Облицювання стін

1. Молоток-кирочка - для підготовки поверхні Щітка металева - для чищення поверхні від іржі

2. Лопатка - для насипання й розмішування розчину. Терка металева нержавіюча - для нанесення розчину на поверхню

3. Терка пластмасова - для затирання штукатурного кулі

4. Малярна щітка - для нанесення ґрунтувальної суміші та очищення поверхні від пилку.

5. Міксер - для приготування розчину

6. Рівень водяний - для відбивання Метр розкладний - для вимірювання площі поверхонь

7. Рівень - для контролю робіт.

8. Помости й ліса - для роботи на висоті

Опис технологічного процесу (послідовність виконання робіт)

Виконання облицювальних робіт

Облицювання стін керамічними глазурованими плитками на розчині. Облицьовувати стіни починають знизу. Нижній плінтусний (цокольний) ряд плиток повинен спиратися на підлогу. Якщо підлоги немає, то лицювальник, користуючись розміткою, повинен перенести в приміщення і відбити на стіні лінію чистої підлоги, яка буде нижньою межею облицювання стіни. Вздовж цієї лінії по периметру кімнати укладають дошки, на які будуть спиратись плитки плінтусного ряду. Після закінчення облицювання ці дошки виймають.

Якщо підлогу зроблено, то плитки першого плінтусного ряду спирають просто на неї.

Підготовлену до облицювання поверхню провішують і, якщо довжина її до 4 м, встановлюють на ній у кутах чотири маячні плитки (Рис. 1). Плитки встановлюють тимчасово на гіпсовому розчині на товщину шару облицювання. Місце розміщення верхніх маячних плиток 3 по висоті не має істотного значення, але бокова кромка їх повинна знаходитись від суміжної стіни на відстані, що дорівнює ширині плитки, і співпадати з шнуром виска, а нижні плитки J встановлюють так, щоб верхні кромки їх були на одній горизонтальній лінії. Якщо стіна має довжину більше 4 м, то на ній встановлюють 6, 8 і більше маячних плиток. Це роблять для того, щоб шнур, який будуть натягувати між цими плитками, під час облицювання не провисав.

Після встановлення маячних плиток на рівні верхньої кромки першого ряду в кутах стіни забивають два цвяхи і натягують між ними шнур. Орієнтуючись на цей шнур, укладають перший ряд плиток, починаючи від середини стіни, спочатку вліво, а потім -- вправо. Підійшовши до маячної плитки, її знімають, поверхню під нею очищають від гіпсового розчину, а на це місце встановлюють плитку на цементному розчині. Маячні плитки можна зразу ж встановлювати на цементному розчині.

У цьому випадку їх у процесі облицювання не потрібно буде видаляти з поверхні (якщо вони встановлені на своєму місці). Якщо кути приміщення будуть облицьовуватись фасонними кутовими плитками, то до кута не доходять на відстань, що дорівнює ширині сторони кутової плитки, що заходить на цю стіну. Якщо кути будуть облицьовуватись рядовою плиткою, то облицьовування доводять до суміжної стіни. Слід зауважити, що ще до початку облицювання, підраховують, яка кількість цілих плиток розміститься на стіні в одному ряду і роблять так, щоб ряд починався або закінчувався цілою плиткою.

Рис. 1. Розміщення шнурів перед облицюванням ділянки стіни: 1 -- нижні маячні плитки; 2 -- вертикальний шнур; 3 -- верхні маячні плитки; 4 -- горизонтальний шнур

Уклавши ряд плиток, слід перевірити, чи повністю заповнений розчином простір між плитками і поверхнею, що облицьовується. Якщо ні, то залишені пустоти заповнюють пластичним цементним розчином більшої рухомості, ніж той, на якому укладають плитки (8--10 см за стандартним конусом). Для цього робочий розчин розводять потрібною кількістю води.

Після укладання першого ряду плиток натягують вертикальні шнури 2 від верхніх маячних плиток 3 до крайніх нижніх. Встановлюють крайні плитки другого ряду, перевіряючи їх вертикальність по верхньому маяку і нижньому ряду, і натягують між ними шнур 4. Після цього укладають другий ряд плиток від одного краю до іншого. Так облицьовують всю поверхню.

