Палац дожів у Венеції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний університет будівництва і архітектури

Кафедра історії архітектури

Реферат

з історії архітектури

Тема: «Палац дожів у Венеції»

Виконала:

студ. гр. АРХ 12-А

Аржаєва В. Д.

Перевірила:

доц. Горбик О.О.

КНУБА-2015

Вступ

Палац дожів (італ. Palazzo Ducale) у Венеції -- пам'ятка італійської готичної архітектури (XIV-XV століть), знаходиться на площі Святого Марка поряд із однойменним собором.

Палац дожів вважається найбільш значнимою архітектурною спорудою у Венеції. Хтось називає його венеціанським Парфеноном, хтось Білим Домом, Капітолієм та Верховним судом в одному флаконі. Будівництво нинішнього готичного будівлі палацу було розпочато в 1301 році і тривало до кінця 16 століття, захопивши, таким чином, весь період розквіту Венеціанської республіки. палац дож готичний архітектура

Ця головна будівля Венеції була насамперед резиденцією дожів республіки. У палаці засідали Велика рада і сенат, працював Верховний суд і вершила свої справи таємна поліція. На першому поверсі розміщувалися також контори юристів, канцелярія, служби цензорів і морське відомство. Надбудований зверху балкон служив свого роду святковою трибуною, з якої дож являв себе народу. Гості міста, які причалювали до самого палацу з боку Пьяцетти, виявлялися, таким чином, біля ніг правителя Республіки.

1. Історія Будівництва

Як і собор Св. Марка, палаццо Дукале будували і прикрашали протягом століть. Перше його будівля, зведена в 810 р. на островах Ріальто, являло собою фортецю з вежами і підйомними мостами, з усіх боків оточену водою. У 976 р. частина знаті і народ повстали проти дожа П'єтро Кандіані IV і спалили його резиденцію. Замість неї венеціанці побудували нову фортецю, але і вона 1106 року згоріла, проте знову була відновлена.

У XII столітті, коли венеціанські майстри взялися споруджувати будинок Палацу, вже не було необхідності будувати його як фортецю. Замість фортів у Республіки мався величний флот, тому кріпосні стіни та башти в новому палаці зводити не стали, а зберігся рів засипали. Але, мабуть, одна зі збережених веж була потім включена в будівлю собору Св. Марка (це та частина, де розмістилася скарбничка).

Ще в XIII столітті в Палаці дожів організували склад зброї, щоб все було готове до будь непередбаченої випадковості. Сьогодні в цих залах виставлені безцінні музейні експонати.

До XIV століття Палац занепав і прийшов майже в непридатність, тому в 1309 (при доже Себастьяно Дзіані) венеціанці стали зводити нову будівлю Палацу, яке потім добудовували і розширювали аж до XVI століття. Працями багатьох найталановитіших умів і рук було створено це ні з чим не порівнянне архітектурна споруда.

Разом з собором Святого Марка, бібліотекою Марчіана та іншими будівлями утворює головний архітектурний ансамбль міста. Будівля на даний момент функціонує як музей.

2. Екстер'єр

Неначе в насмішку над усіма законами архітектури верхня масивна частина Палацу дожів покоїться на легких ажурних арках. При першому погляді здається, що будівля перекинута фундаментом догори і дахом вниз, настільки нелогічна сама система її фасаду: дві стрічки слабких опор внизу і висока суцільна стіна вгорі. У 1577 році чергова пожежа знищила одне крило будівлі і Антоніо де Понті, творець моста Ріальто, відновив первинний вигляд будівлі.

Спочатку здається, що всі архітектурні елементи фасаду пов'язані між собою якось нелогічно, несподівано і неначе випадково. А в той же час все тут привабливо, свіжо і яскраво, повно життя і радості, все художньо насичено і, кінець кінцем, розумно. Відкрита аркадна галерея першого поверху -- це не художній каприз, а чудове укриття від південного сонця. Це місце, де будь-якому перехожому приємно відпочити і помилуватися звідси видом одного з найпрекрасніших у світі архітектурно-природних пейзажів.

Галерея другого поверху -- це повітряний балкон, що затінює з півдня і з заходу порівняно невеликі офіційні приміщення. Комбінація ажурних галерей і гладкої стіни в Палаці дожів насичує весь фасад надзвичайним багатством композиційних контрастів і як би оголяє загальну зовнішність фасаду, відкриту назустріч ансамблю Пьяцетті і простору венеціанської лагуни.

Обробка палацових фасадів велася в основному в середині і другій половині XV століття, коли колишнє захоплення готичною традицією змінилося у венеціанців прагненням до більш гармонійних форм Ренесансу. Відмовившись від готичної філігранності, вони зробилися прихильниками м'якої округлості архітектурних форм, що блищать різноманітними сортами мармуру. Проте світлий фасад Палацу дожів, що виходить на Пьяцетту, має одну похмуру деталь. У другому ярусі 9-а і 10-а колони зроблені з мармуру густішого, червонуватого відтінку: між цими колонами оголошувалися смертні вироки.

