Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Готика в архітектурі та її особливості
• 1.1 Історія виникнення та розвитку стиля «готика» в архітектурі
• 1.2 Особливості французької, німецької, італійської та англійської готики в архітектурі
• Висновки до першого розділу
• Розділ 2. Відмінні риси готики в європейських центрах Англії (Солсберійський собор), Франції (Нотр-дам-де-Парі), Італії (Міланькому соборі) та Німеччини (Кельнський собор)
• 2.1 Конструкції в готичних соборах
• 2.2 Декор в екстер'єрі соборів
• 2.3 Декор інтер'єру
• Висновки до другого розділу
• Висновки
• Словник термінів
• Список використаних джерел
• Додаток А
• Додаток Б
• Додаток В
• Додаток Г
• Додаток Д
• Додаток Є
• Додаток Ж
• Додаток З
• Додаток І
• Додаток К


Вступ

Історико-культурні передумови, готична архітектура і власне сам стиль зародився наприкінці ХII століття і продовжував своє існування до XVІ століття. Готична архітектура зародилася в перші роки ХІІІ століття, її розвиток швидко поширювався і досяг свого апогею в другій половині ХІІІ століття. Це стало важливим кроком в історії середньовічного архітектурного образу. Домінуючими країнами де розвиток архітектури, з її специфікою, виражався найпомітніше ніж у інших країнах, стали Англія, Франція, Німеччина, Італія. Різкий перехід в архітектурі з романського стилю на готичний, від великих, масивних та важких форм, до ажурних, каркасних які тягнуться у гору соборів. Готична архітектура Франції вплинула на світову архітектуру своєю специфічною технікою будівництва.

Актуальність теми полягає у більш детальному ознайомленні з історією виникнення готичного стилю та його розвитку і еволюції у країнах західної Європи. Варто зазначити, що елементи цього стилю неодноразово використовуються у сучасному будівництві, тому це спонукає до більш детального вивчення цього стилю.

Об'єкт: Розвиток та становлення готики в західноєвропейських країнах.

Предмет: характерні риси сакральних споруд.

Мета: виявити характерні риси стилю в спорудах: Солсберійський собор (Англія), Нотер-Дам-де-Парі (собор Парижської Богоматері)(Франція), Міланський собор (Італія)та Кельнський собор (Німеччина)

Завдання:

- аналіз літературних джерел;

- розглянути історію виникнення готичного стилю та його розвитку в архітектурі;

- співставити характерні та відмінні риси в архітектурі кожної з обраних країн;

- порівняти характерні риси та відмінності кожної з країн: типи, плани, конструкція, декору, інтер'єру, екстер'єру;

- порівняти конструкції західноєвропейських соборів;

- порівняти інтер'єри у соборах Італії, Франції, Англії та Німеччини;

- виявити відмінності в екстер'єрі соборів.

Методи дослідження - загальнонаукові:

Загальнонауковий: аналіз літературних джерел - знайти та переглянути літературу згідно теми.

Метод індукції та дедукції - на основі обраного стилю виявити в спорудах стильові особливості.

Конкретно наукові: метод комплексного мистецтвознавчого аналізу - аналіз споруд та готичного архітектурного стилю;

Метод індукції та дедукції - на основі обраного стилю виявити в спорудах стильові особливості.

Структура роботи: складається з вступу, 2 розділів, в першому розглядається історія виникнення та розвитку готичного стилю в архітектурі, та як готичний стиль проявив себе у кожній з західноєвропейських країн. У другому розділі - детальний аналіз готичної архітектури Англії (Солсберійському соборі), Франції ( Нотр-Дам-де-Парі (собор Парижської Богоматері)), Італії (Міланському соборі ) та Німеччини (Кельнський соборі). Розглядається конструкція, екстер'єр та інтер'єр. Висновки до кожного з розділів та підсумковий висновок. Словник термінів, додатки та список використаних джерел. Загальний обсяг роботи: сторінки - 57.



Розділ 1. Готика в архітектурі та її особливості

1.1 Історія виникнення та розвитку стиля «готика» в архітектурі

Готичний стиль, художній стиль, що став завершальним етапом у розвитку середньовічного мистецтва країн Західної, Центральної і частково Східної Європи (між серединою 12 і 15-16 ст.). Батьківщиною готичного стилю, що представляє собою значний розвиток романського в бік більшої легкості, фантастичності і витонченості, безумовно є Франція [10, c. 25]

Готика ( від. Італ. Gotico, букв. - готський, від назви германського племені готів), готичний стиль, художній стиль, який був завершаючим етапом розвитку середньовічного мистецтва країн західної, центральної та частково південної Європи ( сер. 12 и 15 - 16 ст.). Термін введений в епоху Відродження як об означення всього середньовічного мистецтва, вважався «варварським» [11, c. 237].

Термін «готичний стиль» умовний. Готи - германські племена, що першопочатково мешкали біля берегів Балтійського моря. В 3му ст. збільшившись численно та ставши могутнішими, вони поширилися на південь, дійшли до Чорного моря і Балкан, звершали набіги на Малу Азію. В 4 - 5 ст. готи вторгнулися до Італії та Іспанії, утворивши там свої держави. В уявленні середньовічних італійців, «готи» - це народи півночі, тому і архітектурний стиль північних по відношенню до Італії був названий готичним, хоча створивши його французькі зодчі ніякого відношення до готів не мали [2, c. 158].

