Особливості української скульптури ХVIIІ-ХХ ст.
Українська скульптура XVIII ст. Класичність в скульптурі. Західна Україна як розділ в історії церковної дерев'яної архітектури. Будинки Києво-Печерської Лаври, виконані Ст. Ковніром у першій половині XVIII ст., як перлини барокового будівництва в Україні.
| Рубрика | Строительство и архитектура |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 03.03.2016 |
| Размер файла | 41,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство освіти і науки України
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Факультет педагогіки, психології та соціальної роботи
Кафедра педагогіки та методики початкової освіти
Реферат
на тему: "Особливості української скульптури ХVIIІ-ХХ ст. "
Чернівці - 2014
План
- Вступ
- Українська скульптура XVIII ст.
- Дерев'яна архітектура
- Класичність в українській скульптурі
- Скульптура ХІХ ст.
- Скульптура ХХ ст. в Україні
- Висновки
- Список використаних джерел
Вступ
Початки української скульптури губляться в глибині віків разом із початками історії українського народу. З певністю можна твердити, що скульптура на Україні процвітала як у формах монументальних, так і в формах дрібних пластичних виробів ще задовго до розповсюдження на Україні християнства.
Найстаріші пам'ятки української скульптури - це речі, різьблені з каменю, почасти відливані з металу. Скульптура з глини вимагає тільки ліплення та обпалювання, що, очевидно, значно простіше. Дрібні ж вироби з металу, особливо з шляхетних металів, вимагають або карбування, або детальної сніцерської (ювелірної) обробки. Всі ці різновиди скульптурної творчості на Україні напевно вже процвітали в XI ст. і пам'ятки їх дійшли до нашого часу.
До першої половини XVIII ст. скульптура не мала сприятливих умов для свого розвитку, в другій половині цього ж століття зустрічаємо в Україні чимало талановитих скульпторів, яким належить ряд орнаментальних робіт у формі прикрас монастирів, дзвіниць, іконостасів, мідних оправ до книжок, тощо.
Переважає в них рослинний орнамент у формі гілок, квітів і листя, а також зображення людських постатей. З творів прикладного мистецтва ця декоративна манера переноситься до української архітектури, як свідчить про це декоративне оздоблення Мгарського монастиря та дзвіниці Софійського собору. Чудовим зразком самостійного, сюжетом-образного значення, є скульптурний рельєф, висотою 2.5 м., виконаний з міді, архангела Михаїла, покровителя Києва, що прикрашує вежу київського ратуша.
Українська скульптура XVIII ст.
Після скасування в 1721 р. указу Петра І. про заборону будувати з цегли в усіх містах (крім Петербурга і Москви), в 40-60-их pp. XVIII ст. було споруджено в Україні багато монументальних будівель. Панівним стилем є ще дальше бароко, але вже з половини XVIII ст. появляються великі монументальні будівлі в стилі рококо, з деякими переходовими формами до класицизму.
З 30-их років працюють в Україні такі визначні архітектори, як німець Йоган Шедель, який в роках 1731-1743 звів 93-метрову дзвіницю Києво-Печерської Лаври, а в роках 1744-1748 керував надбудовою дзвіниці Софійського собору. Крім нього працюють такі мистці, як славний італійський архітектор В. Растреллі, росіянин І. Мічурін, а з українців відзначились особливо Ст. Ковнір, що керував будівельними роботами в Києво-Печерській Лаврі та виховав цілу школу майстрів-каменярів. Найславнішим з них був Іван Григорович Барський, що, бувши міським архітектором Києва, збудував багато будинків. Крім них відомі були ще Ф. Старченко і І. Зарудний, які довгі роки працювали в Московщині і за їхніх впливом російська архітектура перейняла українську форму.
Справжніми перлинами барокового будівництва в Україні треба вважати будинки Києво-Печерської Лаври, виконані Ст. Ковніром у першій половині XVIII ст., а дальше митрополичу палату і "Браму Заборовського" біля св. Софії, та, особливо ліплені, прикраси - оригінальні барокові мотиви, поєднані з народними, у головній церкві Києво-Печерської лаври (після її перебудови Старченком). Вони підпали знищенню підчас II світової війни.