Укладати плитки можна і без горизонтального шнура. Тоді їхнє положення перевіряють правилом завдовжки 1,5--2 м, періодично прикладаючи його до вже облицьованої ділянки поверхні і верхніх маячних плиток. Цим же правилом перевіряють правильність укладання кожного ряду плиток. Якщо потрібно, то, вдаряючи по правилу ручкою інструмента, осаджують ряд плиток до потрібної товщини облицювання.

Після облицювання однієї стіни укладають кутові плитки в кутах, що прилягають до неї. Облицьовані кути повинні бути прямолінійні і вертикальні. Укладаючи плитки на суміжних стінах, орієнтуються на вставлені кутові плитки. Якщо облицювання виконують без застосування кутових плиток, то суміжні стіни облицьовують, орієнтуючись на ряди плиток облицьованої стіни так, щоб горизонтальні шви їх співпадали.

Перед застосуванням плитки зволожують водою, щоб вони трохи насичились нею і очистились від пилу, і складають на робочому місці купками вздовж поверхні, яку облицьовуватимуть. Під час роботи лицювальник бере в ліву руку плитку і на її зворотний бік лопаткою накладає розчин. Розчину накладають стільки, щоб він, притиснутий плиткою до поверхні, розплющився і повністю заповнив площину під плиткою. Рухомість цементного розчину має бути 5--6 см за стандартним конусом. Під час притискання плитки по ній злегка вдаряють ручкою лопатки, підганяючи до шнура. Якщо з під плитки витискується зайвий розчин, то його зрізають лопаткою. Товщина шару розчину під плиткою має бути не менше 7 і не більше 15 мм.

Для нанесення розчину на плитки зручно користуватись спеціальним шаблоном-кронштейном (Рис. 2). Цей шаблон, виготовлений з листової сталі, за допомогою спеціальних дужок надівають на борт ящика з розчином. Шаблон має прямокутний отвір, по периметру якого знизу приварено рамку. В цю рамку повинна вільно заходити плитка.

З шаблоном працюють так. Взявши в ліву руку плитку, прикладають її знизу під шаблон (Рис. 2, а). Прямокутною кельмою з ящика набирають порцію розчину і накладають його на плитку (Рис. 2, б). Зайвий розчин кельмою зрізають в ящик. При цьому на плитці утворюється рівний шар розчину, товщина якого відповідає товщині рамки шаблона. Після цього плитку з розчином віднімають від шаблона і закріплюють на поверхні. Застосовувати такий шаблон можна лише при облицюванні рівних поверхонь.

У процесі облицювання шви між плитками повністю розчином не заповнюються, тому після облицювання певної ділянки поверхні, наприклад однієї стіни, на ній заповнюють шви. Для цього розчин намазують між плитками і всю поверхню протирають ганчіркою, втискуючи розчин у шви і зчищаючи зайвий з поверхні. Через деякий час, коли розчин затвердне, всю поверхню промивають водою і витирають сухою ганчіркою.

Рис. 2. Нанесення розчину на плитку за допомогою шаблону-кронштейна: а -- закладання плитки в шаблон; б -- намазування розчину; в -- плитка з розчином

Для полегшення праці лицювальника і підвищення її продуктивності при облицюванні вертикальних поверхонь застосовують спеціальний спарений шаблон, користуючись яким, без провішування і встановлення марок, можна швидко облицювати поверхню.

Спарений шаблон (Рис. 3) розрахований на одночасне укладання 60 плиток п'ятьма вертикальними рядами з швами завширшки 3 мм.

Рис. 3. Послідовність облицювання стін глазурованими плитками за допомогою спареного шаблону: а -- спарений шаблоніукладені ряди плиток;.1-- металева рама; 2 -- дерев'яні рейки; 3 -- отвори в рейках; 4 -- металеві пластинки; б -- укладання проміжних рядів плиток без шаблону.

Шаблон складається з металевої рами 1, виготовленої з кутикової сталі, до якої прикріплені дві дерев'яні рейки 2. Щоб рейки не жолобились, їх прооліфлюють і через кожні 15 см просвердлюють отвори 3. Вздовж рейок з обох боків на відстані 151,5 мм одна від одної вставлені металеві пластинки 4, які показують положення горизонтальних швів облицювання. Між металевими пластинками в рейках роблять напівкруглі вирізи, через які може входити зайвий розчин з-під плиток під час облицювання.

