Особливості розвитку колористики сільського житла Галичини (друга половина ХІХ ст. – початок ХХІ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Львівська політехніка»

Автореферат

дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури

18.00.01 - Теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури

Особливості розвитку колористики сільського житла Галичини (друга пол. ХІХ ст.-поч. ХХІ ст.)

Войтович Дем'ян Іванович

Львів 2009



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті „Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України, Науковий керівник: кандидат архітектури, доцент Гнесь Ігор Петрович, завідувач кафедри «Архітектурне проектування» Національного університету «Львівська політехніка».

Офіційні опоненти:

доктор архітектури, професор Кравец Володимир Йосипович, завідувач кафедри образотворчого та декоративного мистецтва Харківського державного технічного університету будівництва і архітектури;

кандидат архітектури, доцент Дида Ірина Андріївна, доцент кафедри дизайну та основ архітектури Національного університету «Львівська політехніка».

Вчений секретар спеціалізованої Вченої ради Г.П. Петришин.



Анотація

колористичний житловий архітектура

Войтович Д.І. Особливості розвитку колористики сільського житла Галичини (друга пол. ХІХ ст.-поч. ХХІ ст.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.01 - Теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури. - Національний університет «Львівська політехніка», Львів:- 2009.

У дисертації розглянуто колористику архітектурно-просторового середовища сільського житла Галичини другої пол. ХІХ-поч. ХХІ ст. Проаналізовано колористичні утворення предметно-просторового середовища етнографічних районів досліджуваної території. Розглянуті етапи розвитку сільського житло будівництва на території Галичини, які були пов'язані з змінами в політичному, соціально-економічному та культурному житті. Проведений порівняльний аналіз колористик сільського житла різних етнографічних зон та областей з суміжними районами України. Розглянуті фактори, що впливають на формування колористики архітектурно-предметного середовища народного житла досліджуваної території та особливості і тенденції змін колористики сільського житла Галичини.

Ключові слова: Галичина, формування колористики, кольорова палітра, регіональна колористика, народна (етнографічна) поліхромія.



Аннотация

Войтович Д.И. Особенности развития колористки сельского жилья Гличины (вторая пол. ХІХ в.-нач. ХХІ в.). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата архитектуры за специальностью 18.00.01 - Теория архитектуры, реставрация архитектуры. Национальный университет «Львовская политехника», Львов - 2009.

В диссертации рассмотрены колористка архитектурно-пространственной среды народного жилища Галичины конца ХІХ-начала ХХІ ст. Проанализированы колористические образования предметно-пространственной среды этнографических районов исследуемой территории. Рассмотренные новые этапы развития строительства сельского жилья на территории Галичины, которые были связаны с изменениями в политической, социально-экономической и культурной жизни. Проведен сравнительный анализ колористик сельского жилья разных этнографических зон и областей с другими районами Украины. Рассмотрены факторы, которые влияют на формирование колористки архитектурно-предметной среды народного жилья исследуемой территории, особенности и тенденции изменений колористки сельского жилья Галичина.

Ключевые слова: Галичина, формирование колористки, колористическая палитра, региональная колористка, народная (этнографическая) полихромия.



Annotation

D.I. Voytovych. Peculiarities of development of the coloristics of rural dwellings in Halychyna (the second half of the 19th c. - the beginning of the 21st c.). - Manuscript.

The dissertation on competition of candidate of architecture a scientific degree, on a speciality 18.00.01 - Theory of architecture, restoration of the monuments of architecture. - National university "Lvivska Politechnika", Lviv, 2009.

The thesis covers the coloristic of architectural and spatial surroundings of the rural dwellings in Halychyna of the second half of the 19th c. - the beginning of the 21st c. Now, when in modern residential architecture of the village the tradition of applying local building materials of natural origin such as woods, stone, clay, straw, shingles has been lost, we are becoming the witnesses of “chromatic intervention” of synthetic materials. There arises the problem of visual “cooler” disharmony in architectural and spatial surroundings as well as natural environment. If in urban localities color is applied for the sake of space accentuation and visual diversification of artificially created surroundings, the situation is different in the country. Each ethnographic area has created its own coloristic, composition and texture in decoration of buildings, utility objects, clothing, and characteristic of it only. As a rule, it was primarily connected with social and economic processes as well as natural geographical conditions: climate and landscape, which surround people. That is a coloristic, composition, texture, which have been elaborated under the influence of different conditions, constituted the response of residents, and they are optimal for the area.

The use of local building materials, uniqueness of devices applied in constructive solution, planning and means of polychromatic and decorative ornamentation of rural dwellings has to a certain extent contributed to the formation of harmonious architectural surroundings. Under the influence of these factors cooler solutions for the architectural surroundings in the people's construction of Ukraine have been formed as a harmonious polychromatic system. Colour solutions for architectural objects are becoming a particularly topical problem now that in the market there appear a great number of easily accessible high-quality synthetic pigmental materials. The peculiarities of the development of rural dwelling coloristics in Halychyna traced in the course of this research will enable to consciously interpret architectural-coloristic achievements in the process of formation of surroundings which would be well-balanced from the point of view of coloristic and would preserve the features of national uniqueness.

In this research coloristic formations of object-spatial surroundings of ethnographic areas on the territory under research have been analyzed. The stages of development of rural housing construction development on the territory of Halychyna, which were related to the changes in the political, social and economic as well as cultural life, have been considered. Comparative analysis of the coloristics of rural dwellings in different ethnographic areas and regions with adjacent areas of Ukraine has been conducted. The factors influencing coloristics formation in the architectural-object surroundings of people's dwellings on the territory under research as well as peculiarities and tendencies in the changes of rural dwelling coloristics in Halychyna have been considered.

