Досвід реконструкції історичного центру середнього міста на прикладі Івано-Франківська в 1999-2002 р.

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Івано-Франківський університет Короля Данила

Досвід реконструкції історичного центру середнього міста на прикладі Івано-Франківська в 1999-2002 р.

Висвітлюються особливості реконструкції історичного центру Івано- Франківська в 1999-2002р.р. у взаємозв'язку із історією його заснування і розвитку.

Ключові слова: історичний центр, реконструкція, благоустрій, площа, майдан, фонтан, трасування фундаментів, ротонда, ратуша.

Останні десятиліття для Івано-Франківська характеризуються активним будівництвом, що, безумовно, відображається у зміні його просторової структури і силуету та має безпосередній вплив на атрактивність міського середовища. Для прогнозування дальшого розвитку міста як обласного центру одного із найпопулярніших туристичних регіонів України важливим є аналіз змін його просторової структури на попередніх етапах і в даний час у взаємозв'язку із історією його заснування і розвитку.

В основі планування центральної частини Івано-Франківська лежить унікальна розпланувальна структура Станиславова - найповніше втілення ідей ренесансного міста. В добу заснування місто мало форму правильного шестикутника, укріпленого земляними валами, з великими бастіонами та ровами. В центрі розміщувалася квадратна в плані ринкова площа з ратушею посередині[1]. Під час комплексної реконструкції центральної частини міста в 1999-2002р.р. проводилися благоустрій площі Ринок і майдану Шептицького, реконструкція міської ратуші, розміщених на території середмістя, а також Вічевого майдану, пішохідної частини вул. Незалежності та скверів на вул. Низовій і на Валах, які є складовими центру за межами колишнього міста- фортеці.

Автору даної статті не відомо про висвітлення в наукових статтях даного етапу розвитку Івано-Франківська із застосуванням картографічного матеріалу.

Виклад основного матеріалу. Метою комплексного благоустрою площі Ринок і майдану Шептицького, реконструкції Вічевого майдану та пішохідної частини вул. Незалежності було збереження і відновлення історичного середовища міста та національних рис його архітектури, реконструкція ратуші, комплексна реконструкція застарілих мереж та комунікацій, покращення благоустрою. Проектом передбачалися заміна існуючих старих та прокладання нових інженерних мереж, оновлення благоустрою, ремонт, реставрація та оновлення будинкового фонду, заходи по збереженню пам'яток архітектури місцевого та державного значення.

Площа Ринок

Ринкова площа існує в місті з часів його заснування, яким вважається 1662р., коли Станиславів отримав Магдебурзьке право. У роки Другої світової війни був зруйнований квартал у південній частині площі, в результаті чого її квадратна конфігурація була порушена[2].

На початок реконструкції периметральна забудова площі була 2-4- поверховою, західну сторону формував відбудований у кінці ХХст. квартал між площею Ринок і майданом Шептицького.

Благоустрій площі Ринок

В південній частині площі згідно з проектом проведено трасування фундаментів зруйнованого в 1943р. кварталу. Тут виникли затишні куточки відпочинку з лавками. Таким чином, хоч і лише на рівні фундаментів і благоустрою, площа отримала свою первозданну, квадратну в плані конфігурацію. Перед головним входом до Ратуші запроектовано круглий в плані трирівневий гранітний фонтан. Чотири кути площі акцентовано дерев'яними кіосками, виконаними у стилі «ретро». Територія освітлена ліхтарями на металевих кованих опорах.

Внаслідок багаторічних нашарувань площа Ринок «виросла» в середньому на 40-45см, тому згідно з проектом організації рельєфу вона понижувалася. Протягом років площа безсистемно засаджувалася різними деревами, внаслідок чого перетворилася на «ліс посеред міста». Згідно з проектом озеленення проведено санітарне вирубування дерев, на їх місці посаджені газони з квітниками [3]. Організацією транспортного руху було обмежено доступ транспорту на площу.

