Особливості організації екопоселень на рекреаційних територіях

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Національний авіаційний університет

Особливості організації екопоселень на рекреаційних територіях

Дорошенко Ю.О. д.т.н., професор

Тустановська Л.В., магістрант

Анотація

Ключові слова: екопоселення, рекреаційні території, сталий розвиток.

Аннотация

В статье представлены ключевые моменты для понимания понятия «экопоселения». Рассмотрены особенности организации экологических поселений на рекреационных территориях.

Ключевые слова: экопоселения, рекреационные территории, устойчивое развитие.

Annotation

The article presents the key points to understanding the concept of "ecovillage". The features of the organization of ecological settlements in the recreational areas are considered.

Keywords: eco-village, recreational area, sustainable development.

Постановка проблеми

В умовах сучасного зростання чисельності населення, збільшення урбанізованих територій, особливої актуальності набула проблема екопоселень, особливо на рекреаційних територіях. Кількість населення Землі постійно зростає, відсоток міських мешканців складає 54,7% від загальної його кількості, що становить 4,1 млрд. людей. У загальному контексті розвитку людства прослідковується тенденція щодо формування міських ландшафтів, шляхом створення великих міських агломерацій, внаслідок чого руйнуються природні системи. Людське втручання у природне середовище через свою діяльність призвело до катастрофічного зростання техногенного впливу на екосистеми. Щоб забезпечити власні потреби, людство особливо не замислюючись про можливі наслідки, руйнує природний баланс довкілля. Потреби людини в екосистемах планети (екологічний слід) становить 2,2 га на одного мешканця планети, тоді як фактичне його значення дорівнює 1,8 га. Це свідчить про невідповідність використання людством природних ресурсів Землі.

Супровідним наслідком глобалізації та урбанізації стало виникнення низки проблем, таких як: забруднення атмосфери (викиди шкідливих речовин у повітряне та водне середовище), нищення лісів, деградація ґрунтового покриву, зміна клімату планети, винищення флори та фауни, зменшення обсягу природних ресурсів і різноманітні екологічні катастрофи. Вирішення даних проблем має супроводжуватися реалізацією низки взаємопов'язаних заходів, спрямованих на забезпечення природовідповідності та сталості розвитку урбанізованого світу.

Сучасне місто завдає шкоди довкіллю функціонуванням виробничих зон, інженерною та транспортною мережами, надмірною забудовою. Виникає потреба у формуванні інших типів поселень, які б функціонували з мінімальним впливом на екосистеми. Одним з варіантів реалізації цього є створення екологічних поселень. У зв'язку з сучасним станом екологічної ситуації, починаючи з середини XX століття спостерігається формування нових типів сельбищних утворень - екопоселеннь, екополісів, екоміст. Наразі існує значна кількість екопоселень по всьому світу (рис. 1). Вони починали з'являтись спонтанно, як спротив людей до сучасного стилю життя, орієнтованого на нищення природи для задоволення своїх корисливих потреб.

а) б)

Рис. 1 Приклади екопоселень а) екопоселення Зібен Лінден (Sieben Linden), Німеччина; б) проект екопоселення ReGen Villages, Голландія

Особливої актуальності набуває питання збереження рекреаційних територій в умовах їх експлуатації людиною. Якість природного середовища з наростанням урбанізованих процесів погіршилася, чим зумовлюється суспільна потреба в рекреації. На рекреаційних територіях нерідко здійснюється певна специфічна діяльність, яка не повинна призводити до змін на цих територіях. Важливим постає формування якісного рекреаційного середовища, де діяльність людини не здійснює згубного навантаження на довкілля. Звідси, проектування екологічних поселень на рекреаційних територіях є важливим аспектом формування «здорового середовища» і підтримання сталості довкілля.

