Штукатурні роботи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Будівництво споживає 15 % усієї промислової продукції, у тому числі 90 % будівельних матеріалів, 50 % продукції лісової та деревообробної промисловості тощо. Приблизно 70 галузей промисловості постачають ресурси, необхідні для будівництва. Своєю чергою, будівництво забезпечує розвиток промисловості. Так, перш ніж розпочати видобувати вугілля, виплавляти метал, будувати кораблі чи виробляти електроенергію, необхідно побудувати шахту, домну, корабельну верф, електростанцію.

Для сільського господарства будівельники споруджують тваринницькі приміщення: корівники, свинарники, пташники, заводи з перероблення сільськогосподарської продукції, сховища для насіння, овочів і мінеральних добрив, елеватори тощо.

Розвиток науки неможливий без спорудження нових будівель, дослідних, обчислювальних та інформаційних центрів, наукових лабораторій, конструкторських бюро та інших об'єктів. Наука створює нові високопродуктивні будівельні машини та механізми, автоматичні лінії, нові ефективні будівельні матеріали, розробляє нові технології і форми організації праці будівельників.

Штукатурні роботи - це процес нанесення покриття на поверхні будівельних елементів. Таке покриття може бути виконане нанесенням на поверхню шарів штукатурного розчину (так звана мокра штукатурка) або обшиванням опоряджуваної поверхні штукатурними листами заводського виготовлення (суха штукатурка). Шар розчину (штукатурка) після затвердіння і наступного оброблення поліпшує захисні властивості конструкції (теплотехнічні, звукоізоляційні тощо), створює необхідні санітарно-гігієнічні та естетичні умови.

Штукатурка захищає поверхні будівельних елементів від шкідливих атмосферних і техногенних впливів, високих температур і подовжує термін експлуатації будинків і споруд. Штукатурно-декоративне опорядження -- система прикрас інтер'єрів і фасадів будинків різними за фактурою, текстурою і кольором матеріалами за допомогою простого оброблення їхніх поверхонь обштукатуренням, а також складного оздоблення орнаментами, скульптурами, розписом тощо. Штукатурно-декоративне опорядження підкреслює особливу виразність, парадність, монументальність, високі естетичні властивості будівель і застосовується при будівництві театрів, вокзалів та інших будинків житлового та громадського призначення.

Штукатурно-декоративне опорядження умовно поділяють на чотири види: 1) опорядження поверхонь декоративними мінеральними штукатурками на основі традиційних мінеральних в'яжучих (вапна, цементу) і нетрадиційних мінеральних паст на основі вапна; 2) опорядження поверхонь декоративними полімерцементним штукатурками на основі сухих розчинових сумішей із мінеральних в'яжучих (цементу, вапна) і органічних зв'язуючих -- термопластичних полімерів, а також на основі традиційних полімерцементних паст; 3) опорядження поверхонь декоративними синтетичними штукатурками на основі синтетичних смол у вигляді дисперсії і розчинів; 4)опорядження інтер'єрів та фасадів будинків високодекоративним покриттям, (венеціанські штукатурки).

будівельний штукатурний температура декоративний



Розділ 1. Загальні відомості

Призначення та класифікація штукатурних робіт.

Обштукатурені приміщення більш гігієнічні, значно тепліші, менш звукопровідні. За допомогою штукатурки фасад і внутрішні приміщення будівлі можна прикрасити архітектурними деталями, виконати найрізноманітніші фактури поверхні.

Незважаючи на розвиток індустріального опорядження, об-штукатурення залишається одним із найпоширеніших видів опоряджувальних робіт, особливо у цегляному домобудівництві.

Залежно від призначення штукатурки класифікують на звичайні, декоративні та спеціальні.

Звичайні штукатурки виконують з єдиною метою -- вирівнювання поверхні будівельних елементів, які потім опоряджують шпалерами або фарбують різноманітними малярними сумішами її, як правило, наносять на поверхні окремими шарами, що виконують певні функції.

За якістю виконання звичайна штукатурна буває простою, поліпшеною і високоякісною. Просту штукатурку використовують для оштукатурювання будинків III класу в сільських місцевостях, підвалів у будинках, нежитлових приміщень, тимчасових будов. Поліпшена штукатурка застосовується для оштукатурювання житлових будівлях 1 класу. Високоякісна штукатурка застосовується для штукатурення житлових, громадських будівель і споруд при підвищених вимогах до обробки.

Точність виконуваної штукатурки перевіряють правилом (рейкою) довжиною 2 м. Щоб оберегти кромки правила від викривлення, його слід оббити з двох сторін покрівельною сталлю, приточити її і прорізати наскрізні отвори для рук, щоб його було зручніше тримати.

Штукатурка всіх видів повинна мати добре затерту поверхню, відповідати зазначеної точності, міцно зчіплюється з поверхнею, не відшаровуватися від неї, не мати ніяких зовнішніх дефектів.

Для обризга готують рідкий розчин (до 60% води від обсягу в'яжучого матеріалу). Розчин, що наноситься механізованим способом, повинен бути такої густоти, щоб осідання стандартного конуса дорівнювала 9 см, а наноситься ручним способом -12 см. Розчин шару обризга, затікаючи в усі пори і шорсткості поверхні, міцно зчіплюється з нею і утримує на собі важкість грунту і накривки.

Грунт другий шар штукатурного намету. Для грунту готують тістоподібний розчин, тобто більш густий (до 35% води від обсягу в'яжучого матеріалу). Якщо розчин готується без гіпсу, то осідання стандартного конуса незалежно від способу нанесення розчину на оштукатурювану поверхню повинна дорівнювати 7-9 см, а з гіпсом -- 8-10 см.

Грунт основний шар намета. Він утворює необхідну товщину штукатурки і виправляє всі нерівності поверхні.

Якщо товщина штукатурки повинна бути великою, то наносять кілька шарів грунту, однак товщина кожного шару не повинна перевищувати 10 мм при вапняних і вапняно-гіпсових розчинах і 5 мм при цементних розчинах.

Накривка третій шар штукатурки. Товщина цього шару 2 мм. Розчин для накривки повинен бути такої густоти, щоб осаду по стандартному конусу дорівнювала 10-12 см. Шар накривки вирівнює поверхню грунту, утворюючи гладку тонку плівку, яку можна легко і швидко затерти.

Розчин для накривки необхідно готувати з дрібного піску, просіяного через часте сито з отворами 1,6 X1, 6 мм. Не слід в нього додавати гіпс, так як під час затирання розчин з гіпсом «відмолоджується» і сильно втрачає в міцності.

Штукатурні шари повинні міцно триматися на поверхні і зчіплюється один з одним. Міцність зчеплення можна визначити, простукуючи нанесену штукатурку.

