Особливості формування дизайну міського простору в зонах впливу станцій метрополітену (на прикладі м. Харкова)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури

18.00.01 - теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури

Особливості формування дизайну міського простору в зонах впливу станцій метрополітену (на прикладі м. Харкова)

Блінова Марія Юріївна

Харків-2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському державному технічному університеті будівництва та архітектури (ХДТУБА) Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:

доктор архітектури, професор Мироненко Віктор Павлович, Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри «Дизайн архітектурного середовища»

Офіційні опоненти:

доктор архітектури, професор Ричков Петро Анатолійович, Національний університет водного господарства та природокорис-тування Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри архітектури, м. Рівне

кандидат архітектури, доцент Древаль Ірина Владиславівна, Харківська національна академія міського господарства Міністерства освіти і науки України, кафедра архітектурного і ландшафтного проектування

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради Ігнатьєва Н.В.

Анотація

дизайн метрополітен архітектурний

Блінова М.Ю. Особливості формування дизайну міського простору в зонах впливу станцій метрополітену (на прикладі м. Харкова). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.01 - Теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури. - Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури, - Харків, 2008.

Дисертація присвячена питанням формування дизайну міського простору в зонах впливу станцій метрополітену. Дослідження проведено на прикладі м.Харкова. Показано світовий досвід та актуальність робіт зі створення сприятливого психологічного клімату, якісного удосконалення дизайну середовища та його об'єктів, одне слово - гуманізації середовища впливу станцій метрополітену. Проведено аналіз наявних досліджень у цьому напрямку, який дозволив створити інформаційну базу роботи. Розглянуто особливості взаємодії метрополітену та інших елементів міської структури, закономірності функціонування системи «місто - метрополітен» на прикладі міст світу, історичні передумови архітектурно-дизайнерського перетворення планувальної структури м. Харкова у взаємозв'язку з системою метрополітену.

Сформульовано понятійно-категорійний апарат дослідження, основним об'єктом якого обрано зону впливу станції метрополітену. Проведено аналіз архітектурно-планувальної структури цих зон на різних містобудівних рівнях. Визначено їхні основні метричні характеристики, форми архітектурно-просторової інтеграції з середовищем міста. Розроблено територіально-просторову, функціональну, архітектурно-дизайнерську моделі зон впливу станцій метрополітену.

На основі проведеного аналізу, типологізацію визначено як умову комплексного підходу до формування середовища зон впливу. Проведено дослідження різних структурних елементів цих зон щодо їх наповненості елементами міського дизайну. Розроблено типологічну матрицю рекомендованих номенклатур об'єктів міського дизайну за належністю їх до різних структурних елементів зон впливу станцій метрополітену. У дослідженні сформульовано ряд принципів формування дизайну зон впливу, на основі яких запропоновано рекомендовану номенклатуру елементів міського дизайну для різних типів зон впливу станцій метрополітену. Визначено методи та практичні засоби з формування гармонійного середовища зон впливу. Показано роль дизайну в організації комфортного середовища життєдіяльності населення в ціх зонах. Розроблено базову методику перетворення середовища зон впливу станцій метрополітена, яка об'єднує в єдиний процес розробку архітектурно-дизайнерської концепції та програму середовищної діяльності.

Ключові слова: зона впливу, станція метрополітену, дизайн міського середовища, типологічна матриця, комплексний підхід.

Аннотация

Блинова М.Ю. Особенности формирования дизайна городского пространства в зонах влияния станций метрополитена (на примере г. Харькова). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата архитектуры по специальности 18.00.01 - Теория архитектуры, реставрация памятников архитектуры. - Харьковский государственный технический университет строительства и архитектуры, - Харьков, 2008.

Диссертация посвящена вопросам формирования дизайна городского пространства в зонах влияния станций метрополитена. Исследования проведены на примере г. Харькова. Показан мировой опыт и актуальность работ по созданию благоприятного психологического климата, качественного совершенствования дизайна среды и ее объектов, одним словом - гуманизации среды влияния станций метрополитена. Проведен анализ существующих исследований в данном направлении, который позволил создать информационную базу работы. Рассмотрены особенности взаимодействия метрополитена и других элементов городской структуры, закономерности функционирования системы «город - метрополитен» на примере городов мира, исторические предпосылки архитектурно-дизайнерского преобразования планировочной структуры г.Харькова во взаимосвязи с системой метрополитена.

Сформулирован понятийно-категорийный аппарат исследования, основным объектом которого выбрана зона влияния станции метрополитена. Проведен анализ архитектурно-планировочной структуры зон влияния на различных градостроительных уровнях. Определены основные метрические характеристики зон влияния, формы архитектурно-пространственной интеграции с городской средой. Разработана территориально-пространственная, функциональная и архитектурно-дизайнерская модели зон влияния.

На основании проведенного анализа, типологизация определена, как условие комплексного подхода к формированию среды зона влияния станции метрополитена. Проведено исследование различных структурных элементов этих зон на предмет наполненности их объектами городского дизайна. Разработана типологическая матрица рекомендованных номенклатур объектов городского дизайна по принадлежности их к различным структурным элементам зон влияния станции метрополитена. В исследовании сформулирован ряд принципов формирования дизайна среды зон влияния, на основании которых предложена рекомендуемая номенклатура элементов городского дизайна для разных типов этих зон. Определены методы и практические средства по формированию гармоничной среды зон влияния. Показана роль дизайна в организации комфортной среды жизнедеятельности населения в этих зонах. Разработана базовая методика преобразования дизайна среды зон влияния станции метрополитена, которая объединяет в единый процесс разработку архитектурно-дизайнерской концепции и программу средовой деятельности.

