Принципи пропорціонування в архітектурних типах громадських будівель і споруд України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет “Львівська політехніка”

АВТОРЕФЕРАТ

ПРИНЦИПИ ПРОПОРЦІОНУВАННЯ В АРХІТЕКТУРНИХ ТИПАХ ГРОМАДСЬКИХ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД УКРАЇНИ

18.00.02 - архітектура будівель і споруд

Кордунян Олександр Павлович

Львів - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Національному університеті «Львівська політехніка» Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник

доктор архітектури, професор

Проскуряков Віктор Іванович,

Національний університет «Львівська політехніка»,

декан ІАРХ, завідувач кафедри дизайну архітектурного середовища

Офіційні опоненти:

доктор архітектури, професор

Уреньов Валерій Павлович,

Одеська державна академія будівництва і архітектури,

завідувач кафедри архітектури будівель і споруд

кандидат технічних наук, доцент

Товбич Валерій Васильович,

Київський національний університет будівництва і архітектури,

завідувач кафедри інформаційних технологій в архітектурі

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження

Сьогодення в Україні початку ХХІ століття вимагає заміни старої парадигми в архітектурі в широкому розумінні, досягнення вищого рівня науково-практичної її якості, що від вирішення окремих проектно-архітектурних завдань, або ж розвідок, присвячених тим чи іншим аспектам архітектурного буття, поступово переходить до органічного способу мислення, пізнання генези архітектурного національного досвіду в його нерозривній єдності і взаємодії усіх складових, які формують національний архітектурний феномен.

Усе це потребує еволюції практичного і теоретичного світогляду творців архітектури - щоб не стати заручниками якогось одного рішення, етапу, періоду, стилю, а вирішувати проблеми синкретично, від найпростіших форм простору і середовища архітектури до найсучасніших - у порівнянні з досягненнями світового архітектурного досвіду і, що найважливіше, в гармонійній єдності.

Власне гармонійна єдність у формуванні сучасної української національної архітектури є одним з найменш адаптованих засобів творення нашої архітектури. Вона актуальна в незалежній Україні хоча б тому, що нам у спадок від попередньої ідеологічної формації залишилися „архітектурні” утворення для мільйонів громадян-мешканців, якісний рівень проживання, обслуговування і відпочинку яких неможливий без науково обґрунтованих рекомендацій щодо пропорціонування в архітектурно-типологічній палітрі будівель і споруд. Це відповідає і вимогам сьогодення в Україні, і світовому рівню.

Прийнято вважати, що почав науково опрацьовувати феномен гармонійності Піфагор: він першим заклав фундамент математичного опису гармонійних співвідношень, що після нього упорядкували в теорію Й. Бах та А. Веркмейстер. Ця першість належить Піфагору й у вивченні властивостей золотого перетину як головної теорії пропорціонування - прикладної теорії як для античної давньогрецької архітектури, так і для архітектури Руси-України (від Парфенону до Св. Софії Премудрості Божої у Києві).

Пропорціонуванням і властивостями золотого перетину в різні часи займалися відомі вчені, митці, архітектори - зокрема Л. Пачолі, Леонардо да Вінчі, М. Гіка, Дж. Гембридж, архітектор Ле Корбюзьє, що створив власний метод пропорціонування в архітектурі, який апробували сучасні зодчі.

У радянський час проблемами гармонії в архітектурі займалися як архітектори-практики - В. Биков, Д. Хазанов, М. Барщ, М. Синявський, Г. Зумблат,

І. Голосов, К. Мельников, М. Ладовський, Ф. Кандинський, Д. Чечулін, які застосовували проектування за законами гармонійного пропорціонування в широкій жанровій палітрі: від обмірів та перенесення кроків у креслення, до експериментально-пошукового проектування і реальних будов; так і інші вчені - Б. Рибаков, К. Афанасьєв, А. Пілецький, І. Шевельов, Б. Михайлов. З-поміж радянських архітекторів найбільше заслуговує на увагу творчість академіка

І. Жолтовського, що методично використовував закони золотого перетину у своїх будовах, навіть розробив власне правило - функцію Жолтовського. Створив школу, в якій навчалися художньо-композиційної майстерності молоді конструктивісти, переважно випускники ВХУТеМАСу.

Що до сучасних дослідників в Україні, то найпомітнішими слід визнати роботи професора О. Боднара, який довів універсальний характер неевклідової геометрії, що проявляє себе у сукупності з золотим перетином як фундаментальна організаційна закономірність природи і мистецтва; професорів М. Яковлєва та В. Михайленка, які досліджували значення у формотворенні плоских кривих і кривих другого порядку та використання геометричного моделювання в дизайні; М. Киби, який досліджував просторові побудови і пропорціонування планів, висоти і ширини римо-католицьких храмів у Європі і Україні, С. Оляніної, яка аналізувала засоби і пропорціонування при побудові українських іконостасів у структурах православних храмів; Г. Негая, який досліджує патогенні, салюберогенні та інші чинники, що впливають на формування простору; професора В. Проскурякова, який разом з автором дисертації довів, що усі історичні міста України мають своєрідні гармонійні матриці-каркаси (що пізніше підтвердили архітектори В. Малиш, В. Воробйов, В. Мещеряков, розрахувавши подібні каркаси відповідно для міст Жовква, Галич, Дніпропетровськ, Одеса), і що найкращі функціоналістичні театрально-видовищні будівлі Львова - це ті, що проектувалися і за метричними, і за гармонійними законами водночас; професора Р. Жука, який використовував свої дослідження співвідношень силуетів українських історичних церков у модерному їх будівництві. Варто згадати також дослідження О. Водотики пропорційної побудови давньоруських храмів для гармонізації архітектурно-композиційної структури в проектуванні сучасних типів українських церков.

