Міжвоєнні храми цивільного інженера Ніколая Котовича

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжвоєнні храми цивільного інженера Ніколая Котовича

Впродовж 1 920-30-х рр. безпосередніми учасниками архітектурного процесу на території Волинського та інших східних воєводстві Другої Речі Посполитої ставали не тільки молоді архітектори - випускники політехнік чи фахівці які переїздили сюди з інших регіонів Польщі а й зодчі які до Першої світової війни плідно працювали у великих містах колишньої Російської імперії. З їх числа на особливу вагу заслуговує постать цивільного інженера (архітектора) Ніколая Івановича Котовича (1 875 - 1934) - визначного петербурзького зодчого, який у міжвоєнний період емігрував до Польщі і працював у Пінську та Бресті - найбільших містах Поліського воєводства. Окрім названих міст, запроектовані архітектором будівлі та споруди розташовувались і в інших населених пунктах численні об'єкти на території сучасних Білорусі та України).

Прем'єрним дослідженням біографії та етапів творчого шляху Н Котовича є розлогий матеріал дві версії якого були опубліковані білоруським дослідником О Ільїним у та р в електронному виданні «Гістарьічная брама» [1, 2]. Лаконічні дані щодо діяльності архітектора опубліковані в мережі Internet на одній із сторінок, присвяченій церковній архітектурі Росії [] Проте багатюща архітектурна спадщина зодчого загалом, в тому числі, храмобудівна, донині не була об'єктом фахових досліджень.

Спираючись на названі вище публікації, доцільно виділити події і факти з життя архітектора, які вказують на умови та особливості формування та розвитку його професійного світогляду, творчої манери. їх огляд дозволить зрозуміти підходи автора до створення образу храмів - об'єкту аналізу у пропонованому матеріалі. Зокрема йтиметься про церкви авторства Н. Котовича, розташовані в населених пунктах сучасної України, зокрема, Полісся на півночі Рівненської та Волинської областей (в селах Нобелі, Деревку, Бучині, місті Любешові), а також Білорусі (в селі Бухличі Пінської області), запроектовані і збудовані у 1 920-х рр.

Ніколай Іванович Котович народився у 1 875 р. в сім'ї протоієрея І. Котовича у м. Вільно (сьогодні - Вільнюс, Литва).

Цікавими і символічними є два факти: батько майбутнього архітектора понад тридцять років був головним редактором «Литовських єпархіальних відомостей», загалом займав дуже активну громадянську позицію в царині просвітництва а його матір - Марія Теодорович - була сестрою відомого дослідника історії храмобудування Волині Миколи Теодоровича Без сумніву атмосфера сім'ї та архітектура міста вплинули на формування особистості Н Котовича і на вибір майбутньої професії

У р Н Котович вступив до одного з провідних вищих технічних навчальних закладів Росії - Петербурзького інституту цивільних інженерів ПІЦІ Випускниками цієї новаторської школи у різні роки були Павло Альошин, Олександр Бернардацці, Олександр Вербицький, Микола Даміловський, Олександр Кобєлєв, Василь Осьмак та ін. - майстри архітектури ХІХ-І-ї пол. XX ст., які стали авторами визначних архітектурних об'єктів у Києві, Одесі, Полтаві, Ковелі та інших містах України а також Семен Сидорчук та Сергій Тимошенко - відомі архітектори, які у міжвоєнний час працювали на Волині. Завдяки унікальному поєднанню у системі підготовки архітектурно-художньої та інженерно-будівельної складової цивільні інженери були повністю готові до виконання широкого кола завдань («від будівництва окремих будівель і споруд до комплексних питань містобудівного розпланування і благоустрою» [4, с. 252]) та реалізації себе у професії.