Ключевые слова: зона влияния, станция метрополитена, дизайн городской среды, типологическая матрица, комплексный подход.

Аbstrakt

Blinova M.U. Peculiarity of formation of city environment design in the zones influenced by Metro stations (in example of Kharkov). - Manuscript.

Thesis for obtaining academic title of candidate in architecture, spesiality 18.00.01 - architectural theory, restauration of architectural monuments. - Kharkiv State Technical University of Construction and Architecture, - Kharkiv, 2008.

The thesis is devoted to the questions of formation of city environment design in the zones influenced by Metro stations. Issues conducted in example of Kharkov. A world experience and actuality of works by creation good psychological climate, a quality improving design of the city environment and its objects, a humanisation of space influenced by Metro stations were showed. Existing investigations in this field were analyzed, and an information base of this research was created. The interaction of metro and other elements of city structure, the peculiarity of system “metro-city” functioning, the historical preconditions of Kharkov planning structure transformations in interconnection with metro were considered.

The categorical and conceptual instrument of research, which main object is a zones influenced by Metro stations were formulated. Analyze of this zones architectural-planning structure on different townplanning levels was conducted. The main cvalimetrical characteristics of zones influenced by Metro stations and its forms of architectural-spacing integrations with city environment were defined. The territory-spacing, functional and architectural-design modes of this zones were developed.

Basing on conducted analyses a typologization was defined, such a conditions of complex approach to forming of zones influenced by Metro stations space. The typological matrix of main city design objects and systems by its belonging to different structure elements of this zones was developed. In the thesis principles of formation of city environment design in zones influenced by Metro stations were formulated, and on its base the recommended list of city design elements for different sones types was suggested. The methods and practical means for harmonically space forming were defined. The role of design in organization of comfort zones influenced by Metro stations space for city peoples was highlighted. The basic methodic by transforming design space of this zones, witch joins developing of architectural-design conception and space activity program was suggested.

Key words: zones of influence, Metro stations, design of the city environment, typological matrix, complex approach.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Метрополітен, як вид транспорту з великим перевізним потенціалом, чинить потужний структураційний вплив на місто в цілому. Він є тим каркасом, навколо якого ведеться житлове будівництво, активізується економічна та соціокультурна діяльність, концентруються інші види міського пасажирського транспорту. У цьому сенсі метрополітен дійсно відіграє провідну роль при інтеграції транспортної, містобудівної та соціальної політики. Його функції виходять далеко за рамки перевезення пасажирів та стають вагомим інтеграційним фактором, що суттєво впливає на поліпшення якості життя в місті. За останні роки інтеграційна роль метрополітенів суттєво збільшилася коштом організації на їхній основі потужних транспортно-пересадкових вузлів, що виконують окрім транспортних, ряд соціальних, комерційних та культурних функцій.

Важливість проблеми, що розглядається, визначається містоформувальним аспектом системи метрополітену, який активно впливає на організацію практично всіх процесів життєдіяльності населення та предметно-просторового середовища прилеглих територій, являючи собою потужний фокус масового тяжіння. Однак на сьогодні у місторегуляційному законодавстві мало враховується специфіка функціонування прилеглих до станцій метро територій та сучасних вимог до їх організації при зведенні нових та реконструкції наявних містобудівних об'єктів. Як наслідок виникає суперечність між наявною середовищною ситуацією, яка ускладнюється високою економічною цінністю території, та бажаним функціонуванням середовища з урахуванням його комфортності для людини.

В результаті еволюції містобудівельної системи, зміни економічних умов та способу життя зростає навантаження на основні містобудівні фокуси масового тяжіння зі станціями метрополітену, що призводить до збільшення інтенсивності соціально-діяльнісних процесів у зонах їх впливу, що часом відбивається у хаотичність предметної та функціональної організації, накопичення негативних психологічних факторів. При цьому офіційне місторегулювання, як правило, не відображає дійсного стану взаємодії транспортної інфраструктури (в тому числі й метрополітену), наявної мережі побутового обслуговування та естетичних потреб людини. Як наслідок, відбувається запізнення регуляційних заходів зі створення повноцінного міського середовища, створення відповідних до реальних потреб міста архітектурних та дизайн-об'єктів. Це призводить до їх підміни на споруди тимчасового характеру: лотки, кіоски, базари, на так звану сезонну торгівлю, мало привабливі підприємства швидкого харчування та ін.

Одним із найважливіших напрямків розв'язку проблеми оптимізації середовища життєдіяльності людини є вдосконалення дизайнерської організації системи особливо сильних фокусів тяжіння населення в інфраструктурі міста. У зв'язку з цим особливої актуальності набувають питання формування дизайну зон впливу станцій метрополітену, як відкритих комунікативних просторів із високою соціальною та економічною значністю. Також актуальність теми обумовлена потребою створення на прикладі умов м. Харкова методики архітектурно-дизайнерського перетворення міського середовища в цих зонах, яка відповідала б уявленням мешканців міста про комфорт середовища життєдіяльності. Так мешканці м. Харкова в середньому проводять у метрополітені 20-50 хвилин на день. У зв'язку з цим виникає проблема створення сприятливішого психологічного клімату, зниження показників транспортної втоми, якісного покращення системи інформації та комунікації, вдосконалення дизайну середовища та його об'єктів, одне слово - гуманізації середовища впливу станцій метрополітену. Таким чином, зони впливу станцій метрополітену зможуть служити не тільки планувальним каркасом міста, але й візуальним каркасом, системою що об'єднує місто в одне ціле, коли його сприймає людина.