У першій половині XVIII ст. було споруджено теж у Києві Духовну Академію, яка спершу мала строгі монументальні форми, а після її перебудови Шеделем, набула барокового характеру.
українська скульптура барокове будівництво
Видатною пам'яткою архітектури того часу є собор Різдва Богородиці в Козельці, теж роботи того великого мистця барокової доби Києва - І. Григоровича-Барського.
В другій половині XVIII ст. за гетьм. Розумовського, провадилось велике цивільне будівництво у Глухові, тодішньому адміністраційному центрі Гетьманщини, але все це вже загинуло або його перебудовано.
Найвизначнішим українським архітекторм цієї доби на західноукраїнських землях був німець з походження, Бернард Меретни (Меретіні-Мердеред помер 1758 p.), а найвизначнішою пам'яткою його творчості є славетний собор св. Юра у Львові, в архітектурі якого гармонійно поєднано західноєвропейські та українські національні риси, вданому випадку - популярний тоді на Заході рококовий стиль з деякими рисами українського бароко. Розташований на горі, трохи осторонь міського центру, величавий ансамбль будинків нагадує піраміду, яка звужується вгорі. Над центральним склепінням собору піднімається чотиригранна башта з банею; він прикрашений балюстрадами, капітелями, ліхтарями, різьбами. Коло собору є цілий ряд будинків, а між ними митрополича палата. Будова цієї кафедри тривала 20 років (1744-64). Був Меретин теж творцем славетного ратуша в Бучачі.
Подібним до Святоюрського собору є знаменний Успенський собор в Почаєві на Волині, тобто комплекс будинків Почаївської Лаври, запроектований німцем Ґ. Гофманом. Собор стоїть на високому пагорбі, має дві високі вежі, бароковий фронт і художньо оформлений парапет. Все це надає усьому комплексові урочистої монументальності і Почаївську Лавру видно з віддалі 30-40 км.
Дерев'яна архітектура
Згідно з давньою традицією розвивається в цьому ж столітті теж дерев'яна архітектура, а деякі народні будівничі виявили себе в житлових і церковних спорудах великої класи мистця ми. Прикладом цього може бути Миколаївський собор Медведівського монастиря, високий на 40 м., а запорізька дерев'яна церква в Новоселиці (над р. Самарою) з 1773 p., збудована народним майстром Я. Погребняком, досягла 65 м. висоти і була в Україні найвищою дерев'яною спорудою.
Окремий розділ в історії церковної дерев'яної архітектури творить західна Україна, де найбільше архаїчні типи збереглися на Бойківщині, а теж на Лемківщині. З XVII-XVIII ст. маємо з цих теренів церкви три-зрубного і п'яти-зрубного типу, з бароккового стилю банями, опасані "Галерейками”, з різьбленими колонками навколо будови, різьбленими одвірками і кованими дверми.
Дещо інший тип дерев'яних церков з цього часу подибуємо на Гуцульщині, Буковині і на Закарпатті; в цьому останньому випадку дерев'яні церкви представляють собою барокові будови, з гарно різьбленими деталями.
