Кам’яні роботи

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

ОДЕСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ

БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ

Інженерно-будівельний інститут

Промислове-цивільне будівництво

ЗВІТ

по професійній практиці

на тему: «Кам'яні роботи»

Студента групи ПЦБ 157-т

Лехенка В.С.

Одеса 2017р

1. Види кладки

Камені, покладені на будівельному розчині в заданому порядку, являють собою конструкцію, яку називають кам'яною кладкою. Вона сприймає навантаження від власної маси і конструктивних елементів, що спираються на неї, а також експлуатаційні.

При зведенні будинків і споруд, залежно від різновиду застосовуваних каменів, використовують такі основні види кладки.

Із звичайної глиняної і силікатної цегли зводять стіни, перегородки, простінки, стовпи, арки і зводи.

Кладку з вогнетривкої цегли застосовують при будівництві промислових печей, димарів, що працюють в умовах високих температур.

Дрібноуламкову кладку виконують з керамічних, бетонних, шлакобетонних, гіпсових, силікатних, вапнякових і туфових каменів масою до 16 кг. Це дозволяє укладати їх вручну при зведенні стін, перегородок, а також стовпів.

Бутове мурування з каменів неправильної форми застосовують при зведенні фундаментів, стін підвалу і підпірних стін.

Великоуламкову кладку виконують із блоків, виготовлених з бетону, керамзито- і шлакобетону, цегли, керамічних каменів або з природного каменю з офактуреною і неотфактуреною лицьовою поверхнею. При зведенні стін і фундаментів блоки монтують кранами. Ця кладка може виконуватися з одночасним або наступним облицюванням штучними або природними каменями й плитами.

Усі види кладки виконують горизонтальними рядами. Камені, покладені рядами уздовж стіни довгою бічною гранню - ложком, утворюють ложковий ряд, короткою бічною гранню - тичком - тичковий ряд. Ложковий і тичковий ряди стосовно фасаду будинку являють собою зовнішню і внутрішню версти. Простір, заповнюваний між верстами, називають забуткою. Верхню грань каменю, що сприймає зусилля, і нижню, що передає, називають постіллю, а простори між каменями, заповнені розчином, - швами. При облицюванні й штукатуренні кам'яних поверхонь, кладку виконують у пустошовку. Для кращого зчеплення упоряджувального шару з кладкою шви не заповнюють розчином на глибину 1...1,5 см.

2. Розчини для кам'яної кладки

Для кам'яних кладок застосовують прості (вапняні, цементні) й складні (цементно-глиняний, цементно-вапняний) розчини. Глина і вапно в цементних розчинах поліпшують зручність їх укладання. При використанні як заповнювача природних (річних, гірських та ін.) пісків розчини називають важкими (щільністю більше 1500 кг/м3), а за умови застосування штучних (жужільних, керамзитових, пемзових) - легкими (щільністю менше 1500 кг/м3) .

Вапняні й гіпсові розчини застосовують для кладки конструкцій, що сприймають невеликі навантаження і розташовані у сухих місцях. На цементних розчинах ведуть кладку особливо міцних підземних і наземних конструкцій (стіни, простінки і стовпи, які мають великі навантаження, армована кладка), а також конструкцій, що працюють у насичених водою ґрунтах.

Цементно-вапняні й цементно-глиняні розчини використовують для кладки конструкцій, що експлуатуються у сухих і вологих умовах.

Для кам'яних конструкцій передбачають такі проектні марки розчинів: 10, 25, 50, 75, 100, 150 і 200. В основному розчин виготовляють на автоматизованих вузлах. У всіх випадках повинна бути забезпечена необхідна точність дозування складових.

Одним з ефективних способів підвищення міцності кладки є ретельне її виконання. Якісне заповнення горизонтальних і вертикальних швів розчином, рівномірне ущільнення та однакова товщина швів, правильна перев'язка забезпечують високу міцність кладки. Погана якість кладки, застосування розчинів, що не відповідають будівельним нормам, правилам на виробництво і приймання робіт, можуть служити причиною руйнування кладки. Чим товща цегла, тим важче досягти рівномірної її щільності, і тим у більшій мірі розчин піддається у кладці напруженням вигину і зрізу. При товстих швах збільшуються деформації і знижується міцність кладки.

3. Правила розрізу кам'яної кладки

У всіх видах кладки камінь і розчин повинні працювати спільно, обумовлюючи її монолітність. При цьому забезпечується неможливість зсуву каменів під дією прикладених навантажень.

Для монолітності кладки необхідно дотримуватись правил розрізки, що передбачають певне розміщення її рядів, поділ кожного з них на окремі камені і розташування швів у суміжних рядах.

Перше правило розрізу вимагає, щоб поверхні, які передають зусилля від вищепокладених шарів до нижчепокладених, були плоскими і перпендикулярними до сил, що діють на них, або сприймали зусилля, і спрямовані під кутом, що виключає зрушення каменів (рис.5.1, б).

Друге правило розрізу вимагає усунення можливості зрушення каменів, або відколення їхньої частини під впливом зусиль, що виникають у самій кладці, тобто масив кладки повинен розмежовуватися на окремі камені системою вертикальних площин (швів), одні з яких перпендикулярні до верстових рядів кладки, а інші їм рівнобіжні (рис.5.1, в). У разі невиконання правила відбувається розклинення рядів або відколення частин каменя (рис.5.1, г; камені А, Б і В).