Однак, попри велике різноманіття досліджень проблем міського середовища та транспортної інфраструктури міста, зокрема метрополітену, питання їх взаємозв'язку досі детально не досліджено. Не виявлено специфіку формування дизайну архітектурного середовища на територіях, прилеглих до станцій метро, відсутня чітка класифікація об'єктів міського дизайну й рекомендації з їх використання в системі упорядкування для цього типу середовища, мало вивчено дійсні можливості об'єктів міського дизайну, що організують середовище.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрямок цього дисертаційного дослідження є частиною науково-дослідної роботи кафедри дизайну архітектурного середовища ХДТУБА на тему «Гуманізація архітектурного середовища міста» РК № 0208U005749.

Мета дослідження: виявити основні закономірності та принципі формування дизайну міського середовища в зонах впливу станцій метрополітену м. Харкова, розробити практичну методику архітектурно-дизайнерського перетворення середовища ціх зон.

Завдання дослідження:

- аналіз, узагальнення та систематизація основних закономірностей функціонування системи «місто - метрополітен», виявлення містоформувальної ролі станцій в зонах оптимальної пішохідної досяжності;

- обґрунтування поняття «зони впливу станцій метрополітену», виявлення їх ролі й специфіки формування на різних рівнях міського середовища (мегарівень, макрорівень, мікрорівень);

- побудова територіально-просторової, функціональної та архітектурно-дизайнерської моделі зон впливу станцій метрополітену, для виявлення об'ємно-просторових та естетичних характеристик середовища та його предметного наповнення;

- розробка типологічної матриці основних об'єктів та систем міського дизайну за належністю їх до різних структурних елементів зон впливу станцій метрополітену. Виявлення основних типів середовищної діяльності в структурі цих зон. Складання рекомендованої номенклатури елементів міського дизайну для різних типів зон впливу станцій метрополітену;

- формулювання принципів формування дизайну міського середовища в зонах впливу станцій метрополітену, визначення методів, виявлення провідних архітектурно-дизайнерських прийомів, які забезпечують утворення оптимального комфортного середовища життєдіяльності людини в цих зонах;

- розробка методики архітектурно-дизайнерського перетворення середовища зон впливу станцій метрополітену з урахуванням вироблених принципів їх формування та гуманізації, коштом удосконалення естетичних якостей міського середовища наповненням відповідними елементами міського дизайну.

Об'єкт дослідження - міський простір у зонах впливу станцій метрополітену.

Предмет дослідження - особливості формування дизайну міського простору в зонах впливу станцій метрополітену (на прикладі м. Харкова).

Методи дослідження. В роботі використано методи системного й середовищного підходів до розв'язку поставлених задач. В тому числі:

- натурні обстеження, фотофіксація, порівняльний аналіз історичних та опорних планів, побудова графоаналітичних схем;

- аналіз статистичних даних по пасажиропотоках Харківського метрополітену;

- типологічна систематизація зон впливу станцій метрополітену м. Харкова за їх належністю до різних збільшених зон міста, а також типологізація середовищної діяльності та елементів міського дизайну в їх межах;

- комплексний аналіз зон впливу станцій метрополітену м. Харкова, їх функціонального та предметного наповнення з урахуванням соціокультурних, економічних та предметно-просторових факторів формування середовища.

Наукова новизна одержаних результатів. Основні наукові результати, висунуті на захист, полягають у тому, що:

- зони впливу станцій метрополітену вперше розглядаються як достатньо самостійний елемент міського середовища, як цілісний об'єкт містобудівного проектування та дизайнерського наповнення;

- вперше сформульована концепція, принципи та методи формування міського середовища в зонах впливу станцій метрополітену, які охоплюють архітектурно-дизайнерські та містобудівні аспекти;

- набула подальшого розвитку типологія основних об'єктів та систем міського дизайну за належністю до різних структурних елементів зон впливу станцій метрополітену та типологія середовищної діяльності в їх структурі;

- вперше запропоновано архітектурно-дизайнерські засоби гуманізації середовища зон впливу станцій метрополітену м. Харкова з погляду його відповідності до способу життя та критеріїв комфорту населення.

Практичне значення отриманих результатів роботи полягає в можливості використання адресних рекомендацій із перетворення середовища зон впливу станцій метрополітену, для розробки проекту реабілітації даних структурних елементів міського середовища, а також удосконалення містобудівної діяльності в цілому. Реалізація результатів дослідження у проектній практиці, при розробці та обґрунтуванні нормативних документів, при введенні сучасних методів керування та регулювання відносин усіх суб'єктів містобудівної діяльності сприятиме зростанню рівня комфортності перебування населення в антропогенному середовищі зон впливу станцій метрополітену. Розроблені пропозиції націлені на гуманізацію зон впливу станцій метрополітену м. Харкова коштом покращення естетичних якостей архітектурного середовища за допомогою наповнення відповідними елементами міського дизайну.

Використання запропонованої методики дозволить науково обґрунтувати, розробити та практично реалізувати концепцію перетворення дизайну міського середовища в зонах впливу станцій метрополітену м. Харкова, забезпечивши при цьому максимальну ефективність прийнятих рішень, як з погляду економічної вигоди, так і з погляду естетичності й комфортності для людини.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою роботою, ґрунтованою на ретельному аналізі наявної теоретично-інформаційної бази щодо формування та впливу зон станцій метрополітену на міський простір, а також на матеріалах, отриманих особисто автором при проведенні натурних обстежень, зборі й обробці емпіричних даних. У статті №1 участь автора полягає у визначенні можливостей засобів дизайну щодо гармонізації міського середовища в цілому в якості універсальної комунікації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи дістали позитивну оцінку на наукових конференціях «Дизайн - освіта 2006: Пошуки нової естетичної парадигми в сучасному дизайні» (м. Харків, ХДАДМ, 5-7 квітня 2006 р.), на ІІ Всеукраїнській конференції «Науково-дослідна робота студентів: аспект формування особистості майбутнього архітектора-вченого» (м. Харків, ХДТУБА, 15-17 жовтня 2007 р.), а також на 63 науково-технічній конференції ХДТУБА (27-29 лютого 2008 р.).

