Творчі течії в архітектурі України (з історії 1920-х - початку 1930-х років)

доцент кафедри містобудування

Актуальність теми

Важливе місце в сучасній українській та європейській архітектурній історіографії займають дослідження складних процесів формування та розвитку конструктивізму-функціоналізму (узагальнене поняття «новаторський напрям», або авангард періоду 1920-х - початку 1930-х років). На сьогодні різноаспектні дослідження: містобудівні, типологія об'єктів, теоретичні засади, композиційно-художні питання, збереження авангардної спадщини систематизовано, узагальнено в численних публікаціях, наукових працях, монографіях, історичних виданнях [2, 5, 9].

З-поміж низки досліджень актуальними є питання творчих, інтернаціональних взаємозв'язків українських провідних і європейських лідерів функціоналізму зазначеного періоду та впливів цих контактів на формування нової архітектури. Зацікавленість вченими, проектувальниками та істориками зазначеним напрямом спостерігаємо і в наш час, особливо у зв'язку з вирішенням проблеми та питань стилю й образу сучасних об'єктів. За означеннями вчених, в архітектурних формах об'єктів України - житлових, громадських - панує «стильовий плюралізм, а проекти в стилі історизму (в тому числі й авангарду) стали явищем і симптоматичною тенденцією сучасної архітектурної практики» [4, с. 78].

Візуальна подібність сучасних форм: геометрія фасадів, лінійність вікон, відсутність декоративних елементів, функціональна спрямованість тощо співзвучні з об'єктами та засобами виразності авангарду. Цей момент дозволяє переконатися в активній і прямій впливовості новаторського напрямку 1920-х - початку 1930-х років на стилістику і формування образу сучасних громадських і житлових будівель. Такі «прямі» наслідування авангардних форм дають логічний поштовх до вивчення історичних витоків формування новаторської архітектури і з'ясування присутності течій усередині напрямку. Цей момент виявить локальні особливості конструктивізму в архітектурі України.

Основний матеріал

Перша половина 1920-х років позначена в архітектурі радянської країни, і Української Республіки зокрема, становленням раціоналістичної та конструктивістської течії в тогочасному архітектурному процесі, що відображено в історичних джерелах, монографіях, статтях [1, 2]. Аналітичний огляд документів, публікацій, проектів того часу дозволяє стверджувати про гостре протиборство між новими ідеями і традиційним підходом до створення архітектурних форм.

Питання створення та розвитку творчих напрямків в архітектурі УРСР розглядалися на той час творчими об'єднаннями АРМУ (Асоціація радянських мистецтв України), ТСАУ (Товариство сучасних архітекторів України), об'єднання «Жовтень» та їх представниками. Проте на той час не було можливості надати закінчену, об'єктивну оцінку творчому процесу формування новаторської архітектури через складні різнобічні, соціально-політичні умови. Пізніше (в 1960-1970-х роках) з позицій історичного часу цей аспект ґрунтовно досліджувався істориками. Вагомий внесок у розуміння процесів формування тенденцій розвитку української архітектури 1920-х - початку 1930-х років зробив Г.О. Лебедєв [5]. У своєму дослідженні автор показав, що паралельно з розвитком новаторського, авангардного напрямку продовжували існувати й отримали застосування традиційні мотиви. Г.О. Лебедєв виділив дві творчі течії: перша ґрунтувалася на використанні архітектурної спадщини - класики, бароко, візантійських рис; друга прагнула до пошуку новітніх сучасних форм шляхом їх конструювання, асоціативності, використання нових матеріалів та конструкцій. На думку автора, і цей факт підтверджено проектною і практичною діяльністю, перша течія об'єднувала представників старшого покоління і мала два характерних відгалуження: українське бароко XVII-XVIII ст., а інше виходило з народної художньої творчості і модерну [5]. В стилі народної архітектури і класики працювали: П.Ф. Альошин, В.Г. Кричевський, в барочному стилі - О.М. Дяченко, який вважав його «... совершенно приемлемым для современной архитектуры» [5, с. 76].

Важливе місце в творчості провідних архітекторів займала тенденція, яка спиралася на принципи вітчизняного модерну, представники якого були фахівцями старшого віку і, переважно, вихованцями петербурзьких навчальних закладів.

Про існування в архітектурі в 1920-ті роки декількох архітектурних напрямків свідчив Всесоюзний конкурсний проект залізничного вокзалу в Києві. На відміну від проектів П.Ф. Альошина і О.М. Вербицького, які представили об'єкт у формах модерну з елементами новаторства, брати О.О. і В.О. Весніни та київський архітектор Я.А. Штейнберг виконали проект у конструктивістських формах. Новаторську позицію, що ґрунтувалася на конструюванні форм, підтримували представники ТСАУ, до складу якого входили молоді архітектори: М.І. Гречина, В.І. Заболотний, 1.1. Малозьомов, М.В. Холостенко, Я.А. Штейнберг, Г.О. Яновицький та ін. У творчих дискусіях, що проходили в Києві, Харкові, розглядалися найбільш гострі питання стилістики нового напрямку. З критикою старих уявлень виступили С.М. Драгоманов, В.І. Заболотний, М.В. Холостенко, Г.П. Юрченко [7].

Відомий публіцист С.М. Драгоманов передбачав життєздатність новаторського напрямку, вважав, що майбутнє належить новаторській архітектурі, тобто новаторському напрямку. Аналіз проектів і практичної діяльності архітекторів провідних фахівців республіки дозволив виявити в авангардному новаторському напрямку ряд течій.