Subject of research - peculiarities of the development of traditional coloristics of rural housing construction in Lviv, Ivano-Frankivsk, Ternopil regions of Ukraine in the second half of the 19th-21st c. Object of research - coloristics of rural housing construction in Halychyna in the second half of the 19th - 21st c. Aim of research - identification of traditional colour palettes, their further development and transformation in the rural dwelling architecture in Lviv, Ivano-Frankivsk and Ternopil regions of Ukraine (historical Halychyna).

Key words: Halychyna, formation of coloristics, colour palette, regional coloristics, folk (ethnographic) polychromy.



1. Загальна характеристика роботи

Сьогодні, коли в сучасній житловій архітектурі села майже зникла традиція застосування локальних будівельних матеріалів природного походження, таких як дерево, камінь, глина, солома, ґонт, ми стаємо свідками "хроматичного вторгнення" синтетичних матеріалів. Виникає проблема візуальної «колірної» дисгармонії архітектурно-просторового середовища і природного оточення. Якщо у місті колір застосовується для акцентування простору і візуального урізноманітнення збудованого середовища, то у природному сільському середовищі це пов'язано насамперед з соціально-економічними процесами та природно-географічними умовами: кліматом, ландшафтом, що оточували людей. Тобто колористика, композиція, текстура, які випрацьовувались на селі під впливом різноманітних умов, були реакцією населення на зовнішні фактори і є оптимальними для свого регіону. Використання місцевих будівельних матеріалів, своєрідність прийомів в конструктивному вирішенні, плануванні і засобах поліхромного та декоративного оздоблення сільського житла певною мірою сприяли утворенню гармонічного архітектурного середовища. Під впливом цих чинників колористичні вирішення архітектурного середовища в народному будівництві України формувались як гармонічна поліхромна система.

Нові об'єкти, які збудовані із застосуванням сучасних оздоблювальних матеріалів і запозичених, нехарактерних колористичних вирішень, з легкістю руйнують цей натуральний баланс.

Актуальність теми. У багатьох країнах на основі досліджень місцевих колористик розроблені нормативні документи, покликані забезпечити візуальну гармонію між архітектурним середовищем та навколишнім ландшафтом. Натомість в Україні поліхромія архітектурно-просторового середовища у сучасній сільській архітектурі змінюється, і змінюється не в кращий бік. Кількість кольороносіїв, що залучаються до формування палітри архітектурного середовища, постійно зростає. В житловій архітектурі впроваджуються чужі негармонійні колористичні поєднання. Сучасне хаотичне різнобарвґя несе небезпеку цілковитого знищення своєрідних рис традиційного колористичного середовища, регіональних особливостей, що формувались протягом століть.

Гармонійне колористичне вирішення архітектурних об'єктів постає актуальною проблемою, особливо тепер, коли на ринку з'являється велика кількість легкодоступних якісних синтетичних пігментних матеріалів.

У той же час, проведені досі поодинокі дослідження поліхромії сільського житла Галичини дуже фрагментарні і безсистемні, не враховують сучасний період розвитку, не опираються на ґрунтовні методи колористичного аналізу, а носять скоріше характер етнографічних розвідок. Незважаючи на їх безумовну цінність, ці дослідження не дають цільного уявлення про поліхромію всіх районів Галичини, не розкривають закономірностей творення і еволюції традиційних колористик і об'єктивно не можуть слугувати методичним підґрунтям створення колористичних палітр для всіх регіонів Галичини та їх впровадження в проектну практику.

Метою дослідження є виявлення традиційних колористичних палітр сільської житлової архітектури Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської областей України (історичної Галичини), встановлення закономірностей їх творення, розвитку і трансформування.

Завдання дослідження:

1. Виявити стан дослідженості і систематизувати науково-теоретичні напрацювання по колористиці в архітектурно-просторовому середовищі.

2. Розробити методику дослідження колористичної палітри архітектурно-просторового середовища Галичини.

3. Дослідити сучасну реально існуючу колористику сільської житлової архітектури Галичини.

4. Виявити основні чинники, які впливали на розвиток колористики сільської житлової архітектури даного регіону.

5. Встановити стійки закономірності формування палітр колористичного середовища сільської житлової архітектури Галичини та виробити рекомендації щодо їх практичного застосування.

Об'єктом дослідження є колористика сільського житлового будівництва Галичини.

Предмет дослідження - особливості розвитку традиційних колористик сільського житлового будівництва Галичини від другої половини ХІХ до початку ХХІ століття.

Методи дослідження:

- вивчення літературних джерел: архівних даних, праць з історії та теорії архітектури, мистецтва, культурологічних і етнографічних академічних видань та періодики;

- дослідження образотворчих та фотографічних матеріалів, які мають пряме або дотичне відношення до теми;

- натурне дослідження колористики існуючих об'єктів, що знаходяться на території Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської областей, суміжних районів сусідніх областей;

- порівняльний аналіз отриманих колористичних кодів та виявлення характерних палітр сільського житла Галичини.

Межі дослідження. Територіальні - історичні терени сучасних трьох областей західного регіону України (Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської).

Часові - період від другої половини XIX ст. до початку ХХІ ст.

Наукова новизна отриманих результатів:

Вперше зібрано і систематизовано значний емпіричний матеріал з розвитку та трансформації колористики сільського житлового будівництва Галичини другої пол. ХІХ-поч. ХХІ ст.

