Проект реконструкції прогулянкового парку в місті Миколаїв

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Навчально-науковий інститут лісового та садово-паркового господарства

Курсовий проект

на тему: «Проект реконструкції прогулянкового парку в місті Миколаїв»

Упорядкував студент 3 курсу 2 групи

Тітенко Андрій

Керівник Кушнір А.І.

Київ-2017

Зміст

Вступ

Розділ 1. Характеристика природно-кліматичних умов обєкту досліджень

1.1 Місце розташування обєкту проектування

1.2 Кліматичні та мікрокліматичні умови району досліджень

Розділ 2. Принципи підбору асортименту рослин

2.1 Функціональне зонування садово-паркового обєкту

2.2 Підбір та обґрунтування асортименту рослин для різних видів насаджень

2.3 Розробка дендроплану і робочих креслень

2.4 Агротехніка створення та утримання різних видів насаджень

Розділ 3. Інженерна підготовка території обєкту планування

3.1 Обгрунтування зміни геопластики рельєфу

3.2 Розрахунок картограми земляних робіт

3.3 Влаштування системи освітлення та поливу

4. Інженерне обладнання та облаштування обєкту проектування

4.1 Конструкції різних типів дорожніх покрить

4.2 Малі архітектурні форми

4.3 Конструкції гідротехнічних споруд і обладнання

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Садово-паркове будівництво -- важлива складова в комплексі містобудування та міського господарства і містить різні за ступенем складності питання проектування, будівництва та експлуатації садово-паркових об'єктів, догляду за зеленими насадженнями і їх формування.

Всі конструктивні елементи та влаштування садово-паркового об'єкту поділяють на об'ємні - рослинні угрупування, споруди, малі архітектурні форми та площинні -- газони, майданчики, доріжки, водойми.

Конструктивними елементами об'єкту є:

рослинність -- головний компонент, який включає різні типи садово-паркових насаджень (солітери, групи, алеї, куртини, масиви, гаї дерев, кущів та трав'янистих рослин, а також газони та квітники);

садово-паркові дороги -- стежки, майданчики різного призначення;

малі архітектурні форми - (МАФ) та садово-паркове обладнання: бесідки, альтанки, перголи, триляжі, навіси, урни, лави, освітлювальні прилади, засоби наочної агітації;

інженерні споруди -- водопроводи, системи зрошення, дренажні системи, зливова каналізація, відкриті лотки та канави для відведення дощових і талих вод;

водойми природні та штучні -- ставки, озера, канали, струмки, декоративні басейни та фонтани.

Будівництво садово-паркового об'єкту здійснюється на основі затвердженого проекту та робочої документації, яка розроблена на основі нормативних документів.

Утримання та експлуатація садово-паркового об'єкту складний виробничий процес, який передбачає комплекс робіт з догляду за насадженнями та елементами благоустрою, усунення незначних ушкоджень та деформацій, роботи з догляду за рослинами та поточний ремонт доріг, майданчиків, малих архітектурних форм.

Розділ 1. Характеристика природно-кліматичних умов об'єкту досліджень

1.1 Місце розташування об'єкту проектування

Місто Миколаїв розташоване на лівому березі р. Дністер, за 38 км на південь від обласного центру міста Львова, є адміністративним центром. Територія міста витягнулась з заходу на схід. знаходиться в природній улоговині. рослина проектування дендроплан креслення

Через місто з півночі на південь пролягає автострада міжнародного значення Львів-Стрий-Ужгород-Чоп та Львів-Стрий-Чернівці. Таким чином, економіко-географічне положення м. Миколаєва досить вигідне, що позитивно позначається на його господарському розвитку.

Об'єкт дослідження знаходиться в центральній частині міста Миколаєва і займає площу 2,4 га.

1.2 Кліматичні та мікрокліматичні умови району досліджень

Клімат. Клімат Миколаївського району відповідно до його географічного положення є помірно-вологий, перехідний від морського помірного до помірно континентального. Протягом року переважає помірне морське повітря з Атлантики, яке приносить взимку відлиги, хмарність і снігопади, а влітку -- прохолоду й рясні дощі. Іноді проникають арктичні повітряні маси. Взимку вони викликають ясну морозну погоду, а влітку й восени -- прохолодну з опадами.

Сумарна сонячна радіація за рік становить 93 ккал/см2, ефективне випромінювання-23 ккал/см2, а радіаційний баланс-4о ккал/см2.

Середньорічна температура +7,9 С. Абсолютний мінімум -- 32,2 С, а абсолютний максимум -- +37 С. Середньомісячні температури коливаються від -3,8 С в січні до +18,4 С у липні. Опадів випадає 650?700 мм на рік, з них у зимовий період -- 150 мм (11%). Найбільше число опадів випадає у липні, серпні й вересні - по 83,1 мм (44%). Літом опади випадають у вигляді зливових дощів, які сильно впливають на режим рік. Річні й місячні суми опадів часто коливаються. Сніговий покрив на території району дуже нестійкий. Більш-менш стабільний він у другій половині листопада та сходить в середині березня. Проте в цьому проміжку часу внаслідок частих відлиг висота снігового покриву часто зменшується. Бувають дні, що сніговий покрив зовсім зникає, а потім знову поновлюється. Висота снігового покриву в середньому 10 -12 см, інколи 25?40см.

Насичені вологою повітряні маси переносяться західними й південно-західними вітрами, які переважають протягом року. Рідше вітри дмуть із півдня, півночі й сходу. На напрям вітрів у значній мірі впливають Карпатські гори.

Середня швидкість вітрів 6,8?10,8 м/с. Абсолютна вологість повітря досягає свого максимуму наприкінці липня.

У районі добре виражені пори року із певними ознаками вітрового режиму, ходу температури, кількості опадів, хмарності, умовами для сільськогосподарських робіт.

Довго тривалість періоду з температурою вище +5 С складає 205?210 днів, а з температурою вище +10 С -- 135?160 днів. Без морозний період триває 150?160 днів. Середні дати перших осінніх приморозків найбільш припадають на першу декаду жовтня, а найбільш ранні - на другу декаду вересня.

Глибина промерзання грунту: максимальна -- 61?70 см, мінімальна -- 25 см, середня -- 38 см.

