Спорудження водосховищ дніпровського гідрокаскаду: історіографія проблеми (50-70-ті рр. XX ст.)

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Спорудження водосховищ дніпровського гідрокаскаду: історіографія проблеми (50-70-ті рр. XX ст.)

H.В. Горло

Анотація

У статті здійснено аналіз публікацій 50 -- 70-х рр. ХХ ст. з проблем, пов'язаних зі спорудженням водосховищ Дніпровського гідрокаскаду. Виділено основні тематичні пріоритети -- пропаганда заходів гідробудівництва, економіка будівництва, екологічні наслідки.

Ключові слова: історіографія, Дніпровський гідрокаскад, гідроенергетичне будівництво.

Соціально-економічні перетворення, що мали місце в Україні впродовж другої половини ХХ ст., формують не лише пізнавальний, але й практичний інтерес з огляду на те, що їх наслідки виявляються дотепер. У 1950 70-х рр. спорудження гідровузлів на Дніпрі стало помітною подією у суспільному житті країни, тож закономірно, що воно постійно залишалося у центрі уваги і знайшло відображення у численних працях, авторами яких були гідробудівники, економісти, письменники, пересічні громадяни. Публікації цього періоду виконують подвійну роль: вони виступають і як історіографічний доробок, і як джерело, адже створені безпосередньо у період будівництва гідрокаскаду. Осмислення практики гідробудівництва мало місце і протягом періоду будівництва, і після його завершення, але до сьогодні відсутні як праці комплексного характеру стосовно усіх аспектів гідробудівництва, так і історіографічні дослідження, що аналізували б зміст і характер тогочасних публікацій та дозволяли простежити ставлення представників різних верств населення до гідробудівництва. Метою статті є аналіз публікацій у межах зазначеного періоду, який передбачає виділення проблемно-тематичних блоків, що розкривають окремі аспекти спорудження водосховищ Дніпровського гідрокаскаду.

У 1950-х рр. першими з'явилися праці з яскраво вираженим пропагандистським характером, написані на партійне замовлення. Сьогодні їх цінність полягає переважно у тому, що вони відтворюють “дух епохи”, оскільки автори із захопленням розповідають про масштабні перетворення. Умовно ці праці можна поділити на дві групи: написані до і після 1953 р. Цей рік (коли помер И. Сталін) став визначальним, оскільки відтепер докорінно змінився погляд на його особистість. На початку 1950-х рр. автори називали И. Сталіна натхненником і організатором будівництва гідрокаскаду, наголошували на значенні сталінського плану перетворення природи для вирішення завдань гідробудівництва. Так, В. Ковда у праці “Великий план перетворення природи” (1952) [1] зобразив роботи зі спорудження гідроелектростанцій, судноплавних каналів і зрошувальних систем як втілення сталінського плану перетворення природи. Характерними у цьому контексті є праці М. Ананьєва, П. Сліпченка, Л. Сухомела, С. Алпатьєва [2]. У першу чергу ці книги ставали в пригоді пропагандистам і агітаторам, які поширювали партійні ідеї серед населення.

Після 1953 р. у світ почали виходити праці з такою ж пропагандистською спрямованістю, цілковитим схваленням ідей і рішень уряду і партії, але вже без возвеличення діянь И. Сталіна. Автори детально розглядали плани будівництва гідрокаскаду і в доступній формі оповідали читачам про те, які об'єкти будуть збудовані і який народногосподарський ефект вони матимуть. Позитивним є те, що автори у цей час не приховували недоліків гідробудівництва: занадто велику вартість спорудження гідровузлів і залежність виробництва електроенергії від зміни витрат води. Типовою є праця М. Дідковського “Проблема Великого Дніпра” (1957), у якій він показав формування ідеї “Великого Дніпра” у динаміці. На той час вже була збудована Каховська ГЕС, тому автор не обійшов увагою проблему затоплення і відведення земель, яка стала досить гострою. Він цілком слушно зауважив, що визначення ефективності проектованих захисних заходів у той час проводилося простим зіставленням капіталовкладень в захисні споруди із затратами на підготовку території до затоплення, коли правильнішим було б визначати економічну ефективність захисних заходів, виходячи з оцінки продуктивності земель, що захищалися, і визначення чистого прибутку з них [3, 36]. У роботі М. Михайленка “Проблема Великого Дніпра та її народногосподарське значення” (1957) вірно відзначено, що тільки та енергетична система, яка об'єднує теплові і гідравлічні електростанції, є ефективною, адже забезпечує безперебійне постачання електроенергією [4, 12]. У руслі загального схвалення планів уряду щодо гідробудівництва створені праці І. Железняка, Л. Кускова, М. Лебедича, А. Швеця [5], а також статті в періодичних виданнях П. Мацуя, А. Медведєва, М. Пархомова [6].