Готичне мистецтво відображаючи глибокі та гострі протиріччя епохи, було внутрішнє суперечливе: в ньому вигадливо перегукувалися риси реалізму, глибокого та простого людського почуття з набожним розчуленням, злетами релігійного екстазу [8, c. 238]. Розвиток мистецтва готики відбивало кардинальні зміни в структурі середньовічного суспільства: початок формування централізованих держав, ріст і зміцнення міст, висування світських сил - міських, торгових і ремісничих, а також придворно-лицарських кіл. У міру розвитку суспільної свідомості, ремесла і техніки слабшали підвалини середньовічного релігійно-догматичного світогляду, розширювалися можливості пізнання і естетичного осмислення реального світу; складалися нові архітектурні типи і тектонічні системи. Зокрема інтенсивно розвивалася етилова та громадська архітектура. Складається такий важливий вид громадської архітектури, як ратуша - символ незалежного міста з Магдебурзським правом (додаток А). Ратуша була розташована по середині головної площі міста, ансамбль якої включав різноманітні громадські та культові будівлі [22]. Навколо головної площі часто будувалися будинки з аркадами, торговими і складськими приміщеннями в нижніх поверхах. Від площі розходилися головні вулиці, вузькі фасади 2 -, рідше 3-поверхових будинків з високими, фронтонам и вибудовувалися уздовж вулиць і набережних. Міста оточувалися потужними стінами з пишними проїзними вежами. Замки королів і феодалів поступово перетворювалися в складні комплекси кріпаків, палацових та культових споруд. Зазвичай в центрі міста, пануючи над його забудовою, знаходився замок або собор, який ставав осередком міського життя. У ньому поряд з богослужінням влаштовувалися богословські диспути, розігрувалися містерії, відбувалися зборів городян. Незважаючи на різкі зміни у суспільстві храм залишався ідеологічним та композиційним центром міста і найважливішим об'єктом для архітектурних пошуків. Храм у готичному мистецтві - досконалий зразок синтезу архітектури, скульптури та живопису. Вселенський простір, вертикаль склепінь та веж, підпорядкованість скульптури динамічним архітектурним ритмам, мальовничість сяяння вітражів справляли потужний емоційний вплив на середньовічну людину [3, c. 16 - 17]. Храм розглядається як символ Всесвіту, обитель мудрості та знання, середньовічної суспільної ієрархії і влади божественних сил над людиною, але і зростаюче самосвідомість городян, творче велич зусиль людського колективу [22].

Смілива та складна каркасна конструкція готичного собору, втіливши торжество сміливої інженерної думки людини, дозволила подолати масивність романських будівель, полегшити стіни та зводи, створити динамічну єдність внутрішнього простору. В готиці відбувається збагачення та ускладнення синтезу мистецтв, розширення системи сюжетів в котрій відобразилося середньовічні уявлення про світ [18, c. 89]

Якщо попередні архітектурні стилі формувалися поступово і стихійно. І так, для більшої місткості приміщення і створення відчуття простору було необхідно розширити внутрішній простір собору (додаток Б).

(Рис.) 1.1. Поперечний розріз готичного собору ( ХІІ - ХV ст.)

Це досягалося шляхом збільшення розмірів зали в ширину та висоту і зменшенням перерізів внутрішніх колон (Рис. 1.1.), за для того, щоб вони не загромаджували простір.

Рис. 1.2. Нервюрне склепіння (XII - XV ст.)

Головним нововведенням зодчих готичного стилю, є каркасна система.

Історично цей конструктивний прийом виник з удосконалення романського хрестового склепіння. Вже романські зодчі в деяких випадках викладали шви між розпалубками хрестових склепінь (додаток Г) виступаючими назовні камінням. Однак такі шви мали тоді чисто декоративне значення; склепіння як і раніше залишався тяжким і масивним. Готичні архітектори зробили ці ребра (інакше названі нервюрами або гуртами) основою склепінчатої конструкції. Зведення христового склепіння починали викладуючи з добре отесаного та підігнаного клінчатого каміння ребра - діагонального (так званні оживи) та торцеві (так званні щокові арки). Вони створювали якби скелет склепіння отриманні розпалубки заповнювали тонким тесаним камінням за допомогою кружал (Рис. 1.2.).

Таке склепіння було значно легше романського: зменшувався і вертикальний тиск, і бічний розпір. Нервюрне склепіння своїми п'ятами спирався па стовпи-підвалини, а не на стіни.

Крім того, нервюрне склепіння володіло відомою гнучкістю. Нервюрне склепіння мало ще й ту перевагу, що дозволяло перекривати простір неправильної форми [11, c. 238].

Основні форми нервюрного склепіння це - хрещате, сітчасте або зірчате склепіння (Рис. 1.3.) [ 12, c. 28].

Рис. 1.3. Основні форми нервюрного склепіння.

Оцінивши достоїнства такого склепіння, готичні зодчі проявили велику винахідливість у його розробці, а також використовували його конструктивні особливості в декоративних цілях. Так, іноді вони встановлювали додаткові нервюри, що йдуть від точки перетину ожив до стріли щокових арок - лієрни - так звані т'єрсерони.

Крім того, вони іноді пов'язували основні нервюри між собою поперечними нервюрами, так званими контрліернами. Так підвалина оберталася в пучок колон.

Так як на кожен стовп-підвалину доводилося кілька нервюр, то, слідуючи романського принципом, під п'яту кожної нервюри ставилася особлива тяганина або консоль, або колонка, що примикає безпосередньо до устою.

Боковий розпір склепіння, суворо локалізований в протилежність тяжкому романському склепінню потребував масивної опори у вигляді стовщення стіни в небезпечних місцях, а міг бути нейтралізований особливими стовпами - пілонами - контрфорсами.

Контрфорс працював більш успішніше , чим ширшим він був до низу. Тому контрфорси стали ступінчату форму відносно вузьку зверху, та більш широку вниз [11, c. 240].

Завдяки тому, що перекриття стало легшим, це в свою чергу дозволяло зменшити товщину несучих стін, що візуально об'єднало простір трьох нефів собору. Стіни перетворилися в ряд простінків з великими вікнами. Тонкі стіни та високі опори не могли сприймати горизонтальну розпору зводу: вони впали б, тому розпір передається на опорні арки (аркбутани), які знаходяться зовні будівлі готичного собору. Зовнішні арки передають сприйняте ними навантаження на кам'яні устої - пілони. Цей прийом також дозволив зробити внутрішній простір візуально більшим [11, c. 242].

Кам'яна споруда перестає бути грузною, підноситься вгору, виражаючись у легких, динамічних формах затаєних у поривах закованого духу, і торжество людської майстерності над інертною важкістю матеріалу. Готичній архітектурі вдалося подолати ваговитість романського стилю.

Таким чином готичний собор являє собою вже не масиви стін та склепінь, а скелет, каркас. Це був єдиний у своєму роді кам'яний каркас в історії архітектури, створити який виявилося можливим.

… Но выдает себя снаружи тайный план:

Здесь позаботилась подпружных арок сила,

Чтоб маса грузная стены не сокрушила -

И свода дерзкого бездействует теран.

Стихийный лабиринт, непостежимый лес,

Души готической рассудочной пропасти…

О. Мандельштам

Враження легкості, невагомості, ажурності обумовлено і своєрідною пластикою архітектурних форм: підкресленими вертикалями опор, маючими вигляд не столів, а пучків тонких колонок, стрілчатими арками, гостроконечними шатрами і фронтонами, розчленованістю мас, тонкою профільовкою деталей.

