Селище на 2000 мешканців

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Мета і задачі проекту

Метою даного проекту є надбання навичок проектування безліфтових житлових будинків середньої поверховості в конкретних містобудівних умовах. До головних задач, які повинні бути вирішені, віднесено:

- вибір типу житлового будинку, який в найбільшій мірі відповідає містобудівним, топографічним і демографічним умовам;

- формування оптимальної структури розміщення квартир на житлових поверхах;

- розрахунок, конструктивне та планувальне рішення сходів загального користування;

- рішення образно-художніх характеристик будинку, що відповідають його призначенню;

- розробка генерального плану ділянки забудови;

- підрахунок техніко-економічних показників.

2. Загальні положення

житловий помешкання будинок благоустрій

Передбачається, що проект повинен базуватися на містобудівних рішеннях прийнятих в курсовому проекті «Селище на 2000 мешканців». При цьому можливі уточнення і корегування його окремих позицій. Таким чином моделюється ситуація реальної архітектурної практики, коли розробці конкретного об'єкту передує містобудівне обґрунтування його найважливіших загальних характеристик (місце розташування, конфігураційні і розмірні характеристики, демографічний склад та ін.).

Передбачається, що будинки середньої поверховості розраховані для проживання в них тих родин селища, які не мають можливості або з якихось обставин не бажають проживати в садибній забудові, а віддають перевагу міському типу побудови своєї життєдіяльності.

Демографічні показники селищного житлового будинку залежать від тих розрахунків, що були виконані у попередньому учбовому проекті «Селище на 2000 мешканців».

В цілому, можливо спиратися на таке рекомендоване співвідношення чисельності сімей:

-	самотні молоді	- 22%
-	самотні літні	- 6%
-	з двох осіб	- 44%
-	з трьох осіб	- 14%
-	чотирьох осіб	- 14%

Найбільш прийнятним і поширеним типом житлових будинків є секційні. Можливо також використання будинків галерейного, коридорного або змішаного типів.

3. Особливості безліфтового житла

Класифікація будинків і область їх застосування.

В основі типологічного ряду житлових будинків, які не мають ліфтів лежать дві групи, що відрізняються, головним чином, характером зв'язку з навколишнім середовищем.

До першої групи відносяться житлові будинки із прямим зв'язком квартир із приквартирними земельними ділянками при кожній квартирі. До цієї групи відносяться

одноквартирні (індивідуальні) садибні будинки й багатоквартирні блоковані будинки, що складаються із блок-квартир, кожна з яких має свій вихід назовні. Це, як правило, 3-поверхові будинки.

До іншої групи безліфтових будинків відносяться багатоквартирні житлові будинки, що не мають приквартирних ділянок, з виходами назовні через сходи, галереї й коридори. Житлові будинки цієї групи діляться на дома секційного, коридорного й галерейного типів. Як правило, вони мають середню поверховість 3-5 поверхів

Безліфтові квартирні будинки - найпоширеніший вид масового житлового будівництва, особливо в малих населених пунктах, хоча на цей час саме такий вид будівництва поширюється й у містах (котедж на забудова й блоковані будинки підвищеної комфортності).

4. Основні фактори, що впливають на формування житла

Зовнішні фактори, що формують житло

Проблема житла - одна з найгостріших проблем людства. Вона породжена соціальними причинами й має соціальний зміст. “ Проблема будинку - проблема епохи. Від неї сьогодні залежить рівновага суспільства” - сказав Ле Корбюзье.

Система житла досить повно відображає ієрархічну структуру суспільства:

1. Індивідуум - індивідуальний простір у квартирі;

2. Родинний осередок - приміщення для родинної групи;

3. Родина - житловий осередок (квартира);

4. Сусідське співтовариство - житловий будинок, житловий комплекс;

5. Міське співтовариство - житловий район, селище, місто.

4.1 Природно-географічні умови

Формування здорового та естетично повноцінного житлового середовища неможливе без урахування природно-географічних умов, котрі постійно й вагомо впливають на архітекту- ру будинків, на їх просторову та функціональну організацію, на вибір будівельних матеріалів і конструкцій Природно-географічні фактори включають: клімат (температурно-вологий та вітровий режими, інсоляція та освітлення території);

· рельєф;

· рослинний і тваринний світ;

· водні ресурси;

· ґрунти, геологічна й тектонічна структура та корисні копалини.