Отже, актуальність розробки екопоселення на рекреаційній території, як екологічної ніші для сучасної людини яка прагне жити у дуальній гармонії: з природою-довкіллям і зі своєю «внутрішньою природою», не викликає сумнівів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В Україні екопоселення з'явилися на початку XIX століття і є маловивченим екосоціальним явищем. Проте, дослідження в даному напрямку проводились різними дослідниками, як в Україні так і за кордоном. В основному ці питання вивчалися Савицьким М.В., Складановською М.Г., де розглядалися теоретико-методологічні засади розробки проекту сучасного екопоселення. Дослідженням процесів формування екопоселень займалися Сазонова П.В., Вавилова Т.Я., Микуліна Е.М., Сухиніна Е.А., Велигоцьк Ю.С. [3-5], де розглянуто основні прийоми і принципи формування екопоселень. Вагомий внесок у дослідження розглядуваного питання вклала незалежна дослідницька група Циркон (Росія) [8]. Зарубіжними дослідниками цього питання є Р. Гілман , яким вперше визначено поняття екопоселення «eco-village» [2]. М. Руано досліджував екологічне містобудування [1]. Проблематику екопосель з позиції географії та економіки розглядали Глибовець В.Л., Кропивко М.М. та ін.

На кінець XX століття формуються диверсифіковані підходи у сфері архітектури та містобудування щодо розміщення екопоселень на рекреаційних територіях. Одночасно набирає силу нова парадигма руху цивілізації в просторі і в часі - сталий розвиток. її поява стала результатом осмислення динаміки світових процесів катастрофічного забруднення навколишнього середовища і посилення соціально-політичної напруженості.

Загалом, у публікаціях присвячених екологічним поселенням висвітлюють різні питання, пов'язані не лише з архітектурою, а й з багатьма суміжними науками.

Метою статті є виявлення особливостей організації екопоселень на рекреаційних територіях та їх стисла характеристика.

Основна частина

«Родоначальником» поняття екопоселення Гілманом за результатами проведеного соціологічного дослідження «Есо-villages and Sustainable Communities» стверджується, що це поняття стосується постіндустріального суспільства, хоча історичні передумови сягають житлових утворень первісного суспільства. Гілман тлумачив поняття екопоселення як сельбищне утворення невеликих розмірів, де відбуваються основні процеси життєдіяльності людини, яке гармонійно інтегрується до навколишнього природного середовища. [2] Таке поселення підтримує «здорове» комфортне середовище і орієнтується на реалізацію ноосферного підходу Вернадського В.І. екологічний поселення природний рекреаційний

Коша Жубер, виконавчий директор Global Ecovillage Network, визначав екопоселення в його широкому аспекті - як сільське або міське співтовариство, поселення, яке цілеспрямовано спроектоване відповідно до місцевих умов, які стосуються усіх чотирьох ключових аспектів сталого розвитку (соціальний, культурний, екологічний, економічний) і спрямовуються на відновлення соціального та природного середовища.

В іншій інтерпретації [6], екологічне поселення являє собою дисперсне поселення, яке не має чітко виражених меж, розташовується посеред природи у вигляді певної подібності до «незримої біонічної сітки»; поселення, що включає екобудинки з повним автономним забезпеченням усіх процесів життєдіяльності людини, безпечно інтегрованих до природного середовища.

Узагальнюючи вищезгадані тлумачення, наведемо власне визначення екопоселення: це екологічне поселення яке характеризується повною автономністю існування і гармонійно інтегрується до природного середовища; сформоване на засадах сталого розвитку; організовує екологічний простір для забезпечення природовідповідності основних процесів життєдіяльності його мешканців.

Важливим елементом нашого дослідження виступає рекреаційна територія як складова земельного фонду, що використовується в туризмі, лікуванні та відпочинку; є системою взаємопов'язаних природних, природно-соціальних і соціальних компонентів, функціонування яких має забезпечувати рекреаційний попит населення [9]. Типологія таких утворень тісно пов'язується з типологією територіальних рекреаційних систем. За результатами аналізу публікації [10] та інші інтернет-ресурсів можна класифікувати рекреаційні території за виділеними ознаками (табл. 1). Традиційно поняття «рекреаційне поселення» розуміється як поселення, основною функцією якого є організація відпочинку населення, санаторно-курортного лікування, туризму. Разом з тим його не можна ототожнювати з екопоселенням на рекреаційній території, оскільки в його основу покладено два аспекти: відновлення фізичного і психічного стану людини та його приналежність до сельбищної території.

Таблиця 1