Класичність в українській скульптурі
Декоративна пишність в оздобі будинків та церков як зовні, так і всередині, що так розвинулася й дійшла до крайніх меж ошатності в добу барокко й особливо рококо, мала викликати реакцію, й реакція проти такої рясної пишності орнаментальної скульптури наступила в кінці XVIII ст. Шукаючи спокою та простоти після форм безпокійних і вибагливих попередніх стилів, суспільство звернулося до класичності, як її тоді розуміло: у формах класичного мистецтва шукало спокою естетичного, а в прикладах класичної історії та побуту шукало втілення етичних ідеалів простого та чеснотного життя. Під прапором захоплення класичністю скінчив свій вік старий лад Європи, під тим же прапором розгулялася велика революція у Франції. Найсуворіші ідеали класичності виявилися в добу, імперії Наполеона, чому й самий стиль називають часом "ампір", але під прапором класичності прийшла й реставрація: на історичну арену виступив третій стан - верства буржуазії чи міщанства. У зв'язку з цим і ціла доба класичності в мистецтві ділиться на три періоди. Перший, т. зв. стиль Людовика XVI, чи власне стиль, коли почалося захоплення класикою, але від форм рококо ще не зовсім відійшли - це, так би мовити, перехідний стиль від рококо до класики. Цей перехідний стиль у Варшаві, а потім і взагалі в Польщі, а разом із тим на Правобережній Україні, що належала тоді до Польщі аж до Дніпра, називали стилем Станіслава Августа - за іменем останнього польського короля - Понятовського, за часів якого Варшава особливо розбудувалася. Другий період, власне найповнішого розвою й найбільшого наближення до мистецтва римської класичності - це стиль імперії, або "ампір", який на Україні охоплює приблизно першу третину XIX ст. У цей час декораційна скульптура вже перестала рясно оздоблювати будівлі, а в дуже невеликому числі ще можна її зустріти як оздобу на будинках, рельєфи класичних сцен або як звірів, що оздоблювали колись і античні будівлі. Так, один із львівських будинків початку XIX ст. оздоблений рельєфами грифів гарної роботи. Третій період класичності, коли вже в суспільному житті виступила як найважніший чинник буржуазія, а міщанські смаки запанували, здрібнивши форми шляхетського ампіру, - цей третій період носить назву від імені прославленого віденського майстра меблів Бідермайєра. Для Лівобережної України перша доба стилю Людовика XVI (чи Станіслава Августа) покривається часом царювання Катерини II, доба стилю ампір більш-менш покривається часом царювання Олександра І, третій період - Бідермайєр - є теж більш-менш одночасний із царюванням Миколи І. Тому в Росії, До якої в цьому періоді насильно асимілювали і з якою хотіли злити Україну, стиль класичності носить часто назви відповідно до цих трьох монархів.
Процес приживання України до Росії в той час проводився так енергійно, що й кращих майстрів з України забирали до Московщини, і школи мистецькі були тільки на Московщині, так що й колонії українських майстрів мистецтва опинилися в цей час фактично в Петербурзі, і процес розвою української скульптури в цей час треба стежити по працях майстрів-українців, що мусили тоді працювати в Петербурзі. Великороси ще мали тоді зжитися із західною культурою й самі майже не мали видатних майстрів, а виписували їх із-за кордону або використовували майстрів-українців. Найбільше в добу класичності визначилися три українських скульптори: Михайло Козловський (1753 - 1802), творчість якого характерна для першого періоду класичності, Іван Мартос (1754 - 1835) - найбільший у Росії скульптор, якому не дорівнювали й чужинці в Петербурзі і творчість якого типова для доби ампіру (другого періоду класичності), і третій - Кость Климченко (1816 - 49), творчість якого характерна вже для часу Бідермайера.
Скульптура ХІХ ст.
В шестидесятих роках минулого століття проти класичності почалася сильна реакція. Оскільки класичного стилю мистецтва найбільше трималися академії, то скульптуру та малярство доби класичності прозвали "академізмом", і в мистецтві молоді майстри почали завзяту боротьбу проти академізму під прапором нових тоді в мистецтві ідей реалізму. Під впливом реалістичних поглядів майстри другої половини XIX ст. стреміли якнайдокладніше наподоблювати реальне життя, відходили від величавості класичних та стреміли віддавати дійсні живі форми, незалежно від того, наскільки вони пластичні. Рельєфи також перестали трактувати як скульптуру на гладкому, рівному тлі, але, наподоблюючи натуру, опрацьовували їх, наче мальовані образи - переднє тло горельєфом, а далі, віддаючи й лінійну, й повітряну перспективу, переходили в намічений барельєф. Цей реалістичний напрям на перших початках, поки пластика класичності ще не зовсім зникла, давав добрий ефект, скульптури виходили живі, а в талановитіших майстрів - і досить пластичні та монументальні. В цьому сенсі найвидатнішим українським майстром був Пармен Забіла (1830 - 90; народився в м. Монастирище Ніжинського повіту, помер у Лос-Анжелесі в Америці; був небожем українського поета Віктора Забіли). Хоч Пармен Забіла вже був ворогом академізму й класики, але з науки в академії все ж таки виніс знання класичної форми й чуття шляхетних пропорцій.
