Мозаїка в архітектурному середовищі

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 738.5:72 (045)

Мозаїка в архітектурному середовищі

Єпіхіна Д.В., ст.. викладач

Анотація

мозаїка монументальний архітектурний декоративний

В даній статті йде мова про мозаїку -- один з видів монументального мистецтва, розглядається її місце та роль в архітектурному середовищі. До уваги приймається період -- друга половина 20 століття, коли цей жанр досягає найбільшого розквіту.

Ключові слова: мозаїка, монументальне мистецтво, архітектурне середовище, смальта, натуральний камінь.

Аннотация

В данной статье идет речь о мозаике -- один из видов монументального искусства, рассматривается ее место и роль в архитектурной среде. Во внимание принимается период -- вторая половина 20 века, когда этот жанр достигает наибольшего расцвета.

Ключевые слова: мозаика, монументальное искусство, архитектурная среда, смальта, натуральный камень.

Annotation

This article deals with the mosaic -- a type of monumental art, consider its position and role in the architectural environment. It's considered the period -- the second half of the 20th century, when this genre is reaching its highest peak.

Keywords: the mosaic, the monumental art, the architectural environment, the smalt, the organic stone.

Задача цієї статті проаналізувати роль та місце мозаїки, як виду монументального мистецтва другої половини 20 століття з виходом на сучасність.

Історія засвідчує, що кожна суспільно-економічна формація, в силу своїх можливостей, намагалася увічнити свої ідеали засобами монументального мистецтва. Зображення, виконані в техніці мозаїки, надзвичайно довговічні, майже не змінюють свій первозданний вигляд. Трохи потемнілий та пом'якшений колір додає ще більшої загадковості стародавнім мозаїкам, які мовби світяться з середини. Стійкість матеріалу (натуральний камінь, смальта) --дає можливість створити твір мистецтва, націлений у вічність.

Смальтова мозаїка вимагає від художника не стільки творчого натхнення, скільки уважної кропіткої праці. Кожен камінчик має знайти своє суворо визначене місце. Творчий потенціал художника повинен проявитися у підготовчих стадіях роботи над мозаїкою -- в ескізах і картонах. У самому ж виконанні роботи в матеріалі знадобляться всі якості -- і суворий малюнок, і почуття кольору і уява. Адже робота ведеться поступово, по невеликому фрагменту треба бачити кінцевий результат. У цьому специфіка мозаїчної кладки. Зате і стояти буде вічно, не старіючи, не змінюючись.

У 1960-1980 роки бурхливе будівництво нових районів і цілих міст породило багато проблем у містобудуванні. «Сірість» і «одноманітність», які стали визначальними, нерідко характеризують архітектуру цього періоду. Щоб якось урізноманітнити, прикрасити, надати художній сенс новим забудовам, на кожній більш-менш придатної поверхні з'являється мозаїка. Аеропорти і вокзали, станції метро та науково-дослідні інститути, лікарняні корпуси, сільські клуби і зупинки громадського транспорту і навіть просто житлові будинки, -- все прикрашається смальтою, а якщо грошей і часу мало, то й «кабанчиком» і битою керамікою.

У цей час великі надії покладалися на синтез, тобто на спільну роботу архітекторів і художників на ранніх стадіях проектування. Мозаїчні панно з'являлися в Москві та Ленінграді, на Україні і в Молдові, в усіх колишніх республіках, в столицях і в маленьких містечках.

Чималий внесок в організацію середовища за принципом декоративного аранжування внесли українські художники. У Києві всі художні роботи в архітектурі проходили через ККМДІ (Київський комбінат монументально-декоративного мистецтва). Раз на тиждень збиралася художня рада, на якій розглядалися ескізи, затверджувалися картони і приймалися готові роботи. І хоч в матеріалі мозаїку найчастіше робив виконавець, митець здійснював постійний авторський нагляд за процесом, починаючи з вибору палітри і розміру модуля і закінчуючи викладкою смальти. Тому художня якість виконуваних мозаїк була досить високою, що не завжди можна сказати про ідеологічне забезпечення.