У центрі східного фасаду знаходиться великий балкон, виконаний учнями Сансовіно в 1536 році. Над балконом -- стрілчасте вікно і скульптурне зображення дожа Андреа Ґрітті перед символом Венеції. Над цим балконом встановлена статуя Правосуддя роботи скульптора Алессандро Вітторіа. Саме з цього балкона у1866 році було проголошено возз'єднання Венеції з Італійським Королівством.

3. Порта делла Карта

Зліва від фасаду, що виходить на Площу Святого Марка, відкриває доступ у двір Палацу дожів «Порта делла Карта» (італ.Porta della Carta) -- «Паперова брама», створена Джованні та Бартоломео Бон; у формі стрілчастої арки, прикрашеної в її верхній частині декоративними елементами в готичному стилі; на порталі -- дож Франческо Фоскарі перед крилатим левом, а вгорі -- статуя Правосуддя. Походження цієї назви вчені трактують двояко. Можливо, воно відбулося від архіву документів, що знаходився неподалік, або, можливо, тому, що колись тут сиділи писарі і допомагали складати городянам папери, скарги і прохання.

Основний фасад зі східного боку входу -- роботи Антоніо Ріццо (кінець XV століття), розкішно прикрашений П'єтро Ломбардо. Два фасади, які обрамляють двір з південного і з західного боку, побудовано з червоної цеглини Бартоломео Манопола в XVII столітті.

Нагорі північного фасаду з Арочною галереєю Фоскарі встановлений циферблат годинника; у цього фасаду два яруси арок: напівкруглі в портику і стрілчасті в лоджії. В арочних галереях виділяються ніші з античними відреставрованими статуями. Цей фасад також є барочною роботою Манопола. Праворуч, на високому п'єдесталі встановлений пам'ятник герцогові Франческо Марія делла Ровере роботи Джованні Бандіні (1587 р.).

4. Інтер'єр

З внутрішнього двору до Палацу ведуть величезні сходи Гігантів, вирубані з каррарського мармуру. У 1554 році на верхньому майданчику сходів встановили величезні мармурові статуї Марса і Нептуна -- військового і морського покровителів Венеції (робота Я. Сансовіно), з тих пір сходи й отримали свою нинішню назву. На верхньому майданчику сходів Гігантів відбувалися всі урочисті церемонії, що здійснювалися у Венеціанській республіці, і найпишнішою з них було вінчання дожа. Тоді сходи перетворювалися ніби на гігантський трон, а найстаріший член Ради покладав на голову нового правителя дорогоцінний головний убір -- символ влади дожа. Сходи ведуть у криту галерею другого поверху. Уздовж галереї і всередині палацу часто зустрічаються «пащі левів» -- вигравірувані голови левів, в яких опускалися послання і таємні доноси, що були компетенцією різних управлінь.

«Золоті сходи»

У парадні зали палацу можна піднятися по «Золотих сходах», спроектованих Сансовіно у 1538 році для дожа Андреа Ґрітті і закінчених Скарпаньїно у 1559 році. Сходи, вкриті позолоченою ліпниною, за старих часів призначалися для важливих гостей і для високоповажних осіб, чиї імена значилися в «Золотій книзі». Цю книгу жителі Венеції склали у 1315 році і вписали до неї 200 родин, члени яких могли обіймати важливі державні посади з тих пір аж до кінця існування республіки. «Золота книга» зберігалася в особливій кімнаті, яка була влаштована під «Золотими сходами» у 1180 році дожем Ц'яні.

Зала Великої Ради

Золоті сходи вели до «Зали Великої Ради» -- найбільшої зали не тільки у Венеції, але й в усій Італії. Її довжина 54 метри, ширина -- 25 метрів, а висота -- 15 метрів. Зала Великої ради займає все південне крило. Її прикрашали шедеври Тіціана, Веронезе, Тінторетто та інших відомих художників, але всі вони загинули при пожежі 1577 року. Зала була реконструйована за проектом Антоніо де Понті. Перед східною стіною в «Залі Великої Ради» на піднесенні встановлені трон дожа і крісла шести членів Малої Ради. А над ними всю стіну займає одна з найбільших картин у світі -- «Рай», написана Якопо Тінторетто і його сином Доменіко (1590 року). На стелі виділяється величезна овальна картина Паоло Веронезе «Тріумф Венеції». Вікна зали виходять на лагуну. Величезна плоска стеля «Зали Великої Ради» затягнута розкішними живописними полотнами, облямованими важкими визолоченими візерунками.