Публікації. Основні положення дисертації відбито в 5 наукових працях, опублікованих у виданнях, що входять у перелік ВАК України.

Структура та обсяг роботи тісно пов'язані з поставленою метою, задачами та методикою дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (148 найменувань), додатку, який містить впровадження й короткий понятійно-термінологічний словник. Загальний обсяг роботи - 239 сторінок, у тому числі 140 сторінок основного тексту, 61 сторінка графоаналітичного матеріалу.

2. Основний зміст роботи

У першому розділі СТАН ВИВЧЕНОСТІ ПРОБЛЕМИ ТРАНСПОРТНО-ПЛАНУВАЛЬНОЇ ТА ДИЗАЙНЕРСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ МІСЬКОГО ПРОСТОРУ подається аналітичний огляд літературних джерел, науково-дослідних робіт, методичних матеріалів та нормативних документів по темі, що дозволив створити інформаційну базу дослідження. Аналітичною основою для вивчення проблеми формування архітектурного середовища в зонах впливу станцій метрополітену стали дослідницькі роботи, створені провідними науково-дослідними інститутами та окремими авторами. Питання, пов'язані з визначенням меж містобудівних об'єктів як архітектурно-просторових систем, а також закономірності їх формування та функціональної організації вивчалися за роботами К.Е. Александера, М.Г. Бархіна, Г.А. Гольца, І.Г. Лежави, Б.Б. Родомана Р.Е. Любарського, З.М. Яргіної та ін., де зазначається існування певних структурних одиниць міста, обумовлених можливостями їх просторового сприйняття людиною. У багатьох дослідників наявні вказівки на відносну відокремленість структури фрагментів міського середовища, яке формується в зоні вузлових транспортних перетинів та їх структуротвірну роль (Ю.П. Бочаров, А.Е. Гутнов, Л.В. Коган, Є.С. Русаков, Г.Ш. Токарєва та ін.).

Системний характер досліджуваної проблематики визначив потребу залучення теоретичних знань та практичного досвіду формування дизайну архітектурного середовища, теоретико-методологічні та прогностичні дослідження (Є.В. Асс, В.Л. Глазичев, В.І. Єжов, А.В. Іконников, А.В. Рябушин, А.Г. Рапопорт, Л.Ю. Салмін та ін.). На розв'язання суперечностей, що склалися на сьогодні між історично сформованою середовищною дійсністю та бажаним функціонуванням архітектурного середовища міста спрямовані дослідження Н.М. Дьоміна, М.П. Красильникова, Г.І. Лаврика, Г.Б. Мінервіна, В.П. Мироненка, В.Т. Шимка, Ю.М. Шкодовського та ін.

У розділі розглянуто прогресивний вітчизняний та закордонний досвід у галузі організації та особливостей функціонування метрополітену та прилеглих до нього територій. Вперше теоретичні та практичні розробки у вітчизняній практиці проводились у 1980-90 роках у дослідженнях М.В. Губіної, М.В. Смолової, Л.В. Нікольської, Н.О. Руднєвої, О.Ш. Тер-Восканян та ін. Проблеми проектування середовища впливу метрополітену в закордонних країнах вивчалися за роботами Н. Elsner, H.L. Freeman, B. Benson, C. Bushell та ін. Аналіз цих та багатьох інших науково-дослідних робіт, що висвітлюють питання впливу системи метрополітену на просторово-планувальну структуру міста показав, що безпосередня взаємодія метрополітену та міста формують на базі станційних комплексів специфічне міське середовище. На основі цього було введено основне поняття цього дослідження - «зона впливу станції метрополітену», яке являє собою певним чином організоване міське середовище в межах оптимальної пішохідної досяжності станції метрополітену, що зважаючи на високу інтенсивність наявних у ній процесів, активно впливає на людину.

Аналіз світової проектної практики та результати натурних обстежень дозволили встановити, що ключовим моментом у безпосередній взаємодії системи метрополітену та міської структури є вузлові елементи міського простору - зони впливу станцій метрополітену, та узагальнити сучасні форми інтеграції вузла метрополітену з міським середовищем. На підґрунті цього було запропоновано функціонально-просторову класифікацію цієї взаємодії, що базується на двох типах показників: перший - характеризує динаміку (спрямованість, об'єм, інтенсивність пасажиропотоку), другий - форму архітектурно-просторової інтеграції вузла метрополітену з предметно-просторовим середовищем міста (компактний, лінійний та дисперсний тип). Також було сформульовано загальні архітектурно-містобудівні та архітектурно-дизайнерські вимоги до організації вузлів взаємодії метрополітену та міста.

Також розглядаються проблеми використання міського середовища в умовах переходу нашого суспільства до ринкової економіки та частково наведено закордонний та вітчизняний досвід регламентування та моніторингу в галузі дизайну архітектурного середовища. В процесі дослідження виявлено, що в умовах сучасного становлення ринкової економіки високий ступінь транспортної доступності земель, прилеглих до станцій метрополітену, значно збільшує їхню вартість, що надає їм статус територій високої соціально-економічної значності та потребує раціонального планування та забудівлі. Це стало важливою передумовою для обґрунтування комплексу архітектурно-дизайнерських вимог до організації середовища взаємодії метрополітену та міста.