В 60-80 роки темп «виробництва» мозаїк зріс до нечуваних розмірів. Мозаїки робилися по всій Україні, а бувало і в інших республіках. До слова, мозаїка 20 м² вважалася у монументалістів мало не мініатюрою, серйозні люди за таке й не бралися. Не в дивину були обсяги 100, 150, 200 м². До десятка майстрів кожен день були зайняті складанням договорів, кошторисно-фінансовими розрахунками, актами прийому та здачі, матеріалами і відрядженнями. Засідання худради затягувалися до пізнього вечора, в коридорі чекали художники з ескізами, в картонному залі одночасно робилося 5-7 картонів. І все ж, незважаючи на старання великої кількості хороших художників-монументалістів, на присутність на худрадах мистецтвознавців і партійного контролю, виникало чимало слабких робіт, а то й відвертої халтури. Повсюдне захоплення мозаїкою в оздобленні архітектурного середовища призводили до використання нетривких матеріалів (кабанчика), тому багато «шедеврів» обсипалися, не витримавши вимоги часу.

На зміну поверхневої декоративності мозаїк пізніше прийшли більш глибокі пластичні рішення. Орнамент стає не основним, а допоміжним композиційним мотивом, національна специфіка отримує не тільки зовнішній, але і більш глибокий зміст. Вже на початку 90-х років зазвучали голоси, які закликали ставитися до прикраси міст більш уважно. Незважаючи на негативні наслідки масового «виробництва» мозаїк, багато дійсно хороших робот, виконаних в цій техніці прикрашають міста і села по всій Україні.

Окремо хочеться написати про мозаїку на станціях метрополітену. Невипадково так доречні мозаїчні панно на станціях метро, де товща землі нас підсвідомо гнітить. Сама природа смальтового мозаїки, як би наповнює повітрям важкі стіни метро. Яскравим прикладом такого прориву простору є станція Московського метро «Маяковська», прикрашена мозаїчними плафонами А. Дейнеки. Ясні за кольором, динамічні, несподівані по композиції, вони сприймаються, як присутність свіжого повітря під землею. Ось що пише сам автор: «В одном мы сошлись с архитекторами -- мозаики должны быть глубинные, над зрителем должно быть уходящее ввысь небо. Мозаикой надо пробить толщу земли в 40 метров. Пассажир должен забыть про колоссальные перекрытия, под которыми он находится. Ему должно быть легко и бодро в этом подземном дворце»¹¹Дейнека А. Из моей практики.-- М.: Академия художеств СССР, 1961.--С.59. Барвисті і життєрадісні мозаїки А. Дейнеки і сьогодні змушують пасажирів цієї станції метро зупинятися, піднімаючи голову догори. Запам'ятовується глядачеві і ряд мозаїчних композицій П. Коріна, які прикрасили склепіння великого залу станції метро «Комсомольська-кільцева» (1952). Великих руських полководців, автор зобразив героями билин, народного епосу. Композиції вирішені узагальнено, головних героїв не багато, але всі вони відрізняються значущістю поз та жестів, чіткими силуетами. Колір має величезне значення в мозаїках П. Коріна -- завдяки блиску золотого фону, білому та пурпурному кольорам створюється особливо урочистий настрій. Мозаїки розташовані в вигляді великих, яскравих медальйонів в обрамленні барочної ліпнини.

В Києві особливої уваги заслуговує станція метро «Золоті ворота» (художники Г. Корінь, В. Федько). Сама назва станції, побудованої в історичній частині міста, поряд із Золотими воротами, звичайно визначила спільне рішення і колорит і саму манеру кладки мозаїки. Стіни проміжного вестибюля облицьовано білим мармуром у поєднанні з імітацією плінфи, композиція основана на поєднанні арково-склепінчатих елементів, що спираються на приземкуваті, круглі колони, увінчані стилізованими візантійськими капітелями -- все це безпосередньо пов'язано з архітектурою і мистецтвом Київської Русі. У декоративному оформленні використано мозаїчні панно, які розповідають про історію Київської Русі. Дві великі напівкруглі композиції розміщено у торцях середньої зали, її стелю оперізують стрічки орнаментів. В арках, що з'єднують колони -- мозаїчні зображення київських князів, що нагадують старовинні ікони. Мозаїки, витримані в стриманій кольоровій гамі, зачаровують своєю лаконічністю та цілісністю. Не дивлячись на те, що художники використовували стару «іконографію», станція виглядає сучасно -- це саме станція метро, а не князівські «білокам'яні палати».