У всіх видах штукатурки не допускається тріщин, горбків, раковин, грубо затертої поверхні, не можна залишати оштукатуреними малодоступні місця близько підвіконь, наличників, приладів опалення, плінтусів і т. п.

У межах допусків, встановлених технічними умовами, штукатурка може бути зроблена краще або гірше. Тому виникає необхідність у визначенні якості виконаних робіт. Укоси повинні бути однакової ширини.

При виконанні поліпшеної штукатурки доводиться часто застосовувати для перевірки точності нанесеного розчину правило. Нанесений грунт добре розрівнюють. На грунт наносять накривку, ретельно розрівнюючи її, затираючи або загладжуючи.

При виконанні високоякісної штукатурки для внутрішньої обробки іноді замість лузгів доводиться витягати карнизи різної складності. Провішують поверхні і влаштовувати маяки треба особливо ретельно. Після обладнання маяків наносять обризг і грунт, які добре розрівнюють. На грунт наносять накривку, розрівнюють її і перевіряють точність виконаної поверхні. При необхідності її виправляють, а потім затирають або загладжують.

У процесі роботи з різними видами штукатурки для внутрішньої обробки, точність завдається розчину штукатурки періодично перевіряється правилом. Найменші відхилення треба негайно виправляти. Остаточно перевіряють обштукатурену поверхню після затірки.

Вапняні й вапняно-цементні штукатурки застосовують при обробці фасадів будинків із цегли, туфу, шлакобетонів і керамічних блоків марки нижче 50. Вапняно-цементні штукатурки допускаються також і у випадку підвищеної вимогливості до механічної міцності й атмосферної стійкості покриттів.

Цементні штукатурки застосовують для обробки поверхонь, що систематично воложаться, для виготовлення фасадних архітектурних деталей. Наносять їх на бетон, цеглу, металеву сітку. Не допускається наносити цементну штукатурку на матеріали з мазкої міцності нижче 100. Декоративні штукатурки призначені для надання поверхні закінченого кольорово-фактурного вигляду, що не потребує наступного фарбування поверхні чи її опорядження іншими матеріалами.

Спеціальні штукатурні покриття надають будівельним елементам, що обробляються, тих чи інших певних властивостей. Спеціальні штукатурки можуть бути гідро-, тепло-, звуко- та газоізоляційними, хімічно та біологічно стійкими, рентгене- і по-жежозахисними.



Розділ 2. Інструменти, пристрої, матеріали та інвентар штукатура

2.1 Інструменти, пристрої та інвентар штукатура

Всі інструменти, які використовують для опорядження фасадів штукатурками, умовно поділяють на чотири групи (табл. 1):

Для підготовки поверхні основи.

Для ремонту основи старої мінеральної штукатурки.

Контрольно-вимірювальні.

Для влаштування штукатурно-декоративного покриття.

Таблиця 1 - Інструменти для опорядження фасадів штукатурками.

Інструмент	Нормативний документ
Найменування	Призначення
1. Інструменти для підготовки поверхні до штукатурних робіт.
Штукатурний молоток типу МШТ	Допоміжні операції з підготовки поверхні до штукатурення.	ГОСТ 11042-82
Ножівка по дереву	Те саме	ГОСТ 26215-84
Ніж для опоряджувальних робіт	Розшивання тріщин.	ГОСТ 18975-73
Скарпель	Сколювання нерівностей кам'яних і бетонних поверхонь.	ТУ 22-4399-79
Скребачка ИР-700	Підготовка поверхонь до штукатурення.	ТУ 22-4629-80
Ручні ножиці для різання металу типу І	Різання металевої сітки при підготовці поверхні.	ГОСТ 7210-75
Торцеві гострогубці	Підготовчі операції, перекушування дроту.	ГОСТ 7282-75
ІІ. Інструменти для ремонту старої мінеральної штукатурки.
Кельми типів КШ1, КШ2	Накидання і розрівнювання розчинової суміші на оштукатурюваній поверхні.	ГОСТ 9533-81
Сокіл	Утримання розчинової суміші при накиданні його кельмою.	ГОСТ 25010-81
Дерев'яний напівтерок HP 223A	Вирівнювання і загладжування окремих шарів штукатурки.	ТУ 22-3948-77
Напівтерок типів ПТ 500, ПТ 750, ПТ 1000	Те саме	ГОСТ 25782-90
Прямі правила типів ПП 1200, ПП 1600, ПП 1800	Розрівнювання ґрунтувального і накривного шарів.	ГОСТ 25782-90
Усьоночне правило типу ПУ	Оброблення зовнішніх кутів.	ГОСТ 25782-90
Лузгове правило типу ПЛ	Оброблення внутрішніх кутів.	ГОСТ 25782-90
Пінопластова і поропластова терки	Затирання накривного шару.	ГОСТ 25782-90
Розчинова лопата типу ЛР	Перемішування і подавання розчинової суміші.	ГОСТ 3620-76
Махова щітка типів KM 60, KM 65	Збризкування поверхні штукатурки у процесі затирання.	ГОСТ 10597-87
Ковші для опоряджувальних робіт типів КШ-0,6, КШ-0,8, КШ-1	Накидання розчинової суміші на оштукатурювану поверхню.	ГОСТ 7945-86
Відрізовка типів ОШ-1, ОІИ-2	Підрізання розчинової суміші, оброблення елементів карнизів та інших дрібних профільних деталей.	ГОСТ 9533-81
III. Контрольно-вимірювальні інструменти.
Вимірювальна рулетка у закритому корпусі	Контрольні заміри поверхні штукатурки.	ГОСТ 7502-89
Розмічальний шнур-висок	Контроль вертикальності конструктивних елементів.	ТУ 22-5076-81
Сталевий будівельний висок типу ОТ 200	Те саме	ГОСТ 7948-80
Дерев'яний кутник	Контроль елементів поверхні штукатурки.	ТУ 22-3949-77
IV. Інструменти для влаштування штукатурно-декоративного покриття.
Швейцарський неіржавний сокіл	Нанесення, розрівнювання розчинової суміші.	22 07 00
Терка сталева неіржавна	Нанесення, розрівнювання розчинової суміші, створення фактури штукатурки.	22 10 00
Сталева кельма, 50 мм, 70 мм	Нанесення, оброблення штукатурного шару.	22 11 00
Терка з пінопласту, 15 х 29 см	Затирання штукатурки, створення структури штукатурки.	22 13 00
Шпатель, 50 см	Нанесення, розрівнювання, створення фактури штукатурки.	22 25 00
Малярна щітка	Нанесення ґрунтувальної суміші, змочування поверхні водою.	22 15 10
Рельєфні валики	Утворення фактури штукатурки.	00 00 10 62
Пластмасовий бак місткістю 90 л	Для розмішування розчинової суміші.	22 73 00
Змішувач із насадкою	Механізоване перемішування розчинової суміші.	48 01 00
Корито для шпаклювальної суміші	Те саме	99 513
Шаблон для обкантовування кутів	Обкантовування кутів.	22 14 00
Профіль-шаблон, тип 120/06	Маячна рейка для отримання рівної поштукатуреної поверхні із заздалегідь підібраною максимальною товщиною штукатурного шару.	95 0950260
Обмежувальний профіль, тип 320	Виконання примикання із заздалегідь підібраною максимальною товщиною штукатурного шару.	99 180
Кутова планка, тип 111	Виконання рівних кутів.	95 068

Пристосування для роботи на висоті.

