Архітектурно-скульптурний ансамбль Успенської церкви у Львові

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНТРОЛЬНА РОБОТА №2

На тему:

Архітектурно-скульптурний ансамбль Успенської церкви у Львові

Підготувала

Студентка 2 курсу ДПМ худ.скла

Шайнога Дарія

Львів є одним з найпотужніших туристичних центрів України, а основною складовою львівських туристичних ресурсів є його архітектурна спадщина. Недаремно Львів посідає перше місце в Україні за кількістю пам'яток архітектури. Львів здавна знаходився на перетині торгових шляхів, тому у ньому переплелися різні культури. Як наслідок маємо в місті споруди, відмінні за часом спорудження та стилем (від готики до класицизму та академізму).

Здавна у Львові, як і в інших населених пунктах України, центральними спорудами громад різних національностей були храми. Відповідно парафіяни намагалися прикрасити свої церкви та костели якнайкраще. Особливим елементом оздоби храмів у всі часи була скульптура.

Львівські храми мають багату і різноманітну скульптуру - це переважно зображення Пресвятої Трійці, Ісуса Христа, Пресвятої Богородиці, святих.

Скульптуру львівських храмів активно використовують в екскурсійній діяльності. Проте у сучасних путівниках Львовом є обмаль інформації про скульптуру міських храмів, а часто неправдиві відомості, зокрема щодо ідентифікації скульптур. А оскільки більшість екскурсій у Львові за цією тематикою проводиться саме на основі путівників, ми вирішили самостійно дослідити скульптуру, фасадів та інтер'єрів львівських храмів, зокрема, провести її ідентифікацію.

Спеціальних видань, присвячених скульптурному оздобленню львівських храмів, досі немає. Інформацію про скульптури окремих стилів, майстрів і храми знаходимо у працях українських і польських дослідників, зокрема, Б. Возницького [1], В. Вуйцика [2-4], О. Комаринця [5], В. Любченка [6], В. Овсійчука [7, 8], Ю. Смірнова [20, 21], М. Ґємбаровича [9], З. Горнунга [10, 11], В. Лозинського [13], Т. Маньковського [14, 15], Я. Островського [16], Я. Петруса [17], Я. Пйотровського [18], Я. Сіто [19] та ін.

Попри великий обсяг інформації в цих джерелах, відомостей про більшість скульптур ми не знайшли, тому ідентифікували скульптури самостійно, використовуючи атрибутику святих, інформацію про яку отримали з інтернет-джерел та словника У. Яніцької-Кривди “Патрон, атрибут, символ” (польською мовою) [12].

Скульптурне оздоблення львівських храмів різниться як за віком і стилем, так і за © Дмитро Каднічанський, 2008 способом виготовлення та матеріалами. Львів славиться творами таких відомих європейських скульпторів різних часів, як Ян Білий, Генріх Горст, Герман Ван Гутте, Ян Пфістер, ГанушШольц, Андрій Бемер, Ян Годний (Ренесанс); Олександр Прохенкович, Андрій Шванер, Крістіян Сейнер, Томас Гуттер, СебастіянФесінґер, Йоган Ґеорг Пінзель, Антоній Осінський, Матвій Полейовський, Михайло Філевич та ФранцішекОлендзький (бароко і рококо); Поль Евтеле, Т. Дикас, Оскар Сосновський, Амелія Ядвіга та Юлія Лубенські, Леонард Марконі, Антоній Попель, Ян Батіста Трач (класицизи, академізм). На початку ХХ ст. у Львові працювали скульптори ТадеушБлотніцький, Петро Войтович, Яніна Райхерт-Тот, Людовік Ольшевський, Ядвіга Городиська, Софія Розен, М. Спіндлер. Усі ці майстри створили неповторні та унікальні твори, більшість з яких дійшли до нашого часу і є шедеврами не лише національного, а й світового значення.

На жаль, не всі творіння львівських скульпторів збереглися. Велику кількість пам'яток втрачено під час переобладнання готичних і ренесансних інтер'єрів храмів в епоху панування стилю бароко. Лише частина цих творінь потрапила до львівських музеїв або частково зберігається у храмах. Великої шкоди завдала атеїстична політика радянської влади після Другої світової війни, коли храми закривалися, а їхня оздоба руйнувалася. Значну кількість сакральних пам'яток львівських храмів (переважно з інтер'єрів) у цей час знищено. Проте, частину фігур вивезли поляки у середині 40-х років ХХ ст. Певну кількість скульптур вдалося врятувати, і зараз вони перебувають на зберіганні у фондах львівських музеїв. Лише декільком храмам вдалося зберегти своє первісне оздоблення.