Спарений шаблон спирають на підлогу, а якщо її немає, то на дошку, верхня кромка якої вивірена по рівню і збігається з рівнем чистої підлоги, перевіряють його вертикальність виском і прикріплюють до поверхні за допомогою рейкоутримувачів. Вздовж поставленого шаблона укладають три ряди плиток (Рис. 3, а). Плитки крайніх рядів притискують до відповідних рейок, а середнього ряду -- до лівої рейки. Коли укладено три ряди плиток, шаблон обережно знімають і в проміжки між рядами укладають плитки, але вже без шаблона (Рис. 3, б). Після цього шаблон переставляють праворуч і повторюють ті ж самі операції. Так облицьовують усю поверхню. Користуючись спареним шаблоном, облицювання можна виконувати лише шов у шов, але з високою точністю виконання швів.

Рис. 4. Облицювання стіни із застосуванням інвентарних скоб: а -- інвентарна скоба; б -- укладання горизонтального ряду плиток

Контролювати ширину швів під час облицювання можна за допомогою металевих скоб завдовжки 100 мм (рим. 135, а). Скоби закладають між вертикальними і горизонтальними гранями плиток так, щоб верхній ряд плиток спирався на скоби (Рис. 4, б), а суміжні плитки ряду торкались скоби. Такий спосіб облицювання дає змогу контролювати ширину швів до 3 мм на всіх ділянках поверхні. Коли розчин під плитками затужавів, скоби акуратно витягують і використовують в подальшій роботі, а місця, де були скоби, підмазують розчином.

Облицювання стін керамічними глазурованими плитками на мастиці. До гладких або вирівняних цементною стяжкою бетонних поверхонь керамічну плитку можна приклеювати спеціальними мастиками або клеєм «Бустилат». Поверхня, що буде облицьовуватись плитками на мастиці, повинна бути підготовлена і загрунтована полівінілацетатною грунтовкою. Для приготування грунтовки 1 частину 50 %-ної полівінілацетатної дисперсії розводять 7--10 частинами води.

Для приклеювання плиток застосовують полівінілацетатну або карбоксицементну мастики.

Виконання робіти штукатуркою «Короїд»

Короїд -- готова до використання декоративна суміш на основі акрилової дисперсії, модифікаторів та мінеральних наповнювачів, призначена для отримання декоративного покриття типу “короїд” з розміром зерна 1,5; 2 або 3 мм на основах, виконаних з бетону, цементних та цементно-вапняних штукатурок, гіпсокартонних плит, а також при влаштуванні систем теплоізоляції. Виготовляється білого кольору та в кольорах за каталогами NCS, Color Harmony, Feromal Color System та інших. Для внутрішніх та зовнішніх робіт.

Підготовка основи

Підготовку основи виконувати відповідно до вимог ДБН В.2.6-22-2001. Основа повинна бути сухою, міцною, рівною, очищеною від пилу, бруду, цвілі, грибків, залишків фарб, мастил та ін. Основи з пониженою несучою здатністю, з підвищеним водопоглинанням обробити грунтовкою глибокого проникнення Ферозіт Грунт 1. При виконанні робіт по свіжій цементній штукатурці вона має бути витримана не менше 28 діб, по гідрозахисному армованому шару - не менше 3 діб. Поверхню перед нанесенням штукатурки обробити грунтувальною фарбою Феромал Грунтувальна фарба , забарвленою відповідно до кольору декоративної штукатурки.

Приготування

Перед застосуванням штукатурну масу перемішати при малих обертах з використанням дриля з насадкою до отримання однорідної маси. При необхідності для отримання робочої консистенції допускається додавання однакової кількості води (до 100 мл) до кожної упаковки. При використанні штукатурки з різних партій вимішати їх в окремій ємності.

Виконання робіт

Штукатурку нанести на основу за допомогою терки з нержавіючої сталі і вирівняти шар до товщини зерен наповнювача.

Поверхню затерти пластиковою теркою, формуючи структуру “короїд”. Період часу між нанесенням штукатурки та її затиранням залежить від ступеня водопоглинання основи, температури зовнішнього середовища та основи, консистенції розчину.