При оздобленні будинків доводиться виконувати штукатурні роботи на висоті. Для цього застосовують столики, підмостки, ліси, вежі. Складаний двухвисотний столик має висувний майданчик розміром 974X530 мм, що дає можливість виконувати роботу в приміщеннях висотою 2,5... 2,7 м. Майданчик столика можна піднімати на висоту 1155 мм. Маса столика з щитом роботи в сходових клітинах, так як пару його ніжок можна висувати і встановити столик на сходах так, що майданчик буде знаходитись горизонтально. Щоб столик не скочувався зі сходинок, одну пару його ніжок роблять без коліс, що створює необхідне гальмування. Висота площадки столика 1360 мм, довжина 1100 мм, ширина 560 мм. Маса столика з щитом настилу й огородження 20,15 кг. При виконанні штукатурних робіт на висоті можна виготовити подмости на козлах, які легко переносити в міру завершення якоїсь ділянки робіт. Висота козел повинна бути не більш 3,5 м, а ширина не менш 1 м. Дотримання цих розмірів дозволить уникнути нещасних випадків при провадженні робіт. При невеликих обсягах робіт можна виготовити столик козелок або столик-підмости

Універсальні збірно-розбірні пересувні підмостки виготовляють із тонкостінних труб. Висота робочого настилу від рівня підлоги 2200 мм; довжина площадки 1950 мм, ширина 1000 мм. Підмости встановлені на колесах, що дозволяє вільно пересувати їх по фронту робіт. При оштукатурюванні стель або балок підмостки влаштовують такої висоти, щоб між головою робочої і стелею залишалося відстань 15... 20 см. Пересувна збірно-розбірна вишка-туру) призначена для роботи в приміщеннях висотою 6 м. Висота вежі, рахуючи від підлоги до рівня площадки, 4 м; розміри робочого майданчика для окремо вишки 2X2 м, допускається навантаження 2 кН. Загальна маса 414 кг. При необхідності суцільного підмащування встановлюють кілька вишок, а між ними укладають перехідні щити. Ці вежі мають колеса і легко пересуваються по фронту робіт. Трубчасті ліси конструкції Промбудпроект складаються із стійок і ригелів, з'єднаних гаками і патрубками без болтів. Гранична висота лісів для оздоблювальних робіт 60 м. Ширина робочого настилу 2000 мм. Стійки лісів відстоять від стіни на 400 мм. Для виконання декоративного оздоблення цю відстань збільшують до 600... 700 мм. Відстань між стійками в поперечному напрямку 1600 мм, в поздовжньому ~ - 2000 мм. Настил виконують з дерев'яних щитів. Для підйому на ліси і спуску з них в їх середині влаштовують сходові клітини через кожні 40... 50 м. У місцях знаходження сходів роблять настили з невеликими огорожами в усіх парних ярусах.

Ліси кріплять до стін гаками: один бік гака зачіпається за вушко анкера-болта, другий - за патрубок стійки. Уздовж зовнішнього ряду стійок по низу настилу з внутрішньої сторони встановлюють бортові дошки, щоб з настилу не падали інструменти та матеріали. Якщо доводиться розвозити матеріал по настилах лісів тачками, влаштовують катальні дошки.

Над проїздами і переходами роблять захисні навіси, які не можна використовувати для проходів по них робітників і складування будь-яких вантажів і матеріалів.

Щодня до початку робіт перевіряють стан лісів: міцність їх кріплення, якість настилу, справність молніепріемніков і заземлення.

Трубчасті ліси конструкції ЦНІІОМТП - універсальні, для оздоблювальних робіт їх монтують на висоту до 60 м з ярусами до 2 м. Деталі лісів з'єднують між собою хомутами. Стійки ставлять від стін на відстані 400 мм. Відстань між стійками в поперечному напрямку 1400 мм, загальна ширина лісів 1800 мм. Ліси кріплять до стін інвентарними анкерами та пробками. Пробки забивають або закладають в отвори, пробиті в стінах, і в пробки ввертають гвинти. Застосовують також інвентарні пробки з конусним наконечником на робочому стрижні. Його вставляють у розрізану металеву трубу, яку закріплюють у гніздах, влаштованих у стінах.

2.2 Матеріали

В штукатурних оздоблювальних роботах використовують терпкі матеріали, заповнювачі для розчинів і заповнювачі для мастик, що забарвлюють матеріали - пігменти, добавки до в'яжучим матеріалам, розчини, мастики і клеї, обшивальні і допоміжні матеріали. В'язкі матеріали поділяються на не органічні - вапно, гіпс, цементи, розчинне скло - і органічні. Заповнювачі для штукатурки використовують природні - пісок, кам'яна крихта, деревне вугілля, кварц, мармур - і штучні - тирса, керамзитовий пісок і ін. Добавки до в'яжучим - матеріали, що додаються до розчинів для прискорення або уповільнення твердіння в'яжучих, а також спеціальні добавки. Обшивальні матеріали-гіпсові обшивальні листи, деревно-волокнисті плити. Сухі штукатурні суміші - бувають цементно-піщані, вапняно-цементні, гіпсові і т.п.

До допоміжних матеріалів відносяться дрань, цвяхи, металева сітка, рогожа, повсть. Вибір матеріалу визначається технічною доцільністю його застосування. Штукатурний розчин - правильно підібрана суміш неорганічного в'яжучого речовини, дрібного заповнювача (піску), води і в необхідних випадках спеціальних добавок (не органічних або органічних), які тверднуть після укладання. Штукатурні розчини по об'ємній вазі діляться на важкі та легкі. У важких розчинах, як правило, в якості заповнювачів використовують природні піски, в легенях розчинах - легкі пористі матеріали: шлаковий або Пемзовий пісок і т.п. Важкі розчини треба перемішувати не менше 1 хв з моменту закінчення завантаження матеріалів у розчинозмішувач, легкі розчини - не менше 2 хв.

За гранулометричному складу пісок переважно середньозернистий. Середній розмір зерен коливається в межах 0,9-2,6 мм, з домішкою більш великої фракції зерен і має кутасту полуокатану форму. Колір піску варіюється від світло-жовтих до темно-бурого відтінків.

