Особливості організації природно-архітектурних зон порушеного міського середовища

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука

Особливості організації природно-архітектурних зон порушеного міського середовища

доцент Кравченко О.В.

Проаналізовано прийоми організації природно-архітектурних зон у містах з техногенним навантаженням, запропоновані засоби їх реалізації, які відповідають принципу екологізації та впливають на підвищення екологічного комфорту порушеного міського середовища.

Ключові слова: порушене міське середовище, природно-архітектурні зони, екологізація, ревіталізація, геопластика простору.

архітектурний місто техногенний комфорт

Постановка проблеми

Сучасна тенденція розвитку промислових міст відбувається в двух напрямках - стрімкий розвиток міста на периферійних та приміських територіях і зростання щільності забудови в серединних і особливо в центральних частинах міст. Процес швидкого освоєння нових територій і ущільнення історичного центру, породжує основну проблему сучасних індустріальних міст - втрату просторового середовища та вільних територій, які б могли використовуватися для збільшення загальної площі озеленення, розвитку інфраструктури сельбищної території та формування ландшафтно- рекреаційних зон. Це негативно відбивається на психофізіологічних, естетичних і художньо-образних параметрах людського сприйняття.

Вторинне використання порушених територій, з наступною їх ревіталізацією стало одним з основних напрямків вирішення протиріч, що склалися в міському середовищі. Організація природно-архітектурних комплексів у містах з техногенним навантаженням дозволить одночасно вирішити триєдину задачу гармонізації порушеного міського середовища: соціально-економічну, еколого-містобудівну та художньо-естетичну.

Мета дослідження. Постіндустріальний розвиток архітектурного простору промислових міст перебуває у критичному стані не тільки з точки зору розвитку виробничого комплексу, але і з позиції якості архітектурно - просторового середовища. Саме тому на сьогоднішній день важливим завданням сучасної містобудівної науки є впровадження принципу екологізації, який передбачає використання комплексного підходу з метою збереження самобутності, автентичності, історичних ресурсів міського порушеного середовища, в якому гармонізація зовнішнього вигляду відкритого простору або його компонентів, пов'язана з пластичним виявленням його функціональної структури, як свідченням безмежних можливостей вдосконалення екологічного комфорту.

Основні результати дослідження. Просторовий розвиток індустріальних міст з метою ревіталізації деградованих ландшафтів стратегічно має передбачати:

забезпечення сталого розвитку міських територій, збереження своєрідності і самобутності архітектурних та історико-культурних традицій;

раціональне використання природних ресурсів з урахуванням якісного вирішення технологічних процесів у всіх сферах промислової політики та антропогенної діяльності;

створення оптимальних умов міського розвитку, пошук нових виразних елементів композиційної побудови міського середовища;

оптимізація процесу екологізації міського ередовища, який передбачає використання комплексного підходу з відновлення техногенних ландшафів і виведення їх з кризового екологічного стану.

В основі процесу реновації порушеного міського середовища лежать соціальні, економічні, естетичні, психологічні та історичні фактори. Чисельні промислові підприємства із зонами їх впливу, що втратили своє містобудівне значення під впливом науково-технічного прогресу, зміна економічної «привабливості» цих територій, інтенсифікація вимог до усунення екологічних проблем - важливий аргумент для реабілітації великих фрагментів в планувальних структурах індустріальних міст. Ці міські простори являються містобудівним потенціалом для формування ландшафтно-рекреаційних зон, територій під будівництво об'єктів соціально-культурного призначення, об'єктів екстремального спорту та туризму.

Типо-морфологічний аналіз порушеного міського середовища, особливо композиційно-неорганізованої, спонтанної планувальної структури в серединних та периферійних планувальних зонах міст, демонструє закономірність між антропогенно-техногенно-природними формами та економічними, соціальними і культурними змінами - метаморфозами міського середовища. Простежується тенденція взаємопроникнення міста і природи.