На однорідних поверхнях роботи слід проводити безперервно. Не доводити до пересихання країв нанесеного розчину, що може стати причиною нерівномірного забарвлення. Стики виконувати з використанням малярної стрічки. На одній поверхні використовувати масу з одної виробничої партії з метою уникнення різниці у відтінках. Від початку виконання робіт і до висихання штукатурки поверхню оберігати від прямого сонячного проміння, дощу, сильного вітру. Інструмент вимити водою відразу після використання. Час висихання покриття - 24 год. при температурі навколишнього середовища +20OС та вологості 60%. При високій вологості та низькій температурі час висихання значно продовжується. Роботи виконувати при температурі навколишнього середовища, матеріалу та основи від +5°С до +30°С і відносній вологості повітря до 80%.

Організація робочого місця

Робочі місця можуть бути стаціонарними і пересувними. На будівництві при виконанні опоряджувальних робіт майже немає стаціонарних робочих місць, адже робітник разом із пристроями і матеріалами під час виконання роботи пересувається з однієї ділянки приміщення на іншу.

Механізми, пристрої, інструменти і матеріали на робочому місці розміщують так, щоб під час роботи не доводилось робити зайвих рухів. Ручний інструмент, який беруть правою рукою, повинен лежати справа, а той, що беруть лівою рукою, - зліва. Якщо для роботи потрібен столик, то його встановлюють так, щоб з цього місця можна було виконати якнайбільший обсяг робіт.

На робочому місці не повинно бути будівельного сміття, зайвих матеріалів, які заважатимуть пересуванню робітників. Під час роботи слід користуватись лише справними інструментами та пристроями і якісними матеріалами. Для виконання робіт на висоті потрібно встановити на робочому місці необхідні пристрої, а на них у зручних для роботи місцях - ящики для розчину, інструменти тощо.

Велике значення в організації робіт має своєчасна підготовка потрібних матеріалів і подавання їх на робоче місце. Тому у спеціально відведених приміщеннях заздалегідь сортують плитки, розкроюють лінолеум, приготовляють розчини і мастики. Підготовлені матеріали в процесі роботи ритмічно подають на робочі місця. Під час виконання робіт обов'язково слід дотримуватись усіх правил техніки безпеки і виробничої санітарії. Працювати на висоті можна лише при справних пристроях.

Робоче місце опоряджувальника має бути добре освітлене природним світлом. Для роботи з сумішами, що виділяють шкідливі для здоров'я людини леткі пари розчинників, слід забезпечити штучну або природну (через відкриті вікна) вентиляцію приміщень. Вентиляція повинна забезпечити протягом години не менше ніж дворазовий обмін повітря в приміщенні. Після закінчення роботи треба прибрати своє робоче місце, вимити і сховати у шафу інструменти, вимкнути струм, підведений до електроустаткування, закрити пускові пристрої на замок.

Визначення норм часу, праці та розцінювання виконаних робіт

Два робітники, працюючи окремо, виконують однакову роботу за різний строк. Це залежить від індивідуальних здібностей робітника, його прагнення і бажання працювати, а також від інструментів і механізмів, які він застосовує. З метою правильного обліку виконаної роботи встановлено технічні норми часу і виробітку, які відповідають рівню сучасної техніки, передовій технології і досягненням новаторів виробництва. Норми періодично розробляють і видають спеціальними збірками, які мають назву "Єдині норми і розцінки на будівельні, монтажні і ремонтно-будівельні роботи (ЄНіР). Норми на опоряджувальні роботи вміщено в збірнику Є8.

Нормою часу (Нч) називають кількість робочого часу, який надається робітникові певної кваліфікації для виконання одиниці продукції (1 м2 штукатурення, 1 м2 облицювання тощо). При визначенні норми часу враховують не тільки час, витрачений на виконання основної роботи, а й час, потрібний для перемішування будівельних розчинів, підготовку і чищення інструментів та механізмів, їх переміщення, а також на підготовку робочого місця. Норму часу вимірюють у людино-годинах. Наприклад, згідно з ЄНіР (збірник Є8, § Є8-1-2) норма часу, за який штукатур III розряду наносить грунт на 100 м2 стіни вручну при простому штукатуренні дорівнює 20 люд. - год. Це означає, що штукатур III розряду повинен нанести грунт на 100 м2 поверхні вручну за 20 год.

Нормою виробітку (Нв) називають кількість готової продукції, яку повинен виробити робітник відповідної кваліфікації за одиницю часу (1 год).