Однак ще й досі в архітектурі сучасної України теорія гармонії і пропорціонування залишається поза творчими методами архітекторів і розглядається не як прикладний проектний інструментарій, а лише як один з аспектів методу узгодження і підпорядкуванню частин цілому, або ж як відокремлене від практики наукове явище.

Тема дисертації пов'язана з науково-дослідницькими напрямами Інституту архітектури Національного університету „Львівська політехніка” і зокрема кафедри дизайну архітектурного середовища, зокрема: „Генеза та розвиток дизайну архітектурного середовища”.

Мета дисертації: Висвітлення історії формування, виявлення тенденцій розвитку, визначення принципів пропорціонування в архітектурній типології громадських будівель і споруд в Україні; розроблення рекомендацій щодо застосування актуальних принципів в умовах сучасної України.

Завдання дослідження:

1. Вивчення історії формування архітектурного пропорціонування в усіх його проявах.

2. Аналіз пропорціонування в архітектурі України і Львова у порівнянні зі світовим досвідом.

3. Узагальнення досвіду застосування принципів пропорціонування в архітектурній типології України.

4. Визначення принципів пропорціонування, актуальних для умов сучасної України.

5. Розроблення рекомендацій щодо застосування актуальних принципів архітектурного пропорціонування в умовах сучасної України.

Об'єктом дослідження є системи пропорціонування, будівлі і споруди, зведені з їх застосуванням.

Предметом дослідження є принципи пропорціонування об'ємно-просторових структур громадських будівель і споруд в Україні і світі.

Метод дослідження передбачав:

- аналіз матеріалів, пов'язаних з історією формування пропорціонування в Україні і світі, з архівів і бібліотек в Україні, Росії, Польщі;

- консультації і бесіди з діячами архітектури, які утворили напрями і школи, в яких наявні дослідження законів гармонії (О. Боднар, І. Шмельов, М. Яковлєв і ін.), опитування філософів, математиків, митців в Україні і з-за кордону - О. Лисик-Зінченко, І. Фомін, В. Петрушенко, Р. Жук;

- натурні обстеження громадських будівель і споруд в Україні, в містах Львові, Києві, Чернівцях, Дніпропетровську та ін. (разом 50 об'єктів), з визначенням принципів пропорціонування їх архітектури;

- анкетування майстрів-практиків архітектури в Україні на предмет визначення, яке місце займає в їх творчості архітектурне пропорціонування і масштабування (разом було підготовлено 100 анкет, розісланих архітекторам з 12 міст - Ужгород, Дрогобич, Львів, Луцьк, Чернівці, Одеса, Київ, Полтава, Харків і ін.);

– розроблення і реалізацію пошукових, навчальних, прикладних конкурсів, в яких були б відображені принципи пропорціонування, і серед них - „Архітектура як засіб християнського екуменізму”, „Реновація відкритого льодового майданчика на території стадіону “Буковина” на 150 місць в м. Чернівці”, „Проект Формаркету в м. Чернівці” та ін.

Межі дослідження: пропорціонування архітектурно-просторової організації громадських будівель і споруд в Україні і світі.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що автор визначив актуальні для умов сучасної України принципи і методи проектування громадських будівель і споруд із врахуванням гармонійних законів, головними з яких є:

І - врахування середовищного контексту;

ІІ - пропорціонування архітектурного розвитку будівель;

ІІІ - визначення гармонійного просторово-середовищного потенціалу архітектури міст України;

IV - пропорціонування об'ємно-просторової, об'ємно-функціональної структури з урахуванням соціально-культурної організації.

На засадах наукової і проектно-практичної діяльності автора в роботі систематизовано історію формування архітектурного пропорціонування, виявлено подібності і відмінності застосування принципів пропорціонування в Україні і світі, досліджено напрями розвитку принципів, актуальних для умов сучасної України в архітектурі громадських будівель і споруд, їх просторової організації, стильових елементів, композиційних прийомів та природного і архітектурного середовища назагал.

Практичне значення роботи полягає в пропозиції розвитку актуальних принципів архітектурного пропорціонування з урахуванням історичних теорій і форм в умовах сучасної України під час проектування громадських будівель і споруд.

Результати роботи можуть бути використані для складання завдань на проектування нових будівель і споруд, інших архітектурних об'єктів, можуть увійти до державних архітектурно-будівельних норм і правил, бути врахованими і використаними для формування навчальних програм і курсів у навчальних архітектурних і споріднених закладах в Україні. Вказані результати дослідження подано як предмет захисту.

Особистий внесок автора в опрацювання наукових результатів: у публікації (2) автор написав частину, що висвітлює елементарні складові Львівської архітектури - точки, лінії, площини; у праці (3) - сформував нові принципи формально-образних і функціонально-просторових рішень в конкурсному проектуванні Інституту архітектури; у праці (5) - проаналізував конкурсні студентські роботи на предмет застосування в них законів гармонії.

Апробація результатів роботи відбулась на міжнародних конференціях: „Архітектурна спадщина Чернівців австрійської доби” (Чернівці, 2001 рік) і „Збереження та використання культурної спадщини України: Чернівці на шляху до UNESCO” (2004 рік); „Друга архітектурна бесіда”, „Третя архітектурна бесіда” (Львів, 2004 і 2008 роки); Київ ЗНДІЕП (Київ, 2006 рік); на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу кафедри дизайну архітектурного середовища в 2006-2007 роках в Інституті архітектури Львівської політехніки; на ХІХ науковій сесії НТШ, комісії архітектури та містобудування (Львів, березень 2008 року); на Міжнародній науковій конференції „Сучасні аспекти співвідношення філософії і науки” (Львів, 2008 рік).

Впровадження результатів роботи відбулося в авторських лекціях на кафедрі дизайну архітектурного середовища в 2005-2007 роках у Львові; у студентських навчальних конкурсах, до яких автор розробив програми: „Архітектура - засіб християнського екумінізму” (2000 рік); „Проект Формаркету у м. Чернівці” (2001 рік); „Реновація відкритого льодового майданчика на території стадіону “Буковина” в м. Чернівці” (2005 рік).