Хімічний склад піску: SiO2 - 97,26% P2O5 - 0,021%; Al2O3 - 0,93% K2O5 - 0,20%; Fe2O3 - 0,62% Na2O - 0,08%; CaO - 0,39% F2O2 - 0,06%; MgO - 0,13% SO3 - 0,16%.

Питома вага в природному стані 1200 кг/м3. Питома вага піску в ущільненому стані 1500 кг/м3 - 1870 кг/м3. Якість пісків відповідає вимогам ДСТУ БВ. 2.7-32-93 «Пісок щільний, природний для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та робіт». Шлакопортландцемент ШПЦ III/А-400 ДСТУ БВ.2.7-46-96 призначений для спеціальних і загально будівельних робіт. Властивості цементу. Висока дисперсність зернового складу цементу, отриманого в замкнутому циклі помелу, суворо дозоване введення добавок дозволяють отримати цементний камінь однаково щільний по всій глибині. Це заважає його руйнуванню при заморожування і відтаванні, при потраплянні в мікротріщини атмосферної вологи, агресивних розчинів органічних і мінеральних сполук, морських і грунтових вод. Точне дозування гідравлічнно активної добавки при помолі цементу гарантує споживачеві однорідність хімічного складу, полегшує підбір необхідної кількості води і добавок - прискорювачів твердіння при приготованні бетону і будівельних розчинів. Шлакопортландцемент світліше звичайного цементу, що дозволяє економити барвники при застосуванні цементу в обробних роботах.

Гідравлічне вапно здатне затвердівати на повітрі і у воді, процес затвердіння у неї проходить швидше, ніж у повітряному, і міцність її набагато вище. Високогідравлічне вапно характеризується високою міцністю і швидкістю затвердіння. Вапно гасять шляхом обробки водою негашеного комового вапна. Залежно від кількості води, необхідної для гасіння, отримують гідратне вапно (пушонку), вапняне тісто і вапняне молоко. Порошкове гідратне вапно виходить в тому випадку, якщо об'єм води становить 60-70%. У результаті гасіння обсяг вапна збільшується в 2-3 рази. Гашене вапно являє собою білий порошок, що складається з найдрібніших частинок гідрату оксиду кальцію з щільністю від 400 кг/м3 (у пухкому стані) до 500-700 кг / м 3 (в ущільненому стані).

Кращі розчини для штукатурення фасадів мають складу 1:1:6 і 1:2:8. Склад розчину вказується в проекті, або призначається технічним персоналом будівництва. Цементні розчини мають склад від 1:1 до 1:6, тобто на 1 частину цементу беруть від 1 до 6 частин піску і 1 аоб 2 частини вапна. Вуглекислий калій при температури зовнішнього повітря до -5 є С вводять у кількості 1% маси сухої суміші, при температурі від -5...- 15 є С-1, 5%, а при температурі нижче-15 є С -2%.



Розділ 3. Технологія штукатурно-декоративного опорядження поверхонь

3.1 Підготовка поверхні до обштукатурення

Якість штукатурно-декоративного покриття залежить насамперед від якості застосовуваного опоряджувального матеріалу, способу його нанесення, умов нанесення (впливу навколишнього середовища), виду і стану опоряджуваної конструкції та її поверхні, що підлягає штукатуренню.

Конструкції мають бути стійкими, міцно закріпленими, збудованими в межах дозволених відхилень від вертикалі і горизонталі. Якщо конструкція вібруватиме, нанесений на неї шар штукатурки буде тріскатись і відшаровуватись, а в разі понаднормових відхилень конструкції від вертикалі чи горизонталі її потрібно вирівнювати. У зв'язку з цим штукатурні роботи допускається виконувати лише після закінчення термінів, що виключають можливість пошкодження штукатурки внаслідок осідання чи зсуву конструкції. Міцність основи має бути не меншою за міцність опоряджувального шару покриття. Підготовку основи здійснюють згідно зі СНиП 3.04.01-87 (ДБН В.2.6-22-2001).

Поверхня основи має бути шорсткою, рівною, без зайвих часточок, які в подальшому впливатимуть на адгезію між опоряджувальним шаром і поверхнею конструкції, тобто без бруду, пилу, іржі, висолів, плям різного походження та ін. Від висолів, іржі, жирів і цвілі поверхні очищують спеціальними засобами. Напливи розчину бетону на поверхні конструкції, а також розчин, який виступає зі швів мурування, видаляють ручним механізованим інструментом: електро- або пневмомолотками зі змінними насадками та шліфувальними машинками. Оброблену таким способом поверхню, а також тріщини, які в подальшому не збільшуватимуться, ґрунтують, частково підмазують, зашпаровують мінеральною шпаклівкою. Малі тріщини розшивають невеликим шпателем чи малярним ножем на глибину 2 -- 3 мм. Площина шпателя має бути нахилена під кутом 45° до кромки тріщини. Часткове підмазування виконують після висихання ґрунтовки. Для цього використовують шпаклівку Ceresit CT 225, в яку додають 4 % дисперсії Ceresit CТ 83. Розчинову суміш наносять металевим шпателем, переміщують її в напрямку тріщини під кутом 60 - 70°, а розрівнюють рухом уздовж тріщини. Для створення ідеально рівної поверхні під опорядження полімерними штукатурками та фарбами основу додатково шпаклюють фінішною мінеральною шпаклівкою для фасадів Ceresit CT 225.

Основи з міцних матеріалів (бетону, цементних штукатурок, цегли) не потребують попереднього ґрунтування, їх лише змочують водою за годину до нанесення декоративного покриття. Неміцні основи просочують ґрунтовками на основі синтетичних смол і модифікувальних добавок.

3.2 Традиційні декоративні кольорові мінеральні штукатурки

Традиційні декоративні мінеральні штукатурки залежно від складу розчину або способу оброблення декоративного шару поділяють на кольорові вапняно-піщані, теразитові та кам'яні. Опоряджують декоративними мінеральними штукатурками лише фасади, тому їх ще називають фасадними.



Рис. 1. Інструменти для нанесення декоративного розчину на поверхню і його опорядження: а -- лопатки (кельми); б-- відрізочка.

Роботи, пов'язані з підготовкою фасаду до штукатурення, нанесенням і обробленням підготовчого шару штукатурки, виконують традиційними інструментами. Для нанесення і оброблення декоративних опоряджувальних шарів штукатурки застосовують спеціальний інструмент і пристрої.

Лопатки (кельми) -- різні за розміром і формою полотна (рис. 1, а) -- застосовують для нанесення декоративного розчину на поверхню і його опорядження. Прорізування і очищення прорізних рустів у декоративному шарі штукатурки виконують відрізовкою спеціальної форми (рис. 1, б).