Встановлені стійкі закономірності формування колористики сільської житлової архітектури різних етнічних районів Галичини, в залежності від природних, конструктивних і соціокультурних чинників. Виявлено і введено в науковий обіг поняття палітри характерних колористичних утворень сільської житлової архітектури Галичини, розкрито особливості їх розвитку на різних етапах від середини XIX ст. до початку ХХІ ст. Практична цінність отриманих результатів полягає в можливості їх використання у конкретній проектній практиці з реконструкції та проектування об'єктів сучасної архітектури на території Львівської, Івано-Франківської і Тернопільської областей України із збереженням особливостей традиційного колористичного формування середовища досліджуваної території, що дозволить уникнути хаотичної різноколірності сучасної забудови.

Результати дослідження можуть мати певний інтерес і для сучасних виробників будівельних фарб та пігментних матеріалів. Запропонована методика дослідження колористичних палітр сільської житлової архітектури з врахуванням традиційних особливостей дає змогу опанувати колористичне архітектурне надбання у інших регіонах України. Результати цього дослідження мають важливе соціальне значення, оскільки спрямовані на збереження та відродження самобутніх традиційних колористичних палітр у архітектурному просторі західного регіону України.

Особистий внесок. Досліджено сучасну колористику сільської житлової архітектури Галичини, під час 243-х експедицій, що були здійснені протягом 2002-2006 рр., колорометрично обстежено сільське житлове будівництво більш як у трьохстах селах Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, областей України, а також у суміжних районах сусідніх областей. Здійснена фотофіксація понад 2-х тисяч об'єктів.

Апробація результатів і впровадження результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи неоднарозово доповідались на науково-теоретичній конференції "Гуманітарно-художні проблеми дизайну: українська специфіка" (Українська академія дизайну), на VI Всеукраїнській науково-практичній конференції "Інновації в освіті, науці та виробництві" секція "Сучасні проблеми дизайну, архітектури та образотворчого мистецтва" (Полтавський інститут економіки і права ВНЗ "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"") та на ІІ міжнародній науковій конференції молодих вчених "GAC - 2009" у НУ„Львівська політехніка”.

Впровадження. Наукові результати дослідження були впроваджені:

у навчальний процес ЛДКДУМ ім. І. Труша, відділу ДАС;

у навчальний процес, зокрема у лекційний курс "Архітектурне кольорознавство" для студентів ІІ-ІІІ курсів Інституту архітектури НУ„Львівська політехніка”;

при розробці паспортів кольорового опорядження фасадів та інтер'єрів реабілітаційного центру на вул. Львівській, 56 у с.м.т. Брюховичі;

при розробці паспортів кольорового опорядження фасадів та інтер'єрів стоматологічної поліклініки для ЛДМУ ім. Д. Галицького на вул. Пекарській, 69а у Львові;

при реконструкції неврологічного відділення Чорнобильської обл. лікарні на вул. Дністровській, 27 у Львові.

Публікації. Результати дослідження опубліковані у 9 статтях, з них 6 у спеціальних наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дослідження. Дисертація складається із вступу, 5-ти розділів, висновків, бібліографічного переліку 137 позицій та додатків. Текстова частина роботи становить 118 сторінок основного тексту, 50 сторінок ілюстрованих таблиць, 15 сторінок - додатків.

2. Основний зміст роботи

Розділ 1. «Стан дослідженості проблеми поліхромної організації архітектурного середовища та огляд колористичних особливостей народного будівництва». Систематизовано і проаналізовано літературні джерела, особливу увагу приділено публікаціям, присвяченим колористиці в сільській житловій архітектурі, що дало змогу зробити висновок про її недостатню дослідженість. У теоретичних працях закордонних та вітчизняних авторів І. Азізян, Я. Віноградова, М. Гінзбурга, Б. Лассюса, Ж-Ф. Ланкло, Ф. Рієті В.Кравца, С. Лемешева, А. Єфімова, В. Глінкіна, В. Тернера, Ю. Тарайко-Ковальської, Ж. Філласьє та ін. був виявлений значний ресурс колористики при формуванні архітектурно-просторового середовища. Системні дослідження культури колористичного вирішення сільської житлової архітектури здебільшого розглядались у мистецтвознавчому та етнографічному аспектах, які використовувались для вирішення образно-символічних і формотворчих функцій кольору. Цьому присвячені праці А. Багера, А Бельовського, Г. Белінської, С. Врубельського, Й. Гаєка, В. Гагенмайстера, В. Завадського, А. Зольд, К. Мошинського, А. Фішера, Р. Райнфуса, Т. Жуліньського, Б. Площанського, Т. Обмінського, Г. Коваленка, В. Самойловича, Т. Косміної, Е. Троска-Лешчиньської, Ю. Хохол, П. Юрченка, А. Яновича.

Колірності природного середовища і поліхромія народної архітектури у більшості країн, що територіально межують з Галичиною, до другої половини ХІХ ст. формувались під впливом природно-кліматичних умов, специфіки ландшафту, місцевих будівельних матеріалів, пов'язаних з культурно-етнічними традиціями. Багатовіковий досвід комбінації натуральних барвників та будівельних матеріалів під час художньо-декоративного оздоблення предметно-просторового середовища породив для кожного з регіонів характерний тільки йому колористичний образ - місцевий колорит. Своєрідність прийомів у конструктивному рішенні, плануванні і засобах поліхромного та декоративного оздоблення народного житла, певною мірою сприяла утворенню гармонічного архітектурного середовища. Під впливом цих чинників колористичні вирішення у традиційній житловій архітектурі сформувались до кінця ХІХ ст., утворюючи злагоджені з оточуючим ландшафтом колористичні палітри.