Скульптури львівських храмів можна поділити на дві групи: фасадні скульптури та скульптури в інтер'єрах. Скульптура на фасадах храмів виготовлялася переважно з каменю - пісковика, вапняка тощо. Серед скульптур у середині храмів переважають фігури на вівтарях (головних і бічних). Скульптурою також оздоблювалися стіни, органи, казальниці тощо. Для їх виготовлення використовували переважно дерево, а також пісковик, мармур, алебастр, гіпс. Використовували й техніку стюкко (переважно в епоху Ренесансу) - суміш вапна, гіпсу і меленого алебастру чи мармуру.

Архітектурно-скульптурний ансамбль Успенської церкви у Львові

Ансамбль Успенської церкви у Львові -- пам'ятник ренесансної архітектури (XVI--XVII вік). Довкола нього об'єднувалася православна община міста. В середині XVI століття тут виникло Успенське братерство, при якому діяли друкарня і школа.

У церкві знаходиться зображення російського двухглавого орла, оскільки жертводавцем на потреби церкви був претендент на російський трон Лжедмітрій. У ансамбль входять декілька пам'ятників.

Інтер'єр Успенської церкви прикрашений живописом XVII--XVIII століть, тут знаходиться іконостас 1773 роки, на вікнах -- вітражі П. Холодного (1920-і і 1930-і). Каплиця Трьох Святителів, сполучена з Успенською церквою в середині XIX століття. Дзвіниця споруджена на засоби До. Корнякта, висота пам'ятника 65 м-кодів, належить УАПЦ.

Автором проекту Успенської церкви був талановитий архітектор Павло Римлянин. Він був італійцем, але прожив майже все своє життя у Львові. Пізніше до будівництва приєднався його тесть ВойцехКапінос, а через рік Амбросій Прихильний, який закінчив будівництво церкви.

В цій церкві гармонійно поєднуються риси давньоукраїнської архітектури та італійського Ренесансу. За першооснову в будівництві цього храму було вибрано типову композицію української 3-х купольної церкви, дуже поширену в дерев'яній храмовій архітектурі.

Зверніть увагу на стриманий декор фасаду. Наверху, під енергійно окресленим карнизом простягається фриз, прикрашений декоративними розетками і рельєфами на біблійні сюжети. Ось Авраам, який замахується на сина з якоюсь дитячою безпечністю, цар Давид, Мойсей перед палаючим кущем та інші. Зі східної та північної сторони на фризі можна знайти сцени з Євангелія. Ми можемо розгледіти зображення ставропігійського хреста та сцену «Успення Богородиці».

Перша церква на цьому місці існувала, можливо, ще у княжі часи і згоріла під час пожежі 1340 р., коли польський король Казимир III брав місто штурмом.

Друга церква була зведена, як пише літописець, «з каменю та цегли», і точно відомо, що вона проіснувала до пожежі 1527 р.

Третій храм львівська православна громада почала будувати в 1547 р. на кошти зібрані серед населення. Значну частину суми пожертвували молдавський господар Олександр Лопушанин та його дружина Роксана. Звідси походить ще одна назва Успенської церкви - Волоська (Молдавська). Будівельними роботами керував архітектор Петро Італієць з Лугано, ім'я якого згадується в міських актах з 1543 р.

У 1591 р. Успенське братство укладає угоду з відомим львівським архітектором, учнем Петра з Барбони - Павлом Римлянином. Будівництво четвертої, сучасної церкви фінансували православні львів'яни, значні суми дали молдавські господарі, гетьман Війська Запорізького Петро Конашевич-Сагайдачний, член Львівського Успенського братства купець Костянтин Корнякт. Пожертви також внесли московські царі Федір Іванович, Борис Годунов і, навіть, Дмитрій Самозванець та інші люди.

26 січня 1631 р. Успенську церкву освятив Львівський владика Єремія Тисаровський.

Прекрасний ренесансний ансамбль Успенської церкви складається з трьох споруд:

1. Дзвіниці Корнякта (1578);

2. Успенської церкви (1591-1631);

3. Каплиці Трьох Святителів (1591).

Справа від церкви високо здіймається в небо струнка вежа - дзвіниця, відома під назвою вежа Корнякта. Вона не дійшла до нас у первісному вигляді, який зберігся тільки на відбитку печатки Успенського братства у старовинних документах. Тоді вежа мала три яруси і завершувалась пірамідальним дахом.

Вежа носить ім'я свого фундатора грецького купця Костянтина Корнякта (1517-1603), який також дав значні суми на будівництво комплексу Успенської церкви. успенський скульптура церква ансамбль

Архітектором вежі став відомий у Львові будівничий Петро Барбон, автор кам'яниці Корнякта на площі Ринок. У її спорудженні, що тривало з 1572 по 1578 р., взяв участь і Павло Римлянин.