Норма виробітку тісно пов'язана з нормою часу. Чим більше продукції виробляє робітник за одиницю часу, тим меншою буде норма часу, і навпаки. Залежність між ними обернено пропорціональна і записується такою формулою:

Нч= 1/НВ.

Наючи норму часу, легко визначити виробіток робітника за 1 год. Для нашого прикладу на 100 м2 нанесення грунту Нч = 20 люд. - год, звідки норма виробітку буде: Нв=100/Нч= 100/20 = 5 м2, а змінна норма виробітку на одного робітника 5-8 = 40м2. Заробітну плату за виконану роботу виплачують робітникові відповідно до його кваліфікації - розряду.

У будівництві встановлено шість розрядів. Перелік робіт, які повинен виконувати робітник відповідного розряду, зазначений у "Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників" і визначається кваліфікаційною характеристикою. Крім того, робітник повинен уміти виконувати роботи нижчих розрядів.

Лицювальник - плиточник II розряду

Характеристика робіт Виконання найпростіших робіт при облицюванні поверхонь керамічними, скляними, асбоцементними і іншими плитками.

Повинен знати. Види основних матеріалів, що застосовують у плиткових облицюваннях.

Приклади робіт. Сортування плиток за розмірами, кольором і якістю. Приготування за заданим складом розчинів, сухих сумішей і мастик вручну. Підготовка основ під облицювання плитками.

Лицювальник - плиточник III розряду

Характеристика робіт. Виконання простих робіт при облицюванні поверхонь різними видами плиток

Повинен знати. Способи закріплення плиток на поверхнях. Правила користування рівнем. Вимоги до облицьованих поверхонь. Приготування розчину соляної кислоти для промивання облицьованої поверхні.

Приклади робіт. Облицювання плитками на розчині стін і підлог по готових маяках. Влаштування підготовчого шару. Обмазування металевої сітки розчином. Розрізування і перерубка плиток. Висвердлювання отворів в плитках. Приготування розчинів і мастик для закріплення плиток на поверхні. Заповнення розчином швів між плитками. Очищення облицьованих поверхонь.

Щоб визначити кваліфікацію робітника, йому доручають виконати задану роботу (пробу) відповідно до встановленої норми часу. Чим складнішу роботу може виконувати робітник, тим вищий розряд присвоюють йому. Одночасно з виконанням проби робітник має скласти залік з технології виробництва тієї опоряджувальної спеціальності, на яку він учився. Залік складають в обсязі, передбаченому кваліфікаційною характеристикою. Для розрахунку заробітної плати і розцінок за виконану роботу користуються тарифною сіткою, в якій подаються тарифні ставки для робітників будівельних професій.

Тарифні ставки розробляють в крупних будівельних організаціях згідно з технічним рівнем будівництва в них і погоджують з відповідними профспілковими органами. У табл.21 подано тарифну сітку з умовними погодинними ставками робітників, що дасть нам змогу простежити за тим, як вираховуються розцінки на виконану роботу та заробітна плата за нарядом. Щоб точно визначити ці показники, досить знати, які погодинні ставки встановлено у вашій будівельній організації на цей період часу і зробити відповідні розрахунки за поданими у підручнику схемами.

Таблиця 12.1 тарифна сітка

Заробітна плата робітника кожного розряду регулюється тарифним коефіцієнтом, який показує, у скільки разів погодинна або денна ставка робітника будь-якого розряду більша від ставки робітника І розряду. Щоб визначити тарифний коефіцієнт для будь-якого розряду потрібно поділити погодинну ставку для цього розряду на погодинну ставку робітника І розряду.

Як видно з табл.12.1, робітникові І розряду встановлено погодинну ставку 0,35 грн, денну - 2,8 (0,35 грн-8). Щоб визначити погодинну ставку робітника будь-якого розряду, треба помножити погодинну ставку робітника І розряду на відповідний тарифний коефіцієнт. Наприклад, для робітника III розряду (див. табл.21): 0,35-1,20 = 0,42 грн. Отже, денна ставка цього робітника становитиме: 0,42-8 = 3,36 грн, або 2,8 1,20 = 3,36 грн. Розцінку або вартість опорядження (штукатурення, фарбування тощо) 1 м2 поверхні визначають відповідно до норми часу і погодинної ставки робітника. У наведеному вище прикладі на 100 м накидання грунту на поверхню норма часу становить 20 люд. - год.