Поліхромія архітектурно-просторового середовища народної архітектури країн, які межують з територією, що досліджується, з другої пол. ХІХ ст. потрапляють під вплив експансії міської промислової культури. Традиційні будівельні матеріали заміняються більш доступнішими - цеглою, черепицею, каменем.

Розділ 2. «Методологія дослідження колористики сільського житла Галичини». Аналіз методик дослідження колористичних утворень предметно-просторового середовища дав змогу сформувати подальший комплекс засобів отримання та опрацювання інформації:

1 - огляд джерел, що стосуються дослідження архітектурно-просторового середовища, в яких піднімається питання поліхромії, також архівних матеріалів, етнографічних академічних видань і періодики, що стосуються колористик, поліхромії, або художньо-декоративного оздоблення народного житла як досліджуваної території, так і сусідніх з нею районів. Зібраний матеріал системно опрацьовувався для виявлення проблемних або малодосліджених областей колористики та поліхромії. Однією з них є колористична культура сільської житлової архітектури Галичини. На основі зібраних матеріалів автор науково обґрунтував тему, уточнив територіальні й часові межі дослідження:

Територіальні межі - Галичина є історичною територією, до складу якої входять 8 етнографічних районів; південна частина Волині, Східне Надсяння, Опілля, Підгір'я, більша частина Бойківщини, частина Гуцульщини, Покуття та Західне Поділля. Кожен з цих етнографічних районів відрізняється своєрідністю прийомів у конструктивному вирішенні, плануванні і засобах поліхромного та декоративного оздоблення сільського житла. Особливістю цієї території є те, що ці землі протягом часових меж дослідження були завжди монолітними, входячи до складу різних держав, і зберігали свою ідентичність. Також досліджувані терени багаті різноманітними особливостями природних умов, характером господарства, соціально-побутових процесів; етнічних традицій.

Часові межі охоплюють період від 60-х років XIX ст.-до початку ХХІ ст. На початку цього часового відрізка у народній архітектурі сформувались стійкі композиційні прийоми й водночас започаткувались урбаністичні тенденції у традиційній культурі, зріс вплив міської промислової культури на сільське житлове будівництво Галичини.

2 - систематизація і поглиблення емпіричних методів дослідження колористик та поліхромії архітектурно-просторового середовища народного житла. Методика натурних досліджень включала:

- опитування власників будівель по спеціально розробленій анкеті для уточнення принципів художньо-декоративного оформлення кожного досліджуваного об'єкту;

- проведення зондажів (для виявлення фарбових нашарувань);

- колориметричну фіксацію об'єктів, за допомогою колориметра візуального типу з визначенням координат кольорів у міжнародній колориметричній системі RGB;

- фотофіксацю;

Польові обстеження включали: розробку детального плану обстеження територій, що досліджуються, переважно протягом осінньо-зимових та зимово-весняних сезонів, коли сприйняттю колористики житлової архітектури не заважають зелені насадження. Для кращого порівняльного аналізу були проведені експедиції з виявлення колористики сільської житлової архітектури у сусідні з Галичиною регіони (Хмельницька, Волинська, Закарпатська обл. України та окремі села Східної Польщі).

3 - камеральна обробка результатів польових досліджень колористики народної архітектури Галичини включала:

- складання колористичних паспортів досліджених об'єктів;

- опрацювання та внесення зібраних анкетних та фотоматеріалів до загальної бази даних;

- аналіз колористик, зібраних в експедиціях, та їх зіставлення, враховуючи художньо-стильові особливості;

- складання колористичних палітр, їх теоретична інтерпретація;

- складання порівняльних колористичних гам (палітр), виявлення колористик кожного з 8 етнографічних регіонів, характерних колористик етнографічних зон та Галичини загалом.

Опрацювання результатів польових досліджень дало можливість згрупувати 8 етнографічних районів у три зони, які відрізняються стилістичними особливостями, будівельними матеріалами та специфікою природних умов:

1. Центрально-східна зона етнографічних районів Галичини, куди входять Опілля, частина Волині та Західне Поділля, знаходиться на території Тернопільської області, центрально-східної частини Львівської та північної частини Івано-Франківської областей;

2. Північно-західна зона етнографічних районів Галичини, яка об'єднує частину Волині та Східне Надсяння, знаходиться на території Львівської області;

3. Південна (гірська) зона етнографічних районів Галичини, яка об'єднує Підгір'я, більшу частину Гуцульщини, Бойківщини та Покуття включає терени північної і північно-західної частини Львівської та більшої частини Івано-Франківської (окрім північної частини) областей.

Проведене дослідження також дозволило виділити чотири етапи розвитку колористики народної сільської колористики Галичини:

- 60-ті роки ХІХ ст.-початок ХХ ст. - початок експансії масової культури на колористичне вирішення сільського житла, завершальна стадія формування традиційнї житловї колористики Галичини;

- початок ХХ ст.-50-ті роки ХХ ст. - традиційне художньо-декоративне оздоблення житла Галичини остаточно зникає, та починається розвиток колористики, що базується на використанні промислово вироблених пігментних матеріалах. Одночасно, кінець цього етапу співпадає із завершенням впливу в Галичині урбанізованої (західної) культури колористичного вирішення сільського житлового будівництва;

- кінець 50-х-початок 90-х років ХХ ст. - характер розвитку колористичного вирішення житлової архітектури Галичини набуває нових рис, пов'язаних з впливом культури оздоблення сільського житла східних областей України;

- 90-ті роки ХХ-початок ХХІ ст. - настає етап, який характеризується відсутністю обмежень в колористичному оздобленні сільської житлової забудови Галичини в умовах доступності широкої палітри пігментних та будівельних матеріалів.