Рис. 1.4. Види стрілчатих арок

З метою зменшення розпору (додаток Е) циркульна форма арок була замінена стрілчатою. Арки перемичок вікон та дверей також стали робити стрілчатими (Рис. 1.4.). Ця стрільчатість відповідала улюбленій в готиці гостроконечній формі круглих шатрових дахів та фронтонів.

В готиці скульптурно-рельєфна тема грала важливу роль в системі засобів архітектурної виразності.

Таким чином, форми готичного собору приймали характерне розчленування, вертикальність, гостро конечність, насиченість плати кой, легкість та динамічність [2, c. 158].

В готичних соборах приведено зразок складної взаємодії, взаємопроникнення внутрішнього простору з зовнішньою природою. Цьому сприяють великі прорізи вікон, наскрізна різьба баштових наметів, ліс увінчаних пінаклями контрфорсів. Велике значення мали і різні кам'яні прикраси: флерони-крестоцвіти; кам'яні шипи, які виростають немов квіти і листя на гілках кам'яного лісу контрфорсів, аркбутанів, шпілей, веж.

Великого оновлення зазнав і орнамент, що прикрашає капітелі. Геометричні форми орнаменту капітелей, висхідні в «варварській» плетінці, і антична за своїм походженням аканфа майже повністю зникають. Майстри готики сміливо звертаються до рідної природи: капітелі готичних стовпів прикрашають соковито міоліровані листя плюща, дуба, бука, ясеня.

Заміна глухих стін величезними вікнами привела до майже повсюдного зникнення монументальних розписів, що грали настільки важливу роль в романському мистецтві.

Характерними елементами стають ажурні орнаменти, кам'яне мереживо різьби, стрільчаті склепіння. Стелі дерев'яні балочної конструкції або з відкритими оформленими кроквами; можливий декоративний розпис на стелі [24].

Фреску замінили вітражі поміщені у віконних прорізах, наповнювали внутрішній простір собору світлом, пофарбовані в м'які і звучні кольору, що створювало незвичайний художній ефект. Прозорі вітражі, сяючі фарби вівтарної живопису, блиск золота і срібла церковного начиння, контрастує зі стриманою суворістю колориту кам'яних стін і стовпів, надавали інтер'єру готичного собору незвичайну святкову урочистість. Над входом, як правило, величезне вітражне вікно-роза. Віконне скло в свинцевому обрамленні, із випуклого скла, але без фіранок [24].

Кольорова гамма Середньовіччя безрадісна, темна, холодна. Пурпурні, рубінові, жовті, червоні, сині, зелені, а також синяво-чорні, гвоздично-рожеві відтінки, золоті та срібні нитки. Сірий камінь, нудна охра дерева, червоно-малинові й темно-зелені кольори тканин надають інтер'єрам похмурість і таємничість [22].

Як у внутрішньому так і в зовнішньому оздобленні соборів значне місце належало пластиці. Сотні, тисячі, іноді десятки тисяч скульптурних композицій, окремих статуй та прикрас на порталах, на карнизах, водостоках і на капітелях безпосередньо зрощуються зі структурою будівлі і збагачують її.

Хоча готика знала рельєф і постійно до нього зверталася, основним типом готичної пластики була статуя.

Готичні скульптури сприймаються особливо на фасадах, як елементи єдиної гігантської декоративно монументальної композиції. Окремі статуї чи статуї групи, нерозривно пов'язані з фасадною стіною або зі стовпами порталу, є як би частинами великого багатофігурного рельєфу. В інтер'єрі же скульптурні фігури, якщо їх і ставили на виступаючі з стовпів консолі, були доступні для огляду з декількох сторін. Повні руху, вони відрізнялися за ритмом і від струнких спрямованих угору стовпів і затверджували і свою особливу пластичну виразність.

Інтер'єри готичних соборів не тільки грандіозніше і динамічніше інтер'єрів романського стилю - вони свідчать про інше розуміння простору.

Збільшення розмірів будівель і ускладнення їх функцій в готичне час відбивається на їх інтер'єрах. У готичних собору простір середнього та бокового нефів практично зливаються; бічні нефи розширюються, підвалини займають порівняно мале місце.

Активну роль в готичному інтер'єрі грають перекриття - гуртові склепіння або в інших випадках - масивні дерев'яні, дубові балкові стелі з прогонами і другорядними балками.

Вікна в готичному соборі стають великі і набувають вітражний характер. Віконні перельоти і кольорове скління надавали внутрішньому приміщенню більш особливий характер. Розміри самого скла також збільшуються крім з'єднання свинцевими смужками, вони безпосередньо зв'язуються з кам'яними палітурками. Кольорова прозора мозаїка явно замінюється живописом на склі.

Кам'яні плитні підлоги найчастіше настилались в шахову дошку, але іноді отримували й інший складно-сплетений малюнок.

Щодо вибору сюжетів так само як і в розподілі зображень, гігантські скульптурні комплекси готики були підпорядковані правилам, встановленим церквою. Композиції на фасадах соборів у своїй сукупності давали картину світобудови згідно релігійним уявленням.

Центральний портал західного фасаду, як правило присвячувався Христу, іноді мадонні; правий портал зазвичай - Мадонні, лівий - святому, особливо шанованому в даній єпархії. На стовпі розділяє двері центрального порталу на дві половини і підтримує архітрав розташовувалася велика статуя Христа, Мадонни чи святого. На цоколі порталу поміщали монументальні фігури апостолів, пророків, святих, старозавітних персонажів, ангелів. Іноді були представлені сюжети розповідного або алегоричного характеру. Після надбрамного тимпана заповнювались рельєфом. Якщо портал був присвячений Христу, зображувався страшний суд в такій іконографічній редакції: у вверх сидить вказує на сови рани Христос, стороннім - Мадонна і євангеліст Іоанн (в деякій місцевості він замінювався Іоанном Хрестителем), навколо - ангели зі знаряддями мук Христа і апостоли; в окремій зоні, під ними, зображений ангел, що зважує душі; ліворуч - праведники, які виступають в рай; справа - демони. Ще нижче - розкрилось труни і воскресіння мертвих.

При зображенні Мадонни тимпан заповнюється сценами: Успіня, Взяття Мадонни на небо ангелами і її небесне коронування. В порталах, присвячених святим на бубнах розвертаються епізоди цих жителів. На архівольтах порталу, що охоплюють тимпан, поміщали фігури, розвиваючи основну тему даному тимпані, або образи, так чи інакше ідейно пов'язані.