Визначені фактори архітектурно-естетичного впливу на вибір прийомів архітектурно-ландшафтної організації порушеного міського середовища:

варіантність архітектурно-планувальних рішень;

різноманітність здійснення гнучкого планування простору;

досягнення архітектурної виразності та естетичної довершеності;

Відповідно до визначених факторів запропоновано прийоми, що відповідають принципу екологізації та впливають на підвищення екологічного комфорту середовища, його візуально-просторової гармонізації:

геопластика порушених територій, як вид моделювання та скульптуризації форми порушення реалізується засобами технічної рекультивації, часткової ліквідації та перерозподілу земельних мас;

терасування, як вид геопластики, що впливає на укріплення схилів порушених територій, їх естетичний вигляд - реалізується влаштуванням східчастих терас та терас серпантинного типу;

озеленення - невід'ємна частина геопластичного моделювання, виконує еко-ревіталізаційну функцію, гармонізує простір, впливає на естетику сприйняття міського середовища та реалізується засобами біологічної рекультивації, зонуванням міського простору зеленими клинами, кільцями та плямами;

благоустрій - завершальний етап моделювання простору - відіграє важливу роль в естетичному та емоційному наповненні простору, поєднанні його просторово-часових зв'язків - комунікаційних, композиційних та апперцептивних (образних, чуттєвих, естетичних) та реалізується: встановленням малих архітектурних форм, влаштуванням багаторівневих композицій з квітів, висадженням декоративних дерев та кущів, встановлення елементів освітлення, влаштування мощення.

Засоби, якими реалізуються прийоми геопластики, мають характерні особливості:

функціонального призначення: влаштування трас - «серпантинів» екстремального спорту та туризму; оглядових майданчиків консольного та панорамного типів;

візуальної орієнтації: озеленення та флористичне декорування;

емоційно-образного впливу: рослинне декорування (рулонними газонами, мобільними квітковими композиціями); фактурне (камінням та піщаними сумішами), скульптуризація форм (образно-асоціативна стилізація, пластичне вирішення форми (часткове розбирання порушених територій); геопластичне моделювання порушених територій;

колористичної трансформації простору: влаштування композицій з декоративних рослин; «графіті» з природних та штучних фарбників; кольорова підсвітка схилів та бортів геопластичних форм тощо.

Висновки

Відпрацьовані порушені території з їх негативним «присмаком» техногенності стають яскравими природно-архітектурними домінантами, а прийоми та засоби архітектурно-планувальної організації простору, ландшафтного дизайну дозволять позбутися проблем візуального і психологічного дискомфорту людини в порушеному міському середовищі. Геопластичні озеленені зони покращують і підсилюють естетичне сприйняття міських ансамблів, створюють умови для організації відпочинку та оздоровлення населення. Раціональність рішення, висока технічність, правильне використання матеріалу - необхідні умови формування естетичного образу середовища й високих художніх якостей архітектурно-ландшафтного простору.

Комплексний підхід до архітектурно-планувальної організації порушеного міського простору сприяв вирішенню задач художньо-естетичної гармонізації порушеного міського середовища, що був впроваджений автором у містах Макіївка, Димитров та Торез Донецької області (у відведених містобудівних локаціях) в період 2011 - 2013 р.

Список використаних джерел

Бондарь Ю.А. Благоустройство нарушенных территорий. - К.: Будівельник, 1984. - 72 с.

Градостроительство и вопросы охраны окружающей среды: [сборник статей] - Киев: Будівельник, 1975. -104 с.

Лазарева И.В. Актуальные проблемы освоения нарушенных территорий для градостроительства. М.: БИ, Обзор ЦНТИ по строительству и архитектуре. Вып. 2. 1984г. - 43с.

Кравченко О.В. Використання порушених територій вугледобувних регіонів у формуванні образу міста (сучасний досвід) /О.В.Кравченко// Містобудування та територіальне планування. - КНУБА, 2013. - №47. - С. 331336.

Кравченко О.В. Направления градостроительного использования нарушенных территорий/О.В.Кравченко, О.В.Чемакина, Д.М. Ильченко //Материалы немецко-украинского круглого стола «Покрытие и озеленение терриконов». - Донецк. - 2013.

Таболіна Т.В., Чемакіна О.В. Ландшафтний підхід до вивчення порушених територій. Сучасні проблеми архітектури та містобудування: Науково-технічний збірник. - Выпуск 10 / Головний редактор М.М.Дьомін. - К.: КНУБА, 2002. - С. 116-119

Фомин И.А. Развитие городов в промрайонах. (Планировочные аспекты) - М.: Стройиздат, 1977г.-112стр.

Шимко В.Т. Дизайнерское проектирование городской среды. - М: Архитектура-С, 2006г.,стр. 121-131.

Размещено на Allbest.ru