Розділ 3. «Особливості формування колористики сільської житлової архітектури Галичини з другої половини ХІХ-до 50-х років ХХ ст.» присвячений аналізу колористики сільського житлового будівництва трьох виділених зон етнографічних районів досліджуваної території. Колористика народного житла центрально-східної зони етнографічних районів Галичини другої половини XIХ-початку ХХ ст., великою мірою завдячує будівельним матеріалам та традиціям, що сформувались на цих територіях. Ззовні й всередині стіни вирівнювали глиною і білили. Наявність гладкої поверхні побіленої стіни надавала великі можливості для розвитку мальовничо-колористичних засобів оздоблення житлових споруд. Найбільша різноманітність існувала під час фарбування площини зовнішніх стін. Виділялась завжди «призьба», а за її відсутності - нижня частина стіни, яку здебільшого фарбували жовтою глиною. Для пофарбування призьби народні майстри використовували кольорові глини. Ближче до Дністра у народному будівництві можна зустріти, наприклад, передню стіну білу, а призьбу, бокові стіни і задню стіну яскравого цегляно-червоного тону. На півночі Західного Поділля та у тернопільській частині Волині для цих цілей застосовували здебільшого жовту глину.

Архітектурно-декоративні прийоми оформлення народного житла органічно поєднувались з іншими видами народного мистецтва, що набули значного поширення: гончарством, ткацтвом, вишивкою, килимарством. Використання у традиційній житловій забудові натуральних барвників давало приглушені тони, утворюючи гармонійну цілісність з оточуючим ландшафтом. Одночасно з кінця ХІХ ст. завдяки господарській програмі Австро-Угорщини, а потім і Польщі, під час забудови малих міст та сіл Галичини заохочували до використання цегли та вапняку у житловому будівництві.

Така програма знайшла підтримку на території Опілля та Західного Поділля. Для народної архітектури житлових споруд цього регіону кінця ХІХ-початку ХХ ст. застосування каменю (вапняку або пісковику) за великої його наявності було рідкісним явищем: здебільшого вапняк використовували у господарських будівлях, кам'яних огорожах та підвалинах під стінами. В окремих селах вапняк та його текстура і колористика у народному будівництві кінця ХІХ ст. здебільшого використовувались польськими поселенцями. Колористична монолітність світлих кам'яних стін з вапняку або пісковику здебільшого доповнювалась темно-вишневим або теракотовим кольором цегли, що контрастувала із світлим кольором каменю, підкреслюючи конструктивні елементи: віконні та дверні відкоси, закінчення стін та огорож, кути будівель.

Характерною ознакою колористичного формування народного житла північно-західної зони етнографічних районів Галичини є використання природних кольорів будівельних матеріалів та їхнє зіставлення. У народному будівництві Східного Надсяння та Волині другої половини ХІХ ст. переважало будівництво будинків із зрубу, великого поширення набувала технологія обмазування дерев'яних стін відходами нафти як ефективного антисептика. Доволі часто до цього розчину додавали різноманітні фарбники - зазвичай перепалену глину, яка мала червоний відтінок. В результаті поверхні стін набували червоно-коричневого забарвлення. Також на цих територіях характерним було зіставлення тинькованої і побіленої площини з площиною чистого зрубу. Здебільшого застосовувалось вертикальне членування площин. Колористичне оздоблення сільських житлових хат північно-західної зони повсякчасно починають застосовувати з кінця ХІХ ст. Розповсюдженим було безпосереднє пофарбування хати із зрубу у білий колір (вапном), синій, жовтий та зелений без глиняного прошарку. Для декорування та підкреслення форми архітектурних деталей застосовувались темні кольори, наприклад, темно-коричневий, темно-вишневий, а також голубий. Одночасно набувало розповсюдження використання цегли та каменю у житловому будівництві, що стало безпосереднім впливом урбаністичної традиції будівництва.

Народне будівництво південної зони етнографічних районів Галичини передусім відзначається простотою: у формі будівель, у використанні будівельних матеріалів та їх колористики. Для традиційного житла Карпат кінця ХІХ ст. характерною ознакою була монохромність його вирішення. Суворі кліматичні умови, нерівна поверхня зрубу та фактура деревини не давали можливості проявлятись поліхромії у народній архітектурі. Винятком є поодинокі села Турківського, Старосамбірського районів Львівської області. Тут стики зрубу житлових споруд обмазували глиною, білили вапном та вапном з додаванням ультрамарину. Ці смуги ритмічно повторювались по площині стіни, надаючи будівлі горизонтальної ритмічності. У багатьох селах білими смугами обводили вікна, дверні рами. Білою глиною обмазували торці випусків замків на кутах. Експансія колористики міської культури у гірських районах Галичини розпочалась значно пізніше, ніж, наприклад, на Львівщині чи Тернопільщині, проявляючись здебільшого у малих містах та на їх околицях. На початку ХХ ст. в житловому будівництві зберігались традиції народного колористичного та художньо-декоративного оздоблення.

Розділ 4. «Особливості розвитку колористики сільської житлової архітектури Галичини з середини ХХ-до початку ХХІ ст.». Розглядається новий етап розвитку сільського житлового будівництва на території Західної України, який був пов'язаний зі змінами у політичному, соціально-економічному та культурному житті досліджуваної території. В архітектурі сільського житла зросло значення нових принципів планування, цілісності ансамблевої просторової композиції у забудові садиби - підпорядкування форм та колористики окремих будівель вимогам ансамблю. Територія Західної України опиняється під впливом східної культури колористичного та художньо-декоративного оздоблення житлового будівництва. Розвиток будівельної техніки, розширення можливостей вибору матеріалів промислового виробництва та конструктивних схем відповідно до вимог сільських індивідуальних забудовників розширили колористичну палітру сільської архітектури.