Для створення додаткової шорсткості на підготовчому шарі під декоративну штукатурку застосовують подряпин (рис. 2).



Рис. 3. Інструменти і пристрої для виконання рустів:

а - рустовка, б - розшивка, в - розшивка зі змінними лезами, г - лінійка.

Русти у пластичному шарі ва пня но-піщаної штукатурки виконують рустовками, розшивками та іншими інструментами. Вигляд найпростішої рустовки зображено на рис. 3, а. Рустовка складається з дерев'яного бруска, на одному з кінців якого закріплено вигнуту металеву пластинку. Для виконання ввігнутих рустів на шарі декоративної штукатурки застосовують розшивку (рис. 3, б), яку під час роботи пересувають уздовж металевої лінійки 1 м завдовжки з прорізом посередині (рис. 3, г). З цією самою метою використовують розшивку зі змінними лезами (рис. 3, в), що дає змогу виконувати русти різної ширини і профілю. Змінне робоче лезо цієї розшивки закріплюється на держаку спеціальним гвинтом.



Рис. 4. Пристрої для циклювання опоряджувального шару декоративної штукатурки: а -- циклі; б-- цикля-подряпка; в -- цвяхова щітка.

Для циклювання, тобто подряпування опоряджувального шару штукатурки, застосовують металеві циклі (рис. 4, а) або подряпку-циклю (рис. 4, б). Подряпка-цикля складається з дерев'яної основи розміром 120 х 180 мм, на нижній площині якої рядами закріплено металеві зубці, а зверху -- ручку. Для циклювання застосовують також цвяхову щітку (рис. 4, в).

Поглиблені рисунки у пластичному шарі декоративної штукатурки виконують штамповками (рис. 5). Робочу частину штамповки з різним рисунком виготовляють із металу, пластмаси та інших твердих матеріалів.

3.3 Виконання вапняно-піщаної кольорової штукатурки

Кольорові вапняно-піщані штукатурки -- найекономічніший вид кольорового обштукатурювання, який виконують на розчині з вапняного тіста без домішок або з ними (10...20 % цементу, кварцового або мармурового піску), а також відповідного кольору пігменту. Вони призначені переважно для обштукатурювання фасадів і значно рідше застосовуються для внутрішнього опорядження будинків.

Кольорова вапняно-піщана декоративна штукатурка складається з таких шарів: підготовчого (набризк і ґрунт), який виконують звичайним розчином, і опоряджувального (накривки), який виконують декоративним розчином. Товщина декоративного шару штукатурки залежить від обраного виду опорядження (рустовка, рваний камінь тощо) і зернистості заповнювачів, що входять до складу розчину. Товщина накривного декоративного шару становить 6...25 мм, а то й більше. Щоб одержати якісну декоративну штукатурку, для її ґрунтувального шару доцільно додавати сухі суміші, які виготовляють у повному обсязі залежно від потреби. Пісок для ґрунтувального шару використовують переважно річковий, з постійним зерновим складом, середньозернистий із вмістом 35...40 % зерен крупністю 0,6...1,2 мм і не менше ніж 15 % зерен крупністю 1,2...2,5 мм. Вапняне тісто після гашення витримують не менше ніж місяць або відразу після виготовлення очищають крізь вібросито.

У складі ґрунтувального шару використовують цемент марки 300 і кальцієве вапно 1-го сорту при середньозернистих пісках, забезпечуючи його міцність не нижче, ніж міцність декоративного шару. Щоб ґрунтувальний шар не пересихав і на ньому не з'являлися усадкові тріщини у період тужавлення, його зволожують протягом 4...7 діб. Накривний шар наносять на вологий ґрунтувальний шар наступного дня.

Склад розчинів для декоративного накривного шару, вид і крупність заповнювачів мають відповідати проекту, а колірну фактуру підбирають пробами і погоджують з представниками авторського нагляду. Така штукатурка після опорядження імітує осадову породу - пісковик, природний камінь тощо.

Приготування розчинів. Приготовляють декоративні розчини, як правило, в умовах будівельного майданчика з готових сухих сумішей з використанням засобів механізації, як для звичайних розчинів, а за малих - уручну. Щоб запобігти неоднорідному фарбуванню, декоративні суміші ретельно перемішують і дозують, особливо у тих випадках, коли для опорядження потрібно кілька замісів. Вручну розчин виготовляють так. Спочатку суху суміш перегарцьовують. Окремо розводять водою вапняне тісто, одержане вапняне молоко виливають у перегарцьовану суміш І перемішують її.

Для приготування кольорових розчинів велике значення має точність дозування всіх складових -- неправильне дозування не тільки позначається на якості штукатурки, а й призводить до порушення її заданих декоративних властивостей.

Декоративний шар штукатурки наносять за 2 -- 3 прийоми (залежно від його товщини) за допомогою звичайної штукатурної кельми. Спочатку виконують перший декоративний шар набризку, який не розрівнюють, а витримують 1...2 год, щоб він частково затужавів. Після цього наносять наступні шари розчину, які розрівнюють і ущільнюють напівтерками або правилами. Наносити розчин можна також звичайними форсунками пневматичної дії.

Якщо декоративна штукатурка має бути рівною, то поштукатурену поверхню затирають терками або загладжують гладилками. Для надання штукатурці міцності поверхню протягом 6...8 днів змочують водою.

Для створення рисунка або рельєфної фактури, схожої на камінь, зовнішній шар кольорової вапняно-піщаної штукатурки обробляють у пластичному чи напівтвердому стані або наносять набризк.

Оброблення по напівпластичному розчину. Після тужавлення нанесеного вапняно-піщаного розчину для отримання гладенької штукатурки його затирають терками або загладжують гладилками. Затирають поверхню рівномірними спіралеподібними рухами терки (вкругову) або однаковими по довжині розмахами терки (врозгін).

Циклюють (рис. 6) поверхні для отримання зернистих фактур під пісковик через 1,5-2 год після нанесення опоряджувального шару. Після циклювання опоряджена поверхня набирає шорсткості або штрихової фактури і стає подібною до природного каменю. Крім того, опоряджена таким чином поверхня стає блискучою за рахунок того, що зерна кварцового піску і слюди під час циклювання очищаються від плівки цементу і їх блиск відновлюється. Цю роботу можна виконувати як на всій поверхні, так і на окремих її ділянках, у вигляді каменів прямокутної або квадратної форми. Кожен прямокутник каменю циклюють окремо, пересуваючи циклю на сумісних каменях у взаємно перпендикулярних напрямкам по правилах, що забезпечує отримання різних відтінків. Залежно від розмірів зерен заповнювача-піску одержують дрібно- (пісок розміром до 0,6 мм, товщина накривки 5...8 мм), крупно- (пісок до 1,2 мм, накривка -- 8...10 мм) та грубозернисту (пісок до 3 мм, накривка 10...12 мм) фактури. Після циклювання штукатурку очищають м'якою сухою щіткою.