У дипломному і курсовому проектуванні, на конкурсі дипломних робіт у м. Самарканд в 1991 році, у конкурсних, пошукових, еспериментальних проектах: торгового центру „Дитячий світ”, Торгово-побутового комплексу „Каскад”, церкви Рівноапостольної Великої княгині Ольги, клубу-кафе „Сфера” в Чернівцях і ін.

У будовах: кафе “Гріг” та “Сорбонна” в м. Чернівці, житлового будинку в

м. Кам'янець-Подільський, універмагу “Діамант-центр”, у комплексі дитячого дозвілля в м. Чернівці і ін. У міжнародних проектних семінарах „Портополіс-Одеса” в 2005-2007 роках (разом 15 об'єктів).

За темою дисертації автор опублікував 7 робіт, усі - у фахових виданнях ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу і трьох розділів, загальних висновків, бібліографії, словника термінів, скорочень і додатків. Обсяг текстової частини - 155 сторінок. Бібліографія - 102 позиції загалом, 73 ілюстрації, 4 таблиці і 4 додатки, загалом 280 сторінок. Автор представляє гармонійні побудови, креслення громадських будівель і споруд (плани, розрізи, аксонометрії), авторські пошукові конкурсні проекти, натурні розрахунки, малюнки, фото, ескізи.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, охарактеризовано стан вивченості проблеми, сформульовано мету і визначено завдання дослідження, викладено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів. Подано результати апробації та впровадження основних положень і висновків роботи.

РОЗДІЛ 1 “Принципи пропорціонування в архітектурі”, сформований з трьох пунктів, є постановчим і присвячений генезі феномену пропорціонування в архітектурі.

У пункті першому висвітлено основні етапи формування поняття „пропорціонування в архітектурі”: від прадавніх вчень Китаю, Індії, Єгипту, античних держав та міфології слов'ян, присвячених пошуку законів утворення і еволюції людства і всесвіту до законів утворення архітектури, якими займаються сучасні вчені. Визначено три головні фактори, що сформували архітектурне пропорціонування як науку і метод. Отже, якщо говорити про повну характеристику поняття „пропорціонування в архітектурі”, про виявлення та методологію формування основних напрямів генези пропорціонування, їх актуальність та життєздатність, необхідно дослідити всі три глибинні плани критеріїв формоутворення: план структурної організації творчого процесу, який формує гармонію мовою пропорціонування; план часової характеристики історичного розвитку культури людства, який формує образність архітектури; план територіальної характеристики національної культури, який формує модульність архітектурного середовища.

Пункт другий присвячено аналізу прикладів пропорціонування різних часів, цивілізацій, культур. Це - відомий єгипетський трикутник, грецький канон, індійський і тибетський канони, системи пропорцій Піфагора, Вітрувія, дослідження Евкліда, канон Леонардо да Вінчі, інтерпретації „парної міри”, „магічні жезли”, системи мірних тростин у метрології Давньої Русі; „німецька геометрія” Ганса Гета; розробки Дюрера, Ронделе; норми і правила Палладіо, Альберті, Пачоллі; дослідження Келлера і ін., адаптація теорій пропорціонування архітекторами Ле Корбюзьє, І. Жолтовським і ін.

Виокремлено і досліджено основи і теорії пропорціонування, найважливішими серед яких для сучасного проектного досвіду є - антропометрія, міра, модулори і синкретична для всіх теорія „золотого перетину”.

Опираючись на аналіз попередніх матеріалів, які стосуються гармонійних закономірностей природи мовою архітектури, введено поняття „алгоритм пропорціонування”. Це дозволяє у спрощеній формі знаходити загальні принципи і тенденції у формоутворенні архітектури, а також їх нюанси і розбіжності.

На основі досліджень порівняльних характеристик алгоритмів пропорціонування у формоутворенні архітектури громадських споруд різноманітних стилів світових культур, а також національних архітектурних шкіл, можна чіткіше та конкретніше визначити якісну і кількісну характеристики взаємовпливів, розвитку, розповсюдження концепцій та ідей стилеутворення архітектури. Це, своєю чергою, допомагає глибше визначити принципи утворення національної архітектури, що визначає науковий підхід до пошуків якісних і кількісних характеристик національних, міжнаціональних, а також ненаціональних ознак в архітектурі.

Прикладним об'єктом для визначення принципової схеми алгоритму є Успенська Єлецька церква у Чернігові, алгоритм якої за своєю суттю відповідає організації ведення розпланувальних робіт, тобто порядку ведення будівельних робіт, а конструктивна схема побудови храму пропорціонуванням задає внутрішні розміри й об'єм споруди.

Висновки пункту спираються як на дослідження літератури і творів класиків архітектури, на аналіз розвідок радянських вчених, архітекторів, практиків - І. Шмельова, І. Жолтовського і ін., так і на аналіз наукових досліджень сучасних українських вчених - О. Боднара, М. Киби, С. Оляніної, В. Малиша, В. Мещерякова, В. Воробйова, Р. Жука, О. Водотики і ін., та на гармонійні розрахунки автора.

У пункті третьому було зроблено порівняння методів гармонійних закономірностей в архітектурному формотворенні різних вчених - Ле Корбюзьє, І. Шмельова, Д. Осіна, В. Чаплицького. Закони, за якими виникають складні та внутрішньо єдині форми в природі й архітектурі, називаються гармонійними закономірностями. Закономірність формоутворення розглядається на межі мало поєднаних дисциплін. Розкриваючи зміст поняття „форма” в природі, необхідно досліджувати не біохімічні процеси, а глибинну сутність зв'язку енергетичних процесів з утворенням граничної поверхні простору буття живого об'єкта. Позаяк будь-який живий об'єкт - це нероздільне ціле, в якому немає окремо існуючих часток та простору буття, необхідно описати одним рівнянням енергетичний процес становлення та форму.