Роботу виконує робітник III розряду з погодинною ставкою 0,42 грн. Працюючи 20 год, робітник за 100 м2 нанесення грунту вручну при простій штукатурці має одержати 0,42-20 = 8,40 грн. Це й буде розцінка за нанесення грунту на 100 м2 поверхні вручну. Розцінка за 1 м2 відповідно становитиме 8,40/100=0,084 грн. Розглянемо приклад нарахування заробітної плати за першим способом. Ланка робітників протягом місяця відповідно до розцінок заробила 420 грн. У складі ланки - по одному робітнику II, III і V розрядів. Перший робітник працював 20 змін, другий - 18 і третій - 21 зміну. їхній заробіток визначають за кількістю людино-днів, зведених до І розряду. Спочатку підраховують, скільки людино-днів довелося б витратити на цю роботу, коли б всі робітники мали І розряд. Для цього кількість людино-днів, яку відпрацював кожний робітник, множать на його тарифний коефіцієнт, люд. - дн.:

20-1,09 = 21,80;

18-1,20 = 21,60; S

21-1.57 = 32,97.

Разом: 76,37.

Після цього визначають вартість 1 люд. - дн., заведеного до І розряду: 420 грн. /76,37 = 5,49 грн. *

Щоб підрахувати заробіток кожного робітника, множать кількість відпрацьованих людино-днів, зведених до І розряду, на вартість 1 люд. - дн., грн.: 21,80-5,49 = 119,68 + 0,24 = 119,92;

21,60-5,49 = 118,58 + 0,24 = 118,82;

32,97-5,49 = 181,01 ± 0,25 = 181,26.

Разом: 419,27 + 0,73=420,00.

У результаті розрахунку загальна сума заробітку ланки буде (в копійках) у той чи інший бік відрізнятися від заробленої. Щоб усунути це, різницю розподіляють між усіма робітниками ланки і відповідні частки додають або відкидають від розрахованого заробітку кожного робітника. Заробітну плату за другим способом (за коефіцієнтом приробітку) для тієї самої ланки робітників нараховують так. Спочатку визначають суму заробітку кожного робітника за фактично відпрацьований час відповідно до його тарифної ставки. З цією метою визначають кількість людино-годин, відпрацьованих кожним робітником, і множать їх на тарифну ставку, грн.:

20-8-1,09= 174,40;

18-8-1, 20= 172,80;

21-8-1,57 = 263,76.

Разом: 610,96.

Таким чином, якби робітники працювали почасово, то заробіток ланки визначався б сумою у 610,96 грн., а фактично вони заробили 420 грн. Тепер можна визначити коефіцієнт приробітку: 420: 610,96=0,687. Щоб підрахувати фактичний заробіток кожного робітника, треба помножити суму його заробітку, підрахованого за тарифною ставкою, на коефіцієнт приробітку, грн.: 174,40-0,687 = 119,81 + 0,09 = 119,90;

172,80-0,687 = 118,71 + 0,09 = 118,80;

263,76-0,687 = 181,20 + 0,10 = 181,30.

Разом: 419,72 + 0,28 = 420,00.

Бригадири за керівництво бригадою одержують додаткову плату, яка залежить від кількості працюючих в бригаді.

Основні технологічні вимоги та приймання виконаних робіт

Під час приймання облицювальних робіт перевіряють:

* зовнішній вигляд і малюнок готового облицювання та відповідність його проекту;

* якість плиток в облицюванні;

* вертикальність, горизонтальність і прямолінійність лузг, швів;

* рівність поверхні облицювання та нерівності у швах;

* міцність зчеплення плиток з основою;

* товщину шару розчинової суміші між конструкціями та плитками;

* ширину швів в облицюванні.

Облицювання слід виконувати однотипними плитками та відповідно до малюнка, заданого проектом. На поверхні облицювання не допускається наявність висолів, плям бруду, слідів розчину, помітних місць із пошкодженим глянцом.

Плитки не повинні мати тріщин, косини, прогинів і скручувань. Шви між ними мають бути рівними і заповненими розчином. Між плиткою і поверхнею, що облицьовується, неприпустима наявність порожнин. Відсутність порожнин між плитками і поверхнею встановлюють простукуванням (за глухим звуком).