Дрібну насічку отримують унаслідок торцювання поверхні цвяховою або гумовою щіткою для отримання фактури під природний камінь (пісковики, туфи).

Опорядження по пластичному розчину. Фактуру «травертино» отримують торцюванням свіжонанесеного шару світложовтої накривки, яка загладжена металевою гладилкою, жорсткою волосяною щіткою з наступним пригладжуванням металевою теркою.

Торцювання «під дрібну ніздрювату фактуру» здійснюють по свіжонанесеному та загладженому шару накривки за допомогою змоченої у мильній воді гумової губки.

Оброблення металевою щіткою «під черепашник» виконують так. Свіжонанесений і вирівняний накривний шар обробляють жорсткою металевою щіткою (дріт до 1 мм завтовшки та 8...10 см завдовжки), вибираючи раковини (чарунки).

Штриховку-начіс виконують за допомогою м'якої сталевої щітки (дріт 0,1 мм завтовшки, 10...12 см завдовжки) по свіжонанесеному та вирівняному накривному шару. Обробляють поверхню великими штрихами. На другий день тампоном знімають частинки розчину, які нещільно прилягають до основи.

Накатування валиком (рис. 7) здійснюють по свіжому шару накривки. Поверхню валика (діаметром 12 см) роблять рифленою чи обтягують сталевою сіткою. Глибина рельєфу рисунка не повинна перевищувати 5 мм. Працюючи з валиком, до поверхні прикладають рейку або напівтерок і пересувають валик уздовж них, як по напрямній. При цьому потрібно стежити за тим, щоб тиск на валик весь час був однаковим.

Для оброблення борознами (рис. 8, а, б) на підготовчий шар наносять пластичний тістоподібний розчин, який спочатку розрівнюють напівтерком, а потім, доки він не затужавів, обробляють малкою, протягуючи її по лінійці.

Рис. 8. Оброблення штукатурки борознами за допомогою лекал: а -- лекала; б-- оброблення штукатурки.

Рифлену поверхню можна отримати і у разі оброблення поверхні штампом з рисунком, який може бути виготовлений з деревини, гуми, листової гофрованої сталі, відлитий із свинцю, бабіту (рис. 9). Обробляючи поверхню штамповками, на ній здебільшого виконують рисунок у вигляді рельєфного фриза. Якщо штамповка не має певного рисунка, то нею можна оздобити всю поверхню під рельєфний камінь. Щоб валики і штамповки під час роботи не забивались розчином, їх періодично змащують мильною водою, гасово-стеариновою сумішшю тощо.

Комбіновану фактуру отримують послідовним обробленням нанесених декоративних шарів: нарізуванням їх у різних напрямках лопаткою, накатуванням валиком чи штампуванням штампом і набризкуванням.

Нанесення накривного шару набризкуванням (рис. 10). Виконуючи набризкування, на опоряджувальний шар штукатурки наносять кольоровий розчин у вигляді бризок. Розчин для набризкування має бути більшої рухомості.

Рис. 10. Види фактур, отриманих набризкуванням:

а -- дрібнозерниста; б-- крупнозерниста.

Набризкування із використанням, стисненого повітря виконують форсункою по тільки-но вирівняному ґрунту. Отримують найрізноманітнішу фактуру набризку.

Набризкування через сітку (рис. 11, а) з отворами від 2,5 х 2,5 до 10 х 10 мм виконують штукатурною лопаткою із сокола рівномірними кидками, що важливо для отримання рівномірної фактури. Чим більший розмір отворів сітки, тим грубіша фактура створюватиметься на поверхні. Розчин на поверхню накидають кілька разів на одній ділянці. Проходячи через сітку, розчин розподіляється на поверхні горбиками і утворює залежно від розміру сітки дрібну чи грубошерсту поверхню.



Рис. 11. Способи отримання набризку:

а -- через сітку; б--з віника; в - зі щітки.

Набризкування з віника або жорсткої малярної чи щетинної одежної щітки (рис. 11, б, в) застосовують тоді, коли треба отримати фактуру «сніговими пластівцями» чи «італійське оздоблення», а також фактуру «під шубу». Для виконання набризкування віник або щітку змочують у розчині і, наблизившись до поверхні, ударяють ними по металевій або дерев'яній паличці. При цьому на поверхні створюється своєрідна рельєфна фактура, так звана «шуба». Під час роботи паличку слід увесь час тримати на однаковій відстані від поверхні й набризкувати суміш однаковими рухами щітки. Глибина рельєфу набризку залежить від густини розчину: чим густіший розчин, тим рельєф фактури буде глибшим, грубішим, і навпаки. Виконуючи набризкування з одежної щітки, її змочують у розчині, наближають до поверхні й проводять по ній дерев'яну паличку рухом на себе. При цьому пружна волосінь щітки відкидатиме краплини розчину на поверхню.

Набризкування «сніговими пластівцями» виконують так: на грунт наносять накривной шар темного кольору, який розрівнюють і ущільнюють напівтерком. Поверх незатверділого шару темної накривки віником накидають окремими плямами накривку білого кольору (звичайно вапняний розчин з мармуровим піском), яку злегка загладжують металевою гладилкою.

«Італійське оздоблення» виконують так само, як і набризкування «сніговими пластівцями», тільки перший накривний шар наносять світло-зеленого кольору і розрівнюють його металевою гладилкою, а другий шар -- жовтого кольору трохи загладжують металевою гладилкою.

Виконуючи набризкування великими кидками, штукатурною лопаткою із сокола роблять кидки розчину однакових розмірів і укладають один біля одного (рис. 12).



Розділ 4. Організація праці

Організація праці опоряджувальників має забезпечувати ефективне використання робочого часу, засобів механізації і матеріальних ресурсів із метою підвищення продуктивності праці, скорочення термінів будівництва, поліпшення його якості. Це досягається дотриманням вимог наукової організації праці (НОП), яка передбачає здійснення комплексу організаційно-технічних і соціально-економічних заходів.

Найважливіша вимога НОП -- поділ і кооперування праці. Кількісний і професійно-кваліфікаційний склад бригади має відповідати виду, трудомісткості й термінам виконання робіт із дотриманням стабільного складу виконавців. В умовах ринкової економіки найефективніші збільшені комплексні бригади, які суміщують кілька професій. Під час виконання опоряджувальних робіт застосовують ланкову або бригадну систему організації праці. За ланковою системою ланки спеціалізуються на певному виді опоряджувальних робіт згідно з планом-завданням. Бригадну систему застосовують частіше, при цьому бригада та її складові ланки мають спільний план-завдання.