Поняття „форма” в природі розглядається як поверхня, що окреслює об'єм об'єктa. Таке визначення статичне, в ньому відсутнє явище росту (розвитку), воно не має категорії динаміки. Тому для дослідження закономірностей формоутворення необхідне динамічне визначення поняття „форма”, в якому поєднані в єдине ціле уявлення про ріст (як процес енергетичний) та про його геометричний зміст (як „володіння простором”, розвиток з початкової точки), причому слід робити акцент на геометричну сутність явища.

Взаємозв'язок між природою і людиною неоднозначний, і образи цілого, що виникають у свідомості як синтез вимірів, сприймаються роздільно рецепторами зору, слуху, смаку. Тільки мозок здатний виконати синтез та відновити в свідомості людини реальний образ світу. А підсвідомість на чуттєво-інтуїтивному рівні в процесі творчості будує нові форми цього образу. Традиційний підхід до пізнання дійсності замкнено на експеримент, в основі якого відсутній компонент, що дозволяє пізнати ціле. Існує два шляхи пізнання дійсності. Перший шлях - вивчення об'єктів за допомогою фізичних та хімічних параметрів, результатом чого є визначення сутності структурних змін різноманітних рівнів мікро- і макрокосмосу. Проте досягнення цілого не фіксується безпосереднім сприйняттям.

Другий шлях - шлях геометричного абстрагування, де предметом дослідження є тільки просторові характеристики структур. Тут в описі простору існує єдина мова, що охоплює всі рівні світобудови. Цей шлях математичний, він веде до моделей первинних причин буття.

Абстрактне геометричне дослідження гармонійних закономірностей формоутворення в живій природі та архітектурі дозволяє охопити явище як ціле, не роздрібнюючи його на частини. Особливість сучасних методів дослідження проблем пропорціонування та становлення об'єктa полягає в тому, що уявлення про просторову та енергетичну його характеристики поєднані єдиною математичною моделлю - уявленням про виникнення з початкової точки.

У результаті стверджено, що єдиним універсальним методом теоретичних викладок та архітектурно-проектним інструментарієм є і залишиться в майбутньому „золотий перетин”.

Висновки розділу: а) висвітлено історію формування архітектурного пропорціонування, визначено три головні фактори, що сформували архітектурне пропорціонування як науку і метод; б) опрацьовано значний джерельний матеріал, у результаті якого виявлено найактуальніші дослідження і розвідки вчених-архітекторів; в) виокремлено і досліджено основи і теорії пропорціонування в архітектурі, найважливіші серед яких - антропометрія, міра, модулори та синкретична для всіх теорія золотого перетину; г) проведено порівняння систем пропорціонування в архітектурі; д) принципи гармонійного пропорціонування в архітектурі є ознакою розвитку людської цивілізації, мають універсальний, міжкультурний, загальнолюдський характер; вони були головною складовою творчого процесу архітектора, сприяли прийняттю якісних проектних рішень, формували творчий метод усіх відомих архітекторів.

РОЗДІЛ 2 “Застосування принципів пропорціонування і масштабування у світі, Європі, Україні” назагал присвячений аналізу історії прикладного пропорціонування з визначенням як впливів на архітектурну типологію в Україні, так і національного досвіду застосування самих принципів пропорціонування. Розділ сформований з трьох пунктів і висновків.

Пункт перший доводить, що, незважаючи на різноманітність архітектурних форм, архітектура різних країн проходить однакові етапи, які можуть співпадати не тільки своїм художнім та історичним змістом, а й хронологією. Це простежено на прикладах від часів пам'яток архітектури ранньо-християнської доби Київської Русі до середини ХХ ст., коли Постановою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР „Про ліквідацію надмірностей в проектуванні і будівництві” був штучно призупинений процес природного формування гармонійної архітектури, в порівнянні з архітектурою Європи та світовою архітектурою.

Пункт другий присвячено дослідженню якісної та кількісної характеристики впливу світових культур на формування головних принципів пропорціонування української архітектури. Досліджено пропорціонування близько 100 громадських будівель різних типів та просторів в Україні (від Десятинної церкви, Софії Київської, церков у Чернігові, Володимирі-Волинському, Овручі, монастирів Михайлівського і Видубицького у Києві, Троїцького у Чернігові і ін., храмів у Луцьку, Рівному, Бродах, Бердичеві, Вінниці і ін. містах України - і зокрема, майже всіх головних храмів, палаців, театрів, музеїв, університетів, інших громадських будівель у Львові) - у порівнянні з пропорціонуванням аналогічних будівель в країнах Західної, Східної, Південно-Східної Європи.

Пункт третій присвячено узагальненню якісних і кількісних характеристик, показників і ознак національних українських традицій у формотворенні в архітектурі. Методом та інструментом узагальнення були принципи утворення основних об'ємів, форм, членувань і пропорцій, що у роботі названо алгоритмом пропорціонування. Першим архітектурним об'єктом, що виявив знання місцевими майстрами законів та принципів утворення композиційної структури об'ємів храмових споруд не тільки візантійської школи, але й шкіл Західної Європи, зокрема Франції, Італії та Німеччини, був собор Святої Софії в Києві. Софія Київська - яскравий прояв національних, місцевих традицій в монументальній архітектурі. Це приклад синтезу західних та східних традицій, і на його основі з'являються нові алгоритми пропорціонування, які з часом породжують особливу, притаманну українській архітектурі, конструктивну схему формоутворення внутрішніх та зовнішніх об'ємів сакральних споруд.

Базисною конструктивною структурою, яка характеризує українські національні традиції в архітектурі сакральних споруд, є однонавний трикамерний три-, одно- та безкупольний храм. Подібна система формоутворення основних об'ємів зустрічається в храмах Моравії, Молдови та Волощини. Однак тільки в Україні алгоритм пропорціонування внутрішніх і зовнішніх об'ємів cягнув апогею розвитку. Тут широко застосовується принцип, що гармонійно синтезує раціональне членування та ірраціональні пропорції з християнською доктриною триєдності.