Достатня кількість годин сонячного тепла, відсутність різкого перепаду температур повітря, а також невелика річна амплітуда температур, відсутність сильних вітрів протягом року сприяють вирощуванню сільськогосподарських культур та використання території району як зони відпочинку.

Рельєф. У геоморфологічному відношенні територія Миколаївського району ділиться рікою Дністер на лівобережну частину -- горбисте Опісля та правобережну -- рівнинне Передкарпаття.

Опісля являє собою частину Львівського плато з абсолютними висотами в межах району 340?405 метрів, яке характеризується розчленованим рельєфом, наявністю горбистих гряд, розмежованих широкими долинами річок.

На площинах розвитку пісковиків схили ступінчасті, а там, де виходять на поверхню піски -- пологі.

У західній частині горби круто обриваються в заплаву р. Зубри. Передкарпаття являє собою рівнину, частина якої заболочена й часто заливається весняно-літніми водами внаслідок повеней і паводків. Рівнинне Передкарпаття на південному заході обмежене різким уступом -- смугою передгір'я Карпат. Абсолютні висоти поверхні рельєфу тут коливаються від 240 до 300 метрів.

Північна частина в значній мірі розчленована ерозією річкових долин. Форми рельєфу мають характер плоско вершинних горбів, витягнутих у широтному напрямі. В деяких місцях низовини плавним переходом з'єднуються з платформенними височинами.

Рельєф району не становить труднощів для розвитку сільського господарства, прокладання транспортних шляхів. Територія району рівнинна. Це сприяє будівництву промислових підприємств, сільськогосподарських приміщень, житлових будинків тощо.

Територія міста Миколаєва витягнута з заходу на схід і розташована у природній улоговині, яка утворена текучими водами.

Геологічна будова. На території Миколаївського району з північного заходу на південний схід простягається дві геологічні структури: південно-західна окраїна Східно-Європейської платформи та Перед карпатський прогин.

У геологічній будові району характерні верхньокрейдяні, верхньо -- і середньоміоценові та четвертинні відклади. Відклади верхньокрейдяного віку представлені ясно-сірими мергелями, які перекриті зеленуватими глауконітовими пісковиками та кремовими мергелями, а верхньо -- і середньо міоценові - глинами, пісковиками та вапняками.

Потужність товщі глауконітових пісків 25?30 метрів. Верхня частина міоцену -- тридцятиметровий шар вапняку, який покритий сірими глинами з прошарком пісковиків. Потужність глин від 8 до 10 метрів.

Четвертинні відклади представлені комплексом елювіальних, озерно-елювіальних і делювіальних відкладів. Елювій, який складається із щебеню і пісковиків, лежить шаром від 1,2 до 2 м на Корінних породах міоцену.

Озерно-алювіальні відклади розповсюджені в долинах річок і представлені сіро-голубими глинами, пісками й галечниками. Сучасний алювій складає заплавні тераси річок та представлений пісками, супісками та суглинками потужністю від 2 до 6 метрів.

Гідрологічна характеристика. Внутрішні води району представлені річкою Дністер та її притоками: Щирок, Зубра, Верещиця, Летнянка. Нежухівка, Бредниця, Колодниця, Іловець. Річки, які протікають через територію району, належать до басейну Чорного моря. Долини рік переважно заболочені, їх осушують меліоративними системами.

Усі річки живляться за рахунок атмосферних опадів і підземних вод, що виходять на поверхню у вигляді джерел.

Замерзають річки вкінці грудня, льодохід починається на початку березня. Бувають весняні, літньо-осінні паводки, які повторюються декілька разів у рік після випадання великої кількості опадів. Під льодом ріки бувають 2?3 місяці. Товщина льоду -- 12?55 см. Річкові долини мають широкі заплави та озеро видні розширення.

Ставки мають різну площу -- від 1,0 до 5,4 га. Підземні води в районі та їх запаси тісно пов'язані з геологічною будовою, літологічним складом порід, фізико-географічними особливостям.

Підземні води приурочені до відкладів четвертинного, третинного мезозойського й палеозойського періодів. Водоносні горизонти палеозою та мезозою залягають на великій глибині, мають переважно підвищену мінералізацію. Води четвертинних відкладів поширені в обмеженій кількості. Водоносним шаром є алювій терас річкових долин. Високе залягання ґрунтових вод часто сприяє заболоченню. Глибина залягання ґрунтових вод коливається в межах 0,5?2м.

Живлення верхньотортонського водоносного горизонту відбувається за рахунок інфільтрації атмосферних опадів, а також за рахунок водоносного горизонту нижньотортонських відкладів.

Водоносний горизонт нижньотортонських відкладів приурочений до вапняків, пісковиків і пісків. Це води переважно гідрокарбонатного-кальцієвого типу.

Грунти та земельні ресурси. Ґрунтовий покрив є різноманітним, що зумовлено умовами рельєфу, зволоженням і мозаїчністю материнських порід. Ґрунтоутворюючими породами є мергелі, вапняки, суглинки, пісковики, піски. На території району поширені такі основні типи грунтів: дерново-підзолисті, дерново-глеєві, сірі опідзолені й опідзолені чорноземи, торфоболотні, лучні, лучно-болотні та торфовища.

Дерново-підзолисті, піщані, глинисто-піщані складають основний фонд орних земель. Ці грунти поширені на понижених рівнинних ділянках з неглибоким заляганням ґрунтових вод. Вони характеризуються низькою природною родючістю, мають мало гумусу, кислі, орний шар невеликий. Грунти цього типу використовуються під посіви сільськогосподарських культур та під сінокоси.

Дерново-глеєві грунти займають територію терас Дністра і Зубри. Вони сформувались на алювіальних-делювіальних суглинисто-піщаних відкладах. Глибина оглеєння коливається від 30 до 100 см.

Сірі опідзолені грунти в основному використовуються під кормові угіддя. Поширені вони в заплаві річки Нежухівки. Кормові угіддя на даних грунтах у дощові періоди настільки перезволожуються, що вимокає вся рослинність.

Світло-сірі, сірі та темно-сірі опідзолені грунти, які займають значну площу району, поширені на підвищених елементах рельєфу. Вони легко піддаються змиву. Ці грунти потребують мінеральних та органічних добрив, а також вапнування.

Чорноземи опідзолені поширені на півдні району, мають стійку структуру.