Температура, режим вологи та вітру, а також інсоляція та освітленість території визначаються на основі багаторічних спостережень. їх вплив може мати як позитивний, так і нега- тивний вплив на комфортність житла. Приміщення необхідно захищати від низьких сезонних і добових перепадів температу- ри зовнішнього повітря, від переохолодження та перегріву, а також від атмосферних опадів у вигляді дощу та снігу, а також від вітру. Сонячні промені, досягаючи земної поверхні, чинять світ- ловий, біологічний і тепловий вплив на людину. Це опромінен- ня земної поверхні прямими сонячними променями називаєть- ся інсоляцією (залежить від географічної широти місцевості). Інсоляція та освітленість (залежить від яскравості небосхилу) є важливими чинниками для досягнення санітарно-гігієнічного комфорту.

Вплив геокліматичних факторів на формування житла.

4.2 Соціально - демографічні фактории

Соціальна модель житла - це система вимог, пропонованих родиною до його функціональної програми й просторової структури.

Всім видам житла властиві деякі загальні соціальні функції:

- збереження здоров'я людей (за рахунок створення необхідних санітарно-гігієнічних умов);

- зміцнення родини й створення в ній здорового психологічного клімату (родинне спілкування);

- подальший розвиток родини (від житлових умов часто залежить кількість дітей в родині);

- виховання дітей;

- організація власного вільного часу (реалізується як у квартирі, так і поза нею);

- підвищення професійної кваліфікації (наукова праця та інші види домашньої діяльності);

- створення умов для відпочинку (індивідуального й сімейного);

- виконання ролі психологічного притулку (ізолювання від зовнішнього оточення).

Всі ці функції зводяться до підвищення комфорту проживання людей і кожна з них повинна мати матеріально-просторове втілення.

4.3 Науково-технічний npoгрес

Різні форми житла з'являються і розвиваються, як свідчить історія, у прямому зв'язку з розвитком науки й техніки. Науково-технічні фактори створення житлового середовища мають такі складові елементи:

• накопичення інформації та ступінь розвитку науки;

• енергетичне забезпечення;

• матеріальні ресурси;

• містобудівні морфологічні проблеми;

• екологічні проблеми.

Накопичення знань і розвиток науки мають вирішальне значення для розвитку взагалі всіх сфер життедіяльності людини. У сфері формування житла це пов'язано, по-перше, з розвитком технологій (на сучасному етапі - електронізація процесів) проектування житлового середовища, виготовлення матеріалів і конструкцій, зведення будинків та споруд і, по-друге, насиченням житлового середовища все більш складними побутовими виробами, які значно підвищують комфорт проживання.

5. Основні вимоги до житла

Людина є складовою біосфери -- особливої оболонки,що утворилася навколо земної кулі. Тому фізичні параметри, форма і будова людського тіла, процеси життєдіяльності організму в цілому, його органів, тканин, клітин тощо.

Основні та додаткові вимоги до житла

5.1 Мікроклімат житла

Мікроклімат житла повинен забезпечити умови повноцінного функціонування людського організму та комфортне перебування людини в житловому середовищі. В першу чергу його визначають:

· аераційний режим;

· інсоляція;

· освітленість;

· температурно-вологісний режим;



Обмін повітря в приміщеннях житла:

а -- кутове провітрюванняквартир секційного будинку;б -- наскрізне провітрювання всекційному будинку;в -- провітрювання через шахту;г -- наскрізне провітрювання вкоридорних і галерейних будинках;д -- провітрювання черезвнутрішній двір;е -- провітрювання приміщеньжитла через вентиляційні канали;є -- вентиляційні канали вцегляній стіні;ж -- розташування труб і дефлекторів над дахом.

Аерація. Це обмін повітря, що забезпечує вилучення зайвих концентрацій вуглекислого газу, пару та пилу. Оптимальним є об'єм приміщення 50-60 м3 на одну дорослу людину, а мінімально прийнятним - 25-30 м3

Врахування повітряного режиму дуже важливе при розробці ген плану, житлових груп,комплексів ,районів і взагалі при розміщенні селищних зон в місті та в інших поселеннях.

Інсоляція опромінення житла прямими сонячними променями -- має велике гігієнічне значення. Сонячне випромінювання служить основним джерелом енергії для усіх процесів, що проходять в біосфері Землі. Сонячні промені мають високий бактерицидний ефект і чинять значний позитивний тонізуючий вплив на психологічний стан людини. Ефект сонячного опромінення залежить від тривалості процесу, тому інсоляцію вимірюють у годинах, її тривалість нормується державними будівельними нормами.