У другому розділі ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ СТАНЦІЙ МЕТРОПОЛІТЕНУ НА ФОРМУВАННЯ ДИЗАЙНУ МІСЬКОГО ПРОСТОРУ наведено історичне обґрунтування та основні передумови створення системи метрополітену в м. Харкові. Проведено аналіз планувальної структури міста у зв'язку з уведенням у дію метро, що дозволив простежити трансформацію системи метрополітену в основний містоформувальний елемент, навколо якого будується вся містобудівна політика із забезпечення високої якості міського життя та предметно-просторового середовища. Розглянуто вплив появи метро на розвиток поліцентричної структури міста. Проаналізовано сучасний стан дизайну міського середовища в зонах впливу станцій метрополітену м. Харкова та виявлено, що традиційні методи та засоби міського дизайну або не ладні безперервно підтримувати відповідність між середовищем та цінностями, узвичаєними в сучасній культурі, або в ряді випадків, не здатні формувати міський простір без значних матеріальних витрат. Це обумовлює загострення проблем міського простору та актуалізує пошук нових засобів та методів формування гармонійного міського середовища в зонах впливу станцій метрополітену.

В розділі обґрунтовується введення поняття зона впливу станцій метрополітену та надається його визначення, як певним чином організоване міське середовище в межах оптимальної пішохідної досяжності станції метрополітену, що через високу інтенсивність процесів, що відбуваються, активно впливає на людину. Також визначається потреба розглядати об'єкт дослідження на різних просторових рівнях міста: мега-, макро- та мікрорівні, що базується на класифікації, введеній у методології Г.П. Щедровицьким: мегарівень - це рівень певної системи, в яку дана система входить як підсистема (рівень міста, в якому зони впливу станцій метрополітену є однією з багатьох систем міської інфраструктури); макрорівень - рівень самої системи зон впливу, в якому вона розглядається як єдине ціле; мікрорівень - це рівень підсистем (транспортна, пішохідна, міського обладнання та ін.) даної системи зон впливу станцій метрополітену.

Обґрунтовується визначення відносних планувальних зон міста Харкова - центральної, серединної та периферійної, бо основні відмінності у структурі та функціонуванні зон впливу станцій метрополітену прямо пов'язано з їх розміщенням у тій чи іншій планувальній зоні міста. Аналізується розподіл станцій метро по відносних планувальних зонах міста Харкова, розглядаються особливості кожної з погляду взаємозв'язку системи метрополітену з іншими системами - транспортною, торгівельно-побутовою, рекреаційною, житловою та ін. Виявлено загальну тенденцію падіння кількості функцій та їх якісної організації від центру до периферії міста, при цьому в зоні міського центру зони впливу станцій метрополітену частково перекривають одна одну, створюючи досить щільне середовище, та відокремлюються в напрямку до периферії. На основі цього розроблено класифікацію типів станцій метрополітену за ознакою розміщення у відносних планувальних зонах міста.

Розглядається залежність процесів формування, організації та функціонування об'єкту дослідження на різних містобудівних рівнях від його розміщення в різних відносних планувальних зонах міста - центральної, серединної чи периферійної. При цьому диференціація проявляється у відмінності метричних характеристик та конфігурацій: середній радіус коливається від 600 до 1100 м. Прямі спостереження та дослідження багатьох авторів говорять, що радіус пішохідної досяжності зон впливу, тобто гранично-припустимі витрати часу на підхід до цільового об'єкту, складає до 15 хв., що відповідає до відстані 1-1,5 км. Фактичні межі залежать від умов розміщення зони впливу станції метрополітену в системі планування міста, а конфігурація змінюється від їх зливання в центральній зоні до поступового відокремлення та збільшення в діаметрі в напрямку до периферії.

Наведено територіально-просторову модель зони впливу, в основу якої покладено залежність між розміщенням та інтенсивністю функціонування її об'єктів. Відповідно до цієї моделі виділено дві підзони - ядро та периферія. При цьому характерною тенденцією є звуження ареалів ядра за напрямком від центра міста до периферії, тому що в центральній зоні міста активні процеси комунікативно-діяльнісного опанування охоплюють усю територію зони впливу станції метрополітену, а в напрямку до периферії міста їх інтенсивність падає та обмежується територією біля «входів - виходів» станції.

На підґрунті порівняльного аналізу даних натурних та картографічних досліджень установлено ієрархічний характер містобудівних фокусів зон впливу станцій метрополітену, обумовлений великим значенням планувальної ситуації, що містить станцію метрополітену. Було виявлено три типи зон впливу за формою архітектурно-просторової інтеграції з міським середовищем на макрорівні - компактна, лінійна, дисперсна. Встановлено, що вони послідовно змінюють одне одного на кожному етапі еволюційного розвитку зони впливу станції метрополітену. Етапи розвитку характеризуються зміною структури зони та здійснюються коштом опанування нових просторових резервів, потрібних для ефективнішої функціональної організації на обмеженій території. Тож аналіз зон впливу станцій метрополітену в системі міста дозволив виділити декілька характерних їхніх типів, які було визначено на основі поєднання двох специфічних ознак: розміщення в певній відносній планувальній зоні міста (центральній, серединній та периферійній - тип А, Б, В) та формі архітектурно-просторової інтеграції з міським середовищем (компактний, лінійний та дисперсний - тип І, ІІ, ІІІ). Таким чином, стосовно до умов м. Харкова було виявлено вісім типів зон впливу станцій метрополітену: АІІ, АІІІ, БІ, БІІ, БІІІ, ВІ, ВІІ и ВІІІ.