Для виявлення наявності порожнин між поверхнею, що облицьовується, та плитками можна використовувати ультразвукові прилади поверхневого або наскрізного прозвучування конструкцій. Площа порожнин під плитками не повинна перевищувати 5 % загальної площі облицьованої поверхні.

Міцність зчеплення облицювальних плиток з основою перевіряють за допомогою адгезиметрів.

Охорона праці

Штукатурні роботи виконують особи, навчені безпечним прийомам і способам робіт. До приготування хлорованих розчинів та експлуатації машин допускають працівників не молодше 18 років, що пройшли медичний огляд і спеціальне навчання. Зовнішні штукатурні роботи дозволено виконувати з інвентарних, гайкових і підвісних лісів або з пересувних баштових риштовання. Обробку зовнішніх віконних укосів при відсутності лісів ведуть з колисок або з огороджених настилів, укладених на деталі, що випускаються з отворів. Всередині приміщень ці роботи слід виконувати з риштовання або пересувних столиків.

Підмости, столи заввишки більше 1 м обов'язково повинні бути обгороджені. На сходових маршах роботи виконують із спеціальних столиків, що мають різновисокі пари ніжок і робочий настил з бортовою дошкою. Перед початком кожної зміни обов'язково перевіряють справність всіх агрегатів, які забезпечують механізацію процесів; під час робіт спостерігають за дотриманням режиму роботи машин і показаннями приладів. Проводити профілактичний огляд, ремонт і змащування машин і обладнання під час їх роботи заборонено.

Робочі місця штукатурів-операторів обов'язково пов'язують звуковою та світловою сигналізацією з робочими місцями мотористів штукатурних установок. Операторів, що завдають штукатурний намет, забезпечують захисними окулярами. При роботі насосів тримають форсунку на відстані близько 1,5 м від стіни і під кутом 60 ... 90 ° до неї. Напруга в мережі для переносних струмоприймачів не повинно перевищувати 36 В. Електроінструменти та обладнання, що працюють на напругу більше 36 В. підлягають обов'язковому заземленню.

Просушувати і обігрівати приміщення відкритим полум'ям заборонено. Знаходження робітників у просушуємо приміщеннях допускається не більше 3годин. До складу розчинів для декоративних штукатурок не можна вводити шкідливі для здоров'я пігменти. Роботи з підготовки поверхонь за допомогою ударних інструментів ведуть в захисних окулярах.

При виконанні облицювальних робіт необхідно працювати на справних риштуваннях, помостах та інших пристроях, дотримуючись вимог правил техніки безпеки під час роботи на висоті.

Будівельні роботи на висоті до 4м виконують з помостів або столиків, на висоті більше 4м - з риштувань, пересувних вишок,

Робочі місця, розміщені над землею вище 1 м, мають бути обгороджені поруччям заввишки не менше їм з проміжними горизонтальними елементами і бортовою дошкою заввишки не менше 15см,

Дерев'яні елементи риштувань або помосту виготовляють з якісних обрізних дощок не нижче II сорту. Дошки або щити настилу з'єднують внапуск лише по довжині, причому їхні кінці повинні лежати тільки на. опорах ї перекривати останні не менше ніж на 20см у кожен бік. Ширина настилу риштувань для виконання шпалерних робіт має бути не менше їм; відстань від його краю до стіни під час виконання робіт - не більше 10см. Ширина щілин настилу - не більше 1 см. Риштування повинно мати поруччя заввишки не менше 1 м. Дошки поруччя прибивають лише з внутрішнього боку стояків. Між ярусами риштувань або помостом і землею для піднімання робітників влаштовують спеціальні сходи з поруччям.

Категорично заборонено застосовувати для роботи на висоті тимчасовий помісі; спираючи настил на бочки, цеглу, радіатори тощо.

Ручний інструмент повинен бути справним. Дерев'яні ручки інструмента виготовляють із твердої деревини (бук, граб, береза), допустима вологість якої не більше 12%. Вони повинні бути добре оброблені, пошліфовані і міцно з'єднані з інструментом.

Під час роботи із застосуванням штукатурних розчинів і мастик для закріпленні плиток і лінолеуму, д складу яких входять леткі токсичні компоненти, слід користуватись захисними пристроями (респіратор, гумові рукавиці окуляри тощо). Усі працівники з такими матеріалами повинні пройти спеціальний інструктаж з правил безпечної роботи.