Лучні, лучно-болотні, торфово-болотні та торфовища поширені на понижених елементах рельєфу в умовах підвищення рівня грунтових вод.

Низинні торфовища розвинулись в умовах надмірного зволоження під пологом болотної рослинності. По мірі розвитку торфовищ їх верхній шар поступово мінералізується, торфовища у верхньому шарі добре гумусовані.

Рослинний світ. Територія району знаходиться на межі природних зон мішаних і широколистяних лісів, а те, що ліси трапляються не на всій площі, є наслідком діяльності людини (вирубування, випалювання). Ліси займають площу понад 16?925 га, в тому числі 3350 га експлуатаційних. Ліси представлені широколистяними, хвойними й мішаними угрупуваннями. Основними лісоутворюючими породами є дуб, бук. Крім цих порід росте ялина, сосна, вільха, осика, клен, липа, явір, ясен, береза, верба, в'яз, які не мають експлуатаційного значення. Велику шкоду лісам завдають надмірні вирубки, які перевищують розрахункову лісосіку. Внаслідок чого тільки невелика частина лісів є пристигаючи ми, інші - молодняки та середнього віку, а понад 500 га потребує відновлення.

Територія, яка знаходиться під лісами, складає 6,7% від загальної площі району.

У підліску ростуть кущі ліщини, шипшини, ожини, барбарису, бузини чорної, вовчі ягоди, глоду звичайного, малини, терну.

На луках ростуть злаки (костриця, стоколос, тимофіївка, тонконіг), вологолюбне різнотрав'я (осока волосиста, копитняк, подорожник, барвінок, вороняче око), а також кульбаба конюшина, дзвоники, звіробій, конвалія, чебрець, суниці лісові та інші.

Болотна рослинність представлена сфагновим мохом, мохом зозулин льон, злаковими, осокою, очеретом, хвощем, росичкою.

Росте багато декоративних і екзотичних порід, які акліматизувались.

Розділ 2. Принципи підбору асортименту рослин

2.1 Функціональне зонування садово-паркового обєкту

Під час ландшафтного оформлення врахувалися такі принципи:

-біологічний принцип -- базується на виборі рослин орієнтуються на вимоги до освітленості, вологості ґрунту й повітря, механічному складу, поживності й кислотності ґрунтів.

-фізіономічній- в основу цього принципу покладено гармонійність подібність зовнішнього вигляду, форми, текстури та кольору.

-екологічний -- вчення про зв'язок рослин з навколишнім середовищем. Згідно з цим вченням кожна рослинна форма є відбитком тих географічних і кліматичних умов, в яких формується даний вид. Диференціація життєвих форм тісно пов'язана з диференціацією життєвих умов.

-систематичний- рослини, що належать до одного роду, мають багато спільного у формі крони, характері розгалуження, формі стовбура, фактурі і забарвленні кори. Сполучення у спільних посадках дерев різних видів одного і того ж роду підкреслюють загальну форму, властиву цьому роду.

2.2 Підбір та обґрунтування асортименту рослин для різних видів насаджень

Зелені насадження відіграють важливу роль у формуванні середовища міста, надають індивідуальні, своєрідні риси, підкреслюють, виявляють найбільш цінні будівлі, споруди, пам'ятники, сприяють покращенню мікроклімату та санітарно-гігієнічних умов: сповільнюють швидкість вітру, затримують пил і аерозолі, поглинають газові домішки з повітря, зменшують силу звукових хвиль. Виконуючи екологічні функції, зелені насадження урбанізованих територій як складові ландшафтної архітектури покликані створювати природне пейзажне середовище.

Парки повинні бути найбільш красивими місцями відпочинку в міських умовах, які повинні виконувати як естетичні функції так і санітарно-гігієнічні, покращуючи екологічний стан урбанізованих територій. Рослинний матеріал становить основу садово-паркових композицій, є надзвичайно активним емоційно-психологічним фактором, який повинен враховувати архітектор чи озеленювач.

Асортимент деревних рослин розроблений за принципом стійкості видів до міських умов, де здійснюється комплексний вплив негативних факторів на рослини (ущільнення ґрунту, дефіцит вологи, підвищення температури повітря, дія забруднюючих речовин і важких металів). До складу зелених насаджень даного об'єкту відносяться види хвойних деревних рослин (ялина звичайна, ялина колюча, ялина канадська, туя західна, біота східна), серед яких найбільш розповсюджена ялина звичайна. Серед листяних деревних рослин найбільш поширені тополя, дуб звичайний, береза повисла, робінія псевдоакація. Також тут зустрічаються липа широколиста, клен гостролистий, клен ясенелистий, горобина звичайна, гіркокаштан звичайний, верба біла, в'яз гладенький, кизил звичайний, гледичія три колючкова, і багато інших рослин.

Для озеленення міського парку площею в 2,1 га я підібрав деякий асортимент посадкового матеріалу.(Таб. 1).

ВІДОМІСТЬ РОЗРАХУНКУ КІЛЬКОСТІ САДИВНОГО МАТЕРІАЛУ
№ п\п	Назва рослини	Нормативи	Кількість , шт.	Площа живлення по виду, м2	Загальна площа живлення, м2
		Площа живлення однієї рослини, м2	Віддалі між рослинами, м
	Українська	Латинська
1	Ялина звичайна	Picea abies L.	20	4	39	780	780
2	Туя західна	Thuja occidentalis L.	10	2	55	550	550
3	Береза повисла	Betula pendula Roth.	10	3	87	870	870
4	Вільха чорна	Alnus glutinosa L.	10	3	5	50	50
5	Горіх грецький	Juglans regia L.	10	3	24	240	240
6	Гортензія садова	Hydrangea macrophylla L.	1	0,5	8	8	8
7	Клен гостролистий	Acer platanoides L.	15	10	43	645	645
8	Каштан кінський	Aesculus hippocastanum L	20	10	14	280	280
Всього:
Дерев	253	3135	3135
Кущів	8	8	8