Мінімальна необхідна інсоляція помешкань -- 2,5 години прямого безперервного опромінення на 22 березня чи 22 вересня (період весняного та осіннього рівнодення).

Оптимальною вважається інсоляція протягом 2 годин під час зимового сонцестояння -- 22 грудня. Забезпечується інсоляція відповідною орієнтацією житло- вих кімнат. На території України -- це сектор горизонту від 40° до 320°, і навпаки, сектор від 320° до 40° (сектор А) північ- ний, де інсоляція менша за нормативну або взагалі відсутня.

Південно-західний сектор між 200° та 290° (сектор Б) харак- терний тим, що сонце, яке перейшло через зеніт, активне і встигло нагріти всі поверхні, а його промені, спрямовані під гострим кутом до земної поверхні, глибоко проникають у при- міщення, що викликає його перегрів .Інсоляція 2,5 години на території України має забезпечуватися щонайменше в одній кімнаті 1--3-кімнатних помешкань і в двох кімнатах із більшою кількістю кімнат; у будинках-інтернатах, у будинках престарілих у всіх кімнатах.

Інсоляція житла:1 -- орієнтація житлових приміщень: сектор А -- недопустима орієнтація у всіх кліматичних районах; сектор Б --ІІІБ, МІВ та IVB недопустима, а вінших кліматичних підрайонах України небажана, орієнтація. 2 -- схема інсоляції приміщень у розрізі (А) та плані (Б);3-- меридіональне (М) та широтне (Ш) розташування будинків.

У гуртожитках повинно інсолюватися не менше 60% житлових кімнат. Орієнтація квартир, в яких усі вікна житлових приміщень виходять на одну сторону будинку, в межах сектора горизонту від 320° до 40° (сектор А) у всіх кліматичних пі- драйонах, а також у межах сектора горизонту 200°--290°. (сектор Б) у ШБ, ШВ та IVB кліматичних підрайонах (на півдні України) не допускається. Спальні кімнати закладів відпочинку по всіх кліматичних територіях України слід орієнтувати на сектор горизонту в межах від 70° до 200°. Допускається орієнтувати насектор горизонту в межах 290°--70° спальні кімнати, якщо сумарна кількість їх не перевищує 25% всієї кількості міс- ць закладу відпочинку. Тип і розташування літніх приміщень житлових будинків, а також інших елементів, які затіняють світлові отвори, повинні проектуватися з урахуванням збереження необхідної тривалості інсоляції.

Освітленість

Освітленість житлових приміщень, достатня для роботи, становить 300 люкс при природному освітленні, вона забезпечується при співвідношенні площі віконного отвору й площі підлоги в межах 1:6 * 1:8. При цьому за розрахункову площу світлого отвору приймається площа вікна чи засклена частина дверей всвіту із зовнішнього боку. Якщо вікно сягає підлоги, низ отвору до висоти 50 см до площі отвору не включається.

Глибина кімнати не повинна перевищувати 2,75 висоти від підлоги до віконної перемички.Загальні коридори в житлових будинках коридорного типу повинні мати природне освітлення та провітрювання.

При цьому площа вікон повинна бути не меншою 1:16 площі підлоги коридорів.

Акустичний режим є одним із основних факторів, що визначає гігієнічний стан оточуючого середовища (акустика -- це вчення про звук). Від того, який звуковий режим у приміщеннях квартири, на території двору чи мікрорайонного саду, залежить стан людини.

Звук як фізичне явище являє собою центробіжний хвильовий рух пружного середовища. Однак у вузькому значенні під звуком розуміють пружні хвилі, що сприймаються людським вухом, частота котрих знаходиться у межах 17 * 20000 Гц (герц -- одне коливання в секунду).

Хвилі з частотою менше 17 Гц відносять до інфразвуку, а з частотою більше 20 кГц -- ультразвуку. Як бачимо, чутливість людського вуха дуже велика.

Освітленість: А -- приміщень житла; Б -- коридорів

Акустичний режим житла

5.2 Антропометричність житла

Антропометричні дослідження:

1-- пропорції давньоєгипетського канону; 2 -- закон пропорцій людського тіла за Леонардо да Вінчі; 3 -- суміщення плану собору з рисунком фігури людини (арх. Джордано Мартіні); 4-- пропорції людини за дослідженнямиА. Цейзинга; 5 -- морфологічні типи людини (травний, дихальний, мускульний, мозковий) за Турісом та Робіном;6 -- модулор (арх. Корбузьє).