В 1999 році в Києві завершилася будівництво Михайлівського Золотоверхого собору. До відновлення внутрішнього оздоблення храму було залучено кращих художників -- монументалістів зі всієї України, перед якими стояла задача відновити початковий вигляд унікальних фресок та мозаїк, фрагменти яких збереглись до наших часів. Сучасні митці доклали багато зусиль, щоб передати неповторність цього шедевру давньоруського мистецтва його блискучу мальовничість, неймовірну силу та величність образів, багату колористичну гаму.

У місті Лунд -- старовинному університетському місті південної Швеції існує єдине в своєму роді музейне сховище монументально-декоративного мистецтва, де зібрані ескізи і фотографії творів живопису та скульптури, призначених для архітектури. У перші роки колекція музею складалася виключно з ескізів монументальних мистецтв скандинавських країн. Пізніше експозиція музею стала інтернаціональною. Звичайно, маючи такий музей у нашій країні, можна було б з більшою впевненістю говорити про монументальне мистецтво взагалі і про мозаїку зокрема.

Монументальне мистецтво сьогодні іде своїм шляхом - розширюється діапазон тем, з'являються нові матеріали, змінюються ідеї та ідеали суспільно-економічних формацій -- ідеологію котрих воно передає в художніх образах. «Мы живем во время скоростей, сегодня господствуют вещи-однодневки. Ничто не создается “на века”, да и сама философия современности в частой смене событий, среды обитания, одежды, вещей»²²Гозак А., Смирнов Л. Что бы ответил нам Аалто? Декоративное искусство СССР.--1978--№ 6.--С.31. пише відомий фінський архітектор А. Аалто. Мозаїка -- це розмова з майбутнім, з далекими нащадками, вона не дає моментальної віддачі, тому сучасний капітал не поспішає проявляти ініціативу...

З великою швидкістю будуються сьогодні нові будинки і навіть цілі мікрорайони. Планування архітектурного простору сучасного міста не враховує естетичні потреби населення. Багатоповерхові споруди, які щільно розташовані один біля одного, порожні площини глухих стін та парканів -- все це створює неймовірно агресивне, некомфортне для людини середовище.

Сучасна архітектура -- дитя свого століття, нової техніки, нових матеріалів. На думку угорських зодчих М. Хофера, З. Форкшаді «переход тектонических функций стены в новой индустриальной архитектуре к застекленным поверхностям или легким перегородкам, своего рода “мембранам”, не оставляют места для традиционных видов монументальной живописи -- мозаики, фрески, сграфито”³³Замков В. Советско-венгерская конференция монументалистов. Декоративное искусство СССР.--1978--№ 5.--С.36..

«Произведения скульптуры и живописи помогают вносить в современную городскую застройку яркие выразительные акценты, приблежают ее к человеку, одухотворяют и очеловечивают современную среду, помогая преодолевать угнетающую нивилировку и стандартность предметного окружения. Монументальные произведения придают новым городам и микрорайонам как бы еще одно, четвертое измерение -- глубину во времени»⁴⁴Толстой В. Монументальное искусство СССР.-- М.: Советский художник, 1978.--С.118. -- пише В.П. Толстой у своїй книзі «Монументальное искусство СССР».

Не можливо не помітити, що в сучасному місті майже не з'являється мозаїка. Сьогодні такі «маленькі шедеври» найчастіше з'являються у храмовій архітектурі. Невеликі за розміром ніші, надбрамні ікони, мозаїки у вівтарній частині, от мабуть і все. І навіть ці невеликі для мозаїки і зовсім мініатюрні вставки помітно прикрашають місто.