Вежа мала виконувати кілька функцій: дзвіниці, оборонної башти та спостережного пункту. З огляду на це висота вежі становила приблизно 66 метрів. Стіни були складені з ламаного каменю й облицьовані тесаним каменем. Незадовго до завершення будівництва на вежі підвісили відлитий на замовлення Костянтина Корнякта найбільший на той час у Галичині (діаметром 2 м) дзвін, названий «Кирилом».

З приводу цього дзвону розгорівся конфлікт між братством і його сусідами - монахами домініканцями. Останні в скаргах до короля та міського магістрату закидали братчикам, що їхні дзвони за розмірами перевищують усі існуючі в Польській державі. Осуд з їхньої сторони викликали, зрештою, не тільки розміри, а й звук, що «заважає слухати проповідь у костелі». Та незважаючи на всі незгоди, «Кирило» скоро став виконувати функції головного дзвона міста, в який дзвонили під час тривоги, пожеж, стихійних лих тощо.

У приміщеннях вежі тривалий час зберігалася бібліотека братства, що славилась як одна з найбагатших в Україні. На жаль, ця бібліотека згоріла під час пожежі 1779 р. Вежа Корнякта є одним із символів Львова.

А зараз ми з Вами зайдемо у двір Успенської церкви, де Ви оглянете одну з перлин львівської архітектури епохи Ренесансу - каплицю Трьох Святителів.

При вході ліворуч на дзвіниці розміщена меморіальна дошка, що присвячена патріарху УАПЦ Мстиславу.

Патріарх Мстислав (Степан Скрипник) (1898-1993) - Патріарх Київський і всієї України, церковний і громадський діяч. Народився в Полтаві, його мати - рідна сестра Симона Петлюри. У 1917-1921 рр. - дипломатичний кур'єр уряду УНР. Після поразки України в Перших визвольних змаганнях перебував у таборі інтернованих. Закінчив Вищу школу політичних наук у Варшаві. В 1930-1939 рр. - посол до Сейму. У 1942 році з ім'ям Мстислав був рукоположений у священики, став єпископом Переяславським і вікарієм Київським УАПЦ. З 1944 р. на еміграції, де в 1971 році очолив УАПЦ на еміграції. У червні 1990 року на І Помісному соборі УАПЦ Скрипника обрано Патріархом Київським і всієї України, а в 1992 році - Патріархом Київським і всієї України УПЦ КП. Помер і похований у США.

В 1990 році під час візиту до Львова відслужив службу в цій церкві.

Перед Вами щедро оздоблена декором невеличка будова каплиці. Гладкі високі стіни поділено тосканськими пілястрами. Вгорі фриз оздоблено круглими розетами та крилатими голівками ангелів. Стіни каплиці прикрашають великі заокруглені вікна. Зверніть увагу на те, як в різьбленому оздобленні колон широко використано притаманний українському декоративному мистецтву мотив виноградної лози. Завершується каплиця трьома куполами на багатогранних барабанах і ліхтарях.

Тепер подивіться вниз. Тут Ви побачите цікаве, навіть унікальне оздоблення порталу - рельєфні профільні зображення чоловічих голів у нижній частині вхідної арки. Вважається, що таким способом залишили про себе пам'ять будівничі каплиці. На особливу увагу заслуговують і ковані двері, густо прикрашені об'ємними розетками. Це - прекрасний взірець львівського ковальського ремесла кінця XVI ст.

Каплиця присвячена Трьом Святителям: Василію Великому, Григорію Богослову та Іоанну Золотоустому. Вони є найбільш шанованими Отцями Церкви в православ'ї.

Ця каплиця була збудована раніше ніж будівля храму, тому їй доводилося певний час виконувати функції церкви. Освячено каплицю було у січні 1591 року. Її фундатором став Костянтин Корнякт. Після пожежі 1671 р. каплицю відбудував на свої кошти член братства Олексій Балабан (про це свідчить напис над порталом). За іменем фундатора відбудови каплицю ще називають Балабанівською. У наступні роки зовнішній вигляд каплиці суттєво не мінявся. Лише під час реставраційних робіт середини ХІХ ст. у стіні каплиці було пробито двері, що з'єднали її з Успенською церквою.

Вражає оздоблення інтер'єру каплиці, дякуючи чому каплиця в середині здається набагато більшою і вищою. В різьбленні декору перегукуються мотиви соковитих грон виноградної лози та пишного рослинного орнаменту. Ліпнина із штучного мармуру та живопис з імітацією мозаїки щедро покривають стіни каплиці.