З-поміж широкого кола публікацій вирізняються праці посадовців, які керували зведенням об'єктів Дніпровського гідрокаскаду. Їх думка повністю відтворювала офіційний партійний і державний курс. Спеціаліст у галузі гідробудівництва, а у 1960-х рр. міністр енергетики і електрифікації СРСР П. Непорожній у праці “Потужні гідроелектростанції та їх роль у електрифікації Української РСР” (1958) [7] розкритикував тих науковців, які планували будувати теплові електростанції. Він вважав, що ГЕС вигідніші, а їх велика вартість є надуманою, оскільки вона включає кошти на спорудження селищ для будівельних кадрів, підсобні підприємства і т. ін. Ці заходи не повинні були відноситися до кошторису ГЕС, адже споруди після закінчення будівництва гідровузла експлуатувалися іншими галузями народного господарства. Д. Жимерін, який був очільником союзного енергетичного міністерства у 1946 1953 рр., розглядав гідробудівництво в контексті розвитку енергетичного господарства всього СРСР. Він обґрунтував переваги каскадного розташування гідроелектростанцій, тому що воно дозволяло використати енергію об'єму води по всій довжині річки: “Річка на всьому протязі має ухил певне падіння; використання цього природного ухилу, підсиленого штучними гідроспорудами (греблями), і є задачею гідробудівництва” [8, 199]. Однак він також відзначив суттєвий недолік ГЕС, який полягав у великій вартості будівництва.

Окремі елементи критики планів гідробудівництва помітні у книзі “Україно наша Радянська” першого секретаря ЦК КПУ П. Шелеста. Він акцентував увагу на великих розмірах затоплень: “Відомо, що в природі все взаємопов'язано і найменші зміни в одному місці викликають зміни в іншому. Створенням водосховищ можна без потреби затопити багато корисних земель і цінних лісів. Усе це зараз вчені ретельно вивчають” [9, 274]. Хоч ця особиста думка політичного діяча, висловлена після того, як були збудовані Каховська, Кременчуцька, Дніпродзержинська, Київська ГЕС, вже не могла змінити масштабів перетворень.

Під час спорудження кожного гідровузла каскаду з'являлася велика кількість супутньої літератури, переважно науково-технічного змісту, яка публікувалася у спеціальних галузевих виданнях. Особливе місце серед них посідає журнал “Гидротехническое строительство”. На його сторінках є важливий фактичний матеріал щодо гідробущвницгва в СРСР Загальний огляд розвитку гідроенергетики за роки радянської влади і його перспективи публікували, як правило, до ювілейних дат. Прикладом є роботи Т. Доценка, Ф. Логінова, В. Рєпкіна [10]. водосховище гідробудівництво дніпро