Ратуша

За давньоєвропейською міською традицією у містах, які мали Магдебурзьке право, головною спорудою була ратуша з високою вежею, що мала бути не тільки своєрідною окрасою міста, але й найвищим спостережним пунктом у межах міста-фортеці і її околиць[4-С.22]. Остання ратуша, яка височить нині на площі Ринок - перебудова у 1929-1935р.р. в стилі модерн (арх. С.Треля) залишків зруйнованої попередньої. В її основі - хрест, з перетину якого піднімається вежа, що завершується куполом у вигляді шолома. Висота ратуші до верхівки шолома - 49,5м.Підвали були призначені для розміщення технічних служб, складів, торгових закладів, перший поверх - для кав'ярні і крамниць, другий - для Покутського музею, третій - для міської бібліотеки і архіву [5]. Саме приміщення ратуші не відповідало управлінським потребам, і магістрат в ній ніколи не розміщувався. Функціональних потреб як приміщення місцевого самоврядування вона ніколи не виконувала. В 1957р. ратушу пристосовано під краєзнавчий музей[6].

Реконструкція ратуші

Згідно з проектом реконструкції 1999-2000р.р. функціональне використання приміщень під потреби музею не змінювалось. Були передбачені заходи щодо покращення умов для працівників музею та відвідувачів. Завдяки реконструкції підвалів та використанню збережених підвалів попередньої ратуші (побудована у 1870р., зруйнована у роки Першої світової війни) запропоновано збільшити експозиційні площі, влаштувати парадний вхід, вестибюль, гардероб, конференцзал та санвузли для відвідувачів, значно збільшити кількість допоміжних та технічних приміщень. Завдяки винесенню частини експозиції в приміщення підвалу в південно-західному крилі на першому поверсі запроектовано додаткові кабінети для працівників музею. Відкриття засипаних приямків та замурованих вікон підвалу дало змогу забезпечити інсоляцію та часткову вентиляцію даних приміщень.

Для надання первісного вигляду ратуші на рівні першого поверху проектом передбачене відкриття сегментних входів шляхом демонтажу вікон між колонами та розбирання кладки під вікнами. А також заміна не характерних для споруди не автентичних архітектурних прикрас (стовпчиків огорожі терас другого поверху) на металеві у стилі конструктивізм.

Зовнішнє опорядження фасадів згідно з проектом полягало у відновленні карнизів, змиванні попередніх набілів на стінах і пофарбуванні фасадів, опорядженні цоколя і колон плиткою типу «грес» під граніт коричневого кольору, капітальний ремонт покрівлі, що й було реалізовано.

Через брак коштів реконструкція підвалів не була проведена. Тут здійснено тільки підсилення конструкцій перекриття, приміщення звільнені від будівельного сміття. Із сегментних входів першого поверху відкритий тільки головний вхід в ратушу [3].

Майдан Шептицького

Таку назву майдан носить із 1990р. До нашого часу тут збереглися архітектурні пам'ятки: греко-католицька катедра (кафедральний собор), морфологічний корпус медичного інституту (колишня гімназія-колегія), художній музей (колишня римо-католицька колегіата), які створили унікальний архітектурний ансамбль Івано-Франківська[4-С.27]. Четверта сторона майдану утворена рядом нових будинків, які зведені в кінці ХХст. на місці майже повністю знищених старих. До кінця 70-х р.р. ХХст. на території розташовувалась автостанція.

Благоустрій майдану Шептицького

Проект організації транспорту було виконано таким чином, що ця історична площа стала пішохідною. В підвищеній частині біля кафедрального собору споруджено фонтан «Ротонда» зі скульптурою Божої матері (рис.4, архітектори Кос О.Т., Бабій Л.К., скульптор Топоркова С.); перед костелом Непорочного зачаття Найсвятішої Діви Марії - квітник з граніту. Завершила композицію майдану відбудована на своєму історичному місці барокова дзвіниця (була розібрана у 1962р.).

Для акцентування входу з боку вул. Низової і перекриття доступу транспорту на площу передбачені гранітні сходи, з обох боків яких - ліхтарі на індивідуальних кованих опорах.