Житлове середовище створюється людьми і для людей. Габаритні розміри тих чи інших просторів, призначених для використання людиною, прямо залежать від габаритів антропометричних даних людини. "Людяність" архітектури у всі часи була пов'язана з антропометричністю вимірів (п'ядь, фут, лікоть, сажень тощо).



Антропометрія

5.3 Функціональне зонування

Житло людина створила для себе особисто, для задоволення власних потреб, пов'язаних з конкретними фазами її життєдіяльності. В житловому середовищі вона проводить більшу частину свого життя. Насамперед фізіологічні потреби людини, а також її потреби як соціального виду визначають необхідні функціональні зони. Фізіологічні потреби вимагають створення необхідних умов для підтримування в організмі людини процесів метаболізму, який поєднує в собі процеси енергетичного нагромадження, відновлення сил і звільнення від продуктів розпаду (анаболізм).



Основні функціональні зони сучасного житла:

1-комунікаційна; 2- спілкування; 3-приготування їжі; 4-споживання їжі;5- сну та відпочинку; 6- особистої гігієни;7- гігієни; 8-занять; 9- господарська; 10-зберігання.

Для забезпечення цих процесів житло повинно мати відповідні функціональні зони.

· зони приготування та споживання їжі -- відповідають функції енергетичного нагромадження;

· зони сну та відпочинку -- відповідають функції відновлення сил;

· зона особистої гігієни -- відповідає функції виведення

· продуктів розпаду

6. Помешкання та його елементи

Житлова чарунка або помешкання як головний завершений структурний елемент житла має велику соціальну значимість.

Вона була й залишається основою добробуту та побутового благополуччя особи та сім'ї.Житлова чарунка -- це мікросередовище, в якому людина в різні періоди свого життя проводить від 40 до 100% свого часу. І чим повніше та краще задовольнятиме чарунка потреби як кожного члена сім'ї, так і сім'ї в цілому, тим успішніше вони зможуть реалізуватися. Помешкання завжди повинно бути місцем свободи особистості й місцем, що сприяє розвитку та зміцненню сімейних контактів.

Функціональна зона, як було визначено, -- це простір, в якому здійснюється той чи інший процес прояву певних фаз життєдіяльності людини і який має умовні межі. Параметри простору визначаються на основі антропометричних та ергономічних вимог. Відповідно до цього передбачається:

* постановочна частина зони, тобто простір, на якому розташовуються необхідні для даного процесу меблі чи інше обладнання;

· робоча частина зони --простір,котрий необхідний для відкривання дверей шафи, відсунення стільців тощо;

· резервна частина площі зони --простір для людини (як обов'язкова умова

· зручного здійснення побутового процесу).

На сьогодні загальноприйняте житло повинно мати в своєму складі функціональні зони, визначені основними вимогами до житла.



Зона відпочинку, спілкування та перегляду телевізора зона спілкування

Обладнання -- набір м'яких меблів (диван, крісла), журнальний столик, аудіовізуальна апаратура. Крісла та диван повинні бути зручними для людини, адже вона приймає різні пози при читанні, спілкуванні, перегляді телевізора, прослуховуванні, відпочинку без спілкування з оточуючими тощо.

Зона індивідуальних занять -зона для навчання, професійної індивідуальної діяльності. Обладнання -стіл або секретер з робочим кріслом чи стільцем, книжкові шафи та полиці; в наш час це може бути спеціальний комп'ютерний стіл, де зручно влаштоване необхідне комп'ютерне обладнання.

Зона приготування їжі

Обладнання -холодильник, мийка, робочий стіл, плита, шафи для кухонного посуду й повсякденного запасу продуктів. Робоча поверхня кухонних меблів вища, ніж у звичайному столі, й становить 85--90 см. Зона приготування їжі найбільш насичена за кількістю технологічних процесів і предметів облаштування. З приготуванням їжі пов'язане й різке погіршення мікроклімату в приміщеннях (загазованість, дискомфортне підвищення температури та вологості, виділення запахів і продуктів горіння). Тому зона приготування їжі повинна бути облаштована хорошою вентиляцією та природним освітленням. При обладнанні зони газовою плитою необхідна її ізоляція в окремому приміщенні від усього простору житлової чарунки.

Зона споживання їжі

I -- зберігання продуктів (1-- холодильник, шафа); II -- підготовка сировини (2 -- шафа для посуду; 5-- робочий стіл; 6 -- мийка); III -- приготування їжі (шафа для посуду, 7, 9 -- робочий стіл, 8 -- плита); VI -- зона споживання їжі; V -- мийка та сушіння посуду (З -- сушильна шафа).