Станції метро, які сьогодні відкривають свої двері для мешканців міста, рідко прикрашені мозаїками. Частіше за все вони з верху до низу обклеєні рекламою, якогось неймовірного розміру. Гроші вкладаються в те, що приносить миттєвий результат і мало хто враховує естетичні потреби та психологічний стан сучасної людини, змушеної проводити в метро досить багато часу.

Тривалість виконання, висока вартість матеріалів зробила смальтову мозаїку дорогим задоволенням. Завод в Лисичанську, де виробляли смальту, вже давно не працює - смальти залишилось небагато - на складах, у приватних осіб, і тому, роблячи сьогодні мозаїку, художники змушені використовувати матеріал того кольору, що є, а не того, який потрібний.

Нова смальта відрізняється більш яскравими кольорами, блискучою поверхнею, часто порізана на однакові частинки (модуль), що робить її схожою на кахельну плитку. З позитивних моментів технічного прогресу є те, що нові технології (сучасні розчини, на які кріпляться камінці смальти) дозволяють відмовитися від тяжких бетонних блоків, від нелегкої праці на самій стіні. Але, на жаль, нові матеріали не можливо перевірити самим надійним способом -- часом.

Проблему недостатньої кількості смальти вдало вирішив художник Ю. Левченко, за ескізами якого виконана мозаїка в церкві Преображенія Господня місто Київ. Велика площа мозаїки, яка покриває вівтарну частину, купол, та північну й південну стіни, майже вся виконана з натурального каменю. Виключення представляли ті фрагменти, які потребували яскравих кольорів -- наприклад червоного, золота. Їх робили зі смальти. Завдяки матеріалу колорит мозаїки дуже стриманий, але благородний, завдяки натуральному каменю -- поверхня стіни не давить на глядача, вона наче дихає, світиться зсередини. На жаль, це один з небагатьох прикладів використання натурального каменю та смальти в сучасному інтер'єрі.

“Человеческая жизнь состоит в равной мере из традиций и вновь создаваемого. Нельзя просто отбросить традиции и заявить, что они себя исчерпали и поэтому нужно создавать нечто новое. В человеческой жизни необходима преемственность. Так и в старых городах, используя совершенные градостроительные методы и новые природные резервы, можно добиться более благоприятных жизненных условий. Конечно, эта задача весьма сложная, но решение ее реально”⁵⁵Гозак А., Смирнов Л. Что бы ответил нам Аалто? Декоративное искусство СССР.--1978--№ 6.--С.30. -- писав А. Аалто.

Висновки

Проаналізувавши роль та місце мозаїки в архітектурному середовищі другої половини 20 століття, хочеться зауважити, що монументальне образотворче мистецтво й, зокрема мозаїка,сьогодні не може обмежуватися тільки роллю другорядного архітектурного декору. Воно покликане виконувати, крім архітектурно-просторових, і свої власні художні завдання, пов'язані з увічненням епохи. Довговічність матеріалу мозаїк (смальта та натуральний камінь) дає можливість художникам -- монументалістам створювати твори, які зв'язують сьогоднішній день з минулим і майбутнім нашого міста, нашої країни.

Список використаної літератури

1. Гозак А., Смирнов Л. Что бы ответил нам Аалто? Декоративное искусство СССР.--1978--№ 6.--С.28-34.

2. Дейнека А. Из моей практики.-- М.: Академия художеств СССР, 1961.

3. Замков В. Советско-венгерская конференция монументалистов. Декоративное искусство СССР.--1978--№ 5.--С.36.

4. Толстой В. Монументальное искусство СССР.-- М.: Советский художник, 1978.

5. Толстой В. Музей монументального искусства в Швеции. Декоративное искусство СССР.--1978--№ 5.--С.42-44.

6. Тоцька І. Ф. Мозаїки та фрески Софії Київської.--К.: Мистецтво, 1975.

Размещено на Allbest.ru