Ми з Вами пройдемо до Успенської церкви та оглянемо її інтер'єр. Храм складається з трьох просторових об'ємів - бабинця, головної нави та вівтаря. Згідно з канонами українського культового будівництва, центральна нава розділена колонами на три частини. У центральній частині чотири тосканські колони підтримують купол, декорований розетами з штучного мармуру.

Як бачите, у просторовій композиції церкви та каплиці втілено традиційний тип українських тридільних, триверхих дерев'яних церков.

Світло в приміщення потрапляє через високі вікна, оздоблені вітражами. На особливу увагу заслуговують 6 вітражів виготовлених за ескізами відомого українського художника Петра Холодного. В апсиді - «Архангел Михаїл», «Матір Божа - Запорізька Покрова», «Архангел Гавриїл» (1928 р.). На південній стіні - «Святі ченці Антоній та Феодосій Печерські і літописець Нестор», «Святі Володимир і Ольга, Борис і Гліб», «Петро Конашевич Сагайдачний, інші гетьмани, міщанин Корнякт, жіноцтво та козаки» (1937 р.). Вітражі унікальні не тільки своєю філігранною технікою виконання, образністю та кольорами, але й незвичною для храмів історичною тематикою.

Зверніть увагу, на зображення тризуба на грудях у князя Володимира Великого. Кажуть, що це єдине публічне зображення українського національного гербу, що пережило радянські часи і не було знищене. Можливо, його просто не зауважили.

На північній стіні розміщуються такі вітражі: «Преображення», «Хрещення Русі» і «Успення». Це вже більш нові вітражі, вони походять з 70-х рр. XX ст.

Прошу подивитися вверх на купол церкви. Там є зображення гербів жертводавців.

Іконостас Успенської церкви встановлений у 1773 р. Його автори - львівські митці XVIII ст. Михайло Філевич та Франциск Олендзький. Намісні ікони цього іконостасу, що належать пензлеві Мартина Яблонського походять з середини XIX ст.

Перший іконостас для храму був створений видатним художником Федором Сеньковичем для освячення церкви, але, нажаль, він обгорів при пожежі, спричиненій ударом блискавки 21 травня 1630 р. Частина ікон загинула безповоротно, а на реставрацію тих що вціліли, братство в 1637 р. уклало договір з учнем Сеньковича - Миколою Петрахновичем. Петрахнович не тільки відновив пошкоджені ікони, а й розбудував іконостас угору.

Цей шедевр Федора Сеньковича та Миколи Петрахновича у 1767 р. був проданий церкві села Грибовичі, що неподалік від Львова, де знаходиться і тепер.

Серед мистецьких пам'яток в інтер'єрі Успенської церкви на увагу заслуговують страсний цикл Петрахновича з кількома композиціями Сеньковича, срібний хрест роботи відомого львівського золотаря першої половини XVII ст. Андрія Касяновича, шати ікони Богородиці, виконані в 1692 р. Григорієм Несільським, ряд живописних творів середньовічних художників та полотна відомих живописців XVIII-XX ст. Під час реставраційних робіт проведених у 70-х рр. ХХ ст. відкрито настінні розписи Мартина Яблонського.

Праворуч від іконостасу розміщена чудотворна ікона Богородиці.

У церкві знаходяться мощі свв. Пантелеймона цілителя, Меркурія та Анастасії.

У підземних криптах Успенського храму були поховані видатні діячі Ставропігійського братства Микола й Анастасія Красовські, Костянтин Корнякт, а також Іван Підкова (згодом його прах було перевезено до Канівського монастиря).

До початку XVIII ст. церква була православною. Потім до 1946 - греко-католицькою, до 1989 - православною Московського Патріархату. На сьогоднішній день - це кафедральний собор Української автокефальної православної церкви (УАПЦ).

Література

1. Возницький Б.Г. М. Потоцький, Б. Меретин, І.Г. Пінзель. Львів: Центр Європи, 2005. 160 с.

2. Вуйцик В.С. Бернардинський монастир у Львові // Вісник Інституту “Укрзахідпроєктреставрація”. 2004. № 14. С. 82-94.

3. Вуйцик В.С., Липка Р.М. Зустріч зі Львовом. Львів: Каменяр, 1987. 175 с.

4. Вуйцик В.С. У вирі форм і ліній бароко // Львівщина: Історико-культурні та краєзнавчі нариси. Львів: Центр Європи, 1998. С. 123-142.

5. Комаринець О. Життя - мить: До 200-річчя з дня смерті відомого українського скульптора Михайла Філевича (1729-1804). Львів: Каменяр, 2004. 270 с.

6. Любченко В.Ф. Львівська скульптура XVI-XVII століть. К.: Наукова думка, 1981.215 с.

7. Овсійчук В.А. Архітектурні пам'ятки Львова. Львів: Каменяр, 1969. 171 с.

Размещено на Allbest.ru