У 50-90-ті рр. ХХ ст. значного поширення набувають нові форми та прийоми колористичного та художньо-декоративного оздоблення народного житла. Штучна рельєфна фактура стіни стає більш капітальною. Нові прийоми (рельєфні та орнаментальні фактури, усі види рельєфного декорування окремих архітектурно-конструктивних елементів житла) стають провідними у декоративному вирішенні архітектури народного житла усіх етнічних груп території, що досліджується.

Найбільшого поширення штучна рельєфна фактура набуває у центрально-східній та північно-західній зонах етнографічних районів Галичини. Одночасно однією з характерних ознак центрально-східної зони Галичини попри використання штучної рельєфної фактури є використання керамічних матеріалів, якими шляхом підбору різноколірних плиток, орнаментально викладають пілястри та фриз. Найпоширенішим у житловій забудові центрально-східної зони є використання усіх тональних градацій синього та сірого кольорів, червоного і теракотового з введенням яскравих колірних акцентів. Популярним залишається використання природних колористик будівельних матеріалів, таких як камінь (вапняк), цегла та їх поєднання

На території північно-західної зони етнографічних районів Галичини з середини ХХ ст. у сільській житловій забудові набула розвитку зелена гама кольорів в поєднанні з різними тональними градаціями сірого та червоного. Домінування зеленого є властивим для центральної частини Львівської області, де поширене використання штучної рельєфної фактури. Також для північно-західної зони є характерним використання кольорової палітри олійних барвників. Так, на півночі здебільшого використовуються темні, червоно-коричневі кольори барвників у поєднанні зі світлими, яскравими акцентами жовтої, зеленої, голубої гами кольорів. На території північної зони етнографічних районів Галичини в художньо-декоративному оздобленні сільського житла набуває домінування жовто-коричнева та світло-червоно-коричнева гама кольорів в поєднанні з білим, градацією зеленого та сірого кольорів. Значно збільшується художньо-графічне наповнення полотна стіни, збагачене акцентною гамою кольорів.

В оздобленні сільської хати Карпат набуло поширення застосування дерев'яної дошки «вагонки», яка використовувалась по усьому периметру будівлі від фундаменту до покрівлі. Також стала доступною збільшена кольорова палітра олійних та нітробарвників. Колористика, яка обиралась селянами під час художнього оздоблення будівлі, змінилась здебільшого в тональних градаціях. Найуживанішими є світло-вохристі, світло-жовто-вохристі, яскраво-жовті та різні градації сірого кольору, які переважно застосовувались для цілої будівлі з виділенням віконних рам, дверей та галерей білим кольором.

Використання світлих відтінків у жовто-пісочній гамі: світло-жовтий, пісочно-сірий, світло-жовто-персиковий, світло-жовто-теракотовий - у сучасній сільській архітектурі Карпат можна пов'язати з жовто-вохристим відтінком деревини. У південній зоні етнографічних районів Галичини активно використовуються яскраво-жовті кольори в оздобленні фасадів будівлі. Вохристо-коричнева, місцями навіть червона колористика дерев'яної споруди імітується градаціями коричневих кольорів. Також градація сірої гами кольорів, яка найчастіше зустрічається у високогірних районах Карпат, повторює колористику деревини, яка набула сталевого відтінку. Період зламу ХХ-ХХІ ст. відзначився зменшенням художньо-декоративних засобів та їх поліхромного вирішення в оздобленні народного житла на території Галичини. У 50-90-ті рр. ХХ ст. колористичне вирішення народного житла, через обмежену палітру барвників розвинулось художньо-декоративне оздоблення площини стіни, яке було підсилене локальною (східною) культурною традицією розвитку колористики в народній архітектурі. Починаючи з 90-х рр. ХХ ст. в оздобленні народного житла на території Галичини значно збільшилась нюансна кольорова палітра пігментних матеріалів. Це пов'язано з новим витком промислової експансії пігментних матеріалів на ринок України.

На території центрально-східної зони етнографічних районів Галичини збільшується нюансна палітра градацій білого кольору, вохри, синього, червоного і теракотового. Але залишається також використання природних колористик будівельних матеріалів, таких як камінь (вапняк), цегла та їх поєднання. На Тернопільщині одночасно із збільшенням нюансної палітри кольорів частково зберігається традиція художньо-декоративного оздоблення полотна стіни. На території північно-західної зони етнографічних районів Галичини в оздобленні сільського житла збільшується палітра складнішими градаціями зелених, червоних, жовтих, сірих тонів, одночасно використовується жовто-коричнева та світло-червоно-коричнева гама кольорів в поєднанні з білим кольором. В оздобленні сільської хати Карпат найвживанішими є градації світло-вохристих, світло-жовто-вохристих, яскраво-жовтих кольорів, У південній зоні етнографічних районів Галичини завдяки сучасним, ефективним засобам збереження деревини від атмосферного впливу активно використовуються природні будівельні матеріали зі збереженням їх автентичної колористики.

Розділ 5. «Порівняльний аналіз колористик народної архітектури з суміжними регіонами та виявлення шляхів розвитку колірної культури сільського житла Галичини». Колористичні традиції у сільському житлі у більшості країн, які межують з територією, що досліджується, з кінця ХІХ ст. розвиваються у напрямку урбаністичної (західної) культури художньо-декоративного вирішення фасадів будівель (Польща, Словаччина, Угорщина), або в напрямку збагачення локальної (східної) колористичної культури (Білорусь, Румунія, Молдова, Східна Україна). Сільське архітектурно-просторове середовище цих країн дотепер продовжує розвиватись у таких самих напрямках, тоді як поліхромія сільської архітектури Галичини зазнавала змін у напрямках розвитку.