Собор в цілому являв собою як би зібране в єдиному фокусі релігійно перетворене зображення світу. Але релігійні сюжети непомітно вторгався інтерес реальної дійсності, до її протиріч [11, c. 243 - 245].

Архітектура готики була вершиною середньовічного інженерного мистецтва, архітектурної думки і будівельної майстерності. Зодчі створивши витвір готичного стилю, проявляли яскраве новаторство, винайшовши самостійну систему образної виразності архітектурної мови. [ 2, c.169-170].

1.2 Особливості французької, німецької, італійської та англійської готики в архітектурі

Готика в архітектурі Франції

Готика зародилася в Північній Франції (Іль-де-Франс) у середині XII ст. і досягла розквіту в першій половині XIII ст. Кам'яні готичні собори одержали у Франції свою класичну форму. Як правило, це 3-5-нефні базиліки з поперечним нефом - трансептом і напівкруговим обходом хору («деамбулатория»), до якого примикають радіальні капели («вінець капел»). Їх високий і просторий інтер'єр осяяний кольоровим мерехтінням вітражів. Враження нестримного руху вгору і до вівтаря створюється рядами струнких стовпів, могутнім злетом гострих стрілчастих арок, прискореним ритмом аркад верхньої галереї (трифорія). Завдяки контрасту високого головного і напівтемних бічних нефів виникає мальовниче багатство аспектів, відчуття безмежності простору. Конструктивна основа собору - каркас зі стовпів (у зрілій готиці - пучка колон) і стрілчастих арок, що опираються на них. Структура будинку складається з прямокутних осередків (травей), обмежених 4 стовпами і 4 арками, що разом з арками-нервюрами утворять ост хрестового склепіння, заповненого полегшеними невеликими склепіннями - розпалубками. Бічний розпір склепіння головного нефа передається за допомогою опорних арок (аркбутанів) на зовнішні стовпи-контрфорси. Звільнені від навантаження стіни в проміжках між стовпами прорізаються арковими вікнами. Нейтралізація розпору зводу за рахунок винесення назовні основних конструктивних елементів дозволила створити відчуття легкості і просторової свободи інтер'єру. Двобаштові західні фасади французьких соборів з 3-мя «перспективними» порталами і візерунковим круглим вікном («трояндою») в центрі поєднують устремління у гору з ясною врівноваженістю членувань. На фасадах варіюються стрілчасті арки і багаті архітектурно-пластичні і декоративні деталі - візерункові вимперги, фіали, краб6и і т.д. Статуї на консолях перед колонками порталів і в їх верхній арковій галереї, рельєфи на цоколях і в бубнах порталів, а також на капітелях колон утворять цільну сюжетну систему, в яку входять персонажі й епізоди Священного писання, алегоричні образи. Кращі добутки готичної пластики перейняті одухотвореною красою, щирістю і шляхетністю почуттів. Декор ритмічно організований і строго підпорядкований архітектурним членуванням фасаду, що зумовило струнку тектоніку і пропорції статуй, урочистість їх поз і жестів. Інші частини храмів також прикрашалися рельєфами, статуями, рослинним орнаментом, зображеннями фантастичних тварин; характерний достаток у декорі - світських мотивів (сцени праці ремісників і селян, гротескні і сатиричні зображення). Різноманітна і тематика вітражів, у гамі яких переважали червоні, сині і жовті тони [19].

Готика в архітектурі Німеччини

В Німеччині готичний стиль розвився набагато пізніше ніж у Франції, і в значній мірі на основі художнього опиту французьких майстрів. Але не дивлячись на це, готичне мистецтво отримало тут свій глибокий, самобутній та оригінальний розвиток.

Німецька готика має ряд специфічних ознак. Простота планів, обсягів і конструкцій поєдналася з візерункової кладкою, застосуванням глазурованої і фігурної цегли [2]. Обхід хору та вівтаря в більшості випадків відсутні, так само як і ланцюг абсид. Внутрішній простір (нефи) ще вищі, аркбутани майже не використовуються, замість двох башт на фасаді, часто використовується лише одна , котра завершується високим, гостроконечним шпилем. Башта якби починається у основи собору.

В якості матеріалів через недостатню кількість каменю використовували цеглу. «Цегляна готика» дала ряд цікавих композиційних вирішень, особливо в частині декоративно-орнаментальній розробці фасадів, в котру вводилась глазурована плитка.

В ряді німецьких соборів міститься чудова монументальна пластика. Скульптури органічні, включені в композицію храмових споруд, вражають реалізмом [11, c.75].

Готика в архітектурі Англії

Готичний стиль Англії охоплює XII - XV ст. цілком добудованих соборів в стилі готика немає, так як в країні було побудовано достатню кількість крупних романських храмів, яких вистачало для порівняно невеликої кількості населення. Ряд романських церков були перебудовані під новий стиль. Головні ознаки соборних споруд Англії - дуже великий протяг по основному протягу осі. Наявність на середохресті великої, високої, квадратної башти в плані, розміщення основного трансепту звично по середині спільної довжини та сформування фасаду двома великими призматичними баштами котрі іноді доповнюються (а іноді і зовсім замінюються двома кутовими декоративними башточками). Вівтарна абсида має звично прямокутний абрис. Собори Англії мають сильну горизонтальну витягнутість.

Тенденція Англійської готики до сплетення конструктивних елементів, особливо в перекриттях, в складних орнаментальних по характеру узорів досягають апогею.

Також є тенденція до ускладнення склепінчатих перекриттів. Каркасне сплетення дубових високопробних балок поширювалися на великі вікна квадратної форми, а також на екстер'єр - заскленого балкону, що виступає на поверхню стін. В каркасну систему часто вплітались частини геометричного орнаменту [1, c. 77].

Готичних стиль в Італії

Особливий характер стилю носить італійська готика. В цій країні завжди були сильні традиції цегляної архітектури і навпаки співставляючи слабко використовувались кам'яні конструкції. Все це мало вплив в сакральних спорудах, збереження органічних стін та використанню порівняно невеликих вікон, а це в свою чергу призвело до використання замість віконних вітражів великих поверхні фрескових розписів. В Італії готика проявилася в церковній архітектурі [1, c. 78]. Стрілчасті готичні склепіння і декор поєдналися з статичністю архітектурних мас, пропорційною ясністю просторих інтер'єрів, мармуровим поліхромним облицюванням фасадів та інтер'єрів. В дуже великих пролітах нефів при тонких стовпах, що їх розділяють, інтер'єри дають враження єдиного великого зального простору [11, c. 77]. Їх суворий або витончений декор контрастував з монолітною кладкою стін [19].