2.3 Розробка дендроплану і робочих креслень

Дендроплан, по суті - це креслення певного масштабу, на якому схематично зображено будинок і всі наявні або заплановані споруди, межі функціональних сегментів саду, доріжки і рослини. Потрібно врахувати, що поодинокі рослини зображені у вигляді кола, а групові посадки у вигляді овалу або іншої геометричної форми, якої вони будуть відповідати на момент максимального зростання. Взагалі, колір і величина умовного позначення рослин показують розмір крони дорослої рослини і забарвлення його листя чи квітів. Багатостовбурні види рослин зображуються як одноствольні. Однорічні рослини зображуються повністю замальованим кружечком, як рослини, що підлягають видаленню в кінці року. Наполовину замальованим кружечком позначаються рослини, які згодом підлягають заміні або пересадці. Якщо на момент складання дендроплану на присадибній ділянці вже є дерева, чагарники або квіти, то вони на підставі домовленості між замовником і виконавцем зазначаються на кресленні як ті , що підлягають видаленню або вписуються у загальну схему саду. Біля кожної рослини прописуються літерні коди, які означають назву породи чи сорту в скороченому вигляді і цифрова дріб. Чисельник являє собою номер елемента в асортиментній відомості, а знаменник - необхідна кількість.Розробка дендроплану виконується з урахуванням рельєфу ділянки, складу ґрунту, кліматичних умов. Так як сад складається з декількох видів рослин, враховуються і фітоценози - сформовані природні рослинні співтовариства, в яких рослини не конкурують один з одним. Інакше уникнути масової загибелі рослин із-за загальних захворювань, або з-за придушення їх одне іншому не вдасться. При складанні груп рослин враховується їх тіньовитривалість і обсяг максимально розвиненою кореневої системи. Розбивочне креслення на планування призначене для будівельної бригади, яка виконує роботи на ділянці. На нього наносяться усі доріжки, майданчики, підпорні стінки, бесідки, перголи, рокарій, водойми та інші споруди. Прив'язка здійснюється до існуючих споруд, огорожі, групам існуючих насаджень.

Розбивочне креслення

Посадкове креслення необхідно озеленювачам. Воно слугує для прив'язки в натурі місць посадок дерев, кущів, квітів та висіву газонних трав.

2.4 Агротехніка створення та утримання різних видів насаджень

Посадку листяних та хвойних дерев і кущів здійснюють навесні та восени. Проте сучасна агротехніка дає змогу проводити посадки також взимку і влітку. Порушення технології посадки у багатьох випадках є причиною недовговічності, низької декоративності, захворювань, загибелі рослин. Тому важливо чітко виконувати рекомендації щодо здійснення посадок.

Перед посадкою у зазначених проектом місцях викопують ями, котловани, траншеї. Ями готують таких розмірів, щоб у них вільно розміщувалася коренева система. Середня глибина ями для дерев становить 70-120 см, для кущів - 30-70 см. Якщо необхідно (залежить від виду), на дні ями влаштовують дренаж та насипають родючий субстрат із добривами.

Саджанець з розправленим корінням опускають у яму, поступово засипають коріння грунтом так, щоб заповнювались пустоти між ним. Поступово ущільнюють насипаний грунт ногою. Коренева шийка після посадки дерева (куща) має бути на 2-3 см вище рівня ями, оскільки після поливу грунт осідає разом з рослиною. Навколо ями формують лунку. Полив здійснюють до того моменту, поки не припиниться вбирання води грунтом. Посаджені дерева підвязують до кілків.

Догляд за грунтом полягає передусім у підтримці оптимальної морфологічної структури шляхом його спушування у пристовбурних ділянках. До основних робіт з догляду за рослинами у перший період після посадки належать: рихлення і притінення лунки з метою запобігання пересихання коріння, полив, обрізка гілок з метою формування крони, усунення пошкоджених частин рослин, підвязка дерев, удобрення, систематичне обкопування дерев та кущів. Інтенсивність догляду залежить від типу об'єкту, росту і видового складу дерев, кущів і ліан.

Необхідно слідкувати за режимом поливу. У літній період, коли відсутні дощі та спекотно, потрібно здійснювати додатковий полив дерев та кущів. Також важливо проводити у такі періоди освіжувальні поливи крон з метою змиття пилу з листя та запобігання його перегріву. Це проводять 4-5 разів для листяних та 8-10 разів для хвойних рослин за сезон у ранкові чи вечірні години.

Потрібно вчасно здійснювати лікування ран, особливо, на деревах, оскільки механічні пошкодження загрожують ураженням рослини цвілевими грибами і бактеріями, що спричиняють утворення дупел. Механічні пошкодження кори і деревини стовбура або гілок дерев необхідно зачистити ножем до здорового місця та змастити садовою замазкою.

Успіх вирощування декоративних рослин значною мірою визначається правильністю їхнього обрізування, яке поділяється на формуюче, санітарне та омолоджуюче. Періодично потрібно проводити омолоджувальне обрізування, особливо кущів та ліан, а протягом вегетаційного періоду - санітарне.

Ділянки призначені для створення газону спочатку очищують від сміття та каміння. Потім розпушують грунт на глибину 20-25 см та вносять органічні та мінеральні добрива. Поверхню грунту розрівнюють за допомогою граблів, надаючи поверхні ухил близько 0,5% від центру до країв ділянки.

Через 5-10 днів після підготовки грунту, коли розпушений грунт осів та видалені всі буряни, проводять посів насіння. Його проводять у безвітряну погоду по взаємно-перпендикулярним напрямкам. Брівки газонів засівають густіше, ніж інші частини ділянки. Після посіву насіння загортають граблями на глибину до 2 см, а потім всю поверхню газону коткують за допомогою котка вагою 50-75 кг. Якщо грунт сухий, то проводять його полив за два дні до посіву та через два дні після нього.

Догляд за газоном включає: полив, стрижку, боротьбу з бурянами, прочісування, проколювання, підживлення, підсівання.

Особливу загрозу для майбутнього або вже створеного газону завдають буряни (кульбаба, щавель, суріпиця, подорожник, полинь, грицики, пирій). Особливо небезпечна конюшина лучна, яка проявляє себе як агресор по відношенню до злакових трав.

Розділ 3. Інженерна підготовка території обєкту планування

3.1 Обгрунтування зміни геопластики рельєфу

Поряд з водними пристроями велику роль у формуванні ландшафтних об'єктів грає рельєф, особливо геопластика. Геопластика -- одне з найбільш перспективних напрямків в ландшафтній архітектурі. Являє собою, по суті, різновид вертикального планування, яка більшою мірою вирішує архітектурно-художні завданння.