Відповідно до наведеної функціональної моделі зони впливу станції метрополітену встановлено, що переважний склад функціональних об'єктів у зоні змінюється залежно від перебування у визначеній відносній планувальній зоні міста. При цьому послідовність розміщення основних функцій у структурі зони впливу (ядро й периферія) залишається незмінною з характерною тенденцією до об'єднання просторів схожих за режимом функціонування.

На основі проведених досліджень наведено архітектурно-дизайнерську модель зони впливу станції метрополітену, що підтверджує, що зона впливу як просторова система, являє собою поєднання містобудівних, архітектурних та дизайнерських елементів, різних за часом існування й по-різному схильних до змін. При цьому змістовність середовища зон впливу станцій метрополітену забезпечується елементами міського дизайну, різними за ступенем змінюваності в часі та відповідних до певних шарів елементів предметно-просторового середовища міста - «каркас», «тканина» й «плазма». Відомості, отримані в процесі дослідження, картографічного аналізу, натурних та фотообстежень є основними передумовами для вибору оптимального шляху розвитку та організації предметно-просторової структури зон впливу станцій метрополітену й дозволяють науково обґрунтувати пропозиції щодо цілеспрямованого формування дизайну міського середовища в цих зонах.

У третьому розділі ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ ДИЗАЙНУ МІСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА В ЗОНАХ ВПЛИВУ СТАНЦІЙ МЕТРОПОЛІТЕНУ обґрунтовується закономірне використання методу типологізації, тому що система зон впливу містить у собі підсистеми нижчого порядку з максимальною типологічною однорідністю. Тож на основі цього було проведено типологічну систематизацію основних об'єктів міського дизайну за їх належністю до різних структурних елементів зон впливу станцій метрополітену:

1. Пішохідні комунікації (тротуари, сходи, пандуси, огорожі, підземні переходи, галереї, «входи - виходи» станцій метро та ін.);

2. Транспортні комунікації (пункти зупинки наземного транспорту, диспетчерські, пости ДАІ, автостоянки та ін.);

3. Інженерні споруди, засоби зв'язку та обладнання господарчих служб (освітлення, водовідведення, таксофони та поштові скриньки, сміттєвидалення, венткіоски, трансформаторні підстанції, біотуалети та ін.);

4. Торгівельне обладнання (кіоски, павільйони, лотки, автомати, літні кафе та ін.);

5. Візуальні комунікації (рекламні установки, мультимедійні установки, інформаційні вказівники, стенди, табло, афіші, годинники та ін.);

6. Декоративні елементи міського дизайну та обладнання рекреації (перголи, альтанки, ландшафтний дизайн, водні споруди, об'єкти монументально-декоративного мистецтва, вуличні меблі та ін.).

В процесі дослідження було виявлено, що різні характеристики зон впливу станцій метрополітену піддаються типологізації, в тому числі й процеси життєдіяльності населення. Виходячи з цього, було розроблено типологізацію середовищної діяльності в зонах впливу станцій метрополітену, яка обумовила потребу створення рекомендованої номенклатури елементів міського дизайну для забезпечення середовища відповідними до цих процесів об'єктами.

В розділі сформульовано такі загальні принципи формування дизайну міського середовища в зонах впливу станцій метрополітену:

- принцип фокусування, який полягає в збільшенні концентрації всіх елементів зони впливу та середовищної активності населення в напрямку до станції метрополітену;

- принцип еволюційної адаптації, який полягає в забезпеченні послідовності в відкритій до розвитку системі при збереженні зв'язаності елементів системи між собою та знаходженні ступеню пристосованості структурних елементів зон впливу станцій метрополітену до характера середовища коштом засобів міського дизайну;

- принцип відповідності, який ґрунтується на забезпеченні адекватності психофізіологічних можливостей людини та середовищної діяльності населення до характеру організації предметно-просторового середовища та його насиченості відповідними елементами міського дизайну;

- принцип багатофункціональності та уніфікації, який передбачає вести проектування та модернізацію більшості структурних елементів зон впливу на базі багатофункціональних та уніфікованих структур;

- принцип естетичної гуманізації, який полягає в забезпеченні психофізіологічного комфорту та зменшення транспортної втоми коштом засобів міського дизайну, ергономіки та системи взаємодії мистецтв.

Наведені принципи доповнюються розробленою на їх основі типологічною матрицею рекомендованих номенклатур елементів міського дизайну для різних типів зон впливу станцій метрополітену.

Розглянуто напрямки та методи формування дизайну архітектурного середовища зон впливу, розроблено практичні засоби та прийоми, висвітлено роль дизайну в організації комфортного простору життєдіяльності населення в ціх зонах, розроблено базову методику архітектурно-дизайнерського перетворення середовища зон впливу станцій метрополітену.

Визначено такі методи, що забезпечують створення оптимального комфортного середовища життєдіяльності населення в зонах впливу станцій метрополітену:

Метод оптимізації світлоколірного клімату середовища:

- колірне кодування різних типів зон впливу станцій метрополітену у межах міста. Являє собою перевагу обраної колірної гами в колористиці зони залежно від типу - центральна, серединна, периферійна. Крім естетичного довершення середовища, воно служитиме додатковим засобом орієнтації та важливим елементом, що об'єднує місто до єдиної системи;

- світлоколірне зонування простору в межах зони впливу станцій метрополітену. Провадження в межах колірного коду зони (виходячи з попереднього пункту) світлоколірне зонування простору відповідно до його функціонального призначення та соціальної важливості в межах однієї станції;

- динамізація системи освітлення простору. Організація різноманітних сценаріїв та засобів освітлення з використанням різних типів освітлювальних пристроїв. Урахування розміщення тіні при денному освітленні для пом'якшення кліматичних умов.