Висновки до першого розділу

Готика зародилася у ХІІ ст. та її основоположником вважається Франція. Готичний стиль проявив себе в архітектурі храмів, соборів, ратуш. Готика приходить на зміну романському стилю та швидко поширюється на сусідні країни. Готика змінює романський стиль та добре сприймається багатьма країнами, оскільки він повністю зміню уявлення про конструкцію, декор та інтер'єр. Всі елементи стилю підкреслюють вертикальність собору. Стилістика готичного архітектурного стилю вражає своєю величністю та витонченістю.

З Іль-де-Франс ( Франція) готичний стиль поширюється на такі країни як Англія, Німеччина та Італія. Вся архітектурна конструкція соборів обумовлена одним головним винаходом того часу - новою каркасною системою, що і робить собори легко пізнаваними, але кожна країна прийняла готику по своєму. З'являються свої відмінні риси, які і стають характерними в різних каїнах.

Таблиця 1. Характерні ознаки готичного собору

Тип споруд:	Собор, житлові будинки, замок.
Тип конструкції храму:	базиліка, псевдо базиліка, зальна церква, ступінчата зальна церква, храм центральної пласировки
Склепіння:	1)стрілчатий склепіння; 2)зірчате склепіння; 3) христове склепіння; 4) віярне склепіння; 5)дерев'яне зірчате склепіння; 6) сотове склепіння; 7) зонтичне склепіння; 8) зонтичне склепіння.
Ажурна кам'яна робота:	- лиственний (трилисник, чьотирьохлисник і т.д.) - загострений овал.
Шпилі:	- кам'яні шпилі та дерев'яні
Перекриття даху:	1) Двох-каркасний дах; 2) вальмовий дах; 3) полу пальмовий дах; 4) одно каркасний дах; 5) трикутний фронтон; 6) ступінчатий фронтон; 7) ступінчатий фронтон з амбразурами; 8)ступінчатий фронтон з фіалами; 9) слухові вікна.
Форми колони	1. колонна з фасками; 2. составна колона; 3. вита колона; 4.кругла колона, восьмигранна колона.
Аркбутан	Двопролетний, двоярусний, комбінований.
Контрфорс	Зовнішня поверхня: вертикальна, ступінчата, безперервно нахилена.
Стовб-устой	Простий перетин, пучок колон.
Нервюра	Складається: - щокова арка - ожива - тьєрсерон - запалубка - замковий камінь
Арки	Стрілчата арка, трилопасна арка, трьох центрова арка, двоскатна стрілчата арка, завісна арка.
інтер'єр	Вітраж, консоль, стовп, підпружні арки, скульптура.
Естер	Вітражі, щіпець, пінакль, краби



Розділ 2. Відмінні риси готии в європейських центрах Англії (Солсберійський собор), Франції (Нотр-дам-де-Парі), Італії (Міланькому соборі) та Німеччини (Кельнський собор)

2.1 Конструкції в готичних соборах

готичний архітектура собор скульптура

Розглядаючи собори на прикладі яких ми аналізуємо готичний стиль в західноєвропейських країнах, аналізуючи конструкції - всі вони мають явні ознаки готичного архітектурного стилю. Кожен з обраних соборів має свої зміни у конструкції від конкретно поданої готичної стилістики. Ці зміни викликані впливом попередніх стилів (Англія, де була достатня кількість романських соборів), стильовим впливом однієї країни на іншу (наприклад на німецьку готику дуже великий влив давала Франція), збереження будівельної традиції у виконанні архітектурних соборів (Італія) кожної з країн, також наявність будівельних матеріалів та середовища, в якому проживало населення.

Рис. 2.1. Собор Паризької Богоматері або Нотр-Дам-де-Парі (1163-1345) (Франція)

Аналізуючи храми західноєвропейських країн доречно буде розглянути конструктивні особливості собору Паризької Богоматері або інакше Нотер-Дам-де-Парі (1163-1345) (Франція) (Рис. 2.1.), оскільки саме у Франції виник готичний стиль. Довжина - 130 м, ширина - 48м, а висота собору Парижської Богоматері складає - 69 м (з колокольнями). Собор Нотр-

Рис. 2.2. План собору Паризької богоматері

Рис. 2.3. Розріз собору Паризької Богоматері

Дам за планом являє собою п'яти нефну базиліку що є характерною рисою.

Середній неф ширший ніж бічні. Має поперечний неф - трансепт який не дуже виступає. Бічні нефи змикаються у завівтарній частині, має так званий двійний обхід хору. Одна закруглена абсида. На плані чітко виділені стовбурні опори які вказують на те, що з західної сторони собору знаходяться дві вежі, та у центрі собору (середохресті) чотири стовпа які слугують опорою для шпилю. План у (Рис. 2.2.) своєму вигляді доволі простий. Розглядаючи конструкцію - собор має винесену на зовні систему контрфорсів і аркбутанів, які є головним елементом та конструктивною особливістю готики (Рис. 2.3.). Що стосується перекриття, то склепіння у головному нефі складається з шести розпалубок, а у бічних по чотири які являють собою звичайне хрещате склепіння. Нервюри спираються на стовпи-устої. Двоскатний дах.

Рис. 2.4. Кельнський собор 1280 - 1880 р.

Значний влив на Німецький собор (Рис. 2.4.) надає французька готика. Німецькою пам'яткою готичного стилю виступає х є Кельнський собор побудований 1280 - 1880 р. Висота собору складає - 61,5 м, довжина - 135,5 м, ширина - 61 м.

Рис. 2.5. план собору в Кьольні

У плані чітко видно, що Кьольнский собор так само як і собор Парижської Богоматері є п'ятинефною базилікою, що вже говорить про вплив Франції. За планом собор має бічні трансепти які винесені на ить про вплив Франції. За планом собор має бічні трансепти які винесені на більшу відстань від собору на відміну від французького Нотр-Даму. Середній неф ширший ніж бічні. Бічні нефи змикаються у хорі (Рис. 2.5.). Такі ознаки є і в соборі Парижської Богоматері. Виділені у плані опорні масивні елементи говорять нам, що конструкція собору має дві вежі у західній частині, що є характерним для готики. На середохресті чотири опорні стовпи для підтримки шпилю. Щоб стіни були в змозі витримати величезну вагу високих склепінь, була застосована система зовнішніх пілястр і арок - ттак званих арочно-контрфорсної система. У всих п'яти нефах просте хрещате склепіння. Нервюри спираються на пучкові колони. Двоскатний дах.