Узагальнюючу статтю про Дніпровський гідрокаскад подали гідроенергетики Є. Бакшеєв, Т. Доценко і Г Кадомський [11]. Слушним був їхній висновок про те, що вимоги до режиму експлуатації водосховищ суперечать вимогам зрошення, водопостачання і водного транспорту, які, на думку авторів, ведуть до зменшення потужності гідровузлів. Ця точка зору виявляє слабкі сторони ідеї комплексного використання водних ресурсів, які полягають у тому, що, заради успішного розвитку однієї галузі, чимось все-таки доводиться поступатися (у цьому випадку зменшити потужність ГЕС, щоб дозволити відбирати воду для зрошення). У той же час це типова позиція енергетиків, які не хотіли, щоб саме їхня галузь зазнала утисків. Автори визнали, що гідрокаскад завдав збитки народному господарству, але оптимістично стверджували, що “ці збитки на дніпровському каскаді незрівнянно малі, порівняно з народногосподарським ефектом, який отримано в енергетиці і в найближчому майбутньому буде отримано у сільському господарстві, водному транспорті і рибному господарстві” [11, 13]. Такий же узагальнюючий характер мають дослідження про використання об'єктів гідрокаскаду інженерів Г. Кадомського і Д. Кузнєцова [12].

У журналі вміщено чимало статей, які висвітлювали хід спорудження окремих гідровузлів і напрями їх використання. Щодо Каховської ГЕС це праці С. Андріанова [13], Кременчуцької І. Куземіна й І. Новікова [14]. Огляду спорудження Дніпродзержинського гідровузла присвятив статтю В. Льовушкін [15], Київської ГЕС Т. Доценко [16], Канівської Г. Бурцев [17]. В окремих статтях розглядалася можливість здійснення захисних заходів, які дозволяли зберегти цінні землі і населені пункти та були важливою складовою частиною етапу підготовки до затоплення. Особливості захисту в зоні Каховського водосховища дослідив І. Ганічев [18]. Захист Орільського масиву на Дніпродзержинськомуводосховищі став темою статті В. Осадчука й А. Савицького [19].

Крім оглядів і статей про методи будівництва, журнал публікував також дослідження з економіки будівництва. Прикладом є робота О. Меєрсона й А. Авакяна “До питання визначення витрат, пов'язаних зі створенням водосховищ” (1959). Авторами зазначено, що влаштування водосховища вимагає затрат на загальні заходи (захисні, переселення, перенесення споруд, ліній електропередач), які найбільш капіталомісткі, спеціальні (транспорт, рибне господарство), побічні (реконструкція, модернізація об'єктів). Вчені зробили висновок, що всі витрати повинні ділитися між учасниками водогосподарського комплексу пропорційно отриманого ефекту [20, 25,26]. Ці питання продовжували вивчати і надалі, коли проблема здешевлення робіт стала досить актуальною, тому що від неї залежала доля гідробудівництва. Вважали, що саме зниження затрат на підготовку водосховищ зменшувало кошторис будівництва. У статті “Шляхи зниження затрат на підготовку водосховищ”' (1960) А. Авакян, В. Воздвиженський і В. Шарапов пропонували пом'якшити вимоги до влаштування водосховищ і внести зміни в технологію зведення захисних споруд. Автори слушно зауважили, що одним зі шляхів зниження затрат на підготовку водосховищ мала стати координація перспективних планів розвитку гідробудівництва з планами розвитку інших галузей [21, 31]. Час показав, що нехтування питаннями влаштування водосховищ породжує чимало проблем економічного і соціального характеру, які виявляються й дотепер.

Галузевий журнал “Строительство и архитектура” не стояв осторонь розгортання будівництва у нових селах і зведення селищ гідробудівників. Архітектор В. Моравський у статті “Формування планувальної структури сіл в зоні дніпровських водосховищ” (1974) [22] дослідив основні тенденції у плануванні нових сіл і навів приклади невдалого планування. Автори закликали відмовитися від практики спорудження тимчасового житла і проводити капітальне будівництво, щоб і надалі використовувати ці будівлі. Наявність таких публікацій свідчить про актуальність проблем комунального будівництва. Важливим напрямом робіт було вивчення впливу водосховищ на інфраструктуру Наддніпрянщини, який дослідив В. Нудельман [23].

