Одеський модерн. Залишки минулої роскоші

Соискатель Акопова А.А.

Научный руководитель д. арх., профессор О.С. Слепцов Кафедра Основ архитектуры и архітектурного проектирования Киевского национального университета строительства и архитектуры

Анотація. В статті розглянуто та проаналізовано декілька прикладів будівель зі старої Одеси, котрі належать до стилю модерн. Ці, іноді похмурі будівлі - це дань епохи, коли людина вважала себе як ніколи могутнім. Разом з тим, модерн - це останній крик класичної архітектури. До нього будинки замислювались як твори мистецтва, після - як інженерні споруди. Балансуючи між цими сторонами, зодчі того часу створили десятки неповторних шедеврів.

Ключові слова: одеський модерн, стилі модерну, архітектурні рішення

Summary

The article examines and analyzes several examples of buildings from the old Odessa, which belong to the modern style. These, sometimes gloomy buildings - is a tribute to the era when a man considered himself more powerful than ever. At the same time, modernism is the last cry of classical architecture. He thought of houses as works of art, after - as engineering constructions.

Balancing between these parties, the architects of that time created dozens of unique masterpieces.

Анотация

В статье рассмотрены и проанализированы несколько примеров зданий старой Одессы, принадлежащих к стилю модерн. Эти, иногда мрачные здания - это дань уважения эпохе, когда человек считал себя более могущественным, чем когда-либо. В то же время модернизм является последним криком классической архитектуры. В то время о домах думали как о произведении искусства, после - как о инженерных сооружениях. Балансируя между этими сторонами, архитекторы создавали десятки уникальных шедевров.

Мета статті: Розглянути найвидовищні приклади модерну Одеси 1900-1920рр та порівняти їх з яскравими прикладами Європи тих часів.

Постановка проблеми: З кожним роком архітектура 20 століття стає все менше і менше, а саме модерн. Виникає нова архітектура, нове побудова на місці старого фонду.

Задачі роботи: зберегти і показати майбутнім архітекторам залишилося.

Виклад основного матеріалу. В історії архітектури ХІХ століття можна вважати епохою застою. В містах будувалися тисячі прекрасних будівель, але концептуально архітектура перебувала в полоні традицій того часу. Матеріали і технології будівництва істотно не змінювалися протягом сотень років, а досягнення попередніх епох здавалися неперевершеними. Нова архітектура змогла з'явитися тільки завдяки новому стилю та способу життя, який несе за собою інший образ думок і ідеологію[1].

Першим світовим пілотним проектом нового стилю, згодом названого «модернізм», став «Кришталевий палац», збудований для Всесвітньої виставки 1851 в Лондоні, архітектор Пакстон. Ця інженерна конструкція з чавуну і скла, в 12 разів перевершує за площею собор Святого Петра у Римі. Принципово новим був ефект відкритого простору і вільно проникаючого світла.

Частіше за все нові прийоми будівництва впроваджувалися в технологічних сферах життєдіяльності - на транспортних майданчиках (мости, вокзали), виробництві (величезні цехи нових заводів) і в торгівлі (виставкові павільйони).

В одеське зодчество модерн прийшов в 1892 році. Першою спорудою стилю стало підприємство - чаєфасовна фабрика на розі Троїцької і Канатної (Рис.2). Фасад будинку має ряд характерних для стилю рис: великі віконні отвори, використання мозаїчних панно і рослинного орнаменту при мінімумі декору(Рис3, Рис4). Аскетична архітектура будівлі, пофарбованого в темно- зелений колір, різко дисонує з навколишньою забудовою.

Але про справжню моду на модерн можна говорити лише з 1901-1903 років, коли розпочався черговий будівельний бум. Серед небагатьох зразків того часу можна виділити прибуткові будинки Луцького на Маразліївській, 2 (Рис.5) і Вуфгардт, на Кузнечной, 54 (Рис.6).

При створені будинку Вуфгардт (арх. Яків Пономаренко, Владислав Домбровський, 1903) на розі Кузнечної та Успенської, зодчі звернулися до традицій образотворчого мистецтва Стародавнього Єгипту. Кутова частина будинку акцентована потужними пілонами (вежами-опорами), що підтримують дах, між якими поміщений характерний барельєф із зображенням змій і сонця (Рис.7). Вхід в торговий зал на першому поверсі прикрашає рослинний орнамент. Вертикальне розподіл будівлі досягається завдяки виступаючим секціях, також увінчаним пілонами.