Метод упорядкування системи візуально-інформаційного дизайну:

- диференціація елементів орієнтаційного, захисно-попереджувального, загальносоціального та комерційного характеру по формі, що являє собою різноманітні інформаційні настанови, які залежно від спрямованості своєї інформації відрізнялися б за формою;

- просторове ранжування елементів візуальної інформації в межах однієї зони впливу станцій метрополітену, являє собою регламентацію місць розміщення за спрямованістю.

Метод вдосконалення комунікативності середовища:

- формування предметного наповнення простору зони впливу станцій метрополітену в залежності від загального сценарію середовищної діяльності, вибір номенклатури обладнання з урахуванням образно-змістовного розв'язку;

- диференціація уніфікованих та індивідуалізованих елементів для створення впізнаваного образу конкретної зони впливу станцій метрополітену, не порушуючи загальну єдність;

- колірне та пластичне розмаїття елементів, потрібне для створення індивідуалізованих зон впливу станцій метрополітену, фіксація у просторі та часі культурних та духовних досягнень сьогодення.

Відповідно до цього було встановлено головні архітектурно-дизайнерські прийоми гармонізації композиційного ладу середовища зон впливу станцій метрополітену (масштабна координація, коригування домінант, узагальнення, доповнення), прийоми розміщення об'єктів міського дизайну (автономне, блоковане, поєднане, одиничне та тиражоване), прийоми гарантування безпеки (огородження небезпечних місць, розділ та спрямування пасажиропотоків, улаштування сигнальних та попереджувальних елементів, засобів екстреного зв'язку), прийоми поліпшення екологічної ситуації (улаштування водовідведення та сміттєвидалення, екологічного дорожнього покриття, водяних споруд, вітрозахисту, озеленення, затінення, улаштування акустичного захисту), які є дійсним інструментом для створення максимально комфортного для людини простору:

Запропоновано методику архітектурно-дизайнерського перетворення середовища в зонах впливу станцій метрополітену, логічно пов'язану з основними стадіями, прийнятими в системі архітектурно-містобудівного та дизайнерського проектування, яка базується на типологізації середовищних утворень та притаманних їм об'єктів міського дизайну. Методика поєднує в єдиний процес розробку архітектурно-дизайнерскої концепції складного просторового утворення і програму середовищної діяльності у її межах, поєднує в цілісну систему проектування об'єкти міського дизайну та середовище їх використання. При цьому до числа архітектурно-дизайнерських проектних задач входять багато відносно незалежних блоків, орієнтованих на різні розв'язання - естетичні, організаційні, інженерно-технічні. Використання цієї методики дозволить науково обґрунтувати, розробити й практично реалізувати концепцію перетворення дизайну міського середовища зон впливу станцій метрополітену м. Харкова, забезпечивши при цьому максимальну ефективність прийнятих рішень, як з погляду економічного зиску, так і з погляду естетичності та психофізіологічного комфорту для населення.

Висновки

Мережа метрополітену, що є структуроформувальним каркасом міста, проявляє свою містоформувальну роль на всіх рівнях міського простору. При цьому сучасне місто характеризується різко збільшеною динамікою модернізації способу життя мешканців міста, що виливається в хаотичність і непостійність будь-яких форм міського середовища, особливо в зонах впливу станцій метрополітену. Офіційне місторегулювання не відображає дійсного стану взаємодії інфраструктури метрополітену, наявної мережі побутового обслуговування та середовищної діяльності людини. Як наслідок відбувається запізнення заходів щодо створення повноцінного міського середовища зон впливу станцій метрополітену. Це актуалізує пошук нових засобів та методів формування гармонійного середовища цих зон як композиційно цілісного архітектурного простору, що адекватно відбиває потреби сучасної культури. Особливої актуальності це набуває за умов високого ступеня доступності земель, прилеглих до станцій метрополітену, що значно збільшує їхню вартість та надає їм статус територій високої соціально-економічної значності й потребує раціонального планування та забудови.

1. Аналіз проектної практики та результати натурних обстежень дозволили встановити, що безпосередня взаємодія системи метрополітену та міста формує на базі станційних комплексів специфічне міське середовище. На підставі цього було введено й визначено базове поняття дослідження - зона впливу станцій метрополітену, що являє собою певну просторову одиницю міського середовища. Виявлено, що містоформувальна роль станцій метрополітену в зонах оптимальної пішохідної досяжності обумовлена історично. Показано, як розвивалася просторово-планувальна структура міста Харкова з уведенням метрополітену, навколо якого стала будуватися вся містобудівна політика із забезпечення високої якості міського життя та предметно-просторового середовища міста. Поява метрополітену призвела до значного перерозподілу фокусів активної життєдіяльності населення, до їх концентрації в зонах високої транспортної та пішохідної досяжності - біля станцій метро.

2. Визначено, що за рядом властивостей зони впливу станцій метрополітену належать до міського громадського відкритого простору, й являють собою штучно створене середовище, яке людина формує відповідно до процесів своєї життєдіяльності з урахуванням індивідуальних і соціально-групових інтересів. В естетичному плані - це простір із певними художніми та ергономічними якостями, що забезпечують комфорт людини та являють собою «обличчя» міста в цілому. Аналіз міського простору зон впливу станцій метрополітену м. Харкова дозволив підтвердити залежність процесів формування, організації та функціонування зон впливу станцій метрополітену на різних містобудівних рівнях: мега-, макро- та мікрорівні від їх розміщення в різних відносних планувальних зонах міста - центральній, серединній або периферійній. При цьому диференціація проявляється в різниці розмірних характеристик і конфігурацій: средній радіус коливається від 600 до 1100 м, а конфігурація змінюється від злиття в центральній зоні до поступового відокремлення і збільшення в діаметрі в напрямку до периферії.