Сучасна техніка дозволяє створити практично будь-який рельєф. Під цим терміном розуміють пластичну обробку поверхні землі. В якості основних засобів формування геопластіки рельєфу використовують відкоси, підпірні стінки, сходи, пандуси, земляні насипи, вали, пагорби. Геопластика у формуванні ландшафтних об'єктів виконує дві основні функції: захисну і просторово-організуючу. Формування лан-ландшафтної просторів здійснюється найчастіше з суміщенням і взаємопроникненням цих функцій. Їх розмежування досить умовно і використовується як метод виявлення можливостей пластичного моделювання рельєфу в ландшафтному проектуванні. Захисна функція виражається у створенні терас, укосів, насипів, пагорбів, що дозволяють відокремити візуально будь-який простір від оточення, захистити його від шуму магістралей, а також від проникнення пилу, знизити швидкість руху вітру, тобто сприяти створенню сприятливого мікроклімату. Названі елементи геопластіки можуть також захистити житлові двори від шуму дитячих рекреаційних майданчиків. Але особливо велика роль просторово-організуючої функції геопластіки у формуванні різноманітних ландшафтних об'єктів. Пластичні форми землі, володіючи просторово-організуючими властивостями, можуть використовуватися при формуванні різних просторів, позначаючи і обмежуючи територію. Насипу і пагорби мальовничих обрисів, що обмежують водні пристрої, виділяють їх на будь-якій території або утворюють ідентифікаційні простору для різних цілей, створюють запо-міна образ. Макрорельефная форма, пагорби, насипу, укоси, підпірні стінки, кратери, каньйони найкращим чином здійснюють зонування будь-якої території, створюючи затишні замкнуті простору різного функціонального призначення. Елементи геопластіки -- пагорби, пересічений рельєф -- можуть використовуватися для створення рекреаційних приміщень. Особливо доцільно використання таких прийомів у природному середовищі. Клуби природи, різноманітні кафе можуть бути вмонтовані «в рельєф з оригінальною архітектурою, яка залучає людей відпочивати. Пластичні форми бетонних стін, засипаних землею, дозволяють створити різноманітні у функціональному відношенні приміщення. Пластичні можливості геопластіки дають можливість створити літні амфітеатри для театральних вистав та здійснення художньо-освітньої діяльності. У цих цілях можуть використовуватися схили рельєфу, що оточують великі поляни. Укоси в цьому випадку, навіть без обладнання, покриті тільки лише зеленою травою, є прекрасним амфітеатром для глядачів. Вони можуть бути обладнані сидіннями і знімним тентовим покриттям. Слід зазначити, що існують найрізноманітніші прийоми формування геопластіки, але умовно можна виділити чотири: -Збереження природних форм рельєфу; -Імітація зустрічаються в природі форм рельєфу; -Створення підкреслено геометричних, регулярних або абстрактних форм; -Функціональна (утилітарна) організація рельєфу. Ці приклади найбільш часто зустрічаються у формуванні різних об'єктів ландшафтного дизайну. Велике значення у всіх прийомах приділяється характером створюваної поверхні і особливостям сприйняття всього простору або обсягу, органічному поєднанню з природним середовищем. Геопластика дозволяє включати в свою планувальну структуру печери, гроти -- елементи, що створюють несподівані композиційні ефекти. Моделювання рельєфу передбачає ретельне опрацювання деталей -- сходів, пандусів, укосів, підпірних стінок та ін. Сходи -- найбільш поширений функціональний елемент обробки рельєфу. Вони відіграють важливу роль у композиції простору. Ландшафтний дизайнер не тільки визначає при проектуванні місце розміщення сходів -- в суворій відповідності з напрямком та інтенсивністю руху пішоходів, а й ретельно опрацьовує форму ступенів, ритм, число в марші, можливе чергування з підпірними стінками, пандусами і невеликими майданчиками.

3.2 Розрахунок картограми земляних робіт

Об'єм земляних робіт розраховується для визначення їх вартості, вибору методів і засобів виробництва робіт, а також встановлення кількості потрібного для планувальних робіт ґрунту або ж його надлишків. При нестачі або надлишку ґрунту в першу чергу слід враховувати найближчі будівельні об'єкти, з яких можна отримати або де можна використовувати надлишок ґрунту для підсипання території. При нестачі необхідної кількості грунта поблизу того, що будується або що є ґрунти не відповідають будівельним вимогам, передбачають отримувати їх з кар'єрів. Якщо надлишок ґрунту не можна використовувати на перепланування території, його вивозять на сміття.

Найбільшою складовою вартості земляних робіт є транспортні витрати. Таким чином, вертикальне планування краще вести із розрахунком мінімальних переміщень земляних мас, щоб про єми насипів й виїмки на окремих ділянках збалансувались, а земляні роботи виконувались із використанням землекопаючих транспортних машин без перевантажувальних робіт.

При проектуванні вертикального планування парку в використовуємо метод горизонталей. Про єм земляних робіт розраховують по ділянках, на котрі розбивають проектуючу територію. Для потрібно накреслити сітку квадратів зі сторонами, рівними 20м. На цій сітці проектують картограму земляних робіт. Картограмму виконують зазвичай до того ж масштабі, в якому розроблений план вертикального планування. Для побудови картограми у кутах квадратів виписують чорні та червоні позначки (існуючі й проектуючі), що знаходяться за відмітками на плані методом інтерполяції. Чорні позначки вписують внизу, праворуч від розглянутих точок.

а червоні вгорі. Робочі позначки, тобто різниця між червоними й чорними відмітками, що характеризують про єм насипу (зі знаком «+») чи виїмки (зі знаком «-»).

3.3 Влаштування системи освітлення та поливу

У сучасних парках для зрошення газонів використовують системи автоматичного зрошення способом дощування. Ця система дозволяє економно використовувати воду, якісно й рівномірно зрошувати рослини. Автоматичний пристрій для зрошення включає програматор блок управління, який дозволяє визначати годину та тривалість зрошення, дозу й зону зрошення; фільтри очищують воду від сторонніх примісей; насос забезпечує тиск в системі від 5до 7 атмосфер, електромагнітні клапани почергово відкривають на певний проміжок години крани на певній зоні зрошення; сурми пластикові сурми забезпечують подачу води від ємності із водою до місця дощування; форсунки забезпечують розпилення води у певному напрямку, ротори забезпечують розпилення води под певним кутом; крапельниці використовуються для організації крапельного зрошення под деревами та кущами. як правило ділянку розбивають на зони, котрі зрошуються почергово. Важливо правильно розрахувати систему зрошення, щоб забезпечити ефективного зрошення усієї територї.