У 1960-х рр. особливо помітними стали негативні наслідки гідробудівництва, у першу чергу вкрай незадовільний екологічний стан самих водоймищ і їх згубний вплив на довкілля. Саме тоді з'явилися перші критичні публікації, зокрема газета “Літературна Україна” стала своєрідною трибуною, з якої провідні вчені, письменники, свідомі громадяни висловлювали власну думку Так, 1963 р. в “Літературній Україні” з критикою дій гідропроектних організацій виступив член Республіканської ради Українського товариства охорони природи В. Мунтян, який правильно відзначив, що ще будуть відкриті нові види енергії, але ніхто не відкриє “нового” гектара землі [24]. У 1967 р. письменник О. Дмитренко надрукував розвідки “Де починається Дніпро” і “Дума про чисте плесо” [25], у яких підняв проблему екології Дніпра. Його публікації викликали шквал відгуків. У рубриці “Природа і люди” дописувачі пропонували власні варіанти вирішення проблем Дніпра. Вже в період гідробудівництва лунали думки про необхідність його припинення чи спуск водосховищ. Досить виважений підхід до проблеми проявився у статті “Борг перед природою” головного спеціаліста інституту “Укрдніпроводгосп” М. Киселя, який зазначив, що осушення нереальне, тому що “...шкоду народному господарству заподіяли не так водоймища, як поквапливе, нерозпорядливе заповнення водою” [26]. Він вважав, що комплексне використання ресурсів Дніпра мало недоліки, тому що задовольняло інтереси окремих галузей народного господарства. Пріоритетною галуззю він назвав зрошення, адже теплову і атомну енергію можна отримати з інших джерел, а зрошення важко чимось замінити. Сьогодення внесло поправки у цю точку зору, адже зрошення має альтернативи пари або сівозміни, які не шкодять ґрунтам. Інтерес до екологічних проблем Дніпра підтримували і центральні періодичні видання СРСР. Зокрема цьому присвячена стаття А. Доленка і О. Павлова [27]. Дискусія у пресі показала, що нехтування питаннями влаштування водосховищ, надання їм другорядного значення було хибною практикою.

Таким чином, публікації 1950 70-х рр. щодо Дніпровського гідрокаскаду були досить різноплановими. До основних тематичних пріоритетів належали пропаганда партійних рішень, технічні аспекти гідробудівництва, економіка затоплення, екологічні наслідки. Ці праці показують, що інтерес до окремих складових гідробудівництва змінювався: від пропаганди масштабних перетворень у 1950-х рр. до подолання негативного впливу гідровузлів на навколишнє середовище у наступні десятиліття. Закономірно, що більшість публікацій стосувалася технічних аспектів гідробудівництва, причому домінували питання спорудження енергетичних об'єктів (електростанцій), а не гідротехнічних (водосховищ). Поодинокими були аналітичні дослідження, які стосувалися економіки затоплення або співставляли затратність і результативність гідробудівництва у цілому. Комплекс соціально-економічних заходів, які проводилися під час влаштування водосховищ (переселення, виплата компенсацій, житлове і громадянське будівництво), практично цілком ігнорувався. Усі публікації несуть на собі відбиток комуністичної ідеології, створені у руслі схвалення ініціатив партійно-державної верхівки, тож навіть критика, яка мала місце в окремих матеріалах, вельми обережна. Питання, пов'язані зі спорудженням Дніпровського гідрокаскаду, залишалися актуальними і після завершення будівництва, тому подальшого вивчення й аналізу потребує значний масив публікацій кінця 1970 80-х рр.

Література

1. Ковда В.А. Великий план преобразования природы. -- М, 1952.

2. Ананьев М.Н. Великая стройка коммунизма на Днепре.

3. М., 1952; Сліпченко П.С. Величні будови сталінської епохи на Дніпрі. Стенограма публічної лекції. -- К., 1951; Сухомел Л.І., Алпатьєв С.М. Каховська гідроелектростанція, Південно-Український та Північно-Кримський канали -- великі будови комунізму. -- К., 1951.

4. Дідковський М.М. Проблема Великого Дніпра. -- К., 1957.

5. Михайленко М.М. Проблема “Великого Дніпра " та її народногосподарське значення (Матеріали до лекції). К., 1957.

6. Железняк И.А. Днепровский каскад гидроэлектростанций. -- К., 1961; Кусков Л.С. Новые моря. -- М., 1957; Лебедич М.В., Швець В.І. Великий Дніпро. -- К., 1961.