Закономірно, що вирішальна роль у формуванні спеціалістів нового типу належала викладачам, кожний з яких, без перебільшення, був видатним представником свого фаху. Широко відомими є імена архітекторів Н. Султанова - академіка архітектури, директора ПІЦІ (в період навчання там Н. Котовича), І. Кітнера, В. Шреттера, Г. Барановського, П. Сюзора та ін., інженерів М. Белелюбського, В. Бернгарда, В. Евальда, В. Соколовського, Ф. Ясінського та ін Зокрема І Кітнер - визначний російський зодчий - мав великий досвід проектування храмів, освітніх закладів, особняків, а також фабрик - функціонально нових для свого часу будівель Неоціненними були роки навчання у В. Шреттера - архітектора Дирекції імператорських театрів, автора численних театральних будівель в Іркутську Києві Нижньому Новгороді Тифлісі та ін.), реконструкцій Большого та Маріїнського театрів у Петербурзі, проектів багатьох доходних будинків На архітектурне становлення Н Котовича також вплинули архітектори Е. Жибер та А. Гун - керівники його дипломного проекту [1].

Після успішного закінчення навчання у р Н Котович працював у системі Міністерства внутрішніх справ до р згодом - у Петербурзькому градоначальстві, Центральному правлінні «Товариства друзів народу», «Товариства взаємного кредиту Петербурзького повіту», провадив широку приватну проектну практику Типологічна різноманітність збудованих у Петербурзі об'єктів є надзвичайно великою, як і їх архітектурно-стилістичні вирішення Н Котович є автором десятків доходних будинків зведених в столиці Російської імперії на замовлення великих купців і промисловців (Єлисєєвих, Єфремових, Бумагіних), багатьох театрів, кінотеатрів, магазинів, підприємств складів церков при станціях Вириця - і Карташевська (1910- 1 9 1 3) під Петербургом [3] та ін. Цікавим епізодом творчої роботи у 1 9 1 0х рр стало виконання проекту курортного міста-саду Сочі відповідно до дуже популярної на початку XX ст. концепції Е. Говарда. Окрім того, важливою частиною його життя була громадська робота Архітектор був членом різноманітних професійних просвітницьких технічних наукових товариств клубу автомобілістів та аероклубу

Суспільно-політичні потрясіння наприкінці р спричинили кардинальні зміни у житті Н. Котовича. У 1 92 1 р. з сім'єю він переїхав до Казані де впродовж року викладав у політехнічному інституті а згодом у р виїхав до Польщі [] У Пінську - одному з найбільших міст Поліського воєводства - де оселився архітектор як і в інших містах східних воєводств

Другої Польської Республіки, відчувався гострий дефіцит фахівців архітектурно-містобудівної галузі. Тому, одразу ж по прибуттю за участі Н. Котовича - на той момент уповноваженого Міністерства громадських робіт - було створене повітове будівельне і землемірне бюро де виконувались роботи з парцеляції земельних наділів. У зв'язку з воєнними руйнуваннями високим був попит і на проектування на території усього воєводства житлових, громадських об'єктів лікарні готелі банки та ін промислових споруд тартаки млини та ін

Через обставини особистого характеру у 1 928 р. архітектор переїхав до Бреста, де за декілька місяців переміг у конкурсі і обійняв посаду головного архітектора міста. За короткий період ним були запроектовані і збудовані єврейський банк, російська гімназія, декілька особняків та ін. [2]. Ймовірно, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я вже на початку 1 929 р. Н. Котович звільнився зі служби З цього моменту архітектор вже так і не зміг повернутись до повноцінної творчої роботи та проектування Помер травня р у Бресті де і був похований

Відзначимо, що саме в «пінський період» життя Н. Котович запроектував і збудував православні церкви, які склали основу його храмобудівної спадщини. Усі храми збереглись до нашого часу і розташовані як зазначалось в північній частині Рівненської Волинської областей України та на території Білорусі

Першою із запроектованих у міжвоєнний період стала мурована церква в селі Нобель на Рівненщині Рис. Для цього об'єкту було вибране незвичайне мальовниче місце неподалік села розташованого на невеликому півострові на березі озера Нобель Вишуканий силует храму добре проглядається із значних відстаней і надає природному ландшафту особливої романтичності