В Галичині в кінці XIX ст. підтримував традиції доброго мистецтва доби класичності Петро Війтович, якого поляки прозвали "нашим Фідієм". Він працював у Відні та Будапешті, а у Львові декорував своїми скульптурами фасади великого львівського театру, головного залізничого палацу, Промислового музею та костьолу св. Галжбети. Який десяток років молодший від Війтовича Григорій Кузневич більше відчув подихи реалізму, що виявилося в нього в певнім нахилі до жанровості скульптурної здрібнілості. В цьому сенсі Кузневич має дещо спільного з Позеном. Він учився в Італії й виконав у Римі статую "Перший хлібороб", а у Львові для Промислового музею - свою найкращу працю "Гончар", що представляє старогрецького майстра скульптурно спрацьованих ваз. На українські теми працював у Львові ще Роман Левандовський, але його погруддя Шевченка й особливо "Запорожець" виглядають дуже сполонізовано.
Скульптура ХХ ст. в Україні
З початком XX ст., коли взагалі пожвавився мистецький рух на Україні, коли, з одного боку, в майстрів мистецтва момент національної належності зі стадії пасивної потенції розвинувся до активної свідомості, а з іншого - українські майстри почали шукати зв'язків із поступовішим мистецтвом Заходу та з національними українськими традиціями, - всі ці моменти благодійно вплинули й на розвій української скульптури. Вже в першому десятилітті нового століття з'явилися молоді майстри, котрі виявили в своїй творчості чимало сили, енергії, поривів та класичного світовідчування. Першим у молодому поколінні звернув на себе увагу Михайло Гаврилко (1882 - 1919), скульптор із великим і бурхливим, не завжди врівноваженим темпераментом. Із рідної Полтавщини Гаврилко подався до Краківської академії, а звідти - до Парижу. Але наука за кордоном не пригнітила його дужої індивідуальності. Скоро він здобув популярність на австрійських українських землях своїми повними енергії погруддями Шевченка, а на першому конкурсі в Києві визначився його пересичений рухом проект пам'ятника Шевченкові. На жаль, буйний майстер-романтик наклав головою у вихорі революційних подій: він був замордований у Полтаві більшовиками. Перед смертю Гаврилко встиг виконати декілька бюстів Шевченка на Лівобережній Україні, й насильна смерть урвала його працю над останнім, оригінально задуманим Шевченковим погруддям.
Дещо молодший за Гаврилка Михайло Паращук, що так само вдосконалював свій хист у Парижі, особливо здобув собі реноме як скульптор-портретист. Протилежність Гаврилкові, Паращук є майстер вповні зрівноважений, однаково дужий і в портретах, реально трактованих, і в стилізованих із підкресленням скульптурної маси та форми і властивостей матеріалу (переважно бронзи або мармуру). Із праць Паращука особливо вдалими були психологічно спрацьований бюст польського письменника Пшебишевського, монументально трактований бюст мюнхенського професора архітектури - Мецензефі, реалістично виконана голова поета Богдана Лепкого та свіжо, ескізно схоплена голова саксонського принца Йогана (брата останнього саксонського короля). На протязі останніх двох десятків років Паращук осів у Болгарії - в Софії.
З київської школи Балавенського вийшов Василь Іщенко, Що пізніше так само вдосконалювався в Парижі, де підліг помітним впливам модної тоді французької школи Родена. Але тяжка дійсність на Україні і відсутність свободи для мистецької творчості фатально вплинули на пластичний хист Іщенка.
Так само жертвою більшовицького режиму впав і багатонадійний майстер Іван Севера. Сам родом із Західної України, скінчив мистецьку освіту в Римі, звідки вивіз не тільки вдосконалену майстерність, але й шляхетні традиції італійської класичності; до переїзду на Україну виконав прекрасний автопортрет, голову композитора Якименка, що тепер знаходиться у Празі в Музеї визвольної боротьби України, й кілька алегоричних постатей. Із переїздом до Харкова його мистецька продукція заглохла.