У колористиці народного житла Польщі, Словаччини, Угорщини та Галичини до середини ХХ ст. розбіжностей в напрямках колористичних вирішень сільського житлового будівництва не було. На території усіх етнографічних районів Галичини та прилеглих до неї етнографічних регіонів сусідніх країн домінував урбаністичний напрям, розвиваючись в напрямку західної колористичної культури вирішення народного житла. З моменту відмежування від Польщі і приєднання до УРСР народне житло Галичини вже мало сформовану палітру на основі урбаністичної культури колористичного вирішення житла. Цей чинник вплинув на своєрідність подальшого розвитку колористики сільського житла Галичини та її регіонів, які завдяки змінам у політичному, соціально-економічному та культурному житті досліджуваної території з середини ХХ ст. потрапили під вплив локального розвитку колористичної культури, який розвинувся на східних територіях України.

Розвиток колористики народного житла з впровадженням промислово вироблених матеріалів змінив вигляд народного житла Галичини. На початку часових меж дослідження поліхромія традиційного архітектурно-просторового середовища становила нюансну колористичну гармонію з оточуючим ландшафтом. На початку ХХ ст. поліхромія сільського житла за допомогою локальних пігментних матеріалів та впровадження нетрадиційних для регіону колірностей будівельних і пігментних матеріалів розпочинає шлях до контрастного співвідношення з оточуючим ландшафтом. З середини ХХ-до 90-х ХХ ст. в колористичному вирішенні народного житла досліджуваної території настає етап використання обмеженої промислово виробленої палітри. Пігментні матеріали, що використовуються в цей період у народному житлі, є максимально відкритими і безкомпромісно контрастними до оточуючого ландшафту. З середини 90-х ХХ ст. значно збільшується палітра промислово вироблених пігментних матеріалів, що використовуються у сільській житловій архітектурі. З цього часу розпочинається гармонійніше контрастне співвідношення з оточуючим ландшафтом. На території південної зони етнографічних районів Галичини відбуваються колористичні трансформації світлих, жовто-вохристих відтінків, червоно-вохристих (коричневих), темно-коричневих, сіро-сталевих відтінків деревини, меншою мірою використовуються градації синього (ультрамарину), білого та різних градацій зеленого.

У північно-західній зоні етнографічних районів Галичини домінує перевага білого та градації червоно-коричневої палітри кольорів у поєднанні із світлими, яскравими акцентами жовтої, зеленої, голубої гами кольорів. На півночі області в художньо-декоративному оздобленні сільського житла домінує жовто-коричнева та світло-червоно-коричнева гама кольорів в поєднанні з білим або градацією світло-синіх кольорів.

Своєрідність центрально-східної зони Галичини забезпечила відмінний від інших розвиток оздоблення народного житла, де більша увага приділяється графічно-декоративному оздобленню площини стіни, що великою мірою споріднює цю групу з сусідньою Хмельницькою обл., доводячи причетність до центрально-східної стилістичної особливості житла. Одночасно центрально-східна зона етнографічних районів Галичини, зокрема Західне Поділля, відрізняється від хмельницької палітри колористичних утворень колористичним навантаженням полотна стіни, перевагою теплішої гами кольорів.



Висновки

Аналіз сучасного стану колористики в архітектурно-просторовому середовищі виявив велику кількість різноманітних напрямків наукових і теоретичних пошуків в проблемі формування поліхромного середовища. Значна кількість наукових праць вітчизняних та зарубіжних дослідників, присвячених аналізу поліхромії у народному житловому будівництві, при розгляді традиційних колористичних утворень, уникають виявлення особливостей та формування шляхів розвитку колористики від традиційної до сучасної у сільській житловій архітектурі.

В результаті аналізу існуючих методик дослідження колористики предметно-просторового середовища і засобів отримання інформації стосовно колористичних утворень сільського житлового будівництва, для потреб даної роботи було поглиблено і вдосконалено емпіричні методи натурного дослідження, їх камерального опрацювання, що дало можливість об'єктивно відобразити існуючий стан колористики сільського житла Галичини і систематизувати зібрану інформацію.

Досліджено сучасну колористику сільської житлової архітектури Галичини та виявлено її колористичні коди у міжнародній системі RGB, а також чинники їх формування, які дають змогу говорити, про напрямки розвитку колірностей регіону - від урбаністичного (з другої пол. ХІХ-до середини ХХ ст.), що передбачав безпосереднє запозичення і впровадження в народну архітектуру нових колористичних вирішень, декоративних елементів, промислово виготовлених художньо-оздоблювальних матеріалів, які з'являлись у міській промисловій культурі, прийомів, запропонованих професійними архітекторами, до локального напряму розвитку колористики (середина ХХ-до поч. ХХІ ст.) з інтерпретацію місцевих декоративно-художніх рішень та колористик з використанням промислово виготовлених художньо-оздоблювальних матеріалів, які з'являлись у промисловій культурі. Виявлена колористика сільської житлової архітектури Галичини має індивідуальну, характерну колористичну палітру, своєрідність якої набута у нашаруванні урбаністичного і локального напряму розвитку колористики регіону. Встановлено, що характер колористичного формування середовища сільської архітектури Галичини, прямо залежить від природно-кліматичних та географічних умов, будівельних матеріалів, тісно пов'язаний з побутом народу і зумовлюється конкретними історичними, культурними, соціально-економічними чинниками. За характером колористичного вирішення 8 етнографічних районів Галичини доцільно згрупувати у три незалежні зони, які відрізняються стилістичними особливостями, будівельними матеріалами та специфікою природних умов:

- Центрально-східна зона етнографічних районів Галичини (Опілля, частина Волині та Західне Поділля), характеризується використанням білого, градаціями розбілено-ультрамаринової, червоно-теракотової, сірої, жовто-пісочної гами кольорів;

- Північно-західна зона етнографічних районів Галичини (частина Волині та Східне Надсяння), характеризується використанням білого, градаціями розбілено-ультрамаринової та зеленої колористики, сірої, темно-червоної, коричнево-вишневої, гами кольорів;

- Південна зона етнографічних районів Галичини (Підгір'я, більша частина Гуцульщини, Бойківщина та Покуття) характеризується використанням білого, широкої палітри зеленої та сірої колористики, градаціями ультрамаринової, світло-пісочної коричнево-жовтої, темно-коричневої (колірних градацій деревини), гами кольорів.

Виявлено, чотири етапи розвитку колористики сільської житлової забудови Галичини:

- друга половина ХІХ-початок ХХ ст. - завершальна стадія формування традиційної житловї колористики Галичини, початок експансії масової культури на колористичне вирішення сільського житла;

- початок ХХ-50-ті роки ХХ ст. - традиційне художньо-декоративне оздоблення житла Галичини занепадає, початок розвитку колористики на основі використання промислово вироблених пігментних матеріалах. Кінець даного етапу співпадає із завершенням впливу в Галичині урбанізованої (західної) культури колористичного вирішення сільського житлового будівництва;

- кінець 50-х-початок 90-х років ХХ ст. - характер розвитку колористичного вирішення житлової архітектури Галичини додатково набуває ознак, пов'язаних з впливом культури оздоблення сільського житла східних областей України і типового проектування;

- 90-ті роки ХХ ст.-початок ХХІ ст. - настає етап, який характеризується відсутністю обмежень в колористичному оздобленні сільської житлової забудови Галичини при наявності широкої палітри пігментних та будівельних матеріалів.

Встановлено, що колористика житлових будівель у сільських поселеннях Галичини формується на поєднанні домінуючих (базовий колір стіни) і акцентних (художньо-декоративне наповнення) колірних площин.

Виявлено, що, на початку часових меж дослідження поліхромія народного архітектурно-просторового середовища становила нюансну колористичну гармонію, поступово еволюціонуючи до контрастного співвідношення з оточуючим ландшафтом. Встановлено, що незважаючи на вплив урбанізаційних процесів на сільське архітектурно-просторове середовище Галичини, колористичне вирішення фасадів житлових будівель частково зберігало традиційні стилістично-символічні особливості. Тому характер розвитку палітр сільської житлової архітектури Галичини проявляється у збереженні традиційних і набутих (які стали характерними для регіону) прийомів колористичного вирішення фасадів житлових будівель.

Виявлені у цьому дослідженні особливості розвитку колористики сільського житла Галичини дають змогу усвідомлено інтерпретувати архітектурно-колористичні здобутки у процесі творення колористично збалансованого середовища, яке б зберігало ознаки народної своєрідності. Вироблені рекомендації по формуванню архітектурно-просторового середовища поселень охоплюють виявленні палітри кольорів, що пройшли півторастолітній період розвитку, та зберігають колірну ідентичність кожного з регіонів Галичини.



Список праць за темою дисертації

1. Войтович Д.І. Проектування кольорового середовища людини / Войтович Д.І. // Вісник Львівського державного аграрного університету: архітектура і сільськогосподарське будівництво. - 2003. - № 4. - С. 136-142.

2. Войтович Д.І. Формування комфортного візуального середовища міста / Войтович Д.І. // Вісник Львівського державного аграрного університету: архітектура і сільськогосподарське будівництво. - 2007. - № 8. - С. 263-268.

3. Войтович Д.І. Огляд декоративно-художнього оздоблення народного житла Польщі / Войтович Д.І. // Народознавчі зошити Львівської національної академії мистецтв. -2007. -№ 5. С. 587-591.

4. Войтович Д.І. Колористика сільського житла Західного Поділля / Войтович Д.І. // Народознавчі зошити Львівської національної академії мистецтв. - 2008. - № 5. - С. 612-616.

5. Войтович Д.І. Поліхромія народного житлового будівництва, як база для використання в колористичному проекті архітектурно-просторового середовища / Войтович Д.І. // Вісник Національного університету Львівська політехніка. - 2008. - № 656. - С. 113-118.

6. Войтович Д.І. Особливості колористичних впроваджень в сучасній народній житловій архітектурі на прикладі західних областей України. / Войтович Д.І. // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. - Харків: ХАМД, 2009. - № 14. - С. 23-29.

7. Войтович Д.І. Колористика сільської житлової архітектури карпатського регіону України / Войтович Д.І. // Технології навчання: Науково-методичний збірник. - Рівне: НУВГП, 2008. - № 11. - С. 233-242.

8. Войтович Д.І. Колористичні традиції народної архітектури як один з засобів забезпечення своєрідності та самобутності поселень України / Войтович Д.І. // Полтавський інститут економіки і права ВНЗ "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"". - № 6. - С. 136-142.

9. Войтович Д.І. Формування колористичного образу сучасного архітектурно-просторового середовища через призму поліхромії народного будівництва / Войтович Д.І. // Геодезія, архітектура та будівництво: Матеріали ІІ Міжнародної конференції молодих вчених GAC-2009. - Львів: Видавництво Національного університету Львівська політехніка. - 2009. - С. 15-17.

Размещено на Allbest.ru

...