Внаслідок багаторічних нашарувань майдан Шептицького «виріс» в середньому на 25-30см, тому проектом організації рельєфу було передбачено його пониження [3].

Вічевий майдан та вулиця Незалежності

Перша назва вулиці Незалежності в часи заснування Станиславова - Тисменицька дорога. Тоді була важливою комунікаційною артерією, яка зв'язувала місто з Тисменицею, Коломиєю. Після відкриття у 1866р. залізниці Львів-Чернівці сполучала місто з вокзалом. Це сприяло перетворенню її на центральну магістраль, навколо якої почав утворюватись новий центр Станиславова[4 - С.73].

У 20-х роках ХІХ ст. за межами колишньої фортеці був відкритий перший в місті сквер - Краттерівка. Поступово через нову забудову він був зменшений (його рештки бачимо сьогодні) і перетворився на площу. У кінці ХІХ ст. через площу продовжили вул. Сапіжинську (Незалежності); площа (тоді вона ділилась на дві - Принцеси Гізели та Франца Йосифа)[7] разом з вул. Сапіжинською утворили новий центр міста. У повоєнні роки частину вулиці було перекрито; утворену площу назвали Фестивальною, далі - Радянською, з 1975р. - Перемоги, з січня 1993р. - Вічевим майданом [4 - С.76,77]. Близького до сучасного вигляду площа набула в 60-х роках минулого століття.

В середині 80-х років вул. Незалежності стала пішохідною; тут було виконано мощення плиткою, встановлено фонтани, лавки, ліхтарі.

У 2001-2002 роках проведена глобальна реконструкція, із заміною мереж, яка охопила значно більші території.Реконструкція Вічевого майдану та пішохідної частини вулиці Незалежності Проект передбачав максимальне збереження існуючого озеленення та додаткове насичення середовища малими архітектурними формами. На місці старого фонтану, який вийшов з ладу і перебував у аварійному стані, в центрі Вічевого майдану реалізовано новий фонтан (рис.6, архітектор Кос О.Т.). Він нагадує чашу або велику кам'яну квітку, з пелюсток якої спадає вода в три басейни, що оточують її підніжжя. Оздоблення фонтану - із гранітних плит. Важливим елементом майдану є форум, задуманий архітекторами як місце зустрічей городян при вирішенні найважливіших питань суспільного життя (вибори депутатів, зустрічі з державними діячами тощо). Оздоблення форуму - з граніту.

Згідно з проектом благоустрою скверу у північно-західній частині Вічевого майдану здійснено перепланування доріжок, заміну мощення, встановлено нові ковані опори під ліхтарі, ковані лавочки двох типів з дерев'яними сидіннями, урни. Проведено санітарне вирубування дерев, посаджено квітники, встановлено скульптури.Проект реконструкції пішохідної частини вул. Незалежності складався із проекту заміни застарілих мереж і концепції нового благоустрою замість зруйнованого старого (архітектор Кос С.В.). Тут реалізовані малі архітектурні форми: кам'яні лавочки з пісковика з дерев'яними сидіннями, що становлять одне ціле з квітниками, опори ліхтарів та урни, замінено огорожу квітників(рис.9,10). Для організованого водовідведення атмосферних опадів зруйновані лотки дощової каналізації замінено новими, ринви будинків підключено до дощової каналізації [3].

Сквер на вулиці Низовій

Головною метою реконструкції скверу, що прилягає з заходу до колишнього міста-фортеці, було створення ще однієї зони відпочинку в центральній частині міста і впорядкування залишків оборонних валів, що мають історичну цінність. Згідно з проектом було впорядковано старі пішохідні доріжки, прокладено нові, встановлено індивідуальні лавочки та урни, ліхтарі на кованих опорах. Цегляна огорожа з кованими елементами, стилізована під «монастирські мури», відокремила господарські двори будинків №2 і №4 від відпочинкової зони. Підпірна стінка, що по проекту оперізує залишки оборонного бастіону, точно повторює його справжні контури(рис.12,13).

