виділенням періодів: до 1848 року; від 1848 р. до кінця ХІХ ст.; від початку ХХ ст. до Другої світової війни; період радянський; сучасний.

Розвиток центральних сіл регіону та формування їх архітектурно-планувальної структури обумовлюється природно-ландшафтними умовами, світоглядно-політичними, економічними, соціально-демографічними та іншими чинниками. Значний вплив на систему сільського розселення регіону та виникнення центральних сіл виявили зовнішні чинники, зокрема австрійська колонізація Галичини, коли після виселення колоністів у селах-колоніях збереглась значна концентрація виробництва, як умова для нових організаційно-правових формув господарювання (колгоспів).

2. Встановлено, що особливо динамічний розвиток центральних сіл припадає на радянський період. Він характеризувався численними експериментами над селами та сільською місцевістю - закладанням колгоспів, знищення неперспективних сіл. Цей період в цілому слід тракувати як такий, що зруйнував не лише традиційну просторову структуру сіл регіону, але і їх соціально-економічний потенціал, уніфікував їх на типові колгоспні поселення. Зміни відбулися в усіх елементах планувальної структури (розплануванні, житловій забудові, громадських центрах, особливо у виробничо-господарських зонах), їх композиційно-естетичній організації (гігантоманія у вирішенні виробничих комплексів, ігноруваннями композиційних особливостей ландшафтів). У центральних селах ведеться будівництво багатоповерхових будинків, переносяться міські форми на організацію простору села, в його структурі появляються нові домінанти - водонапірні вежі, великі тваринницькі ферми тощо. Проте центральні села регіону як надбання багатьох попередніх епох протистояли зовнішнім необґрунтованим впливам, адаптували їх до своїх умов.

3. Аналіз понад 600 центральних сіл Львівської області дозволив здійснити їх класифікацію за архітектурно-просторовою структурою (центральні, лінійні, фронтальні, та поліцентричні), природно-ландшафтними умовами (з внутрішньою водоймою, із зовнішнім лісовим масивом, характером рельєфу), соціально-демографічними, функціональними ознаками та розташуваннями в системі розселення.

Визначено, що вирішальний вплив на розвиток та формування простору сіл, в тому числі і центральних, впродовж всієї історії їх існування мають перш за все зміни земельних та виробничих відносин, а також соціально-демографічні процеси в сільській місцевості.

4. Відносно обґрунтованих класифікаційних груп центральних сіл проведені дослідження змін в їх просторі в пострадянський період. На архітектурно-планувальні зміни в центральних селах регіону найбільший вплив має реформа земельних відносин. В основі земельної реформи знаходиться положення земельної ренти як корисності, яку отримує власник або користувач від конкретної ділянки. Вона стає основою ренти будівельної та функціональної. Користувачі намагаються закріпитись в просторі первинних елементів розселення на таких територіях, що забезпечать їм найвищі економічні вигоди. Ці умови обумовили зміни меж поселень, організацію функцій, вплинули на динаміку розвитку чи деградацію села, на зміни його виробничої та сельбищної структури.

5. Важливий вплив на структурні зміни в системі розселення та архітектурно-планувальну структуру сіл, інженерно-дорожної, соціально-побутової та соціально-духовної інфраструктури виявили зміни у виробничій сфері села. Ці зміни концентруються навколо появи та розвитку фермерських господарств, розширення виробничих функцій на селі, реформування (ліквідація) традиційних для радянської системи форм господарювання. Так поява фермерських господарств принципово реформує не лише виробничу (створення нових житлово-виробничих комплексів, переробних підприємств), а й складену архітектурно-планувальну структуру села, природне оточення та архітектурно-естетичні характеристики краєвидів села.

6. Зміни в архітектурно-планувальній структурі сіл та в системі розселення залежать і від демографічних та соціальних процесів. Характер демографічної ситуації в селі, міграція, зміна суспільних відносин, поляризація суспільства за матеріальним станом, а також зміна ціннісних орієнтирів знаходять своє відображення у архітектурно-планувальній структурі села. Окремі із змін мають вплив лише на житлове будівницто, інші - в масштабі цілого села.