Бригади бувають спеціалізовані та комплексні. Спеціалізовані бригади складаються з робітників однієї професії, які виконують один вид опоряджувальних робіт (штукатурні, малярні тощо). Праця у таких бригадах поділяється за складністю робіт відповідно до розрядів робітників.

Комплексні бригади виконують кілька видів робіт, пов'язаних з опорядженням будинку, і складаються з робітників кількох професій (штукатурів, плиточників, малярів). У таких бригадах існує суміщення професій.

Ефективною формою організації виробництва і праці при виконанні опоряджувальних робіт (штукатурних, малярних тощо) є застосування спеціалізованих екіпажів. їх формують за професійною ознакою, застосовують прогресивну технологію виконання робіт та комплексну механізацію, використовують штукатурні й малярні станції. Екіпажна форма організації передбачає застосування потоково-розчленованого методу для проведення опоряджувальних робіт. Комплекс робіт поділяють на окремі процеси, які виконують спеціалізовані ланки.

До складу бригади можуть входити робітники (машиністи), які обслуговують окремі машини, що забезпечить загальну зацікавленість у створенні кінцевої продукції. При цьому машиніста зараховують до складу будівельної організації або залишають у складі управління механізації. Продуктивність праці робітника залежить від правильної організації його робочого місця. Робочим місцем називають частину виробничої площі, призначену для виконання певного обсягу трудових дій одним або кількома працівниками.

Робочі місця можуть бути стаціонарними і пересувними. На будівництві при виконанні опоряджувальних робіт майже немає стаціонарних робочих місць, адже робітник разом із пристроями і матеріалами під час виконання роботи пересувається з однієї ділянки приміщення на іншу.

На робочому місці штукатура мають бути обладнання, матеріали і знаряддя праці, потрібні для виконання опорядження, їх розміщують так, щоб під час роботи не доводилося робити зайвих рухів. Ручний інструмент, який беруть правою рукою, має лежати справа, а той, що беруть лівою рукою, -- зліва. Якщо для роботи потрібен столик, то його встановлюють так, щоб з цього місця можна було виконати якнайбільший обсяг роботи. Велике значення для організації робіт має своєчасна підготовка матеріалів і поточне забезпечення ними опоряджувальників. Тому в спеціально відведених приміщеннях заздалегідь сортують плитки, розкроюють лінолеум, приготовляють розчини і мастики. Підготовлені матеріали в процесі роботи ритмічно подають на робочі місця.

До початку штукатурних робіт у будинку потрібно закінчити такі роботи:

улаштування всіх видів основ під «чисті» підлоги;

улаштування перегородок із законопачуванням щілин по периметру;

улаштування віконних та двірних блоків із законопачуванням щілин між коробками і стінами;

улаштування вбудованих шаф і підвіконників, обштукатурення ніш, стін за приладами опалення і борозен під приховану проводку опалення, обштукатурення поверхні за трубами і ніш електрощитків;

установлення вентиляційних коробів, прочищення вентиляційних каналів;

установлення шаф для електроосвітлювальних і низьковольтних приладів;

закріплення перегородок до несівних конструкцій із заповненням розчином і затиранням місць прилягання;

основні санітарно - технічні роботи (монтаж і випробування систем центрального опалення, водопроводу, каналізації і газопроводу);

перевірка у стінах вентиляційних каналів і газоходів;

прокладання прихованої електропроводки для силових освітлювальних і слабких струмів;

закріплювання гачків для підвішування світильників;

установлення огорож, сходів, балконів;

установлення стояків електрообладнання (електроосвітлення, телефонізації, телебачення);

установлення стояків сміттєзбірників; очищення приміщень від будівельного сміття; влаштування тимчасових сміттєзбірників для видалення сміття з поверхів.

Під час виконання робіт обов'язково слід дотримуватися всіх правил техніки безпеки і виробничої санітарії. Робочі місця опоряджувальників обладнують засобами зв'язку, а також пристроями, які забезпечують нормальні гігієнічні умови (освітлення, захист від протягів тощо). Робоче місце штукатура повинно бути добре освітлене природним світлом. Це дає змогу правильно якісно виконувати опоряджувальні роботи. У приміщеннях має бути кімнатна температура (18...20 °С). Вентиляція повинна забезпечити не менше ніж дворазовий обмін повітря в приміщенні протягом години. Робочі місця для виконання опоряджувальних робіт на висоті повинні бути обладнані засобами підмащування і сходами-драбинами для підйому на них, що відповідають вимогам СНиП 12-03.



Розділ 5. Технічне нормування

З метою правильного обліку виконаної роботи встановлено технічні норми часу і виробітку, які відповідають рівню сучасної техніки, передовій технології і досягненням новаторів виробництва.

Норми періодично розробляють і видають спеціальними збірками, які мають назву "Єдині норми і розцінки на будівельні, монтажні і ремонтно-будівельні роботи» (ЄНіР). Норми на опоряджувальні роботи вміщено в збірнику Є8.

Нормою часу (Нч) називають кількість робочого часу, який надається робітникові певної кваліфікації для виконання одиниці продукції (1 м2 штукатурення, 1 м2 облицювання тощо).

При визначенні норми часу враховують не тільки час, витрачений на виконання основної роботи, а й час, потрібний для перемішування будівельних розчинів, підготовку і чищення інструментів та механізмів, їх переміщення, а також на підготовку робочого місця. Норму часу вимірюють у людино-годинах. Наприклад, згідно з ЄНіР (збірник Є8, § Є8-1-2) норма часу, за який штукатур III розряду наносить грунт на 100 м2 стіни вручну при простому штукатуренні дорівнює 20 люд. - год. Це означає, що штукатур III розряду повинен нанести грунт на 100 м2 поверхні вручну за 20 год.

Нормою виробітку (Нв) називають кількість готової продукції, яку повинен виробити робітник відповідної кваліфікації за одиницю часу (1 год).

Норма виробітку тісно пов'язана з нормою часу. Чим більше продукції виробляє робітник за одиницю часу, тим меншою буде норма часу, і навпаки. Залежність між ними обернено пропорціональна і записується такою формулою:

Нч= 1/НВ. Знаючи норму часу, легко визначити виробіток робітника за 1 год. Для нашого прикладу на 100 м2 нанесення грунту Нч = 20 люд. - год, звідки норма виробітку буде:

Нв=100/Нч= 100/20 = 5 м2, а змінна норма виробітку на одного робітника 5-8 = 40м2.

Заробітну плату за виконану роботу виплачують робітникові відповідно до його кваліфікації - розряду.

У будівництві встановлено шість розрядів. Перелік робіт, які повинен виконувати робітник відповідного розряду, зазначений у "Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників" і визначається кваліфікаційною характеристикою. Крім того, робітник повинен уміти виконувати роботи нижчих розрядів.