Приготування їжі являє собою єдиний технологічний процес, котрий об'єднує визначену послідовність операцій. І незалежно від кількості членів сім'ї та об'єму їжі, що готується в будь-якій кухні, зберігається один і той самий порядок робіт, а разом з ним встановлено і порядок послідовного розташування елементів обладнання:

· зберігання продуктів (холодильник, шафа, комірка);

· підготовка сировини (робочий стіл, мийка, шафа для посуду);

· приготування їжі (робочий стіл, плита, шафа для посуду);

· споживання їжі;

· миття та сушіння посуду (мийка та сушильна шафа).

Функціональні зони особистої гігієни

Вхідні зони

Окремі функціональні процеси потребують для реалізації окремих приміщень, але більша частина може поєднуватися у єдиному багатофункціональному просторі.

Рівень комфортності сучасного житла визначається якомога більшою кількістю монофункціональних просторів -- окремих приміщень длякожної функціональної зони, для кожного функціонального процесу життєдіяльності людини та сім'ї

7. Планувальні елементи житла середньої поверховості (сходи, галереї, коридори і т.і.)

Планувальні чарунки або приміщення -- основний елемент просторової організації помешкання, що включає одну чи декілька побутових процесів. Функціональні зони об'єднують з урахуванням специфіки виконання кожного процесу життєдіяльності .Для одних зон необхідна ізоляція, інші можуть розташовуватися в загальному просторі.

За характером використання усі приміщення розділяютьсяна дві принципові групи:

· житлові приміщення (особисті житлові кімнати та загальносімейні кімнати);

· підсобні приміщення (для особистої гігієни, господарські, комунікаційні та для зберігання речей і продуктів харчування).



Планувальна організація приміщення (планувальної чарунки):

А -- забезпечення розрахункового складу побутових процесів;

Б -- функціонально обґрунтоване розміщення зон;

В -- забезпечення проходів між зонами та доступу до місць користування;

Г -- забезпечення раціональної організації планувальної чарунки.

Однією із основних вимог до просторової організації приміщень помешкання є забезпечення можливості варіантного розташування запланованих зон, а в кожній з них -здійснення різноманітних групувань необхідного облаштування та меблів з тим, щоб кожна сім'я могла легко адаптуватися та влаштувати своє життя найбільш підходящим для себе чином.



Загальні кімнати:

А -- мінімальних розмірів;

Б -- складної конфігурації.

Особисті житлові приміщення.

А -мінімальні розміри:

1- для одного члена сім'ї;

2- подружньої пари.

Б - бажане розташування двох ліжок у кімнаті (за Е. Нойфертом):

1- для друзів;

2- для сестер;

3- для братів;

4-для гостей.



А -- типи кухонних приміщень:

1- кухня ніша; 2- робоча кухня; 3- кухня з епізодичним споживанням їжі; 4- кухня-столова.

Б -- схеми розміщення обладнання в кухнях:

· однорядне,

· кутове;

· двохрядне;

· П-подібне.

Довжина шляху особи, що порається в кухні, залежно від розташування обладнання:

1- плита; 2- мийка; 3-холодильник; 4-продуктова шафа; 5-8 - робочий стіл та підвісна шафа; 9-сушка для рушника; 10- господарча шафа



Санітарно-гігієнічні приміщення

Санітарно-гігієнічні приміщення є планувальними чарунками, в яких розташовуються зони особистої гігієни,що мають особистий характер і вимагають умов ізоляції. В сучасному проектуванні житла використовуються чотири функціональних типи санітарно-гігієнічних приміщень: ванна,душова, туалет і змішаний тип -- сумісний санітарний вузол. Кожний тип має ряд планувальних рішень . Основними приладами, щотвикористовуються в цих приміщеннях, є:ванна, душовий піддон,умивальник, унітаз, рукомийник, може використовуватися біде та пісуар.

Туалет проектується двох типів: тільки з унітазом (якщо унітаз розташовується поруч з ванною кімнатою) та з рукомийником (якщо він віддалений від ванної кімнати). Ширина туалетів повинна бути не меншою 0,8 м, глибина -- не меншою 1,2 м.Двері туалету та ванної кімнати повинні відкриватись тільки назовні. Сумісні санітарні вузли можуть використовуватися тільки в однокімнатних квартирах та в помешканнях, де є ще один санвузол. У помешканнях підвищеного комфорту розташовують сумісний санвузол у зоні спалень, а в зоні загальної кімнати та кухні -- туалет з умивальником.