7. Система реконструкцій та розвитку поселень, яка існує в Україні, базується на засадах сталого розвитку, яка обумовлює ряд вимог, які мають враховуватись при проектуванні та реалізації проектів (охорони природного середовища, культурної та історичної спадщини, дотримання прав власності, створення безпечного середовища, підвищення його комфортності тощо) доповнена автором. Зокрема, обгрунтовано принципи: збільшення відкритості сільських поселень з урахуванням умов їх розміщення в системі розселення, збереження екологічної рівноваги природних і штучно створених елементів ландшафту в умовах реконструкції сіл, покращення експлуатаційних характеристик сільського простору, чіткого окреслення етапів реалізації реконструктивних заходів, соціальної орієнтованості реконструктивних дій. Ці принципи націлюють на підвищення ефективності реконструктивних заходів в центральних селах.

8. Запропоновані зміни до методик реконструкції центральних сіл. Акцент переміщується із задач економічного планування і прогнозування (економічних перспектив та демографічних прогнозів) на аналіз наявних у селі ресурсів, проблем існуючої просторової ситуації та пошуку шляхів їх усунення. Зростає увага до вимог охорони історичного та природного середовища сіл та їх оточення, аналізу, оцінки та розкриття композиційних особливостей просторових ситуацій; потреби спільного розгляду землевпорядних та містобудівних проектних дій.

9. Розроблені моделі розвитку центрального села та його основних структурних елементів. Моделювання передбачає визначення параметрів та характеристик основних елементів системи, зв'язків між ними, а також відносин з оточенням. Так важливою умовою моделювання є визначення пропорцій приватних, групових та громадських просторів в селі, адже село - це перш за все люди, які в процесі свого життя і діяльності створили специфічну форму середовища. В роботі запроектовані моделі архітектурно-планувальні структури житла, фермерського господарства, громадського центру, а також композіційної структури центрального села як об'єкту первинної системи розселення.

У дисертаційній роботі дослідження проведені на прикладі центральних сіл Львівської області, але отримані результати мають універсальний характер, підтверджені емпірично та надаються для використання в інших регіонах України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Степанюк А.В. Організація нових та реконструкція існуючих житлових формувань сельбищної території села в умовах проведення аграрної реформи А.В. Степанюк // Вісник національного університету “Львівська політехніка” архітектура. - Львів, 2000. - № 410 - С. 259-264.

2. Степанюк А.В. Архітектурно-планувальні вирішення селянського (фермерського) господарства, як нової організаційно-правової форми сільськогосподарського виробництва / А.В. Степанюк // Містобудування та територіальне планування (науково-технічний збірник). - Київ: КНУБА. - 2000. - № 6 - С. 154-159.

3. Степанюк А.В. Архітектурно-планувальна реконструкція громадських центрів сільських поселень в сучасних умовах / А.В. Степанюк, Р.М. Какула Вісник Львівського державного аграрного університету : архітектура і сільськогосподарське будівництво. - 2001. - № 2. - С. 241-245.

4. Степанюк А.В. Традиції та нові тенденції розвитку архітектурно-планувальної та об'ємно-просторової організації сіл первинної системи розселення західного регіону України / А.В. Степанюк // Вісник Львівський державний аграрний університет : архітектура і сільськогосподарське будівництво. - 2002. - № 3. - С.204-209.

5. Степанюк А.В. Історико-теоретичні основи та передумови архітектурно-планувального розвитку центральних сіл первинної системи розселення Західного регіону України / А.В. Степанюк // Вісник Львівського державного аграрного університету : архітектура і сільськогосподарське будівництво. - 2003. - № 4. - С. 223-227.

6. Степанюк А.В. Житло фермера, традиції та нові тенденції архітектурно-просторових вирішень / А.В. Степанюк // Вісник Львівського державного аграного університету : архітектура і сільськогосподарське будівництво. - 2004. - № 5. - С. 259-264.

7. Степанюк А.В. Проблеми архітектурно-планувальної реконструкції центральних сіл первинної системи розселення Західного регіону України в нових соціально-економічних умовах / А.В.Степанюк // Вісник Львівського державного аграрного університету : архітектура і сільськогосподарське будівництво. - 2005. - № 6. - С. 256-261.