Брати руками будь-який розчин, незалежно від його складу, заборонено.

Облицювальні суміші готують в спеціально виділених для цього приміщеннях, обладнаних вентиляцією. У приміщенні не можна палити або застосовувати нагрівальні прилади з відкритим полум'ям. Тут треба обладнати щит з пожежним інструментом і поставити ящики з піском.

Виконувати облицювальні роботи з приставних драбин забороняється.

Розколювати і. насікати плитки - керамічні» з природного каменю, мозаїчні та інші - слід так, щоб не травмувати близько працюючого робітника.

Висновок

Керамічна плитка - один з найдавніших будівельних матеріалів. За останні десятиліття завдяки новітнім технологіям з'явилася величезна кількість різних видів плиток промислового виробництва, призначених для облицювання поверхонь і усередині будинків та ззовні. Керамічну плитку вибирають виходячи не тільки з дизайну та кольору, але й цілей, режимів експлуатації і призначення приміщень. Слід пам'ятати одне - універсальних плиток не існує. При виборі плитки звертайте увагу на її технічні характеристики, зовнішній вигляд та врахуйте функції, які вона буде виконувати.

Для укладання плитки найчастіше використовують клей для плитки Ceresit СМ 11, який має такі властивості:

* водостійкий;

* стійкий до сповзання плитки;

* придатний для кріплення керамогранітної плитки всередині будівель;

* придатний для внутрішніх і зовнішніх робіт;

* екологічно безпечний.

Декоративна штукатурка короїд часто застосовується в самих різних ситуаціях - для зовнішньої та внутрішньої обробки. А своєю назвою матеріал зобов'язаний малюнку, створеному при обробці поверхні та нагадує сліди жука-короїда, що залишаються ним в деревині.

Що собою являє цей матеріал?

Існує два види декоративної штукатурки короїд - акрилова та на гіпсовій основі. Якщо акрилова штукатурка продається в готовому вигляді, то гіпсова у вигляді суміші сухих компонентів. Якщо спробувати в загальному описати цей матеріал, то його можна охарактеризувати як композитну штукатурку,яка містить дрібні камінчики-гранули.

У кожного виробника свій рецепт, але зазвичай декоративної штукатурки короїд в якості гранул використовується мінеральна крихта або мармур. В залежності від розміру крихти, розмір якої буває від 0,1 до 3,5 міліметра, матеріал буде відрізнятися зернистістю.

Тепер розглянемо переваги, якими володіє декоративна штукатурка короїд.

Характеристики матеріалу

§ використання замість піску, мінерального наповнювача та полімерних компонентів надає готовому складу легкість, що дозволяє уникнути зайвого навантаження на елементи конструкції будинку;

§ декоративна штукатурка короїд екологічно безпечна, оскільки не містить ніяких шкідливих речовин;

§ вона витримує вплив навколишньої температури від мінус 55°С до плюс 60°С, не вигорає на сонці, вогнетривка та не виділяє отруйних речовин при впливі високих температур;

§ декоративна штукатурка короїд довговічна, не піддається впливу цвілі, стійка до слабких хімічних речовин та водних розчинів, її можна мити водою і вона не руйнується при атмосферних опадах;

§ декоративна штукатурка короїд стійка до механічних впливів, її можна протирати губкою, чистити пилососом, вона витримає несильні удари;

§ основний колір білий, бажаний колір можна отримати при розведенні або змішуванні шляхом додавання барвників, добре забарвлюється фарбами після висихання;

§ поширеність та доступність - штукатурка короїд, ціна на яку цілком демократична, доступна в широкому продажу.

Використана література

1. A.M. Власенко, B.C. Плохін, В.М. Аніщенко „Лицювальник - плиточник"; В.І. Горячов, В.А. Неєлов „Облицовка керамическими и синтетическими материалами";

2. Т.М. Домбровський „Штукатурні і облицювальні роботи"

3. Бруква В.В. Михальчук В.М. «Технологія декоративно-штукатурних і ліпних робіт»

4. Карапузов Є.К., Соха В.Г., Остапченко Т.Є. «Матеріали і техннології в сучасному виробництві»

5. Остапченко Т.Є. «Технологія опоряджувальних робіт»

Размещено на Allbest.ru