Планувальні вирішення приміщення особистої гігієни:

1- туалети;

2- ванні кімнати;

3- сумісні санітарні вузли.

Передпокій -- це вхідне приміщення в помешканні, де зустрічають відвідувачів і гостей, тут складається перше уявлення про інтер'єр. Передпокій -- це завжди гардероб, де одягаються перед виходом і роздягаються входячи.Крім того, це центр комунікацій в помешканні. Найбільш раціональним планувальним рішенням вважається розділення площі передпокою на дві зони: суто вхідну, де знімають верхній одяг, взуття, звільнюються від поклажі тощо; останню частину площі організують як хол --тут може бути дзеркало, столик, крісло.Мінімальна ширина передпокою -- 1,4 м .

Внутрішні комунікації в помешканні -- це внутрішні переходи (коридори) та шлюзи, що з'єднують між собою окремі приміщення. Ширина їх приймається не меншою 1,1м, якщо вони ведуть у житлові приміщення; 0,9 м, якщо вони ведуть у кухні та санвузли.

Гардеробна кімната призначена для зберігання речей існує два варіанти розташування гардеробної кімнати в помешканні: в передпокої (біля входу) -- в денній зоні та в нічній зоні між власними кімнатами (спальнями) та ванними. У висококомфортному житлі гардеробна кімната може влаштовуватися при кожній власній кімнаті. Гардеробна в передпокої призначена для верхнього вуличного одягу. Гардеробні в нічній зоні служать для зберігання всього одягу: костюмів,

Літні приміщення -- відкриті простори, є додатковим місцем для здійснення таких побутових процесів, як відпочинок,споживання їжі, господарські роботи Можливість перебування на відкритому повітрі зберігає фізичне та психічне здоров'я жителів Площі літніх приміщень нормуються і повинні становити не більше 15% загальної площі помешкання, площа веранди в сільських будинках може бути в межах 20% площі помешкання.В групу літніх приміщень помешкання входять: французькі балкони, відкриті консольні балкони, кутові балкони, балкони-лоджії, лоджії, криті тераси (якщо засклені, то веранди).

А -- літні (відкриті) приміщення житла:

-- французький балкон;-- відкритий консольний балкон;

-- кутовий балкон;-- балкон-лоджія;

-- лоджія;-- тераса (веранда).Б -- необхідні розміри при розташуванні в літніх приміщеннях:-- столів і стільців;-- шезлонга;

-- дитячого ліжка та дитячого візка.

В, Г -- варіанти архітектурного вирішення балконів.

8. Приклади об'ємно-планувальних рішень

8.1 Секційні будинки

Секційні будинки належать до найбільш розповсюджених типівбагатоквартирного житла. Вони прийнятні в будь-яких кліматичних умовах, зручні для планування будь-яких за розміром, особливо, масового типу квартир. Секційні будинки найбільш економічні в будівництві та ефективні при забезпеченні квартир інженерним обладнанням.Особливістю об'ємно-планувальної структури секційного будинку є наявність одного вертикального комунікаційного вузла (вхід, тамбур, сходова клітка, при необхідності ліфт або ліфти) на групу квартир, що входять до складу цієї секції.Секцією багатоповерхового будинку є об'ємно-планувальний елемент, який складається звертикальної комунікації та згрупованих навколо неї житлових чарунок.

Секційні будинки бувають як одно-, так і багатосекційні.



Схеми планів односекційних житлових будинків.

А -- квадратні та прямокутні,

Б -- Т-подібні;

В -- трьохпроменеві;

Г -- хрестоподібні;

Д -- парноблочні; Е -- круглі;

Ж -- складної конфігурації

8.2 Коридорні будинки

Схеми коридорних будинків:

а, б -- зі зміщенням для освітлення та вентиляції, в -- трьохпроменевий, г, д -- прямокутні. 2 -- плани будинку. 3 -- плани квартир коридорного будинку з коридором на кожному поверсі.

Основою планування коридорного будинку служать горизонтальні комунікації -- коридори, вздовж яких розташовують житлові чарунки, як правило, по обидва його боки. Відомо багато різних варіантів розташування коридорів за їх кількістю та місцем у товщі будинку. Коридор може проходити по центру будинку чи із зміщенням зсередини будинку. Коридорні будинки бувають:

· з коридором на кожному поверсі;

· з коридором через поверх;

· з коридором через два (три і навіть чотири) поверхи.