Третє правило зобов'язує дотримуватись перев'язки вертикальних швів, яка виключає збіг поперечних і поздовжніх швів у суміжних рядах кладки (рис.5.1, д). При недотриманні цього правила кладка здобуває вид окремих стовпчиків (рис.5.1, е), що деформуються в результаті поздовжнього вигину і призводить до руйнування конструкції.

При виконанні виробничих операцій користуються наступними інструментами: лопатою для розчину, якою перемішують розчин у шухлядах і подають на стіну; комбінованою кельмою розрівнюють розчин, одночасно заповнюючи вертикальні шви, підрізають розчин і перемішують його в ящику; молотком-кирочкою обрубують і стесують цеглу і керамічні камені; розшивками додають швам, які заповнені розчином, відповідну форму.

При виконанні контрольно-вимірювальних операцій застосовують: порядовки, причалку, будівельний рівень, рулетку вимірювальну, метр складний, висок, косинець.

Порядовки забезпечують можливість: дотримувати горизонтальність кладки, зберігати необхідну товщину горизонтальних швів і контролювати висотні позначки. Виконані з дерева або металу порядовки мають розподіли, розташовані через кожні 77 мм, що обумовлені висотою цегли 65 мм і товщиною шва 12 мм. Відповідно до вирізів розподілів на порядовці фіксують рівень причалки. Порядовки встановлюють по нівеліру і вимірюють за виском, на прямих ділянках стін не менше ніж через 12 м, усіх кутах і перетинах стін.

Будівельним рівнем довжиною 700 мм контролюють горизонтальність і вертикальність площин кладки, а правилом, у вигляді дерев'яної рейки

(30Ч80 мм) довжиною 1,5...2 м перевіряють лицьову площину кладки.

Рис.5.1 - Види розшивки кладки й особливості її розрізу:

а - розшиті шви; б - вплив на кладку похилої сили; в, г - відповідно правильне і неправильне розташування площин розрізу; д, е - кладка відповідно без перев'язки і з перев'язкою швів; 1, 2, 3 - розшиті шви (неповний, увігнутий, опуклий)

Рулетку і метр використовують для розмітки і контролю лінійних розмірів кам'яних конструкцій.

Виском перевіряють вертикальність поверхонь і кутів кладки.

Для перевірки кутів і перетинань застосовують косинець.

4. Підмости і риштування

Кладка стін по висоті вимагає зміни рівня робочого місця мулярів. У зв'язку з цим використовують спеціальні інвентарні підмости (рис.5.2).

Частіше застосовують інвентарні підмости і риштування, виготовлені в заводських умовах. У випадках, коли габарити таких типових допоміжних пристроїв не відповідають умовам провадження робіт, допускається з дозволу головного інженера будівництва застосування неінвентарних підмостей і рештування за затвердженим проектом.

При зведенні стін і перегородок багатоповерхових будинків, коли висота кладки не перевищує 6 м, застосовують: блокові (рис.5.2, а), шарнірно-панельні (рис.5.2, б) з відкидними опорами, що створює можливість змінювати їхню висоту від 1 до 2 м; а також переносні площадки для кладки стін сходово-ліфтової клітки (рис.5.2, г).

Струнні підвісні ліси складаються з верхніх підтримуючих конструкцій і підвісок (струн) з круглих сталевих стержнів з вушками; болтових з'єднань, прогонів, щитів, настилу, огороджень і сходів (рис.5.2, д).

При кладці стін одноповерхових будинків висотою більше 6 м застосовують риштування. Їх установлюють ззовні будинків на підкладках з дошок, покладених на спланованій поверхні землі, або підвішують до розташованих зверху підтримуючих конструкцій (консолей, ферм, кронштейнів), що закріплені до каркаса будинку.

Стійкові трубчасті інвентарні риштування являють собою просторову конструкцію (висотою до 40 м), що складається з: двох рядів нарощуваних стінок довжиною 2 або 4 м, діаметром 60 мм, встановлених у башмаках (опорах), і ригелів такого ж діаметра, довжиною 2 м; дерев'яного щитового настилу товщиною 50 мм; легких металевих сходів і секцій огороджень; елементів вузлів з'єднань у вигляді гаків або хомутів і анкерів для кріплення стояків до стін будинку (рис.5.2, е).

кам'яний кладка цегла розчин

5. Технологія кладки стін з цегли

До початку проведення робіт по зведенню цегельних стін слід уважно вивчити технологічну документацію (проектну і нормативну). Необхідно установити: види матеріалів і міцнісні характеристики, передбачені проектом для цоколя, стін, простінків, перемичок і карнизів. При цьому треба визначити розташування місць можливого армування кладки, а також вимоги до контролю якості матеріалів і робіт із зведення цегельних конструкцій.

Потім виконують розбивку осей будинку відповідно до проекту, а також розмітку місць з'єднання зовнішніх і внутрішніх стін, деформаційних швів, прорізів, пілястр, ніш і можливих отворів. Крім цього, визначають нульову позначку і передають проектні позначки по елементах кам'яних стін, міжповерхових перекриттях та інших конструкціях.

Кладку зовнішніх і внутрішніх стін необхідно виконувати одночасно, однак у виробничих умовах іноді виникає потреба тимчасово припинити кладку. При такій умові в місці припинення укладання цегли влаштовують штрабу, що забезпечує надійний зв'язок між двома частинами кладки. Розрізняють вертикальну й убіжну штрабу. Вертикальні штраби армують стержнями, кількість яких повинна бути не менше трьох, а укладають їх через 2 м по висоті й обов'язково в рівнях перекрить.

Размещено на Allbest.ru