На українських землях поза межами більшовицького панування українська скульптура теж не знаходить відповідних обставин для кращого розвитку. На Буковині молодий та експресивний майстер Панас Шевчукевич зовсім залишив скульптуру й зайнявся медициною, у Львові працюють А. Коверко та Литвиненко, але всі найсильніші українські скульптори працюють на еміграції. Паращук, як сказано, працює в Болгарії - в Софії, найбільше українських скульпторів працює в Чехії, у Празі. Тут, зрозуміло, головну роль відіграє відомий скульптор, майстер звіриних форм (Tierkьnstler) К. Стаховський. Значення Стаховського в українській скульптурі не обмежується прекрасними статуетками звірів - бронзовими, теракотовими, як "Носоріг", майоліковими або дерев'яними, як орієнтальний "Бик", покірна, але могутня сила якого так досконало відтворена масивним блоком, ніби глибою майстерно опрацьованого дерев'яного матеріалу, - Стаховський як професор Української студії пластичного мистецтва утворив у Празі цілу школу українських молодих скульпторів, між якими визначається Євген Норман (із Бессарабії), з великим хистом до карикатури в пластиці (в цьому розумінні краща його праця - портрет Крамаржа в Музеї визвольної боротьби України в Празі). У Стаховського починала свою працю Оксана Лятуринська, здібна молода скульпторка й поетеса; її бюсти, акти й особливо живі, але витримані в скульптурному стилі жанрові статуетки також знаходяться в Празькому Музеї визвольної боротьби України. Велику втрату школа Стаховського понесла після самогубства в 1926 р. Степана Колядинського - молодого, але, може, найбільш обдарованого українського скульптора. Майже весь його мистецький доробок, що складається з великих тек із рисунками та окремих скульптур із мармуру, дерева та гіпсових відливів, також зібрано в Музеї визвольної боротьби України. Нарешті, під впливом К. Стаховського у Берліні відомий український гравер В. Масютін зайнявся медалями й утворив свою знамениту серію (близько 40) українських медалей, з яких, на жаль, тільки три відлиті в бронзі.
Окремо від українських шкіл у Празі живе і працює скульптор Михайло Бринський, що здобув мистецьку освіту у Відні й там же ще в 1912 р. визначився своїм монументом робітників, полеглих у 1911 р. у Відні під час соціальних заворушень. У часи війни Бринський виконував монументи українських вояків, полеглих у таборах українських полонених, а в Празі працює головним чином для України, що під більшовиками, хоч і не знаходить у них належного визнання.
В Берліні працює український скульптор Федір Ємець. Це головним чином майстер бронзи та взагалі твердого металу. Ємець бронзу не тільки відливає, а й кує та карбує; твори його суворі, тверді, але виразні у формі. В нього навіть голова дитини виглядає як металева глиба з виразними й енергійно викуваними пластичними формами.
Найбільшої, можна сказати, всесвітньої слави за кордоном зажив український скульптор Олександр Архипенко, що скінчив тим, що, як Каменський та Забіла, також переїхав до Америки, де знайшов популярність і повне визнання свого сильного та оригінального таланту. Багато обдарований від природи, озброєний удосконаленим володінням техніки й майстерства як класичного рисунку, так і пластичної форми, а ще до того й барвної колористики, Архипенко змолоду віддавався експериментам, переживав усі крайнощі мистецьких течій нервового й неспокійного, часто розгубленого в шуканнях Парижа. Архипенко платив данину скульпто-малярству, комбінуючи вигнуті, стилізовані з пофарбованої бляхи форми з фарбованим же тлом; уже цими експериментами він справляв глибоке враження в Парижі, здавалося б, звиклому до всяких експериментів. Але логічна вмотивованість, зрівноваженість і краса чистих форм і незвичайно чистих кольорів виділяли праці Архипенка, підіймаючи їх від ексцентричного експерименту до справжнього мистецького осягнення. Переїхавши до Америки, Архипенко захопився ще й експериментами кінематики, але з роками вгамувався і, здається, знайшов себе остаточно в ідеально чистих, викінчено рафінованих, самодовліюче скульптурних формах еллінської архаїки, як про це свідчить хоч би його ідеальна праця в Українському Національному музеї у Львові.