Переваг автоматичного поливу в порівнянні із іншими видами поливу значні:

Економія години (газон вимагає величезної кількості води, тому якщо невелику ділянку ще реально полити з шланга, то, на ділянках площею понад 10 соток просто нереально здійснити потрібен полив, бо він позиці понад 5 часів на день; говорити про рівномірність такого поливу взагалі не доводитися).

. Економія води (а відповідно й грошових ресурсів; на багатьох ділянках вода уже платна. Надалі вода якщо лише дорожчати й вільний доступ до неї якщо обмежуватися).

. Рослини отримують необхідну кількість опадів. Система розраховується виходячи із насаджень й норм опадів їм.

. Відсутність людського чинника. Випадки, коли у найспекотніші літні дні садівники хворіють чи господарі їдуть у відпустку.Тільки професійні системи поливу повністю позбавляють господаря від участі в поливі: не потрібно турбуватися про вмикання й вимикання системи.

Своєчасний полив (уже для всіх відома істина, що полив винен відбуватися вночі. Рослина має поливатися не так на пекучому сонці, щоб не отримати опіки).

Рівномірність поливу (особливо нерівномірний полив помітний на зеленому газоні. Колі через кілька тижнів поливу дуже помітними стають бурі плями, ділянки, на котрі вода потрапляла менше, й яскраво зелені, що знаходяться ближче до водяних колонок чи котрі було б «зручніше» поливати. У результаті виходить НЕ довгоочікуваний яскравий зелений газон, а килим різнокольорових плям.).

Естетика процесу (немає постійно присутніх на ділянці шлангів чи садівників), в літній годину полив здійснюється шкірного дня.

Досить легке сервісне обслуговування (продування системи стислим повітрям взимку.

Проектування систем автоматичного зрошення ? це найвідповідальніший момент, под годину якого необхідно враховувати безліч різноманітних факторів, що суттєво впливають на ефективність роботи системи автоматичного зрошення. Розумно спроектована та технічно правильно змонтована система автоматичного зрошення сприяє оптимальному розвитку рослинності в період вегетації, сприяє максимальну декоративності зелених насаджень, збільшує період цвітіння, сприяє утворенню щільної дернини та насиченого зеленого фону газону.

Кожна нова система автоматичного зрошення проектується та монтується паралельно із ландшафтним проектуванням та висаджуванням рослинності у відповідності до особливостей архітектурно-ландшафтних композицій, мережі доріжок, тротуарів, інших елементів мощення, а також будівельних споруд.

Для початку розробки проектної документації вкрай необхідно матір такі дані та характеристики:

Точний генеральний план ділянки із відображенням рельєфу та закладними трубами под доріжками (якщо такі передбачені).

Дендроплан та посадкові креслення. План вертикального озеленення

Ґрунтові умови із детальною характеристикою поверхневих й підґрунтових слоїв.

Показники фізичного стану ґрунтів.

Схема та принцип роботи дренажної системи.

Дані про джерела водопостачання:

свердловина (дебіт, тиск, характеристики встановленого обладнання, комплексний аналіз води);

місцева мережа водопостачання (потужність м3/рік., тиск bar в години пік інтенсивного використання водопроводу, комплексний аналізводи);

природне водоймище (характеристика берега, висота від дзеркала води до рівня зрошуваної майданчика, глибина водоймища на відстані 1, 2, 4 м. від берега, стан дна водоймища (мул, пісок й т.п.), наявність плаваючих фізичних часточок та коплексний аналіз води, присутність руху річкового транспорту);

інше джерело водопостачання.

Бажаний метод управління системою поливу ручний, автоматичний (кількість запусків на добу), автоматичний із можливістю дистанційного керування (радіус м.), автоматичний із можливістю управління та контролю за допомогою модемних інтерфейсів, автоматичне корегування опадів за допомогою погодних станцій.

Місце знаходження насосного обладнання та системи дозування розчинних добрив (якщо встановлюється).

Місце розташування електроживлення, потужність ___ У, ___ кВт.

Місце встановлення проміжної накопичувальної місткості (якщо передбачене).

Місце встановлення контролера та іншого обладнання із управління та використання води.

Присутність на ділянці садових гідрантів, бажана відстань між ними.3.9 Схеми влаштування системи освітлення

Світильники - це садово-паркові споруди, котрі використовуються для освітлення садово-паркового про єкту, про єднані в до системи декількох видів джерел світла.

Система освітлення ділянки

Системи освітлення ділянки несуть як практичну (освітлення доріжок, майданчиків, в'їзду, охоронне освітлення) функцію, то й декоративну (освітлення квітників, альпінарію, водоймища й т.д.).

При проектуванні дизайнер передбачає, котрі куточки парку краще виділити, як ефектніше зробити підсвічування водоймища, визначає місця для шкірного світильника, в залежності від його функції й загального задуму. Вдале ландшафтне освітлення додає парку незвичайну красу.

Для кожної частини ділянки, із огляду на його функціональне призначення, підбирається певний вид світильника:

Для чергового освітлення ліхтарі повинні стояти на високих опорах при в«їзді на ділянку та вздовж периметру. Систему вмикання цих світильників використовують, зазвичай, автоматичну, комплектуючи її сутінковим датчиком (включає освітлення при настанні темряви), а також датчиком руху (спрацьовує при появі рухомих об»єктів);

Для освітлення доріжок й стежин використовують світильники висотою 1,0 м. Дуже ефектно виглядає підсвітка, що позначає контури доріжки. Це можуть бути світильники вбудовані в бруківку, півметрові стовпчики-болларди, бруківка що світиться (Брик);

Для освітлення парадного входу, майданчиків, зон відпочинку , а також уздовж доріжок зазвичай використовують високі ліхтарі, висотою не менше 2,0 м;

Для освітлення рослин й малих архітектурних форм використовується декоративне підсвічування. Це можуть бути як невеликі точкові світильники, підсвічування знизу, то й прожекторна підсвітка крупномірів та інших окремих об'єктів великого розміру, що вигідно подчеркивает фактуру.