Отже, основна ідея алгоритму - потрійне викладання модуля М (ширини основного об'єму) вздовж основної осі, що утворює три квадрати. Логічним розвитком ідеї триєдності однонавних трикамерних українських храмів у порівнянні з півциркульними боковими абсидами Моравії, Молдови та Волощини є композиційна структура формоутворення п'ятикамерних хрестоподібних храмів, які створили широку різноманітність форм в архітектурі сакральних споруд українського бароко. Ці ознаки виявляються насамперед у переході від гармонійного пропорціонування ірраціональних членувань внутрішніх об'ємів (за традиціями візантійської та південно-слов'янської архітектури) до гармонійного членування зовнішніх об'ємів через синтез принципу золотої пропорції й християнської ідеї триєдності, яка виділяє суперпозицію числа 3. Продуктом генези цієї ідеї стає структура перехрестя рівноцінних триєдиних систем, їх дублювання. Слід підкреслити ідеальну простоту та лаконічність побудови алгоритму пропорціонування української національної архітектури тих часів, що говорить про високий культурний рівень, професіоналізм і духовність українських зодчих. Викладена структура не має аналогів у московській, візантійській, південно- та західнослов'янській архітектурі, а також у західній архітектурі тих часів, що дозволяє говорити про цю структуру як про якісну ознаку формотворення української національної архітектури.

Висновки розділу: а) аналіз історії пропорціонування громадських будівель України і Львова засвідчив, що головними ознаками пропорціонування є вміння і творення, що пропорціонування постійно розвивається і не є ознакою архітектури історичного минулого, а ознакою архітектури взагалі; архітектурний пропорціонування україна

б) дослідження пропорціонування близько 100 громадських будівель різних типів з України і країн Західної, Східної, Південно-Східної Європи визначило, що: - пропорціонування в Україні є результатом генези формування національного проектного методу та використання досягнень провідних в архітектурному сенсі європейських країн, а ще раніше фундаментальних знань ренесансової й античної архітектури; - архітектура і архітектурне середовище в Україні під впливом пропорціонування набули рис системності, впорядкованості, гармонійності; - головним алгоритмом творення усієї архітектури і середовища в Україні є принципи пропорціонування золотого перетину; в) застосовуючи алгоритм золотого перетину в архітектурі, можна визначити національні та інтернаціональні складові будь-якої архітектури;

г) важливим кроком у будь-якому проектуванні в попередні часи було врахування просторового контексту об'єктивно сформованого середовища, проектування спиралося на місцеві і регіональні традиції та алгоритми гармонійної побудови середовища; д) головними принциповими регіональними ознаками пропорціонування можна назвати: - обов'язкове привнесення в проектування будівель і споруд, заснованих не на законах золотого перетину, саме принципів золотого перетину; - інтерпретація внутрішньої побудови простору споруд як нерозчленованої ідеї простору і його конструкцій (тобто в Україні відчувається більший синтез усіх ідейних фізичних складових архітектури національних будівель); - у просторах переважає тридільність.

РОЗДІЛ 3 „Розвиток принципів пропорціонування в архітектурній типології сучасної України” присвячено актуальності й особливостям проектування архітектурних типів громадських будівель сучасної України, місцю архітектурного пропорціонування в практиці сучасних українських архітекторів, тенденціям розвитку принципів пропорціонування і рекомендаціям щодо їх сучасного застосування.

У пункті першому висвітлено аналіз дослідження середовищно-стилістичних і пропорційно-просторових рішень архітектури багатьох міст України - Дрогобича, Самбора, Галича, Львова, Кам'янця-Подільського, Луцька, Бучача, Бродів, Дубна, Коломиї, Полтави, Києва, Харкова і ін., й аналіз засвідчує, що архітектурне середовище назагал і в кожному окремо взятому поселенні зберігає гармонійність. Наведені приклади доводять, що сучасний пошук, утвердження і прогнозування національного в українській архітектурі слід вести з урахуванням усього історично сформованого архітектурно-середовищного комплексу. Це неможливо без врахування і дослідження основ гармонії назагал і в кожному окремо взятому поселенні України, без уміння користуватись законами гармонії як архітектурно-проектним інструментарієм, що водночас дозволить вносити в кожне конкретне архітектурне рішення щось питомо українське, але й загальнолюдське.

У пункті другому за результатами аналізу близько 50 анкет, що були розіслані сучасним практикуючим архітекторам 12 міст України, доведено: найбільш актуальним і доцільним методом гармонійного пропорціонування є і залишиться в майбутньому золотий перетин. Переважна більшість респондентів має досвід реального проектування і будівництва в історичному і на межах історичного середовища міст України, деякі з респондентів ознайомлені з теоріями і системами пропорціонування. Але в реаліях проектування більшість діє на інтуїтивному рівні - називаючи це „власною методикою”. Використовують римейки як своїх власних творів, так і методик інших творців, „притираючи”, а не гармонізуючи між собою проектований об'єкт і середовищний контекст. За поодинокими винятками, практикуючі українські архітектори не вміють аналізувати і виявляти алгоритми архітектурного середовища і вести широке проектування із застосуванням принципів пропорціонування.