Висновки
Окремий розділ в історії церковної дерев'яної архітектури творить західна Україна, де найбільше архаїчні типи збереглися на Бойківщині, а теж на Лемківщині. З XVII-XVIII ст. маємо з цих теренів церкви три-зрубного і п'яти-зрубного типу, з бароккового стилю банями, описані "Галерейками”, з різьбленими колонками навколо будови, різьбленими одвірками і кованими дверми.
Процес приживання України до Росії в той час проводився так енергійно, що й кращих майстрів з України забирали до Московщини, і школи мистецькі були тільки на Московщині, так що й колонії українських майстрів мистецтва опинилися в цей час фактично в Петербурзі, і процес розвою української скульптури в цей час треба стежити по працях майстрів-українців, що мусили тоді працювати в Петербурзі. Великороси ще мали тоді зжитися із західною культурою й самі майже не мали видатних майстрів, а виписували їх із-за кордону або використовували майстрів-українців. Найбільше в добу класичності визначилися три українських скульптори: Михайло Козловський (1753 - 1802), творчість якого характерна для першого періоду класичності, Іван Мартос (1754 - 1835) - найбільший у Росії скульптор, якому не дорівнювали й чужинці в Петербурзі і творчість якого типова для доби ампіру (другого періоду класичності), і третій - Кость Климченко (1816 - 49), творчість якого характерна вже для часу Бідермайера.
Список використаних джерел
1. Голубець М. Начерк історії українського мистецтва. Львів, 1922.
2. Ернст Ф. Надгробок Румянцева-Задунайського в Київській лаврі // Зб. секції мистецтва.К., 1921. Т.1.
3. Крип'якевич І. Історичні проходи по Львові. Львів, 1932.
4. Степанова О. Матеріали до вивчення української дерев'яної різьби // Мистецтвознавство. Харків, 1928 - 1929. Т.1.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Архітектурний комплекс Києво-Печерської Лаври становлять для сучасних дослідження винятковий інтерес. Лавра - єдиний ансамбль монументально мистецтва, шедевр світової та української архітектури, вона належить до перлин архітектури українського бароко.
дипломная работа [6,1 M], добавлен 06.12.2008Архітектурні, стилістичні та семантичні особливості пам'яток дерев'яного зодчества лівобережної України. Загальні типологічні риси храмів України. Взаємопроникнення та неподільності української дерев’яної та мурованої архітектури, архітектурні школи.
курсовая работа [4,1 M], добавлен 28.10.2014Новий стиль у храмовій архітектурі - московське бароко. Поліхромія фасадів, стіни, забарвлені в сині, червоні, жовті і зелені кольори як специфічна національна особливість архітектури бароко в середині XVIII ст. Передумови появи і розвитку класицизму.
курсовая работа [57,6 K], добавлен 06.11.2009Історична довідка про розвиток архітектури в Україні. Якісна оцінка рівню архітектурних споруд, опис архітектури споруд доби християнства. Розвиток системи хрестово-купольного храму. Внутрішнє убрання храмів, опис будівель, що збереглися до наших днів.
реферат [20,3 K], добавлен 18.05.2010Принципи функціоналістської архітектури видатного архітектора ХХ ст. Ле Корбюз'є. Зростання взаємозв'язку архітектури і містобудування у другій половині сторіччя. Особливості форм архітектурного авангарду, його багатоаспектність та новаторські напрямки.
реферат [30,3 K], добавлен 01.03.2011Оборонний характер забудови міст другої половини XVII століття. Фортифікаційні споруди. Розташування вулиць і кварталів. Укріплені монастирі. Архітектура парадно-резиденційної забудови. Світські будівлі XVIII століття. Муроване церковне будівництво.
курсовая работа [47,0 K], добавлен 29.03.2013Аналіз історичних умов для виникнення архітектурних стилів. Визначення причин появи нових стильових особливостей архітектури Слобожанщини ХVII-XVIII століть. Закономірності формування містобудівних систем. Огляд проблем реставрації архітектурних споруд.