Проект церкви виконаний у р [] представляє протяжну будівлю розплановану у вигляді «корабля». Вздовж повздовжньої осі розташовані триярусна дзвіниця з шпилястим завершенням притвор кубічна нава увінчана цибулястою маківкою на четверику, та шестигранний вівтар. Об'ємна композиція розвивається по висоті від вівтаря до дзвіниці - вертикальної домінанти храму. Архітектурне декорування доволі стримане: лише широкий профільований карниз оперізує будівлю по периметру і повторюється на кожному ярусі дзвіниці Пластику об'єму збагачують трилопасні фронтони на усіх фасадах нави а також півциркульне завершення арок верхнього ярусу дзвіниці. Лінія фронтонів наслідує ритм розташування трьох арочних вікон на бічних фасадах В цілому структура брили як і її деталювання засвідчує трансляцію на територію Другої Речі Посполитої раціоналізованої версії поширеного у передреволюційній Росії «російського» архітектурного ретроспективізму. Як зазначає відома архітектурознавець Є. Кириченко, цей стилістичний напрям у 1 9 1 0-х рр. «був останнім спалахом народності», за допомогою якого здійснювались останні спроби візуалізувати «святий союз православ'я та самодержавності» [6, с. З 6 8]. Такий підхід є цілком зрозумілим з огляду на відомі монархістські погляди Н. Котовича, які він сповідував впродовж усього життя. З іншого боку, саме така стилістика сприймалась керівництвом Православної Церкви в Другій Речі Посполитій і місцевим людом як автентична, притаманна регіону. Як відомо, такі асоціації глибоко закріпились у свідомості парафіян внаслідок потужної русифікаційної експансії на теренах «Південно-Західного краю» впродовж ХІХ-поч. XX ст., яка унаочнювалась масовим будівництвом церков у так званому «синодальному» стилі. Водночас, у лаконічності брили церкви, підкресленій геометричності кожного з її елементів помітний вплив новітніх архітектурних тенденцій

Проект дерев'яного храму для села Деревок (нині у Волинській обл.) Н. Котович виконав у 1 925 р. [7] (Рис. З). Церкву планували звести на ділянці, що межувала з сільським цвинтарем, неподалік школи та вузькоколійної залізниці.

В основу плану будівлі покладена традиційна тридільна схема Центром композиції є квадрат нави, до якого примикають широкий гранчастий вівтар, з півночі і півдня - такі ж шестикутні притвори, що повністю відкриваються в головний простір і мають виходи назовні, зі сходу - приміщення дзвіниці з прибудовами. Головний вхід оформлений у вигляді ґанку зі сходами на три сторони. Об'єм будується аналогічно храму в Нобелі: домінантою є триярусна дзвіниця типу «два восьмерики на четверику» з напіввідкритим верхнім ярусом накрита шатром Кубічну наву накриває чотирисхилий дах над яким встановлено доволі широкий четверик увінчаний цибулястою маківкою на восьмигранній шийці. Система декорування візуалізує спробу синтезу різноманітних стилістичних прийомів на основі раціоналістичного підходу. По-перше традиційних для дерев'яного церковного зодчества Росії ХІХ-поч ХХ ст - комбінування вертикальної і горизонтальної дощатої обшивки фасадів; по-друге редукцію та інтерпретацію в дереві елементів класицистичного декору-тригліфного фризу по-третє використання елементів морфології модерну - що прочитуються у формах вікон і графіці їх членувань