Пункт третій присвячено пропорціонуванню як архітектурно-проектному інструментарію, що його автор застосував для створення громадських будівель у Чернівцях, Кам'янці-Подільському, Львові. Найважливіші з-поміж них - будівлі кафе „Гріг” і „Сорбонна” у Чернівцях, універмаг „Діамант-центр” у Кам'янці-Подільському; проекти торгового центру „Дитячий світ”, торгово-побутового комплексу „Каскад”, церкви Рівноапостольної Великої княгині Ольги і ін., разом 15 об'єктів. Кожен з-поміж названих проектів був інтегрований у довкілля під час реалізації „в натурі”, і в одних випадках створив із середовищем синкретичні ансамблі (наприклад, стильове вирішення кафе „Гріг” близьке до архітектури двориків в м. Чернівці ХІХ ст.; архітектура клубу „Сорбонна”, окрім пропорцій середовища, враховувала стиль ансамблю Чернівецького національного університету), а в інших - став каталізатором утворення не тільки архітектурних ансамблів, а й середовища біля них. Наприклад, будівля „Діамант-центру” в м. Кам'янець-Подільський стала новим об'єктом у середовищі тотальної деструкції як пропорційний репер-координата для утворення майбутніх архітектурних ансамблів. Порівнюючи подані вище проекти з іншими авторськими роботами, можна стверджувати, що всі вони без винятку були схвалені замовниками, пройшли усі інстанції затверджень динамічно, просто, без ускладнень.

У пункті четвертому автор на прикладі конкретних результатів міжнародного проектного семінару “Портополіс Одеса” й інших архітектурних заходів розробив принципи заходів і засобів прикладного пропорціонування, головними з яких є:

Перше. Врахування середовищного контексту, який треба структурувати за такими ознаками - історичне середовище, на межі історичного, поза межами історичного, природно-ландшафтне середовище. Доведення: чи проектувалося середовище за гармонійними ознаками, і визначення: чи можлива його подальша гармонізація.

Друге. Визначення гармонійного просторово-середовищного потенціалу міста для нового проектування.

Третє. Пропорціонування архітектурно-планувальних прийомів розвитку будівель. Основні складові розвитку: будинок-вставка, окрема будівля, добудова, прибудова, надбудова, розбудова, перепристосування, підземна урбаністика, комплекс, ансамбль. Структурними рівнями всіх ознак середовищного контексту мають бути: зона, вузол, квартал, будинок, приміщення, середовище, архітектурні і природні елементи.

Четверте. Пропорціонування з урахуванням соціально-культурної організації - містоформування і обслуговування.

П'яте. Пропорціонування архітектурно-художніх прийомів організації і оздоблення будівель за класами сформованої забудови.

Учасники семінару весь простір центру міста класифікували у вигляді інтегрованих, синкретичних типів:

- кварталів, що формуються будівлями-пам'ятками архітектури, які слід реставрувати і яким слід повернути втрачені функції, або ж перепристосувати (як перший тип);

- квартали, в яких є вкраплення пам'яток, які мають ознаки масштабу, просторово-історичної пам'яті, в яких слід повністю зберегти історичні пам'ятки і фасади і частково змінити внутрішню організацію і просторову структуру (другий тип);

- квартали, в яких ще можна зберегти історичні фасади, а простір і середовище наповнити новим змістом (третій тип);

- квартали, що слід перепроектовувати як нові об'єкти, але з умовою врахування архітектурно-просторового контексту й алгоритму архітектурного середовища центру міста (четвертий тип).

На прикладі шести існуючих кварталів міста слід було довести або спростувати твердження, що центральна частина міста справді запроектована за гармонійними законами, а також визначити - чи можлива подальша гармонійна просторова еволюція центру, і якщо можлива, то до яких меж. Саме для створення методики і її реалізації для цих двох важливих заходів і було запрошено автора.

Таким чином, паралельно із пошуковим проектуванням у названому просторі центру міста на доведення того, що архітектура вулиць формувалась за класичними принципами гармонійної забудови, проведено геометричний аналіз композиційної схеми поперечного перетину внутрішнього об'єму міжквартального простору.

Головні висновки описаних заходів:

- Пропорціонування за законами золотого перетину в історичному центрі міста (вулиці і квартали) проектувальники здійснили так, що воно має потенціал гармонійного просторово-середовищного розвитку і тепер, і в майбутньому. Місто може „підрости” в центральній його частині - висота кварталів може бути збільшена, скажімо, з двох поверхів до 5-7, але не більш ніж 21 м.

- Такий потенціал гармонійного просторово-середовищного розвитку історичної частини неможливий без врахування інших фундаментальних вимог:

- збереження ансамблевості забудови;

- її поквартального характеру;

- історичності в усіх її проявах;

- обмежень червоних ліній.

Завдяки запропонованому розрахунку можна також відновлювати горизонтальні та вертикальні почленування спотворених фасадів, їхніх просторових елементів, деталей, оздоб, конструкцій, або ж розвивати в новоспроектовані.

Таку методику можна застосовувати в будь-якому поселенні.

Пропорціонування будинку-вставки може бути гармонійним синтезом алгоритму пропорцій правого і лівого існуючого будинків. Або ж того, архітектура якого створена на більш гармонійних засадах. Якщо проектований об'єкт є складовою частиною комплексу, ансамблю, то він має проектуватися на тих самих засадах пропорціонування, які були підставовими у проектуванні комплексу або ж ансамблю. Пропорціонування окремої будівлі має враховувати пропорціонування раніше утворених архітектурних силуетів, архітектурних пейзажів у їхньому історично-часовому, архітектурно-середовищному спадкоємному розвитку. Пропорціонування добудов, прибудов, надбудов повинне відбуватися з урахуванням гармонійного алгоритму пропорціонування - будівлі, що розвивається, або що є репером-координатою прибудови. Розбудова і перепристосування концентрує пропорціонування функціональних процесів і просторів, де еквівалентом стає антропометрія. Пропорціонування об'єктів підземної урбаністики слід розподілити на дві складові. Перша - це архітектура у мінусових відмітках. Архітектура на поверхні повинна узгоджуватися з оточенням, під землею - проростати із функціонально-естетичних завдань.