курсовая работа [49,4 K], добавлен 24.06.2013Розвиток українського національного архітектурного стилю у культовій архітектурі XVII-ХІХ ст. Взаємопроникнення та неподільність дерев’яної та мурованої архітектури. Загальні типологічні риси храмів України. Мурована культова архітектура Запоріжжя.
курсовая работа [46,2 K], добавлен 28.10.2014Характеристика специфіки архітектурних стилів дерев’яних храмів Закарпаття: ампір, готичний, бароко. Єдиний образ базилічних церков: декоративні деталі, орнаментальні композиції, розписи. Конструктивні особливості дерев’яних двох’ярусних дзвіниць.
реферат [43,2 K], добавлен 21.11.2014Історія виникнення та функціонування католицизму на Україні, художні традиції релігійних споруд латинського зодчества. Ренесансна культова скульптура та готика в добу середньовіччя. Будівнича діяльність католицьких чернечих орденів та стиль бароко.
дипломная работа [91,2 K], добавлен 19.12.2010Век масонства: время "вольных каменщиков" (XVIII-XIX вв.). Символы масонства: Роза и Крест, Страж дверей, Тайный Мастер, Учение и другие. Масонство в культуре, науке и искусстве Российской империи. Масонские теории в архитектуре империи XVIII-XIX веков.
дипломная работа [2,1 M], добавлен 11.12.2017Повернення до античної спадщини як ідеального зразка і норми існування людини - основна ідея класицизму. Зародження класицизму у Франції XVII ст. Співіснування класицизму і бароко. Особливості архітектури класицизму в Англії, Голландії та Європі загалом.
реферат [44,5 K], добавлен 13.10.2010Архитектура первой половины XVIII века: барокко. Архитектура барокко середины XVIII века. Предпосылки появления и развития классицизма. Архитектура раннего классицизма (1760-1780 гг.). Архитектура строгого классицизма (1780-1800 гг.).
курсовая работа [29,5 K], добавлен 30.11.2003Характерное для XVIII–XIX веков значительное облегчение каменных конструкций, уменьшение поперечных сечений элементов и увеличение их высоты. Тенденции и особенности белорусской архитектуры в градостроительстве, жилом, дворцовом и культовом строительстве.
контрольная работа [55,4 K], добавлен 01.04.2014Культура елінізірованих східних держав. Подвійність і складність релігії еллінізму. Особливості, характерна тематика елліністичної архітектури. Ордерна система античної архітектури. Риси елліністичного містобудування, відмінність від класичного міста.
реферат [23,6 K], добавлен 08.10.2009Загальна характеристика проекту будівництва пансіонату у Миргороді. Особливості кліматичних показників району будівництва. Інженерно-геологічні та гідрогеологічні умови. Генеральний план будівлі: архітектурно-планувальні рішення та благоустрій території.
курсовая работа [133,4 K], добавлен 19.03.2014Природні та соціальні чинники формування романської архітектури. Особливості розвитку конструкцій, архітектурних форм та національних відмінностей культових Європейських держав. Еволюція нового стилістичного спрямування конструктивних систем міст.
курсовая работа [75,2 K], добавлен 23.06.2015Понятие и принципы архитектуры как искусства проектировать и строить разнообразные здания, сооружения и их комплексы. Классификация данного культурного процесса и распространенные в XVIII веке стили: нарьшкинское, классическое барокко и классицизм.
презентация [948,4 K], добавлен 12.12.2013Продуктивність автомобіля-самоскида при транспортуванні цементного розчину із заводу залізобетонних виробів. Зняття рослинного шару ґрунту бульдозером Caterpillar. Улаштування щитової дерев’яної опалубки. Улаштування арматурних каркасів в опалубку опори.
контрольная работа [335,2 K], добавлен 03.12.2010Норми проектування та розрахунку мостів. Конструкції та технічні характеристики різних варіантів дерев'яного мостового переходу. Визначення параметрів подвійного дощатого настилу, поперечин і зосереджених прогонів. Розрахунок ферми Гау-Журавського.
курсовая работа [1,2 M], добавлен 30.01.2014