Щоб визначити кваліфікацію робітника, йому доручають виконати задану роботу (пробу) відповідно до встановленої норми часу. Чим складнішу роботу може виконувати робітник, тим вищий розряд присвоюють йому. Одночасно з виконанням проби робітник має скласти залік з технології виробництва тієї опоряджувальної спеціальності, на яку він учився. Залік складають в обсязі, передбаченому кваліфікаційною характеристикою.

Для розрахунку заробітної плати і розцінок за виконану роботу користуються тарифною сіткою, в якій подаються тарифні ставки для робітників будівельних професій. Тарифні ставки розробляють в крупних будівельних організаціях згідно з технічним рівнем будівництва в них і погоджують з відповідними профспілковими органами. У табл.1 подано тарифну сітку з умовними погодинними ставками робітників, що дасть нам змогу простежити за тим, як вираховуються розцінки на виконану роботу та заробітна плата за нарядом. Щоб точно визначити ці показники, досить знати, які погодинні ставки встановлено у вашій будівельній організації на цей період часу і зробити відповідні розрахунки.

Заробітна плата робітника кожного розряду регулюється тарифним коефіцієнтом, який показує, у скільки разів погодинна або денна ставка робітника будь-якого розряду більша від ставки робітника І розряду. Щоб визначити тарифний коефіцієнт для будь-якого розряду потрібно поділити погодинну ставку для цього розряду на погодинну ставку робітника І розряду.

Бригадири за керівництво бригадою одержують додаткову плату, яка залежить від кількості працюючих в бригаді.



Розділ 6. Оцінка якості штукатурних робіт

У будівельних організаціях на основі технічних умов визначені показники якості опоряджувальних робіт. Оцінка виконаної роботи залежить від кількості помічених на опорядженій поверхні дефектів і може бути відмінною, доброю і посередньою. У разі великої кількості дефектів роботу бракують і робітник її переробляє.

При штукатуренні жирними чи пісними розчинами або правильно приготовленими розчинами, але по сирих чи недостатньо шорстких поверхнях штукатурка матиме дефекти і пошкодження. Тому перед фарбуванням поверхні ці дефекти слід усунути.

Наведемо найпоширеніші дефекти штукатурки.

Щілини на поверхні з'являються від штукатурення до закінчення повного осідання будівлі, якщо в місцях стиків дерев'яних і кам'яних поверхонь немає металевої сітки, а також від штукатурення дуже тонким шаром і застосування в роботі жирних розчинів.

Дутики утворюються при використанні в штукатурному розчині недостатньо погашеного вапна. Малі недогашені грудочки вапна, потрапляючи в шар штукатурки, продовжують у ній гаситись. Під час гашення вапно збільшується в об'ємі, чим порушує штукатурний шар і утворює на поверхні горбочок, який через деякий час відпадає (рис. 61). На місці дутика утворюється раковина, всередині якої завжди помітна біла грудочка вапна.

Груба фактура (шорсткість) на поверхні штукатурки може залишатись у вигляді слідів від терки, подряпин зернинами піску, борозен та інших дефектів, що утворилися внаслідок неякісного затирання, а також застосування в штукатурних розчинах крупнозернистого піску.

Відшарування штукатурки виникає і окремих місцях або на великих ділянка: поверхні внаслідок штукатурення вологих або недостатньо шорстких (без насічки) поверхонь, використанні маломіцних розчинів, приготованих із застосуванням в'яжучих матеріалів низької якості, штукатурення промерзлих або вкритих інеєм поверхонь тощо.

Контроль якості штукатурного опорядження фасадів.

У процесі виконання штукатурних робіт треба перевіряти:

підготовку основи під штукатурення;

якість сухих сумішей;

температуру і вологість навколишнього середовища;

дотримання технологічної послідовності операцій;

товщину шару розчинової суміші;

відповідність кольору, товщини шару та отриманої фактури обштукатуреної поверхні вимогам проекту;

наявність, якість і справність необхідних для виконання роботи інструментів і пристроїв.

У ході приймання виконаних штукатурних робіт потрібно перевірити:

відповідність виду штукатурки вимогам проекту;

якість штукатурного покриття;

міцність зчеплення штукатурки з основою.

Тріщини, дутики та пропуски штукатурки не допускаються. Наявність штукатурки, відшарованої від поверхні, перевіряють легким простукуванням дерев'яним молотком. Такі місця штукатурки допускається перевіряти методом ультразвукового (наскрізного або поверхневого) прозвучування. В окремих місцях можливе контрольне розкриття штукатурки.

Виконавець робіт та інспектор спочатку мають візуально оглянути обштукатурені поверхні, потім за допомогою контрольно-вимірювальних приладів здійснити вибірковий контроль якості штукатурки. На кожні 10 м2 штукатурки потрібно виконати 3 -- 5 вимірювань.

Колір, відтінок і фактура декоративної штукатурки мають відповідати встановленому проектом зразку. Допускаються незначні (до 10 % площі) зміни меж у стиках, а також малопомітні сліди стиків штукатурки через перерви в роботі на коротких лініях, наприклад між вікнами і дверима, та на ділянках стін завдовжки до 10 м.

Не допускаються смуги, що різняться за кольором або тоном від основного кольору штукатурки, а також плями від ремонту і закладання місць кріплення риштувань і правил.

Стики або межі захваток декоративної штукатурки мають бути в найменш помітних місцях (за водостічними трубами, колонами, в лузгах пілястр, міжповерхових поясках). На межах захваток не допускаються рвані краї.



Розділ 7. Техніка безпеки

1. Працівники не молодше 18 років, що пройшли відповідну підготовку, мають професійні навички для роботи штукатуром і не мають протипоказань за статтю по виконуваній роботі, перед допуском до самостійної роботи повинні пройти:

обов'язкові попередні (при вступі на роботу) і періодичні (протягом трудової діяльності) медичні огляди (обстеження) для визнання придатними до виконання робіт у порядку, встановленому Міністерством охорони здоров'я Росії;

навчання безпечним методам і прийомам виконання робіт, інструктаж з охорони праці, стажування на робочому місці і перевірку знань вимог охорони праці.

2. Штукатури зобов'язані дотримуватися вимог безпеки праці для забезпечення захисту від впливу небезпечних і шкідливих виробничих факторів, пов'язаних з характером роботи:

підвищена запиленість і загазованість повітря робочої зони;

розташування робочого місця на значній висоті відносно землі (підлоги);

гострі кромки, задирки і шорсткість на поверхнях оздоблювальних матеріалів і конструкцій;

виникнення напруги на металевих конструкціях і частинах устаткування, нормально знаходяться без напруги;

...