Пропорціонуванням з урахуванням соціально-культурної організації на рівні зони повинно бути таким, щоб інтенсивно використовувати території та простір, диференціювати функції на містоформувальні та обслугові. Ущільнювати елементи, що формують функції, сприяти уникненню нерівномірності розподілу їх у просторі. Уможливлювати відкритість соціально-культурних зв'язків. На рівні функціонально-планувальних вузлів пропорціонування сприяє забезпеченню формування багаторівневих громадсько-транспортних вузлів, створенню контактних зон, поліпшує диференціацію громадських функцій за типом інфраструктури зв'язків та співіснування різнорівневих цілей. На рівні кварталу пропорціонування найефективніше для подолання замкнутості його об'ємно-просторової структури. Уможливлює швидке формування рекреаційно-розподільних просторів та моделювання цілісного об'єму реконструкції. На рівні будинку, приміщення, середовища, архітектурно-конструктивного та природно-ландшафтного елемента пропорціонування надає структурності організації комунікаційних просторів і просторам для різноманітної діяльності, забезпечує подолання замкнутості соціально-функціональних процесів та уможливлює здатність до еволюції комунікаційних зв'язків. Синтезує спадкоємність розвитку об'ємно-просторової структури і архітектурно-художної організації будинку.

Пропорціонування архітектурно-художніх прийомів організації і оздоблення будівель слід вести за такими класами сформованої забудови: пам'ятки історії й архітектури; будівлі, що формують архітектурні ансамблі і комплекси; цікава рядова забудова. Для першої забудови пропорціонування вкрай важливе для: а). ревіталізації, ревалоризації, регенерації; б). відновлювальної реконструкції; в). імітації попередніх історичних форм. Для другої забудови пропорціонування може забезпечити композиційну єдність старого і нового, сприяти використанню вихідних елементів у тотожному вигляді, і визначенню - як використовувати старі фасади будинків. У рядовій забудові пропорціонування потрібне для визначення засад композиційної незалежності старого і нового, і водночас засад структурної єдності і подібності форм старої і нової архітектури. Але найважливіше пропорціонування для підтримки складних композиційних характеристик середовища назагал.

Саме завдяки пропорціонуванню можна визначити, які прийоми оздоблення будівель і в якому класі сформованої забудови є раціональними - серед найчастіше застосованих, головними з яких є: ширма, дзеркало, аплікація, декорація (для пам'яток архітетури); ширма, дзеркало, аплікація, декорація, імітація (для будівель, що формують архітектурні ансамблі і комплекси); ширма, імітації, співмасштабність, структурний розвиток архітектурної теми, подібність форм для цікавої рядової забудови.

Загальні висновки

1. У дисертаційному дослідженні висвітлено історію формування архітектурного пропорціонування та головні фактори, що сформували архітектурне пропорціонування і як науку, і як метод; виявлено наукові дослідження українських і світових вчених, актуальні в умовах сучасної України, виокремлено основи і теорії пропорціонування, що є найважливішими для сучасного національного досвіду.

2. Проведено порівняння систем пропорціонування в архітектурі і підтверджено, що єдиним універсальним методом пропорціонування в науці і прикладній діяльності є і залишиться в майбутньому золотий перетин; що принципи пропорціонування в архітектурі є ознакою цивілізації назагал, мають універсальний характер і є головною складовою творчого методу архітектора.

3. Аналіз історії пропорціонування громадських будівель України і Львова, результатів пропорціонування громадських будівель різних типів та просторів в Україні, країнах Західної, Південно-Східної, Східної Європи довів, що пропорціонування не є ознакою архітектури історичної, а взагалі архітектури; що пропорціонування в Україні є результатом синтезу генези як національного і регіонального методу, так і світового. Що саме пропорціонування сприяло гармонізації, систематизації впорядкування архітектури і архітектурного середовища країни, а головними принципами, що вплинули на алгоритм середовища назагал, є принципи пропорціонування за золотим перетином.

4. Застосування алгоритму золотого перетину в архітектурі дозволяє виявляти національні та інтернаціональні складові будь-якої архітектури.

5. Доведено, що в попередні часи проектування завжди велося з врахуванням середовищного контексту, місцевих і регіональних традицій, головними принциповими ознаками яких були - обов'язкове привнесення в проектування принципів золотого перетину, трактування внутрішньої побудови простору архітектурних будівель як нерозчленованого синтезу конструкцій і простору, домінування тридільних просторових рішень.

6. Дослідження архітектурного середовища багатьох міст України встановило: на початку ХХІ ст. в них збереглася палітра середовищно-стилістичних професійно-просторових рішень і окремих просторів, будівель, вулиць, площ, ансамблів і цілих міст, ландшафтів, регіонів, що унеможливлює абстрактне проектування, а вимагає адресного з врахуванням законів і основ гармонії.

7. Аналіз проектного досвіду більш як 50 архітекторів з 12 міст України показав, що деякі з них ознайомлені з теоріями і системами пропорціонування, але в реаліях проектування більшість діє на інтуїтивному рівні, називаючи це „власним методом”. Аналіз також засвідчив, що доцільним є і залишиться золотий перетин - як найбільш синкретичний метод пропорціонування.

8. Найважливішими актуальними принципами пропорціонування в архітектурному проектуванні в умовах сучасної України є: а) врахування пропорціонування середовищного контексту при проектуванні нового об'єкта; б) визначення гармонійного потенціалу середовища; в) пропорціонування архітектурно-планувальних прийомів розвитку будівель; г) пропорціонування об'ємно-просторової і функціонально-планувальної структури будівель з урахуванням соціокультурної організації; д) пропорціонування архітектурно-просторових прийомів організації формотворення і художніх прийомів оздоблення будівель.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кордунян О. П. Свідомий творчий процес як якісно новий рівень образно-інтуїтивного мислення в архітектурі // Вісник Держ. ун-ту „Львівська політехніка”. - 1996. - № 310 : Архітектура. - С. 41-43.