Для підсвічування водоймищ, каскадів, струмків та фонтанів використовуються підводні прожектори, плаваючі світильники, точкові світильники. Ця система освітлення абсолютно безпечна, оскільки живитися від мережі із напругою 12 вольт.

Розділ 4. Інженерне обладнання та облаштування обєкту проектування

4.1 Конструкції різних типів дорожніх покрить

Дорожня мережа парку, а саме використані дороги, доріжки, штрихи повинні забезпечувати зручний зв'язок входів до садка із всіма його функціональними зонами й окремими про єктами у яких. При організації дорожньої мережі необхідно враховувати призначення й розміри парку, особливості ландшафтної й планувальної ситуації. Рекомендовано в загальном балансі територї парку дороги повинні складати 2-4%. Відносна протяжність доріг 50-100м/га.

Головна пішохідна дорога розрахована із пропускної здатності не понад 300люд./год, що забезпечує комфортність й неприривність руху

Дорожнє покриття винне бути достатньо міцним, довговічним, водонепроникним. До дорожнім покриттям пред'являються вимоги індустріалізації й механізації виробництва робіт, санітарно-гігієнічні вимоги експлуатації та збирання (беспильность, безшумність при русі транспорту, можливість механізованого збирання).

При виборі типу дорожнього покриття необхідно враховувати його призначення, економічну доцільність, можливості промисловості, а при виборі конструкції властивості грунту.

Найбільш поширеним виглядом дорожнього покриття до недавнього години вважалися асфальтові. Однак останнім годиною более прогресивним й економічним виглядом вважаються збірні покриття. Вони найбільш індустріально, декоративні, відповідають вимогам ландшафтного дизайну в плані різноманітності типорозмірів, форм, фактури, кольору; при необхідності ремонту їхнього можна розібрати, не пошкодивши, та будуть використані знову . Алі застосування того чи іншого типу плиток повинне бути об'єктивно виправдане.

4.2 Малі архітектурні форми

Після завершення всіх робіт вертикального планування, потрібно використати різноманітні деталі малих архітектурних форм, а саме: паркові східці, підпірна стінка, огорожі, альтанка, пергола, паркові павільйони, монументальна й паркова скульптура.

Відкриті садово-паркові східці ? спеціальна спору да для переходу із одного рівня рельєфу на інший. як правило, східці влаштовують за ухилів поверхні територї понад 90 ‰. Східці відіграють як утилітарну, то й архітектурно-художню роль у парковому ландшафті.

Підпірні стінки ? це споруди , котрі влаштовують на перепадах рельєфу із метою поєднання однієї ділянки із іншою. Підпірні стінки за вмілого проектування та розміщення можуть чітко організувати простір, визначити між композиційних ділянок, завершити цікаву перспективу, посилити масштабне сприйняття й створити закінчені ландшафтні композиції.

Огорожі використовують для ізоляції відвідувачів від хаотичного руху по обєкту озеленення. Вони захишають квітники та газони від витоптування.

Альтанка (італ. alt «високий»; підлогу. Altanka «відкрита тераса») -- спочатку так називали великі балкони, потім так почали називати майданчики, виступи та бесідки, звідки можна насолоджуватися оточуючим краєвидом, пейзажем.

Пергола (італ. pergola) - садово-паркова споруда у вигляді арки, галереї, навісу, котра перекриває частину майданчика на якому розміщують місця відпочинку чи садову прогулянкову доріжку. Перголи це ажурні конструкції із ряду поставлених одна над одною арок, решіток, рам чи парних стовпів, перев язаних зверху деревяною обрешіткою.

Паркові (малі) павільйони призначені для сезонного чи цілорічного обслуговування садово-паркових про єктів. До них відносяться кіоски, у тому числі квіткові, літні кафе, буфети, павільйони для настольних та комп ютерних ігор тощо.

Монументальна скульптура особливий вид оформлення садів й парків, органічно вписується в ансамбль пам ятника.

Паркова скульптура камерний елемент якої небуть ділянки парку чи парку. Найкращим тлом для паркової скульптури є фон із газону, пишний килим квітуючих рослин, а задній план із дерев та кущів.3.12 Розрахунок конструкції гідротехнічних споруд й забезпечення їхні обладнанням

Вода один із найважливіших компонентів природного ландшафту. Практично жоден сад не обходитися без водойми. Водойма садом, крім своєї декоративної функції, також впливає на мікроклімат територї, знижуючи температуру повітря і підвищуючи його вологість, що особливо цінується в жаркі літні дні. Естетична цінність води практично безмежна.

4.3 Конструкції гідротехнічних споруд і обладнання

На початку необхідно визначити, для чого потрібна водойма, й якого декоративного ефекту потрібно домогтися:

це нерухома гладінь води, що дає спокій;

місце, де можна посадити різноманітні водні рослини;

водойма як елемент композиції;

місце існування для риб та іншої водної живності.

Цей список далеко ще не повний. Багато варіантів комбінуються.

Штучні декоративні водойми можуть бути чи якої форми й по-різному оформлені. Їх можна створити використовуючи спеціальний м який матеріал для вистилання внутрішніх поверхонь, литих форм різної конфігурації та розміру, а й за допомогою бетонування. Саме способом бетонуванням й із біоплато запропоновано створити водойму.

Основні етапи створення штучної водойми із бетону:

· встановлюють зовнішню гідроізоляцію, заподіянняякої не дуже до бетону грунтові води.

· после встановлення зовнішньої гідроізоляції розпочинають виготовлення армокаркасу.

· виготовляючи армокаркас водойми задають необхідну товщину майбутнього бетону ( даному випадку 20см).

· наступний крок це зовнішня гідроізоляція, заподіяння якої захистити бетон від дії води в водоймі.

· наступний крок надання водойми природнього вигляду за допомогою облицювання її природнім каменем.

Потрібно не забути , що при створенні водойми, потрібно встановити фільтри. А щоб цого не відбулося, використовуються спеціальні біологічні засоби й системи фільтрації, що допомагають зберегти природний баланс. Основним критерієм при виборі фільтра для ставка є розмір водойми й співвідношення обсягу із населенністю рибами й рослинами.