Рис. 2.6. Сосберійський собор ( Англія)

Аналізуючи Солсберійський собор (Англія) (Рис. 2.6.) простежується ряд конструктивних відмінностей від двох попередніх соборів. Це було обумовлено впливом романських архітектурних соборів, оскільки готичні собори були перебудовані саме з романських. По-перше собор за планом має лише три нефи, що відрізняє його від двох попередніх соборів. Наявні два трансепти, один з яких винесений далі від бісно стіни ніж інший на відміну від Нотрдаму та Кельнського соборів. Середній неф ширший ніж бічні. Вівтарна абсида має звичайний для англійської готики та відмінний від готики інших країн прямокутний вигляд. Також відмінною рисою в готичному соборі Англії є дуже великий протяг по по основній осі, та наявність на середхресті великої, високої, квадратної вежі яка зображена на плані Солсберійського собору. За планом (Рис. 2.7.) немає масивних опорних конструкцій, що говорить про відсутність у західній частині веж. Кажучи про конструкційні елементи варто зазначити що Сосберійський собор має щільно приставлені до стіни контрфорси, так само як і в Кьольнсьому соборі, та він також відмовляється від аркбутанів. Нервюрне склепіння як і у попередніх соборах - просте хрещате. Нервюри спираються на стовпи-устої. Двоскатний дах.

Рис. 2.7. План Солсберійського собору

Рис. 2.8. Міланський собор

Міланский собор (Рис. 2.8.). Щодо готики в Італії, то яскравим прикладом архітектури цієї пори є Міланський собор ( 1386 - 1965). Довжина - 157 м. Орієнтований на французькі моделі. Що стосується архітектурного плану - являє собою п'ятинефний кафедральний собор з трансептом (базиліка). Кругла абсида у плані, що нічим не відрізняє його від французької та німецької готики. За планом схожий на Кельнський собор ( Німеччина).

Рис. 2. 9. план та розріз Міланського собору

У плані (Рис. 2.9.) виражений по середині собору хрест з масивними опорними стовпами, які слугують укріпленням для шпилю. За планом на західній частини немає масивних конструктивних елементів, що говорить про відсутність західних веж так само як і у англійському соборі. Міланський собор має п'ять входів ( три з заходу, та по одному з півночі та півдня). Собор має систему контрфорсів і аркбутанів винесену на зовні, що є характерним для французької готики. Склепінчате перекриття собору (хрещате склепіння у всіх нефах).

Перекриття даху - ступінчатий фронтон з фіалами, який не простежується у жодному з попередніх соборів.

2.2 Декор в екстер'єрі соборів

Характерними рисами готичного собору був його яскраво виражений екстер'єр. Безліч рельєфів, орнаментів, вітражів та багатої кількості декоративних деталей які притаманні готичній архітектурі (додаток Ж). Все це складає єдиний характерний образ готичного собору. Кожна з західноєвропейських країн дотримувалась екстер'єрного оздоблення, але в свою чергу вносила і безліч коректив. Така поведінка у оздобленні обумовлювалася наявністю будівельних матеріалів або їх нестачею, дотримання традиції та вплив навколишнього середовища.

Рис. 2.1. Південний вид собору Нотр-Дам-де-Парі Рис. 2.2. Західний фасад собору Парижської Богоматері

Аналізуючи готичний екстер?єр розглянемо собор Паризької Богоматері (Рис. 2.1., 2.2.). Двовежовий західний фасад собору вирізняється своєю співмірністю величавих форм. Поділений вертикально пілястрами у кожній з яких розміщенні скульптури, а горизонтально на три яруси галереями. Має три портали прикрашених рядом скульптур. У порталах зображені біблійні сюжети: портал Страшного суду (посередині), портал Богородиці (ліворуч) і портал св. Анни (праворуч). Над ними йде ряд скульптур розміщений на консолях, які представляють собою Царів древньої Іудеї. Другий ярус прикрашає велике вікно - роза та стрілчаті арки. Третій ярус - ряд стрілчатих арочок, ніби виростаючих з колон. Завершують композицію фасаду величаві стрункі стрілчаті арки. Вежі не мають завершення шпилями.

Фасади трансептів вертикально по обідві сторони прикрашені шпилями які увінчані пінаклями. Вхід в собор прикрашений щіпцем. Фасади трансептів прикрашені двома вікнами розами які мають складні композиції.

Стіни собору спираються на аркбутани та переходять на контрфорси, які ніби окутують собор Нотр-Дам-де-Парі. Такий багатий екстер'єр з є характерною ознакою саме французької готичної архітектури, ось кіль саме вона і задавала початок цьому стилю. Між пролетами знаходяться стрілчаті арки, в яких розміщені вікна - характерні конструктивні Рис. 2.3. Фрагмент екстер'єру Нотр-Дам-де-Парі які являються декором. Аркбутани прикрашені шпилями. Весь собор увінчаний скульптурами, крабами, рослинним орнаментом та рельєфами. Скульптури зображували як біблійних героїв так і простих робочих людей, безліч різної утварі та міфологічних тварин. Біблійні герої у зображеннях обумовлювалися тим, що собор являє собою сакральну споруду, а тим паче у Середньовіччі пропагувалася релігійна ідея. Також будівля прикрашена рослинним орнаментом - це чотирьохлисники (Рис. 2.3.) які обіймають собор з усіх його сторін. Собор завершується вежею, яка знаходиться на середохресті та увінчана кам'яним шпилем. Будівельним матеріалом виступає обтесаний камінь кольору слонової кістки. Саме обтесане каміння було прийнято за будівельний матеріал готичних соборів. Кожен мотив фасаду та кожний його елемент створюють неповторний ансамбль. Екстер'єр собору відповідає вимогам французької готичної архітектури.

Кьольнский собор у Німеччині наслідуючи французьку готику вносить свої корективи у екстер'єр собору. Аналізуючи Західну частину собору можна побачити, що вертикально собор ділиться пілястрами, а чіткого горизонтального ділення як в Нотр-Дамі не простежується. Західний фасад має три портали які увінчані рельєфами. Над порталами знаходяться щіпці. Про наявність другого третього та четвертого поверху нам говорять ряд стрілчатих струнких арок над якими так само як і над порталами знаходяться щіпці. Між щіпцем та стрілчатими арками заходяться рослинні орнаменти та рельєфи. Фасад прикрашений безліччю скульптур в яких простежуються такі ж образи як і в фасаді французького собору. Завершує вежі шпилі прикрашені крабами та ажурною кам'яною різьбою.