Плани квартир у двох рівнях в коридорному будинку з коридором через поверх.

1 -- використано прийом"перекидки",

2 -- прийом "перехресного планування".



Плани квартир у двох рівнях в коридорному будинку з коридором через два поверхи.

В коридорних будинках горизонтальні комунікації мають вихід щонайменше на двоє сходів. Ширина коридору повинна бути не меншою 1,4 м при його довжині до 40 м і 1,6 м -- понад 40 м.

8.3 Галерейні будинки

В галерейних будинках всі житлові чарунки розташовують уздовж відкритих горизонтальних комунікацій -- галерей, розташованих з однієї сторони будинку .Галерейні будинки, як і коридорні, мають відносно незначну питому вагу вертикальних комунікацій, але менш ефективну порівняно з коридорними.Галерейна структура створює високі санітарно-гігієнічні якості помешкань, котрі всі без винятку отримують двосторонню орієнтацію та наскрізне провітрювання через галерею. Як і коридорні будинки, галерейні мають чітку конструктивну схему.



Галерейні будинки з галереєю на кожному поверсі.

І -- лінійні: а -- прямокутний; б -- галерейно-секційний; в -- зі здвижкою.

II, III -- складні: г -- кутовий; д -- хрестоподібний;е -- трьохпроменевий; ж -- ломаний; з -- спарений;и -- П-подібний; к -- із внутрішнім двором.

9. Формування естетичних характеристик житла

Естетична досконалість житла має глибоке історичне національне та регіональне коріння. Змінювались епохи, типии житла та способи будівництва. Однак людина турбувалась не тільки про утилітарні якості середовища проживання, а й про його красу. Ця естетична потреба залишила глибокий слід у безіменній архітектурі народного житла та в житлових будинках знаних зодчих. В архітектурі житлових будинків більше, ніж в інших ознаках, відбиваються естетичні ідеали,смаки і навіть філософія життя свого часу. Тому житло вважається найбільш значною сферою прояву художньої свідомості як окремої людини, так і суспільства в цілому.

10. Конструктивні системи та будівельні матеріали

Об'ємно-планувальна структура житлового будинку безпосередньо залежить від вибраної конструктивної системи та методу зведення будівлі.

Несучий остов житлового будинку може бути стіновим,каркасним або змішаним (каркасно-стіновим) . Кожен вид несучого остова використовується у різноманітних варіантах, що різняться порядком розташування несучих елементів. Так, стіновий несучий остов реалізується в системах поперечних, повздовжніх і перехресних стін. Свої системи існують і в каркасі; з поперечним чи повздовжнім розташуванням балок, безбалочна система та інші. Нерідко використовується і так званий неповний каркас -- каркасно-стіновий остов.

Усі названі види остовів з їхніми системами розташування несучих елементів використовуються у житлових будинках різної поверховості та різної комунікаційної структури (садибних, секційних, коридорних, галерейних).

Однак у кожного остова та його системи існують свої сфери розповсюдження, де той чи інший із них найбільш раціональний. Каркас, наприклад, особливо характерний для висотних будинків, а також для будівництва в зонах активної сейсмічності та геологічно небезпечних територіях. В інших випадках частіше використовують стінові остови.

Стінові остови з поперечними несучими стінами можуть бути з вузьким (3 -г 4,2 м), широким (4,2 7,2 м) або змішаним кроком; з повздовжнім прогоном (5,1 7,2 м).

Конструктивні особливості несучого остова визначають тектоніку будівлі, а вона, в свою чергу, виражається в об'ємній структурі, в крупній пластиці та деталях фасадів, у компонуванні планів.

У житлових будинках з поперечними несучими стінами є можливість зміщення поверхів та отримання уступів і нависань. Зовнішні стіни в цій конструктивній системі є навісними або самонесучими, що дозволяє вільно вирішувати фасадну складову будівлі.

11. Рішення генерального плану

Житловою територією є земельна ділянка, необхідна для повноцінної життєдіяльності мешканців конкретної житлової одиниці - будинку.