Дослідження архітектурно-композиційних і функціональних особливостей творчих робіт архітектора В.К. Троценка (з 1923 по 1925 р.) доводять, що його проектам притаманні риси традиційного стилю. Новаторська тема отримала розвиток у функціонально продуманих та композиційно узгоджених планувальних схемах доцільності обраних конструкцій. З 1925 по 1926 рік - це період у творчості В.К. Троценка, коли в його роботах помітні риси раціоналістичного конструктивізму (геометрично чіткі об'єми, прямокутні абриси кутових вікон, балконів). У кінці 1920-х - на початку 1930-х років раціоналістична лінія стає головною в його творчості. Раціоналістичний конструктивізм характерний для проектів та будівель О.О., В.О. та Л.О. Весніних, С.С. Серафимова й архітекторів України Г.І. Волошинова, І.І. Малозьомова, М.В. Холостенко, Я.А. Штейнберга, Г.О. Яновицького. Комплекс адміністративних будівель на площі ім. Дзержинського (Свободи), дипломний проект «Дом текстилей» (арх. І.І. Малозьомов), проект Будинку Уряду для Харкова (арх. Я.А. Штейнберг) - це приклади раціоналістичного конструктивізму.

Експресивний конструктивізм отримав розвиток у клубах, побудованих за проектами українських архітекторів. У Києві цей напрямок представлений будинком «Радянський лікар» (арх. П.Ф. Альошин, 1928-1932 рр.), в Харкові - спорудою «Великий Отель» (арх. Г.О. Яновицький, 1928 р.), у Кривому Розі - адміністративним центром (арх. В.І. Заболотний, 1928 р.).

В окремих будівлях П.Ф. Альошина та В.Г. Кричевського, зведених у кінці 1920-х - на початку 1930-х років, помітні пластичність геометричних форм, органічний зв'язок архітектури з оточенням. Ці ж риси характерні для санаторію «Україна» в Гаграх (арх. Я.А. Штейнберг), будівлі ресторану «Динамо» в Києві (арх. Й.Ю. Каракіс). Окремі формалістичні елементи всередині новаторського напрямку помітні в будівлі інженерно-будівельного інституту в м. Дніпрі (арх. Г.П. Швецько-Вінецький, 1930-1935 рр.) та в громадських будівлях у м. Харкові.

Досліджуючи проектну і практичну діяльність провідних архітекторів УРСР, можна простежити творче оновлення традиційних елементів і включення їх у новаторську тему (арх. В.К. Троценко, М.В. Холостен- ко), створення нових функціонально обумовлених форм, що відповідають новаторським принципам.

Вітчизняні та закордонні історики, які досліджували функціоналістичний напрямок у європейських умовах, зазначили наявність всередині цього напрямку творчих течій: у проектах Л. Мис ван дер Рое відомий російський історик Ю.Ю. Савицький виявляє експресивність. М.В. Хо- лостенко вбачав у творчості Л. Мис ван дер Рое раціоналістичну спрямованість і окремі елементи формалізму [10]. В громадських будівлях, побудованих за проектами Е. Мендельсона, інженер Б.М. Перетяткович відзначав пластичність, експресивність. Для творчих робіт В. Гропіуса (проект будинку редакції «Чикаго-трибюн») і Ле Корбюзьє (вілли, житлові будинки в селищі Пессак) характерний раціоналістичний функціоналізм. Зв'язок архітектури з довкіллям простежується в роботах Ф.Л. Райта, що було зазначено в республіканській пресі 1920-х років.

Дослідження історичного матеріалу свідчить про цікаве явище: всередині новаторського напрямку в Україні існували течії: раціоналістичний традиціоналізм (включення традиційних мотивів), раціоналістичний конструктивізм (геометрична чіткість форм, функціональний план), експресивний конструктивізм (виразний образ будівлі, динамічність форм, площин), формалістичний конструктивізм (невідповідність форми функціональному процесу).

Список літератури

конструктивізм функціоналізм архітектура проектний

1. Лебедев Г.А. Украинская архитектура 1920-х - начала 1930-х годов (основные тенденции развития): дис.... канд. искусствовед. К., 1968. 294 с.

2. Афанасьев К.Н. Из истории советской архитектуры. 1917-1925 гг. (Документы и материалы). М.: Наука, 1963. 248 с.

3. Рябушин А.В., Шишкина И.В. Советская архитектура. М.: Стройиздат, 1984. 216 с.

4. Лінда С.М., Юрик Я.М. Пошуки стилю сучасного багатоквартирного житла України: Зб. арх. вісник КНУБА, 2007. С. 77-84.

5. ЛебедевГ.О. З історії української архітектури 20-30-х років ХХ ст. Українське мистецтвознавство. К.: Наук. думка, 1971. Вип. 5. С. 53-67.

6. Пролетарська правда. 1929. № 7. 20 січня. С. 4.

7. Пролетарська правда. 1929. № 35. 12 лютого. С. 4.

8. Пролетарська правда. 1928. № 250. С. 5.

9. СавицкийЮ.Ю. Архитектура капиталистических стран. М.: Стройиздат, 1973. 133 с.

10. Холостенко М.В. Мис-ван-дер-Рое. Нова генерація. 1928. № 10. С. 264-265.

Размещено на Allbest.ru