Після цього наступний етап у розвитку одеського модерну припав на 1909-1916 роки, коли він перетворився в стиль з безліччю підвидів. З авангардного стилю, послідовники якого прагнуть до незвичності, модерн став форматом житлової забудови середнього класу, що не передбачало акценту на художню цінність. Головні зміни відбуваються в цей час всередині будинку, а не поза ним. Галерейна система розташування квартир тепер не використовується зовсім - на зміну їй прийшла вдосконалена секція. Сходова клітина зменшується у розмірах, все частіше застосовуються гвинтові сходи. В елітних будинках встановлюються ліфти, наприклад таких як будинок Асвадурова на розі Пушкінської (Рис.8) і Троїцької та будинок Новікова - на розі Дерибасівської та Рішельєвської. Планування квартир поступово стає типовим, наближаючись до «ідеалу» того часу. Обов'язковою приналежністю стають лоджії, комори, ванна і туалет[5].

Знайомство з європейськими школами модерну породило до життя кілька потужних напрямків, кожен з яких залишив великий слід в одеській архітектурі. Перш за все, це раціональний модерн, модернізований ренесанс, неоампір і неоготика.

Найбільш повно в нашому місті представлений раціональний (строгий) модерн. Це можна пояснити традиційним впливом Віденської архітектурної школи на місцеву архітектурну еліту. У раціональному модерні елементи декору зводяться до мінімуму за кількістю і помітністю, але в той же час зберігає концептуальне значення. Наприклад, в будинку на вулиці Єкатерининської, 35 (Рис.9), споруджений Феліксом Паппе в співавторстві з Леонідом Черніговом в 1912 році, поруч з вікнами верхнього поверху викладена яскрава зелена плитка. При все тому ж скупому декорі будівля здається більш витонченим, завдяки розташованим на першому поверсі торгових павільйонів братів Тарнополь.

Інша особливість раціонального модерну - це акцент на вертикальних побудовах як в декорі, так і в об'ємних рішеннях. Приклад цього - прибутковий будинок Маргуліс на Сабанському провулку, 1, збудований в 1912 році за проектом того же Паппе (Рис.10). Прикрашають будинок барельєфи,які не виділені кольором і слабо виступають, так що здалеку виникає видимість гладкої бетонної поверхні, дах будинку абсолютно плоский.

Неоампір виглядає менш авангардно, зате більш витончено завдяки використанню традиційних елементів античної архітектури - колон, пілястр, арок. Прибутковий будинок Рудь на Кузнечной, 42, збудований за проектом Фелікса Кюнера в 1913 році, примітний чіткістю і гармонійністю вертикального і горизонтального поділу простору. Елементи декору чітко прив'язані до вікон і різні для кожного поверху. Верхній поверх над парадними входами прикрашений невибагливими полуколоннами, які немов би підтримують сильно виступаючий карниз.

Шедевром одеської неоготики став будинок Григор'євої на Ланжеронівській,15, побудований в 1912 році за проектом Юрія Дмитренко (Рис.11). Всі елементи цього будинку спрямовані вгору: високі, до 5 метрів поверхи; стилізовані вежі, обрамлені елементами на зразок виступаючих балконних секцій - еркерів.[5]

місто одеський модерн архітектурний

Рис.1. Кришталевий палац до пожежі Лондон, 1851

Рис.2. Чаєфасовна фабрика на розі Троїцької і Канатної

Рис.3. Елемент рослинного орнаменту

Рис.4. Елемент мозаїчного панно

Рис.5. Прибутковий дім Луцького

Рис.6. Прибутковий дім Вуфгардт

Рис.7. Барельєф дому Вуфгардт Рис.8. Будинок Асвадурова

Рис.9.Будинок на вулиці Єкатерининська, 35

Рис.10. Будинок Маргуліс

Рис.11. Будинок Григор'євої на Ланжеронівській,15

Висновок

Одеський модерн зробив величезний вплив на архітектурний вигляд міста. Протягом 1900-1916 років було побудовано 20% нині існуючих будівель в історичній частині Одеси, а також багато прибудованих флігелів і надбудованих поверхів, відмінних за стилістикою. До того ж, будинки в стилі «модерн» виділяються завдяки більшій висотності, нависаючи над 2-3- поверховим оточенням колишніх епох.

Як правило, архітектура будинків модерн дуже стримана, лаконічна і сувора, що посилюється сіром або зеленим забарвленням, нині неабияк потьмянів від часу.

Література

1. Кириченко Е.И. Модерн .К вопросу об стоках и типологии / Е.И. Кириченко // Советское искусствознание : сб. ст. -М, 1979 - С. 249283.

2. Барановский Г. В. Архитектурная энциклопедия 2-й половины XIX в., 1902-1908. - Т. I-V.

3. Вся Одесса. - Одесса, 1914. - 846 с.

4. Тимофеенко В. И. Одесса: Архит.-ист. очерк. - К.: Будівельник, 1985. - 159 с

Размещено на Allbest.ur