Фасади трансептів також як і західний мають вертикальне ділення пілстрами, чітко розділений горизонтально на два поверхи. Три портали які усипані ліпниною та рядом скульптур. Портали завищують щіпці (додаток З). В соборі В екстер'єру не використовується вікно роза, яка є у соборі Франції, тому другий поверх має одне велике стрілчате вікно завершене щіпцем. Це відрізняє Кельнський собор від Парижського. З обох боків стіни другого поверху підтримуються контрфорсами на які спираються аркбутани. Аркбутани мають не напівкруглу форму, а тягнуться до гори. Такий прийом був застосований для того, щоб підкреслити стрімкість конструкції у гору. Аркбутани прикрашені шпилми з пінаклями. Трансепт має з двох боків так само як і в вежочки які увінчані пілястрами. Система контрфорсів у соборі тісно прилягає до стіни. Таким чином собор здається ще стрункішим та вищім візуально(Рис. 2.4.).



Рис. 2.4. Північний фасад Кельнського собору

Між пролетами знаходяться срільчаті арки з вікнами які прикрашені вітражами. Собор має безліч декоративних елементів до яких відносяться скульптури, рельєфи, рослинні орнаменти, консолі. У німецькій готиці за нестачею каменю у якості будівельного матеріалу застосовували цеглу. Цегляна готика давала ряд цікавих орнаментально-декортивних рішень в оздобленні в які вводилась глазурована плитка. Та головним завершенням собору є вежа на середохресті з кам'яним шпилем. Собор побудований з тесаного каміння та при освітленні має золотавий колір. Таке оздоблення екстер'єру є характерним саму для соборів Німеччини. За своїм екстер'єрним оздобленням собор не можна назвати занадто схожий на собор Нотр-Дам.

Кажучи про екстер?єр англійського Солсберійського собору, можна зазначити, що у англійців було своє бачення у оформленні екстер'єру.



Рис. 2.5. Західний та північний фасади Солсберійського собору

Першим, що можна - на відміну від Франції та Німеччини собор в Англії не моє двох веж у західній частини фасаду, що не надає йому висотності. Фасад поділений вертикально різьбленими по всій довжині пілястрами. Має три портали, що увічнані стрілчатими арками з рельєфами (Рис. 2.5.). У центральному порталі у арці знаходиться статуя Мадонни. Ряд за рядом підіймаються у гору скульптури та рослинні орнаменти яких на фасаді велика кількість. Вони дуже семитрично розташовані, що надає собору спокійного вигляду на відміну від хаотичного Кельнського собору. Також кожен поверх фасаду має стрілчаті арки, але не всі слугують арками для вікон. Більша частина таких арок використовується лише як декоративне оздоблення собору в яких розташовані рослинні орнаменти а саме - трьохлопосні стрілчаті арки. Також як її у Кьолнському соборі Солсберійський немає вікна - рози. Другий поверх прикрашений трьома стрункими стрілчатими арками з вікнами. Завершує фасад невеликий фронтон та прикрашений двома кутовими декоративними башточками, що є характерним саме для англійської готичної архітектури. Солсберійський собор має по два трансепти з кожної сторони, але тільки більший трансепт має вхід до собору. Солсберійський собор так само як і Кельнський має систему контрфорсів які щільно прилягають до стіни (додаток К). Це надає храму витонченості та простягає його до гори, оскільки англійській готичній архітектурі притаманні протяжні по осі храми. Між пролетами знаходяться стрілчаті арки з вікнами. Всі стіни собору увінчані рельєфами та геометричними орнаментами які на противагу іншим соборам мало виступають від стіни. Собор має декоративні башточки які прикрашені пінаклями. Сосберіський собор має у центрі велику високу полу вежу з шпилем прикрашеним орнаментом.

Рис. 2.6. Міланський собор

Міланський собор - Кафедральний собор побудований в стилі полум'яніючої готики з білого мармуру. Італійці були прихильниками саме цегляної готики тому і конструкції у них відрізнялися від конструкцій інших соборів. Фасад Міланського собору вертикально ділиться пілястрами які звершуються пінаклями. Йде чітке розділення на поверхи та простежується ритм у виконанні декоративних елементів. Також помітним стає устромлений в гору трикутник від бічних пілястрів. Собор має п'ять входів з західної частини, але у Італійському соборі використовують не стрілчату арку у якості порталу а сегментарну арку, що є характерною особливістю італійської готики. Збереження органічних стін та використанню порівняно невеликих вікон простежується у фасаді, це відрізняє собор від англійського, французького та німецького архітектурного готичного стилю, та таке вирішення впливає на внутрішній декор собору. Також Міланський собор має систему винесених арбуанів та контрфорсів так само як і в соборі Паризької Богоматері. Аркбутани прикрашені шпилями крабами та скульптурою. Велика кількість трилопосних арок які використовується в якості декоративного оздоблення (додаток І). На стінах присутня велика кількість скульптури на консолях, рослинних та геометричних орнаментів орнаментів. Прагнення у гору, що є характерним для готики підкреслюють декоративні вежі увінчані пінаклями, та завершує цей палац невелика вежа на середохресті зі шпилем на якому знаходиться чотирьохметрова золотиста статуя Мадонни.

Проаналізувавши всі чотири західноєвропейських країн, можна дійти висновку що готика як стиль простежується у кожній з країн, але використовується згідно з особливостями кожної країни.

2.3 Декор інтер'єру

Готичні собори вражають своєю пишністю інтер'єрного оздоблення. Собор Нотр-Дам -де-Парі

Рис. 2.8. Вітражі собору Нотр-Дам-де-Парі

Високий і просторий інтер'єру собору Паризької Богоматері пронизаний як і фасад пронизаний урочисто гострою величчю. Великий простір центрального нефу розділений на три зони. Нижня зона складається з масивних та

Рис. 2.7. Інтер'єр приземистих стовпів круглої форми Собору Нотр-Дам -де-Парі на яких розташовані різні капітелі.