Проте затверджений варіант запропонований Н Котовичем з невідомих причин не був реалізований Невдовзі храм в Деревку спорудили за іншим проектом, виконаним у тому ж 1 925 р. [8] (Рис. 2). У архітектурному вирішенні застосований аналогічний підхід до формування загальної композиції об'єму хрестоподібна центральна частина тут - чіткіше виражена поєднана з приміщеннями дзвіниці Центральний верх - восьмерик прорізаний вікнами накритий невисоким шатром з рядом невеликих трикутних фронтонів - відкривається в простір нави Подібні трикутні елементи декорують фасади дзвіниці відділяючи фризову частину від нижніх ярусів Відповідно до російської храмобудівної традиції п'ятиглав'я, на кутах даху головного об'єму церкви встановлені невеликі чотиригранні ліхтарики завершені пірамідальними дашками Система декоративного оздоблення демонструє виразний вплив класицистичної традиції кути храму закріплені стилізованими пілястрами, що встановлюються на спільний цоколь-п'єдестал і об'єднуються широким ламаним карнизом. Відтак, утворені композиції нагадують класицистичні портики. Стилістична виразність архітектурного образу підсилена сухуватою строгістю обрамлень віконних і дверних прорізів.

Церква в с . Деревок Волинської області . Проект 1 925 р .

архітектура православний церква котович

У проекті мурованої церкви для містечка Любешів (Волинська обл.), датованого 1 926 р., [9] Н. Котович, як видається, здійснив творчий експеримент, одягнувши інший «стилістичний костюм» на стандартні для попередніх об'єктів об'єми. Можна припустити, що такий підхід був застосований для підкреслення монументальності майбутнього храму і відповідного доповнення фронту забудови вулиці Чернецьких, де розташовувалась визначна архітектурна пам'ятка бароко XVII ст. - костел і монастир ордену піарів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Церква в містечку Любешові Волинської області . Проект 1 926 р .

У порівнянні з церквою у Нобелі автор дещо змінив конфігурацію тридільного плану нава набула форми восьмигранника прямокутний вівтар доповнений гранчастою апсидою а приміщення дзвіниці є найменшим за площею з усіх елементів плану. Для створення архітектурного образу було використав елементи ренесансної та маньєристичної стилістики у її польському, «родинному» варіанті. Так, кути будівлі декоровані масивним рустом, площини фасадів - широким розкрепованим карнизом, який над входами в храм поєднують плоскі арочні ніші Маньєристичні складного обрису фронтони підкреслюють масивність нижньої частини храму. Очевидний зв'язок з польською національною архітектурою і у формі даху - на старопольський манер він має ламаний контур і двоярусну структуру Дзвіниця не є домінантою силуету і підпорядковується масиву центральної частини В результаті традиційна восьмигранна банька з цибулястим завершенням наднавою і така ж ажурна маківка на дзвіниці є дещо «чужими» загальному стилістичною вистрою церкви.

Ймовірно, стилістичний дисонанс і очевидна невідповідність запропонованого варіанту уявленням про образ православного храму стали приводом для змін в процесі втілення проекту. Фото 1 930-х рр. засвідчують, що в об'ємі збудованої церкви, на відміну від первинного задуму, традиційно домінує дзвіниця. Була спрощена форма ламаного даху над навою, як і загальна система декорування. Зокрема, вишукані контури фронтонів над входами замінені лінійними трикутного обрису у їхніх тимпанах з'явились масивні трилопасні арки з круглими вікнами. Внаслідок морфологічних редукцій і зміщень композиційних акцентів будівля втратила цілісність свого образу та набула рис компілятивностідереві об'ємно-планувальне вирішення храму у Нобелі. Архітектор використав аналогічну схема плану, доповнивши її приміщеннями паламарні та ризниці. Зберігаючи об'ємну побудову, були змінені контури вікон; на двоярусну дзвіницю встановив третій, відкритий ярус на високих струнких стовпах, головний та бічний входи акцентовано глибокими ґанками на різьблених колонках. Як і в попередньому випадку, у процесі будівництва виконання деяких деталей зазнало спрощень але авторський задум загалом був збережений. Цікаво, що для цього храму та храму в Нобелі Н. Котович запропонував ескізи одноярусних іконостасів, закомпонувавши їх зображення у креслення поперечних розрізів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Останнім з храмів, авторство якого пов'язане з Н. Котовичем, є церква в с. Бучин на Волині. Про об'єкт згадано в одному з документів з особової справи архітектора - «Списку будівельних робіт, виконаних Н. Котовичем», опублікованому О. Ільїним [1]. На жаль, проекту цього храму наразі виявити не вдалося. Тому, церковну будівлю, яка збереглася до нашого часу, можна віднести до спадщини архітектора з деякою часткою сумніву. Чим була викликана кардинальна зміна підходу до побудови об'єму розробки деталювання та декору? Можливо, сформований образ став модернізаційним експериментом архітектора спробою нового погляду на архітектуру православного храму Адже лаконічність і підкреслена сухість форм засвідчує виразні впливи архітектури авангарду Кожний з елементів об'єму прорізають високі прямокутні вікна, які викликають алюзії з промисловими об'єктами свого часу При цьому церква в Бучині - тридільний храм з масивною чотирибічною дзвіницею зведеною над бабинцем Низький пірамідальний дах дзвіниці увінчує велика восьмигранна маківка - єдиний висотний акцент будівлі. Протяжну наву накриває двосхилий дах, що понижується над вівтарним зрубом, до якого примикає невелика гранчаста апсида. Зв'язок з традицією у оздобленні фасадів простежується лише у структурі обшивки фасадів горизонтальними та вертикальними дошками-шалівками.