Зала виборів

Зала компаса

Стеля «Залу компаса» складається з трьох величезних овалів і 12 чотирикутників, що заповнюють кути. Цей плафон був розписаний П. Веронезе, і на першому великому овалі він зобразив «Тріумф Венеції», представивши її у вигляді богині, що носиться в хмарах, оточеної алегоричними фігурами Слави, Сили, Багатства… Але один з овалів в наш час порожній. Раніше у ньому знаходився «Святий Марк, оточений святими», але у 1797 році картина була вивезена до Парижу і виставлена у Луврі, де викликала захоплення і здивування відвідувачів.

Зала Ради Десяти

У «Залі Ради Десяти» засідав трибунал, який вів слідства, що стосуються політичних злочинів проти держави. Трибунал очолював дож і до його складу входило десять членів Великої Ради і шість радників. Над цією залою знаходилися тюремні камери, так звані Пьйомбі, з свинцевою стелею, в яких колись були ув'язнені Джакомо Казанова і Джордано Бруно. В центрі стелі розташований шедевр Паоло Веронезе «Зевс вражає блискавкою пороки», відвезений в 1797 році французами до Парижу і який досі зберігається в Луврі. У наш час на цьому місці встановлена копія цього знаменитого полотна, виконана Якопо ді Андреа.

У «Залі Ради десяти» зараз розташовані чудово написані портрети всіх дожів, що правили у Венеції. Але на місці, де повинен бути портрет дожа Маріно Фальєро, видно тільки порожня овальна рама, а під нею напис: «Тут місце Маріно Фальєро, страченого за зраду».

З «Зали Ради десяти» засуджені через особливі секретні сходи слідували у верхню частину Палацу, яка називалася «Свинцевою покрівлею», а також «Свинцями» або «Пьйомбами». У анфіладах пишних зал тіснилися дива мистецтва, краси і насолоди життям, а над плафонами, що блищать нестримною фантазією художників, у свинцевих горищах стогнали в'язні. У стінах тісних коридорів досі чорніють отвори, в які і десятирічна дитина, якщо і зможе увійти, то тільки згорбившись. Затвори і залізні грати звідси давно зникли, але по стінах ще і зараз видно обгорілі залишки дерев'яної обшивки, яка хоч якось охороняла в'язнів від вогкості….

Зала Скарлатті

У залі Скарлатті збиралися сановники в яскраво-червоних тогах, що чекали дожа для проведення офіційних церемоній. Розкішна обробка цієї зали була виконана під керівництвом П'єтро Ломбардо. Багата дерев'яна стеля відноситься до початку XVI століття. На витонченому мармуровому каміні встановлений герб дожа Аґостіно Барбаріґо.

Зала Карт

Зала Карт бере свою назву від важливих географічних карт, що прикрашають стіни, виконаних Джованні Баттіста Рамнусіо у 1540 році, а також Франческо Гріселліні і Джустіно Менескарді у1762 році. У центрі зали два великі глобуси, що відносяться до XVII століття.

Зала Колегії

У залі Колегії збиралася Колегія, що складалася з дожа, шести радників, старшин, глави Ради Десяти і Верховного Канцлера. Тут ухвалювалися найважливіші рішення уряду республіки. Цей зал був спроектований Антоніо де Понті у 1574 році. Прекрасна позолочена різьблена стеля створена Франческо Белло і є обрамленням алегоричних полотен роботи Паоло Веронезе, серед яких над трибуною виділяється «Венеція на троні».

В'язниця

Із зал Управління Законів і Управління кримінальних справ можна потрапити до коридору, який веде навпростець через Міст Зітхань, перекинутому через Палацовий канал, до Нових в'язниць, спроектованих архітектором Антоніо де Понті. По мосту проходять два коридори: верхній веде до Нових в'язниць, а нижній повертається на поверх портика Палацу дожів. До Старих в'язниць належали Пьйомбі, що знаходяться під свинцевим дахом Палацу, і Поцці, що знаходяться на рівні води Палацового каналу, в які садили найнебезпечніших ув'язнених. Тюремні камери Поцці через їх дерев'яне облицьовування і убогий простір навівають на відвідувача похмуре відчуття, і легко можна уявити настрій тих, хто був ув'язнений тут.

Висновок

Палац дожів є одним із найпрекрасніших та найцікавіших пам'яток архітектури не лише періоду готики. Дана споруда вражає своєю унікальністю , як із архітектурної точки зору, так і з точки зору історії. Палац пережив дві пожежі, при цьому пережив і колосальну зміну зовнішнього вигляду - він позбавився фортифікаційних рис та готичної грубості. Наразі палац здається нелогічним, адже виглядає «перевернутим» догори. Проте кожній його рисі існує логічне пояснення. Все це додає йому незвичності та витонченості.

Размещено на Allbest.ru