Підпираючи аркади, котрі відділяють центральний неф від бокових. Середню зону (Рис. 2.7.) створюють арки які виходять на центральний неф. Центральний неф виділяється завдяки хрещатому склепінню яке має замість звичних чотирьох - шість розпалубок. Стрілчатий архівольт охоплює по три арочки. Вище арок розташовані срільчаті стрункі та витягнуті у гору вікна. Собор осяяний кольоровим мерехтінням (Рис. 2.8.) яке створюють безліч яскравих багатих за кольоровою гамою вітражів. В глибині центрального нефу знаходиться вівтар осяяний сяйвом вітражів вівтарної частини храму. Вітражними сюжетами служили безліч релігійних композицій. Саме вони створювали неповторне освітлення собору яке заворожувало, оскільки собори у середньовіччі будувалися для богослужіння. Що стосується Коборової гамми інтер'єру то можна побачити, що склепіння на склепінні не має ні монументального розпису, не виокремлюються конкретними кольорами оживи та щокові арки. Кольори інтер'єру стримані та продовжують кольорову гамму екстер'єру.

В оформленні інтер'єру головного нефу скульптура розташована більш скромно ніж на фасадах собору. Статуї та великі скульптурні композиції у центральному нефі відсутні. Декор в основному вирізняється у різних капітелях які відтіняють прорізані високими вікнами плоскості стін. Завдяки контрасту високого головного і напівтемних бічних нефів виникає мальовниче багатство аспектів, відчуття безмежності простору. Використовується багата кольорова гамма : насичені сині, червоні, коричневі, золотаві та сріблясті кольори. Все це разом створювало неповторний інтер'єр (Рис. 2.9.).

Рис. 2.9. Інтер'єр Кельнського собору

Ще однією характерною особливістю готики була простелена у шаховому вигляд підлога, яка простежується у Нотр-Дамі.

Кельнський собор. Інтер'єр Кельнського собору також великий і просторий такий як і в соборі Нотр-Дам. Але нефи ще вищі, ніж в інших соборах. Храм розділяє на нефи двома рядами аркад зі стрілчатими арками по обидві сторони які змикаються у хорі.

У аркадах на відміну від Нотр-Даму стовпи якого звичайні круглі, у Кельнському соборі стовпі мають вже характер - колона з фасками. Верхня зона собору має ряд стрілчатих вікон з вітражами які мають широку кольорову гаму та наповнені біблійними сюжетами. Ряди лавок в хорі, фрески над ними, головний вівтар, 14 скульптур - Христос, Діва Марія та 12 Апостолів на огорожі хору. Високо у верхніх рядах вікон сяють чудові вітражі (іл. 2.11). Вікна Королів а також Біблійні вікна і вікна Святих волхвів, розташовані в галереї хору, в бічній капелі. Саме завдяки вітражам створювалося освітлення собору. Кольорова гамма стін гармонійна та стримана, але знову ж таки Кельнський собор виділяє стелю білим кольором що сприяє кращому освітленню, та виділяє іншим кольором оживи та щокові арки, які тепер слугують не тільки як конструктивний елемент, але й елемент декору. В ній переважають Рис. 2.10. Вітраж Кельну

золотаві, коричневі відтінки. Також для німецького інтер'єру притаманній у приміщенні соборів скульптури. найдавніше з скульптурних зображень Розп'яття. Хрещате склепіння у всіх п'яти нефах.

Рис 2.11.Інтер'єр Солсберійського собору

Рис. 2. 12. Вітраж Солсберійського собору

Солсберійський собор. Внутрішньо простір собору має (Рис. 2.11.) гарне освітлення. У променях світла виблискують ряди мармурових колон, яскравими кольорами переливаються віконні вітражі, які мали біблійні сюжети. Вітражі (Рис. 2. 12.) виконані в дуже лаконічних кольорах які добре контрастують з інтер'єром. Колони і багато елементів внутрішнього оздоблення виконані з місцевого каменю - темного пербекського мармуру, що представляє собою в дійсності щільний кристалізований вапняк, злегка просвічує на сонці. Світлий вапняк контрастує з пілястрами, підвіконнями та капітелями що виготовлені також з пурбексію. Сосберійський собор вже більш ретельно підходить до оздоблення інтер'єру. Підтримуючи співставлення кольорів англійці вважали доречним додати яркий розпис, але розпис був не тільки на оживах та щочних арках, вони його подовжили на профілі. Такого не можна помітити за двома попередніми соборами. Величезний клуатр (внутрішній двір, оточений галереєю). Підлога мармурова але не має якихось складних орнаментів чи як у Нотр-Дамі шахматного орнаменту. Вона лаконічна, одного кольору, та не підкреслює заданий колорит.

На відміну від попередніх соборів, Міланський собор хоча і має великий внутрішній простір, але він повністю відрізняється інтер'єром. Оскільки італійці були прихильниками цегляного будівництва, то собор порівняно з попередніми має не велику кількість вікон, тому освітлення собору є темним. Собор має сітчасті шикарних кольорів вітражі. У вітражах композицію складають біблійні сюжети.

Рис. 2.13. Інтер'єр Міланського собору

Облицювання стін інтер'єру було мармурово-поліхромним. Ряди акад. які розділяють нефи мають високі складені колони з великими масивними капітелями. Завершуючись стрілчатими арками. Стелю прикрашає просте хрещате склепіння (Рис. 2.13.).

Склепіння викрашені в охристо-золотавий колір, та на склепіннях виділені оживи та щокові арки. Колорит собору не має яскравих кольорів. Він більш похмурий ніж у попередніх соборів.

Сама примітна статуя, одна за яких прикрашує Міланський собор - зображення святого Ворфоломея. Також храм прикрашає мармурова статуя «введення Богородиці у храм». Мармурова підлога. Стелю прикрашає просте хрещате склепіння.

Рис. 2.14. Вітражі Міланського собору



Висновки до другого розділу

Проаналізувавши собори західноєвропейських країн, таких як Франція - яка була родоначальником готики, Англія, Німеччина та Італія можна дійти висновку , що готика несамовито охопила всі ці країни. Але кожна з країн вносила свої зміни починаючи від планів собору як це відбувається у Англії, Спрощення або утримання від використання конструктивних елементів - Німеччина, Англія. Використання замість кам'яного будівельного матеріалу цегли, на що вказують собор в Кельні та Міланський собор. Використання декоративного оздоблення, рельєфів, скульптур як в інтер'єрах так і в екстер'єрах. Все це вказує на те що готика поширюючись на різні країни еволюціонувала і приймала свій характер, залишаючи основні конструкційні елементи. Вона в якомусь сенсі еволюціонувала.

...