Підсумовуючи, можна констатувати, що храмобудівна спадщина Н. І. Котовича демонструє авторське бачення розвитку архітектури російського православного храму в різних соціокультурних умовах впродовж І - ї чверті XX ст. Є очевидним прагнення архітектора зберегти і розвинути архітектурний образ шляхом інтерпретації традиційних форм, характерних для початку періоду як і їх адаптації до конкретних архітектурно-містобудівних умов та або архітектурно-стилістичних тенденцій наступних десятиліть

Література

1. Ильин А. Петербургский и пинский архитектор Николай Котович / А. Ильин // Пстарычная брама. - 2009. - №1 (24): Режим доступу: http://brama. brestregion. com/nomer24/artic 1 6. shtml. (20.0 1.20 1 6 р.)

2. Ильин А. Черевачицкие Котовичи - священники, деятели культуры и просто люди. - Глава VI Николай Иванович Котович / А. Ильин // Пстарычная брама. - 2016. - №1 (2 6). Режим доступу: http: //brama. brestregion. com/nomer2 6 /artic 0 6. shtml. (20.01.2016 р.)

3. Котович Николай Иванович: Режим доступу: http: //www.temples.ru/architect.php? ID=1 084. (25.0 1.20 1 6 р.)

4. Кондель-Пермінова Н.М. Петербурзький інститут цивільних інженерів XIX ст. - школа підготовки фахівців нового типу / Н.М. Кондель-Пермінова. - Архітектурна спадщина Волині: Зб. наук. праць. Вип. З / За ред. П.А. Ричкова. - Рівне: ПП ДМ, 20 1 2. - С. 248 - 254.

5. Проект будівництва мурованої православної церкви парафії Нобель Поліської дієцезії в містечку Нобель Пінського повіту. Арх. Н. Котович. 1 9241 925 рр. - Archiwum Akt Nowych (ААЫ) w Warszawie. - Ministerstwo Spraw Wewn^trznych (MSW). - Sygn. 3013.

6. Кириченко E. И. Русская архитектура 1 830-х-1910-х годов / Е.И. Кириченко. - М.: Искусство, 1 982. - З 9 9 с.

7. Проект будівництва дерев'яної церкви в селі Деревок Пінського повіту. Арх. Н. Котович. 1 925 р. - ААN w Warszawie. - MSW. - Sygn. 2483.

8. Проект будівництва дерев'яної православної церкви в селі Деревок Пінського повіту. 1 925 р. - ААN w Warszawie. - MSW. - Sygn.2486.

9. Проект будівництва православної церкви в селі Бухличі Теребешівської гміни, Сталінського повіту. Арх. Н. Котович. 1 926 р. - AAN w Warszawie. - MSW. - Sygn. 2425.

Размещено на Allbest.ru