3. Встановлено, що в основі територіально-просторової моделі зон впливу станцій метрополітену, описуючої її будову, лежить залежність між розміщенням у ній та інтенсивністю функціонування різних об'єктів громадського призначення. Відповідно до цієї моделі в рамках зони впливу станцій метрополітену виділено два основних структурних компоненти або дві підзони - ядро (до 250 м в радіусі) й периферія (250-1500 м в радіусі). При цьому характерною тенденцією є звуження ареалів ядра в напрямку від центру міста до периферії. Натурні та картографічні дослідження дозволили встановити ієрархічний характер містобудівних фокусів зон впливу станцій метрополітену. На цій основі було виявлено три типи зон за формою архітектурно-просторової інтеграції із міським середовищем на макрорівні - компактна, лінійна, дисперсна. Встановлено, що вони послідовно змінюють одне одного на кожному етапі еволюційного розвитку зон впливу станцій метрополітену.

Згідно з функціональною моделлю зон впливу станцій метрополітену встановлено, що переважний склад функціональних об'єктів змінюється залежно від перебування у визначеній зоні міста. При цьому послідовність розміщення основних функцій в структурі (ядро й периферія) залишається незмінним із характерною тенденцією до об'єднання просторів, схожих за режимом функціонування.

Наведена архітектурно-дизайнерська модель зони впливу станцій метрополітену, що підтверджує, що зона впливу станцій метрополітену як просторова система, являє собою поєднання містобудівних, архітектурних та дизайнерських елементів. При цьому змістовність середовища забезпечується саме елементами міського дизайну, різними за ступенем змінюваності в часі та відповідних до певних шарів предметно-просторового середовища міста - «каркас», «тканина» та «плазма».

4. Розроблено типологічну матрицю основних об'єктів та систем міського дизайну за належністю їх до різних структурних елементів зон впливу станцій метрополітену. Встановлено основні типи середовищної діяльності в структурі зон впливу та розроблено класифікацію різних типів зон та їх структурних елементів за присутністю в них тих чи інших процесів життєдіяльності й тим самим обумовлена потреба в насиченості відповідними до цих процесів елементами міського дизайну. Складено рекомендовану номенклатуру елементів міського дизайну для різних типів зон впливу станцій метрополітену, що являє собою практичну цінність.

5. Сформульовано основні принципи формування дизайну міського середовища у зонах впливу станцій метрополітену: фокусування, еволюційної адаптації, відповідності, багатофункціональності та уніфікації, естетичної гуманізації. На їх основі запропоновано комплексний підхід до перетворення міського середовища в зонах впливу станцій метрополітену. Визначено методи що забезпечують створення оптимально комфортного середовища життєдіяльності населення в зонах впливу станцій метрополітену: оптимізації світлоколірного клімату середовища, упорядкування системи інформаційного дизайну, вдосконалення комунікативності середовища. Було встановлено провідні архітектурно-дизайнерскі прийоми гармонізації композиційного ладу середовища та відповідної до неї функціональної організації, які є дійсним інструментом для створення максимально комфортного для населення простору.

6. Запропоновано методику перетворення дизайну міського середовища в зонах впливу станцій метрополітену, логічно пов'язану з основними стадіями, прийнятими в системі архітектурно-містобудівного та дизайнерського проектування, яка базується на типологізації середовищних утворень зон впливу станцій метрополітену та притаманних їм об'єктів міського дизайну. Методика об'єднує в єдиний процес розробку архітектурно-дизайнерскої концепції складного середовищного утворення та програму середовищної діяльності в її межах, поєднує в цілісну систему проектування об'єкти міського дизайну та середовище їх використання. Використання цієї методики дозволить науково обґрунтувати, розробити й практично реалізувати концепцію перетворення дизайну міського середовища в зонах впливу станцій метрополітену м. Харкова, забезпечивши при цьому максимальну ефективність прийнятих рішень, як з погляду економічної вигоди, так і з погляду естетичності й психофізіологічного комфорту для людини.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Мироненко В.П., Блинова М.Ю. Дизайн как визуальная коммуникация. // Науковий вісник будівництва. - Харків: ХДТУБА, ХОТВ АБУ, 2005. - № 32. - С. 19-22.

2. Блінова М.Ю. Питання взаємодії метрополітену та просторово-планувальної структури міста Харкова на різних рівнях // Науковий вісник будівництва. - Харків: ХДТУБА, ХОТВ АБУ, 2006. - № 35. - С. 18-21.

3. Блинова М.Ю. Основные принципы дифференциации зон влияния станций метрополитена по форме архитектурно-пространственной интеграции с городской средой // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. - Харків: ХДАДМ, 2006. - № 6. - С. 13-17.

4. Блинова М.Ю. Оптимизация системы визуальной информации в зонах влияния станций метрополитена (на примере г. Харькова) // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. - Зб. наукових праць вузів художньо-будівельного профілю України і Росії. Вип. 1, 2, 3. - Харків: ХДАДМ, 2007. - С. 125-126.

5. Блинова М.Ю. Проблемы дизайна визуальных коммуникаций города и пути их решения // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. - Зб. наукових праць вузів художньо-будівельного профілю України і Росії. Вип. 1, 2, 3. - Харків: ХДАДМ, 2008. - С. 325-327.

Размещено на Allbest.ru