Очищення води

Біоплато це інженерна споруда, Яка використовується очищення й доочищення господарськопобутових, виробничих стічних вод та забрудненого поверхневого стоку, котра не вимагає (чи майже не вимагає) витрат електроенергії та використання хімічних реагентів при незначному експлуатаційному обслуговуванні.

У основу технології покладені природні процеси самоочищення, властиві водним та новколоводним екосистемам. Принцип технології „біоплато полягає у використання вищих водних рослин (ВВР). До факторів, котрі найбільше впливають на ефективність очищення, відносяться: температура води та повітря, рН та Еh середовища, період року, гідравлічне навантаження на споруди, аерація; початкова концентрація забруднюючих речовин води, що подається на очищення; наявність розвинених ефективних поверхонь як субстрату прикріплення для різноманітних водних організмів бактерій, вактиномісцетів, грибів, простіших та одноклітинних водоростей, ракоподібних, червів, комах та мшанок. Помічено, що накопичування рослинами біогенних елементів стимулюється збільшенням їхні концентрації в середовищі, збільшується на світлі, залежить від рН води, а також від видових особливостей рослин, густоти біомаси та ряду інших чинників. Таким чином, найбільш важливими характеристиками по одній сформованого біоценозу макрофітів є: загальна площа акваторії, якої займають рослини, їхні видовий склад та чисельність на 1 м2; годину контакту потоку води із біоценозом; режим експлуатації.

Біоплато із ВВР відзначаються значною окислювальною спроможністю завдяки високій концентрації активного мулу, який перебуває в комбінованому стані. Активний мул створює плівку (перифітон) на поверхні рослин, занурених у воду, знаходячись із ними у стані симбіотичної взаємодії; перебуває у зваженому стані у вигляді пластівців, а також утворює кулю природних відкладень бентос, в якому проходити активний процес анаеробного розкладу органічних забруднень. Значну роль процесів доочищення виконують сапрофітні бактерії та мікроскопічні водорості планктонні організми. Вони збагачують воду киснем в результаті процесу фотосинтезу, що значною мірою компенсує штучну аерацію. Роль дезінфектантів успішно виконують ВВР за рахунок своїх продуктів обміну та кисню, який утворюється в процесі фотосинтезу, що дозволяє уникнути використання систем хлорування чи озонування води.

Також виділяють поверхневі, інфільтраційні та наплавні конструкції біоплато. У якості поверхневого біоплато використовуються інженерні споруди чи природні заболочені територї із вільним рухом води через угруповання повітряноводної та укоріненої зануреної рослинності. Інфільтраційні біоплато являють собою земляні фільтруючі споруди із завантаженням зі щебеню, гравію, керамзиту, піску та інших матеріалів. Фільтрація стічної рідини може здійснюватися як у горизонтальному, то й у вертикальному напрямках. На поверхні завантаження висаджуються найбільш стійкі деревночагарникові та/або трав яні рослини. Очищення стічних вод відбувається за рахунок життєдіяльності судинних рослин, мікрофітів, мікроорганізмів біоплівки й ризосфери, а також грибів й актиномісцетів ризосфери коренів й у шарі перегною, що поступово фор...

мується. Наплавні біоплато є по суті штучними сплавинами. На поверхні плаваючих у воді матів, котрі виготовляють з синтетичних волокон, висаджуються трав яні багатолітні рослини, що утворюють розвинену кореневу систему. Наплавні біоплато добро зарекомендували собі у очистці вод від плаваючих домішок (піни, пластівців, нафтопродуктів та ін.).

Список використаної літератури

1. Рубцов Л. І. Дерева і чагарники в ландшафтній архітектуре.- К., Наукова думка, 1977.- 272с.

2. Гостєв В. Ф., Юскевич Н. Н. Проектування садів і парков.- М., Стройиздат, 1991р.-340 с.

3. Северин С. І. Комплексне озеленення та благоустрій міст. К., Будiвельник, 1975.

4. Горохів В. А. Зелена природа міста. М., Архитектура-С, 2005.-590 с.

5. Теодоронскій В. С., Золотаревский А. А. Садово-паркове господарство з основами механізації робіт. Ростов-на Дону, Фенікс, 2006. - 332 с.

6. Колесников А. І. Декоративна дендрологія. М., Стройиздат, 1960.- 675 с.

7. Марковський Ю. Б. Альпінарії, гірки, кам'янисті сади. М., Фитон. 2007.- 223с.

8. Рубцов Л. І. Проектування садів і парків М., Стройиздат, 1973.- 180с.

9. Залеська Л. С., Мікуліна Є. М. Ландшафтна архітектура. М., Стройиздат, 1979.

10. Холявко В. С., Глоба-Михайленко Д. А. Дендрологія та основи зеленого будівництва. М., Вища школа, 1976. -238с.

11. Ожегов С. С. Історія ландшафтної архітектури М., Архітектура - З, 2004.- 220с.

12. Курбатов В. Я. Загальна історія ландшафтного мистецтва М., ЕКСМО, 2008.-730с.

13. Івахова Л. І., Фесюк С. С., Самойлов В. С. Сучасний ландшафтний дизайн М., Аделант, 2008.- 384с.

14. Лихачов Д. С. Поезія садів. До семантиці садово-паркових стилів. Л., Наука. 1982.- 343 с.

15. Хессайон Д. Г. Все про декоративних деревах і чагарниках. М., Криниця-Букс, 2003.-225 с.

16. Хессайон Д. Г. Все про альпінарії і водоймищі в саду. М., Криниця-Букс, 2003.-150 с.

17. Хессайон Д. Г. Все про газоні. М., Криниця-Букс, 2003.- 125 с.

18. Хессайон Д. Г. Все про квіти у вашому саду. М., Криниця-Букс, 2003. 225С.

19. Марков Е. Л. Нариси Криму. Картини кримського життя, історії та природи. С., 2006.-512с.

20. Кочкін А. М. Державний Нікітський ботанічний сад. С., 1962.

21. Ленський Г. З. Дендропарк «Тростянець». К., Наукова думка, 1971.

22. Волошин М. П. Дерева, чагарники і трав'янисті рослини для озеленення берегів і пляжів на ПБК, Ялта, 1956.

23. Іллінська Н. А. Відновлення історичних об'єктів ландшафтної архітектури. Ленінград, Стройиздат, 1984. -185.

Размещено на Allbest.ru

...