Для надання «історичності» цьому місцю фундаменти огорожі та підпірні стінки виконані з природного каменю - пісковика. Передбачено пандуси[3].

На генплані площі Ринок, вулиці Незалежності позначено місця перспективної забудови. Пізніше тут з'явилися будинки-вставки. В центральній частині міста проведена комплексна реконструкція застарілих мереж та комунікацій. Мощення майданів, площі Ринок та вулиці Незалежності, доріжок скверів виконано із сухопресованої плитки фірми «Магік».

Концепцію реконструкції центральної частини Івано-Франківська та нові об'єкти розробляв творчий колектив у складі архітекторів Козака О.Н., Коса О.Т., Кос С.В. за підтримки головного архітектора міста Микуляка О.В. і міського голови Шкутяка З.В. Оновлення центральної частини міста сприяло притоку населення, що, в свою чергу, стало поштовхом до інтенсивного нового будівництва, в першу чергу житлового.

Таким чином, в результаті реалізації проекту відновлено історичне середовище та споруджено нові об'єкти:

на площі Ринок реконструйовано міську ратушу, протрасовано фундаменти зруйнованого під час Другої світової війни кварталу на південь від ратуші, облаштовано пішохідний простір з місцями відпочинку;

на майдані Шептицького відбудовано дзвіницю [8], споруджено фонтан із ротондою і скульптурою матері Божої, в результаті чого майдан відновив своє значення як духовно-культурний центр міста;

на Вічевому майдані облаштовано площу для зібрань із форумом, сквер для відпочинку із індивідуальними МАФами і скульптурами, споруджено світломузичний фонтан, задум якого дає можливість відвідувати його зсередини і споглядати місто через водоспад. Фонтан став улюбленим місцем відпочинку і зустрічей мешканців міста. Площа із форумом виконує передбачену для неї функцію;

на вулиці Незалежності втілено в життя концепцію пішохідно- відпочинкової зони із індивідуальними МАФами;

у сквері на вул. Низовій упорядковано залишки оборонних валів і створено зону відпочинку;

проведено комплексну реконструкцію підземних комунікацій;

майдан Шептицького став пішохідним, було обмежено доступ транспорту на площу Ринок, що має велике значення для збереження історичного середовища;

оновлено фасади історичних будівель.

Висновок

Втіленням в життя проекту реконструкції центральної частини міста в 1999-2002р.р. вирішено завдання збереження та відновлення історичного середовища на даному етапі, покращення благоустрою, комплексної реконструкції застарілих мереж та комунікацій. Результатом стало покращення умов проживання громадян та роботи установ, відомств, закладів торгівлі і громадського харчування, офісів фірм і банків, розміщених на цій території. Це стало поштовхом до інтенсивного притоку населення і розбудови міста.

реконструкція місто майдан франківськ

Використана література

Історія української архітектури. - К.:Техніка,2003. - C.160.

Станиславівська фортеця. Збірник статей.//Ричков П. Містобудівна еволюція Станиславова в ХУІІ-ХІХст. - І.-Ф.: Лілея-НВ,2010. - С.95-96.

Архіви ТАПМ «Івано-Франківськархпроект».

Полєк В. Майданами і вулицями Івано-Франківська. - І.-Ф.: Лілея- НВ,2007.

Станиславівські ратуші. Збірник статей.//Головатий М.

Станиславівські ратуші. - І.-Ф.: Лілея-НВ,2011. - С. 38-39.

Паньків М. Ратуша. - І.-Ф.: Лілея-НВ,1999. - С.18-20.

Івано-Франківськ на давній поштівці. З колекції Зеновія Жеребецького. - І.-Ф.: Лілея-НВ,2011. - С.74-75.

Галицька брама. Станиславів - Івано-Франківськ.//Соколовський З. Друге народження барокової перлини. - №1-3(169-171). - Л.: Центр Європи,2009. - С.23-24.

Размещено на Allbest.ru