2. Проскуряков В. І., Кордунян О. П. Основи гармонії в архітектурі Львова // Вісник Нац. ун-ту „Львівська політехніка”. - 2002. - № 439 : Архітектура. - С. 40-55.

3. Проскурякова Г. М., Кордунян О. П, Проскуряков О. В. Концептуальне навчальне проектування як метод дослідження архітектурних будівель і спадщини всесвітньо відомих майстрів архітектури і дизайну // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті : Зб. наук. праць вищих навч. закладів худож.-буд. профілю України та Росії. - 2006. -№ 1, 2, 3. - С. 218-222.

4. Кордунян О. П. Ірраціоналізація сучасної архітектури як компенсація втрати стилів у міському середовищі (на прикладі м. Чернівці) // Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель : Зб. наукових праць ВАТ “КиївЗНДІЕП”. - Спец. випуск : Засоби монументально-декоративного мистецтва та дизайну у міському середовищі. - 2006. - С. 100-107.

5. Кордунян О. П., Проскурякова Г. М. Пошук нових принципів формально-образних і функціонально-просторових рішень в конкурсному проектуванні ІАРХ на початку ХХІ століття засобами дизайну архітектурного середовища // Вісник Нац. ун-ту „Львівська політехніка”. - 2006. - № 568 : Архітектура. - С. 344-350.

6. Кордунян О. П. Архітектурне пропорціонування як метод в проектній практиці сучасних українських архітекторів // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті : Зб. наук. праць ВНЗ худ.-буд. профілю України та Росії. - 2007. - № 1, 2, 3. - С. 205-210.

7. Кордунян О. П. Визначення гармонійного просторово-середовищного потенціалу міст України (на прикладі історично сформованого центру м. Одеса) // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті : Зб. наук. праць ВНЗ худ.-буд. профілю України та Росії. - 2008. - № 1, 2, 3. - С. 215-219.

АНОТАЦІЯ

Кордунян О. П. “Принципи пропорціонування в архітектурних типах громадських будівель і споруд України”. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.02 - Архітектура будівель і споруд. Національний університет „Львівська політехніка”, Львів, 2009. Дисертацію присвячено явищу пропорціонування в архітектурному проектуванні і його значенню у побудові простору, організації дії, формуванні типів громадських будівель і споруд в Україні і світі.

У Дисертації висвітлено історію формування, головні фактори, що вплинули на пропорціонування як науку і як метод, проведено порівняння систем пропорціонування і підтверджено, що в попередні часи проектування завжди велося з урахуванням пропорціонування, що є актуальним і в умовах сучасної України.

Спираючись на результати опитування 50 практикуючих архітекторів з 12 міст України, автор встановив, що переважна більшість архітекторів проектує інтуїтивно, хоча вони і ознайомлені з теоріями і системами пропорціонування.

У Дисертації визначено, що найбільш актуальним синкретичним пропорціонуванням в умовах сучасної України є метод золотого перетину, та розроблено його найважливіші принципи.

Результати праці знайшли прикладне впровадження в 15 архітектурних об'єктах; висновки і узагальнення використовувалися в навчальному проектуванні і лекційних курсах.

Ключові слова: принципи гармонійного пропорціонування архітектурної типології і проектування громадських будівель і споруд.

Кордунян А. П. “Принципы пропорционирования в архитектурных типах общественных зданий и сооружений Украины”. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата архитектуры по специальности 18.00.02 - Архитектура зданий и сооружений. Национальный университет “Львивська политехника”, Львов, 2009.

Диссертация посвящена явлению пропорционирования в архитектурном проектировании и его значению при построении пространства, организации действия, формирования типов гражданских зданий и сооружений в Украине и мире.

В Диссертации освещена история формирования, главные факторы, которые повлияли на пропорционирование как науку и как метод, проведено сравнение систем пропорционирования и подтверждено, что в прошлые времена проектирование всегда велось с учетом пропорционирования, что является актуальным и в условиях современной Украины.

Опираясь на результаты опроса 50 практикующих архитекторов из 12 городов Украины, автор установил, что подавляющее большинство архитекторов проектирует интуитивно, хотя они и ознакомлены с теориями и системами пропорционирования.

В Диссертации определено, что наиболее актуальным синкретическим пропорционированием в условиях современной Украины есть метод “золотого сечения” и разработаны его наиважнейшие принципы.

Результаты работы нашли прикладное внедрение в 15 архитектурных объектах; заключения и обобщения использовались в учебном проектировании и лекционных курсах.

Ключевые слова: принципы гармонического пропорционирования архитектурной типологии и проектирования гражданских зданий и сооружений.

Kordunyan Alexander. Principles of proportioning in the architectural types of public buildings and structures of the Ukraine”. - The manuscript.

Thesis to the competition of the scientific degree of the candidate of architecture in specialty 18.00.02 - the architecture of buildings and structures. - Lviv Polytechnic National University, Lviv, 2009.

Thesis is dedicated to the phenomenon of proportioning in the architectural designing and its value during the construction of space, organization of operation, forming of the types of civil buildings and structures in the Ukraine and the peace.

In the thesis it is illuminated the history of forming, the major factors, which influenced the proportioning as science and as method, the comparison of the systems of proportioning is carried out and it is confirmed that in the past times the designing was always conducted taking into account proportioning, what appears of the urgent and under the conditions modern Ukraine.

Relying on the results of the interrogation of 50 practicing architects of 12 cities of the Ukraine, the author established that the overwhelming majority of architects projects intuitively, although they are familiarized with theories and systems of proportioning.

In the thesis it is determined, that by the most urgent actual syncretic proportioning under the conditions of the modern Ukraine are a method “of golden section” and they are developed its most important principles.

The results of work found applied introduction in 15 architectural objects; conclusions and generalizations were used in the training designing and the lecture courses.

The keywords: the principles of the harmonic proportioning of architectural typology and designing of civil buildings and structures.

Размещено на Allbest.ru

...