7. Мацуй П. Могучий Днепр работает на коммунизм (О народнохозяйственном значении водохранилищ Днепровского каскада) // Коммунист Украины. -- 1963. -- № 8; Медведев А. Электростанции Днепра // Запорожская правда. --1957. --16сентября; ПархомовМ. Рождается новый Днепр (К решению проблемы Большого Днепра) //Водный транспорт. -- 1957. -- 26 декабря.

8. Непорожній П. С. Потужні гідроелектростанції та їх роль в електрифікації УкраїнськоїРСР. -- К., 1958.

9. Жимерин Д.Г. Энергетика и экономика. -- М., 1966.

10. Шелест П.Ю. Україно наша Радянська. -- К., 1970.

11. Доценко Т.П. Гидроэнергетика Украины //Гидротехническое строительство. -- 1977. -- № 5; Логинов Ф.Г. Развитие и успехи советского гидроэнергетического

12. строительства за 40 лет // Гидротехническое строительство. -- 1957. -- № 11; Репкин В.П. Летопись гидроэнергостроительства СССР за 1957-- 1960 гг. //Гидротехническое строительство. -- 1960. -- № 12.

13. БакшеевЕ.А., Доценко Т.П., Кадомский ГД. Днепровский каскад гидроэлектростанций // Гидротехническое строительство. -- 1967. -- № 5.

14. Кадомский ГД. Некоторые вопросы комплексного использования и охраны водных ресурсов Украинской ССР // Гидротехническое строительство. -- 1968. -- № 1; Кузнецов Д.А. Использование гидроресурсов р. Днепра // Гидротехническое строительство. -- 1962. -- № 11.

15. Андрианов С.Н. Строительство Каховской ГЭС // Гидротехническое строительство. -- 1957. -- № 5.

16. Куземин И.Н. Кременчугская ГЭС на р. Днепре // Гидротехническое строительство. -- 1960. -- № 11; Новиков И.Т. Строительство Кременчугской ГЭС // Гидротехническое строительство. -- 1958. -- № 12.

17. Лёвушкин В.И. Днепродзержинский гидроузел в каскаде гидроэлектростанций р. Днепра // Гидротехническое строительство. -- 1961. -- № 9.

18. Доценко Т.П. Киевская ГЭС на р. Днепре //Гидротехническое строительство. -- 1963. -- № 5.

19. Бурцев Г.С. Каневская гидроэлектростанция нар. Днепре // Гидротехническое строительство. -- 1966. -- № 8.

20. Ганичев И.А. Возведение защитных дамб Каховского водохранилища //Гидротехническое строительство. -- 1957. -- № 6.

21. Осадчук В.А., Савицкий А.Н. Защита Орельского массива на строительстве Днепродзержинской ГЭС // Гидротехническое строительство. -- 1966. -- № 2.

22. Меерсон А.Б., Авакян А.Б. К вопросу определения затрат, связанных с созданием водохранилищ // Гидротехническое строительство. -- 1959. -- № 10.

23. Авакян А.Б., Воздвиженский В.И., Шарапов В.А. Пути снижения затрат на подготовку водохранилищ // Гидротехническое строительство. -- 1960. -- № 3.

24. Моравский В. Формирование планировочной структуры сёл в зоне днепровских водохранилищ // Строительство и архитектура. -- 1974. -- № 5.

25. Нудельман В.И. Реализация схемы районной планировки зоны влияния Кременчугского гидроузла // Строительство и архитектура. -- 1972. -- № 7.

26. Мунтян В. Земля любить ласку //Літературна Україна. 1963. -- 10 травня.

27. Дмитренко О. Де починається Дніпро // Літературна Україна. -- 1967. -- 4 липня; Дмитренко О. Дума про чисте плесо //Літературна Україна. --1967. -- 21 листопада, 24 листопада.

28. Кисіль М. Борг перед природою //Літературна Україна. 1968. -- 8 березня.

29. Доленко А., Павлов О. Куда течет Днепр //Известия. -- 1971. --18 июля.

Размещено на Аllbеst.ru