8. Степанюк А.В. Традиції та нові тенденції архітектурно-просторового вирішення житлово-виробничого двору селянських (фермерських) господарств / А.В. Степанюк // Вісник аграрної науки. Спецвипуск. - Київ, 2006. - С. 139-142.

9. Степанюк А.В. Сучасна архітектура житлово-виробничого комплексу фермерських господарств / А.В. Степанюк // Вісник Львівського державного аграрного університету : архітектура і сільськогосподарське будівництво. - 2006. - № 7. - С. 343-349.

10. Степанюк А.В. Благоустрій та озеленення житлово-виробничого комплексу фермерських господарств / А.В. Степанюк // Вісник Львівського державного аграрного університету : архітектура і сільськогосподарське будівництво. - 2007. - № 8. - С. 246-252.

11. Лоїк Г.К. Про естетику присадибних ділянок та етнотуризм / Г.К. Лоїк, А.В.Степанюк // Науковий вісник Національного аграрного університету. - Київ, 2008. - № 128 - С. 169-179.

12. Степанюк А.В. Організаційно-планувальні проблеми вирішення виробничої зони житлово-виробничого двору фермерських господарств / А.В. Степанюк // Вісник Львівського державного аграрного університету : архітектура і сільськогосподарське будівництво. - 2008. - № 9. - С. 233-239.

13. Степанюк А.В. Моделі перспективного розвитку архітектурно-планувальної структури центральних сіл первинної системи розселення / А.В. Степанюк // Вісник Львівського національного аграрного університету : архітектура і сільськогосподарське будівництво. - 2009. - № 10. - С. 183-189.

Праці у матеріалах конференцій:

1. Степанюк А.В. Регулювання земельних відносин в населених пунктах / А.В. Степанюк // Теорія і практика розвитку агропромислового комплексу : матеріали міжнародної наук.-практ. конф. Є.Храпливого. - Львів, 1999. - С. 299-301.

2. Степанюк А.В. Житло самостійного селянського (фермерського) господарства в нових соціально-економічних умовах / А.В. Степанюк // Аграрна освіта і наука на початку третього тисячоліття : матеріали наук.- практ. конф. ЛДАУ. - Львів, 2001. - С.47-48.

3. Добрянський І.М. Планувальні вирішення селянського (фермерського) господарства в умовах трансформації сільськогосподарського виробництва / І.М. Добрянський, А.В. Степанюк, Г.К. Лоїк // Transformacja rolniztwa polskieqo i ukrainskieqo w latach 90 : матеріали наук.-практ. конф. - Warszawa Wjes Jutra, 2002. - С. 61-64. (Внесок автора: визначене зонування планувальної структури житлово-виробничого двору фермерських господарств).

4. Лоїк Г.К. Режим використання в історичних арелах малих міст / Г.К. Лоїк, І.Г. Тарасюк, А.В. Степанюк // Реформування земельних відносин і охорона земель : матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. - Львів, 2003р. - С. 64-74. (Внесок автора: визначені положення земельних відносин в малих містах при реформуванні земельних відносин).

5. Степанюк А.В. Основні напрями перспективного розвитку архітектурно-планувальної реконструкції сіл у сучасних умовах / А.В. Степанюк // Екологічні, економічні та технологічні аспекти використання земельних ресурсів : матеріали Міжнародного наук.-практ. форуму, 19 -21 вересня 2007р. - Львів, 2007. - С. 496 - 499.

6. Степанюк А.В. Архітектурно-планувальні та технологічні вирішення території виробничої зони житлово-виробничого двору фермерських господарств / А.В. Степанюк // Екологічні, технологічні та соціально-економічні аспекти ефективного використання матеріально-технічної бази АПК : матеріали міжнародного наук.-практ. форуму, 17-18 вересня 2008р. - Львів, 2008. - С. 595 - 600.

АНОТАЦІЯ

Степанюк А.В. Архітектурно-планувальна реконструкція центральних сіл первинної системи розселення (на прикладі Львівської області). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.01 - теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури - Національний університет «Львівська політехніка», Львів, 2011.

Дисертація присвячена формуванню методологічних основ архітектурно-планувальної реконструкції центральних сіл первинної системи розселення в умовах інтенсивних трансформацій земельних, виробничих та соціальних відносин в сільській місцевості України.