Житлова територія загалом складається із площі забудови житлового будинку; площі озеленения; площі побутових і господарських майданчиків, площі необхідних проїздів та пішохідних доріжок (рис.11.1). Площа озеленення повинна становити не менш як 40% житлової території і не менш як 6 м2 на кожного мешканця. На житловій території повинні бути такі майданчики:

• майданчик для ігор дітей дошкільного та молодшого шкільного віку (із розрахунку 0,7 м2 на мешканця, розміщується не ближче 12 м від вікон житлового будинку);

• майданчик для відпочинку дорослих (0,1 м2, відстань від вікон не менш як 10 м);

• фізкультурний (2,0 м2, 10-40 м залежно від призначення та можливого шуму);

• господарські - для вибивання килимів, чищення меблів тощо (0,3 м2, 20 м);

• для вигулу собак (0,3 м2, 40 м);

• для тимчасового паркування легкових автомашин - з розрахунку 25% від загальної кількості автомашин, що становить зазвичай 150-200 на 1000 мешканців (розміщується не ближче 10 м від будинку при стоянці до 10 автомашин, 15 м - від вікон, 10 м - від торця без вікон при стоянці на 11-50 автомашин). На господарському майданчику має бути влаштований сміттєзбірник. Відстань від сміттєзбірника до будинку - не менш як 40 м, від фізкультурних, ігрових майданчиків, майданчиків відпочинку - 20 м. При цьому відстань від сміттєзбірників і господарських майданчиків до найвіддаленішого входу в будинок не повинна перевищувати 100 м.



Благоустрій житлових територій: А - схема; Б - план житлової групи: 1 - будинок, 2 - сміпезбірник, 3 - майданчик для відпочинку, 4 - дитячий майданчик, 5 - спортивний майданчик, 6 - господарський майданчик, 7- автостоянка, 8 - майданчик для розворотy.

12. Підрахунок техніко-економічних показників

До складу обов'язкових техніко-економічних показників по житловому будинку включають:

а) площу ділянки;

б) площу забудови;

в) поверховість;

г) кількість квартир у будинку, у тому числі;

- однокімнатних;

- двокімнатних і т.д.;

д) площу квартир у будинку;

е) площу літніх приміщень;

ж) загальну площу квартир у будинку;

з) площу вбудованих нежитлових приміщень; и) площу житлового будинку. к) загальний будівельний об'єм.

Площа забудови будинку визначається як площа горизонтального перерізу по зовнішньому обводу будинку на рівні цоколя, включаючи виступаючі частини. Площа під будинком, розташованим на стовпах, а також проїзди під будинком включаються до площі забудови.

Площу квартир визначають як суму площ усіх приміщень квартири за винятком лоджій, балконів, веранд, терас, холодних комор і зовнішніх тамбурів.

Загальну площу квартир визначають як суму площ усіх приміщень квартири), і літніх приміщень, підрахованих із такими знижувальними коефіцієнтами:

- для балконів і терас - 0,3;

- для лоджій - 0,5;

- засклених балконів - 0,8;

- веранд, засклених лоджій і холодних комор - 1,0.

Площу житлового будинку варто визначати як суму площ поверхів будинку, обмірюваних у межах внутрішніх поверхонь зовнішніх стін, а також площ балконів і лоджій.

Площа сходових кліток включається в площу поверху. Площа горищ і господарського підпілля в площу будинку не включається.

Будівельний об'єм житлового будинку визначають як суму будівельного об'єму вище позначки ±0,000 (надземна частина) і нижче цієї позначки (підземна частина).

Будівельний об'єм надземної і підземної частин будинку визначають у межах обмежуючих поверхонь із включенням огороджувальних конструкцій, світлових ліхтарів тощо, починаючи з

позначки чистої підлоги кожної з частин будинку, без урахування проїздів і просторів під будинками на опорах.

Коефіцієнти ефективності будівництва:

К1 = Sжит, м2 / Sзаг, м2

К2 = Vбуд. м3 / Sжит м2

Література

1. ДБН В.2.2-15-2005. Житлові будинки. Основні положення.

2. ДБН В 1.1 -7-2002 «Пожежна безпека об'єктів будівництва». К.; Держбуд України, 2003

3. ДБН 360-92 "Планування і забудова міських і сільських поселень".

4. Архітектурне проектування житла: Навчальний посібник. - К.: ФЕНІКС, 2006.

5. Архитектурное проектирование жилых зданий/ М.В. Лисициан, В.Л. Пашковский, З.В. Петунина и др., Под ред. М.В. Лисициана, Е.С. Пронина - М.: Архитектура-С, 2006

6. Нойферт Э. Строительное проектирование. М.; Стройиздат, 1991

7. Нормали планировочных элементов. Жилые дома. - М.: Стройиздат,

1975

8. Архитектурное проектирование жилых зданий / Под ред. М. В.

Лисициана и Е. С. Пронина. -- М.: Стройиздат, 1990. -- 185 с.

Размещено на Allbest.ru

...